Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 1.380.2019.002530 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі щодо; визначення митної вартості товару.
Надіслано судом: 20.02.2025. Зареєстровано: 24.02.2025. Забезпечено надання загального доступу: 24.02.2025.
Дата набрання законної сили: 19.02.2025
Номер судового провадження: К/9901/917/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		19 лютого 2025 року 
		м. Київ
		 
		справа № 1.380.2019.002530
		касаційне провадження № К/9901/917/20  
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача Бившевої Л.І.,
		суддів: Хохуляка В.В.,  Ханової  Р.Ф., 
		 
		розглянув у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.12.2019 (головуючий суддя - Судова-Хомюк Н.М., судді - Гудим Л.Я., Шинкар Т.І.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС, правонаступником якої є Львівська митниця як відокремлений підрозділ ДМС України (далі - Митниця), про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови,
		УСТАНОВИВ:
		ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Митниці, в якому просив визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA20900/2019/000092/2 від 12.02.2019 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209190/2019/00285 від 12.02.2019.
		В обґрунтування зазначених позовних вимог позивач послався на протиправність дій Митниці щодо відмови у застосуванні митної вартості, заявленої ним за першим методом митної оцінки - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, протиправність прийняття митним органом рішення про коригування митної вартості та картки відмови, оскільки ним під час митного оформлення товару разом з поданням митної декларації були подані відповідні обов`язкові документи для визначення митної вартості імпортованого автомобіля, яка відповідає вимогам статті 53 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Скаржник вважає, що відповідач, приймаючи оспорюване рішення та картку відмови, безпідставно не взяв до уваги подані позивачем документи, де чітко зазначено вартість автомобіля, які не містили розбіжностей або наявних ознак підробки, та безпідставно  визначив митну вартість автомобіля у розмірі 6150,00 Євро, без будь-якого обґрунтування саме такої митної вартості.
		Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 20.08.2019 позов задовольнив повністю: визнав протиправними та скасував рішення Митниці про коригування митної вартості №UA20900/2019/000092/2 від 12.02.2019 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209190/2019/00285 від 12.02.2019.
		Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що надані відповідачу при митному оформленні товару документи містили усі відомості про визначення митної вартості придбаного позивачем автомобіля, базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних і піддаються обчисленню, а відтак, є протиправними та підлягають скасуванню рішення про коригування митної вартості товару, з урахуванням того, що відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, а також зважаючи на те, що Митниця на вимогу суду не надала жодних доказів того, що при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості за резервним методом було враховано стан транспортного засобу з урахуванням індивідуальних ознак (його комплектацію, технічний стан).
		Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 02.12.2019 скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове, яким у задоволенні позову відмовив.
		Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що подані документи позивачем до митного органу (рахунок-фактура (інвойс)), підтверджують лише договірну ціну автомобіля, а не її фактичну сплату, у свою чергу, чеків про оплату готівкою чи інших платіжних документів подано не було, що свідчить про обґрунтованість сумнівів митного органу в об`єктивності заявленої митної вартості товару позивачем, з урахуванням того, що додаткових документів для спростування обґрунтованих сумнівів митниці в об`єктивності заявленої митної вартості товарів позивачем надано не було.
		ОСОБА_1 , не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		У доводах касаційної скарги ОСОБА_1 посилається на невідповідність висновків суду апеляційної інстанції фактичним обставинам справи. Вважає, що позивачем надано митному органу всі документи щодо вартості придбаного позивачем автомобіля, які підтверджують числові значення складових митної вартості та ціни автомобіля, що була фактично сплачена, тоді як Митниця, приймаючи рішення про коригування митної вартості автомобіля за резервним методом, не вказала, яким чином митна вартість автомобіля була визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, та не навела жодних розрахунків, за якими Митницею було визначено саме таку митну вартість, що є порушенням статті 55 Митного кодексу України. Також, скаржник послався на те, що відповідно до правового висновку, викладеного Верховним Судом у постанові від 20.02.2018 у справі № 809/1884/16, положення статті 53 Митного кодексу України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість, до яких відноситься інвойс (рахунок-фактура). Крім того, позивач зазначив, що відповідно до правового висновку, викладеного Верховним Судом у постанові від 19.02.2019 у справі № 805/2713/16-а, спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції та не можу бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за заявленою декларантом митною вартістю товарів.
		Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 21.01.2020 відкрив провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
		Митниця у відзиві на касаційну скаргу просить суд відмовити у її задоволенні, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.
		У відповідності до статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України у справі здійснено заміну відповідача його процесуальним правонаступником - Львівською митницею як відокремленим підрозділом ДМС України відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 02.10.2019 № 858, від 06.12.2019 № 227, від 30.09.2020 № 895, наказів Державної митної служби України від 27.10.2020 № 480, від 19.10.2020 № 460, від 29.10.2020 № 489.
		Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 18.02.2025 призначив справу до касаційного розгляду у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін на 19.02.2025.
		Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
		Як установлено судами попередніх інстанцій, позивач придбав у Швеції у фірми АТ «Глобал Тріангл» транспортний засіб «FORD», модель «TRANSIT», універсал, 2012 року випуску, що був у вжитку, номер кузова - НОМЕР_1 , номер двигуна - не визначений, об`ємом - 2198 см. куб., 92 Kw, тип двигуна - дизельний. Вартість вказаного транспортного засобу становила 14180 шведських крон, що в перерахунку становить 41714,68 грн.
		Декларантом від імені позивача подано митну декларацію від 01.02.2019 №UA209190.2019.013276 із ціною 14180 шведських крон. У вказаній декларації визначено митну вартість за першим методом, про що вказано у лівому підрозділі графи 43 митної декларації. До митної декларації декларантом було додано пакет документів:    рахунок - фактура №845748 від 10.01.2019, у якому міститься опис, що входить у вартість товару; акт про проведення огляду №UA20903/2019/04509 від 21.01.2019; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 11.01.2019; договір про надання послуг митного брокера б/н від 19.01.2019; копію митної декларації країни відправлення №19PL402010E0048291 від 17.01.2019; сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу UA.005.08724-19 від 21.01.2019, паспортний документ фізичної особи, що дає право на перетин кордону України № FH953021 від 16.04.2017; паспортний документ, що містить інформацію про постійне місце проживання на території України КЛ020291 від 27.05.2014; митну декларацію, за якою було відмовлено у випуску товарів №UA209190.2019.013276 від 01.02.2019.
		Митним органом за результатами розгляду даної декларації та поданих документів видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209190/2019/00285 від 12.02.2019, у зв`язку з неможливістю завершення митного оформлення по причині необхідності внесення змін у графи 12, 45 митної декларації.
		Також, Митницею було прийняте рішення про коригування митної вартості №UA20900/2019/000092/2 від 12.02.2019, де скориговано вартість автомобіля до 6150,00 Євро. 
		Підставою прийняття такого рішення слугували висновки митного органу про виникнення у нього сумнівів у правильності визначення митної вартості декларантом, оскільки заявлена митна вартість товару не підтверджена документально і не відповідає інформації по вартості даного транспортного засобу, яка згенерована АСАУР ДФС та складає 6150,00 EUR. Касові або товарні чеки до митного оформлення не подавались. Проведено консультації з декларантом відповідно до статті 57 Митного кодексу України, за наслідками яких неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме: методу 2а та методу 2б з причини відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в  та методу 2г з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органу доходів і зборів. Митну вартість визначено за резервним методом у зв`язку з наявністю у митного органу цінової інформації з системи АСАУР ДФС. Виходячи із зазначеного, митна вартість товару становитиме 6150,00 EUR. Джерелом інформації для визначення митної вартості використано ціну, за яку транспортний засіб визначеної марки, моделі, комплектації пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції, визначену за результатами спрацювання АСАУР.
		Відносини, з приводу яких виник даний спір, регулюються Митним кодексом України.
		Відповідно до статей 49, 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
		Згідно з частиною першою       статті 51, частиною першою статті 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
		Як встановлено частиною другою статті 52 Митного кодексу України, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
		Згідно з частинами першою, другою статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів  документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
		Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина 5 статті 53 Митного кодексу       України).
		З аналізу наведених норм вбачається, що положення статті 53 Митного кодексу України містять вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
		Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
		Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
		Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
		Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
		За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів  визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
		Частиною п`ятою статті 54 Митного кодексу України передбачено право органу доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
		За правилами частини шостої статті 54 Митного Кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у       главі 9             цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
		Згідно з       частиною першою статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом  доходів і зборів  у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
		Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, та обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування (пункти 2, 5 частини другої статті 55 Митного Кодексу України).
		Зазначені положення зобов`язують митний орган у рішенні про коригування митної вартості зазначати конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
		Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.
		Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
		Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
		Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
		У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.
		При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
		Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
		У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
		Частинами другою та третьою статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.
		Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
		Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.
		Як установлено судами попередніх інстанцій, Митницею відмовлено в прийнятті митної декларації, складено картку відмови та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів з підстав того, що митна вартість не підтверджена документально і не відповідає інформації по вартості даного транспортного засобу, яка згенерована АСУР ДФС та складає 6150 Євро.
		Зі змісту карти відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209190/2019/00285 від 12.02.2019 встановлено, що позивачем подавалися наступні документи, що також містяться в матеріалах справи: рахунок - фактура №845748 від 10.01.2019, у якому міститься опис, що входить у вартість товару; акт про проведення огляду №UA20903/2019/04509 від 21.01.2019; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 11.01.2019; договір про надання послуг митного брокера б/н від 19.01.2019; копію митної декларації країни відправлення №19PL402010E0048291 від 17.01.2019; сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу UA.005.08724-19 від 21.01.2019, паспортний документ фізичної особи, що дає право на перетин кордону України № НОМЕР_3 від 16.04.2017; паспортний документ, що містить інформацію про постійне місце проживання на території України КЛ020291 від 27.05.2014; митну декларацію, за якою було відмовлено у випуску товарів №UA209190.2019.013276 від 01.02.2019.
		Митний орган приймаючи рішення про коригування митної вартості товарів, не зазначив, які розбіжності мають документи, подані до митного оформлення, в тому числі, чи мають вони ознаки підробки, а також, які відомості відсутні, для підтвердження числових значень складових митної вартості товарів, яку заявив декларант.
		Рішення про коригування митної вартості не містить обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, ні вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, ні обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
		Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого автомобіля документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України. Подані документи ідентифікували придбаний автомобіль, містили об`єктивні і достовірні числові дані, що піддавалися обчисленню, які підтверджували ціну автомобіля, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість автомобіля за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої, п`ятої статті 58 Митного кодексу України.
		В свою чергу, підставою для коригування митної вартості у оспорюваному рішенні відповідач вказав те, що Митниця володіє інформацією, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів - згідно цінової інформації з системи АСАУР вартість імпортованого транспортного засобу становить 6150,00 Євро, що перевищує заявлену вартість КТЗ. При цьому, будь-яких конкретних даних щодо обгрунтованості саме такої вартості (як-то реквізити митних декларацій, які б містити інформацію щодо придбання таких транспортних засобів за співставних умов тощо) Митниця у рішенні про коригування митної вартості не вказала. 
		Ураховуючи встановлені судом першої інстанції обставини та наведені норми чинного законодавства, Верховний Суд дійшов до висновку, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про надання позивачем Митниці належного та достатнього пакету документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості автомобіля за основним методом, а відповідачем не підтверджено належними доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості автомобіля, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей автомобіль, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості за резервним методом за ціною, наведеною у рішенні (6150,00 Євро), відповідачем не доведена.
		У зв`язку з цим суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог.
		Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 26.06.2024 у справі № 1.380.2019.002240.
		В свою чергу, суд апеляційної інстанції дійшов неправомірного про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції із ухваленням нового про відмову у позові з посиланням на висновки, викладені Верховним Судом у постановах від 16.04.2019 у справі № 804/16271/15 та від 15.05.2019 у справі № 809/1260/17, оскільки зазначені висновки не є релевантними до обставин даної справи. 
		Відповідно до статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених   статтею 341   цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
		З урахуванням наведеного, касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.12.2019 підлягає скасуванню, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20.08.2019 - залишенню в силі.
		Керуючись ст. 52, п.4 ч.1 ст. 349, ст. 352, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
		Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.12.2019 скасувати, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20.08.2019 - залишити в силі.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. 
		 
		СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк   Р.Ф. Ханова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...