Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 307/3036/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 21.02.2025. Забезпечено надання загального доступу: 24.02.2025.
Дата набрання законної сили: 22.01.2025
Номер судового провадження: 61-2188ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		22 січня 2025 року
		м. Київ
		Справа № 307/3036/19
		Провадження № 61-2188св24
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - головуючого судді Крата В. І., судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. - розглянув у порядку письмового провадження справу,
		учасниками якої є
		позивач - заступник керівника Тячівської місцевої прокуратури Закарпатської області в інтересах держави в особі Буштинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області (далі - позивач), 
		відповідачки-  ОСОБА_1 (далі - заявниця), ОСОБА_2 ,
		про стягнення безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки
		за касаційною скаргою заступника керівника Закарпатської обласної прокуратури (далі - прокурор) на додаткову постанову Закарпатського апеляційного суду від 11 січня 2024 року, прийняту колегією суддів у складі Собослой Г. Г., Джуги С. Д., Мацунич М. В.
		(1) Вступ
		1.           Заступник керівника місцевої прокуратури в інтересах держави в особі селищної ради звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з відповідачок безпідставно збережені кошти у вигляді несплаченої орендної плати за використання земельної ділянки. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову за необґрунтованістю. Апеляційний суд скасував те рішення та закрив провадження у справі, бо вважав, що спір має розглядати господарський суд.
		2.           Заявниця звернулася до апеляційного суду із заявою про ухвалення додаткового рішення та стягнення з позивача компенсації витрат на правничу допомогу, а прокурор подав заяву про направлення справи за встановленою юрисдикцією до господарського суду першої інстанції. Апеляційний суд прийняв додаткову постанову, згідно з якою частково задовольнив заяву про компенсацію заявниці витрат на правничу допомогу. Також постановив ухвалу про скерування справи до господарського суду першої інстанції.
		3.           Із додатковою постановою апеляційного суду прокурор не погодився. У касаційній скарзі стверджував, що стягнення з прокуратури компенсації понесених заявницею витрат через закриття провадження у справі було б можливе у разі необґрунтованості дій позивача; таке закриття не означає наявність безумовних підстав для компенсації судових витрат на користь заявниці.
		4.           Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду мав відповісти на питання про те,чи повинен апеляційний суд розподілити судові витрати, якщо він через порушення правил юрисдикції закрив провадження у справі та направив справу для продовження її розгляду до належного суду. З огляду на те, що розгляд справи продовжуватиметься у суді, до юрисдикції якого вона віднесена за законом, кінцевий розподіл судових витрат проведе належний суд за результатами розгляду справи. 
		(2) Зміст позовних вимог і судових рішень судів першої й апеляційної інстанцій
		5.           У вересні 2019 року позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути із відповідачок 343 441,99 грн безпідставно збережених коштів у вигляді несплаченої орендної плати за використання земельної ділянки з 1 жовтня 2016 року до 30 квітня 2019 року включно.
		6.           28 вересня 2022 року Тячівський районний суд Закарпатської області ухвалив рішення, згідно з яким відмовив у задоволенні позову. Мотивував так:
		6.1.       Відповідачки з 6 квітня 2016 року до 14 травня 2019 року включно були співвласницями фруктосховища.
		6.2.       Позивач вважав, що з моменту виникнення у них права власності на вказане нерухоме майно площею 8 261,3 кв. м виник обов`язок оформити та зареєструвати речове право на земельну ділянку із кадастровим номером 2124455300:04:001:0440 площею 2,1022 га та з цільовим призначенням для розміщення й експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної й іншої промисловості.
		6.3.       Позивач не надав докази того, кому належала ця ділянка до її реєстрації за ним 23 квітня 2019 року, а також докази того, що відповідачки у 2016 - 2019 роках користувалися тією ділянкою.
		6.4.       Відсутні будь-які докази того, що відповідачки набули майно (земельну ділянку) без достатніх підстав, а також те, які доходи вони отримали чи могли отримати від цього майна.
		7.           11 грудня 2023 року Закарпатський апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою: рішення суду першої інстанції скасував, а провадження у справі закрив; роз`яснив позивачеві право на звернення із позовом до господарського суду та право протягом десяти днів із дня отримання постанови звернутися до апеляційного суду із заявою про скерування справи за встановленою юрисдикцією. Мотивував тим, що заявлені вимоги треба розглядати за правилами господарського, а не цивільного судочинства.
		8.           11 січня 2024 року Закарпатський апеляційний суд прийняв додаткову постанову, згідно з якою: задовольнив частково заяву заявниці про компенсацію витрат на правничу допомогу; стягнув із «Тячівської окружної прокуратури в особі Закарпатської обласної прокуратури» на користь заявниці 3 000,00 грн компенсацію витрат на професійну правничу допомогу адвоката в апеляційному суді. Ухвалюючи таке судове рішення, урахував критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності їхнього розміру та конкретних обставин справи.
		9.           11 січня 2024 року Закарпатський апеляційний суд постановив ухвалу, згідно з якою задовольнив заяву прокурора про направлення справи за встановленою юрисдикцією та передав її до Господарського суду Закарпатської області як суду першої інстанції.
		(3) Провадження у суді касаційної інстанції
		10.        9 лютого 2024 року прокурор подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просив скасувати додаткову постанову апеляційного суду та відмовити у задоволенні заяви заявниці.
		11.        5 березня 2024 року Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою залишив касаційну скаргу прокурора без руху та встановив для усунення недоліків останньої десятиденний строк із дня вручення тієї ухвали.
		12.        15 березня 2024 року прокурор подав до Верховного Суду заяву про усунення недоліків касаційної скарги.
		13.        22 травня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора на додаткову постанову апеляційного суду та витребування справи із суду першої інстанції.
		14.        21 жовтня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою призначив справу до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.
		АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		15.        Прокурор мотивував касаційну скаргу так:
		15.1.    Суд апеляційної інстанції:
		-                  застосував приписи статті 141 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 січня 2023 року у справі № 522/4956/17 (провадження № 61-4497св22), Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 лютого 2021 року у справі № 308/9100/19 (провадження № 61-6095св20);
		-                  не застосував припис частини п`ятої статті 142 ЦПК України та не врахував відповідні висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 640/1029/18 (провадження № 14-443цс19), Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 7 грудня 2022 року у справі № 344/13838/21 (провадження № 61-9786св22), Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 січня 2021 року у справі № 521/3011/18 (провадження № 61-10254св20), Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 серпня 2023 року у справі № 947/28028/19 (провадження № 61-12455св22).
		15.2.    Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат у разі закриття провадження у справі можливе саме у випадку необґрунтованості дій позивача, та звертала увагу, що сам по собі факт закриття провадження у справі не означає наявність безумовних підстав для компенсації судових витрат відповідачеві (див. постанову від 18 грудня 2019 року у справі № 640/1029/18 (провадження № 14-443цс19), а також ухвали від 7 липня 2020 року у справі № 906/961/17 (провадження № 12-121гс19) і від 8 липня 2020 року у справі № 810/3711/18 (провадження № 11-865апп19)).
		15.3.    Закриття провадження у справі не підтверджує ні відсутність спору позивача з відповідачем, ні відсутність предмета спору, ні свідоме порушення позивачем правил суб`єктної юрисдикції. Тому немає підстав покладати на позивача на підставі частини п`ятої статті 142 ЦПК України витрати відповідача на професійну правничу допомогу (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 640/1029/18 (провадження № 14-443цс19)).
		15.4.    Для стягнення на підставі частини п`ятої статті 142 ЦПК України витрат відповідача, пов`язаних із розглядом справи, він має довести, які саме необґрунтовані дії вчинив позивач під час її розгляду, у чому вони полягали, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно та заявив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному і швидкому вирішенню спору; чи мав недобросовісний позивач на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні, який ступінь його вини, і чим це підтвердити (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 7 грудня 2022 року у справі № 344/13838/21 (провадження № 61-9786св22)).
		15.5.    Апеляційний суд в оскарженій постанові не зазначив, що прокурор або Буштинська селищна рада Тячівського району Закарпатської області діяли необґрунтовано та/або зловживали процесуальними правами. Це виключає можливість стягнення витрат на професійну правничу допомогу у разі закриття провадження у справі.
		(2) Позиції інших учасників справи
		16.        Інші учасники справи відзиви на касаційну скаргу до Верховного Суду не подали.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		(1) Межі розгляду справи у суді касаційної інстанції
		17.        Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою прокурора на додаткову постанову апеляційного суду на підставах, визначених у частині другій статті 389 ЦПК України.
		18.        Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
		19.        З огляду на вказаний припис Верховний Суд за загальним правилом переглядає оскаржене судове рішення у межах тих доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставами для відкриття касаційного провадження.
		(2) Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанцій
		(2.1) Чи повинен апеляційний суд розподілити судові витрати, якщо він через порушення правил юрисдикції закрив провадження у справі та направив справу для продовження її розгляду до належного суду?
		20.        Позивач подав до суду позов про стягнення із відповідачок безпідставно збережених коштів у вигляді несплаченої орендної плати за використання земельної ділянки. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову. Апеляційний суд скасував це рішення та закрив провадження у справі. Мотивував тим, що спір слід вирішувати за правилами господарського судочинства. 
		21.        Заявниця просила апеляційний суд стягнути з позивача компенсацію її витрат на правничу допомогу, а прокурор - передати справу до господарського суду першої інстанції. Апеляційний суд частково задовольнив заяву заявниці та спрямував справу до суду належної юрисдикції. 
		22.        Прокурор вважав безпідставним стягнення на користь заявниці компенсації витрат на правничу допомогу. Стверджував, що це можливо тільки у випадку необґрунтованості дій позивача; саме по собі закриття провадження у справі не означає наявність безумовних підстав для компенсації судових витрат заявниці.
		23.        Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду погоджується з доводами прокурора. Вважає, що у разі скасування рішення суду першої інстанції із закриттям провадження у справі через порушення правил юрисдикції та передання справи до належного суду той суд, який закрив провадження у справі, не має підстав для розподілу судових витрат.
		24.        Суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України).
		25.        Якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства (речення перше та друге абзацу першого частини першої статті 256 ЦПК України).
		26.        У разі закриття судом апеляційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 цього Кодексу суд за заявою позивача в порядку письмового провадження постановляє ухвалу про передачу справи до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства (речення перше частини четвертої статті 377 ЦПК України).
		27.        Закриття провадження у справі через порушення правил юрисдикції з переданням цієї справи для продовження розгляду до належного суду не припиняє її розгляд. Його продовжує суд, до юрисдикції якого за законом віднесене вирішення відповідного спору. Тому остаточний розподіл судових витрат (зокрема компенсування стороні, на користь якої буде ухвалене рішення щодо суті спору) суд проведе за результатами розгляду справи (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2024 року у справі № 760/30077/19 (провадження № 14-31цс23), пункти 111 - 113).
		28.        11 грудня 2023 року апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою скасував рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову та закрив провадження у справі. Роз`яснив позивачеві право звернутися з позовом до господарського суду чи подати протягом десяти днів з дня отримання постанови заяву про передання справи за встановленою юрисдикцією. Прокурор таку заяву подав. Заявниця ж звернулася із проханням ухвалити додаткове рішення про стягнення на її користь компенсації 9 345,00 грн витрат на правничу допомогу, які вона понесла в апеляційному суді. 
		29.        Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду звертає увагу на те, що на момент розгляду заяви про стягнення компенсації витрат на професійну правничу допомогу апеляційному суду було відомо про надходження заяви прокурора про передання справи за встановленою юрисдикцією. Апеляційний суд розглянув обидві заяви в один день: 11 січня 2024 року прийняв додаткову постанову про стягнення на користь заявниці 3 000,00 грн компенсації витрат на правничу допомогу та постановив ухвалу про передання справи за встановленою юрисдикцією до Господарського суду Закарпатської області. 
		30.        З огляду на те, що апеляційний суд передав справу до господарського суду, її розгляд не припинений і продовжуватиметься у суді, до юрисдикції якого за законом належить вирішення відповідного спору. Тому питання про кінцевий розподіл судових витрат, зокрема на правничу допомогу, вирішуватиме господарський суд за результатами розгляду справи. Апеляційний суд це не врахував і помилково вирішив питання про компенсацію заявниці витрат на правничу допомогу.
		(3) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		(3.1) Щодо суті касаційної скарги
		31.        Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд (пункт 3 частини першої статті 409 ЦПК України).
		32.        Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення (частини перша та друга статті 412 ЦПК України).
		33.        З огляду на висновок про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження додаткову постанову апеляційного суду слід скасувати та відмовити у прийнятті додаткового рішення за заявою заявниці.
		Керуючись статтями 400, 409, 412, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		п о с т а н о в и в:
		1.           Касаційну скаргу заступника керівника Закарпатської обласної прокуратури задовольнити.
		2.           Додаткову постановуЗакарпатського апеляційного суду від 11 січня 2024 року скасувати.
		3.           Відмовити  ОСОБА_1 у прийнятті додаткового рішення за її заявою про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Головуючий  В. І. Крат Судді  Д. А. Гудима   І. О. Дундар   Є. В. Краснощоков  П. І. Пархоменко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...