Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 932/17454/19 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 20.02.2025. Забезпечено надання загального доступу: 21.02.2025.
Дата набрання законної сили: 11.02.2025
Номер судового провадження: 51-3581км24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12019040640001937

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		11 лютого 2025 року
		м. Київ
		 
		справа № 932/17454/19
		провадження № 51- 3581 км 24
		Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати 
		Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
		 
		головуючого судді                                   ОСОБА_1 ,
		суддів:                                                                     ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання                           ОСОБА_4 ,
		прокурора                                                              ОСОБА_5 ,
		у режимі відеоконференції:
		захисника                                                               ОСОБА_6 ,
		засудженого                                                          ОСОБА_7 
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_6 на вирок Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 січня 2024 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 11 квітня 2024 року стосовно
		ОСОБА_7 ,
		ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
		уродженця м. Дніпропетровська, який 
		мешкає за адресою: 
		АДРЕСА_1 ,
		 
		засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК).
		 
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська вироком від 17 січня 2024 року, залишеним без змін ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 11 квітня 2024 року, засудив ОСОБА_7 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК, до покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років.
		За обставин, детально викладених у судових рішеннях, ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , маючи умисел на позбавлення життя колишньої дружини ОСОБА_8 , на ґрунті особистих неприязних стосунків у період часу приблизно з 22:10 31 серпня до 02:10 01 вересня 2019 року завдав потерпілій предметом, схожим на сокиру, численні удари в голову та різні частини тіла, заподіявши їй тяжких тілесних ушкоджень, від яких вона померла на місці події.
		Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 , не погоджуючись із судовими рішеннями через неповноту досудового розслідування та судового розгляду, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості, просить їх скасувати, кримінальне провадження стосовно ОСОБА_7 - закрити через недоведення вчинення ним інкримінованого злочину.
		Свої вимоги захисник мотивує тим, що:
		- обвинувальний акт стосовно ОСОБА_7 не містить конкретного формулювання обвинувачення, викладу фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, правової кваліфікації;
		- сторона обвинувачення не надала письмових та речових доказів на підтвердження причетності ОСОБА_7 до вбивства ОСОБА_8 та не довела його винуватість поза розумним сумнівом;
		- суд першої інстанції:
		- не провів всебічного та повного аналізу обставин кримінального провадження, безпосередньо не дослідив докази, не перевірив доводи сторони захисту;
		- надав суперечливу оцінку дослідженим доказам, безпідставно не визнав протокол огляду місця події, протокол огляду трупа, протокол огляду від 01 вересня 2019 року та похідні від них докази недопустимими, оскільки слідчі дії проведені з порушенням Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК);
		- неповно виклав у вироку показання допитаних осіб;
		- необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотань про тимчасовий доступ до речей і документів, призначення трасологічної дактилоскопічної експертизи слідів на голові, сокири та топорища;
		- призначив надмірно суворе покарання;
		- суд апеляційної інстанції також не звернув уваги на допущені порушення та необґрунтовано погодився з висновками суду першої інстанції;
		- суди постановили рішення, які не відповідають вимогам ст. 370 КПК. 
		Позиції учасників судового провадження
		Захисник і засуджений підтримали касаційну скаргу та просили її задовольнити.
		Прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги захисника, просив залишити без зміни оскаржувані судові рішення стосовно ОСОБА_7 .
		Мотиви Суду
		Положеннями ст. 433 КПК визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу; переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
		У поданій касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 покликається на неповноту досудового розслідування та судового розгляду, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, що призвело до безпідставного засудження ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 115 КК, а також на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості.
		Касаційний суд не перевіряє судових рішень у частині неповноти досудового розслідування та судового розгляду, невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, на які є посилання в касаційній скарзі, оскільки такі обставини відповідно до вимог ст. 438 КПК перегляду у касаційному порядку не підлягають.
		Інші доводи сторони захисту Суд уважає такими, що не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження та вимогах кримінального процесуального закону з огляду на таке.
		Відповідно до ч. 1 ст. 115 КК умисним вбивством є умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині. 
		З об`єктивної сторони умисне вбивство характеризується дією або бездіяльністю у вигляді протиправного посягання на життя людини, наслідками у вигляді смерті та причинним зв`язком між зазначеними діяннями та наслідками, а з суб`єктивної сторони - умисною формою вини (прямим або непрямими умислом), коли винний усвідомлює, що може заподіяти смерть особі, передбачає такі наслідки і бажає або свідомо припускає їх настання.
		За змістом ст. 24 КК наявність вини у формі умислу передбачає, що особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала або свідомо припускала їх настання.
		Питання про умисел необхідно вирішувати, виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки.
		Відповідно до вимог ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. 
		Обвинувальний вирок ухвалюється судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.
		Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
		Відповідно до ст. 94 КПК оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок. Безпосередність сприйняття доказів дає змогу суду належним чином дослідити і перевірити їх (як кожний доказ окремо, так і у взаємозв`язку з іншими доказами), здійснити їхню оцінку за критеріями, визначеними у зазначеній статті, і сформувати повне та об`єктивне уявлення про фактичні обставини конкретного кримінального провадження.
		Оцінка доказів має здійснитись судом за критеріями належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		Так, свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК, правильність кваліфікації його дій за даною нормою кримінального закону суд першої інстанції зробив на підставі доказів, досліджених та оцінених у сукупності з дотриманням вимог кримінального процесуального закону.
		Той факт, що ОСОБА_7 умисно протиправно заподіяв смерть ОСОБА_8 , суд першої інстанції встановив, урахувавши, зокрема:
		- показання потерпілого ОСОБА_9 , свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 ;
		- пояснення експертів ОСОБА_17 , ОСОБА_18 ;
		відомості, які містяться в:
		- протоколах огляду місця події та трупа від 01 вересня 2019 року, згідно з якими: слідча дія - огляд території домоволодіння АДРЕСА_2 проведена за участю понятих ОСОБА_19 , ОСОБА_16 ; вхід на територію домоволодіння здійснюється через металеву хвіртку, яка обладнана кодовим замком, без наявних механічних пошкоджень; у дворі - обідній стіл з посудом та порожніми пляшками з-під алкогольних напоїв; на землі навпроти хвіртки на відстані двох метрів виявлений труп ОСОБА_8 , яка знаходилась обличчям донизу, у майці, просякнутій речовиною, схожою на кров; поряд із трупом виявлені дерев`яна палиця - топорище, металева частина сокири, поруч на землі та цегляній стіні будинку - сліди речовини бурого кольору; виявлені та вилучені сліди пальців рук, аркуш паперу з рукописним текстом, два мобільних телефони «Meyzu» та «Lenovo»;
		- протоколі огляду від 01 вересня 2019 року, згідно з яким був оглянутий наданий ОСОБА_9 мобільний телефон марки «Meizu», переглянуті вхідні, вихідні та пропущені дзвінки;
		- висновку експерта № 1710/912-Е від 10 жовтня 2019 року, згідно з яким смерть ОСОБА_8 настала за 8-12 годин до моменту складання протоколу огляду трупа - 10:10 ІНФОРМАЦІЯ_2 від черепно-мозкової травми у вигляді перелому кісток склепіння та основи черепа з крововиливами під оболонки та речовину головного мозку, клінічний перебіг якої ускладнився набряком головного мозку;
		- висновках експертів № 1262 від 08 жовтня 2019 року, № 1267 від 15 жовтня 2019 року, № 1268 від 28 жовтня 2019 року, згідно з якими при серологічному дослідженні зразків крові: ОСОБА_7 - встановлена група крові 0 з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В за ізосерологічною системою АВ0; трупа ОСОБА_8 - встановлена група крові 0 з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В за ізосерологічною системою АВ0; з урахуванням групової приналежності крові потерпілої ОСОБА_8 і ОСОБА_7 походження крові на змивах не виключається від потерпілої ОСОБА_8 і від ОСОБА_7 , оскільки групова приналежність крові у змивах співпадає з груповою приналежністю крові за ізосерологічною системою АВ0, як потерпілої ОСОБА_8 , так і ОСОБА_7 ;
		- висновку експерта № 5/4.6/892 від 29 жовтня 2019 року, згідно з яким вилучені під час проведення огляду місця події сліди папілярних узорів залишені пальцями рук ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ;
		- висновку експерта № 915 від 04 листопада 2019 року, згідно з яким на фрагментах дактилоскопічної плівки з мікрооб`єктами з обох рук трупа  ОСОБА_8 і ОСОБА_7 встановлено наявність крові від особи (осіб) групи крові 0 з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В, якими є як сама потерпіла ОСОБА_8 , так і ОСОБА_7 , враховуючи групову належність їхньої крові;
		- висновку експерта № 913 від 04 листопада 2019 року, згідно з яким: на металевій частині сокири та на топорищі наявна кров людини; результати серологічного та цитологічного досліджень не виключають можливості походження крові від потерпілої ОСОБА_8 та виключають можливість походження крові від ОСОБА_7 ; кров на металевій частині сокири могла походити від особи ( осіб) групи крові 0 з ізогемаглютиніном анти-А і анти-В, якою в даному випадку є потерпіла ОСОБА_8 , так і ОСОБА_7 з огляду на групові характеристики їхньої крові; кров на топорищі може бути змішаною кров`ю як від потерпілої ОСОБА_8 , так і ОСОБА_7 ;
		- висновку експерта № 275 від 22 жовтня 2019 року, згідно з яким ОСОБА_7 : на хронічне психічне захворювання, тимчасовий хворобливий розлад душевної діяльності, недоумство або інший хворобливий стан психіки в період інкримінованого йому діяння не страждав; виявляв раніше й виявляє психічні й поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю; міг усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними;
		- висновку експерта № 286-МК від 20 березня 2020 року, згідно з яким пошкодження на голові трупа ОСОБА_8 є забитими ранами і заподіяні з великою силою (великою швидкістю дії) кожна в результаті одного удару тупого твердого предмета (предметів), контактуюча поверхня (поверхні) якого - неправильне лінійне, дещо звивисте, довжиною не більше 37 мм, 50 мм і 48 мм відповідно у межах контакту, ребро, тобто обуховою частиною металевої частини сокири;
		- висновку експерта № 216 від 14 лютого 2020 року, згідно з яким порівняльний молекулярно-генетичний аналіз виявив: співпадіння змішаного генотипу слідів з кров`ю в залишках змивів з дактилоплівок з мікрооб`єктами з обох рук ОСОБА_7 з генотипом потерпілої ОСОБА_8 та ОСОБА_7 з домінуванням генотипу потерпілої з ймовірністю не менше 99,999999999999999997 %. Також в цих слідах є домішка ДНК, яка може походити від ОСОБА_7 ; співпадіння змішаного генотипу слідів з кров`ю на топорищі сокири з генотипом потерпілої ОСОБА_8 та з генотипом ОСОБА_7 за більшістю встановлених генетичних ознак, ДНК цих слідів може походити від потерпілої ОСОБА_8 , не виключається домішка ДНК ОСОБА_7 ;
		- висновку експерта № 71-МК від 11 лютого 2022 року, згідно з яким на футболці, штанах і шкарпетках ОСОБА_7 виявлені сліди, схожі на засохлу кров, які були розділені на чотири групи та умовно позначені «А» , «Б» , «В» і «Г» . При цьому: сліди групи «А» виявлені одиночно у верхній і середній ділянках спинки футболки, не чисельними групами у нижній частині спинки футболки та на зовнішній поверхні середньої ділянки задньої частини ременя, є бризками і відносяться до елементарних слідів, які виникли при імпульсі кінетичної енергії, з відривом рідкого барвника (крові) від різних ділянок поверхні, та падіння бризок під різними кутами на спинку футболки, в більшості на нижню її частину, та задню частину ременя; сліди групи «Б» виявлені у значній кількості майже на всій передній поверхні футболки, на рукавах, більше правому, та в нижній частині її спинки, у вигляді одиничних слідів у верхній і нижній ділянках передньої половини штанів ліворуч, а також одиночного сліду на задній поверхні халявки однієї зі шкарпеток, є помарками -мазками і відносяться до елементарних слідів, які виникли в результаті ковзного дотику в різних напрямах предметів (одними з яких були предмети одягу), між якими малась деяка кількість рідкого барвника (крові); сліди групи «В» виявлені у значній кількості на футболці, в більшості в середнє-лівій частині нижньої половини її передньої поверхні та в нижній частині спинки з переходом на виворітну її поверхню, а також по одному сліду мається на підошовних поверхнях обох шкарпеток, є елементарними слідами -просочуваннями і виникли в результаті достатньо тривалого контактування поверхонь футболки та підошовної поверхні шкарпеток з рідким барвником (кров`ю). Сліди групи «Г» виявлені у вигляді значної кількості плям на передній поверхні футболки, на рукавах, у нижній частині її спинки та одиночного сліду на зовнішній поверхні ременя спереду-ліворуч, відносяться до елементарних слідів-плям, механізм і умови виникнення котрих визначити не представляється можливим. Ділянка слідів-помарок в середній ділянці верхньої частини переду футболки ззовні з частковим переходом униз на ділянку просочування має ознаки, що вказують на можливе контактування вказаної ділянки переду футболки з напіврідким барвником (наприклад, згустками крові), яке, більш ймовірно, відбулося у горизонтальній площині та прогнозовано після утворення інших слідів, схожих на кров, на футболці, штанах і шкарпетках, котрі мають характер таких, що утворюються при контакті з рідким барвником (кров`ю);
		- речові докази - дерев`яну палицю-топорище, металеву частину сокири, одяг обвинуваченого.
		Отже, дослідивши зібрані у справі докази та здійснивши їх аналіз, суд першої інстанції встановив сукупність усіх передбачених законом ознак складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК, й, ухвалюючи вирок, дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_7 вчинив інкриміноване йому суспільно небезпечне діяння та його винуватість доведена поза розумним сумнівом. 
		При цьому суд указав на те, що про наявність у ОСОБА_7 умислу на вбивство ОСОБА_8 свідчить наявність конфліктних відносин між ними, агресивна поведінка останнього у стані алкогольного сп`яніння по відношенню до потерпілої, місце та час вчинення злочину, знаряддя злочину, а також характер, кількість та локалізація виявлених у потерпілої тілесних пошкоджень, які були спричинені з достатньою силою, в життєво важливий орган.
		Також суд першої інстанції не залишив без уваги доводи сторони захисту й на їх спростування зазначив, що під час судового розгляду не встановлено доказів на підтвердження їхньої позиції про те, що ОСОБА_7  не вчиняв убивства своєї колишньої дружини ОСОБА_8 , а лише знайшов її вбитою у дворі. Показання обвинуваченого визнав такими, що надані з метою ухилення від відповідальності.
		Порушень процесуального порядку збирання наведених у вироку доказів за матеріалами провадження не встановлено та судом правильно вирішено питання про їхню належність і допустимість, з дотриманням вимог кримінального процесуального закону.
		Відповідно до частин 1, 2 ст. 22 КПК кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
		Як установлено з матеріалів кримінального провадження та технічних носіїв запису судових засідань, під час судового розгляду в суді першої інстанції учасникам процесу, в тому числі й стороні захисту, було забезпечено право на відстоювання своєї позиції.
		Зокрема, клопотання захисника про тимчасовий доступ до речей і документів, призначення трасологічної дактилоскопічної експертизи слідів на голові, сокири та топорища, визнання доказів недопустимими суд долучив до матеріалів провадження, здійснив аналіз викладених у них тверджень та з урахуванням позиції учасників судового провадження постановив рішення (протокольно та окремою ухвалою) з наведенням відповідних обґрунтувань щодо відсутності підстав для їх задоволення.
		Тобто суд першої інстанції перевірив аргументи захисту і навів достатні мотиви на їх відхилення.
		Висновки суду першої інстанції про винуватість  ОСОБА_7  у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК, належним чином обґрунтовані та вмотивовані, а його вирок є законним, обґрунтованим і вмотивованим й відповідає вимогам статей 368, 370, 373, 374 КПК.
		На думку колегії суддів, суд першої інстанції дотримався вимог ст. 22, ч. 1 ст. 337 КПК щодо змагальності сторін, рівності прав на збирання та подання доказів і судового розгляду в межах висунутого обвинувачення.
		Відповідно до ст. 65 КК при призначенні покарання суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
		Обґрунтовуючи висновок щодо виду й міри покарання та призначаючи ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на певний строк, суд першої інстанції, як убачається з вироку, врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, наявність обставин, що обтяжують покарання - вчинення злочину стосовно колишньої дружини, з якою перебував у сімейних відносинах, у стані алкогольного сп`яніння, дані про особу винного, зокрема те, що він раніше не судимий, задовільно характеризується за місцем проживання, тобто дотримався вимог статей 50, 65-67 КК. 
		Наведені в касаційній скарзі доводи захисника, аналогічні доводам апеляційних скарг сторони захисту, були перевірені судом апеляційної інстанції, який, розглядаючи апеляційні скарги обвинуваченого та захисника на вирок суду першої інстанції, з дотриманням вимог 404, 405, 407, 414 КПК, проаналізував їх, дав на них відповідь, зазначивши в ухвалі достатні підстави, через які визнав їх необґрунтованими.
		За результатами перегляду вироку суд апеляційної інстанції погодився з оцінкою доказів, досліджених місцевим судом і врахованих при доведенні винуватості саме ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК, й належним чином умотивував свої висновки.
		Перевіряючи доводи сторони захисту, суд апеляційної інстанції проаналізував встановлені судом першої інстанції обставини, зібрані у справі докази та не встановив таких порушень КПК, які би стали підставою для скасування вироку.
		При цьому на доводи сторони захисту про недопустимість протоколів огляду місця та трупа від 01 вересня 2019 року суд відповів, що патруль Легіон 0211 УПП Дніпропетровської області (Бучацький) після прибуття на місце події та підтвердження повідомлених на службу 102 обставин викликав слідчо-оперативну групу Шевченківського ВП ДВП ГУНП України в Дніпропетровській області, яка за участю понятих ОСОБА_19 , ОСОБА_16 , судово-медичного експерта ОСОБА_24 провела необхідні слідчі дії, а слідчий за їх результатом склав відповідні протоколи. 
		При цьому огляд місця події - домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 проводився з дозволу потерпілого ОСОБА_9 , заява якого наявна у матеріалах кримінального провадження. 
		У судовому засіданні свідок ОСОБА_16 підтвердив викладені в протоколах обставини, пояснив, що в його присутності експерт оглядав труп жінки, працівники поліції здійснювали фотографування.
		Отже суд апеляційної інстанції встановив відповідність проведених слідчих дій вимогам статей 214, 223, 237 КПК та, оцінивши докази за критерієм істотного порушення прав та свобод людини, обґрунтовано зауважив на тому, що протоколи складені з дотриманням статей 104, 105 КПК, а наявність деяких недоліків при їх складенні не є суттєвим порушенням кримінального процесуального закону, що тягне за собою безумовне визнання доказів недопустимими. 
		Під час апеляційного провадження не встановлено неспростовних фактів (доказів) на підтвердження позиції сторони захисту про недопустимість зібраних стороною обвинувачення у справі доказів.
		Перевіряючи доводи щодо пред`явлення ОСОБА_7 неконкретного обвинувачення, колегія суддів касаційного суду зазначає про таке.
		Згідно з нормами процесуального закону обвинувальний акт складається слідчим, після чого затверджується прокурором, або може бути складений прокурором. Вимоги до обвинувального акта встановлені ст. 291 КПК. 
		Стаття 314 цього Кодексу передбачає, що під час підготовчого засідання суд може повернути обвинувальний акт прокурору, лише якщо він не відповідає вимогам КПК України. Тобто кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність чи повноту обсягу обвинувачення. Після закінчення судового розгляду суд ухвалює вирок (ст. 371 КПК).
		Водночас зміст вироку суду повинен відповідати положенням ст. 374 КПК. Пунктом 2 ч. 3 вказаної статті передбачено, що у разі визнання особи винуватою, у мотивувальній частині вироку, серед іншого, зазначається формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.
		Колегія суддів звертає увагу, що фабула обвинувачення є фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правову норму, порушення якої інкриміновано обвинуваченому. Тому наведені у вироку фактичні дані у своїй сукупності мають давати повне уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, що, у свою чергу, дає можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою.
		Суд першої інстанції дотримався наведених вище вимог процесуального закону, оскільки у мотивувальній частині свого рішення виклав формулювання обвинувачення, визнаного доведеним, і з достатньою конкретизацією встановив і зазначив місце, час та спосіб вчинення кримінального правопорушення, а також повною мірою виклав фактичні обставини вчинення ОСОБА_7 інкримінованого йому діяння, про що зазначив суд апеляційної інстанції.
		Разом із тим, твердження сторони захисту про невідповідність обвинувального акта вимогам КПК та неконкретність пред`явленого ОСОБА_7 обвинувачення не співвідносяться з передбаченими цим Кодексом підставами скасування чи зміни судового рішення в касаційному порядку. Позаяк оцінка обвинувального акта на відповідність його вимогам КПК є компетенцією виключно суду першої інстанції.
		До того ж стратегія сторони захисту під час судового розгляду навпаки свідчить про зрозумілість пред`явленого ОСОБА_7 обвинувачення за частиною 1 статті 115 КК.
		Інші доводи сторони захисту за результатом їх перевірки апеляційний суд визнав безпідставними.
		Тобто, перевіривши наведені в апеляційних скаргах доводи, суд апеляційної інстанції зазначив про те, що вони не спростовують правильність висновку суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні умисного вбивства та щодо обґрунтованості призначеного йому в межах санкції ч. 1 ст. 115 КК покарання.
		Перегляд кримінального провадження в апеляційному порядку здійснювався відповідно до вимог кримінального процесуального закону, постановлена ухвала відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.
		З огляду на зазначене колегія суддів погоджується з викладеними у судових рішеннях висновками судів першої та апеляційної інстанцій, які зроблені з дотриманням вимог ст. 23 КПК на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, підтверджених доказами, які було досліджено та перевірено під час судового розгляду, а також оцінено відповідно до  ст. 94 цього Кодексу, уважає їх достатньо обґрунтованими та переконливими.
		Беззаперечних доводів, які би ставили під сумнів законність судових рішень, умотивованість їхніх висновків щодо наявності в діях ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК, захисник у касаційній скарзі не навів.
		Тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачені ст. 412 КПК України та які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, Судом не встановлено.
		Керуючись статтями 441, 442 КПК, Суд
		постановив:
		касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 січня 2024 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 11 квітня 2024 року стосовно ОСОБА_7 - без зміни.
		Постанова набирає чинності з моменту оголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		 
		ОСОБА_1                              ОСОБА_2                            ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...