Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 520/15675/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; прийняття громадян на публічну службу, з них.
Надіслано судом: 20.02.2025. Зареєстровано: 21.02.2025. Забезпечено надання загального доступу: 24.02.2025.
Дата набрання законної сили: 20.02.2025
Номер судового провадження: К/990/38412/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		20 лютого 2025 року 
		м. Київ
		 
		справа № 520/15675/23
		адміністративне провадження № К/990/38412/23  
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
		cудді-доповідача - Радишевської  О.Р.,
		суддів - Кашпур  О.В., Уханенка  С.А.,
		розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу №  520/15675/23
		за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Генерального прокурора Офісу Генерального прокурора, за участю третьої особи - Другої кадрової комісії з добору на вакантні посади прокурорів в Офісі Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування наказу, провадження в якій відкрито,
		за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 31.07.2023, постановлену суддею Котеньовим  О.Г., та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 09.10.2023, ухвалену у складі: судді-доповідача Присяжнюк  О.В., суддів Любчич  Л.В., Спаскіна  О.  А.,
		УСТАНОВИВ:
		І. Обставини справи
		1.          22.06.2023 ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Офісу Генерального прокурора, Генерального прокурора Офісу Генерального прокурора з вимогою визнати протиправним і скасувати наказ Генерального прокурора від 30.04.2021 №  136 «Про визнання такими, що втратили чинність, наказів Генерального прокурора щодо створення кадрових комісій з добору на вакантні посади прокурорів в Офісі Генерального прокурора».
		2.          Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 27.06.2023 відкрито провадження у справі №  520/15675/23 та призначено її до судового розгляду у порядку загального позовного провадження.
		3.          Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 31.07.2023, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 09.10.2023, позов залишено без розгляду з підстав, передбачених частиною четвертою статті 123 і пунктом 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
		4.          Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що до суду першої інстанції з цим позовом позивач звернувся за межами строків, установлених статтею 122 КАС України. 
		5.          Як установили суди попередніх інстанцій, копію оскаржуваного наказу позивач долучив до матеріалів апеляційної скарги в іншій справі (№  520/15316/2020), яку подав до відповідного суду апеляційної інстанції 20.10.2021. З урахуванням викладеного, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що з 20.10.2021 позивачу було відомо про зміст оскаржуваного наказу і саме з цієї дати він знав (повинен був знати) про порушення своїх прав, а тому звернутися до суду з цим позовом міг не пізніше 21.04.2022.
		6.          Суди попередніх інстанцій також відхили посилання позивача на обставини військової агресії рф як на підставу вважати, що строк звернення до суду був пропущений з поважних причин.
		7.          Суди попередніх інстанцій зазначили, що Харківський окружний адміністративний суд продовжує функціонування попри запровадження воєнного стану; в суді реалізована можливість обміну процесуальними документами в електронній форми, дистанційної участі у судових засіданнях, що певною мірою нівелює загрозу життю та здоров`ю учасників процесу у контексті необхідності особисто прибувати до суду Також суди попередніх інстанцій зазначили, що блекаути внаслідок ворожих обстрілів та періодичні знеструмлення на території міста Харкова мали місце упродовж осені 2022 року по початок весни 2023 року і таких перешкод протягом літа 2022 року, квітня-червня 2023 року не існувало.
		8.          З урахуванням викладеного, суди попередніх інстанцій не погодилися з доводами позивача про те, що в спірних правовідносинах причиною пропуску строку на звернення до суду були саме бойові дії чи інші обставини, пов`язані з військовою агресію рф.
		ІI. Провадження в суді касаційної інстанції
		9.          Уважаючи судові рішення судів попередніх інстанцій такими, що ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням вимог процесуального закону, позивач подав касаційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 31.07.2023 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 09.10.2023.
		10.          На обґрунтування вимог касаційної скарги позивач зазначив, що суди попередніх інстанцій неправильно визначили початок перебігу строку звернення до суду, а також дійшли безпідставних висновків про те, що військові дії та їхні наслідки не є поважними причинами пропуску строку звернення до суду.
		11.          Позивач доводить, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, для цілей застосування статті 122 КАС України, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.
		12.          У цьому контексті позивач зазначає, що про порушення своїх прав оскаржуваним наказом йому стало відомо лише після отримання листа Офісу Генерального прокурора від 02.03.2023 за № 07-57949-20, яким Офіс повідомив про відмову виконати судові рішення у справі №  520/15316/2020 з мотивів припинення Другої кадрової комісії з добору на вакантні посади прокурорів в Офісі Генерального прокурора на підставі оскаржуваного наказу.
		13.          За доводами позивача, до отримання вказаної відмови наказ Генерального прокурора від 30.04.2021 №  136 не порушував його прав, що виключає можливість пов`язувати початок відліку строку звернення до суду з самим лише фактом ознайомлення зі змістом такого наказу.
		14.          Відповідач також зазначає, що суди попередніх інстанцій поверхнево оцінили його посилання на обставини ведення бойових дій безпосередньо в місті Харкові та вплив цих обставин на можливість своєчасного звернення до суду.
		15.          Позивач зауважує, що навіть якщо погодитися з хибними висновками судів попередніх інстанцій про те, що початком відліку строку на звернення до суду в спірних правовідносинах є 20.10.2021, то останні два місяці строку звернення до суду припали на час активних бойових дій, що відбувалися безпосередньо біля місця його проживання. Як зазначає позивач, після 21.04.2022 небезпека бойових дій не минула: місто Харків (Харківська міська територіальна громада) перебувало в оперативному військовому оточенні та зазнавало масового артилерійського і ракетного обстрілу, що вплинуло також і на роботу судів. 
		16.          Офіс Генерального прокурора у відзиві на касаційну скаргу зазначив, що суди попередніх інстанцій правильно визначили день, коли позивач мав дізнатися про порушення своїх прав, адже 20.10.2021 позивач не лише був обізнаний про те, що Друга кадрова комісія з добору на вакантні посади прокурорів в Офісі Генерального прокурора припинила свою діяльність на підставі оскаржуваного наказу Генерального прокурора від 30.04.2021 №136, а й мав у своєму розпорядженні копію цього наказу. Отже, перебіг строку, передбаченого частиною другою статті 122 КАС України, розпочався 21.10.2021 і закінчився 21.04.2022. Водночас із цим позовом позивач звернувся лише 22.06.2023, тобто більш ніж через півтора роки з моменту, коли позивачеві стало відомо (мало бути відомо) про порушення його прав оскаржуваним наказом.
		17.          Щодо посилань позивача на те, що до отримання листа Офісу Генерального прокурора від 02.03.2023 за №  07-57949-20 про неможливість виконати рішення суду у нього не було підстав для оскарження наказу Генерального прокурора від 30.04.2021 №136, то відповідач зауважив, що ще в апеляційній скарзі від 20.10.2021, яку позивач подавав у справі №  520/15316/2020, ним на сторінці 27 зазначалося, що Друга кадрова комісія з добору на вакантні посади прокурорів в Офісі Генерального прокурора була ліквідована наказом Генерального прокурора від 30.04.2021 №136, «що таким чином унеможливлює виконання рішення суду - зобов`язати Другу кадрову комісію з добору на вакантні посади прокурорів в Офісі Генерального прокурора за результатами співбесіди на зайняття вакантної посади прокурора в Офісі Генерального прокурора ОСОБА_1 прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду».
		18.          Відповідач доводить, що наведений фрагмент тексту апеляційної скарги ОСОБА_1 у справі №  520/15316/2020 спростовує доводи касаційної скарги про те, що до березня 2023 року позивач не міг знати про порушення його прав оскаржуваним наказом.
		19.          Відповідач також уважає правильними висновки судів попередніх інстанцій про те, що наведені позивачем обставини збройної агресії рф не дають підстав для визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду.
		20.          Касаційна скарга надійшла до Верховного Суду 16.11.2023. За наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській  О.Р., суддям Кашпур  О.В. Уханенку  С.А.
		21.          Ухвалою Суду від 04.12.2023 відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою. 
		ІІІ. Джерела права й акти їхнього застосування
		22.          Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
		23.          Абзацом 1 частини другої статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
		24.          Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду визначено у статті 123 КАС України, відповідно до якої у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. Протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
		IV. Позиція Верховного Суду
		25.          Аналіз викладених положень КАС України дає підстави для висновку про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням правової визначеності в публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
		26.          Звернення до суду за межами строків, визначених у статті 122 КАС України, або в інших законах, є підставою для повернення (залишення без розгляду) позовної заяви, якщо суд не дійде висновку, що вказаний строк позивачем був пропущений з поважних причин.
		27.          У цій справі підставою для залишення позову без розгляду був висновок судів попередніх інстанцій про пропуск позивачем шестимісячного строку звернення до суду, який суди попередніх інстанцій обчислювали з 20.10.2021, та відсутність причин уважати, що несвоєчасне звернення до суду було пов`язане з поважними причинами, що не залежали від волі позивача.
		28.          Щодо доводів касаційної скарги стосовно дня, з якого суди попередніх інстанцій обчислювали строк звернення до суду, то Суд зазначає таке.
		29.          Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 КАС України).
		30.          Верховний Суд неодноразово зазначав, що день, коли особа дізналася про порушення свого права - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, унаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, день винесення рішення, яке оскаржується, якщо його прийнято за участю особи, або день вчинення дії, яка оскаржується, якщо особа була присутня під час її вчинення.
		31.          Водночас порушення прав, свобод чи інтересів особи - це фактичний наслідок протиправного рішення, дії чи бездіяльності конкретного органу, особи (або осіб) щодо неї.
		32.          У контексті викладеного, Суд зазначає, що предметом позову у цій справі є наказ Генерального прокурора від 30.04.2021 №  136 «Про визнання такими, що втратили чинність, наказів Генерального прокурора щодо створення кадрових комісій з добору на вакантні посади прокурорів в Офісі Генерального прокурора».
		33.          Цим наказом визнано такими, що втратили чинність, накази Генерального прокурора:
		-          від 10.01.2020 №13 «Про створення Першої кадрової комісії з добору на вакантні посади прокурорів в Офісі Генерального прокурора»;
		-          від 10.01.2020 №14 «Про створення Другої кадрової комісії з добору на вакантні посади прокурорів в Офісі Генерального прокурора».
		34.          Як установили суди попередніх інстанцій, про зміст цього наказу позивачеві було відомо 20.10.2021, адже його копію позивач приєднав до апеляційної скарги від 20.10.2021 у справі №  520/15316/2020, у межах якої позивач оскаржував рішення Другої кадрової комісії з добору на вакантні посади прокурорів в Офісі Генерального прокурора від 29.09.2020 про неуспішне проходження добору на зайняття вакантної посади прокурора в Офісі Генерального прокурора.
		35.          З урахуванням викладеного, суди попередніх інстанцій вважали, що саме з 20.10.2021 необхідно обчислювати строк на звернення до суду.
		36.          У касаційній скарзі позивач не заперечує щодо встановлених судами попередніх інстанцій обставин, водночас наполягає на тому, що строк звернення до суду необхідно обчислювати не з дня, коли йому стало відомо про зміст наказу Генерального прокурора від 30.04.2021 №  136, а з дня, коли Офіс Генерального прокурора повідомив його про неможливість виконання судового рішення у справі №  520/15316/2020, мотивуючи це припиненням Другої кадрової комісії з добору на вакантні посади прокурорів в Офісі Генерального прокурора на підставі наказу Генерального прокурора від 30.04.2021 №  136.
		37.          Суд не погоджується з такими аргументами позивача. У спірних правовідносинах фактичним наслідком наказу Генерального прокурора від 30.04.2021 №136 є втрата чинності наказом Генерального прокурора від 10.01.2020 №  14 «Про створення Другої кадрової комісії з добору на вакантні посади прокурорів в Офісі Генерального прокурора», тож для цілей встановлення дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав цим наказом, достатньо встановити день, коли йому стало відомо (або мало бути відомо) про його зміст.
		38.          Як установлено судами попередніх інстанцій, про зміст наказу Генерального прокурора від 30.04.2021 №  136 позивачеві достеменно було відомо 20.10.2021, адже позивач мав у своєму розпорядженні його копію.
		39.          Саме з цього дня позивач мав змогу оцінити вплив наслідків вказаного наказу на його суб`єктивні права та інтереси та ухвалити рішення про його оскарження в судовому порядку, якщо він уважав, що втрата чинності відповідним наказом про створення кадрової комісії є порушенням його прав.
		40.          У цьому контексті Суд зазначає, що зміст апеляційної скарги позивача від 20.10.2021 у справі №  520/15316/2020 свідчить, що вже тоді він усвідомлював юридичні наслідки оскаржуваного наказу та їхнє значення для своїх прав.
		41.          Настання у майбутньому наслідків, обумовлених оскаржуваним наказом, про які позивач знав (повинен був знати), але для попередження або усунення яких він не вжив відповідних заходів, не є підставою зміни порядку визначення моменту, з якого починається відлік строку звернення до суду.
		42.          У постанові від 31.01.2023 у справі №  420/7598/22 Верховний Суд зазначив, що під час визначення початку перебігу строку звернення до суду суд з`ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з`ясувала для себе, що через певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї виникла необхідність змінити спосіб захисту на той, яким вона раніше скористатися не бажала.
		43.          Отже, повідомлення Офісу Генерального прокурора про неможливість виконання судового рішення у справі №  520/15316/2020 унаслідок втрати чинності наказом про створення Другої кадрової комісії з добору на вакантні посади прокурорів в Офісі Генерального прокурора, про що позивачеві було відомо 20.10.2021 з копії оскаржуваного наказу, не впливає на визначення дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення його прав наказом Генерального прокурора від 30.04.2021 №136.
		44.          Аналогічним чином немає значення для цілей визначення дня, з якого починає перебіг строку на звернення до суду з позовом про скасування наказу Генерального прокурора від 30.04.2021 №136, день набрання законної сили судовими рішеннями у справі №  520/15316/2020, адже ця обставина не стосується оскаржуваного наказу, не впливає на його чинність і не є перешкодою для його оскарження. 
		45.          Таким чином, суди попередніх інстанцій правильно визначилися з характером спірних правовідносин і дійшли правильних висновків про те, що строк звернення з позовом у цій справі необхідно обчислювати з 20.10.2021.
		46.          За правилами частини першої, третьої статті 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Строк, що визначається місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця цього строку.
		47.          З урахуванням викладеного, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що останнім днем строку на звернення до суду у спірних правовідносинах є 21.04.2022. Водночас позивач до суду з позовом звернувся 22.06.2023.
		48.          КАС України передбачає можливість поновлення пропущеного процесуального строку лише у разі його пропуску з поважних причин.
		49.          Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: (1)  це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; (2)  це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; (3)  ця причина виникла протягом строку, який пропущено; (4)  ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
		50.          Іншого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
		51.          Поряд з аргументами, що стосуються дати початку перебігу строку на звернення до суду, позивач у заяві про поновлення пропущеного строку на звернення до суду також наполягав на існуванні, починаючи з 24.02.2022 по день звернення до суду, поважних причин, які перешкоджали йому звернутися до суду в межах шестимісячного строку з дня ознайомлення з наказом Генерального прокурора від 30.04.2021 №136, останні два місяці якого припали на повномасштабне вторгнення рф.
		52.          Зокрема, позивач посилався на оперативне військове оточення міста Харків, ведення активних бойових дій як у передмісті, так і безпосередньо в місті, систематичні невибіркові ракетно-бомбові удари по місту, у тому числі, які спричинили пошкодження безпосередньо на вулиці, на якій зареєстрований позивач, перебої з енергопостачанням та функціонуванням мереж зв`язку.
		53.          Як зазначав позивач, відстань від будинку, де він зареєстрований ( АДРЕСА_1 ), до окружної дороги міста Харкова, де перебували війська рф, складає 1,41 км, відстань від його будинку до місця, де відбувся один з боїв у місті складає 913,28 метрів. Внаслідок боїв та обстрілів околиць Харкова, де і був зареєстрований позивач, були пошкоджені будинки, теплові та електричні мережі.
		54.          За доводами позивача, безпекова ситуація у місті Харкові, необхідність постійного перебування в укритті без доступу до базових потреб істотно ускладнювало доступ до суду. Позивач звертав увагу на те, що відстань від міста Харкова до кордону з рф складає 21 км і дозволяє здійснювати обстріл міста з артилерії та систем РСЗВ, а час підльоту ракет з території сусіднього регіону рф складає 3-4 хв.
		55.          Суд зазначає, що введення на території України воєнного стану не зупиняє перебіг процесуальних строків у судових справах. Сама по собі ця обставина, без належного її обґрунтування крізь призму неможливості ситуативного (в конкретних умовах) виконання процесуальних прав і обов`язків учасника справи, й підтвердження її належними й допустимими доказами, не може бути підставою для поновлення пропущеного процесуального строку. 
		56.          Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що під час оцінки поважності причин пропуску процесуального строку з підстави введення воєнного стану в Україні додатково необхідно брати до уваги, зокрема: територіальне місцезнаходження суду та порядок його функціонування; місце проживання  /  місцезнаходження скаржника; ведення на відповідній території бойових дій або розташування у безпосередній близькості до такої території; посилення ракетних обстрілів у відповідний проміжок часу, що об`єктивно створювало реальну небезпеку для життя учасників процесу; тривалість самого процесуального строку та часу, який минув із дати закінчення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об`єктивно перешкоджали конкретній особі реалізувати своє право (повноваження) у межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідною заявою  /  клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску); інші доречні обставини.
		57.          У контексті доводів, якими позивач обґрунтовував поважність причин пропуску строку на звернення до суду, Суд зазначає, що загальновідомим є факт, що з 24.02.2022 і по теперішній час триває повномасштабне вторгнення рф на територію України.
		58.          Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 №  75, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.04.2022 №453/37789, затверджено Перелік територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 10.12.2022, до якого включено, зокрема, Харківську міську територіальну громаду (підпункт 14 пункту 6 розділу VII).
		59.          Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за №1668/39004, затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, відповідно до якого у період з 24.04.2022 по 15.09.2022 Харківська міська територіальна громада була віднесена до території активних бойових дій.
		60.          Загальновідомою є і та обставина, що з осені 2022 року рф почала завдавати ударів по енергетичній інфраструктурі України, унаслідок чого запроваджувалися аварійні, екстрені та стабілізаційні відключення електричної енергії по всій території України.
		61.          Ведення активних бойових дій на території міста Харкова, не вибіркові ракетно-бомбові удари по його інфраструктурі та населенню, всеохоплюючі та тривалі відключення електроенергії протягом строку звернення до суду є загальновідомими обставинами, що постійно висвітлювалися у засобах масової інформації, і за своїм характером ці обставини могли стати на заваді своєчасному зверненню до суду.
		62.          Водночас суди попередніх інстанцій належної оцінки обставинам, на які посилається позивач, не надали, зазначивши, що позивач до повномасштабного вторгнення не вчиняв дій, спрямованих на підготовку позову, а після вторгнення рф не скористався можливістю подати позов через підсистему «Електронний суд».
		63.          З урахуванням викладеного, висновки судів попередніх інстанцій про неповажність наведених позивачем причин пропуску строку звернення до суду є передчасними.
		64.          Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
		65.          З урахуванням викладеного, Суд дійшов висновку про необхідність скасування оскаржуваних судових рішень з направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
		66.          Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд
		ПОСТАНОВИВ:
		67.          Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
		68.          Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 31.07.2023 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 09.10.2023 скасувати.
		69.          Справу №  520/15675/23 направити для продовження розгляду до Харківського окружного адміністративного суду.
		70.          Судові витрати не розподіляються.
		71.          Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
		 
		Суддя-доповідач:                                                                                О.Р.  Радишевська
		 
		 
		Судді:                                                                                                    О.В.  Кашпур
		 
		 
		                                                                                                    С.А.  Уханенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...