Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 140/33101/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; землеустрою; державної експертизи землевпорядної документації; регулювання земельних відносин, з них.
Надіслано судом: 19.02.2025. Зареєстровано: 21.02.2025. Забезпечено надання загального доступу: 24.02.2025.
Дата набрання законної сили: 19.02.2025
Номер судового провадження: К/990/35141/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		ф
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		19 лютого 2025 року 
		м. Київ
		 
		справа № 140/33101/23
		адміністративне провадження № К/990/35141/24  
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Кравчука В.М. та судді Стародуба О.П., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу 
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіаль» 
		до Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України,
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Ківерцівський національний природний парк «Цуманська Пуща», 
		про визнання незаконним та скасування наказу,
		за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіаль»
		на рішення Волинського окружного адміністративного суду у складі судді Костюкевича С.Ф. від 18 квітня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів Гудима Л.Я., Качмара В.Я., Кузьмича С.М. від 01 серпня 2024 року
		УСТАНОВИВ:
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		1.          У листопаді 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Сіаль» (далі - ТОВ «Сіаль») звернулося до суду з позовом до Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України (далі - Міндовкілля), у якому просило визнати незаконними та скасувати накази Міндовкілля від 15 серпня 2022 року № 300 «Про затвердження "Проект організації території Ківерцівського національного природного парку "Цуманська пуща"» та від 02 травня 2023 року № 286 «Про внесення змін до Проекту організації території Ківерцівського національного природного парку "Цуманська пуща"».
		2.          На обґрунтування позовних вимог ТОВ «Сіаль» зазначало, що оскаржувані накази зобов`язують його здійснювати господарську діяльність із дотриманням природоохоронного режиму, встановленого Законом України від 16 червня 1992 року № 2456-XII «Про природно-заповідний фонд України» (далі - Закон № 2456-XII), як нормативно-правові акти накази не містять відміток про державну реєстрацію. Проєкт із землеустрою щодо встановлення меж Ківерцівського національного природного парку «Цуманська пуща» не затверджувався, а межі території парку у проєкті його створення суттєво відрізняються від меж території парку, зазначених  у проєкті організації території парку. 
		Функціональне зонування території заповідного урочища «Цуманська пуща», зазначене у змінах до проєкту організації території національного природного парку, затверджених наказом Міндовкілля від 02 травня 2023 року № 286, не відповідає меті створення заповідного урочища. 
		3.          Міндовкілля не визнало позов, у відзиві зазначало, що позивач здійснює діяльність з лісозаготівлі та звернулося до суду з цим позовом не для захисту екологічних прав; не доводить порушення своїх прав у зв`язку з прийняттям наказу від 02 травня 2023 року № 286 «Про внесення змін до Проекту організації території Ківерцівського національного природного парку "Цуманська пуща"», який є актом індивідуальної дії та стосується виключно прав і обов`язків Ківерцівського національного природного парку «Цуманська пуща»; оскаржувані накази не встановлюють норм права та не змінюють існуючих, не можуть вважатися нормативно-правовими актами, тому не підлягають державній реєстрації та правовій експертизі. 
		Проєкт організації території не належить до землевпорядної документації, не встановлює меж Ківерцівського національного природного парку «Цуманська пуща», відмінних від тих, які позивач 20 травня 2009 року погоджував при створенні природного парку.  Віднесення однойменних кварталів до різних функціональних зон виникла через передачу Державним підприємством «Цуманське ЛГ» земель до Державного підприємства «Ківерцівський ЛГ» та виявлення окремих неточностей у нумерації та кількості кварталів і виділів.
		Міндовкілля прийняло оскаржуваний наказ в межах повноважень та на підставі наукових обґрунтувань науково-технічної ради Ківерцівського національного природного парку «Цуманська пуща».
		4.          Ківерцівський національний природний парк «Цуманська пуща» у поясненнях підтримав позицію Міндовкілля.
		5.          Позивач у відповіді на відзиви відповідача та третьої особи вказував, що відповідач помилково вважає, що землі ТОВ «Сіаль» були включені до Ківерцівського національного природного парку "Цуманська пуща"» при створенні парку; в наказі Міндовкілля від 02 травня 2023 року № 286 не зазначено жодних підстав для внесення змін до проєкту організації території національного природного парку.
		6.          Відповідач додатково вказував, що позивач набув нових прав та обов`язків, пов`язаних з включенням його земель до території установи природно-заповідного фонду Ківерцівського національного природного парку «Цуманська пуща» на підставі Указу Президента України від 22 лютого 2010 року № 203/2010 «Про створення Ківерцівського національного природного парку "Цуманська пуща"», який Товариство не оскаржувало. 
		7.          ТОВ «Сіаль» в додаткових поясненнях зазначало, що оскаржуваний проєкт організації території належить до містобудівної документації.   
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		8.          Волинський окружний адміністративний суд рішенням від 18 квітня 2024 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2024 року відмовили у задоволенні позову.
		9.          Суди першої та апеляційної інстанцій мотивували свої рішення тим, що між сторонами немає публічно-правого спору, оскільки не виник причинно-наслідковий зв`язок між рішеннями відповідача та порушенням прав позивача; оскаржувані накази Міндовкілля мають організаційно-розпорядчий характер, спрямовані на впорядкування діяльності Ківерцівського національного природного парку «Цуманська пуща» без змін території національного природного парку; не є нормативно-правовими або регуляторними актами, тому не підлягають державній реєстрації та правовій експертизі; слугують лише підставою для розробки проєкту землеустрою.  
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		10.          Не погодившись з рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, ТОВ «Сіаль» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2024 року, ухвалити нове рішення про задоволення позову. 
		11.          Міндовкілля подало відзив, в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
		ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		12.          Позивач у касаційній скарзі зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували положення статті 7 Закону № 2456-XII, статті 47 Закону України від 22 травня 2003 року № 858-IV «Про землеустрій», статті 79-1, абзацу шістнадцятого пункту 24 «Перехідні положення» Земельного кодексу України; Верховний Суд раніше не викладав висновок щодо можливості оскарження суб`єктом господарювання проєкту організації території національного природного парку.
		Проєктом створення Ківерцівського національного природного парку «Цуманська пуща» не передбачено включення земель ТОВ «Сіаль» до території національного природного парку, тому затвердження проєкту організації території національного природного парку, яким передбачено включення 269,6 га землі, що перебуває у користуванні Товариства, до господарської зони, є неправомірним та порушує права позивача.
		13.          Відповідач у відзиві на касаційну скаргу зазначає, що землі, які перебувають у користуванні ТОВ «Сіаль», включені до території Ківерцівського національного природного парку «Цуманська пуща» згідно з Указом Президента України від 22 лютого 2010 року № 203/2010 «Про створення Ківерцівського національного природного парку "Цуманська пуща"» та належать до природно-заповідного фонду.
		Оскаржуваний у справі наказ від 2 травня 2023 року № 286 не впливає на права та обов`язки ТОВ «Сіаль», оскільки є актом індивідуальної дії, що стосується виключно прав та обов`язків Ківерцівського національного природного парку «Цуманська пуща».
		Проєкт організації території не є землевпорядною документацією, не встановлює меж національного природного парку та не змінює цільового призначення земельної ділянки.
		ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ 
		14.          ТОВ «Сіаль» 30 серпня 2024 року подало касаційну скаргу.
		15.          Верховний Суд ухвалою від 30 вересня 2024 року відкрив касаційне провадження у справі.
		16.           04 жовтня 2024 року Міндовкілля подало відзив на касаційну скаргу. 
		17.           21 листопада 2024 року ТОВ «Сіаль» надіслало до суду копію висновку експерта Волинського відділення Науково-дослідного інституту судових експертиз, складеного 29 жовтня 2024 року за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи у кримінальному провадженні № 158/1522/21, в якому експерт дійшов висновку, зокрема,  про невстановлення меж території Ківерцівського національного природного парку «Цуманська пуща» та меж земель, якими користується ТОВ «Сіаль».
		18.           03 грудня 2024 року Міндовкілля подало клопотання, в якому просило повернути без розгляду позивачу зазначений висновок експерта.  
		19.          Верховний Суд ухвалою від 18 лютого 2025 року призначив справу до розгляду у письмовому провадженні за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи з 19 лютого 2025 року.
		СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		20.          Суди попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановили, що у 2006 році Науковий центр заповітної  справи Міністерства охорони навколишнього природного середовища розробив Проєкт створення національного природного парку «Ківерцівський» (наукове обґрунтування), картографічними матеріалами якого визначалися межі створення національного природного парку.
		21.           22 лютого 2010 року Президент України своїм Указом  № 203/2010 «Про створення Ківерцівського національного природного парку «Цуманська пуща» постановив створити на території Ківерцівського  району Волинської області  Ківерцівський  національний  природний  парк «Цуманська пуща»
		22.           15 серпня 2022 року Міндовкілля прийняло наказ № 300 «Про затвердження Проєкту організації території КНПП "Цуманська пуща", охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів та об`єктів», яким Ківерцівський національний природний парк «Цуманська пуща» зобов`язано забезпечувати виконання природоохоронних заходів щодо наукової, рекреаційної, господарської та іншої діяльності, які передбачені Проєктом організації території.
		23.           02 травня 2023 року Міндовкілля прийнято наказ № 286 «Про внесення змін до Проекту організації території Ківерцівського національного природного парку «Цуманська пуща».
		24.          ТОВ «Сіаль», не погодившись із затвердженням Проєкту організації території та про внесення змін до Проєкту, оскаржило до суду зазначені накази Міндовкілля.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		25.          Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), Верховний Суд виходить з такого.
		26.          Згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		27.          Відповідно до частин першої, другої і третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		28.          Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		29.          Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		30.          Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Волинського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2024 року та постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2024 року не відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи є частково обґрунтованими з огляду на таке.
		31.          Діяльність національних природних парків регулюється Законом № 2456-XII, який визначає їхній статус, завдання та порядок використання земельних і водних ресурсів.
		32.          За визначенням, наведеним у частині першій статті 20 Закону № 2456-XII, національні природні парки є природоохоронними, рекреаційними, культурно-освітніми, науково-дослідними установами загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження, відтворення і ефективного використання природних комплексів та об`єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність.
		33.          Ділянки землі та водного простору з усіма природними ресурсами та об`єктами вилучаються з господарського використання і надаються національним природним паркам у порядку, встановленому цим Законом та іншими актами законодавства України.
		До складу територій національних природних парків можуть включатися ділянки землі та водного простору інших землевласників та землекористувачів (частини друга та третя статті 20 Закону № 2456-XII).
		34.          Тобто, до складу національних природних парків  можуть входити не лише землі державної чи комунальної власності, а й земельні ділянки, що перебувають у власності або користуванні фізичних чи юридичних осіб.
		35.          У такому разі  власники та користувачі земельних ділянок можуть продовжувати користуватися такими ділянками, але з урахуванням природоохоронного режиму охорони та використання природних ресурсів, передбаченого для території національного природного парку.
		36.          На території національних природних парків встановлюється диференційований режим охорони, відтворення та використання природних ресурсів відповідно до функціонального зонування. 
		37.          З урахуванням природоохоронної, оздоровчої, наукової, рекреаційної, історико-культурної та інших цінностей природних комплексів та об`єктів, їх особливостей встановлюється: заповідна зона, зона регульованої рекреації, зона стаціонарної рекреації та господарська зона (частина перша статті 21 Закону № 2456-XII).
		38.          На території національного природного парку в зонах регульованої та стаціонарної рекреації, господарській і заповідній зонах забороняється будь-яка діяльність, що може погіршити стан навколишнього середовища або знизити рекреаційну цінність території, а в заповідній зоні заборонено рубки головного користування, усі види поступових та суцільних рубок, вирубування дуплястих дерев, а також видобування піску й гравію у річках та водоймах (частина друга та четверта статті 21 Закону № 2456-XII).
		39.          Таким чином, зонування регулює господарську, рекреаційну та природоохоронну діяльність власників та користувачів земельних ділянок, мінімізуючи негативний вплив на довкілля та підтримуючи екологічну стійкість території. 
		40.          Зонування території національного природного парку, рекреаційна та інша діяльність на його території провадяться відповідно до Положення про національний природний парк та Проекту організації території національного природного парку, охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів і об`єктів, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, при цьому діяльність національного природного парку спрямовується на доведення площі заповідної зони національного природного парку до рівня не менше 20 відсотків загальної площі (частина третя статті 21 Закону № 2456-XII у редакції, чинній з 08 листопада 2021 року).
		41.          Міністерство охорони навколишнього природного середовища України наказом від 06 липня 2005 року № 245 «Про затвердження Положень про Проекти організації територій установ природно-заповідного фонду України» прийняло низку положень про Проекти організації території:
		- природного заповідника та охорони його природних комплексів;
		- біосферного заповідника та охорони його природних комплексів;
		- національного природного парку, охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів і об`єктів;
		- регіонального ландшафтного парку, охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів та об`єктів.
		42.          Положення про Проект організації території національного природного парку, охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів і об`єктів (далі - Положення про Проект організації території) у пункті 1.3. передбачає, що проект організації території розробляється відповідно до законодавства та вимог міжнародних договорів з метою визначення і обґрунтування заходів, які передбачається здійснити протягом п`яти років, щодо провадження діяльності, охорони, відтворення та використання природних комплексів та об`єктів, а також визначення та обґрунтування стратегії розвитку національного природного парку на десять років.
		43.          У пунктах 2.1., 2.2. зазначеного Положення визначено, що розроблення Проекту організації території організація-розробник здійснює у співпраці зі спеціальною адміністрацією парку, представниками його науково-технічної ради та представниками заінтересованих сторін.
		Розроблення Проекту організації території містить шість основних стадій: збір даних; визначення пріоритетів та проблем; визначення стратегії розвитку парку на десять років; розроблення п`ятирічного плану заходів; узагальнення засобів та ресурсів, необхідних для виконання Проекту організації території; підготовка вступної частини та додатків, відповідно до яких виконується комплекс робіт, визначений підпунктами 1- 6 цього пункту.
		44.          Стадійність розроблення Проекту організації території передбачає співпрацю з різними заінтересованими сторонами. 
		45.          На першій стадії здійснюється збір даних, зокрема, щодо визначення заінтересованих сторін, представників яких буде залучено до співпраці з розроблення Проекту організації території (абзац другий підпункту 1 пункту 2.2 розділу II Положення про Проект організації території).
		46.          Третя стадія, в ході якої визначається стратегії розвитку парку на десять років, передбачена абзацом другим підпункту 3 пункту 2.2 розділу II Положення про Проект організації території (в редакції, чинній з 04 березня 2022 року), включає проведення функціонального зонування території парку - виділення заповідної зони, зони регульованої рекреації, зони стаціонарної рекреації та господарської зони, встановлення територіально диференційованого режиму охорони, використання та відтворення його природних комплексів, біологічного і ландшафтного різноманіття, історико-культурних комплексів і об`єктів. Зменшення заповідної зони не допускається, на межах заповідної зони встановлюються спеціальні знаки, а дороги, що ведуть у заповідну зону, перекриваються шлагбаумами. Включення земельних ділянок, що увійшли до складу парку без вилучення у землекористувачів (землевласників), до інших зон, крім господарської, погоджується із користувачами (власниками) цих ділянок.
		47.          Таким чином, функціональне зонування території національного природного парку визначається в проєкті організації його території, а не в рішенні про створення національного природного парку чи в проєкті землеустрою щодо встановлення меж його території, та віднесення земельних ділянок, включених до парку без вилучення у землекористувачів (землевласників), до будь-яких зон, окрім господарської, здійснюється за погодженням з їхніми користувачами (власниками).
		48.          У справі, що розглядається, ТОВ «Сіаль» стверджувало, що до Ківерцівського національного природного парку «Цуманська Пуща» включено земельну ділянку, передану йому в користування, та прийняті Міндовкілля накази про затвердження проєкту організації території національного природного парку та змін до такого наказу порушують його права. 
		49.          Суди попередніх інстанцій виходили з того, що накази Міндовкілля від 15 серпня 2022 року № 300 «Про затвердження "Проект організації території Ківерцівського національного природного парку "Цуманська пуща"» та від 02 травня 2023 року № 286 «Про внесення змін до Проекту організації території Ківерцівського національного природного парку "Цуманська пуща"» є індивідуальними актами суб`єкта владних повноважень, право на оскарження яких надано виключно Ківерцівському національному природному парку «Цуманська Пуща». 
		50.          Верховний Суд звертає увагу на те, що право на оскарження індивідуального акта суб`єкта владних повноважень надано особі, щодо якої цей акт прийнятий або прав, свобод та інтересів якої він безпосередньо стосується. При цьому, захисту адміністративним судом підлягає фактично порушене право особи в публічно-правових відносинах із суб`єктом владних повноважень при здійсненні ним визначених чинним законодавством владних управлінських функцій, а не відновлення законності та правопорядку в публічних правовідносинах.
		51.          Подібний правовий висновок висловлено Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 14 березня 2018 року у справі № 9901/22/17, від 06 червня 2018 року у справі           № 800/489/17, від 12 червня 2018 року у справі № 800/587/17, від 16 жовтня 2018 року у справі № 9901/415/18,  від 18 грудня 2018 року у справі № 9901/657/18, від 05 лютого 2019 року у справі № 9901/645/18, від 12 лютого 2019 року  у справі № 9901/643/18, від 09 квітня 2019 року у справі № 9901/611/18, від 21 серпня 2019 року у справі № 9901/283/19, від 18 вересня 2019 року у справі № 9901/284/19, від 13 листопада 2019 року у справі № 9901/331/19 та від 16 березня   2023 року у справі № 9901/494/21. 
		52.          Визначення функціонального зонування території національного природного парку та віднесення земельних ділянок, включених до парку без вилучення у землекористувачів (землевласників), до будь-яких зон, окрім господарської, має здійснюватися за погодженням з їхніми користувачами (власниками).
		53.          Затвердження Проекту організації території Ківерцівського національного природного парку «Цуманська пуща» наказом Міндовкілля від 15 серпня 2022 року № 300 може безпосередньо стосуватися прав та інтересів за наявності користувачів (власників) земельних ділянок, включених до парку без вилучення у землекористувачів (землевласників), у разі віднесення земельної ділянки до зони регулювання чи стаціонарної рекреації, чи заповідної зони.
		54.          З огляду на статтю 2, частину четверту статті 9 КАС України однією із засад адміністративного судочинства є офіційне з`ясування всіх обставин у справі; дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності, суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів із власної ініціативи.
		55.          Верховний Суд, зокрема, у постановах від 29 листопада 2019 року у справі № 818/154/16 та від 20 квітня 2021 року у справі № 817/1269/17 зазначав, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи; в адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи, щоб суд ухвалив справедливе та об`єктивне рішення; принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.
		56.          Суди попередніх інстанцій, не перевіривши доводи позивача щодо невключення земельної ділянки, наданої йому в користування, до території Ківерцівського національного природного парку «Цуманська пуща» при створенні національного парку, не встановили, чи земельна ділянка ТОВ «Сіаль» площею 269,6 га була включених до парку без вилучення ділянки у Товариства у встановленому законом порядку до затвердження Проекту організації території Ківерцівського національного природного парку «Цуманська пуща». 
		57.          Також суди не з`ясували, до якої функціональної зони  Ківерцівського національного природного парку «Цуманська пуща» включено спірну земельну ділянку та чи потребувало таке включення отримання погодження ТОВ «Сіаль».
		58.          Суд першої інстанції порушив принцип офіційності з`ясування обставин справи (стаття 9 КАС України), а суд апеляційної інстанції не дотримався вимог статті 242 КАС України щодо всебічного з`ясування обставин справи та обґрунтування своїх висновків, не спростували аргументи ТОВ «Сіаль», що Міндовкілля наказами від 15 серпня 2022 року № 300 та від 02 травня 2023 року № 286 включило до функціонального зонування Ківерцівського національного природного парку «Цуманська пуща» земельну ділянку позивача, яка раніше не була включена до території національного природного парку. 
		59.          Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку, що прийняття Міндовкілля наказу від 15 серпня 2022 року № 300 та  змін до нього наказом від 02 травня 2023 року № 286 жодним чином не стосується прав та інтересів ТОВ «Сіаль», у зв`язку з чим останній не має права на оскарження таких наказів як актів індивідуальної дії.
		60.          Верховний Суд наголошує на тому, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом (частина перша статті 36 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів»).
		61.          У силу положень статті 341 КАС України суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанції, та давати оцінку доказам, які судами не досліджено, а тому не має можливості вирішити спір по суті за результатами касаційного перегляду.
		62.          Аналогічні застереження містяться у Рекомендаціях R(95)5 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам щодо введення в дію та покращення функціонування систем та процедур оскарження судових рішень від 7 лютого 1995 року (Recommendation R(95)5 concerning the introduction and improvement of the functioning of appeal systems and procedures in civil and commercial cases). Зокрема, у пункті «g» статті 7 Рекомендацій R(95)5 зазначено, що у суді третьої (касаційної) інстанції не можна представляти нові факти та нові докази.
		63.          Відсутність процесуальної можливості з`ясувати дійсні обставини справи перешкоджає Верховному Суду ухвалити нове рішення у справі.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		64.          Із огляду на частину другу статті 353 КАС України порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, є підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий розгляд.  
		65.          Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 353 КАС України).
		66.          Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили зібрані у справі докази, то Верховний Суд вважає за необхідне  направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, з урахуванням мотивів суду касаційної інстанції, що слугували підставою для скасування судових рішень.
		67.          Під час нового розгляду справи суди першої та апеляційної інстанцій повинні дослідити документи, що підтверджують право ТОВ «Сіаль» на користування земельною ділянкою, її межі та площу, а також перевірити, чи була ця ділянка повністю або частково включена до території Ківерцівського національного природного парку «Цуманська пуща» у встановленому законом порядку. Окрім цього, суди мають з`ясувати, до якої функціональної зони належала земельна ділянка позивача, чи відбулося зміна зонування ділянки внаслідок прийняття оскаржуваних наказів Міндовкілля та чи мало ТОВ «Сіаль» право брати участь у процесі визначення функціонального зонування.
		68.          Зважаючи на це, Суд вважає, що касаційну скаргу ТОВ «Сіаль» слід задовольнити частково, рішення Волинського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2024 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.
		Висновки щодо розподілу судових витрат
		69.          Оскільки Верховний Суд не ухвалює нового рішення, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають.
		Керуючись статтями  341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіаль» задовольнити частково.
		Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2024 року скасувати.
		Справу № 140/33101/23 направити до Волинського окружного адміністративного суду на новий розгляд.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
		 
		Суддя-доповідач:                                                                                           Я.О. Берназюк
		 
		Судді:                                        В.М. Кравчук
		 
		                                                                                                              О.П. Стародуб

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...