Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 445/1693/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 20.02.2025. Забезпечено надання загального доступу: 21.02.2025.
Дата набрання законної сили: 19.02.2025
Номер судового провадження: 61-16308ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		19 лютого 2025 року
		м. Київ
		справа № 445/1693/23
		провадження № 61-16308св24
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
		суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
		учасники справи:
		позивач -  ОСОБА_1 ,
		відповідач -  ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ),
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу  ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Крутоголова Оксана Олександрівна, на постанову Львівського апеляційного суду, у складі колегії суддів Ванівського О. М., Цяцяка Р. П., Шеремети Н. О., від 14 жовтня 2024 року, і виходив з такого.
		Короткий зміст заявлених позовних вимог та заперечень на них
		1.           У липні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) про поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу.
		2.           Свої вимоги ОСОБА_1 мотивувала тим, що 31 березня 1993 року на підставі наказу № 7 командира військової частини НОМЕР_1 її призначено на посаду чергової медсестри інфекційного відділення. 04 липня 2022 року наказом № 163 від 30 червня 2022 року її звільнено з посади сестри медичної відділення інфекційних та дерматовенерологічних хвороб на підставі пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України у зв`язку зі скороченням штату працівників та неможливістю переведення на іншу роботу.
		3.           Позивачка вважала наказ Військового госпіталю Національної гвардії України № 163 від 30 червня 2022 року незаконним, із звільненням її з посади медичної сестри відділення інфекційних та дерматовенерологічних хвороб не погоджується. 
		4.           Зазначала, що відповідач всупереч вимогам пункту 1 частини першої 
		статті 40 КЗпП України не запропонував їй, як працівнику з великим досвідом роботи, яка має переважне право на залишення на роботі, іншу вакансію, яка відповідала вимогам, що існують у військовому госпіталі Національної гвардії   України (військовій частині НОМЕР_1 ), незалежно від того, в якому структурному підрозділі працювала до того. Крім цього, не було запропоновано переведення на іншу відповідну посаду чи підвищення кваліфікації для заняття іншої посади. 
		5.           Відповідачем не було враховано, що вона є учасником бойових дій, брала участь в антитерористичній операції з грудня 2017 року по січень 
		2018 року, має першочергове право на залишення на роботі при скороченні чисельності та штату працівників у зв`язку зі змінами в організації виробництва та праці.
		6.           З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просила: поновити її на роботі у ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) з дати звільнення на посаді сестри медичної відділення інфекційних та дерматологічних хвороб; стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) на її користь середній заробіток за період                      з 04 липня 2022 року по день постановлення судом рішення за цим позовом включно, виходячи із середньоденної заробітної плати 975, 49 грн, що станом на 28 липня 2023 року становить 310 207, 08 грн, за час вимушеного прогулу з дати звільнення до дня поновлення на роботі.
		Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції
		7.           Рішенням Золочівського районного суду Львівської області від 17 квітня 2024 року позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) про поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу задоволено. 
		8.           Визнано протиправним та скасовано наказ від 30 червня 2022 року № 163 про звільнення ОСОБА_1 з посади сестри медичної відділення інфекційних та дерматовенерологічних хвороб, на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, у зв`язку зі скороченням штату працівників та неможливістю переведення на іншу роботу.
		9.           Поновлено ОСОБА_1 на роботі у ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) з дати звільнення на посаді сестри медичної відділення інфекційних та дерматологічних хвороб. 
		10.        Стягнуто з ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 04 липня 2022 року по 17 квітня 2024 року включно, який становить 456 529, 32 грн.
		11.        Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах місячного платежу допущено до негайного виконання.
		12.        Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач не дотримався процедури звільнення позивачки із займаної посади щодо попередження працівника про звільнення. Водночас суд встановив, що скорочення штату фактично не відбулося. Суд дійшов висновку про незаконність дій роботодавця при звільненні ОСОБА_1 , тому вважав обґрунтованими вимоги позивачки про стягнення на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
		Основний зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції
		13.        Постановою Львівського апеляційного суду від 14 жовтня 2024 року апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) задоволено. Рішення Золочівського районного суду Львівської області від 17 квітня 2024 року скасовано та постановлено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) про поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено.
		14.        Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про задоволення позовних вимог, оскільки у ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ), відповідно до вимог статті 32 КЗпП України, відбулися зміни істотних умов праці. Посада, на якій перебувала позивачка, після 04 липня 
		2022 року стала військовою та її назва змінилась на «Медична сестра відділення інфекційних та дерматовенерологічних хвороб військового госпіталю Національної гвардії України». Оскільки станом на час звільнення позивачки в Україні був введений воєнний стан, повідомлення позивачки за 2 місяці про істотні зміни умов праці роботодавцем не здійснювалося. Оскільки 
		ОСОБА_1 не є військовослужбовцем, її неможливо було перевести на іншу роботу у військовому госпіталі, тому її звільнення було правомірним.
		15.        Оскільки відповідач не порушив норми КЗпП України при звільненні позивачки, до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення про пропуск позивачкою строку звернення до суду з цим позовом.
		Узагальнені доводи касаційної скарги
		16.        У грудні 2024 року  ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат 
		Крутоголова О. О., звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасуватипостанову Львівського апеляційного суду від 14 жовтня 
		2024 року та залишити без змін рішення Золочівського районного суду Львівської області від 17 квітня 2024 року.
		17.        Підставами касаційного оскарження вказаної постанови апеляційного суду заявниця зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, посилаючись на те, що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі № 761/41149/16-ц, від 06 травня 2020 року у справі № 487/2191/17, від 01 вересня 2020 року у справі                                           № 755/6539/18, від 09 грудня 2021 року у справі № 646/2661/20, від 10 листопада 2022 року у справі № 525/983/21, від 14 лютого 2024 року у справі № 755/12428/22, від 05 серпня 2024 року у справі № 336/5779/22 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також не дослідив зібрані у              справі докази та не надав їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
		18.        Заявниця вважає, що її звільнення було проведено з порушенням вимог трудового законодавства. Роботодавець не взяв до уваги наказ командувача Національної гвардії України № 201 від 30 червня 2022 року «Про внесення змін до наказу командувача Національної гвардії України від 08 червня 2022 року 
		№ 169дск», яким визначено, що у разі відсутності можливості переведення працівників за їхньою згодою на іншу роботу їх вивільнення здійснювати з урахуванням положень частини четвертої статті 49-2 КЗпП України. Вказує, що вона жодних пропозицій щодо працевлаштування на іншу посаду не отримувала. Зазначає, що роботодавцем було звільнено майже увесь штат медсестер, а після їх звільнення на ці посади прийнято інших осіб, які також не були військовослужбовцями.
		19.        Позивачка зазначає, що під час її звільнення із займаної посади роботодавцем не було дотримано приписів статті 42 КЗпП України, а наявні у матеріалах справи докази свідчать про те, вона належить до категорії працівників, яким має надаватися перевага у залишенні на роботі, адже вона має тривалий та безперервний стаж роботи у військовому госпіталі та є учасником бойових дій. Суд апеляційної інстанції взагалі не проаналізував того, що відповідач не надав жодної пропозиції з працевлаштування та не навів обґрунтування того, що вакансії були відсутні або вона не могла бути на них працевлаштована.
		20.        Згідно з доводами касаційної скарги, апеляційним судом не було з`ясовано чи не підлягала ОСОБА_1 , як учасник бойових дій, мобілізації (призову на військову службу) та чи взята на військовий облік. Відсутні докази на підтвердження того, що відповідач пропонував їй стати на військовий облік та продовжувати роботу за посадою.
		21.        Заявниця вказує, що її не було попереджено про скорочення її посади за два місяці, іншу посаду при звільненні їй не пропонували. Відповідачем не обґрунтовано, які саме заходи під час мобілізації спричинили зміни в організації виробництва і праці відповідача, тому його посилання на положення частини четвертої статті 49-2 КЗпП України є неправомірним. 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		22.        Ухвалою Верховного Суду від 19 грудня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 445/1693/23.
		23.        Ухвалою Верховного Суду від 05 лютого 2025року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
		Основні доводи відзиву на касаційну скаргу
		24.        У поданому відзиві на касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) посилається на те, що доводи касаційної скарги не спростовують правильної по суті постанови апеляційного суду, а тому касаційна скарга до задоволення не підлягає. Під час вирішення спору апеляційним судом правильно застосовано до спірних правовідносин положення частини четвертої статті 49-2 КЗпП України. Звільнення позивачки відбулося саме у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці, пов`язаними з виконанням заходів під час мобілізації. Також вказує, що позивачкою було пропущено строк на звернення до суду. 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		25.         ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 , виданим Головним управлінням Національної гвардії України 21 березня 2018 року.
		26.        Згідно із записом, що міститься у трудовій книжці, ОСОБА_1                          31 березня 1993 року на підставі наказу № 7 командира військової частини НОМЕР_1 призначено на посаду чергової медсестри інфекційного відділення.
		27.        Наказом командувача Національної гвардії України № 169 дск 
		від 08 червня 2022 року «Про організаційно-штатні заходи в Національної гвардії України» затверджено перелік змін до штатів Головного управління, вищих військових навчальних закладів, військових частин та установ Національної гвардії України.
		28.        Пунктом 2 наказу № 169 дск від 08 червня 2022 року визначено першому заступникові командувача Національної гвардії України (начальнику штабу), начальникам територіальних управлінь, вищих навчальних закладів, установ та командуванням військових частин Національної гвардії України протягом п`яти днів з дати отримання наказу здійснити заходи щодо його реалізації.
		29.        27 червня 2022 року позивачці вручено попередження, яким повідомлено про майбутнє звільнення із займаної посади 04 липня 2022 року згідно з               пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, у зв`язку із скороченням чисельності працівників на підставі наказу командувача Національної гвардії України № 169 дск від 08 червня 2022 року.
		30.        30 червня 2022 року наказом начальника Військового госпіталю Національної гвардії України (по стройовій частині) звільнено у зв`язку із скороченням штату працівників та неможливістю переведення на іншу роботу сестру медичну відділення інфекційних та дерматовенерологічних хвороб фахівця ОСОБА_1 , 04 липня 2022 року, на підставі пункт 1 частини першої  статті 40 КЗпП України. Відповідно до частини четвертої статті 49-2 КЗпП України, у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці, пов`язаними з виконанням заходів під час мобілізації, на особливий період вимоги частини першої-третьої статті 49-2 КЗпП України до ОСОБА_1 не застосовувати. Підстава: накази командувача Національної Гвардії України від 08 червня                2022 року № 169 дск та від 30 червня 2022 року № 201.
		31.        30 червня 2022 року наказом командувача Національної гвардії України № 201 «Про внесення змін до наказу командувача Національної гвардії України від 08 червня 2022 року № 169дск» пункт 2 наказу командувача Національної гвардії України від 08 червня 2022 року № 169 дск викладено у такій редакції:
		«Першому заступникові командувача Національної гвардії України (начальнику штабу), начальникам територіальних управлінь, вищих військових навчальних закладів, установ та командирам військових частин Національної гвардії України:
		- протягом п`яти днів з дати отримання наказу здійснити заходи щодо його реалізації;
		- у разі відсутності можливості переведення працівників за їхньою згодою на іншу роботу їх вивільнення здійснювати з урахуванням положень частини четвертої статті 49-2 КЗпП України».
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права 
		32.        Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
		33.        Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.
		34.        Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		35.        Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		36.        Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга статті 5 ЦПК України).
		37.        Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений змістом статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
		38.        Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення (стаття 43 Конституції України).
		39.        Згідно з частиною першою статті 21 КЗпП України (тут і надалі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органомчи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
		40.        Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
		41.        Процедура звільнення працівника у разі скорочення має відбуватися на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, відповідно до якого скорочення чисельності або штату працівників - одна з підстав для розірвання трудового договору.
		42.        Розірвання трудового договору за зазначеною підставою відбувається в разі реорганізації підприємства (через злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення), зміни його власника, ухвалення власником або уповноваженим ним органом рішення про скорочення чисельності або штату у зв`язку з перепрофілюванням, а також з інших причин, які супроводжуються змінами у складі працівників за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професією. 
		43.        При виникненні спору між працівником і роботодавцем суд не вирішує питання про доцільність скорочення чисельності або штату працівників, а перевіряє наявність підстав для звільнення (чи відбулося скорочення штату або чисельності працівників) та дотримання відповідної процедури.
		44.        Відповідно до частини другої статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
		45.         Відповідно до частин першої-третьої статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці роботодавець пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
		46.        Разом з тим, відповідно до частини четвертої статті 49-2 КЗпП України вимоги частин першої-третьої цієї статті не застосовуються до працівників, які вивільняються у зв?язку із змінами в організації виробництва і праці, пов?язаними з виконанням заходів під час мобілізації, на особливий період, а також у зв?язку з неможливістю забезпечення працівника роботою, визначеною трудовим договором, у зв?язку із знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій.
		47.        Статтею 1 Закону України «Про Національну гвардію України» визначено, що Національна гвардія України є військовим формуванням з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України і призначено для виконання завдань із захисту та охорони життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від кримінальних та інших протиправних посягань, охорони громадської безпеки і порядку та забезпечення громадської безпеки, а також у взаємодії з правоохоронними органами - із забезпечення державної безпеки і захисту державного кордону, припинення терористичної діяльності, діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій. Національна гвардія України бере участь відповідно до закону у взаємодії зі Збройними Силами України у відсічі збройній агресії проти України та ліквідації збройного конфлікту шляхом ведення воєнних (бойових) дій, а також у виконанні завдань територіальної оборони.
		48.        Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
		49.        В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. 
		50.        Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.
		51.        Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, в Україні введено воєнний стан, який діє на теперішній час.
		52.        Згідно з пунктом 3 цього Указу, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України.
		53.        15 березня 2022 року прийнято Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі - Закон № 2136-ІХ), яким визначені особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і  галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
		54.        Частинами другою та третьою статті 1 Закону № 2136-ІХ встановлено, що на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 Конституції України.
		55.        У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.
		56.        Згідно з пунктом 2 Прикінцевих положень КЗпП України під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
		57.        Частиною другою статті 3 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», у період дії воєнного стану повідомлення працівника про зміну істотних умов праці та зміну умов оплати праці, передбачених частиною третьою статті 32 та статтею 103 КЗпП України, здійснюється не пізніш як до запровадження таких умов.
		58.        Як встановлено апеляційним судом, відповідно до штатного розпису на 2022 рік Військового госпіталю Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ) станом на 05 травня 2022 року у відділенні інфекційних та дерматологічних хвороб були дві посади «сестра медична», на яких перебували цивільні працівники, та три посади «медична сестра» - військовослужбовці.
		59.        Відповідно до штатного розпису на 2022 рік ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) станом на 04 липня 
		2022 року були додатково введені дві посади «медична сестра» - військовослужбовці. Натомість цивільні посади «медична сестра» відсутні. Зміни до штатного розкладу затверджені наказом командувача Національної гвардії України  № 169 дск від 08 червня 2022 року «Про організаційно-штатні заходи в Національної гвардії України», який прийнятий під час воєнного стану та загальної мобілізації.
		60.        У наказі командувача Національної гвардії України від 30 червня                          2022 року № 201 «Про внесення змін до наказу командувача Національної гвардії України від 08 червня 2022 року № 169дск» міститься посилання на Указ Президента України від 17 травня 2022 року № 342/2022 «Про продовження строку проведення загальної мобілізації».
		61.        Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
		62.        Комплектування Національної гвардії України військовослужбовцями та проходження ними військової служби здійснюються відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та Положення про проходження військової служби громадянами України в Національній гвардії України, що затверджується Президентом України (частина третя статті 9 Закону України «Про Національну гвардію України»).
		63.        Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
		64.        Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
		65.        Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановивши, що у ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) протягом особливого періоду відбулися організаційні зміни на виконання заходів із загальної мобілізації, було скорочено цивільні посади «медична сестра», суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність порушень роботодавцем трудового законодавства під час звільнення позивачки із займаної посади «сестра медична», на якій вона перебувала, як цивільний працівник. 
		66.        Апеляційним судом встановлено, що посада, на якій перебувала позивачка, після 04 липня 2022 року була віднесена до посад військової служби та її назва змінилась на «Медична сестра відділення інфекційних та дерматовенерологічних хвороб військового госпіталю Національної гвардії України». Водночас з штатного розпису було виведено дві цивільні посади медичної сестри відділення інфекційних та дерматовенерологічних хвороб, одну з яких займала позивачка.
		67.        Враховуючи те, що позивачка не перебуває на військовому обліку, не є військовослужбовцем, правових підстав для переведення її на посаду медичної сестри, з урахуванням внесених змін до штатного розпису, не було.
		68.        З урахуванням зазначеного, необхідно погодитися з висновками апеляційного суду про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки позивачкою не надано достатніх і достовірних доказів на підтвердження заявлених позовних вимог щодо порушенням роботодавцем процедури її звільнення.
		69.        Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено                статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження 
		№ 14-446цс18).
		70.        Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявниці по суті спору та їх відображення в оскарженій постанові апеляційного суду (з урахуванням доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження), питання вмотивованості висновків суду апеляційної інстанції, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, апеляційним судом сторонам спору надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних правовідносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих висновків судів попередніх інстанцій.
		71.        Колегія суддів, надаючи оцінку судовому рішенню апеляційного суду на предмет його законності у межах доводів касаційної скарги, погоджується з висновками суду апеляційної інстанції. За встановлених у цій справі обставин апеляційний суд правильно застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та дійшов цілком обґрунтованих висновків про відмову у задоволенні позовних вимог.
		72.        Висновки апеляційного суду не суперечать висновкам Верховного Суду, на які заявниця послалася в обґрунтування доводів касаційної скарги.
		73.        Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Керуючись статтями 400, 402, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		1.            Касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Крутоголова Оксана Олександрівна, залишити без задоволення.
		2.            Постанову Львівського апеляційного суду від 14 жовтня 2024 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Головуючий                  Є. В. Синельников  Судді        О. В. Білоконь          О. М. Осіян           Н. Ю. Сакара           В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...