Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 301/2577/18 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 20.02.2025. Забезпечено надання загального доступу: 21.02.2025.
Дата набрання законної сили: 18.02.2025
Номер судового провадження: 51-3288км24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12013070010000407

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		18 лютого 2025 року 
		м. Київ
		справа № 301/2577/18
		провадження № 51-3288км24
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального
		суду у складі:
		головуючого                       ОСОБА_1 ,  
		суддів                                   ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового
		засідання                            ОСОБА_4 ,
		прокурора                           ОСОБА_5 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 11 квітня 2024 року у кримінальному провадженні за обвинуваченням
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК.
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		Органом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачувався у тому, що він 6 квітня 2010 року близько 21:00 в темну пору доби, керуючи технічно справним автомобілем «Фольксваген пассат» (державний номерний знак НОМЕР_1 ) біля дорожніх знаків «Лікарня» та «Крутий поворот» на 17 км зі сторони м. Мукачево у сторону м. Іршава (неподалік с. Доробратово) на відрізку автодороги «Мукачево-Рогатин-Львів» зі швидкістю близько 102-122 км/год, порушив п. 11.3, п. 12.1 правил дорожнього руху, проявив злочинну самовпевненість, не врахував дорожню обстановку, не обрав безпечну швидкість руху транспортного засобу та місце його розташування в межах своєї смуги для руху, щоб мати змогу спокійно контролювати його рух, не належним чином зреагував на дорожню обстановку, яка склалася під час руху, змінив напрямок руху керованого ним транспортного засобу не переконавшись, що це не буде небезпечним, перетнув суцільну лінію дорожньої розмітки та виїхав на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення з автомобілем ВАЗ 2108 (державний номерний знак НОМЕР_2 ), під керування ОСОБА_7 , який рухався в межах своєї смуги руху в зустрічному напрямку, котрий внаслідок отриманих тілесних ушкоджень помер, а пасажир ОСОБА_8 отримала легкі тілесні ушкодження.  
		Вироком Іршавського районного суду Закарпатської області від 20 травня 2022 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду, ОСОБА_6 визнано невинуватим та виправдано за ч. 2 ст. 286 КК за недоведеністю його участі у вчинені злочину.
		Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у цьому суді. На думку прокурора суд, в порушення вимог ч. 3 ст. 404 КПК, безпідставно відмовив стороні обвинувачення у задоволенні клопотання про повторне дослідження доказів, які підтверджують винуватість ОСОБА_6 у вчинені злочину та спростовують версію захисту щодо обставин дорожньо-транспортної пригоди. При цьому, прокурором наводились доводи про відсутність даних на підтвердження факту пошкодження та розгерметизації переднього лівого колеса автомобіля «Фольксваген пассат» до моменту зіткнення автомобілів, а також щодо наявності таких нерівностей дорожнього покриття, які могли обумовити самовільний виїзд автомобіля на зустрічну смугу. Зокрема, у висновку експерта від 27 травня 2010 року (№ 1012/188) детально описано пошкодження шини і диску переднього лівого колеса цього автомобіля і вказано, що вони виникли саме внаслідок ДТП. Однак, суд належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги сторони обвинувачення та вичерпних відповідей на них не дав, тому його рішення не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК і підлягає скасуванню. 
		У запереченнях на касаційну скаргу прокурора, виправданий ОСОБА_6 просить залишити її без задоволення, а рішення апеляційного суду без зміни.
		Позиції учасників судового провадження
		Прокурор підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити. 
		Мотиви Суду
		Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах вимог касаційної скарги. 
		Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості й вмотивованості судового рішення, убачається, що: законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Відповідно до ст. 404 КПК, апеляційна процедура передбачає оцінку оскаржуваного вироку щодо його відповідності нормам кримінального та процесуального законів, фактичним обставинам кримінального провадження, а також дослідженим у судовому засіданні доказам.
		За вимогами ст. 419 КПКв ухвалі апеляційного суду має бути зазначено, зокрема, суть апеляційної скарги та докладні мотиви прийнятого рішення, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, на яких її визнано необґрунтованою.
		Зважаючи на законодавчі приписи, а також положення ст. 419 КПК, суд апеляційної інстанції зобов`язаний проаналізувати й зіставити з наявними у кримінальному провадженні та додатково поданими матеріалами всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, і дати на кожен із них вичерпну відповідь, пославшись на відповідну норму права. 
		До того ж, суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції (ч. 1 ст. 409 КПК), і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів, але з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК. 
		Недотримання вказаних положень є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке тягне за собою скасування судового рішення.
		На думку колегії суддів, під час перегляду вироку щодо ОСОБА_6 апеляційний суд зазначених вимог закону в повному обсязі не дотримався.
		Так, суд першої інстанції дійшов висновку, що стороною обвинувачення не доведено належними і допустимими доказами винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК. 
		При цьому в основу виправдувального вироку суд поклав висновки експертиз, відповідно до яких водій ОСОБА_6 опинився в так званій «аварійній ситуації», при виникненні якої дії водія правилами дорожнього руху не регламентуються. Зокрема, висновки експертів базуються на тому, що при наявності пошкодження лівого переднього колеса автомобіля «Фольксваген пассат», яке виникло до зіткнення, та наявності нерівностей дорожнього покриття в місці скоєння ДТП на заокругленні дороги праворуч, то дані фактори могли вплинути на факт виїзду автомобіля на смугу зустрічного руху поза волею водія. 
		Отже, фактично водій ОСОБА_6 не мав технічної можливості уникнути ДТП.
		Не погодившись з виправдувальним вироком суду прокурор та представник потерпілої ОСОБА_9 - адвокат ОСОБА_10 подали апеляційні скарги.
		Зокрема, прокурор просив скасувати вказане рішення у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність і постановити новий вирок, яким визнати ОСОБА_6 винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення. Відповідно до вимог ч. 3 ст. 404 КПК прокурор просив дослідити письмові докази, а також прослухати звукозаписи деяких судових засідань.
		Обґрунтовуючи доводи про незаконність виправдання ОСОБА_6 прокурор, крім іншого, посилався на висновок судової автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи від 12 лютого 2018 року, якою встановлено, що ОСОБА_6 порушив пункти 11.3, 12.1 правил дорожнього руху, внаслідок чого водій автомобіля ВАЗ ОСОБА_7 отримав травми, від яких помер на місці пригоди, а пасажир ОСОБА_8 отримала легкі тілесні ушкодження. Звертав увагу на те, що свідок ОСОБА_8 у суді підтвердила, що їх автомобіль ВАЗ рухався на підйом з невеликою швидкістю та на повороті наліво, на великій швидкості на їх смугу руху виїхав автомобіль «Фольксваген пассат» і зіткнувся з їх автомобілем. До приїзду поліції, ОСОБА_6 забрали з місця пригоди, куди пізніше приїхали брат і батько останнього та стверджували, що за кермом був ОСОБА_11 , а не ОСОБА_6 . 
		Крім цього, прокурор посилався на висновок експерта № 868/159, відповідно до якого встановлено, що автомобіль «Фольксваген пассат» на момент ДТП знаходився у справному стані, зокрема, рульове керування, світлова та гальмівна системи автомобіля до ДТП відповідали вимогам на експлуатацію, технічних несправностей не виявлено, а виявлені несправності виникли в результаті ДТП. З протоколу огляду місця події від 6 квітня 2010 року вбачається, що в графі сліди гальмування зазначено, що вони відсутні. При цьому, під час відтворення обстановки і обставин ДТП 14 травня 2010 року ОСОБА_6 пояснював, що рухався на автомобілі зі швидкістю 60-70 км/год (а під час судових дебатів, що швидкість становила 80 км/год) та, проїжджаючи правосторонній поворот, його занесло вліво і він опинився своїм лівим боком на зустрічній смузі та одразу відбулось зіткнення із зустрічним автомобілем. Було встановлено відстань 6 м, яку подолав автомобіль ОСОБА_6 з початку перетину роздільної лінії до місця зіткнення. 
		Сторона обвинувачення стверджувала, що суд першої інстанції безпідставно не врахував дані, що містяться в акті обстеження дорожніх умов в місці скоєння ДТП від 7 квітня 2010 року, в якому зазначено, що «стан проїзної частини: А/Б покриття без ям та вибоїн», «дорожня розмітка: в наявності осьова та крайові лінії розмітки». Згідно з висновком членів комісії, яка проводила обстеження стану дорожнього покриття, дорожні умови не могли бути супутньою причиною скоєння ДТП, яке мало місце 6 квітня 2010 року. 
		Суд зазначив, що вказаний акт про відсутність пошкоджень відрізку дороги, де сталася подія, не узгоджуються з іншими доказами у справі та показаннями свідків, що були членами комісії ( ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 і ОСОБА_15 ), а тому він його оцінює критично та до уваги не бере. 
		Водночас, з метою спростування такого висновку, під час апеляційного розгляду справи прокурор просив прослухати показання вищезазначених свідків, у зв`язку з тим, що надані ними показання у суді першої інстанції не відповідають тим, що викладені у вироку. Однак, в задоволенні клопотання прокурора апеляційним судом було відмолено.
		Також, прокурор посилався на висновок трасологічної експертизи № 2376/2377, відповідно до якого пошкодження № 5 шини лівого переднього колеса автомобіля «Фольксваген пассат» характерне для утворення під час обертання колеса при русі його в процесі експлуатації. Однак, наявність в конструкції шини додаткового герметизуючого шару гуми не дозволяє експертним шляхом категорично визначити час його утворення по відношенню до моменту ДТП. Прилеглі до пошкодження ділянки містять потертості та подряпини, що характерно для проникнення гострого краю твердого предмету. А згідно з п. 7 висновку дорожньо-технічної, авто-технічної та трасологічної експертизи № 282/283/284, фактичний техніко-експлуатаційний стан ділянки дороги в місці  ДТП, у вигляді «нерівностей-вдавлювань та видавлювань асфальтного покриття», не міг стати причиною пошкодження шини лівого переднього колеса автомобіля «Фольксваген пассат», яка має ознаки проникнення гострого краю твердого предмету. 
		Також, прокурор обґрунтовував свою позицію щодо безпідставного виправдання ОСОБА_6 іншими доказами, які зазначені в апеляційній скарзі. У підсумку, сторона обвинувачення вважала, що із сукупності всіх матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 не врахував дорожню обстановку, не обрав безпечну швидкість руху транспортного засобу та місце його розташування в межах своєї смуги руху, щоб мати змогу постійно контролювати його рух, не належним чином зреагував на дорожню обстановку, яка склалася під час руху, змінив напрямок руху керованого ним автомобіля, не переконавшись, що це буде безпечним, перетнув суцільну лінію дорожньої розмітки та виїхав на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення з автомобілем під керуванням ОСОБА_7 , який рухався в межах своєї смуги в зустрічному напрямку. 
		Під час апеляційного розгляду прокурор підтримав апеляційну скаргу, просив скасувати виправдувальний вирок щодо ОСОБА_6 і постановити новий, яким визнати його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК. Крім іншого, прокурор зазначав, що на думку сторони обвинувачення проведена у кримінальному провадженні первинна експертиза є правильною, оскільки побудована на вихідних даних, які були безпосередньо встановлені після огляду місця події, а інші експертизи, що покладені в основу вироку, є недопустимими доказами. 
		Проте, суд апеляційної інстанції обмежився загальними фразами про безпідставність тверджень сторони обвинувачення, не надав мотивованих відповідей на доводи прокурора про незаконність виправдання ОСОБА_6 , невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, чим порушив вимоги ст. 419 КПК, дійшовши передчасного висновку про законність виправдувального вироку суду першої інстанції.
		Крім того, відповідно до вимог ч. 3 ст. 404 КПК за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
		В матеріалах справи наявне письмове клопотання прокурора, в якому він просить дослідити: протокол огляду місця ДТП від 6 квітня, протокол огляду місця події від 7 квітня 2010 року, протокол огляду транспортного засобу (автомобіля «Фольксваген пасат») від 7 квітня 2010 року, акт обстеження дорожніх умов від 7 квітня 2010 року, протоколи пред`явлення особи для впізнання від 7 квітня 2010 року, акт судово-медичного дослідження від 12 квітня 2010 року, висновок дактилоскопічної експертизи від 13 квітня 2010 року, протокол огляду місця події від 14 травня 2010 року, протокол відтворення обстановки та обставин події від 14 травня 2010 року, протокол огляду від 19 червня 2010 року, висновок експерта від 7 травня 2010 року, висновок експерта від 26 квітня 2010 року, висновок експертизи технічного стану від 7 травня 2010 року (автомобіля ВАЗ), висновок транспортно-трасологічної експертизи від 7 травня 2010 року, висновок експертизи технічного стану від 7 травня 2010 року (автомобіля «Фольксваген пассат»), висновок трасологічної експертизи від 27 травня 2010 року (переднього лівого колеса автомобіля «Фольксваген пассат»), протокол огляду від 26 липня 2010 року, висновок повторної транспотрно-трасологічної експертизи від 29 квітня 2011 року, висновок судово-трасологічної та авто-технічної експертизи від 5 серпня 2011 року, висновок автотехнічної експертизи від 12 вересня 2011 року, висновок судової дорожньо-технічної, автотехнічної  та трасологічної експертизи від 30 травня 2014 року, висновок судової автотехнічної експертизи від 14 серпня 2014 року, висновок експерта від 8 жовтня 2014 року, висновок експертів за результатами проведення судової автотехнічної експертизи від 29 вересня 2015 року, протокол проведення слідчого експерименту від 3 червня 2016 року, висновок експерта за результатами проведення судової автотехнічної та транспотрно-трасологічної експертизи від 12 лютого 2018 року та висновок комісійної судової автотехнічної експертизи від 8 грудня 2020 року. 
		В касаційній скарзі прокурор зазначає, що наведені у рішенні апеляційного суду експертизи (окрім експертизи № 2004/308 від 12 вересня 2011 року), є похідними і можуть бути належними доказами лише за умови встановлення таких вихідних даних, якими було б зафіксовано факт пошкодження та розгерметизації шини лівого переднього колеса автомобіля «Фольксваген пассат» до моменту зіткнення автомобілів, а також наявності таких нерівностей дорожнього покриття, що не відповідають нормативним вимогам і могли обумовити самовільний виїзд автомобіля на смугу зустрічного руху. Разом з тим, під час апеляційного розгляду, прокурор вказував, що таких обставин у ході досудового розслідування та судового розгляду встановлено не було, про що свідчать ряд доказів, які мають отримати оцінку апеляційним судом. На думку прокурора, дослідження доказів спростувало б версію захисту щодо пошкодження колеса автомобіля «Фольксваген пассат» до моменту зіткнення, а також щодо незадовільного стану дорожнього покриття. Зокрема, у висновку експерта № 1012/188 від 27 травня 2010 року детально описано пошкодження шини та диску переднього лівого колеса автомобіля «Фольксваген пассат», та надано висновок, що ці пошкодження виникли внаслідок ДТП.
		В суді апеляційної інстанції прокурор та представник потерпілої підтримали вищевказане клопотання про дослідження доказів, проте, як видно з матеріалів справи апеляційним судом було досліджено лише протоколи ОМП, акт обстеження дорожніх умов та додаткові протоколи ОМП, а в досліджені інших доказів, зокрема висновків експертиз, судом було відмовлено. 
		Так само суд відмовив у задоволенні клопотання прокурора про прослуховування судових засідань суду першої інстанції, під час яких свідки ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 і ОСОБА_15 надавали показання відносно стану дорожнього покриття та які, на думку сторони обвинувачення, не відповідають показанням, що викладені у вироку. 
		Разом з тим, враховуючи загальні засади кримінального провадження, а саме принцип безпосередності дослідження доказів, та вимоги апеляційної скарги прокурора щодо ухвалення нового вироку, прохання прокурора про повторне дослідження доказів у даному конкретному кримінальному провадженні не було необґрунтованим в розумінні ч. 3 ст. 404 КПК. 
		Проте, під час перегляду вироку колегія суддів апеляційного суду своїми процесуальними можливостями у повній мірі не скористалася та обмежилась формальним переліченням у своєму рішенні доказів, які наведені у вироку.
		Отже, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції допущено порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, оскільки ставить під сумнів законність і обґрунтованість судового рішення, що у відповідності з вимогами п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК є підставою для скасування такого рішення.
		За таких обставин, ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_6 підлягає скасуванню із призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції, а касаційна скарга прокурора - задоволенню частково.
		При новому розгляді суду апеляційної інстанції необхідно врахувати наведене, повно й всебічно, з використанням усіх процесуальних можливостей, дослідити обставини, які мають значення для кримінального провадження, та ухвалити законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення. Інші доводи касаційної скарги прокурора, підлягають перевірці та вирішенню при новому розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд
		ухвалив:
		Касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.
		Ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 11 квітня 2024 року щодо ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		 
		ОСОБА_1                                    ОСОБА_2                                      ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...