Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 554/7985/19 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян та кримінальні правопорушення проти журналістів; Незаконні придбання, збут або використання спеціальних технічних засобів отримання інформації.
Надіслано судом: 21.02.2025. Зареєстровано: 21.02.2025. Забезпечено надання загального доступу: 24.02.2025.
Дата набрання законної сили: 12.02.2025
Номер судового провадження: 11-кп/814/613/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42019170690000009

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		Справа № 554/7985/19  Номер провадження 11-кп/814/613/25Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1  Доповідач ап. інст. ОСОБА_2 
		 
		 
		У Х В А Л А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		12 лютого 2025 року м. Полтава
		 
		Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
		головуючого суддіОСОБА_2 суддів: за участю: секретаря судового засідання  прокурора захисників   обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_4      ОСОБА_5  ОСОБА_6  адвокатів ОСОБА_7 ,  ОСОБА_8  ОСОБА_9 , ОСОБА_10 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14 лютого 2019 року за №42019170690000009, за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_9 і його захисника ОСОБА_8 із доповненнями, обвинуваченого ОСОБА_10 на вирок Октябрського районного суду м. Полтава від 16 червня 2023 року,
		в с т а н о в и л а:
		   Цим вироком
		    ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця РФ, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого,
		визнано винуватим і засуджено за:
		ч.1 ст.359 КК України - на 2 роки позбавлення волі;
		ч.2 ст.359 КК України - на 4 роки позбавлення волі.
		На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено ОСОБА_10 остаточне покарання - 4 роки позбавлення волі.
		На підставі ст.75ККУкраїни звільнено ОСОБА_10 від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 1 рік та покладено на нього обов`язки, передбачені ст.76 КК України.
		ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,уродженця та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , не судимого,
		визнано винуватим і засуджено за ч.2 ст.359 КК України на 4 роки позбавлення волі.
		На підставі ст.75ККУкраїни звільнено ОСОБА_9 від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 1 рік та покладено на нього обов`язки, передбачені ст.76 КК України.
		Цивільний позов прокурора задоволено й стягнуто з ОСОБА_9 і ОСОБА_10 у солідарному порядку на користь УСБ України в Полтавській області 15 440 гривень у рахунок відшкодування завданих збитків.
		Вирішено питання щодо речових доказів.
		За вироком суду  ОСОБА_9 і ОСОБА_10 визнано винуватими й засуджено за таких обставин.
		Епізод №1    
		ОСОБА_10 і ОСОБА_9 , не будучи представниками центральних органів виконавчої влади, розвідувальних органів, підрозділів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, міжнародних правоохоронних організацій, спеціальних служб та правоохоронних органів іноземних держав, налагодили протиправну схему незаконного придбання та збуту спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації за незаконну грошову винагороду, прикриваючи таку діяльність нібито приватною детективною діяльністю. 
		Так, ОСОБА_10 і ОСОБА_9 , діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, із використанням можливостей поштового оператора «Нова пошта», в порушення вимог п.2 Положення про порядок розроблення, виготовлення, реалізації та придбання спеціальних технічних засобів для зняття інформації з каналів зв`язку, інших засобів негласного отримання інформації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 жовтня 2001 року №1450 (далі  Положення), та Указу Президента України «Про впорядкування виготовлення, придбання та застосування технічних засобів для зняття інформації з каналів зв`язку» від 13 квітня 2001 року №256 (далі - Указ), 22 квітня 2019 року за експрес-накладною №20450132257903 поштового оператора «Нова пошта» придбали у власність технічний пристрій - спеціальний технічний засіб негласного отримання аудіо-, відеоінформації у вигляді прямокутного предмета чорного кольору з випуклістю у формі ґудзика.
		Також ОСОБА_10 і ОСОБА_9 за невстановлених обставин, але не пізніше 12 травня 2019 року, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, всупереч зазначеним вище вимогам нормативно-правових актів, придбали у власність технічний пристрій  спеціальний технічний засіб негласного отримання аудіо-, відеоінформації у вигляді кулькової ручки із золотистими вставками.
		12 травня 2019 року приблизно об 11 годині 12 хвилин ОСОБА_10 і ОСОБА_9 по вул. Соборності, 63-А в м. Полтава, усвідомлюючи призначення спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації, їх технічні характеристики та будучи обізнаними про наявність на території України заборони на їх придбання та збут, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, у порушення вимог п.2 Положення та Указу, передали в користування ОСОБА_11 раніше придбані спеціальні технічні засоби негласного отримання аудіо-, відеоінформації у вигляді кулькової ручки із золотистими вставками та прямокутного предмета чорного кольору з випуклістю у формі ґудзика, роз`яснили ОСОБА_11 спосіб їх використання, а при поверненні цих засобів - необхідність сплати їм грошових коштів у сумі 7 000 гривень, на що останній погодився.
		Названі вище кулькова ручка є аудіо-, відеозаписуючим пристроєм, призначеним для отримання, а також реєстрації та накопичення фото, аудіо-, відеоінформації на зовнішньому носієві, а прямокутний предмет чорного кольору з випуклістю у формі ґудзика, на якому містяться резинові кнопки з карткою пам`яті всередині з написом: «Kingston 16GBMicroSDHC 4 SDC4/16GB 31418-008.A00LFTAIWAN» - відеозаписуючим пристроєм, призначеним для отримання, а також реєстрації та накопичення фото, аудіо-, відеоінформації на зовнішньому носієві. Ці технічні пристрої належать до спеціальних технічних засобів негласного отримання аудіо-, відеоінформації.
		22 травня 2019 року приблизно о 08 годині ОСОБА_11 у своєму автомобілі по вул. Пушкарівській, 9/26 у м. Полтава повернув ОСОБА_10 отримані ним раніше зазначені вище спеціальні технічні засоби негласного отримання інформації, а також за користування ними сплатив ОСОБА_9 і ОСОБА_10 грошові кошти в сумі 7 000 гривень.
		Епізод №2
		ОСОБА_10 за невстановлених обставин, але не пізніше 22 травня 2019 року, умисно в порушення вимог п.2 Положення та Указу, не будучи представником центральних органів виконавчої влади, розвідувальних органів, підрозділів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, міжнародних правоохоронних організацій, спеціальних служб та правоохоронних органів іноземних держав, придбав у власність технічний пристрій  спеціальний технічний засіб негласного отримання фото-, аудіо-, відеоінформації у вигляді відео-, аудіозаписуючого пристрою, призначеного для отримання, а також реєстрації та накопичення фото-, відео-, аудіоінформації на зовнішньому носієві, закамуфльованого під автомобільний брелок чорного кольору.
		В апеляційний скаргах:
		обвинувачений ОСОБА_10 ,посилаючись нанеповноту судовогорозгляду, невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження , істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати вирок Октябрського районного суду м. Полтава від 16 червня 2023 року щодо нього й закрити кримінальне провадження на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України у зв`язку з відсутністю в його діянні складів кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.1, 2 ст.359 КК України. Свої вимоги мотивує тим, що місцевий суд не врахував те, що: стороною обвинувачення не було надано доказів учинення ним зазначених вище кримінальних правопорушень і висновок про його винуватість ґрунтується на припущеннях; показання свідка ОСОБА_11 неправдиві; надані стороною обвинувачення докази є суперечливими й недопустимими, так як: із боку правоохоронних органів та свідка ОСОБА_11 мала місце провокація кримінальних правопорушень; Військова прокуратура Полтавського гарнізону Центрального регіону України не мала повноважень на здійснення процесуального керівництва в цьому кримінальному провадженні; спочатку стороною обвинувачення на дослідження були надані СD-диски з копіями відеозаписів, які були відкриті стороні захисту в порядку ст.290 КПК України, й лише затим на вимогу сторони захисту відповідно до ст.99 КПК України надано флеш носії інформації, які долучені до матеріалів кримінального провадження за супровідним листом від 14 грудня 2020 року, не надавались на ознайомлення та не відкривались стороні захисту за правилами ст.290 КПК України; прокурор одночасно з винесенням постанови щодо проведення контролю за вчиненням злочину одночасно прийняв рішення про залучення особи на конфіденційний основі до цієї НСРД, у той час як такий правом (залучати особу до конфіденційного співробітництва) наділений виключно слідчий або оперативний працівник;
		обвинувачений ОСОБА_9 ,посилаючись нанеповноту судовогорозгляду, невідповідністьвисновків суду,викладених усудовому рішенні,фактичним обставинамкримінального провадження, просить скасувати вирок Октябрського районного суду м. Полтава від 16 червня 2023 року та закрити кримінальне провадження у зв`язку з відсутністю доказів його винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.359 КК України. Такі вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не врахував те, що: прокурором не було надано доказів на підтвердження його винуватості у вчиненні названого вище кримінального правопорушення та пред`явлене йому обвинувачення не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду; докази сторони обвинувачення є недопустимими, оскільки: органом досудового розслідування та ОСОБА_11 здійснено провокацію кримінального правопорушення; експертиза щодо кулькової ручки та ґудзика є необ`єктивною, адже виконана за внутрішньою методикою СБ України, працівниками якої здійснювалось досудове розслідування по справі; в ході досудового провадження було порушено правила підслідності; цивільний позов не підлягав задоволенню, так як УСБУ в Полтавській області не визнано судом потерпілим і по справі не доведено заподіяння його ( ОСОБА_9 ) і ОСОБА_10 неправомірними діями безпосередньо майнової шкоди УСБУ в Полтавській області з огляду на те, що оперативні витрати на НСРД не є збитками та майновою шкодою, завданими кримінальним правопорушенням;
		захисник ОСОБА_8 із доповненнями просить скасувати вирок Октябрського районного суду м. Полтава від 16 червня 2023 року щодо ОСОБА_9 і закрити кримінальне провадження у зв`язку з відсутністю доказів винуватості останнього у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.359 КК України. Свої вимоги мотивує тим, що місцевий суд не врахував те, що: прокурор не було надано доказів винуватості ОСОБА_9 у вчиненні зазначеного вище кримінального правопорушення та інкриміновані йому обставини не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду; показання свідка ОСОБА_11 неправдиві;докази сторониобвинувачення булизібрані безвнесення відомостейдо Єдиногореєстру досудовихрозслідувань іпостанови проконтроль завчиненням злочину, є недопустимими, так як: органом досудового розслідування та ОСОБА_11 здійснювалась провокація кримінального правопорушення; експерт уході проведенняекспертизи комп`ютерноїтехніки тапрограмних продуктіввийшов замежі своїхповноважень таухвали слідчогосудді пропризначення експертизи;названий висновокекспертизи єнеобґрунтованим інаданий працівникомСБ України,яка єстороною обвинуваченнята здійснюваладосудове розслідування,що невідповідає положеннямч.2ст.69КПК України;у справіє відсутньоюпостанова про призначеннягрупи слідчихДБР;під часдосудового розслідуваннябуло порушеноправила підслідності,слідство тапроцесуальне керівництвоздійснено неуповноваженимиособами. Водночас посилаєтьсяна те,що судпершої інстанції:безпідставно відмовиву задоволенніклопотання сторонизахисту про призначення товарознавчої експертизи щодо вилучених ґудзика й ручки; помилково задовольнив цивільний позов прокурора, оскільки УСБ України в Полтавській області не визнавалось потерпілим.
		Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ заслухала суддю-доповідача, думку обвинувачених та їх захисників на підтримку апеляційних скарг та апеляційної скарги з доповненнями, заперечення прокурора проти доводів сторони захисту, перевірила матеріали кримінального провадження, обговорила доводи апелянтів та дійшла висновку про таке.
		Статтею 404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг. 
		Згідно зі ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Доводи сторони захисту про відсутність доказів учинення обвинуваченими інкримінованих їм злочинів позбавлені підстав.
		Натомість, висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_10 і ОСОБА_9 у вчиненні ними кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.359 КК України - незаконного придбання, збуту спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації за попередньою змовою групою осіб (епізод №1), та  ОСОБА_10 у вчиненніним кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.1ст.359КК України - незаконного придбанняспеціального технічногозасобу негласногоотримання інформації, є обґрунтованим, його зроблено на підставі об`єктивного з`ясування обставин, підтверджених доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду з дотриманням ст.23 КПК України й оціненими відповідно до ст.94 КПК України.
		Такий висновок підтверджується даними протоколів за результатами проведення НСРД у вигляді контролю за вчиненням злочину у формі спеціальних слідчих експериментів від 29 березня, 05 квітня 2019 року, якими підтверджено те, що 21 березня 2019 року по вул. Пушкарівській, 9/26 у м. Полтава ОСОБА_11 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 обговорили питання щодо надання за грошову винагороду ОСОБА_11 послуг із розшуку банківських рахунків у банківських установах за 450 доларів США та з використанням спеціального технічного засобу (GPS трекера) здійснення контролю за переміщенням автомобільного транспорту за 4 000 гривень. Далі ОСОБА_11 в своєму автомобілі за попередньою домовленістю з ОСОБА_9 у ході зустрічі з ним і ОСОБА_10 передав ОСОБА_9 : 28 березня 2019 року о 19 годині 30 хвилин - грошові кошти в сумі 250 доларів США, попередньо ідентифіковані правоохоронним органом: 2 купюри, номіналом 100 доларів США (серій LC01105011, LG51322242) та 1 купюру, номіналом 50 доларів США (серії MF14212485), як передплату за послуги з розшуку банківських рахунків у банківських установах; 04 квітня 2019 року о 19 годині 19 хвилин - грошові кошти в сумі 350 доларів США, попередньо ідентифіковані правоохоронним органом: 3 купюри, номіналом 100 доларів США (серій KB68367061C, LF10335417G, LL81058449I); 1 купюру, номіналом 50 доларів США (серії JH04186488), як оплату за надання послуг із розшуку банківських рахунків у банківських установах та здійснення контролю за переміщенням автомобільного транспорту з використанням спеціального технічного засобу (GPS трекера) (т.2 а.п.49-52).
		Факт того, що ОСОБА_9 отримано від ОСОБА_11 за вказаних вище обставин заздалегідь ідентифіковані грошові кошти підтверджується змістом протоколів оглядів і вручення грошових купюр від 28 березня, 04 квітня 2019 року, з яких убачається, що в ці дні було здійснено огляд і копіювання заздалегідь ідентифікованих грошових коштів, зокрема: 28 березня 2019 року - 2 купюр, номіналом 100 доларів США (серій LC01105011, LG51322242), 1 купюри, номіналом 50 доларів США (серії MF14212485); 04 квітня 2019 року - 3 купюр, номіналом 100 доларів США (серій KB68367061C, LF10335417G, LL81058449I), 1 купюри, номіналом 50 доларів США (серії JH04186488), і після кожного огляду вручено їх ОСОБА_11 (т.1 а.п.100-101, 104- 105).
		Також 02 травня 2019 року проведено огляд і копіювання заздалегідь ідентифікованих грошовихкоштів у сумі 10 200 гривень: 16 купюр, номіналом 500 гривень (із серійними номерами: УЗ7749913, МА9647742, ВЕ5973932, ВГ4169976, ФЗ5162759, БТ7634526, ЛИ2355199, СЖ2615655, ХГ8095371,СЖ9357673, ВХ2823567, ЗЗ6716581, СД5691858, БН2357661, ВВ5784648, ЛЗ0609014); 11 купюр, номіналом 200 гривень (із серійними номерами: ЗВ4643935, ЄЖ5387536, ЄФ6666416, ЄД7172093, УБ0440313, ЕШ3151128, ЄЄ1571932, МБ7981422, ПЗ8247363, ЄХ1707739, ЄБ4723432), що зафіксовано у відповідному протоколі (т.1 а.п.108-109).
		Як слідує з протоколу за результатами проведення НСРД у вигляді контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту від 03 травня 2019 року, ОСОБА_11 02 травня 2019 року після попередньої домовленості обговорив із ОСОБА_9 питання щодо надання йому за грошову винагороду послуг із розшуку банківських рахунків у банківських установах за 300 доларів США та з використанням спеціальних технічних засобів (замаскованих під ґудзик та авторучку), здійснення аудіо- та відеоконтролю особи за 6 000 гривень. Цього ж дня о 17 годині 19 хвилин ОСОБА_11 за попередньою домовленістю в телефонній розмові з ОСОБА_9 перерахував йому на номер карткового рахунку: НОМЕР_1 , через платіжний термінал самообслуговування «ПриватБанк» грошові кошти в сумі 10 200 гривень, використавши заздалегідь ідентифіковані правоохоронним органом грошові купюри, а саме: 16 купюр номіналом 500 гривень (серій УЗ7749913, МА9647742, ВЕ5973932, ВГ4169976, ФЗ5162759, БТ7634526, ЛИ2355199, СЖ2615655, ХГ8095371,СЖ9357673, ВХ2823567, ЗЗ6716581, СД5691858, БН2357661, ВВ5784648, ЛЗ0609014); 11 купюр, номіналом 200 гривень (серій ЗВ 4643935, ЄЖ5387536, ЄФ6666416, ЄД7172093, УБ0440313, ЕШ3151128, ЄЄ1571932, МБ7981422, ПЗ8247363, ЄХ1707739, ЄБ4723432), як оплату за послуги з розшуку банківських рахунків у банківських установах та за користування спеціальними технічними засобами, замаскованими під ґудзик та авторучку для здійснення аудіо-, відеоконтролю особи (т.2 а.п.53-54).
		Аналізуючи викладені вище докази, суд апеляційної інстанції вважає, що вони об`єктивно узгоджуються зі змістом протоколу за результатами проведення НСРД у вигляді аудіо-, відеоконтролю осіб від 25 квітня 2019 року про те, що 24 квітня 2019 року о 20 годині 25 хвилин у автомобілі між ОСОБА_11 , ОСОБА_9 і ОСОБА_10 відбулась розмова, в ході якої ОСОБА_9 повідомив ОСОБА_11 , що ОСОБА_10 поїхав забирати спеціальний технічний засіб у вигляді кулькової ручки та прилади з випуклістю у формі гудзика для подальшої передачі йому й наголосив на тому, що використання означених пристроїв тягне за собою кримінальну відповідальність, оскільки на території України така діяльність заборонена. У подальшому ОСОБА_10 долучився до розмови з ОСОБА_11 , ОСОБА_9 і також попередив, що ці прилади є спеціальними технічними засобами, які здійснюють приховану відео- та аудіофіксацію особи, за що передбачено кримінальну відповідальність КК України (т.2 а.п.152-166).
		12 травня 2019 року об 11 годині 12 хвилин ОСОБА_9 в автомобілі зазначив ОСОБА_11 про необхідність під`їхати на вул. Жовтневу до Центрального відділення АТ «Ощадбанк», де їх очікуватиме жінка на ім`я ОСОБА_12 , яка винесе спеціальні технічні засоби у вигляді кулькової ручки та предмета з випуклістю у формі гудзика. Після прибуття на вказане вище місце жінка на ім`я ОСОБА_12 повідомила, що принесла із собою згадані вище спеціальні технічні засоби, пояснила механізм роботи з ними та порядок їх використання, що підтверджується протоколом за результатами проведення НСРД у вигляді аудіо-, відеоконтролю осіб від 13 травня 2019 року (т.2 а.п.185-198).
		Зазначена вище сукупність доказів об`єктивно підтверджується і даними протоколу за результатами проведення НСРД у вигляді аудіо-, відеоконтролю осіб від 23 травня 2019 року, за яким установлено, що 22 травня 2019 року о 07 годині 45 хвилин ОСОБА_11 в автомобілі розрахувався з ОСОБА_9 і ОСОБА_10 , передавши їм 7000 гривень за надані йому в користування спеціальні технічні засоби й повернув ці засоби ОСОБА_9 . ОСОБА_10 перерахував отримані грошові купюри та поклав їх до правої кишені своєї куртки. Відразу після цього ОСОБА_9 і ОСОБА_10 було затримано працівниками правоохоронного органу (т.2 а.п.199-201).
		Місцевим суд було досліджено також технічні носії, які є додатками до вказаних вище протоколів НСРД та аналогічним підтверджують обставини кримінально-протиправної діяльності ОСОБА_10 і ОСОБА_9 .
		Висновком же судової фоноскопічної експертизи №85 від 14 серпня 2019 року додатково підтверджено те, що на відеофайлах, зафіксованих на компакт-диску з реєстраційним номером: 2469/к від 18 березня 2019 року (додаток до вказаних вище протоколів НСРД від 13 і 23 травня 2019 року) присутні голоси ОСОБА_9 і ОСОБА_10 . Позначені в цих протоколах від імені обвинувачених слова та фрази належать їм (т.3 а.п.213-221).
		Наведені вище обставини знаходять своє відображення в протоколі обшуку від 22 травня 2019 року з додатком, у ході якого зафіксовано, що цього дня о 08 годині в автомобілі «Jeep Grand Cherokee», н.з. НОМЕР_2 , перебували ОСОБА_10 (на передньому пасажирському сидінні), ОСОБА_9 (на задньому пасажирському сидінні), й біля автомобіля знаходився ОСОБА_11 . У ході обшуку названого вище транспортного засобу виявлено та вилучено спеціальні технічні засоби у формі ґудзика та ручки (останній перебував у ОСОБА_9 ) та між передніми сидіннями автомобіля - грошові кошти в сумі 7000 гривень (70 купюр, номіналом 100 гривень), поверхні яких при їх огляді з використанням ультрафіолетового світла мали жовто-зелене світіння (т.3 а.п.144, 151-158).
		Відповідно до висновку експертизи комп`ютерної техніки та програмних продуктів №31 від 17 травня 2019 року з фототаблицею зазначені вище вилучені в ході обшуку автомобіля предмети (спеціальні технічні засоби) у формі: кулькової ручки із золотистими вставками - є відео-, аудіозаписуючим пристроєм, призначеним для отримання, а також реєстрації та накопичення фото-, відео-, аудіоінформації на зовнішньому носієві (картці пам`яті «micro-SD»); прямокутний предмет чорного кольору з випуклістю у формі ґудзика, на якому містяться резинові кнопки, з карткою пам`яті всередині з написом: «Kingston 16GB Micro SD HC 4 SDC4/14GB 14GB 1418-008.А00LF TAIWAN» - це відеозаписуючий пристрій, призначений для отримання, а також реєстрації та накопичення фото-, відео-, аудіоінформації на зовнішньому носієві (картці пам`яті «micro-SD). Ці технічні пристрої належать до спеціальних технічних засобів негласного отримання аудіо-, відеоінформації (т.3 а.п.176-182).
		Наведений вище висновок експертизи надано у межах ухвали слідчого судді та своєї компетенції експертом ОСОБА_13 , який має вищу технічну освіту, спеціальну підготовку експерта й стаж експертної роботи з 2012 року, свідоцтво експерта за спеціальністю: «Дослідження спеціальних технічних засобів негласного аудіо-, відеоконтролю та спостереження за особою, річчю, місцем» і був попереджений про кримінальну відповідальність за ст.ст.384,385 КК України. Цей висновок містить відповіді на всі зазначені вище питання з викладенням детального опису проведеного дослідження, є належним чином обґрунтованим і вмотивованим, а тому місцевий суд правильно поклав названий доказ в основу вироку та відмовив у задоволенні клопотання сторони захисту про проведення товарознавчої експертизи щодо вилучених засобів у формі кульки й ґудзика. Аналогічне клопотання захисника було предметом вирішення й суду апеляційної інстанції, який також не встановив підстав для призначення ініційованої стороною захисту експертизи.
		Необгрунтованими є і твердження сторони захисту про порушення при складанні цього висновку експерта приписів ч.2 ст.69 КПК України з посиланням на те, що він наданий працівником СБ України.
		Відповідно до ч.2 ст.69 КПК України не можуть бути експертами особи, які перебувають у службовій або іншій залежності від сторін кримінального провадження або потерпілого.
		Частиною 1 ст.69 КПК Українипередбачено, що експертом у кримінальному провадженні є особа, яка володіє науковими, технічними або іншими спеціальними знаннями, має право відповідно доЗакону України «Про судову експертизу»на проведення експертизи і якій доручено провести дослідження об`єктів, явищ і процесів, що містять відомості про обставини вчинення кримінального правопорушення, та дати висновок з питань, які виникають під час кримінального провадження і стосуються сфери її знань.
		Згідно зіст.7 Закону України «Про судову експертизу»судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, їх територіальні філії, експертні установи комунальної форми власності, а також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених цим Законом. До державних спеціалізованих установ належать, зокрема, експертні служби Служби безпеки України.
		У цьому кримінальному провадженні відсутні жодні об`єктивні дані про те, що експерт перебував у службовій залежності від сторін кримінального провадження, в тому числі від сторони обвинувачення. Слідчий чи прокурор не перебувають у службовій залежності з експертом, вони мають неоднакову компетенцію, вирішують різні завдання за відмінними напрямами діяльності. Більше того, з матеріалів провадження вбачається, що стороною захисту не заявлявся відвід експерту з підстав його упередженості в порядкуст.79 КПК України.
		Затим 22 травня 2019 року в ході обшуку за місцем проживання ОСОБА_10 за адресою: АДРЕСА_3 в нього було виявлено та вилучено спеціальний технічний засіб пристрій у формі брелка, грошові купюри, номіналом 50 доларів США (серій JH04186488А, MF14212485), 100 доларів США (серій KB68367061C, LL81058449I, LF10335417G) (т.3 а.п.159, 165-168).
		Тобто серійні номери вилучених у ОСОБА_10 грошових купюр свідчать про те, що вони є саме тими грошовими коштами, які ОСОБА_11 28 березня 2019 року о 19 годині 30 хвилин та 04 квітня 2019 о 19 годині 19 хвилин у ході зустрічей із обвинуваченими передавав їм (надавав безпосередньо ОСОБА_9 ) за надання послуг із розшуку банківських рахунків у банківських установах та здійснення контролю за переміщенням автомобільного транспорту з використанням спеціального технічного засобу (GPS трекера).
		А вилучений у ході обшуку у ОСОБА_10 предмет у формі брелка є спеціальним технічним засобом, закамуфльованим під автомобільний брелок, відео-, аудіозаписуючим пристроєм, призначеним для отримання, а також реєстрації та накопичення фото-, відео-, аудіоінформації на зовнішньому носієві (картці пам`яті «Мicro  SD»), перебуває в робочому стані й належить до спеціальних технічних засобів негласного отримання фото, аудіо-, відеоінформації, що підтверджується висновком експертизи спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації №46 від 18 червня 2019 року з фототаблицею (т.3 а.п.189-196).
		Наведені вище докази також узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_11 про те, що в 2019 році він через мережу Інтернет дізнався про послуги детектива та познаймився з ОСОБА_9 , який представився співробітником Детективного агенства «Приватний детектив Полтава», повідомив, що він співпрацює з працівниками правоохоронних органів і банків. 03 березня 2019 року ОСОБА_9 зазначив про можливість надання йому послуг із відстежування марштруту транспортних засобів та наявності в нього для цього необхідної техніки. Затим 11 березня 2019 року в м. Полтава він через ОСОБА_9 познайомився з ОСОБА_14 . Обвинувачені повідомили, що можуть надавати за грошові кошти інформацію про виписки по рахункам осіб, які його цікавлять, рух грошей по рахункам цих осіб, телефонні дзвінки з номерів телефонів осіб, які його б цікавили. Потім ОСОБА_9 зазначив про наявність у нього засобів, завуальованих під ґудзик і ручку, для відеофіксації осіб, фотографування, при цьому, наголосив, що вони є заборонені для вільного продажу в Україні. У березні 2019 року він ( ОСОБА_11 ) звернувся із заявою до правоохоронних органів щодо незаконного збуту спеціальних технічних засобів ОСОБА_14 й ОСОБА_9 , після чого мали місце обставини, зафіксовані в ході здійснення НРСД.
		Усупереч доводамсторони захисту,показання свідка ОСОБА_11  повністю підтверджуються вказаними вище взаємоузгодженими доказами, в тому числі матеріалами за результатами проведення НСРД, які є засобами об`єктивного контролю, через це об`єктивних підстав не довіряти вказаним доказам немає та місцевий суд правильно поклав їх до доказової бази при ухваленні вироку.
		Проте показання обвинувачених про те, що вони не мають відношення до вчинення незаконних дій зі спеціальними технічними засобами негласного отримання інформації та їх провокування на вчинення кримінального правопорушення підлягають критичній оцінці та є способом їх захисту від пред`явленого обвинувачення, оскільки повністю спростовуються сукупністю зазначених вище взаємоузгоджених і підтверджуючих зміст один одного доказів.
		За прецедентною практикою Європейського суду з прав людини для відмежування провокації від допустимої поведінки правоохоронних органів є ряд критеріїв. Під змістовним критерієм розуміється наявність/відсутність суттєвих змістовних ознак, притаманних провокації правоохоронних органів, а під процесуальним критеріємнаявність у суду можливостей перевірити відомості про ймовірну провокацію під час судового засідання з дотриманням вимог рівності та змагальності сторін.
		Підбурювання з боку правоохоронних органів має місце тоді, коли відповідні працівники правоохоронних органів або особи, які діють за їхніми вказівками, не обмежуються пасивним розслідуванням, а з метою встановлення злочину, тобто отримання доказів і порушення кримінальної справи, впливають на суб`єкта, схиляючи його до вчинення злочину, який в іншому випадку не був би вчинений (рішення у справі «Раманаускас проти Литви» від 05 лютого 2008 року).
		За наслідками проведеного у справі аналізу доказів убачається, що в цьому кримінальному провадженні відсутнє провокування ОСОБА_10 і ОСОБА_9 на вчинення кримінально протиправних дій, оскількипредмет розмов,їх зміст,кількість спілкуваньта зустрічейміж обвинуваченимий ОСОБА_11 не даєпідстав уважати,що поведінкаостаннього булаактивною,провокативною тавін сампідшкував приводидля зустрічей,наполягав наїх проведенні,обумовлював місцятощо.Навпаки ОСОБА_10 і ОСОБА_15 активно обговорювалипитання щодонадання вкористування ОСОБА_11 спеціальних технічнихзасобів негласногоотримання інформаціїза грошовікошти,роз`яснювали технічніхарактеристики їхроботи,переконували вефективності використаннясаме такихзасобів,озвучували вартістьсвоїх послуг.При цьому,обвинувачені,вчиняючи кримінальнопротиправні дії,самі роз`яснювали ОСОБА_11 незаконність такоговикористання пристроївнегласного отриманняінформації,тобто безумовнобули обізнаніз тим,що їхдії єпорушенням вимогзакону йтягнуть засобою кримінальнувідповідальність. Важливим фактором є і те, що ОСОБА_10 та ОСОБА_9 мали можливість відмовитися від злочинних дій, але на противагу цьому неодноразово самостійно прибували в заздалегідь обумовлені з ОСОБА_11 місця для передачі в порушення вимог закону ОСОБА_11 негласних пристроїв отримання інформації, отримання від останнього грошових коштів за користування такими пристроями. Дії ж ОСОБА_11 та працівників правоохоронних органів не містили підбурювання до вчинення кримінальних правопорушень, яке мало би ознаки провокації кримінального правопорушення.
		Тому з огляду на все зазначене вище немає підстав стверджувати, що кримінальні правопорушення було спровоковано та за інших обставин їх би не вчинили обвинувачені.
		При цьому, сторона захисту у своїх доводах, а також обвинувачені в своїх показаннях, заперечують факт вчинення ОСОБА_10 і ОСОБА_9 інкримінованих останнім дій, зазначають про недоведеність їх винуватості та в той же час наполягають на тому, що мала місце провокація на вчинення кримінального правопорушення.
		Такі твердження є безпідставними, оскільки факт провокації злочину обов`язково передбачає, що обвинувачений учинив інкриміновані йому дії, але вони були наслідком незаконного підбурювання з боку працівників правоохоронних органів чи «таємного агента». 
		За практикою Європеського суду з прав людини Суд визнає необґрунтованими та не розглядає по суті заяви щодо провокації злочину, коли заявник заперечує факт вчинення ним злочину та одночасно заявляє про провокацію на його вчинення (наприклад, рішення у справі «Берлізев проти України» від 08 липня 2021 року). У названій вище справі Європейський суд з прав людини визнав непослідовним заперечення засудженим вчинення злочину та одночасне висунення ним скарги, що його спровокували вчинити злочин, у зв`язку з чим вказав на неприйнятність такої скарги на провокацію злочину.
		Посилання обвинуваченого ОСОБА_10 на те, що прокурор одночасно з винесенням постанови щодо проведення контролю за вчиненням злочину одночасно прийняв рішення про залучення особи на конфіденційний основі до цієї НСРД, у той час як такий правом (залучати особу до конфіденційного співробітництва) наділений виключно слідчий або оперативний працівник, є неспроможними.
		Відповідно доч.ч.4,6ст.246КПК України виключно прокурор має право прийняти рішення про проведення такої негласної слідчої (розшукової) дії, як контроль за вчиненням злочину. За рішенням слідчого чи прокурора до проведення негласних слідчих (розшукових) дій можуть залучатися також інші особи.
		За такихобставин,наявність упостановах прокурорапро здійсненняконтролю завчинення злочинурішення щодозалучення доцієї НСРД ОСОБА_11 відповідає положеннямкримінального процесуальногозакону. Винесення такого рішення зумовлене об`єктивими обставинами, а саме було необхідним із метою проведення НСРД для документування злочину та збирання доказів, які б у разі зволікання могли бути безповоротно втрачені.
		Окрім того, суд апеляційної інстанції зауважує, що постанова про проведення контролю за вчиненням злочину не є процесуальним документом про залучення особи до конфіденційного співробітництва, й, більше того,закономне передбачено прийняття такого рішення в письмовій формі.
		Позбавлені підставі аргументи сторони захисту про здійснення процесуального керівництва неуповноваженими особами.
		Так, у передбаченому КПК України на підставі вмотивованої постанови Генерального прокурора України від 27 лютого 2019 року здійснення нагляду за досудовим розслідуванням у формі процесуального керівництва в цьому кримінальному провадженні було покладено на прокурорів Військової прокуратури Центрального регіону України та Військової прокуратури Полтавського гарнізону, відповідно визначено групу прокурорів, до складу якої увійшли прокурори зазначених прокуратур та ними і здійснювалось процесуальне керівництво (т.1 а.п.219-220).
		Також не знайшли свого підтвердження доводи сторони захисту щодо порушення правил підслідності.
		Як убачається з матеріалів справи, першочергово 14 лютого 2019 року прокурором Військової прокуратури Полтавського гарнізону було визначено підслідність у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиногореєстру досудовихрозслідувань 14 лютого 2019 року за №42019170690000009, за слідчими ТУ ДБР у м. Полтава, про що прийнято вмотивовану постанову. На той час досудове розслідування здійснювалось за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28 ч.1 ст.364, ч.2 ст.201, ч.2 ст.359 КК України, керівником одного з обласних управлінь акціонерного товариства, працівниками правоохоронних органів, інших державних установ та іншими мешканцями Полтавської області. Згідно з п.1 ч.4 ст.216 КПК України слідчі органів державного бюро розслідувань здійснюють досудове розслідування, зокрема, кримінальних правопорушень, учинених працівником правоохоронного органу. За змістом ч.1 ст.218 КПК України досудове розслідування здійснюється слідчим того органу досудового розслідування, під юрисдикцією якого знаходиться місце вчинення кримінального правопорушення. Тому, обґрунтовано врахувавши на відповідній стадії досудового розслідування наведені вище обставини, прокурор прийняв постанову про визначення підслідності за ТУ ДБР у м. Полтава (т.1 а.п.217-218).
		Затим 21 травня 2019 року прокурором Військової прокуратури Полтавського гарнізону було винесено постанову від 21 травня 2019 року про визначення підслідності зазначеного вище кримінального провадження за слідчими СУ УСБ України в Полтавській області. Прийняте рішення прокурор мотивував тим, що в ході досудового розслідування встановлено відсутність даних про причетність до вчинення кримінальних правопорушень осіб, які були би діючими співробітниками правоохоронних органів чи військовослужбовцями. У той же час, відповідно до ч.2 ст.216 КПК України слідчі органів безпеки здійснюють досудове розслідування, зокрема, кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.201, 359 КПК України.
		За таких обставин, колегія суддів не вбачає порушень вимог підслідності в кримінальному провадженні.
		Також у світлі викладеного слід зазначити те, що Касаційний кримінальний суд Верховного Суду у своїй виробленій практиці (яка міститься, зокрема, в постановах від 28 лютого 2023 року у справі №761/34746/17, 29 лютого 2024 року від №759/11669/19) наголосив, що інститут підслідності покликаний оптимізувати діяльність органів, які здійснюють досудове розслідування, з метою його найбільш ефективної та результативної організації для досягнення завдань кримінального провадження, передбачених ст.2 КПК України. У розумінні п.2 ч.3 ст.87 КПК України реалізація органами досудового розслідування своїх повноважень, не передбачених цим Кодексом, як підстава для визнання доказів недопустимими означає вчинення дій чи прийняття рішень, які не належать до предмета відання цих органів. Якщо орган розслідування здійснює слідчі дії прямо передбачені КПК України, такі дії не вважаються «реалізацією повноважень, не передбачених КПК України» у значенні п.2 ч.3 ст.87 КПК України та як наслідок не тягнуть автоматичне визнання доказів недопустимими. 
		Разом з тим, ні апеляційні скарги, апеляційна скарга з доповненнями й висловлені в судовому засіданні апеляційного суду доводи сторони захисту, ні матеріали провадження не містять обставин про порушення будь-яких конвенційних або конституційних прав, свобод чи інтересів обвинувачених у результаті здійснення досудового розслідування зазначеними вище органами слідства на відповідних етапах провадження, так само як і конкретних фактів, які би вказували на упередженість слідчих чи прокурорів, їх особисту заінтересованість у результатах кримінального провадження або перешкоджали участі в ньому в силу інших прямих заборон, передбачених КПК України.
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження, слідчі (розшукові) та негласні слідчі (розшукові) дії, в ході яких під час досудового розслідування було зібрано докази, що покладені в основу вироку, проводились прокурором та працівниками СБ України. Процесуальні рішення щодо проведення НСРД приймались прокурором, обвинувальний акт складено слідчим СВ УСБ України в Полтавській області та затверджено прокурором, а тому посилання захисника ОСОБА_8 на відсутність у матеріалах справи постанови про призначення групи слідчих ДБР не впливають на законність та обгрунтованість оскаржуваного вироку.
		Водночас ОСОБА_10 посилається на те, що спочатку стороною обвинувачення на дослідження були надані СD-диски з копіями відеозаписів, які були відкритий стороні захисту в порядку ст.290 КПК України, й лише затим на вимогу сторони захисту відповідно до ст.99 КПК України надано флеш носії інформації, які долучені до матеріалів кримінального провадження за супровідним листом від 14 грудня 2020 року, не надавались на ознайомлення та не відкривались стороні захисту за правилами ст.290 КПК України.
		Але такі доводи є необґрунтованими.
		Перевіркою матеріалів провадження встановлено, що місцевий суд, безпосередньо дослідивши докази, дійшов обґрунтованого й вмотивованого висновку про те, що першочергово записані на технічний носій інформації відеозаписи щодо змісту й ходу здійснення НСРД є ідентичними відеозаписам, записаним у подальшому на інший технічний носій інформації, а тому підстав уважати, що такі докази не відкривались стороні захисту та стороною обвинувачення не було виконано вимоги ст.290 КПК України, немає. Аргументованих доводів, які би вказували на те, що ці примірними відеозаписів не є аналогічними, не наведено й апелянтами.
		При цьому, колегія суддів наголошує, що матеріальний носій- це лише спосіб збереження інформації, який має значення тільки, коли електронний документ виступає речовим доказом. Головною особливістю електронного документа є відсутність жорсткої прив`язки до конкретного матеріального носія. Один і той же електронний документ (відеозапис) може існувати на різних носіях. Усі ідентичні за своїм змістом примірники електронного документа мають розглядатися як оригінали та можуть відрізнятися один від одного тільки часом та датою створення.
		До тогож,матеріали НСРД були долучені стороною обвинувачення до справи, досліджені в ході судового розгляду в місцевому суді й відповідно сторона захисту мала можливість ознайомитись з ними, в її розпорядженні було достатньо часу, щоб підготуватися та вибудувати лінію захисту.
		Ураховуючи наведене вище, під час розгляду кримінального провадження не було порушено балансу інтересів сторін кримінального провадження, вони нарівно використовували надані їм процесуальні права на збирання та подання до суду доказів та мали достатньо часу для обстоювання своїх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченимиКПК України.
		Усупереч доводам захисника ОСОБА_8 , усі докази в цьому об`єднаному кримінальному провадженні були зібрані після внесення відповідних відомостей про кримінальні правопорушення до Єдиного реєстру досудового розслідування та з дотриманням визначеного КПК України порядку надання дозволів на проведення НСРД, про що свідчать наявні в матеріалах кримінального провадження документи, які стали правовими підставами для здійснення НСРД (постанови й клопотання прокурора, доручення прокурора, адресовані оперативному підрозділу, ухвали слідчого судді апеляційного суду).
		На переконання колегії суддів, установивши фактичні обставини справи, дослідивши та проаналізувавши зібрані під час досудового розслідування й надані прокурором докази, на підставі яких ОСОБА_10 і ОСОБА_9 було пред`явлено обвинувачення, надавши доказам оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів  з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доведеність винуватості ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.1, 2 ст.359 КК України, й ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.359 КК України. Підстав для висновку про неналежність, недопустимість чи недостовірність наданих стороною обвинувачення доказів, на підставі яких судом першої інстанції зроблено висновок про винуватість ОСОБА_10 і ОСОБА_9 , не встановлено.
		За змістом ст.ст.50,65 КК Україниособі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. При призначенні покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання.
		Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
		Суд першої інстанції при призначенні покарання врахував ступінь тяжкості, зокрема, вчиненого обвинуваченими кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.359 КК України, що відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином, його суспільну небезпеку, поведінку ОСОБА_10 і ОСОБА_9 до та після вчинення кримінального правопорушення, дані про особи обвинувачених, які не судимі, працевлаштовані, мають на утриманні малолітніх дітей, за місцями проживання та роботи характеризуються позитивно, на спеціальних обліках у медичних закладах не перебувають, відсутність обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання.
		За таких обставин, місцевий суд дійшов правильного висновку щодо необхідності призначення  ОСОБА_10 і ОСОБА_9 покарання відповідно до санкції ч.2 ст.359 КК України та про застосування до них положень ст.75 КК України.
		Призначене обвинуваченим покарання,яке,при цьому,є мінімальнимза розміром,із визначенимспособом йоговиконання,відповідає вимогамст.ст.50,65,75КК України,засвоїм видомі розміромзаконне,справедливе тасприяє метіпокарання,тобто єнеобхідним ідостатнім длявиправлення ОСОБА_10 , ОСОБА_9  і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
		Водночас колегія суддів уважає, що за ч.1 ст.359 КК України ОСОБА_10 підлягає звільненню від покарання з огляду на таке.
		За змістом ч.5ст.74КК Україниособа підлягає звільненню за вироком судувідпокарання на підставах, передбаченихст.49 КК України.
		Кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.359 КК України, відповідно до ч.4 ст.12КК України є нетяжким злочином.
		Пунктом 3 ч.1 ст.49 КК Україниунормовано, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею нетяжкого злочину до дня набрання вироком законної сили сплинуло 5 років.
		Кримінальне правопорушення, передбачене ч.1ст.359 КК України, ОСОБА_10 було вчинено в період часу не пізніше 22 травня 2019 року.
		Строки давності, визначені в п.3 ч.1ст. 49 КК України, не зупинялись, не переривались та закінчились, оскільки з дня вчинення ОСОБА_10 зазначеного вище кримінального правопорушення до дня набрання вироком місцевого суду законної сили минуло 5 років.
		За таких обставин, зважаючи на те, що в судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_10 заперечив проти його звільнення від кримінальної відповідальності на підставі п.3 ч.1 ст.49 КК України, а тому ОСОБА_10 необхідно звільнити від призначеного покарання за ч.1 ст.359 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, виключити з вироку рішення про призначення йому покарання на підставі ч.1 ст.70 КК України та вважати його засудженим за ч.2 ст.359 КК України до покарання, призначеного судом першої інстанції, із застосуванням положень ст.ст.75, 76 КК України, що обумовлює необхідність зміни оскаржуваного вироку.
		Посилання ж сторони захисту на безпідставне задоволення місцевим судом цивільного позову позбавлені підстав.
		Відповідно до ч.ч.1, 3ст.128КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
		Цивільний позов в інтересах держави пред`являється прокурором.
		Підставою виникненняцивільних правта обов`язків,зокрема,є:  завданнямайнової (матеріальної)шкоди іншійособі. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події (п.3 ч.2, ч.6 ст.11 ЦК України).
		Частиною 1 ст.1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		Згідно з п.1 ч.2 ст.22 ЦК України збитками є  втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
		З матеріалів справи встановлено, що прокурором, у інтересах держави, було заявленоцивільний позовдо обвинуваченихпро стягнення з них на користь УСБ України в Полтавській області 15440 гривень у рахунок відшкодування завданих державі в особі УСБ України в Полтавській області збитків (т.1 а.п.93-98).
		Оперативним підрозділом УСБ України в Полтавській області для здійснення НСРД було використано грошові кошти в розмірі 600 доларів США та 17 200 гривень, які ОСОБА_11 під час НСРД передав обвинуваченим за вчинення останніми незаконних дій, що підтверджується даними протоколів за результатами здійснення НСРД у вигляді контролю за вчиненням злочину від 29 березня, 05 квітня, 02 травня 2019 року, аудіо-, відеоконтролю осіб від 23 травня 2019 року, огляду та вручення грошових купюр від 28 березня, 04 квітня, 03 травня 2019 року, повідомлень ВБКОЗ УСБ України в Полтавській області щодо виділення грошових коштів уповноваженому оперативному підрозділу для їх використання в ході проведення НСРД (т.1 а.п.99-112, т.2 а.п.199-201). За результатами обшуків у обвинувачених вилучено 400 доларів США та 7 000 гривень, а іншу частину грошових коштів, які отримали обвинувачені від ОСОБА_11 , в сумі 10200 гривень (17200 гривень  7000 гривень) та 200 доларів США (600 доларів США  400 доларів США), віднайдено та повернуто не було.
		Тобто мало місце заподіяння збитків у розмірі 10200 гривень та 5240 гривень (що становило 200 доларів США відповідно до курсу НБ України станом на 12 травня 2019 року), а тому суд першої інстанції обґрунтовано стягнув із обвинувачених у солідарному порядку на користь УСБ України в Полтавській області 15440 гривень (10200 гривень + 5240 гривень) у рахунок відшкодування завданих збитків.
		При цьому, та обставина, що УСБ України не визнавалось потерпілим у кримінальному провадженні жодним чином не перешкоджає вирішенню зазначеного вище цивільного позову й стягненню на його користь відшкодування завданих збитків.
		Водночас посилання сторони захисту на те, що наведені вище збитки є процесуальними витратами позбавлені підстав та не узгоджуються з положеннями ст.118 КПК України, в яких визначено вичерпний перелік процесуальних витрат і до них не віднесено стягнуті місцевим судом відшкодування. Так, відповідно до ст.118 КПК України процесуальні витрати складаються із: 1) витрат на правову допомогу; 2) витрат, пов`язаних із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження; 3) витрат, пов`язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів; 4) витрат, пов`язаних із зберіганням і пересиланням речей і документів, виготовленням дублікатів і копій документів.
		Ураховуючи викладене вище, доводи сторони захисту про неправильне вирішення цивільного позову не знайшли свого підтвердження.
		Отже, апеляційні скарги й апеляційну скаргу з доповненнями, як наслідок, слід задовольнити частково.
		Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,
		у х в а л и л а:
		Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_9 і його захисника ОСОБА_8 із доповненнями, обвинуваченого ОСОБА_10 задовольнити частково.
		Вирок Октябрського районного суду м. Полтава від 16 червня 2023 року в частині призначення ОСОБА_10 покарання змінити.
		На підставі п.3 ч.1ст.49,ч.5ст.74КК України звільнити ОСОБА_10 від призначеного йому покарання за ч.1 ст.359 КК України у зв`язкуіззакінченнямстроківдавності.
		Виключити з вироку рішення про призначення ОСОБА_10 покарання на підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень.
		Уважати ОСОБА_10 засудженим за ч.2 ст.359 КК України до покарання, призначеного судом першої інстанції, у вигляді 4 років позбавлення волі, зі звільненням його на підставі ст.75 КК України від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 1 рік і покладенням на нього визначених судом першої інстанції обов`язків, передбачених п.п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України.
		В іншій частині вирок Октябрського районного суду м. Полтава від 16 червня 2023 року щодо ОСОБА_10 й ОСОБА_9 залишити без зміни.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
		 
		С у д д і:
		 
		 
		 
		 
		 
		ОСОБА_2      ОСОБА_3          ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...