Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 629/5254/21 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг; Неподання суб’єктом декларування декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 20.02.2025. Забезпечено надання загального доступу: 21.02.2025.
Дата набрання законної сили: 04.02.2025
Номер судового провадження: 51-1404км24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12021221110000502

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		04 лютого 2025 року
		м. Київ
		 
		справа № 629/5254/21
		провадження № 51-1404 км 24
		Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати 
		Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
		головуючого судді                                   ОСОБА_1 ,
		суддів:                                                          ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання               ОСОБА_4 ,
		прокурора                                                  ОСОБА_5 ,
		захисника                                          ОСОБА_6 ,
		особи, стосовно якої закрито
		кримінальне провадження,                 ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції)
		розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 12 грудня 2023 року стосовно 
		ОСОБА_7 ,
		ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
		уродженки м. Горлівка Донецької області, 
		яка зареєстрована за адресою:  
		АДРЕСА_1 , проживає 
		за адресою:  
		АДРЕСА_2 ,
		обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366-3 Кримінального кодексу України (далі - КК).
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини 
		Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська вироком від 11 липня 2023 року засудив ОСОБА_7 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366-3 КК, до покарання у виді штрафу у розмірі 3 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 грн, з позбавленням права обіймати матеріально-технічні та адміністративно-господарські посади на строк 2 роки.
		На підставі п. 1 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК звільнив ОСОБА_7 від призначеного покарання у зв`язку із закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності.
		Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 12 грудня 2023 року задовольнив апеляційну скаргу захисника, скасував вирок місцевого суду від 11 липня 2023 року, закрив кримінальне провадження стосовно ОСОБА_7 за ст. 366-3 КК на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) через відсутність в її діянні складу кримінального правопорушення.
		Органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачувалась у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366-3 КК, тобто в умисному неподанні суб`єктом декларування декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції», за таких обставин.
		ОСОБА_7 на підставі наказу № 17 к від 01 квітня 2015 року обіймала з 01 квітня 2015 до 24 травня 2021 року посаду начальника служби матеріально-технічного та адміністративно-господарського забезпечення Придніпровського управління магістрального аміакопроводу Державного підприємства «Укрхімтрансаміак» (далі - ПУМА), тобто була особою, уповноваженою на виконання функції держави ,та суб`єктом декларування.
		У порушення ч. 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції»ОСОБА_7 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, розуміючи передбачену законом вимогу щодо необхідності подачі нею щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави, в період із 01 січня до 01 квітня 2021 року умисно не подала декларацію за 2020 рік.
		Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
		Прокурор, не погодившись із ухвалою апеляційного суду через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, подав касаційну скаргу, в якій просив її скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Свої вимоги прокурор мотивує тим, що суд апеляційної інстанції, закриваючи кримінальне провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК: 
		- не зважив на те, що ОСОБА_7 у 2020 році була суб`єктом декларування за посадою, оскільки трудові відносини з останньою як з начальником служби матеріально-технічного та адміністративно-господарського забезпечення вказаного підприємства були припинені лише 24 травня 2021 року;
		- не врахував того, що представниками підприємства ОСОБА_7 була повідомлена про обов`язок подавати декларацію про майно та доходи ще у 2018 році;
		- безпідставно не взяв до уваги те, що посада начальника служби матеріально-технічного та адміністративно-господарського забезпечення наявна в наказі № 76 від 17 лютого 2021 року (п. 29);
		- врахувавши лише роз`яснення Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - НАЗК) № 1 від 03 лютого 2021 року, дійшов помилкового висновку про те, що для необхідності притягнення ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності за ст. 366-3 КК має бути доведено факт отримання нею повідомлення НАЗК про неподання декларації;
		- ухвалив рішення, яке не відповідає вимогам КПК.
		На касаційну скаргу прокурора захисник ОСОБА_6 подав письмові заперечення, в яких, із наведенням відповідних аргументів, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без зміни. 
		Позиції учасників судового провадження
		Прокурор підтримав доводи касаційної скарги, просив скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		ОСОБА_7 та її захисник заперечили проти задоволення касаційної скарги, просили залишити оскаржуване рішення без зміни.
		Мотиви Суду
		Положеннями ст. 433 КПК визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. 
		Сторона обвинувачення у поданій касаційній скарзі посилається на істотне порушення приписів кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність при розгляді кримінального провадження стосовно ОСОБА_7 судом апеляційної інстанції.
		Відповідно до ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. 
		Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, а неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, у тому числі, є і незастосування судом закону, який підлягає застосуванню (ч. 1 ст. 412, п. 1 ч. 1 ст. 413 КПК).
		Вимогами ст. 370 КПК встановлено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.
		Судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 КПК, ухвала суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має містити встановлені судом апеляційної інстанції обставини з посиланням на докази, а також мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними, мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався. У разі скасування або зміни судового рішення в ухвалі має бути зазначено, які статті закону порушено та в чому саме полягають ці порушення або необґрунтованість вироку чи ухвали (ч. 2 ст. 418, ст. 419 КПК).
		При цьому, у випадку встановлення судом апеляційної інстанції обставин, передбачених ст. 284 КПК, рішення про скасування обвинувального вироку та закриття кримінального провадження, передбачене ст. 417 цього Кодексу, має бути належним чином вмотивоване, а такі висновки суду мають бути підтверджені доказами, безпосередньо дослідженими в суді апеляційної інстанції.
		Колегія суддів касаційного суду вважає, що суд апеляційної інстанції вказаних вимог закону при перегляді вироку суду першої інстанції стосовно ОСОБА_7 за апеляційною скаргою захисника не дотримався з огляду на таке.
		Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська вироком від 11 липня 2023 року засудив ОСОБА_7 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366-3 КК, призначив відповідне покарання та на підставі п. 1 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК звільнив її від покарання у зв`язку з закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності. 
		Не погоджуючись із вироком, сторона захисту звернулась до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, допущене під час досудового слідства та судового розгляду, що призвело до безпідставного засудження ОСОБА_7 , просила скасувати оскаржуване судове рішення та закрити кримінальне провадження. 
		Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 12 грудня 2023 року задовольнив апеляційну скаргу захисника, скасував вирок суду першої інстанції та закрив кримінальне провадження стосовно ОСОБА_7 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК через відсутність в її діянні складу кримінального правопорушення. 
		Постановляючи своє рішення, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків:
		- з 17 грудня 2019 року ОСОБА_7 не займала посаду, пов`язану із організаційно-розпорядчими чи адміністративно-господарськими обов`язками, за відсутності такої посади на підприємстві, та відповідно не мала таких повноважень, що виключає наявність в її діях ознак об`єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366-3 КК;
		- не доведено наявності в діях ОСОБА_7 ознак суб`єктивної сторони інкримінованого кримінального правопорушення;
		- за відсутності повідомлення НАЗК про факт неподання ОСОБА_7 декларації в її діях не має складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366-3 КК.
		Проте колегія суддів не може погодитись із цими висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.
		Органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачувалась у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366-3 КК, тобто в умисному неподанні суб`єктом декларування декларації особи, уповноваженої на виконання функції держави, передбаченої Законом України «Про запобігання                     корупції» (№ 1700-VII), за 2020 рік.
		Предметом цього правопорушення є декларація, в якій указана інформація, зазначена суб`єктом декларування.
		Щорічна декларація подається відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону України № 1700-VII у період з 00 год 00 хв 01 січня до 00 год 00 хв 01 квітня року, наступного за звітним роком. Така декларація охоплює звітний рік (період з 01 січня до 31 грудня включно), що передує року, в якому подається декларація, та містить інформацію станом на 31 грудня звітного року.
		Об`єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого                                  ст. 366-3 КК, полягає у формі неподання суб`єктом декларування декларації, а з суб`єктивної сторони воно характеризується лише прямим умислом, тобто особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання (ч. 2 ст. 24 КК).
		Тобто для притягнення особи до кримінальної відповідальності за ст. 366-3 КК має бути встановлено і доведено, що особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, знала про обов`язок подати декларацію, передбачену ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», про строк її подання, проте усвідомлено з будь-яких мотивів вирішила не подавати декларацію і умисно не подала її.
		Відповідно до примітки до статті 366-3 КК (в редакції Закону України № 1074 від 04 грудня 2020 року) суб`єктами декларування у цій статті є особи, які зазначені у п. 1, підпунктах «а», «в» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України № 1700-VII, та які відповідно до частин першої та другої статті 45 цього Закону зобов`язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функції держави або місцевого самоврядування.
		Згідно з підпунктом «а» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України № 1700-VII такими особами є посадові особи юридичних осіб публічного права, які не зазначені у п. 1 ч. 1 цієї статті, та які прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження,  ОСОБА_7 з 01 квітня 2015 року (наказ № 17 к про призначення на посаду) до 24 травня 2021 року (наказ № 43 к про звільнення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП - «за скороченням чисельності та штату працівників») обіймала посаду начальника служби матеріально-технічного та адміністративно-господарського забезпечення ПУМА ДП «УКРХІМТРАНСАМІАК» (категорія - начальник служби).
		Відповідно до посадової інструкції від 01 грудня 2019 року, з якою цього ж дня під підпис була ознайомлена  ОСОБА_7 , начальник матеріально-технічного та адміністративно-господарського забезпечення ПУМА ДП «УКРХІМТРАНСАМІАК» у своїй діяльності, зокрема, керується чинним законодавством; несе відповідальність за правопорушення, скоєні в процесі здійснення своєї діяльності - в межах, визначених чинним адміністративним, кримінальним та цивільним законодавством України; несе відповідальність за порушення вимог антикорупційного законодавства; повинен знати: постанови, розпорядження, накази, методичні, нормативні та інші керівні матеріали з матеріально-технічного та адміністративно-господарського забезпечення.
		Згідно із копією попередження про обмеження, обов`язки та заборони, встановлені Законом України «Про запобігання корупції», Антикорупційною програмою ДП «Укрхімтрансаміак» під час роботи на підприємстві (додаток до наказу від 26 червня 2018 року № 108) посадові особи підприємства, наділені повноваженнями здійснювати адміністративно-господарські та організаційно-розпорядчі функції, є суб`єктом декларування та відповідно до вимог ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» шляхом заповнення на офіційному веб-сайті НАЗК зобов`язані, в тому числі: щорічно до 01 квітня подавати декларацію за минулий рік за формою, затвердженою НАЗК; не пізніше дня звільнення подавати декларацію, яка охоплює період, який не був охоплений деклараціями, раніше поданими, та містить інформацію на останній день такого періоду, з яким ОСОБА_7 була ознайомлена 27 червня 2018 року. 
		Наказами ДП «Укрхімтрансаміак» № 209 від 11 грудня 2019 року та ПУМА ДП «УКРХІМТРАНСАМІАК» № 468 від 17 грудня 2019 року з метою удосконалення структури управління, оптимізації чисельності працівників та оплати праці затверджено нову структуру та штатний розпис відокремленого підрозділу «УКРХІМТРАНСАМІАК» - Придніпровського управління магістрального аміакопроводу, відповідно до яких зі штату виведено, зокрема, посаду начальника служби матеріально-технічного та адміністративно-господарського забезпечення, яку обіймала ОСОБА_7 .
		Втім зміни в структурі управління підприємства, на переконання Суду, жодним чином не призводять до автоматичного звільнення працівників, втрати ними трудових та посадових обов`язків.
		Також відповідно до наказу заступника директора з керівництва Придніпровським управління магістрального аміакопроводу № 76 від 17 лютого 2021 року посада начальника відділу служби матеріально-технічного та адміністративно-господарського забезпечення ПУМА ДП «УКРХІМТРАНСАМІАК» входить до переліку посад, перебування на яких передбачає подання декларацій згідно з вимогами Закону України «Про запобігання корупції».
		З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів уважає, що суд апеляційної інстанції зробив передчасний висновок про відсутність у діянні ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366-3 КК, не надавши належної оцінки тому, що ОСОБА_7 до 24 травня 2021 року перебувала у трудових відносинах із ПУМА ДП «УКРХІМТРАНСАМІАК» (отримувала заробітну плату, перебувала у відпустках та на лікарняних протягом 2020 року), в цей період часу займала посаду начальника служби матеріально-технічного та адміністративно-господарського забезпечення, тобто була відповідно до Закону України «Про запобігання корупції» суб`єктом декларування.
		Колегія суддів погоджується також із доводами касаційної скарги прокурора про помилковість висновку суду апеляційної інстанції про те, що для притягнення ОСОБА_7 до відповідальності за ст. 366-3 КК має бути доведено факт отримання нею повідомлення НАЗК про неподання декларації.
		Положення ст. 366-3 КК не містить гіпотези, яка б ставила в залежність застосування диспозиції цієї статті від письмового повідомлення НАЗК суб`єкта декларування про факт неподання декларації. 
		Частина 2 статті 51-2 Закону України «Про запобігання корупції» регулює дії НАЗК у межах процедури контролю за поданням декларацій у разі, якщо суб`єктом декларування її не подано у порядку, визначеному Законом України «Про запобігання корупції». 
		Тобто НАЗК здійснює письмове повідомлення суб`єкта декларування, коли подія неподання декларації вже відбулася, що не звільняє відповідного суб'єкта від обов`язку подання такої декларації. При цьому абзац 2 ч. 2 ст. 51-2 цього Закону містить імператив одночасного повідомлення, серед інших, спеціально уповноваженого суб`єкта у сфері протидії корупції про факт неподання декларації відповідним суб`єктом декларування, для відповідного реагування у межах своєї компетенції. 
		Проте для початку досудового розслідування, у разі виявлення слідчим, прокурором в діях суб`єкта декларування ознак кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366-3 КК, за змістом положень ст. 214 КПК не передбачено обов`язкового попереднього письмового повідомлення НАЗК суб`єкта декларування про факт неподання декларації.
		Роз`яснення НАЗК № 1 від 03 лютого 2021 року, на яку послався суд апеляційної інстанції, не є нормативним актом і не містить норм кримінального процесуального права.
		Тому Суд не погоджується з позицією суду апеляційної інстанції про те, що відсутність повідомлення НАЗК про факт неподання декларації особою виключає можливість притягнення її до кримінальної відповідальності за ст. 366-3 КК.
		Колегія судів уважає, що суд апеляційної інстанції під час апеляційного розгляду в повній мірі не проаналізував обставин кримінального провадження, не надав належної оцінки доказам обвинувачення, постановив ухвалу, яка не відповідає вимогам ст. 419 КПК, допустивши порушення вимог кримінального процесуального закону, які в силу положень ч. 1 ст. 412 цього Кодексу є істотними, оскільки перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
		Таким чином касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а ухвала апеляційного суду стосовно ОСОБА_7 - скасуванню на підставі пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 438 КПК з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого необхідно врахувати вищенаведене, ретельно перевірити наведені в апеляційній скарзі доводи захисника й ухвалити законне та обґрунтоване рішення, належним чином умотивувавши свої висновки.
		Керуючись статтями 441, 442 КПК, Суд
		постановив:
		касаційну скаргу прокурора задовольнити.
		Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 12 грудня 2023 року стосовно ОСОБА_7 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		Постанова набирає чинності з моменту оголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		ОСОБА_1                              ОСОБА_2                               ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...