Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 755/17408/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти громадської безпеки; Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами.
Надіслано судом: 21.02.2025. Зареєстровано: 21.02.2025. Забезпечено надання загального доступу: 24.02.2025.
Дата набрання законної сили: 25.03.2025
Номер судового провадження: 1-кп/755/205/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12023100120000156

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 755/17408/23
		В И Р О К
		 
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		"21" лютого 2025 р. Дніпровський районний суд міста Києва у складі:
		головуючої судді ОСОБА_1 ,
		при секретарях судових засідань ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Дніпровського районного суду міста Києва кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023100120000156 від 17 жовтня 2023 року, за обвинуваченням  ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, з середньою освітою, студента, одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, - у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України, 
		за участю учасників судового провадження:
		прокурорів                                                     ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
		захисника обвинуваченого - адвоката                            ОСОБА_7 ,
		обвинуваченого                                              ОСОБА_4 ,
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		ОСОБА_4  у 2023 році у невстановлений досудовим розслідуванням час, місці та особи придбав два ножі, які відносяться до холодної зброї. У цей час у нього виник злочинний умисел, направлений на незаконне носіння холодної зброї, без передбаченого законом дозволу. 
		Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконне носіння холодної зброї, без передбаченого законом дозволу, ОСОБА_4 , у порушення Положення про дозвільну систему, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №576 від 12.10.1992, Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу, спорядженими гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №622 від 21.08.1998, помістив два вищевказаних ножа у рюкзак, закріпивши один у зовнішній кишені, другий у внутрішній кишені, та носив при собі, без передбаченого законом дозволу, до моменту вилучення співробітниками правоохоронного органу.
		Так, 17 жовтня 2023 року близько  15 години 10 хвилин, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконне носіння холодної зброї, без передбаченого законом дозволу,  ОСОБА_4  зайшов до станції метрополітену «Лівобережна» КП «Київський метрополітен» у місті Києві, де у вестибюлі був зупинений працівником поліції та добровільно повідомив, що при ньому знаходяться два ножі,які він придбав за носив при собі, без передбаченого законом дозволу.
		У той же день, у кімнаті поліції, розташованої на станції метрополітену «Лівобережна» КП «Київський метрополітен» у місті Києві, у ОСОБА_4 в присутності двох понятих працівники поліції виявили та вилучили з кишень рюкзаку та два ножі, які відповідно до висновку експерта відносяться до контактної клинкової холодної зброї колюче-ріжучої дії, виготовлені по типу мисливських ножів загального призначення, які ОСОБА_4 , умисно, незаконно носив при собі без передбаченого законом дозволу.
		Відповідно до вимог ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.
		Відповідно до вимог ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.
		Відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. 
		Відповідно до вимог ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
		Відповідно до вимог ст. 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
		Крім того, відповідно до вимог ч. 1 ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.
		У судовому засіданні обвинувачений  ОСОБА_4 вину у пред`явленому йому обвинуваченні не визнав та показав суду, що він більше трьох років регулярно відвідує заняття  у  «Школі снайперів «Дике поле» для підтримки знань та навичок. Документи на підтвердження  він надати не може. Навчання відбувається за бажанням,  спочатку він сплачує суму благодійного внеску,   про що на визначений номер мобільного телефону  направляє смс повідомлення, а у відповідь отримує  інформацію з адресою проведення заняття.  Під час практичних занять  вони використовують власний інвентар, школа його не видає. Вилучені у нього ножі були потрібні для занять. Йому не пояснювали про магазини, де необхідно купувати ножі,  та які документи перевіряти, повідомили лише те,   що повинен бути висновок, що ніж  не є холодною зброєю, або необхідно мати    дозвіл на носіння холодної зброї. Він не пам`ятає коли саме придбав ножі, він не звертався за допомогою до фахівців, при виборі орієнтувався на картинки в інтернеті та висновки, які йшли до них. Він вирішив, що безпечно замовляти в інтернеті. Один ніж він  придбав   через сайт, назву якого  не пам`ятає, а другій через інтернет магазин, назву якого не пам`ятає. До ножів йшли висновки спеціалістів про те,  що дані ножі не є холодною зброєю. Оплату він проводив переказом грошей на картку, а товар отримував на «Новій пошті».  Після отримання, він не звіряв ножі з висновками спеціалістів, які йшли до них, не перевіряв їх параметри. Він впевнений, що експертиза слідчого показала, що один ніж виготовлений кустарним способом  через його незвичне покриття. Документів про придбання ножів він не має. 17 жовтня 2023 року він їхав на тренування,  ножі знаходилися в середині рюкзаку.  Коли він пройшов турнікети на станції метро «Лівобережна», до нього підійшов  працівник поліції та запитав чи він військовий? Він відповів, що ні. Працівник поліції спитав чи має він при собі заборонені предмети та запропонував пройти для огляду до кімнати поліції. Він пояснив, що не має заборонених предметів та погодився пройти до кімнати.  Він повідомив, що є студентом  «Школи снайперів «Дике поле», їде на тренування та має при собі ножі з документами, які засвідчують, що це не холодна зброя.  Він дістав ножі,  наявні документи  та поклав усе на стіл. Працівник поліції подивившись висновок наданий ним, повідомив, що ніж який в нього та ніж, що зазначений у висновку спеціаліста, різні, тому він буде викликати слідчо-оперативну групу. Приїхало троє працівників поліції, вони подивилися на ножі та висновки спеціалістів, повідомили, що не можуть встановити наскільки правдиві висновки, що ножі є холодною зброєю, тому їх необхідно вилучити. Слідчий поцікавився чи має він адвоката, він повідомив що ні. Той одразу зателефонував, після чого повідомив, що адвоката йому призначили, потрібно почекати поки доїде. Згодом слідчий запропонував йому для економії часу скласти ножі та документи назад в рюкзак, щоб коли приїде адвокат швидко з усім впоратись, сказав 1 ніж повісити на рюкзак, один вкинути в середину, повідомив, що документи на ножі не потрібні, так як вони все одно будуть проводити свою експертизу. Після цього, слідчий повідомив, що адвокат затримується та запропонував провести огляд без його участі. Слідчий просив повідомити під час відеозапису, що він не заперечує щодо вилучення речей без участі адвоката. Під час вилучення велася безперервна відеозйомка, йому роз`яснювали права, були присутні поняті, в протоколі міститься його підпис, зауважень до протоколу в нього не було тому, що він не знав як має проходити весь процес затримання його та вилучення предметів. Після завершення вилучення, слідчий сказав йому взяти мобільний телефон та гроші на проїзд і вони поїхали у відділок. Там їх чекав адвокат, якому він розповів про всі обставини, показав копії документів на ножі. Слідчий повідомив йому, що в них мало часу на розслідування, тому вони не будуть перевіряти чи правдиві висновки, які в нього є, а проведуть свою експертизу для економії часу. Слідчий сказав написати, що ножі він придбав десь в інтернеті чи на базарі, адвокат з цим погодився. Згодом йому надали постанову про його звільнення та повідомили, що викличуть для проведення слідчих дій. Його викликали коли був готовий висновок експерта, згідно якого ножі, які були у нього вилучені, визнані холодною зброєю. Також йому надали повідомлення про підозру у вчиненні злочину. Він разом зі слідчим ходили до прокурора, який зачитав йому висновок експерта та повідомив, що в нього є один варіант розвитку подій, це укладення угоду зі слідством та визнання вини, тоді він зможе отримати покарання не пов`язане з реальним терміном. Він відмовився від угоди. Під час досудового розслідування він не звертався з клопотаннями про призначення адвоката. Крім того, слідчий казав, що послуги адвоката не потрібні. Він під час досудового розслідування не звертався за консультацією до адвокатів. Його близькі родичи колишні працівники поліції, але він з ними не ділився цими обставинами, не просив надати консультацію чи допомогу. Коли він ознайомився з матеріалами кримінального провадження, отримав обвинувальний висновок та зрозумів, що справа направляється до суду, тільки тоді він звернувся за допомогою. «Школа» надала йому адвоката коли вже справа знаходилася у суді. Він вважає, що його зупинили працівники виключно через те, що в нього був великий тактичний рюкзак та його прийняли за військового. Це кримінальне провадження заважає його підготовці та можливості захищати країну. 
		У судовому засіданні свідок ОСОБА_8 суду показав, що він поліцейський Управління поліції метрополітену ГУНП у м. Києві. 17 жовтня 2023 року він ніс службу на станції Київського метрополітену «Лівобережна». Близько 15 години ОСОБА_4 проходив через контроль на станції. На спині у хлопця був рюкзак, на якому з правого боку був закріплений предмет, схожий на ніж. Побачивши це, він підійшов до ОСОБА_4 і запропонував пройти до кімнати поліції. ОСОБА_4 погодився. У приміщенні він повідомив, що не має при собі заборонених предметів, та має два ножі, один причеплений до рюкзака зовні, а інший знаходиться в середині. ОСОБА_4 дістав ці ножі та поклав їх на стіл. Ніж, який знаходився зовні на рюкзаку, був у чохлі з тканини, а ніж, який він дістав із середини, у твердому чохлі. ОСОБА_4 повідомив, що ці предмети не є холодною зброєю. Ніж з позначкою «ято» він придбав через соціальну мережу «інстаграм» для особистого користування, інший ніж він придбав за 500 доларів на базарі в Житомирській області. ОСОБА_4 надав йому декілька паперців, як він повідомив, документи з магазину, що один ніж не є холодною зброєю. Це була незрозуміла світлокопія тексту, яку він одразу повернув ОСОБА_4 . Дозволу на носіння холодної зброї у ОСОБА_4 не було. Про затримання ОСОБА_4 він повідомив черговому та викликав слідчо-оперативну групу. Фізичної сили або психологічного тиску до ОСОБА_4 ніхто не застосовував. Останній добровільно відповідав на запитання. Сам розповідав обставини придбання ножів та їх вартість. ОСОБА_4 сам добровільно не заявляв про носіння холодної зброю, без передбаченого законом дозволу, та не вчиняв дій до її добровільної здачі. 
		У судовому засіданні свідок ОСОБА_9 суду показав, що наприкінці минулого року, коли він стояв на платформі станції метрополітену «Лівобережна», до нього підійшли співробітники поліції та запросили до кімнати поліції бути понятим при обшуку хлопця. Коли він зайшов до кімнати, там знаходилися другий понятий та ОСОБА_4 . При обшуку були присутні три працівника поліції. Всі події фіксувалися на камеру, вівся відеозапис. Працівник поліції їм зачитав права, роз`яснював кожну дію, постійно запитував у ОСОБА_4 чи з усім він погоджується. У ОСОБА_4 вилучили два ножі, один був закріплений збоку рюкзака, а інший знаходився всередині рюкзака. Один ніж мав рукоятку 30 см, ОСОБА_4 повідомив, що це ніж ручної роботи, виготовлений на його замовлення. Документів на ножі не було. Ножі працівники поліції упакували до спеціальних пакетів. Протокол надавали усім для ознайомлення, зауважень у нього, іншого понятого чи ОСОБА_4 до протоколу не було. Всі погодилися з текстом протоколу, що засвідчили своїми підписами. 
		У судовому засіданні свідок ОСОБА_10 суду показав, що він повертався додому з роботи, на платформі станції метрополітену до нього підійшли співробітники поліції та запросили бути понятим. У кімнаті поліції перебувало три працівники поліції, він, ще один понятий і ОСОБА_4 . У останнього вилучили два ножі. ОСОБА_4 самостійно надав ножі, повідомивши, що придбав їх для навчання, дозволів на носіння ножі у нього не було. Йому роз`яснювали права понятого. ОСОБА_4 роз`яснювали його права. Весь процес фіксувався на відеокамеру. 
		Як вбачається з даних, що містяться:
		- у рапорті поліцейського взводу №2 роти №2 БПП №1 УП в метрополітені ГУНП у м. Києві ОСОБА_11 від 17 жовтня 2023 року про те, що 17 жовтня 2023 року о 15 годині 20 хвилин у вестибюлі ст. м. «Лівобережна» був зупинений раніше невідомий йому громадянин для перевірки в базі, під час поверхневої перевірки було виявлено два предмети, схожі на ножі, громадянин представився як ОСОБА_4 . Після чого, було повідомлено до чергового частини управління метрополітену (т.п. 1 а.с. 54);
		- у протоколі затримання особи підозрюваної у вчиненні злочину від 17 жовтня 2023 року, та флеш носієм з відеозаписом до нього: слідчий СВ УП в метрополітені ГУ НП у м. Києві ОСОБА_12  17 жовтня 2023 року о 16 годині 33 хвилини, в присутності захисника ОСОБА_13 , затримав особу, підозрювану у вчиненні злочину  ОСОБА_4 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 .  Як  вбачається з відеозапису,  який було відтворено у судовому засіданні, слідчий встановлює особи затриманого та понятих, роз`яснює їм їх права, у тому числі роз`яснює ОСОБА_4 право мати адвоката за призначенням. Після чого, з зовнішньої частини рюкзаку знімають прикріплений ніж у чохлі коричневого кольору, оглядають його. ОСОБА_4 повідомляє, що це ніж ручної роботи, який він замовив через інстаграм 4 місяці тому. Ніж був оглянутий, описаний, упакований до спец пакету. Після цього з задньої кишені рюкзаку було вилучено ніж у чорному м`якому футлярі, який також був прикріплений до рюкзаку. ОСОБА_4 повідомив, що цей ніж він придбав на базарі в місті Радомишль Житомирської області. Ніж був оглянутий, описаний, упакований до спец пакету. Усі особи поставили свої підписи, зауважень та доповнень не було. ОСОБА_4 пояснив, що його зупинив працівник поліції, запитав чи є він військовим, чи має при собі заборонені предмети. Він пояснив, що не військовий та не має заборонених предметів, є студентом школи снайперів «Дике поле», погодився пройти до кімнати поліції для огляду. Також, ОСОБА_4 пояснив, що він направляється на огляд до лікаря у госпіталь МВС. Він на маршрутному автобусі приїхав до станції «Лівобережна» та збирався їхати до станції «Хрещатик» (т.п. 1 а.с. 55-60);
		- у постанові слідчого СВ УП в метрополітені ГУ НП у м. Києві ОСОБА_12 про звільнення затриманої особи від 17 жовтня 2023 року, якою ОСОБА_4 звільнено з-під варти 17 жовтня 2023 року о 17 годині 50 хвилин, яку отримали ОСОБА_4 та захисник ОСОБА_13 , що засвідчено їх підписами (т.п. 1 а.с. 63);
		- у висновку судової експертизи холодної зброї за №СЕ-19/111-23/56253-ХЗ від 23 жовтня 2023 року: «Вилучені у ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 два ножі відносяться до холодної зброї. Ножі відносяться до контактової клинкової холодної зброї колюче-ріжучої дії, виготовлені по типу мисливських ножів загального призначення. Один ніж виготовлений кустарним способом, один ніж виготовлений заводським способом» (т.п. 1 а.с. 70-75);
		- у постанові про визнання речових доказів від 24 жовтня 2023 року: два ножі, вилучені у  ОСОБА_4 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1  на станції метро «Лівобережна» КП «Київський метрополітен» у місті Києві,які знаходяться в пакеті експертної служби №5740051 та відповідно до квитанції №007757 передано на зберігання в камеру схову речових доказів УП в метрополітені ГУ НП в м. Києві, визнано речовим доказом (т.п. 1 а.с. 76-77).
		Крім того, за клопотанням сторони захисту у судовому засіданні були допитані свідки захисту та досліджена рецензія на висновок експерта.
		У судовому засіданні свідок ОСОБА_12 суду показав, що він працює слідчим СВ УП метрополітену ГУНП у м. Києві. У складі слідчо-оперативної групи він за викликом про затримання особи з двома ножами приїхав на станцію метрополітену «Лівобережна». У кімнаті поліції вони побачили ОСОБА_4 , який їм повідомив, що в нього є два ножі. ОСОБА_4 були роз`яснені його права, останній повідомив, що не заперечує, щоб особистий обшук та вилучення проводилися без участі адвоката, який йому був призначений, про що зробив відповідний запис у протоколі. У ОСОБА_4 було вилучено два ножі. Він повідомив, що на ніж, який він придбав через «інстаграм», у нього є документи від спеціаліста, але при собі він їх не має. При затриманні ОСОБА_4 було призначено захисника, який був присутній і при його допиті у відділенні поліції. У інших слідчих діях цей захисник не приймав участі, оскільки після звільнення ОСОБА_4 з-під варти, припинилися повноваження адвоката за дорученням. Стаття кримінального кодексу, яка інкримінована ОСОБА_4 не передбачає обов`язкової участі захисника, а ОСОБА_4 не заявляв клопотань про залучення йому захисника за рахунок держави, не надавав документів про укладення договорів з іншими адвокатами, навпаки, при проведенні досудового розслідування у процесуальних документах він зазначав, що буде себе захищати самостійно та не потребує послуг адвоката. ОСОБА_4 скидав йому на особистий номер мобільного телефону «висновок спеціаліста», але якщо зрівняти ніж, що вилучався, з висновком, то висновок наданий на інший ніж, оскільки було різне маркування та різні параметри ножів, а сам висновок - ксерокс невідомого документу, ніким не завірений. Сам висновок ОСОБА_4 відмовився долучати до матеріалів кримінального провадження. Крім того, ОСОБА_4 повідомив, що він перероблював цей ніж «під себе». Про інший ніж ОСОБА_4 повідомляв, що придбав його на ринку в Житомирській області, документів на нього не було. Під час досудового розслідування ОСОБА_4 документів не надав. 
		У судовому засіданні свідок ОСОБА_14 показав, що він є членом громадської організації «Школа снайперів «Дике поле». У цій організації проходять навчання усі бажаючі. У них відсутні постійні локації та не визначено конкретних курсів та час їх проведення. Кожен на власний розсуд вирішує, які йому необхідно проходити курси, та яким чином підтримувати свої навички. Перед заняттям необхідно сплатити суму благодійного внеску та приходити на навчання. Вони орендують різні зали, полігони тощо. Півтора роки тому він проходив один із навчальних курсів разом з ОСОБА_4 . Щодо ножів, то він може пояснити, що їх наявність на практичних заняттях є обов`язковою. Ці ножі називають «ножами для виживання». Він також на тренуваннях використовує ножі, які купував біля метро на розкладках, які згідно сертифікатів не є холодною зброєю, так як в нього немає дозволу на носіння холодної зброї. У «Школі» їм не проводять інструктаж, як та яку зброю потрібно купувати, не розповідають про кримінальну відповідальність за носіння холодної зброї без дозволу. Йому відомо про вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення виключно зі слів обвинуваченого, який розповідав, що сталось на перерві між заняттями. Він бачив у ОСОБА_4 ножі на заняттях. ОСОБА_4 повідомляв, що придбав ножі біля метро і вони обговорювали наскільки безпечно купувати на розкладках ножі, обвинувачений повідомляв, що купував їх з метою використання на тренуваннях. Йому не відомо чи є в ОСОБА_4 дозвіл на холодну зброю, йому не відомо ніяких даних про дату його затримання. Він знає, що ОСОБА_4 періодично заміню викладачів і сам проводить заняття. 
		Також було досліджено рецензію 25/р/24 від 22 листопада 2024 року, у якій зазначено, що висновок експерта за № СЕ-19/111-23/56253/ХЗ від 23 жовтня 2023 року, є необґрунтованим та необ`єктивним, не відповідає вимога законодавства, тому є недостовірним, а відтак не може бути джерелом доказів у кримінальному провадженні. 
		Аналізуючи вищенаведені докази у їх сукупності суд приходить до наступного. 
		У судових дебатах сторона захисту стверджувала, що підставами для початку цього кримінального провадження стало те, що «у нас поліцейська держава і дуже негативне відношення до військових». Працівник поліції зупинив ОСОБА_4 лише тому, що за його одягом та рюкзаком можливо було припустити, що він військовий. Розслідуванням цього кримінального провадження працівники поліції чинять перешкоди ОСОБА_4 в отриманні навичок для захисту країни та перешкоджають ОСОБА_4 захищати країну. 
		Однак, під час досудового розслідування було встановлено та підтверджено у судовому засіданні те, що на станції Київського метрополітену «Лівобережна» ОСОБА_4 привернув до себе увагу свідка ОСОБА_8 виключно тим, що у боковій зовнішній кишені рюкзака мав великий ніж, який був причеплений до рюкзака. Саме звідти він був у подальшому і вилучений. 
		Встановлені обставини та покази свідків спростовують і надані у судовому засіданні покази ОСОБА_4 про те, що він переносив два ножі в середині рюкзака. 
		У той же час, пунктом 11 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 26 квітня 2002 року визначено, що незаконне носіння холодної, вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв є умисними, вчиненими без передбаченого законом дозволу діями по їх переміщенню, транспортуванню особою безпосередньо при собі (в руках, одязі, сумці, спеціальному футлярі, транспортному засобі тощо).
		Щодо перешкод, про які зазначає сторона захисту, то ОСОБА_4 після затримання на підставі постанови слідчого був звільнений, слідчий не звертався з клопотанням про обрання йому запобіжного заходу, а тому обвинувачений мав можливість вільно пересуватися та у разі бажання продовжити навчання. Крім того, кримінальним процесуальними законодавством надана можливість обвинуваченим, які бажають проходити військову службу під час мобілізації та на особливий період, зупинити судове провадження стосовно такого обвинуваченого до його звільнення з військової служби.
		Сторона захисту у судовому засіданні наполягала на тому, що ОСОБА_4 у законний спосіб придбав два ножі в інтернет магазині та мав документи на підтвердження того, що ці ножі не відносяться до холодної зброї. 
		Однак, допустимих та належних доказів на підтвердження цих тверджень стороною захисту не було надано під час досудового розслідування та під час судового розгляду. 
		Крім того, у судовому засіданні свідки показали, що при затриманні ОСОБА_4 сам повідомив, що один ніж він придбав в інтернеті, а інший на базарі в Житомирській області. Свідок ОСОБА_12 показав, що при вилученні ножів ОСОБА_4 повідомив, що один куплений на ринку, а щодо іншого намагався надати ксерокопію, як він казав експертизи. Це були аркуші світлокопій, невідомого походження, малюнок ножа на них не мав нічого спільного з вилученим ножом. Допитаний за клопотанням адвоката свідок ОСОБА_14 повідомив, що ОСОБА_4 йому розповідав про те, що він придбав ножі на розкладках біля станцій метро. Там купують усі неофіційно та для економії коштів. 
		У той же час, суд звертає увагу на те, що диспозиція ч.2 ст. 263 КК України передбачає кримінальну відповідальність за носіння, виготовлення, ремонт або збут (….) холодної зброї без передбаченого законом дозволу. Органом досудового розслідування ОСОБА_4 інкримінується виключно носіння холодної зброї, без передбаченого законом дозволу. 
		Щодо тверджень сторони захисту про порушення кримінального процесуального законодавства при вилученні ножів, то безперечним є той факт, що ОСОБА_4 був зупинений працівником поліції, який оглянув наявні у нього ножі, а слідчо-оперативна група за участі понятих саме ці ножі вилучила. Зауважень та доповнень до протоколу від учасників не надходило. ОСОБА_4 сам підтвердив, що у нього були вилучені два ножі, які він носив при собі. У подальшому, у відділі поліції у присутності адвоката ОСОБА_4 ніяких заяв не робив, зі скаргами на дії працівників поліції він та адвокат не зверталися. 
		Безпідставними є вимоги адвоката про визнання відеозапису вилучення ножів недопустимий доказом, оскільки вони не ґрунтуються на вимогах кримінального процесуального законодавства та спростовуються даними, що містяться у протоколі відповідної слідчої дії, показами свідків та ОСОБА_4 . 
		Щодо тверджень сторони захисту про те, що вилучені два ножі є недопустимими доказами, оскільки після їх вилучення слідчий не звертався до суду з клопотанням про накладення арешту на тимчасово вилучене майно, то зброя, що зберігається без дозволу, не може вважатися тимчасово вилученим майном і не потребує санкції слідчого судді для накладання на неї арешту (Постанова ККС від 28 серпня 2024 року справа 178/1051/22).
		Крім того, відповідно до ч.7 ст. 236 КПК України, предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. 
		Тільки вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном. (Постанова ККС 28 серпня 2024 року 178/1051/22).
		Отже системний аналіз ч.7 ст. 236 та ч.7 ст. 237 КПК України вказує на те, що законодавець не відносить до тимчасово вилученого майна речі, які вилучені законом з обігу. 
		Таким чином, не ґрунтуються на вимогах кримінального процесуального законодавства вимоги адвоката про визнання усіх доказів у цьому провадженні, насамперед експертизи, недопустимими доказами внаслідок того, що досліджувалися недопустимі речові докази. 
		Щодо тверджень адвоката та обвинуваченого про порушення права на захист ОСОБА_4 під час досудового розслідування, а саме, відсутності у нього адвоката, то вони також не відповідають встановленим обставинам. Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні повідомив, що під час його затримання йому було надано адвоката за рахунок держави. Він не відмовлявся від цього адвоката. Цей адвокат був присутній у відділку поліції при оформленні процесуальних документів. Він, ОСОБА_4 , не висловлював адвокату незадоволення діями працівників поліції, не просив його робити заяви, а висловлював узгоджену з адвокатом позицію. 
		Відповідно до доручення для надання безоплатної вторинної правової допомоги особі, яка відповідно до положень кримінального процесуального законодавства вважається затриманою та/або стосовно якої обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою від 17 жовтня 2023 року №026-260011219, за повідомленням слідчого ОСОБА_12 адвокат ОСОБА_13 призначений для здійснення захисту ОСОБА_4 . Пунктом три цього доручення встановлено, що воно діє протягом строку затримання та/або тримання такої особи під вартою.
		Як вбачається з постанови слідчого СВ УП в метрополітені ГУ НП у м. Києві ОСОБА_12 про звільнення затриманої особи від 17 жовтня 2023 року, ОСОБА_4 звільнено з-під варти 17 жовтня 2023 року о 17 годині 50 хвилин. З цього часу повноваження адвоката у цьому провадженні закінчилися. Свідок повідомив, що роз`яснював ОСОБА_4 ці обставини.
		У подальшому, ОСОБА_4 не звертався до слідчого чи прокурора з клопотаннями про призначення йому адвоката за рахунок держави. Як зазначив сам ОСОБА_4 , він не повідомляв своїм близьким, які є колишніми працівниками поліції, про ситуацію, яка склалася, не звертався до них з проханням надати юридичну консультацію, перебуваючи на волі сам не звертався за консультацією до адвоката та не укладав договорів на його захист. ОСОБА_4 самостійно у слідчого надавав покази, потім самостійно знайомився з матеріалами кримінального провадження, зауважень та клопотань при виконанні ст. 290 КПК України він не заявляв. Крім того, ОСОБА_4 та його адвокат не зверталися до органів поліції або відповідної дисциплінарної комісії з заявами чи скаргами на дії адвоката ОСОБА_13 при здійсненні ним захисту підозрюваного ОСОБА_4 .
		Щодо наданої у судовому засіданні стороною захисту Рецензії № 25/Р/24 від 22 листопада 2024 року на висновок експерта № СЕ-19/111-23/56253/ХЗ від 23 жовтня 2023 року, то предметом вивчення був лише сам висновок експерта, за його дослідженням складено документ під назвою Рецензія, що фактично свідчить про те, що проведена оцінка роботи експерта іншими спеціалістом. 
		Рецензування висновків експерта не є процесуальною дією і складений за його результатами документ не має доказового значення. В розумінні кримінально процесуального закону рецензія не є тим засобом, який спростовує висновок експертизи, оскільки інститут рецензування висновків судових експертиз є формою внутрішньовідомчого контролю за якістю експертної роботи. Рецензія на висновок судового експерта, в аспекті приписів ч.2 ст. 84 КПК України, не є процесуальним джерелом доказів. Особа, яка його склала, не несе жодної відповідальності за свої міркування щодо оцінки висновку експерта, його правильності й обґрунтованості, за хибність таких тверджень. Вона висловила особисту суб`єктивну думку у спосіб і формі, на підставі якої суд не має права встановлювати наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню (Постанова ККС від 08 серпня 2024 року справа №708/1253/15-к).
		Відповідно до Порядку проведення рецензування висновків судових експертів, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 03.02.2020 №335/5 - підставою для рецензування висновків судових експертів, проектів висновків - є договір або план щодо підготовки (стажування) фахівця, який має намір отримати (підтвердити) кваліфікацію судового експерта, тому рецензування висновків судових експертів не є метою спростування чи підтвердження цих висновків, а запроваджене з метою визначення рівня підготовки фахівців, які мають намір отримати кваліфікацію судового експерта (Постанова ККС від 26 вересня 2024 року справа 607/18829/22).
		У даному випадку захисник піддав рецензуванню висновок експерта з відповідною кваліфікацією та стажем роботи, що безумовно не узгоджується з нормами законодавства.
		Крім того, відповідно до вимог ч.2 ст. 84 КПК України, процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експерта.
		Щодо тверджень сторони захисту, що цю рецензію необхідно сприймати як висновок спеціаліста, то у розумінні статті 298-1 КПК України, висновок спеціаліста не є доказом у кримінальному провадженні щодо злочинів, а відтак не може підтверджувати чи спростовувати обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні щодо злочинів, передбачені ч.1 ст. 91 КПК України (Постанова ККС від 07 листопада 2024 року справа 344/8350/22).
		Щодо висновку судової криміналістичної експертизи за № СЕ-19/111-23/56253/ХЗ від 23 жовтня 2023 року, то вона була проведена на підставі постанови слідчого СВ УП в метрополітені ГУ НП у м. Києві ОСОБА_12 від 17 жовтня 2023 року.
		Експертизу проводив старший судовий експерт відділу техніко-криміналістичного забезпечення оглядів місць події та досліджень холодної зброї Київського НДКЕКЦ МВС ОСОБА_15 , який має вищу юридичну освіту, кваліфікацію судового експерта з правом проведення експертизи зброї за експертною спеціальністю 3.3 «Дослідження холодної зброї», свідоцтво №3681, видане ЕКК МВС України 25.05. 1999, свідоцтво про підтвердження кваліфікації судового експерта №174, видане ЕКК МВС України 31.12.2004, свідоцтво про підтвердження кваліфікації судового експерта №368, видане ЕКК МВС України 15.10.2009, свідоцтво про підтвердження кваліфікації судового експерта №1324, видане ЕКК МВС України 03.12.2014, свідоцтво про підтвердження кваліфікації судового експерта №2019, видане ЕКК МВС України 27.09.2019, стаж експертної роботи з 1999 року.
		Експерт був попереджений про кримінальну відповідальність за ст. 384, ст. 385 КК України. 
		Висновок судової криміналістичної експертизи за своїм змістом відповідає вимогам ст.ст.101-102 КПК України, є обґрунтованим, чітким та зрозумілим, не потребує роз`яснень, а тому визнається судом належним та допустимим доказом. 
		Щодо тверджень адвоката про те, що працівники поліції втратили документи ОСОБА_4 , які підтверджували, що наявні у нього ножі не є холодної зброєю, то вони є надуманим, спростовуються не тільки зібраними та дослідженими у судовому засіданні доказами, а і показами ОСОБА_4 . 
		Крім того, як доказ на підтвердження наявності у ОСОБА_4 документів, про пропажу яких стверджує адвокат, то саме адвокат у судовому засіданні надав аркуші з тексом, як він стверджував висновків спеціалістів, отриманих ОСОБА_4 при придбанні ножів. Однак, надані листи за їх змістом були визнані судом очевидно недопустими доказами.
		Окремо необхідно зазначити, що ці аркуші висновків сторона захисту не надавала на оцінку своєму спеціалісту та для проведення рецензії, як вони надавали висновок експертизи сторони обвинувачення. Також, вони не не були позбавлені права провести свою експертизу. 
		Тим самим, суд приходить до висновку, що сторона захисту визнала наявність у них документів на які вони посилалися, та погодилася з тим, що ці документи є очевидно недопустимими доказами. 
		Крім того, під час усього досудового розслідування та судового розгляду, наполягаючи на тому, що стороною обвинувачення надані неналежні докази та встановлені обставини не відповідають дійсності, сторона захисту не надала жодного доказу на їх спростування. Так, стверджуючи, що ножі куплені були в магазині, доказів про це надано не було, обвинувачений навіть не міг назвати назви магазинів; стверджуючи, що проводив оплату за товар карткою, обвинувачений вказував, що не пам`ятає час покупки і суду не були надані витягів про рух коштів по картці; повідомляючи, що товар отримав на «Новій пошті», обвинувачений зазначав, що не пам`ятає дату, місце отримання та не має відповідних документів, тощо. 
		Щодо тверджень обвинуваченого про те, що він вже не один рік проходить курси самооборони в ГО «Дике поле», ножі він придбав для занять, і в день затримання він якраз їхав на заняття, - то сам обвинувачений суду повідомив, що відсутні будь які документи на підтвердження проходження ним навчання та де саме. Заняття відбуваються за бажанням курсанта, після оплати доброчинного внеску, локацій та полігонів постійних немає, місце занять постійно змінюється, документів про проходження курсів та яких самих ніхто не видає. Аналогічні пояснення щодо цих обставин у суді надав свідок сторони захист, який стверджував, що він разом з ОСОБА_4 проходив один із курсів півтора роки тому, але будь-яких документів на підтвердження своїх слів надати він не зміг. Як вбачається з відеозапису вилучення ножів, ОСОБА_4 повідомив, що у той день він їхав в госпіталь МВС до лікаря.
		Крім того, ОСОБА_4 повідомив, що продовжує займатися у «Школі», але не зазначив, як на цей час він обходиться без вилучених у нього ножів. 
		З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про те, незгода сторони захисту з наданими стороною обвинувачення доказами у кримінальному провадженні, не може бути достатньою та обґрунтованою підставою для визнання доказів недопустимими, а є лише способом захисту обвинуваченого і намаганням спростувати докази, отримані на підставі слідчих дій, з метою уникнення обвинуваченим відповідальності за вчинене.
		Наведені вище докази, в їх сукупності, крім рецензії, суд визнає належними та допустимими у розумінні діючого кримінального процесуального законодавства.
		Будь-яких інших доказів у ході судового розгляду сторонами з боку обвинувачення та захисту, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб передбачених КПК України, враховуючи, що суд зберігаючи об`єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження створив їм необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, надано не було.
		Тому суд приходить до висновку, що у судовому засіданні були ретельно перевірені доводи адвоката ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_4 про відсутність в діях останнього складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 263 КК України, та визнані такими, що не відповідають дійсності, оскільки спростовуються сукупністю зібраних та досліджених у судовому засіданні доказів.
		Аналізуючи вищенаведені докази в їх сукупності, суд кваліфікує дії ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 263 КК України, оскільки він своїми умисними діями вчинив незаконне носіння холодної зброї, без передбаченого законом дозволу.
		Вирішуючи питання про призначення ОСОБА_4 покарання, суд, відповідно до вимог ст.65 КК України, враховує: ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення (а саме, його класифікацію за ст. 12 КК України, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали), дані про особу обвинуваченого, який посередньо характеризується за місцем проживання, раніше не судимий, не перебуває під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом, не перебуває на обліку у лікаря психіатра, одружений, навчається.
		Обставин, які, відповідно до вимог ст. 66 КК України, пом`якшують покарання ОСОБА_4 , - органом досудового розслідування та судом не встановлено.
		Обставин, які, відповідно до вимог ст. 67 КК України, обтяжують покарання ОСОБА_4 , - органом досудового розслідування не встановлено.
		Крім того, при призначенні ОСОБА_4 покарання, суд враховує вимоги ст. 50 КК України про те, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. 
		Тому суд приходить до висновку, що з метою виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, обвинуваченому ОСОБА_4 необхідно призначити покарання в межах санкції ч. 2 ст. 263 КК України, яке необхідно відбувати реально, а саме, у вигляді громадських робіт, оскільки саме таке покарання буде повністю відповідати ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, конкретним обставинам, встановленим під час розгляду кримінального провадження, та даним про особу обвинуваченого. 
		Цей вид покарання буде справедливим для виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 , сприятиме попередженню вчиненню нових кримінальних правопорушень та відповідатиме принципу індивідуалізації покарання.
		Запобіжний захід ОСОБА_4 у цьому кримінальному провадженні не обирався, клопотань про його обрання від прокурора не надходило. 
		Долю речових доказів у кримінальному провадженні суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України. 
		Питання судових витрат у провадженні суд вирішує відповідно до вимог ст. 124 КПК України. 
		На підставі наведеного та, керуючись ст.ст.368-371, 373-374, 376 КПК України, суд,- 
		 
		У Х В А Л И В:
		 
		ОСОБА_4  визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.263 КК України, і призначити йому покарання у вигляді 200 (двохсот) годин громадських робіт. 
		 
		Запобіжний захід  ОСОБА_4 у цьому провадженні не обирався, клопотань про його обрання від прокурора не надходило. 
		 
		Речові докази: 
		два ножі, вилучені у  ОСОБА_4  на станції метро «Лівобережна» КП «Київський метрополітен» у місті Києві,які знаходяться в пакеті експертної служби №5740051, та відповідно до квитанції №007757 передані на зберігання в камеру схову речових доказів УП в метрополітені ГУ НП в м. Києві - знищити;
		флеш носій, додаток до протоколу затримання від 17 жовтня 2023 року ОСОБА_4 на станції метро «Лівобережна» КП Київський метрополітен у м. Києві, який упаковано до паперового конверту - залишити зберігатися в матеріалах судового провадження.
		 
		Стягнути з  ОСОБА_4 витрати за проведення судової експертизи холодної зброї за № СЕ-19/111-23/56253-ХЗ від 23 жовтня 2023 року в сумі 3824 (три тисячі вісімсот двадцять чотири) гривень 00 копійок.
		 
		Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд міста Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
		Вирок набирає законної сили після спливу строку для його апеляційного оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому ОСОБА_4 та прокурору. 
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
		 
		 
		 
		 
		 
		Суддя                                                         ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...