Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 226/1856/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації; Ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 20.02.2025. Забезпечено надання загального доступу: 21.02.2025.
Дата набрання законної сили: 18.02.2025
Номер судового провадження: 51-3211км24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12023052490000181

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		18 лютого 2025 року
		м. Київ
		справа № 226/1856/23
		провадження № 51 - 3211 км 24
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального
		суду у складі
		головуючого                       ОСОБА_1 ,  
		суддів                                   ОСОБА_2 , ОСОБА_3 
		за участю:
		секретаря судового
		засідання                             ОСОБА_4 ,
		прокурора                            ОСОБА_5 ,
		захисника                            ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
		засудженого                      ОСОБА_7 , 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 8 травня 2024 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023052490000181, за обвинуваченням
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Димитрова Донецької області, жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого, 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК.
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		За вироком Димитровського міського суду Донецької області від 10 січня 2024 року  ОСОБА_7 засуджено за ст. 336 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ст. 75 КК звільнено ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки.
		Згідно з вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим в ухиленні від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, за обставин, детально викладених у вироку.
		Апеляційний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу прокурора, а вирок суду-без зміни.
		Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
		В касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у цьому суді. Вказує, що апеляційним судом належним чином не враховано того факту, що на території України введено воєнний стан, а тому дана категорія справ викликає значний суспільний резонанс, у зв`язку з чим призначене судом покарання із застосуванням ст. 75 КК не сприятиме його меті-виправленню та запобіганню вчинення нових кримінальних правопорушень як самим засудженим, так і іншими особами. Зазначає, що відмова від захисту Батьківщини свідчить про підвищену суспільну небезпечність вчиненого злочину, що може призвести до підриву військової дисципліни, розлагодженості дій, спрямованих на захист суверенітету держави та в умовах воєнного стану є неприпустимим. Вказує, що апеляційний суд у своєму рішенні не зазначив, які обставини кримінального провадження переконливо свідчать про те, що звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням забезпечує реалізацію приписів статей 50, 65 КК в умовах воєнного стану. Вважає, що відомості, які характеризують особу засудженого, у сукупності з тяжкістю вчиненого кримінального правопорушення та ступенем його суспільної небезпечності не можна визнати такими, що дали б законні підстави для застосування положень ст. 75 КК. На переконання сторони обвинувачення, офіційне працевлаштування ОСОБА_7 на підприємстві критичної інфраструктури жодним чином не зменшує суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення.
		В запереченнях на касаційну скаргу захисник просить залишити її без задоволення.
		Позиції учасників судового провадження
		Прокурор підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити. Засуджений та його захисник заперечували проти її задоволення.
		Мотиви Суду
		Згідно зі ст. 434 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.
		Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, за який його засуджено, кваліфікація вчиненого за ст. 336 КК в касаційній скарзі не оспорюються. 
		Доводи, викладені у касаційній скарзі прокурора щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність через безпідставне звільнення  ОСОБА_7 на підставі ст. 75 КК від відбування основного покарання з випробуванням та невідповідність призначеного йому покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості, на думку Суду, є необґрунтованими з огляду на таке.
		Зі змісту касаційної скарги убачається, що прокурор фактично порушує питання про недотримання судом апеляційної інстанції визначених законом вимог, що стосуються призначення покарання і пов`язані з суддівським розсудом (дискреційними повноваженнями).
		Так, згідно з вимогами ст. 65 КК суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного й обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів, а згідно із ч. 2 ст. 50 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.
		За правилами ст. 75 КК, якщо суд при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
		Інститут умовного звільнення не є імперативним і прийняття відповідного рішення належить до дискреційних повноважень суду, який їх реалізує у кожному конкретному випадку, беручи до уваги встановлені у справі факти, які свідчать про суспільну небезпечність діяння та характеризують засуджену особу.
		Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
		Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (справа «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність оцінювання представниками судових органів визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду.
		Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції при призначенні  ОСОБА_7  покарання врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є нетяжким, дані про особу винного, котрий раніше не судимий, на обліку лікарів-спеціалістів не перебуває, за місцем мешкання негативні характеризуючі відомості щодо нього відсутні, одружений, має на утриманні неповнолітню доньку, яка проживає разом з ним. Обставиною, що пом`якшує покарання суд визнав щире каяття. Обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено.
		Крім цього місцевим судом враховано соціально значимий вид трудової діяльності  ОСОБА_7 , пов`язаної із забезпеченням потреб ТОВ «ДТЕК Курахівська ЦЗФ», яке є підприємством вугільної промисловості та критичної інфраструктури в енергетиці, важливість функціонування якого у період дії воєнного стану в Україні є загальновідомою і не потребує доказування та яке періодично піддається ворожим обстрілам.
		Також судом першої інстанції встановлено, що 29 липня 2022 року директором ТОВ «Донбаська транспортна компанія» було надіслано листа щодо бронювання персоналу, у тому числі і водія ОСОБА_7 , на ім`я Міністра енергетики України з посиланням на необхідність здійснення робіт для забезпечення функціонування критичної інфраструктури, однак до цього часу питання бронювання не вирішене.
		Крім цього судом першої інстанції взято до уваги відомості досудової доповіді уповноваженого органу з питань пробації щодо обвинуваченого, згідно якої орган пробації оцінює ризик вчинення повторного кримінального правопорушення ОСОБА_7 та ризик його небезпеки для суспільства, в тому числі для окремих осіб, як середні. За висновком органу пробації дослідження інформації про особу обвинуваченого та результати оцінки ризиків вчинення ним повторного кримінального правопорушення, а також його ймовірної небезпеки для суспільства свідчать про можливість виправлення ОСОБА_7 без ізоляції від суспільства. 
		З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про доцільність призначення ОСОБА_7 покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням, оскільки, на переконання місцевого суду, саме таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
		Перевіривши вирок за апеляційною скаргою прокурора, доводи в якій є аналогічними доводам, викладеним у його касаційній скарзі, а саме щодо неправильного застосування місцевим судом до засудженого ст. 75 КК, суд обґрунтовано визнав їх неспроможними та правильно залишив вирок місцевого суду без зміни, навівши відповідні мотиви ухваленого рішення.
		Так, відмовляючи в задоволенні апеляційної скарги сторони обвинувачення, апеляційний суд погодився з рішенням суду першої інстанції та визнав обґрунтованим застосування при призначенні ОСОБА_7 покарання положень ст. 75 КК, врахувавши при цьому, що засудженим вчинено нетяжкий злочин, у вчиненні якого він щиро розкаявся, раніше не судимий, має позитивні характеристики за місцем мешкання та за місцем роботи, має неповнолітню дитину та за висновком органу пробації існує мінімальний ризик вчинення ним нового злочину.
		Крім того, як убачається з оскаржуваного судового рішення, колегія суддів врахувала те, що ОСОБА_7 є працездатною особою, працює на підприємстві критичної інфраструктури. За відомостями, наданими роботодавцем, підприємство на якому працює обвинувачений, має критичний кадровий стан. Працівників (водіїв транспортних засобів) не вистачає, у зав`язку з чим існує загроза зупинки підприємства, яке має істотний вклад до економічної стабільності у державі, та зокрема під час активних бойових дій на території України, наслідком яких є істотні руйнування підприємств, економічно важливих для забезпечення життєдіяльності держави, у тому числі також і забезпечення Збройних Сил України.
		За доводами колегії суддів, неможливість економічної підтримки ЗСУ беззаперечно ставитиме під загрозу саму оборонну можливість держави, оскільки будь-яка діяльність держави вимагає фінансування, та основним джерелом такого фінансування є економічна діяльність виробничого сектору.
		Розглядаючи можливість звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням, як особи, яка має можливість своєю безпосередньою діяльністю на підприємстві впливати на подальшу роботу цього підприємства, апеляційний суд також врахував те, що щодо ОСОБА_7 керівництвом підприємства ТОВ «Донбаська транспортна компанія», заздалегідь, 29 липня 2022 року порушено питання про його бронювання, як працівника критичної інфраструктури.
		При цьому суд апеляційної інстанції зауважив, що не зменшує актуальності питання виконання військовозобов`язаними свого громадянського та Конституційного обов`язку із захисту держави, та зазначив, що у даній конкретній ситуації економічна неможливість забезпечення збройних сил є безпосереднім чинником їх подальшого існування.
		На переконання колегії суддів безперебійна діяльність критичної інфраструктури та захист держави є невід`ємними частинами, між якими слід зберегти справедливий баланс.
		При цьому, суд апеляційної інстанції наголосив, що звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням не несе для нього позитивних наслідків у майбутньому, оскільки він є особою, яка матиме судимість із певними юридичними наслідками, при цьому відповідно до вимог ст. 76 КК протягом двох років має виконувати покладені на нього обов`язки, тобто перебувати під тягарем кримінальної відповідальності за їх невиконання.
		Ухвала апеляційного суду достатньо вмотивована та відповідає вимогам статей  370, 419 КПК.
		Колегія суддів вважає, що призначене  ОСОБА_7 покарання та застосування ст. 75 КК, у даному конкретному випадку, відповідає вимогам статей 50, 65 КК, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.
		З огляду на наведене у касаційній скарзі прокурора відсутні достатні дані та переконливі доводи, які би спростовували висновки судів і давали підстави визнати призначене засудженому покарання із застосуванням ст. 75 КК явно несправедливим через м`якість або свідчили би про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
		Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність колегія суддів не встановила, а тому вважає, що в задоволенні касаційної скарги прокурора слід відмовити.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд
		ухвалив:
		Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 8 травня 2024 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора-без задоволення.
		Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		ОСОБА_1                         ОСОБА_2                            ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...