Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 752/23669/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Крадіжка.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 20.02.2025. Забезпечено надання загального доступу: 21.02.2025.
Дата набрання законної сили: 18.02.2025
Номер судового провадження: 51-4728км24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12023100010002756

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		18 лютого 2025 року
		м. Київ
		справа № 752/23669/23
		провадження № 51 - 4728 км 24
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого           ОСОБА_1 ,
		суддів                       ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання                         ОСОБА_4 ,
		прокурора                                                               ОСОБА_5 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене
		до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023100010002756
		від 14 вересня 2023 року, щодо
		ОСОБА_6 ,
		ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Яланець Бершадського району Вінницької області, українки, громадянки України, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої
		за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,
		за ст. 185 ч. 4, ст. 357 ч. 3 КК України,
		за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, ОСОБА_7 на ухвалу Київського апеляційного суду від 03 вересня 2024 року щодо ОСОБА_6 .
		Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		Вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 24 квітня 2024 року
		 ОСОБА_6 засуджено:
		- за ст. 185 ч. 4 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років;
		- за ст. 357 ч. 1 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 680 грн.
		На підставі ст. 70 ч. 4 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_6 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
		Згідно зі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки і покладено на неї обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.
		Прийнято рішення щодо речових доказів.
		Вироком суду  ОСОБА_6 визнано винуватою і засуджено за привласнення офіційного документа та вчинення ряду епізодів таємного викрадення чужого майна в умовах воєнного стану за обставин, детально наведених у вироку.
		Так, ОСОБА_6 11 вересня 2023 року об 11 годині 00 хвилин на зупинці громадського транспорту площа «Либідська» у м. Києві поблизу ТРЦ «Оушен Плаза», розташованого за адресою: м. Київ, вул. Антоновича, 176, підібрала чохол
		з банківською карткою на ім`я ОСОБА_8 , яку незаконно залишила при собі,
		тим самим привласнивши офіційний документ.
		Надалі у ОСОБА_6 виник умисел на таємне викрадення грошових коштів
		ОСОБА_8 шляхом здійснення розрахунку за придбаний товар з використанням вказаної карти. Зокрема вона умисно, в умовах воєнного стану, 12 вересня 2023 року з 17 години 20 хвилин у магазині «Продукти» на вул. Набережно-Корчуватській, 56/66 в м. Києві здійснила 4 оплати за товар грошима потерпілої, використавши її банківську картку, на загальну суму 1 594 грн.
		Того ж дня ОСОБА_9 на вул. Антоновича, 176 в м. Києві,діючи аналогічним способом, повторно заволоділа грошима ОСОБА_8 , а саме:
		-       з 18 години 10 хвилин здійснила 2 оплати в магазині «A-Shop» на загальну суму 1 158 грн;
		-       з 18 години 30 хвилин здійснила 4 оплати в магазині «NewYorker» на загальну суму 4 101 грн;
		-       з 18 години 56 хвилин здійснила 2 оплати в магазині «ЕМГ» на загальну суму 1 297 грн;
		-       о 19 годині 10 хвилин здійснила оплату в магазині «Комфі» на суму 999 грн;
		-       о 19 годині 14 хвилин здійснила оплату в магазині «Мінісо» на суму 245 грн;
		-       з 19 години 20 хвилин здійснила 6 оплат в магазині «A-Shop» на загальну суму 3 959 грн;
		-       з 19 години 52 хвилин здійснила 2 оплати в магазині «Aлло» на загальну суму 579 грн;
		-       з 20 години 02 хвилин здійснила 2 оплати в магазині «Модна білизна»
		на загальну суму 780 грн.
		Ухвалою Київського апеляційного суду від 03 вересня 2024 рокуапеляційну скаргу прокурора, яка брала участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, ОСОБА_10 задоволено частково, вирок місцевого суду змінено
		в частині призначення покарання, ухвалено вважати  ОСОБА_6  засудженою
		за ст. 185 ч. 4 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років,
		за ст. 357 ч. 1 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 680 грн.
		На підставі ст. 70 ч. 1 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_6 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
		Згідно зі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання
		з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки і покладено на неї обов`язки, передбачені ст. 76 КК України, а в решті вирок залишено без зміни.
		Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі прокурор ОСОБА_7 , посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		Зазначає, що Законом України від 18 липня 2024 року № 3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна
		та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів»
		(далі - Закон № 3886-IX) викладено у новій редакції ст. 51 КУпАП та змінено розмір дрібного викрадення чужого майна з 0,2 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Вважає, що така зміна в КУпАП є зміною кримінального законодавства, яка пом`якшує або скасовує кримінальну відповідальність особи, а тому Закон                     № 3886-IX має зворотну дію в часі і поширюється на таємне викрадення чужого майна, сума якого не досягла 2 684 грн, зокрема й на вчинені ОСОБА_6                                  12 вересня 2023 року крадіжки на суми 1 594 грн, 1 158 грн, 1 297 грн, 999 грн,                        245 грн, 579 грн, 780 грн. Однак апеляційний суд не звернув уваги на відповідні доводи прокурора та не виключив з обвинувачення ОСОБА_6 вказані злочинні епізоди.
		Крім того, прокурор зазначає, що ОСОБА_6 надала суду показання про наявність у неї корисливого мотиву при привласненні банківської картки потерпілої, у зв`язку із чим в апеляційній скарзі прокурор зазначав про необхідність кваліфікації дій ОСОБА_6 за ст. 357 ч. 1 КК України, як привласнення офіційного документа, вчинене з корисливих мотивів. Апеляційний суд необґрунтовано відхилив вказані доводи прокурора. 
		Заперечень на касаційну скаргу прокурора від учасників судового провадження
		не надходило.
		Позиції учасників судового провадження
		Прокурор в судовому засіданні вважав касаційну скаргу обґрунтованою і просив
		її задовольнити.
		Мотиви Суду
		Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасника судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до таких висновків.
		Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального
		та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання
		про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
		Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94цього Кодексу,
		та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Обґрунтованість засудження  ОСОБА_6 та правильність кваліфікації її дій
		за ст. 185 ч. 4 КК України у касаційній скарзі не оспорюються. 
		Доводи прокурора щодо необхідності кваліфікації її дій за ст. 357 ч. 1 КК України як привласнення офіційного документа, вчинене з корисливих мотивів, є необґрунтованими.
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження, органом досудового розслідування  ОСОБА_6 обвинувачувалася у незаконному заволодінні іншим важливим особистим документом, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 357 ст. 3 КК України, та у таємному викраденні чужого майна, вчиненому повторно, в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 ч. 4 КК України.
		Розглянувши це кримінальне провадження, суд першої інстанції визнав ОСОБА_6 винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 ч. 4
		КК України, однак не погодився з кваліфікацією органом досудового розслідування інкримінованого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого
		ст. 357 ч. 3 КК України, та на підставі ст. 337 ч. 3 КПК України перекваліфікував відповідні дії ОСОБА_6 на ст. 357 ч. 1 КК України.
		При цьому суд зазначив, що згідно з пред`явленим ОСОБА_6 обвинуваченням, пластикова картка визнана іншим важливим особистим документом, а діяння ОСОБА_6 щодо неї - незаконним заволодінням іншим важливим особистим документом. Предметом кримінального правопорушення, передбаченого ст. 357
		КК України, зокрема, у ч. 3 є паспорт або інший важливий особистий документ, у              ч. 1 - офіційні документи, штампи, печатки, приватні документи, що знаходяться на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності.
		Згідно примітки до ст. 358 КК України під офіційним документом у цій статті
		та статтях 357 і 366 КК України слід розуміти документи, що містять зафіксовану
		на будь-яких матеріальних носіях інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, чи може бути використана як документи докази у правозастосовчій діяльності, що складаються, видаються чи посвідчуються повноважними (компетентними) особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, юридичних осіб незалежно від форми власності
		та організаційно-правової форми, а також окремими громадянами, у тому числі самозайнятими особами, яким законом надано право у зв`язку з їх професійною
		чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів, що складені з дотриманням визначених законом форм та містять передбачені законом реквізити.
		Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про інформацію» від 02 жовтня 1992 року № 2657-ХП, ст. 1 п.п. 1.4, 1.14, 1.27, 1.31, ст. 15 п. 15.2 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» № 2346-ІІІ від 05 квітня 2001 року, ст. 51 ч. 4 Закону України «Про банки та банківську діяльність» від 07 грудня 2000 року
		№ 2121-ІІІ, документом визнається будь-який матеріальний носій, що містить інформацію, функціями якого є її збереження і передавання у часі та просторі,
		а засобами доступу до банківських рахунків (платіжним інструментом) є засоби певної форми на паперовому, електронному чи іншому виді носія інформації, використання якого ініціює переказ грошей з відповідного рахунку. Одним з видів доступу до банківських рахунків є спеціальні платіжні засоби (платіжні картки тощо).
		Проаналізувавши вищенаведені норми законів суд першої інстанції дійшов висновку, що платіжна картка є різновидом офіційних документів і відповідно предметом злочину, передбаченого ст. 357 ч. 1 КК України, а тому кваліфікував
		за вказаним кримінальним законом дії ОСОБА_6 , яка, діючи з прямим умислом, залишила собі знайдену банківську карту на ім`я ОСОБА_8 , тим самим привласнивши офіційний документ.
		Суд апеляційної інстанції, переглянувши кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора, яка брала участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, ОСОБА_10  на вирок місцевого суду, належним чином перевірив викладені в ній доводи про неправильне застосування закону України
		про кримінальну відповідальність, які аналогічні доводам касаційної скарги прокурора, визнав їх безпідставними, мотивував своє рішення та зазначив підстави, з яких апеляційну скаргу в цій частині визнано необґрунтованою.
		Висновки судів попередніх інстанцій в частині кваліфікації дій засудженої
		за ст. 357 ч. 1 КК України узгоджуються з практикою Касаційного кримінального суду Верховного Суду, яка викладена, зокрема, у постановах від 18 квітня 2019 року в справі № 234/11479/16-к, від 14 лютого 2019 року в справі № 454/420/17.
		Крім того, Законом України «Про внесення змін до Кодексу України
		про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року
		№ 3886-IX (далі - Закон № 3886-IX) внесено зміни до Кодексу України
		про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), зокрема до ст. 51 КУпАП, якими змінено в бік збільшення (до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян) поріг відмежування адміністративної та кримінальної відповідальності
		за викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення
		чи розтрати.
		У постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду
		від 07 жовтня 2024 року в справі № 278/1566/21 міститься висновок
		про застосування норми права: «Зміни, внесені Законом № 3886-IX, мають зворотну дію в часі.
		У ході з`ясування, чи перевищує вартість викраденого розмір, визначений
		ст. 51 КУпАП, має братися до уваги розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, установлений на час вчинення правопорушення, з урахуванням положень п. 5 підрозд. 1 розд. ХХ та пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розд. IV Податкового кодексу України.
		Питання, що виникають у кримінальних провадженнях у зв`язку з набуттям чинності Законом № 3886-IX, вирішуються судами за правилами, передбаченими
		для випадків, коли втратив чинність закон, яким установлювалася кримінальна протиправність діяння».
		Сума неоподатковуваного мінімуму доходів громадян в частині кваліфікації кримінальних правопорушень, у тому числі передбачених ст. 185 КК України, встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України для відповідного року (пункт 5 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України).
		Відповідно до підпункту 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 Податкового кодексу України соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму
		для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом
		на 01 січня звітного податкового року.
		У цьому кримінальному провадженні ОСОБА_9 визнана судом винуватою
		і засуджена, зокрема, за вчинення 12 вересня 2023 року крадіжок грошей
		з банківського рахунку потерпілої на суми: 1 594 грн, 1 158 грн, 1 297 грн, 999 грн, 245 грн, 579 грн, 780 грн.
		Станом на 01 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 2 684 грн, тобто 50 відсотків від його розміру дорівнювали 1 342 грн.
		Відповідно до Закону № 3886-IX та положень Податкового кодексу України
		на момент вчинення ОСОБА_9 злочину у 2023 році вартість викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність за ст. 185 КК України, становила
		2 684 грн (1 342 ? 2 = 2 684).
		Отже, вартість майна, яке ОСОБА_9 викрала 12 вересня 2023 року, а саме
		за епізодами заволодіння грошовими коштами шляхом розрахунку банківською карткою потерпілої у відповідних магазинах на суми 1 594 грн, 1 158 грн, 1 297 грн, 999 грн, 245 грн, 579 грн, 780 грн була меншою за розмір, з якого настає кримінальна відповідальність за ст. 185 КК України.
		За таких обставин, вирок суду першої інстанції в порядку в порядку ст. 433 ч. 2 КПК України та ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_9 в частині її засудження за епізодами таємного викрадення 12 вересня 2023 року майна ОСОБА_8 на вищезазначені суми підлягають зміні шляхом виключення з їх мотивувальних частин висновків про визнання ОСОБА_9 винуватою за вказаними епізодами
		крадіжок у зв`язку з втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння. Виключення з обвинувачення зазначених епізодів таємного викрадення майна ОСОБА_8 не впливає на правильність кваліфікації дій                 ОСОБА_9 за ст. 185 ч. 4 КК України і не змінює її.
		Суд першої інстанції призначив  ОСОБА_11 за ст. 185 ч. 4 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, що  є мінімальною межею санкції вказаної частини, і остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за ст. 357 ч. 1 КК України, більш суворим, призначеним за ст. 185 ч. 4 КК України, призначив у виді позбавлення волі на строк 5 років. З таким покаранням, призначеним ОСОБА_9 , погодився і апеляційний суд, зазначивши, що остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень визначається на підставі  ст. 70 ч. 1 КК України. За таких обставин колегія суддів у зв`язку із виключенням відповідних епізодів таємного викрадення майна 12 вересня 2023 року підстав для пом`якшення призначеного судами  ОСОБА_11 зазначеного покарання не вбачає.
		Призначене ОСОБА_11 покарання за своїм видом та розміром є необхідним
		й достатнім для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень, воно відповідає вимогам статей 50, 65 КК України, принципам справедливості, співмірності, індивідуалізації, воно є адекватним характеру вчинених дій,
		їх небезпечності та даним про особу винної. 
		Правильності застосування до засудженої положень ст. 75 КК України прокурор
		у касаційній скарзі не оспорює.
		Згідно зі ст. 433 ч. 2 КПК України суд касаційної інстанції вправі вийти за межі касаційних вимог, якщо цим не погіршується становище засудженого, виправданого чи особи, стосовно якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру.
		В касаційній скарзі прокурор просив скасувати ухвалу апеляційного суду
		та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції, однак за результатами касаційного розгляду встановлено підстави для зміни не тільки вказаного судового рішення суду апеляційної інстанції, а і вироку місцевого суду в порядку ст. 433 ч. 2 КПК України.
		За таких обставин, касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню частково,
		а ухвала суду апеляційної інстанції та вирок місцевого суду в порядку ст. 433 ч. 2 КПК України - зміні.
		Керуючись статтями 436, 438 КПК України, Верховний Суд
		ухвалив:
		Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, ОСОБА_7 задовольнити частково.
		Вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 24 квітня 2024 року в порядку
		ст. 433 ч. 2 КПК України та ухвалу Київського апеляційного суду від 03 вересня
		2024 року щодо ОСОБА_6 змінити.
		Виключити із вказаних судових рішень висновки про визнання винуватою
		та засудження ОСОБА_6 за епізодами таємного викрадення 12 вересня 2023 року майна ОСОБА_8 на суми 1 594 грн, 1 158 грн, 1 297 грн, 999 грн, 245 грн, 579 грн, 780 грн.
		У решті зазначені судові рішення щодо ОСОБА_6 залишити без зміни.
		Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Судді:
		ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...