Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 466/12743/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:; щодо усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
Надіслано судом: 21.02.2025. Зареєстровано: 23.02.2025. Забезпечено надання загального доступу: 24.02.2025.

Номер судового провадження: 2/466/110/25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 466/12743/21
		Провадження № 2/466/110/25
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		05 лютого 2025 року Шевченківський районний суд м. Львова 
		в складі головуючої судді Свірідової В.В.
		секретаря Мошовській М.-О.П.
		з участю прокурора Мельника Н.В.
		представника відповідача ОСОБА_1 -адвоката Станько Т.Р.
		справа №466/12743/21 
		розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові в загальному провадженні цивільну справу за позовною заявою керівника Галицької окружної прокуратури м. Львова в інтересах держави в особі Львівської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 , з участю третьої особи на стороні позивача Державного підприємства «Львівський лісовий селекційно - насіннєвий центр» (правонаступником якого є Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України»), третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватне підприємство «Галицький Достаток» про усунення перешкод у здійснені права користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом її повернення, -
		 встановив:
		31.12.2021 керівник Галицької окружної прокуратури м. Львова Ольшанецький І. звернувся до суду в інтересах держави в особі Львівської обласної державної адміністрації з позовною заявою до ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні Львівською обласною державною адміністрацією права розпорядження та користування земельною ділянкою з кадастровим номером 4610166300:05:002:0017 площею 0,1375 га шляхом її повернення на користь держави в особі Львівської обласної державної адміністрації із приватної власності ОСОБА_1 ; судові витрати стягнути з відповідача на користь Львівської обласної прокуратури. 
		В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що в ході здійснення процесуального керівництва досудовим розслідуванням Галицькою окружною прокуратурою м. Львова виявлено порушення при набутті у власність земель державного лісового фонду. 
		СВ ВП №1 ЛРУП№1 ТУ НП у Львівській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №42013150090000215 від 11.10.2013, за фактом зловживання своїм службовим становищем посадовими особами Брюховицької селищної ради, які видали рішення № 245 з:д 11.03.2004 та №263 від 18.03.2004, якими вилучили земельні ділянки лісового фонду 1 групи, в кварталі 44 Львівського держлісгоспу, які з 2006 року по теперішній час перебувають на балансі Державного підприємства Львівський лісовий селекційно насіннєвий центр» та підлягали вилученню, до 27.05.2021, тільки на підставі рішень Кабінету Міністрів України, загальною площею 19,1 га та віднесли їх до земель селища рекреаційного призначення, які згодом передали у власність приватних осіб для громадської забудови, що призвело до незаконної вирубки лісів рекреаційно - оздоровчого призначення та спричинило державі тяжкі наслідки, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 185 КК України.
		Встановлено, що невстановлені, на даний час, досудовим слідством особи, вчинили численні дії, спрямовані на заволодіння земельними ділянками державного лісового фонду в кварталі № НОМЕР_1 , Брюховицького лісництва, постійним лісокористувачем якого є Державне підприємство «Львівський лісовий селекційно-насіннєвий центр» (надалі ДП «ЛЛСНЦ»).
		В подальшому, ПП «Галицький достаток» 12.10.2010 відчужило земельну ділянку з кадастровим номером 4610166300:05:002:0017 площею 0,1375 га ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки. 
		За ОСОБА_1 зареєстроване право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4610166300:05:002:0017.
		В ході проведена досудового слідства у кримінальному провадженні №42013150090000215 проведено накладку планшетів планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування на Публічну кадастрову карту України, відповідно до якої встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 4610166300:05:002:0017 входить в межі земель державного лісового фонду.
		Таким чином, вказана земельна ділянка вибула незаконно з держаної власності
		При наданні вищевказаних земельних ділянок порушено вимоги законодавства в частині надання земельних ділянок із земель лісового фонду  лісів І групи Брюховицького лісництва. 
		На час набуття права приватної власності на вказані земельні ділянки повноваження щодо вилучення земель лісогосподарського призначення належали КМУ у відповідності до чинних до 27.05.2021 вимог п.9 ст. 149 та п.7 ст. 122 ЗК України, відповідно до яких, надання земельних ділянок із земель лісового фонду, що перебувають у постійному користуванні (в даному випадку ділянки перебували у користуванні ДП «ЛЛСНЦ») входило до повноважень Кабінету Міністрів України. 
		Набуття відповідачем у власність земель лісового фонду з порушенням земельного законодавства порушує права та інтереси держави в особі Львівської ОДА в частині права вільного володіння та розпорядження спірною земельною ділянкою. А також права ДП «Львівського лісового селекційно-насіннєвого центру» в частині права користування такою. 
		Законно набути права на спірну ділянку лісогосподарського призначення із земель державної власності відповідач не міг. Спірна земельна ділянка має бути повернута відповідачем у власність держави в користь Львівської ОДА та у постійне користування ДП «Львівського лісового селекційно-насіннєвого центру».
		Тому зданим позовомі звернувся керівникГалицької окружноїпрокуратури м.Львова вінтересах державив особіЛьвівської обласноїдержавної адміністрації всуд про усунення перешкод у здійснені права користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом її повернення.
		Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.12.2021 матеріали справи передано для розгляду судді Свірідовій В.В.( т.1 а.с.51)
		Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Львова Свірідової В.В. від 18.01.2022 провадження у справі відкрито та призначено до розгляду у підготовчому засіданні (т.1 а.с.54). 
		Ухвалою Шевченківськогорайонного судум.Львова від14.03.2022з метою забезпечення позову керівника Галицької окружної прокуратури м. Львова в інтересах держави в особі Львівської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 , з участю третьої особи на стороні позивача Державного підприємства «Львівський лісовий селекційно-насіннєвий центр» про усунення перешкод у здійснені права користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом її повернення- накладено арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 4610166300:05:002:0017 площею 0,1375га, яка належить ОСОБА_1 ; заборонено ОСОБА_1 відчужувати зазначену земельну ділянку з кадастровим номером 4610166300:05:002:0017 площею 0,1375га, здійснювати поділ або об`єднання земельної ділянки, а також вчиняти будь-які підготовчі, будівельні дії та здійснювати порубку дерев, які знаходяться на вказаній земельній ділянці.(т.1 а.с.77-78)
		23.05.2022на адресусуду відпредставника відповідача ОСОБА_1 ,адвоката СтанькоТ.Р.надійшов відзивна позовнузаяву,у задоволеніпозову просятьвідмовити повністю,мотивуючи тим,що упозовній заяві прокурор покликається на ряд обставин про події 2004 року, зокрема, щодо прийняття Брюховицькою селищною радою у 2004 році рішень щодо земельної ділянки 8,8643га користь ТОВ "Новобуддизайн" та щодо земельної ділянки 8,9965га на користь ПП "Буддизайн".
		Разом з тим, матеріалами справи не підтверджено обставин того, що набута у власність відповідачем ОСОБА_1 земельна ділянка площею 0,1375 га є земельною ділянкою лісового фонду у кварталі № НОМЕР_1 Львівського держлісгоспу, щодо виділення якої Брюховицькою селищною радою приймалися рішення № 245 від 11.03.2004р. та №263 від 18.03.2004р., які в подальшому скасовані рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 14.02.2005р. у справі №2-38/2005.
		Прокурор у позові покликається також на обставини того, що "в ході проведення досудового слідства у кримінальному провадженні №42013150090000215 проведено накладку планшетів планово-картографічних матеріалів на Публічну кадастрову карту України з чого встановлено що спірна земельна ділянка ОСОБА_1 входить в межі земель державного лісового фонду".
		Проте, такі доводи не підтверджені належними засобами доказування в порядку передбаченому ЦПК України. Прокурор не вправі в цьому цивільному процесі покликатися на обставини, які на думку слідства встановлювались ними в ході кримінального провадження на стадії досудового розслідування. 
		В матеріалах справи відсутні письмові докази, які б підтверджували обставини набуття права власності на спірну земельну ділянку ПП "Галицький Достаток", яке відчужило цю ділянку відповідачу, та інші документи, зі змісту яких можна було встановити віднесення спірної ділянки до земельних ділянок, про які зазначено у рішенні Шевченківського районного суду м. Львова від 14.02.2005р. по справі №2-38/2005. Відтак просить відмовити в задоволенні позову повністю. ( т.1 а.с.102-113)
		Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 22.06.2022 залучено до участі у справі за позовом керівника Галицької окружної прокуратури м. Львова в інтересах держави в особі Львівської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 , з участю третьої особи на стороні позивача Державного підприємства «Львівський лісовий селекційно-насіннєвий центр» про усунення перешкод у здійснені права користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом її повернення, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватне підприємство «Галицький Достаток» ( т.1 а.с.154).
		Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 22.06.2022 витребувано у Львівського державного нотаріального архіву копії матеріалів нотаріальної справи щодо нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного 12.10.2010 між Приватним підприємством «Галицький Достаток» та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом ЛМНО Корпало Г.В., зареєстрованого в реєстрі за №5869 (копію договору та копії усіх інших документів на підставі, яких було здійснено нотаріальне посвідчення цього договору) ( т.1а.с.153).
		23.11.2022 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача. 
		29.03.2023 ухвалою Шевченківського районного суду м.Львова закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.(т.1 а.с.248). 
		01.11.2023 ухвалою Шевченківського районного суду м.Львова, за клопотанням представника позивача прокурора Мельник Н.В., зупинено провадження у цивільній справі №466/12743/21 за позовною заявою керівника Галицької окружної прокуратури м. Львова в інтересах держави в особі Львівської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 , з участю третьої особи на стороні позивача Державного підприємства «Львівський лісовий селекційно-насіннєвий центр», третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватне підприємство «Галицький Достаток» про усунення перешкод у здійснені права користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом її повернення до розгляду Верховним Судом справи №369/473/15-ц. (т.2 а.с.53-54).
		20.03.2024 ухвалою Шевченківського районного суду м.Львова поновлено провадження у цивільній справі №466/12743/21(т.2 а.с.71).
		За заявою представника позивача  прокурора МельникаН. від16.12.2024року,Ухвалою Шевченківськогорайонного суду м.Львовавід 16.12.2024 замінено у цивільній справі №466/12743/21 за позовом керівника Галицькоїокружної прокуратури м.Львова в інтересах державив особіЛьвівської обласноїдержавної адміністрації до ОСОБА_1 ,з участю третьої особи на стороніпозивача Державногопідприємства «Львівський лісовий селекційно-насіннєвийцентр»,третьої особи,яка не заявляєсамостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаПриватне підприємство "ГалицькийДостаток"про усуненняперешкод у здійснені правакористування та розпорядження земельноюділянкою шляхом її повернення,третю особу на стороніпозивача Державного підприємства «Львівський лісовий селекційно-насіннєвийцентр» на третю особу на стороні позивача її правонаступником Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» (ЄДРПОУ 44768034, Україна, 01601, м. Київ, вул. Руставелі Шота, 9А) та призначено справу до судового розгляду. ( т.2 а.с.131-132,135-137)
		В судовому засіданні прокурор позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, просив їх задовольнити.
		Представник Львівської обласної державної адміністрації в судових засіданнях Смотрич Д.В. підтримав позовні вимоги прокурора та просив позов задовольнити.
		Представниквідповідача ОСОБА_1 - адвокат Станько Т.Р. в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на обставини, викладені у відзиві. 
		Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватне підприємство «Галицький Достаток»в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Причина неявки суду не відома.
		Представник третьої особи на стороні позивача Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Причина неявки суду не відома.
		Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши обставини, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, приходить до наступних висновків.
		Відповідно до ч.2 ст.116, ст.152 ЗК Українинабуття права власності громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування і власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язанні з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
		Відповідно до ч.1ст.391 ЦК Українивласник майна має право вимагати усунення перешкоду здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
		Згідно ч.2ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
		Судом встановлено, що 12.10.2010р. ОСОБА_1 придбала за договором купівлі-продажу у ПП "Галицький достаток" земельну ділянку площею 0,1375 га, кадастровий номер 4610166300:05:002:0017 по вул. Ряснянської-Незалежності України у смт. Брюховичі.
		Відповідно до п.7 цього Договору ПП "Галицький достаток" продало, а ОСОБА_1 купила земельну ділянку вільну від будь-яких прав і претензій третіх осіб, про які в момент складання договору продавець чи покупець не могли знати. Продавець свідчить, що вищевказана земельна ділянка до моменту укладення цього договору нікому іншому не відчужена, судового спору щодо цього майна, а також прав у третіх осіб як в межах, так і за межами України, немає.
		Відсутність заборони відчуження цієї земельної ділянки підтверджується також довідками приватного нотаріуса від 12.10.2020р.
		З вищенаведеного вбачається, що відповідач ОСОБА_1 набула у власність спірну земельні ділянку за відплатним договором, незнаючи та небудучи обізнаним про будь-які обставини, які б перешкоджали вільному та правомірному придбанню цієї земельної ділянки.
		На момент придбання цієї земельної ділянки поряд в цьому районі знаходились житлові будинки, була наявна житлова інфраструктура, цільове призначення ділянки було визначено як землі "житлової забудови і громадського призначення".
		В подальшому Брюховицькою селищною радою було затверджено Проект містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки по вул. Ряснянської-Незалежності України, 30.06.2011р. за рішенням Брюховецької селищної ради №123 затверджено містобудівне обґрунтування розміщення кварталу житлової забудови по цій вулиці.
		Отож, компетентні органи влади в особі селищної ради вчиняли відповідні фактичні та юридичні дії, що свідчили про віднесення цієї землі за своїм статусом до громадської забудови.
		Положенням ст. 388 ЦК України передбачено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
		Відповідач ОСОБА_1 є добросовісним набувачем спірної земельної ділянки, придбаної за відплатним договором. Жодної із підстав передбачених п.1  п.3 ч.1 ст. 388 ЦК України, за наявності яких майно може бути витребувано у добросовісного набувача, прокурором не доведено.
		Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
		Відповідно достатті 14 Конституції Україниземля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
		Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
		Стаття 41Конституції України наголошує, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
		Згідно із частиною першою статті 316ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
		Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (стаття 317 ЦК України).
		Статтею 319ЦК України передбачено що, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
		Відповідно достатті 373 Цивільного кодексу Україниправо власності на землю (земельну ділянку) набувається та здійснюється відповідно по закону, а згідностаттею 321 ЦК Україниправо власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
		Слід зазначити, що відповідач ОСОБА_1 придбала спірну земельну ділянку у ПП "Галицький Достаток", який також був добросовісним набувачем, що уже встановлено судовим рішенням.
		Зокрема, у 2013 році на розгляді в судах господарської юрисдикції уже перебував спір (справа№5015/4032/12) за позовом Прокурора Шевченківського району м. Львова в інтересах держави в особі позивача 1: Кабінету міністрів України, позивача 2: Державного агентства лісових ресурсів України, позивача 3: Львівської міської ради до відповідача 1: ПП "Галицький Достаток" та інших про визнання недійсним Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №258225 від 05.02.2010р. та про витребування у ПП "Галицький Достаток" на користь держави земельної ділянки площею 3 га за кадастровим номером 4610166300:05:002:0004.
		Придбана відповідачкою ОСОБА_1 земельна ділянка площею 0,1375 га з кадастровим номером 4610166300:05:002:0017 власне і утворилася внаслідок поділу загальної земельної ділянки площею 3 га, що була предметом спору у вищевказані господарській справі №5015/4032/12.
		08.04.2013р. постановою Львівського апеляційного господарського суду у справі №5015/4032/12, залишеної без змін Постановою Вищого господарського суду України від 11.09.2013р., у задоволенні вищевказаного позову Прокурора Шевченківського району м. Львова - відмовлено.
		Зокрема, постановою Вищого господарського суду України від 11.09.2013р. у справі № 5015/4032/12 встановлено наступні обставини: "З матеріалів справи, досліджених судом апеляційної інстанції, вбачається, що приватне підприємство "Галицький достаток" та гр. ОСОБА_2 придбали земельну ділянку загальною площею 5,0360 га, кадастровий № 4610166300:05:002:1608, у приватного підприємства "Буддизайн" за договором купівлі-продажу від 11.12.2008р., а приватне підприємство "Буддизайн" придбало зазначену земельну ділянку у Брюховицької селищної ради згідно договору купівлі-продажу від 05.11.2008 р.
		Апеляційним судом встановлено, що приватне підприємство "Галицький достаток" придбало земельну ділянку у приватного підприємства "Буддизайн" за відплатним договором купівлі-продажу земельної ділянки від 11.12.2008 р., сплативши за неї 3 465 259 грн., та йому не було і не могло бути відомо про те, що ПП "Буддизайн" не мало право відчужувати вказане майно.
		Таким чином, судом апеляційної інстанції встановлено, що приватне підприємство "Галицький достаток" є добросовісним набувачем частини спірної земельної ділянки і що право розпорядження спірною земельною ділянкою належало Брюховицькій селищній раді, разом з тим, факту, що спірна земельна ділянка вибула з державної власності і що право розпорядження нею належало кабінету Міністрів України при розгляді справи прокурором належним чином доведено не було.
		За таких обставин, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання недійсним Державного акта на право власності на земельну ділянку, виданого приватному підприємству "Галицький достаток" та витребування у останнього вказаної земельної ділянки площею 3,0000 га, кадастровий № 4610166300:05:002:0004".
		Зважаючи на те, що продавець спірної ділянки ПП "Галицький Достаток" в судовому порядку визнаний добросовісним набувачем, то ці обставини є також додатковим підтвердженням, що поза будь-яким сумнівом, покупець цієї земельної ділянки  відповідач ОСОБА_1 - також є добросовісним набувачем цього майна.
		Таке втручання на даний момент державою у право приватної власності відповідачки ОСОБА_1 призводить до очевидного порушення ст.1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 06.04.2021р. (справа Задорожний та інші проти росії) відзначив принципові правові висновки, відповідно до яких добросовісний набувач не повинен брати на себе ризику вилучення права власності через упущення органів влади у процедурах, спеціально розроблених для запобігання шахрайству в реальному житті операцій з майном. Суд повторює, що помилки зі сторони державних органів повинні служити на користь потерпілих осіб. Іншими словами, наслідки будь-якої помилки, допущеної державним органом, має нести держава, та такі помилки не повинні виправлятися за рахунок добросовісного набувача (пункт 19 рішення).
		Прокурор у позові зазначає про наявність досудового розслідування у кримінальному провадженні №42013150090000215 від 11.10.2013р. по факту зловживання своїм службовим становищем посадовими особами Брюховецької селищної ради за ч.2 ст. 364 та ч.1 ст. 185 КК України.
		З 2013 року таке кримінальне провадження не завершено будь-яким обвинувальним процесуальним рішенням.
		Отож, за умови встановлення винних осіб та доведення їхньої вини, держава зможе пред`явити відповідні майнові претензії (зокрема щодо відшкодування збитків, компенсації вартості земельних ділянок) до таких осіб.
		Щодо захисту інтересів держави в особі Львівської ОДА, який пред`явлено в інтересах держави в особі позивача Львівської обласної державної адміністрації, то такий по суті спрямований і на захист інтересів ДП "Львівський ЛСНЦ". 
		ДП "Львівський ЛСНЦ", яке є самостійною юридичною особою та наділене процесуальною правоздатністю та дієздатністю.
		Згідно сформованою уже практики Великої Палати Верховного Суду прокурор не вправі звертатися до суду з позовом в інтересах держави в особі державного підприємства (пункт 8.14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (провадження № 12-20гс21).
		Відсутні також і підстави для висновків про представництво прокурором інтересів держави саме в особі Львівської обласної державної адміністрації, яка визначена позивачем у цьому спорі.
		В судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Зазвичай таким органом є міністерство або інший центральний орган виконавчої влади (пункт 104 постанови Великої палати Верховного Суду у постанові від 23.11.2021р. по справі № 359/3372/16-ц).
		Нормою п. 4 ч.2 ст. 31 Лісового кодексу України, передбачено, що обласні державні адміністрації передають у власність, надають у постійне користування для ведення лісового господарства земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності на відповідній території.
		Проте, з матеріалів справи не вбачається, що спірна земельна ділянки є лісовою земельною ділянкою державної власності.
		З норм Лісового кодексу України також вбачається, що лісова земельна ділянка може перебувати також і в комунальній власності (ст. 9 ЛК України), а також і у приватній власності громадян та юридичних осіб України (ст. 10 ЛК України).
		Спірна земельна ділянка знаходиться в межах населеного пункту смт. Брюховичі.
		За пунктом 12розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України (в редакції чинній на моменту придбання відповідачем ділянки) рішення про розмежування земель державної та комунальної власності в межах населених пунктів приймають відповідні сільські, селищні, міські ради за погодженням з органами виконавчої влади, а за межами населених пунктів - органи виконавчої влади за погодженням з відповідними органами місцевого самоврядування.
		Аналогічне положення містилось устатті 9 Закону України "Про розмежування земель державної та комунальної власності" (в редакції чинній на моменту придбання відповідачем ділянки).
		Доказів щодо прийняття рішення щодо розмежування земельних ділянок в смт. Брюховичі на землі державної та комунальної власності, стороною позивача не представлено.
		Так як, спірна земельна ділянка знаходилась в межах населеного пункту смт. Брюховичі, то відповідно і належала така ділянка територіальній громаді на правах комунальної власності (до моменту її відчуження селищною радою).
		Таким чином, доводи про те, що спірна земельна ділянка є лісовою земельною ділянкою державної власності, позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами.
		З матеріалів справи вбачається, що прокурором заявлено позов в порядку ст.ст. 391, 396 ЦК України, тобто, негаторний позов, який полягає у позовних вимогах про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом її повернення на користь держави.
		Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
		В обґрунтування своєї позиції прокурор покликається на правові висновки Великої палати Верховного Суду у постановах від 12.06.2019р. у справі №487/10128/14-ц, від 07.04.2020р. у справі №372/1684/14-ц та від 15.09.2020р. у справі №469/1044/17, де зазначено, що "зайняття земельних ділянок з обмеженим оборотом (землі водного фонду, лісогосподарського призначення, природно-заповідного фонду) з порушенням вимог чинного законодавства треба розглядати як негаторний позов  не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави".
		Проте, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.11.2021р. у справі №359/3373/16-ц відступила від висновків, викладених у вищевказаних постановах, уточнивши правові висновки щодо розмежування негаторного та від дикаційного позовів, а також передумови та підстави таких способів захисту. 
		Правові висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 23.11.2021р. у справі №359/3373/16-ц: (п.56, 62, 63 ,65, 66,67, 68, 69, 70, 71, 72).
		Відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні в одній зі справ Верховного Суду України, Великої Палати Верховного Суду чи Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати), означає відступлення від аналогічних висновків, сформульованих раніше в інших постановах Верховного Суду України, Великої Палати Верховного Суду чи Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) (пункт 73 у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021р. у справі №359/3373/16-ц).
		Отож, підсумовуючи вищенаведені обґрунтування Великої Палати Верховного Суду у постанові від 23.11.2021р. у справі №359/3373/16-ц, очевидними є наступні висновки.
		Негаторний позов у спорі про повернення земельної ділянки лісового фонду є ефективним способом захисту лише у випадку, коли має місце фізичне зайняттятакої земельноїділянки з порушенням лісового законодавства фактичним користувачем.
		При цьому негаторний позов заявляється власником, який є володільцем такої земельної ділянки, до особи яка неправомірно зайняла ділянку без реєстрації за такою особою права власності на земельну ділянку.
		Зважаючи на вже закріплений у судовій практиці принцип "реєстраційного підтвердження володіння", реєстрація права власності на земельну ділянку за іншою особою означає, що реальний власник втратив володіння цим майном і таке володіння перейшло до особи, за якою зареєстровано право власності на земельну ділянку.
		Принцип "реєстраційного підтвердження володіння" полягає в тому, що факт володіння нерухомим майном підтверджується державною реєстрацією права власності на це майно.
		Такі висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181 цс 18, пункти 43, 89), від 23.11.2021р. у справі №359/3373/16-ц (пункт 60) і в подальшому системно впроваджені у практику Верховного Суду (див. ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 грудня 2019 року у справі № 372/1684/14-ц).
		В даному випадку, матеріалами справи підтверджується, що право власності на спірну ділянку зареєстровано за відповідачем ОСОБА_1 .
		Тому, ця спірна земельна ділянка вибула з володіння держави та на даний момент перебуває у володінні відповідача ОСОБА_1 , за якою і зареєстровано право власності на це майно.
		Положенням ст. 387 ЦК України передбачено право власника на витребування майна із чужого незаконного володіння.
		Положенням ст. 388 ЦК України передбачено право власника на витребування майна у добросовісного набувача.
		Отож, коли земельна ділянка вибула з володіння власника до іншої особи (що має місце у даному спорі), ефективним способом захисту прав такого власника є пред`явлення до набувача віндикаційного позову в порядку ст. 387 чи ст. 388 ЦК України.
		З урахуванням таких висновків Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.11.2021р. зазначає, що "власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем … У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. " (пункт 148 постанови).
		Передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду звернув увагу на те, що для відновлення права власності держави на незаконно вилучені землі лісового фонду ефективним способом захисту є віндикаційний позов.
		Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у складі колегій суддів Першої, Другої та Третьої судових палат Касаційного цивільного суду у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 183/1615/16 (провадження № 61-14809св19), від 25 листопада 2020 року у справі № 363/1266/18 (провадження № 61-6405св20), від 18 листопада 2020 року у справі № 367/3529/15-ц (провадження № 61-3082св19), від 04 листопада 2020 року у справі № 372/1884/17 (провадження № 61-6079св19), від 11 грудня 2019 року у справі № 367/3487/15-ц (провадження № 61-18599св18), від 29 квітня 2020 року у справі № 372/3917/15 (провадження № 61-42954св18) та ін.
		Крім того, Велика Палата Верховного Суду, переглядаючи справу № 368/1158/16-ц, у постанові від 30 травня 2018 року погодилась із висновками судів попередніх інстанцій про те, що вимога про витребування земельної ділянки лісового фонду з незаконного володіння приватної особи в порядку статті 388 ЦК України є ефективним способом захисту права власності держави на землі цієї категорії.
		Таким чином, обраний позивачем спосіб захисту (у вигляді негаторного позову) є неефективним у спірних правовідносинах, оскільки, з урахуванням того, що спірне майно вибуло з володіння держави, остання мала б захищати свої права шляхом пред`явлення віндикаційного позову.
		Відповідно до частини 1статті 15 ЦК Українипередбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина 1статті 16 ЦК України).
		Частиною 2ст.16 ЦК Українивизначено перелік основних способів захисту цивільних прав і інтересів, серед яких, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
		Відповідно до ч.2ст.90ЗК України порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.
		Стаття 152 ЗК Українивизначає способи захисту прав на земельні ділянки та при цьому встановлює, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.
		Ч.ч.1-3ст.158ЗК України встановлено, що земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей. Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.
		Відповідно до вимогстатті 12 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі76,77 ЦПК України).
		Згідно з вимогамистатті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.
		Таким чином, суд, розглянувши справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, прийшов до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.
		Відповідно до вимогст.141ЦПК України судові витрати зі сплати судового збору у зв`язку із відмовою в позові слід залишити за позивачем.
		Керуючись ст. ст.10, 12, 13, 55-57,76-78, 81- 83, 89, 95, 141, 247, 259, 263- 265, 268, 354 ЦПК України, суд, - 
		 ухвалив:
		у задоволенні позовної заяви керівника Галицької окружної прокуратури м. Львова в інтересах держави в особі Львівської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 , з участю третьої особи на стороні позивача Державного підприємства «Львівський лісовий селекційно-насіннєвий центр» (правонаступником якого є Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України»), третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватне підприємство «Галицький Достаток» про усунення перешкод у здійснені права користування та розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 4610166300:05:002:0017 площею 0,1375 га шляхом її повернення на користь держави в особі Львівської обласної державної адміністрації із приватної власності ОСОБА_1 - відмовити.
		Позивач: Галицька окружна прокуратура міста Львова,адреса м.Львів,79005, вул. Богомольця , 9; 
		Позивач: Львівська обласна державна адміністрація, адреса місто Львів,79008, вул. Винниченка,18, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ-00022562;
		Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації с.Молошковичі, Яворівський район, Львівської області, ІПН НОМЕР_2 ;
		Третя особа: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», адреса 01601, м.Київ, вул.Руставелі Шота,будинок 9-А, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ-44768034;
		Третя особа: Приватне підприємство «Галицький Достаток» , адреса Львівська область, м.Львів, 79058, вул. Хімічна, 4, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ-36544889.
		Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня складання повного тексту судового рішення апеляційної скарги. 
		Повний текст судового рішення складено 17 лютого 2025 року.
		      Суддя   В.  В.  Свірідова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...