Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 300/3355/24 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; праці, зайнятості населення, у тому числі; зайнятості населення, з них; зайнятості осіб з інвалідністю.
Надіслано судом: 20.02.2025. Зареєстровано: 24.02.2025. Забезпечено надання загального доступу: 25.02.2025.
Дата набрання законної сили: 20.02.2025
Номер судового провадження: А/857/26760/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		20 лютого 2025 рокуЛьвівСправа № 300/3355/24 пров. № А/857/26760/24
		Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
		головуючого судді:Затолочного В.С.,
		суддів:Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,
		розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Екопродвін» на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2024 року у справі № 300/3355/24 за адміністративним позовом Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Екопродвін» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені (рішення суду першої інстанції ухвалене суддею Чуприною О.В. в м. Івано-Франківську в порядку письмового провадження, справа в суді апеляційної інстанції сформована у змішаній (паперовій та електронній) формі), -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Івано-Франківське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі також  позивач, ІФ ОВФСЗОІ, Відділення Фонду, Фонд) звернулося до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Екопродвін» (далі також  відповідач, товариство, ТОВ «Екопродвін») про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в загальному розмірі 110 957,02 гривень.
		Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2024 року позов задоволено.
		Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржив відповідач, який покликаючись на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2024 року скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.
		В апеляційній скарзі вказує, що до обов`язків роботодавців з приводу забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю у силу приписів частини третьої статті 17, частини першої статті 18, частин другої, третьої та п`ятої статті 19 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі  Закон № 875-ХІІ) віднесено укладання трудового договору з особою з інвалідністю, яка самостійно звернулась до роботодавця або направлена до нього державною службою зайнятості. З покликанням на пункт 4 частини третьої статті 50 Закону України від 5 липня 2012 року № 5067-VI «Про зайнятість населення» (далі  Закон № 5067-VІ), товариство стверджує, що своєчасно та в повному обсязі надавши інформацію про попит на вакансії, підприємство фактично вживає усіх залежних від нього передбачених законом заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення. На підприємство покладається обов`язок самостійного працевлаштування осіб з інвалідністю, шляхом створення робочих місць та належного інформування про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування осіб з інвалідністю, в тому числі і центри зайнятості. Протягом 2023 року ТОВ «Екопродвін» зверталось до центру зайнятості із звітом за формою № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)». Центр зайнятості проінформовано товариством про наявність вакансій для осіб з інвалідністю у відповідача. Також апелянт стверджує, що підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо воно вжило необхідних заходів по створенню для них робочих місць, зокрема, створило робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало особу з інвалідністю з причин незалежних від нього: відсутність осіб з інвалідністю, їх відмова від працевлаштування на підприємство, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню осіб з інвалідністю. Просить відмовити в задоволенні позову. Оцінка звітності, надана судом, неправильна, оскільки звітність була прийнята центром зайнятості і претензій до неї не було.
		Позивач не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.
		Справа розглядається в порядку письмового провадження відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 КАС України.
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши та обговоривши матеріали справи, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		З матеріалів справи встановлено, що ТОВ «Екопродвін» є юридичною особою із присвоєним кодом юридичної особи 39801514, яке здійснює господарську діяльність та використовує найману працю.
		Згідно з інформацією Пенсійного фонду України про зайнятість та працевлаштування за 2023 рік, середньооблікова чисельність штатних працівників у відповідача складала 112 осіб, середньооблікова чисельність штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність 3 осіб, середня річна заробітна плата штатного працівника становила 110 735,54 гривень, фонд оплати праці штатних працівників 12 402 380,28 гривень, що відповідає відомостям Розрахунку до адміністративного позову, складеного станом на 07.03.2024.
		За вказаний період відповідачем, в розумінні вимог частини першої статті 19 Закону № 875-ХІІ, не забезпечено впродовж 2023 року працевлаштування 1 особи з інвалідністю на вакантну посаду для осіб із обмеженими фізичними властивостями.
		Із урахуванням встановленого частиною першою статті 19 Закону № 875-ХІІ нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік (від 8 до 25 осіб), позивач при наявності 112 працівника (середньооблікової чисельності) у 2023 році, визначив, що зайняттю і працевлаштуванню у відповідача підлягала 4 особи з інвалідністю, у зв`язку з тим, що 3 осіб з інвалідністю працевлаштовані, то зайняттю і працевлаштуванню у відповідача підлягала 1 особа з інвалідністю.
		На підставі частини 1 статті 20 згаданого Закону, враховуючи факт незабезпечення працевлаштування відповідачем 1 (однієї) особи з інвалідністю, Відділення Фонду розрахувало адміністративно-господарські санкції в сумі 110 957,02 гривень, - у розмірі середньої річної заробітної плати штатного працівника відповідача за одне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю (12 402 380,28 гривень : 112) х 4 - 3 = 110 735,54 гривень, пені за несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій в сумі 221,48 гривень та склало розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2023 рік, вказане також підтверджується розрахунком позову.
		Вказаний розрахунок розміщено в електронному кабінеті роботодавця, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України ТОВ «Екопродвін» 07.03.2021 о 10:42 год., свідченням чого є відповідний розрахунок і квитанція, які наявні в матеріалах справи.
		Зважаючи на зміст виявлених порушень, а також враховуючи обставину не сплати адміністративно-господарські санкції та пені в добровільному порядку, Відділення Фонду звернулося до суду про стягнення відповідних санкцій в судовому порядку.
		Оцінюючи доводи апелянта, колегія суддів виходить з наступного.
		Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантування їм рівних з усіма іншими громадянами можливостей для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами, визначені Законом № 875-ХІІ.
		У спірний період окремі положення статей 18 і 19 Закону № 875-ХІІ діяли у відповідній редакції з 01.01.2022 по 05.11.2022, так як останні з 06.11.2022 були змінені Законом України від 18 жовтня 2022 року № 2682-ХІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту соціальних, трудових та інших прав фізичних осіб, у тому числі під час воєнного стану, та спрощення обліку робочих місць для осіб з інвалідністю» (далі також  зміни в редакції Закону № 2682-IX).
		Відповідно до частини першої статті 17 Закону № 875-ХІІ, з метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.
		Частина третя статті 18 Закону № 875-ХІІ встановлює обов`язок підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації та забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		Частинами першою-третьою статті 19 Закону № 875-ХІІ встановлено для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
		Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
		Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
		З 06.11.2022 частина третя статті 19 Закону № 875-ХІІ викладена в наступній редакції Закону № 2682-IX підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
		Частиною шостою статті 19 Закону № 875-XII встановлено, що Пенсійний фонд України у порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, надає Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформацію:
		- про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю;
		- необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті.
		Згідно частини 11 статті 19 Закону № 875-XII фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону.
		Частиною дванадцятою статті 19 Закону № 875-XII передбачено, що розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України у формі та порядку, визначених Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю спільно з Пенсійним фондом України.
		Як вказано вище, згідно інформацією Пенсійного фонду України про зайнятість та працевлаштування за 2023 рік, середньооблікова чисельність штатних працівників у відповідача складала 112 осіб, середньооблікова чисельність штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність 3 осіб, середня річна заробітна плата штатного працівника становила 110 735,54 гривень, фонд оплати праці штатних працівників 12 402 380,28 гривень, що відповідає відомостям Розрахунку до адміністративного позову, складеного станом на 07.03.2024.
		Частиною першою статті 20 Закону № 875-ХІІ передбачена відповідальність роботодавців за не здійснення працевлаштування інвалідів осіб з інвалідністю. А саме, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
		Відповідно до розрахунку суми позову, пред`явленого щодо стягнення заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, фонд оплати праці штатних працівників відповідача становить 12 402 380,28 гривень, середньооблікова чисельність штатних працівників 112, середня річна заробітна плата штатного працівника складає 110 735,54 гривень. Відтак позивачем застосовано адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу одного робочого місця для працевлаштування інваліда в сумі 110 735,54 гривень.
		Вказаний розрахунок розміщено в електронному кабінеті відповідача 07.03.2024.
		Згідно вимог частини четвертою статті 20 Закону № 875-ХІІ адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.
		Частиною другою статті 20 вказаного Закону передбачено, що порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
		За період несплати відповідачем адміністративно-господарської санкцій, з 16.04.2024 по 19.04.2024 за 4 дні, позивач, виходячи із суми адміністративно-господарської санкції (110 735,54 гривень), розрахував пеню в розмірі 221,48 гривень.
		Згідно частин першої-третьої статті 18 Закону № 875-ХІІ забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
		Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань особи з інвалідністю, наявних у неї професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.
		Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		Обов`язок суб`єкта господарювання полягає у виділенні та створенні робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, створенні умов праці та надання інформації державній службі зайнятості, необхідної для працевлаштування осіб з інвалідністю. Водночас обов`язок підприємства зі створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком займатися пошуком осіб з інвалідністю для працевлаштування.
		Законом, який визначає правові, економічні та організаційні засади реалізації державної політики у сфері зайнятості населення, гарантії держави щодо захисту прав громадян на працю та реалізації їхніх прав на соціальний захист від безробіття є Закон № 5067-VI.
		Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 50 Закону № 5067-VI роботодавці зобов`язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про: попит на робочу силу (вакансії).
		На виконання пункту 4 частини третьої статті 50 Закону № 5067-VI наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 за № 316 (у редакції наказу Міністерства соціальної політики України від 05.12.2016 № 1476), чинним до 07.07.2022, затверджено форму звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)».
		Пунктом 5 розділу І Порядку подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» визначено, що форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.
		З 07.07.2022 набрав чинності Порядок подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», що затверджений наказом Міністерства економіки України 12.04.2022 № 827-22.
		Відповідно до пунктів 1.4, 1.5 цього Порядку подання форми звітності № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) форма № 3-ПН подається юридичними особами, фізичними особами - підприємцями, які в межах трудових відносин використовують працю фізичних осіб (надалі по тексту також - роботодавець), за наявності попиту на робочу силу (вакансії).
		Форма № 3-ПН заповнюється та подається роботодавцем до філії міжрегіонального/регіонального центру зайнятості (або до міського, районного, міськрайонного центру зайнятості - до дати припинення їхньої діяльності) (надалі по тексту - центр зайнятості) незалежно від місцезнаходження роботодавця з дня виникнення в нього потреби в підборі працівників та/або з дати відкриття вакансії, але не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення нового робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.
		Як вірно зазначив суд першої інстанції, системний аналіз вищезазначених норм законодавства дає суду підстави для висновку про те, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця з урахуванням індивідуальних програм реабілітації; надавати державній службі зайнятості необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю інформацію у порядку, передбаченому Законом №5067-VI та відповідним Порядком; у разі невиконання такого нормативу - щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.
		У свою чергу Закон № 5067-VI не покладає обов`язок на підприємство здійснювати самостійний пошук працівників - осіб з інвалідністю.
		Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 07.02.2018 у справі П/811/693/17, від 02.05.2018 у справі № 804/8007/16, від 03.12.2020 у справі № 812/1189/18.
		При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина п`ята статті 242 КАС України).
		Законом № 875-ХІІ визначено, що працевлаштування осіб з інвалідністю здійснюється або шляхом їх безпосереднього звернення до підприємства або шляхом звернення до державної служби зайнятості, яка в свою чергу здійснює пошук підходящої роботи для працевлаштування такої особи з інвалідністю.
		Тож обов`язок по працевлаштуванню осіб з інвалідністю відповідно до встановленого Законом № 5067-VI нормативу субсидіарно покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості.
		Доказом, який свідчить про створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальних робочих місць, є наказ по підприємству стосовно створення відповідних робочих місць, а доказом інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для осіб з інвалідністю є звіт форми № 3-ПН, що подається у порядку, визначеному відповідним наказом Міністерства.
		Правильність таких висновків суду першої інстанції узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постановах від 02.05.2018 у справі № 804/8007/16, від 13.07.2020 у справі № 804/4097/18, від 24.03.2021 у справі № 440/2371/19.
		Періодичність подачі звітності за формою № 3-ПН законодавством не встановлена, натомість указано, що така звітність подається не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії.
		Тобто, передбачено одноразове інформування про кожну вакансію.
		Тому, якщо роботодавець одноразово подав звітність форми № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) у строк не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, вважається, що він виконав обов`язок своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку подати інформацію про попит на робочу силу (вакансії). Це означає, що в такому випадку роботодавець вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.
		Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладено у постановах Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 806/1368/17, від 20.05.2019 у справі № 820/1889/17, від 22.10.2020 у справі № 1.380.2019.003187.
		Частинами першою-п`ятою статті 20 Закону № 875-XII встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
		Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
		Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до Закону № 875-XII за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов`язкових платежів).
		Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом № 875-XII, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.
		У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.
		Статтею 217 Господарського кодексу України (надалі по тексту також - ГК України) передбачено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Крім зазначених у частині другій цієї статті господарських санкцій, до суб`єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
		Відповідно до частин першої, другої статті 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
		У постанові від 24.03.2021 у справі № 440/2371/19 Верховний Суд зазначив, що передбачена частиною першою статті 20 Закону № 875-ХІІ міра юридичної відповідальності у вигляді виникнення обов`язку сплатити адміністративно-господарської санкції на користь Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю має наставати або: 1) у разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 18 Закону № 875-ХІІ, а саме: невиділення та нестворення робочих місць, ненадання державній службі зайнятості інформації, незвітування перед Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю про зайнятість та працевлаштування відповідної категорії працівників, так як саме ця бездіяльність має своїм фактичним наслідком позбавлення державної служби зайнятості можливості організувати працевлаштування осіб з інвалідністю, або 2) у разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 17, частини першої статті 18, частин другої, третьої та п`ятої статті 19 Закону № 875-ХІІ, що полягає у безпідставній відмові у працевлаштуванні особи з інвалідністю, яка звернулась до роботодавця самостійно чи була направлена до нього державною службою зайнятості. При цьому суб`єкт звільняється від відповідальності, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності (тобто від адміністративно-господарських санкцій), якщо доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення. У зв`язку з цим, суд має перевірити, чи вжив відповідач залежних від нього заходів для недопущення порушення правил здійснення господарської діяльності, яке полягає у необхідності забезпечення середньооблікової чисельності працюючих інвалідів відповідно до установленого нормативу.
		В матеріалах справи міститься звіт за формою №3-ПН, складений ТОВ «Екопродвін».
		Вказаний звіт складений відповідачем 25.05.2023 за формою № 3-ПН, затвердженою наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316 (у редакції наказу Міністерства соціальної політики України від 05.12.2016 № 1476), чинним до 07.07.2022.
		Суд першої інстанції вірно підмітив, що з 07.07.2022 набрав чинності Порядок подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», що затверджений наказом Міністерства економіки України 12.04.2022 № 827-22.
		Також суд першої інстанції звернув увагу на ту обставину, що на титульній сторінці вказаного звіту за формою № 3-ПН міститься відтиск печатки Івано-Франківської філії Івано-Франківського обласного центру зайнятості із проставленням дати « 25.05.2023», втім без відміток про присвоєний вхідний реєстраційний номер та особистий підпис працівника центру зайнятості.
		Також у зазначеній звітності, зокрема розділі «І. Основні дані про вакансії» відсутні інформація про дату прийняття та відповідальну особу центру зайнятості, яка приймає звітність.
		У розділі «ІІ. Коментарі до даних про вакансії», зокрема в графі 2 «за бажанням зазначаються відповідні категорії громадян» є відмітка про «особи, яким до настання права на пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» залишилось 10 і менше років», втім у графі «інваліди, які не досягли пенсійного віку, встановленого відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» така відмітка відсутня.
		Відтак, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки звіт складений відповідачем 25.05.2023 за формою № 3-ПН на підставі форми, яка втратила чинність, у ньому відсутні будь-які відомості про його прийняття уповноваженою особою центру зайнятості, а також відсутня відмітка про оферту посад для осіб з інвалідністю, то такий звіт не може вважатись належним доказом інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для осіб з інвалідністю.
		Також суд першої інстанції вірно зауважив, що відповідачем не надано жодних наказів по підприємству стосовно створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальних робочих місць.
		Будь-яких інших звітів форми № 3-ПН, затвердженої наказом Міністерства економіки від 12.04.2022 за № 827-22, товариство не надало, так само як і не надало докази на підтвердження обставин:
		- виділення та створення робочого місця для працевлаштування іншої однієї особи з інвалідністю, у тому числі спеціальне робоче місце;
		- створення на виділеному робочому місці (для відповідної особи з інвалідністю) відповідних умови праці, в тому числі з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством;
		- подання до державної служби зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, зокрема: з дня виникнення в потреби в підборі працівників з інвалідністю та/або з дати відкриття вакансій, на які можливе працевлаштування осіб з інвалідністю, в тому числі за період 2023 року.
		Тому вірним є висновок суду першої інстанції, що за 2023 рік відповідач забезпечував працевлаштування 3 осіб з інвалідністю при нормативі робочих місць для осіб з інвалідністю 4 особи, передбаченого чинним законодавством України.
		Положеннями частин п`ятої та дев`ятої статті 20 Закону № 875-ХІІ визначено можливість стягнення несплаченої адміністративно-господарської санкції у судовому порядку. Спори, що виникають із правовідносин за статтями 19, 20 цього Закону, вирішуються Фондом соціального захисту інвалідів або в судовому порядку.
		Отже, створення робочих місць для осіб з інвалідністю супроводжується обов`язком товариства вжити всіх вище перерахованих заходів, які останнім не виконані.
		Оскільки відповідач впродовж 2023 року не забезпечив працевлаштування 1 особи із інвалідністю в необхідній кількості робочих місць 4 осіб, то правомірним є вимога позивача про стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій і пені в загальному розмірі 110 957,02 гривень згідно із статтею 20 Закону України № 875-ХІІ.
		Отже, ТОВ «Екопродвін» не довело працевлаштування однієї особи з інвалідністю на підприємстві у 2023 році, а відтак судом першої інстанції підставно задоволено позов.
		Відповідно до пункту 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
		Згідно зі статтею 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Підсумовуючи, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції, правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
		Керуючись статтями 241, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 370 КАС України, суд -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Екопродвін» залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2024 року у справі № 300/3355/24 - без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.
		Постанову разом із паперовими матеріалами апеляційної скарги надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.
		 
		 
		Головуючий суддя В. С. Затолочний судді Л. Я. Гудим   В. Я. Качмар

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...