Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/6065/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; проходження служби, з них.
Надіслано судом: 20.02.2025. Зареєстровано: 24.02.2025. Забезпечено надання загального доступу: 24.02.2025.
Дата набрання законної сили: 20.02.2025
Номер судового провадження: К/9901/45962/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		20 лютого 2025 року 
		м. Київ
		справа №640/6065/21
		провадження №К/9901/45962/21; К/9901/46052/21
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого-судді - Мацедонської  В.  Е.,
		суддів: Білак  М.  В., Желєзного  І.  В.,
		розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу
		за позовом Тимчасово виконуючого обов`язки президента Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» ОСОБА_2, Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» до Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання протиправним та скасування припису, провадження у якій відкрито
		за касаційними скаргами Національного агентства з питань запобігання корупції та ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13  липня 2021  року (суддя Арсірій  Р.  О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11  листопада 2021  року (головуючий суддя Мельничук  В.  П., судді: Лічевецький  І.  О., Оксененко  О.  М.),
		І. Суть спору
		У березні 2021 року Тимчасово виконуючий обов`язки президента Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» ОСОБА_2 (далі - т.  в.  о. президента ДП «НАЕК «Енергоатом» ОСОБА_2.) звернувся до суду з позовом до Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - відповідач, НАЗК), в якому просив визнати протиправним та скасувати припис НАЗК від 03  березня 2021  року 
		№  23-07/13/21 про усунення порушень Закону України «Про запобігання корупції» та проведення службового розслідування.
		На обґрунтування позовних вимог позивач вказує на протиправність оскаржуваного припису внаслідок відсутності у НАЗК повноважень вимагати у суб`єктів господарювання скасовувати накази про застосування дисциплінарних стягнень, а відповідні дії є привласненням повноважень суду. Також у приписі відсутній причинно-наслідковий зв`язок між статусом викривача та заходами дисциплінарного впливу, які ДП «НАЕК «Енергоатом» застосовано до нього згідно з наказами від 02  липня 2020  року №  514, від 30  вересня 2020  року №  784 та від 25  січня 2021  року №  92.
		ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи.
		ОСОБА_1 обіймав посаду директора із запобігання і протидії корупції -радника президента ІП-К.6.34.001-19 у ДП «НАЕК «Енергоатом».
		Наказом ДП «НАЕК «Енергоатом» від 02  липня 2020  року №  514 розпочато службове розслідування та відсторонено від здійснення повноважень директора із запобігання і протидії корупції-радника президента ОСОБА_1 , а 30  вересня 2020  року наказом №  784 ОСОБА_1 оголошено догану.
		Водночас, 14 вересня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Національного антикорупційного бюро України з повідомленням про корупційне кримінальне правопорушення та набув статус викривача. Про набуття статусу викривача ОСОБА_1 повідомив т.  в.  о. президента ДП «НАЕК «Енергоатом» ОСОБА_2 листом від 24  вересня 2020  року.
		25  січня 2021  року ДП «НАЕК «Енергоатом» виніс наказ №  92 «Про застосування дисциплінарного стягнення», яким ОСОБА_1 звільнено з посади на підставі пункту 3 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України.
		Після ознайомлення з вказаним наказом, 26 січня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до НАЗК з заявою про проведення перевірки факту порушення трудових прав викривача і вжиття заходів, спрямованих на усунення цих порушень.
		03  березня 2021  року відповідачем складено на ім`я т.  в.  о. президента ДП «НАЕК «Енергоатом» ОСОБА_2 припис №  23-07/13/21 про усунення порушень Закону України «Про запобігання корупції» та проведення службового розслідування, яким, керуючись пунктом 53 частини першої та частини шостої статті 12, частини п`ятої статті 534, частини третьої статті 651, статті 67 Закону України «Про запобігання корупції», вимагалось:
		- усунути порушення вимог частини першої статті 534, частини другої статті 61, пункту 2 частини п`ятої статті 64 Закону України «Про запобігання корупції» шляхом скасування наказів ДП «НАЕК «Енергоатом» від 02  липня 2020  року №  514, від 30  вересня 2020  року №  784 та від 25  січня 2021  року №  92;
		- провести службове розслідування з метою виявлення причин та умов, що сприяли порушенню вимог частини восьмої статті 12, частини першої статті 534, частин першої, другої статті 61, пункту 2 частини п`ятої, частини шостої статті 64, частини третьої статті 65-1 Закону України «Про запобігання корупції» щодо осіб, які: готували накази ДП «НАЕК «Енергоатом» від 02  липня 2020  року №  514, від 30  вересня 2020  року №  784 та від 25  січня 2021  року №  92; не повідомили у встановлений строк НАЗК про звільнення з посади Уповноваженого; прийняли рішення про невиконання законних вимог НАЗК;
		- за результатами службового розслідування притягнути винних осіб до відповідальності.
		У спірному приписі встановлено, що всупереч частини третьої статті 651 Закону України «Про запобігання корупції», наказом ДП «НАЕК «Енергоатом» від 02  липня 2020  року №  514 розпочато службове розслідування та відсторонено від здійснення повноважень директора із запобігання і протидії корупції-радника президента ОСОБА_1 (далі - Уповноважений) за відсутності подання, а лише на підставі листа НАБУ від 22  червня 2020  року №  0411-142/21984. Безпідставне відсторонення Уповноваженого від здійснення ним повноважень на посаді унеможливило здійснення ним постійного контролю за дотриманням вимог Антикорупційної програми відповідно до підпунктів 5.3, 17.1, 17.2 Антикорупційної програми ДП «НАЕК «Енергоатом» (далі - Антикорупційна програма) та порушило вимоги частини другої статті 61 Закону України «Про запобігання корупції», пункту 15.9 Антикорупційної програми. У порушення частини першої статті 534 Закону України «Про запобігання корупції» після звернення 14 вересня 2020 року Уповноваженого з повідомленням про корупційне кримінальне правопорушення до НАБУ, набуття ним статусу викривача та повідомлення керівника ДП «НАЕК «Енергоатом» про цей факт, Уповноваженому наказом від 30 вересня 2020  року №  784 оголошено догану за невиконання заходів, які він не міг самостійно реалізувати. Наступним негативним заходом впливу до викривача стало видання наказу ДП «НАЕК «Енергоатом» від 25  січня 2021  року №  92 «Про застосування дисциплінарного стягнення», яким його звільнено з посади.
		Ураховуючи наведене, притягнення ДП «НАЕК «Енергоатом» до дисциплінарної відповідальності та звільнення ОСОБА_1 є негативним заходом впливу до викривача та водночас порушенням вимоги частини першої статті 534, частини другої статті 61 Закону України «Про запобігання корупції», пункту 10.7.2 Антикорупційної програми.
		Усупереч частини першої статті 534, пункту 2 частини п`ятої статті 64 Закону України «Про запобігання корупції» наказом ДП «НАЕК «Енергоатом» від 25  січня 2021  року №  92 Уповноваженого незаконно звільнено з посади не тільки без надання згоди Національним агентством, але навіть без спрямування керівником ДП «НАЕК «Енергоатом» запиту щодо її отримання.
		З метою приховання вчинених незаконних дій, усупереч вимогам частини шостої статті 64 Закону України «Про запобігання корупції», яка зобов`язує повідомити Національне агентство про звільнення Уповноваженого протягом двох робочих днів, та частини восьмої статті 12 цього Закону, яка зобов`язує надати Національному агентству документи на його запит, ДП «НАЕК «Енергоатом» не повідомило про видання вказаного наказу, а також не надало документи на запити Національного агентства від 11  січня 2021  року №  22-02/1111/21, від 03  лютого 2021  року №  23-07/6315/21 та від 03  лютого 2021  року №  22-02/6316/21.
		Таким чином, у приписі зроблено висновок, що службові особи ДП «НАЕК «Енергоатом» допустили грубі порушення частини восьмої статті 12, частини першої статті 534, частини другої статті 61, пункту 2 частини п`ятої, частини шостої статті 64, частини третьої статті 651 Закону України «Про запобігання корупції».
		Уважаючи такий припис протиправним, т.  в.  о. президента ДП «НАЕК «Енергоатом» ОСОБА_2. звернувся до суду з цим позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.
		ІІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		У судовому засіданні 08 червня 2021  року судом першої інстанції частково задоволено клопотання позивача, залучено в якості другого позивача ДП «НАЕК «Енергоатом».
		Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 липня 2021  року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11  листопада 2021  року, адміністративний позов тимчасово виконуючого обов`язки президента Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» ОСОБА_2, Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» до Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання протиправним та скасування припису, задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано припис Національного агентства з питань запобігання корупції від 03  березня 2021  року №  23-07/13/21 про усунення порушень Закону України «Про запобігання корупції» та проведення службового розслідування.
		Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що припис внесено за результатами здійсненої перевірки ДП «НАЕК «Енергоатом», проте будь-яких доказів на підтвердження її проведення, зокрема, направлення на перевірку, акт за результатами її проведення, відповідачем, усупереч вимогам частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, надано не було.
		Крім того, суди першої та апеляційної інстанцій зауважили, що спірний припис не містить належного обґрунтування причинно-наслідкового зв`язку між набуттям статусу викривача внаслідок здійснення відповідного повідомлення і протиправним застосуванням до нього негативних заходів або їх загрози з боку керівника або роботодавця.
		Також суди попередніх інстанцій зазначили, що у справі відсутні докази того, що викривачем повідомлено про порушення саме Закону України «Про запобігання корупції», а не іншого закону і саме тих вимог, які ним визначені, у тому числі встановлені ним заборони і обмеження. 
		Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що лише за наявності очевидних та/або належним чином обґрунтованих підстав, встановлених у передбачений законом спосіб, для твердження про видання (прийняття) з порушенням вимог зазначеного Закону, зокрема рішення підлягають скасуванню органом або посадовою особою, уповноваженою на прийняття чи скасування відповідних актів, рішень, або можуть бути визнані незаконними в судовому порядку. Таким чином, вказана норма не наділяє повноваженнями НАЗК звертатися з приписами щодо скасування зокрема і рішень у випадку виявлення порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» щодо захисту викривачів. Так, НАЗК фактично втручається у здійснення, зокрема, суб`єктом господарювання його діяльності, у тому числі організаційно-розпорядчої.
		Водночас, суд апеляційної інстанції зазначив, що на час проведення службового розслідування ОСОБА_1 був відсторонений від виконання посадових обов`язків, а тому він міг усвідомлювати та передбачати можливість притягнення його до дисциплінарної відповідальності та скерувати до НАБУ повідомлення з метою набуття імунітету викривача. Крім того, про набуття статусу викривача ОСОБА_1 повідомив т.  в.  о. президента ДП «НАЕК «Енергоатом» ОСОБА_2 листом від 24 вересня 2020 року, а дисциплінарне стягнення до нього було застосоване згідно з наказом від 17 вересня 2020 року №  736, тобто раніше, ніж роботодавець дізнався про набуття такого статусу. Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наказ від 02  липня 2020  року №  514 «Про проведення службового розслідування», яким ОСОБА_1 відсторонено від здійснення повноважень (наказ зазначено у приписі), а також наказ від 17  вересня 2020  року №  736 «Про застосування дисциплінарного стягнення», яким за порушення трудової дисципліни ОСОБА_1 оголошено догану (про такий наказ у приписі не зазначено), прийнято ще до того, як він набув такого статусу та повідомив про нього т.  в.  о. президента «НАЕК «Енергоатом» ОСОБА_2
		ІV. Провадження в суді касаційної інстанції
		15 грудня 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга НАЗК на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13  липня 2021  року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11  листопада 2021  року.
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 04  січня 2022  року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України  (далі - КАС України).
		Також 16 грудня 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга особи, яка не брала участі у справі - ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13  липня 2021  року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11  листопада 2021  року.
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 04  січня 2022  року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою на підставі пунктів 1, 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
		Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 22  травня 2023  року №  761 призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв`язку з постановленням Верховним Судом 22 травня 2023 року ухвали №  К/9901/45962/21, К/9901/46052/21 про відведення судді-доповідача Коваленко  Н. В. та суддів Берназюка  Я.  О., Стрелець  Т.  Г. від розгляду матеріалів касаційних скарг НАЗК та ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13  липня 2021  року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11  листопада 2021  року.
		Відповідно до Протоколів повторного автоматизованого розподіл судової справи між суддями від 22 травня 2023 року визначено склад колегії суддів: Мартинюк  Н.  М. (головуючий суддя), Жук  А.  В.,  Мельник-Томенко  Ж.  М.
		Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 25  травня 2023  року №  786 призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв`язку з постановленням Верховним Судом 22 травня 2023 року ухвали №  К/9901/45962/21, К/9901/46052/21 про відведення судді-доповідача Мартинюк  Н.  М. від розгляду матеріалів касаційних скарг НАЗК та ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13  липня 2021  року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11  листопада 2021  року.
		Відповідно до Протоколів повторного автоматизованого розподіл судової справи між суддями від 25 травня 2023 року визначено склад колегії суддів: Мацедонська  В.  Е. (головуючий суддя), Шевцова Н. В. , ОСОБА_4.
		Відповідно до Протоколів повторного автоматизованого розподіл судової справи між суддями від 25 листопада 2024 року (у зв`язку з обранням судді Шевцової  Н.  В. до складу Великої Палати Верховного Суду та звільненням судді ОСОБА_4 у відставку) визначено склад колегії суддів: Мацедонська  В.  Е. (головуючий суддя), Білак  М.  В., Губська  О.  А.
		На підставі розпорядження заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 11  лютого 2025  року №  143 «Про призначення повторного автоматизованого розподілу», у зв`язку з обранням судді Губської  О.  А. до складу Великої Палати Верховного Суду, 11 лютого 2025 року здійснено повторний автоматизований розподілу цієї судової справи між суддями, за результатами якого визначено склад колегії суддів: Мацедонська  В.  Е. (головуючий суддя), Білак  М.  В., Желєзний  І.  В.
		V. Касаційне оскарження
		У касаційній скарзі НАЗК просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.
		На обґрунтування позиції скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема, щодо порядку внесення приписів Національним агентством на виконання повноважень, наданих пунктом 13 частини першої статті 13 та пункту 53 частини першої, частини шостої статті 12 Закону України «Про запобігання корупції».
		Відповідач зазначає, що в даному випадку здійснення перевірки (аналізу) дотримання законодавства з питань захисту викривачів регулюється Законом України «Про запобігання корупції», а не Порядком проведення перевірок організації роботи із запобігання і виявлення корупції, адже така перевірка не є плановою чи позаплановою, для яких характерним є відносно тривалий строк проведення перевірки в порівнянні з перевіркою (аналізом відомостей), яка проводиться з метою захисту прав викривачів і потребує оперативного та дієвого реагування на повідомлення про порушення прав викривача. За результатом такої перевірки не складається окремий документ, в якому відображаються встановлені факти порушення прав викривача, а одразу готується припис з вимогою про усунення встановлених порушень Закону України «Про запобігання корупції» та поновлення прав викривача. У цьому випадку з боку судів попередніх інстанцій відбулася підміна понять, адже перевірка повідомлення про порушення прав викривачів не регулюється Порядком, а була правомірно здійснена відповідачем у спосіб, визначений Законом України «Про запобігання корупції».
		НАЗК стверджує, що у разі якщо за результатами перевірки інформації, викладеної у зверненні викривача, Національне агентство встановило застосування заходів негативного впливу на викривача, НАЗК має єдиний правомірний та обґрунтований варіант поведінки - внести припис про усунення порушень вимог Закону України «Про запобігання корупції». 
		Крім того, відповідач зауважує, що під час реалізації своїх повноважень у сфері співпраці з викривачами та забезпечення їх правового захисту, виявлено порушення трудових прав ОСОБА_1 , як викривача, які полягали в застосуванні до нього негативних заходів впливу у зв`язку із відстороненням його від займаної посади, притягненням до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани та, в подальшому, звільнення (накази ДП «НАЕК «Енергоатом» від 02  липня 2020  року №  514, від 30  вересня 2020  року №  784, від 25  січня 2021  року №  92). Єдиним шляхом для усунення порушень Закону у сфері захисту викривачів, у даному випадку трудових прав ОСОБА_1 , є скасування згаданих наказів.
		ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу НАЗК, у якому погоджується з доводами скаржника та просить задовольнити цю касаційну скаргу, мотивуючи тим, що згідно з пунктом 13 частини першої статті 11 та частини п`ятої статті 534 Закону України «Про запобігання корупції» НАЗК у разі встановлення порушення трудових прав викривача зобов`язане вжити заходів, спрямованих на негайне відновлення його порушених прав. Оскаржуваний припис у повній мірі відповідає нормам чинного законодавства, винесений у межах повноважень та у спосіб, передбачений Законом України «Про запобігання корупції».
		Поряд з цим, у касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, а справу направити на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.
		Скаржник уважає, що судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи не враховано висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 11  лютого 2021 року у справі №  260/26/19, від 15 серпня 2019 року у справі №  815/2074/18, від 11 червня 2020 року у справі №  816/1874/17. Зазначає, що суди неправильно застосували абзац 18 частини першої статті 1, статті 533, 534 Закону України «Про запобігання корупції», пункт 16-2 частини першої статті 3 Кримінального процесуального кодексу України. 
		ОСОБА_1 зазначає, що висновки суду апеляційної інстанції, які стосуються встановлення мотивів ОСОБА_1 при поданні 14  вересня 2020  року заяви про вчинення корупційного кримінального правопорушення керівництвом ДП «НАЕК «Енергоатом», не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства і свідчать про неправильне застосування матеріального права, яке регулює питання діяльності і захисту викривача, а також створюють передумови неправомірного позбавлення викривача державних гарантій захисту його трудових прав.
		Також скаржник наголошує, що суди попередніх інстанцій, розглядаючи цей позов, фактично вийшли за межі позовних вимог і втрутилися в цивільну юрисдикцію в частині встановлення причинно-наслідкового зв`язку між набуттям ОСОБА_1 статусу викривача і застосуванням відносно нього заходів негативного впливу у вигляді наказів про застосування дисциплінарних стягнень. При цьому, у цивільній справі №  761/8294/21 рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 08  липня 2021  року позов ОСОБА_1 до ДП «НАЕК «Енергоатом» про визнання протиправним та скасування наказу від 25  січня 2021  року №  92 - задоволено. Указане судове рішення набрало законної сили 19  квітня 2023  року (після перегляду Верховним Судом). Тобто, в рамках вказаного трудового спору суд в межах розгляду цивільної справи досліджував усі обставини справи, пов`язані зі звільненням ОСОБА_1 , у тому числі і причинно-наслідковий зв`язок між набуттям статусу викривача та застосуванням до нього заходів негативного впливу.
		Крім того, ОСОБА_1 уважає, що суд першої інстанції помилково відніс цю справу до категорії справ незначної складності та розглянув її у порядку спрощеного позовного провадженні без повідомлення (виклику) сторін. Скаржник зазначає, що такими діями суд порушив принцип «бути почутим» відносно особи, яка не приймала участі у справі, водночас чиї права та інтереси порушені судовим рішенням. Також, на думку ОСОБА_1 , ураховуючи предмет спору, ця справа не є справою незначної складності.
		ДП «НАЕК «Енергоатом» подав відзив на касаційні скарги НАЗК та ОСОБА_1 , у якому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги НАЗК, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін. Водночас, просить закрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , мотивуючи тим, що усі накази, про які йдеться у спірному приписі та які стосуються ОСОБА_1 , були оскарженні останнім у порядку цивільного судочинства, тобто ОСОБА_1 вжив заходів щодо захисту своїх трудових прав шляхом оскарження до суду відповідних наказів. У зв`язку з цим, на думку позивача, визнання чи невизнання припису НАЗК протиправним жодним чином не вплине на права ОСОБА_1 , оскільки такий припис не породжує для нього прав чи обов`язків.
		Стверджує, що судами попередніх інстанцій правомірно зазначено, що встановлення юридичного факту порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» та прийняття відповідного до нього нормативно-правових актів має здійснюватися виключно у встановлений спосіб, а внесенню припису має передувати перевірка, проведення якої має відбуватися у спосіб, визначений Порядком проведення перевірок організації роботи із запобігання і виявлення корупції, затвердженим наказом НАЗК від 27 травня 2020 року №  223/20 (Порядком проведення перевірок організації роботи із запобігання і виявлення корупції, затвердженим наказом НАЗК від 18  січня 2021  року №  11/21).
		Позивач зауважує, що спірний припис не містить належного обґрунтування причинно-наслідкового зв`язку між набуттям статусу викривача внаслідок здійснення відповідного повідомлення і протиправним застосуванням до нього негативних заходів або їх загрози з боку керівника (роботодавця). Відповідачем не встановлено в результаті перевірки та не доведено у судовому порядку, що заходи дисциплінарного впливу до ОСОБА_1 здійснювалися на підставі чи як наслідок його повідомлення про можливе порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції», тобто як до викривача.
		Водночас, ДП «НАЕК «Енергоатом» стверджує, що норми частини шостої статті 12 Закону України «Про запобігання корупції» не наділяють відповідача повноваженнями вносити приписи з вимогами усунення встановлених порушень шляхом скасування наказів, оскільки такі дії є втручанням у здійснення суб`єктом господарювання його діяльності, зокрема організаційно-розпорядчу роботу.
		VІ. Релевантні джерела права й акти їх застосування.
		Статтею 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень визначає Закон України від 14 жовтня 2014 року №  1700-VII «Про запобігання корупції» (далі - Закон №  1700-VII).
		У частині першій статті 1 Закону №  1700-VII зазначено, що викривач - фізична особа, яка за наявності переконання, що інформація є достовірною, повідомила про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону, вчинених іншою особою, якщо така інформація стала їй відома у зв`язку з її трудовою, професійною, господарською, громадською, науковою діяльністю, проходженням нею служби чи навчання або її участю у передбачених законодавством процедурах, які є обов`язковими для початку такої діяльності, проходження служби чи навчання
		Відповідно до частини першої статті 4 Закону №  1700-VII Національне агентство з питань запобігання корупції (далі - Національне агентство) є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику.
		Згідно з пунктом 13 частини першої статті 11 Закону №  1700-VII до повноважень Національного агентства належать отримання та розгляд повідомлень, здійснення співпраці з викривачами, забезпечення їх правового та іншого захисту, перевірка дотримання законодавства з питань захисту викривачів, внесення приписів з вимогою про усунення порушень трудових (звільнення, переведення, атестація, зміна умов праці, відмова у призначенні на вищу посаду, зменшення заробітної плати тощо) та інших прав викривачів і притягнення до відповідальності осіб, винних у порушенні їхніх прав, у зв`язку з такими повідомленнями.
		За приписами пунктів  52, 53 частини першої та частини шостої статті 12 Закону №  1700-VII Національне агентство з метою виконання покладених на нього повноважень має право: проводити перевірки організації роботи із запобігання і виявлення корупції в державних органах, органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування, юридичних особах публічного права та юридичних особах, зазначених у частині другій статті 62 цього Закону, зокрема щодо підготовки та виконання антикорупційних програм, створення та функціонування внутрішніх і регулярних каналів повідомлення про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону, захисту викривачів; вносити приписи про порушення вимог законодавства щодо етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, інших вимог та обмежень, передбачених цим Законом, захисту викривачів.
		У випадках виявлення порушення вимог цього Закону щодо етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у діяльності осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та прирівняних до них осіб, захисту викривачів або іншого порушення цього Закону Національне агентство вносить керівнику відповідного органу, підприємства, установи, організації припис щодо усунення порушень законодавства, проведення службового розслідування, притягнення винної особи до встановленої законом відповідальності. Припис Національного агентства є обов`язковим для виконання. Про результати виконання припису Національного агентства посадова особа, якій його адресовано, інформує Національне агентство упродовж десяти робочих днів з дня одержання припису. 
		Відповідно до частини першої статті 534 вказаного Закону викривачу, його близьким особам не може бути відмовлено у прийнятті на роботу, їх не може бути звільнено чи примушено до звільнення, притягнуто до дисциплінарної відповідальності чи піддано з боку керівника або роботодавця іншим негативним заходам впливу (переведення, атестація, зміна умов праці, відмова у призначенні на вищу посаду, зменшення заробітної плати тощо) або загрозі таких заходів впливу у зв`язку з повідомленням про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону.
		Частиною третьою статті 534 Закону №  1700-VII визначено, що викривачу, його близьким особам не може бути відмовлено в укладенні чи продовженні договору, трудового договору (контракту), наданні адміністративних та інших послуг у зв`язку з повідомленням про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону. Забороняється створювати перешкоди викривачу, його близьким особам у подальшому здійсненні ними їх трудової, професійної, господарської, громадської, наукової або іншої діяльності, проходженні ними служби чи навчання, а також вживати будь-яких дискримінаційних заходів у зв`язку з повідомленням про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону.
		Частиною п`ятою статті 534 Закону №  1700-VII установлено, що викривач, його близькі особи, звільнені з роботи у зв`язку з повідомленням про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону, підлягають негайному поновленню на попередній роботі (посаді), а також їм виплачується середній заробіток за час вимушеного прогулу, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення викривача, його близької особи на роботі (посаді) розглядається більше одного року не з їхньої вини, їм виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
		Наказом Національного агентства з питань запобігання корупції від 15  січня  2021  року  №  8/21, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08 лютого 2021  року за №  167/35789, затверджено Порядок внесення приписів Національним агентством з питань запобігання корупції, який був чинним станом на час виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок №  167/35789).
		Пунктами 2, 3 розділу І Порядку №  167/35789 передбачено, що припис є письмовою вимогою щодо усунення порушень вимог законодавства у сфері запобігання корупції та обов`язковим для виконання керівником відповідного органу, підприємства, установи, організації, політичної партії. Припис вноситься щодо усунення порушень вимог законодавства, проведення службового розслідування, притягнення винної особи до встановленої законом відповідальності. Про результати виконання Припису особа, якій його адресовано, інформує Національне агентство упродовж десяти робочих днів з дня одержання Припису. Припис підписує Голова Національного агентства, заступник Голови Національного агентства відповідно до розподілу обов`язків або керівник відповідного самостійного структурного підрозділу апарату Національного агентства, якому згідно з положенням про самостійний структурний підрозділ надано право вносити Приписи.
		Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Порядку №  167/35789 у випадках виявлення порушення вимог Закону щодо етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у діяльності осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та прирівняних до них осіб, захисту викривачів, іншого порушення Закону з метою виявлення причин та умов, що сприяли вчиненню корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення або невиконанню вимог Закону в інший спосіб, Національне агентство вносить Припис керівнику відповідного органу, підприємства, установи, організації.
		У разі якщо особа, стосовно якої вноситься Припис, займає посаду, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або посаду в колегіальному органі, Припис вноситься керівнику органу, до повноважень якого належить звільнення та/або ініціювання звільнення з посади такої особи.
		VІІ. Висновки Верховного Суду
		У силу положень статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. 
		Вирішуючи питання про обґрунтованість поданих касаційних скарг, Верховний Суд виходить з наступного.
		Що стосується касаційної скарги НАЗК, то слід зауважити, що Верховний Суд ухвалою від 04 січня 2022 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема, щодо порядку внесення приписів Національним агентством на виконання повноважень, наданих пунктом 13 частини першої статті 11 та пунктом 53 частини першої, частини шостої статті 12 Закону України «Про запобігання корупції».
		З цього приводу колегія суддів уважає за доцільне зазначити таке.
		Конвенцією Організації Об`єднаних Націй проти корупції, ратифікованої Законом України від 18  жовтня 2006  року №  251-V, передбачено, що кожна Держава-учасниця розглядає можливість включення до своєї внутрішньої правової системи належних заходів для забезпечення захисту будь-яких осіб, які добросовісно й на обґрунтованих підставах повідомляють компетентним органам про будь-які факти, пов`язані зі злочинами, передбаченими цією Конвенцією, від будь-якого несправедливого поводження (стаття 33).
		Відповідно до статті 9 Цивільної конвенції про боротьбу з корупцією, ратифікованої Законом України від 16  березня 2005  року №  2476-IV, кожна Сторона передбачає у своєму внутрішньому законодавстві належний захист проти будь-якої необґрунтованої санкції щодо працівників, які мають достатні підстави підозрювати корупцію та які добросовісно доповідають про свої підозри відповідальним особам або компетентним органам.
		Для забезпечення дотримання прав та гарантій захисту викривач може звернутися до: уповноваженого підрозділу (уповноваженої особи) з питань запобігання та виявлення корупції (для здійснення заходів, передбачених пунктами 2, 3 частини першої та пунктів 3 - 5 частини другої статті 539 Закону №  1700-VII); Національного агентства (для здійснення заходів, передбачених пунктом 13 частини першої статті 11 та пунктів 1 - 5 частини третьої статті 53 Закону №  1700-VII); правоохоронних органів (для захисту життя, житла, здоров`я та майна викривача, його близьких осіб у зв`язку зі здійсненням повідомлення); центрів безоплатної правової допомоги (для отримання безоплатної вторинної правової допомоги); суду (для захисту своїх порушених прав і свобод).
		Водночас, відповідно до статті 11 Закону №  1700-VII до повноважень НАЗК належить, серед іншого, отримання та розгляд повідомлень, здійснення співпраці з викривачами, забезпечення їх правового та іншого захисту, перевірка дотримання законодавства з питань захисту викривачів, внесення приписів з вимогою про усунення порушень трудових (звільнення, переведення, атестація, зміна умов праці, відмова у призначенні на вищу посаду, зменшення заробітної плати тощо) та інших прав викривачів і притягнення до відповідальності осіб, винних у порушенні їхніх прав, у зв`язку з такими повідомленнями
		Разом з тим, НАЗК з метою виконання покладених на нього повноважень має такі права: 
		- проводити перевірки організації роботи із запобігання і виявлення корупції в державних органах, органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування, юридичних особах публічного права та юридичних особах, зазначених у частині другій статті 62 Закону, зокрема щодо підготовки та виконання антикорупційних програм, створення та функціонування внутрішніх і регулярних каналів повідомлення про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону, захисту викривачів;
		- вносити приписи про порушення вимог законодавства щодо етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, інших вимог та обмежень, передбачених цим Законом, захисту викривачів;
		- отримувати від осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняних до них осіб, працівників юридичних осіб публічного права та юридичних осіб, зазначених у частині другій статті 62 Закону, письмові пояснення з приводу обставин, що можуть свідчити про порушення вимог цього Закону щодо захисту викривачів.
		У випадках виявлення порушення вимог цього Закону щодо етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у діяльності осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та прирівняних до них осіб, захисту викривачів або іншого порушення цього Закону НАЗК вносить керівнику відповідного органу, підприємства, установи, організації припис щодо усунення порушень законодавства, проведення службового розслідування, притягнення винної особи до встановленої законом відповідальності. 
		Процедуру оформлення та внесення НАЗК приписів про порушення вимог законодавства щодо етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, захисту викривачів, інших вимог та обмежень, передбачених Законом №  1700-VII визначено Порядком №  167/35789.
		Аналізуючи викладене вище законодавство вбачається, що Закон №  1700-VII визначає права та гарантії захисту викривачів, обов`язок забезпечення яких, зокрема, покладено на НАЗК. При цьому, захист викривача полягає у проведенні НАЗК спеціальних перевірок та внесення приписів щодо усунення встановлених порушень.
		Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що припис внесено за результатами здійсненої перевірки ДП «НАЕК «Енергоатом», проте будь-яких доказів на підтвердження її проведення, зокрема, направлення на перевірку, акт за результатами її проведення, відповідачем надано не було.
		Верховний Суд зазначає, що механізм проведення НАЗК перевірок організації роботи із запобігання і виявлення корупції, оформлення результатів таких перевірок визначається Порядком проведення перевірок організації роботи із запобігання і виявлення корупції, затвердженим наказом НАЗК від 27  травня 2020  року №  223/20 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12 червня 2020  року за №  520/34803 (далі - Порядок), який діяв до 19 лютого 2021 року.
		Розділ ІІ Порядку передбачає, що НАЗК проводить планові та позапланові перевірки. Планові перевірки проводяться відповідно до річного плану перевірок, який погоджується Головою Національного агентства та розміщується на офіційному вебсайті Національного агентства. Позапланові перевірки проводяться за наявності інформації про можливі порушення об`єктом вимог Закону та прийнятих відповідно до нього нормативно-правових актів (більше трьох протягом календарного року відмінних між собою порушень), яка містить фактичні дані, що можуть бути перевірені.
		За результатами проведеної перевірки складається акт планової (позапланової) перевірки організації роботи із запобігання і виявлення корупції у двох примірниках за формою згідно з додатком 3 до цього Порядку (пункт 1 розділу V Порядку).
		У разі виявлення порушень вимог Закону за результатами перевірки Національне агентство: вносить припис щодо усунення порушень законодавства, проведення службового розслідування, притягнення винної особи до  встановленої законом відповідальності; затверджує обґрунтований висновок щодо наявності ознак корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення для направлення його іншим спеціально уповноваженим суб`єктам у сфері протидії корупції; звертається до суду з підстав, передбачених Законом (пункт 8 розділу V Порядку).
		Тобто, указаним Порядком передбачено здійснення планових та позапланових перевірок організації роботи із запобігання і виявлення корупції. При цьому, перевірка щодо дотримання законодавства з питань захисту прав викривачів, не є плановою чи позаплановою у розумінні вимог згаданого Порядку.
		Аналогічні положення містяться в Порядку проведення перевірок організації роботи із запобігання і виявлення корупції, затвердженого наказом НАЗК від 18  січня 2021  року №  11/21 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 08  лютого 2021  року за №  166/35788, який набрав чинності 19  лютого 2021  року. 
		Крім передбаченого пунктом 52 частини першої статті 12 Закону №  1700-VII права проведення перевірок організації роботи із запобігання і виявлення корупції НАЗК наділене правом проводити за власною ініціативою перевірку можливих фактів порушення вимог закону, передбаченим пунктом 51 частини першої статті 12 цього Закону. Таке право реалізується в межах повноважень, визначених пунктом 13 частини першої статті 11 Закону №  1700-VII, яким передбачено, що до повноважень НАЗК належать, зокрема, перевірка дотримання законодавства з питань захисту викривачів, внесення приписів з вимогою про усунення порушень трудових та інших прав викривачів і притягнення до відповідальності осіб, винних у порушенні їхніх прав.
		Отже, перевірки, які проводяться НАЗК, в залежності від їх мети, підстав, об`єкту та плановості, мають різний порядок їх проведення та різне правове регулювання. У даному випадку здійснення перевірки (аналізу) дотримання законодавства з питань захисту викривачів регулюється Законом №  1700-VII, а не Порядком.
		Як убачається з матеріалів справи, 26 січня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до НАЗК з заявою про проведення перевірки факту порушення трудових прав викривача і вжиття заходів, спрямованих на усунення цих порушень.
		У зв`язку з одержанням такого повідомлення НАЗК у межах повноважень, визначених пунктом 13 частини першої статті 11 Закону №  1700-VII, було здійснено перевірку дотримання посадовими особами ДП «НАЕК «Енергоатом» законодавства з питань захисту викривачів.
		Така перевірка була реалізована відповідно до пункту 11 частини першої статті 12 Закону №  1700-VII  шляхом направлення до позивача письмових запитів з метою отримання пояснень щодо інформації, викладеної у зверненні ОСОБА_1 .
		На підставі отриманих документів від ДП «НАЕК «Енергоатом», відповідачем було встановлено порушення законодавства з питань захисту викривачів і, як наслідок, прийнято спірний припис від 03  березня 2021  року №  23-07/13/21 про усунення порушень Закону України «Про запобігання корупції» та проведення службового розслідування. Такий припис був скерований НАЗК на ім`я т.  в.  о. президента ДП «НАЕК «Енергоатом» ОСОБА_2 (як керівника підприємства).
		З огляду на викладене, колегія суддів уважає, що НАЗК було дотримано вимоги законодавства щодо процедури проведення перевірки дотримання посадовими особами ДП «НАЕК «Енергоатом» законодавства з питань захисту викривачів, а тому висновки судів попередніх інстанцій про те, що відповідачем порушено Порядок проведення перевірки (не надано направлення на перевірку, акт за результатами її проведення) є помилковими.
		Також, задовольняючи позов, суд першої та апеляційної інстанцій зазначили, що спірний припис не містить належного обґрунтування причинно-наслідкового зв`язку між набуттям статусу викривача внаслідок здійснення відповідного повідомлення і протиправним застосуванням до ОСОБА_1 негативних заходів або їх загрози з боку керівника або роботодавця.
		Верховний Суд уважає такі висновки судів попередніх інстанцій хибними, оскільки у цій справі предметом позову є правомірність (протиправність) припису НАЗК, який внесений за результатами перевірки заяви ОСОБА_1 . 
		Водночас, рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 08  липня 2021  року позов ОСОБА_1 до ДП «НАЕК «Енергоатом» про визнання протиправним та скасування наказу від 25  січня 2021  року №  92 - задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ ДП «НАЕК «Енергоатом» від 25  січня 2021  року №  92 «Про застосування дисциплінарного стягнення». Поновлено ОСОБА_1 на посаді директора із запобігання і протидії корупції - радника президента, особи, відповідальної за реалізацію Антикорупційної програми з дня звільнення - з 26  січня 2021 року. Стягнуто із ДП «НАЕК «Енергоатом» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 331  539,24  грн (справа №  761/8294/21).
		Указане судове рішення було залишене в силі постановою Верховного Суду від 19  квітня 2023 року.
		Тобто, саме в рамках вказаного трудового спору суд в межах розгляду цивільної справи №  761/8294/21 досліджував усі обставини справи, пов`язані зі звільненням ОСОБА_1 , у тому числі і причинно-наслідковий зв`язок між набуттям ним статусу викривача та застосуванням до останнього заходів негативного впливу.
		Що стосується висновків суду першої та апеляційної інстанцій про те, що Законом №  1700-VII не наділено НАЗК повноваженнями вимагати скасування наказів щодо позивача, оскільки це є втручанням у здійснення суб`єктом господарювання його діяльності, колегія суддів зазначає таке.
		Як убачається з матеріалів справи, у оскаржуваному приписі НАЗК вимагалось:
		1. Усунути порушення вимог частини першої статті 534, частини другої статті 61, пункту 2 частини п`ятої статті 64 Закону №  1700-VII шляхом скасування наказів ДП «НАЕК «Енергоатом» від 02  липня 2020  року №  514, від 30  вересня 2020  року №  784 та від 25  січня 2021  року №  92;
		2. Провести службове розслідування з метою виявлення причин та умов, що сприяли порушенню вимог частини восьмої статті 12, частини першої статті 534, частин першої, другої статті 61, пункту 2 частини п`ятої, частини шостої статті 64, частини третьої статті 651 Закону №  1700-VII щодо осіб, які:
		- готували накази ДП «НАЕК «Енергоатом» від 02  липня 2020  року №  514, від 30  вересня 2020  року №  784 та від 25  січня 2021  року №  92; 
		- не повідомили у встановлений строк НАЗК про звільнення з посади Уповноваженого; 
		- прийняли рішення про невиконання законних вимог НАЗК.
		3. За результатами службового розслідування притягнути винних осіб до відповідальності.
		Так, частина шоста статті 12 Закону №  1700-VII установлює, що у випадках виявлення порушення вимог цього Закону щодо етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у діяльності осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та прирівняних до них осіб, захисту викривачів або іншого порушення цього Закону Національне агентство вносить керівнику відповідного органу, підприємства, установи, організації припис щодо усунення порушень законодавства, проведення службового розслідування, притягнення винної особи до встановленої законом відповідальності. Припис Національного агентства є обов`язковим для виконання. Про результати виконання припису Національного агентства посадова особа, якій його адресовано, інформує Національне агентство упродовж десяти робочих днів з дня одержання припису.
		Отже, у випадку виявлення порушень положень Закону №  1700-VII, НАЗК вносить припис, який має містити такі вимоги: усунення порушень законодавства; проведення службового розслідування; притягнення винної особи до встановленої законом відповідальності. 
		З огляду на той факт, що НАЗК під час реалізації своїх повноважень у сфері співпраці з викривачами та забезпечення їх правового захисту, виявлено порушення трудових прав ОСОБА_1 , як викривача, які полягали в застосуванні до нього негативних заходів впливу у зв`язку з відстороненням його від займаної посади, притягненням до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани та, у подальшому - звільнення з займаної посади, колегія суддів погоджується з доводами відповідача про те, що єдиним логічним шляхом усунення таких порушень є саме скасування наказів ДП «НАЕК «Енергоатом» від 02  липня 2020  року №  514, від 30  вересня 2020  року №  784 та від 25  січня 2021  року №  92.
		Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржуваний припис НАЗК прийнятий у відповідності до вимог чинного законодавства України, а тому відсутні підстави для визнання його протиправним та скасування.
		Щодо посилання ОСОБА_1 на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 11  лютого 2021 року у справі №  260/26/19, від 15 серпня 2019 року у справі №  815/2074/18 та від 11  червня 2020 року у справі №  816/1874/17, колегія суддів уважає безпідставними, оскільки правовідносини у цих справах та справі №  640/6065/21 не є подібними.
		Крім того, доводи ОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції помилково відніс цю справу до категорії справ незначної складності та розглянув її у порядку спрощеного позовного провадженні без повідомлення (виклику) сторін, Верховний Суд уважає необґрунтованими з огляду на таке.
		Частиною шостою статті 12 КАС України регламентовано перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності, зокрема інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження (пункт 10 частини шостої статті 12 КАС України).
		За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду виключно за правилами загального позовного провадження (частина четверта статті 12 КАС України), а також через складність та інші обставини (частина третя статті 12 КАС України).
		Згідно з положеннями частини четвертої статті 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років»; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.
		Положення вказаної правової норми процесуального закону узгоджуються з приписами частини четвертої статті 257 КАС України, яка відносить справи в аналогічних спорах до переліку справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
		У цій справі, суд першої інстанції розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження, оскільки вказана справа не визначена у частині четвертій статті 257 КАС України, як справа, що розглядається виключно за правилами загального позовного провадження.
		Таким чином, відсутні підстави, за яких цю справу не можна було розглядати за правилами спрощеного провадження. 
		Крім того, колегія суддів звертає увагу, що ОСОБА_1 скористався своїм правом «бути почутим», оскільки останній звернувся з апеляційною скаргою на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 липня 2021 року, і апеляційним судом надана оцінка доводам ОСОБА_1 , за результатом якої прийнято відповідне судове рішення.
		Відповідно до частини першої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		З огляду на встановлені судом касаційної інстанції порушення норм матеріального права судами попередніх інстанцій, колегія суддів дійшла до висновку про те, що касаційна скарга НАЗК підлягає задоволенню, касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.
		Що стосується клопотання ДП «НАЕК «Енергоатом» про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , оскільки оскаржуваний припис є актом індивідуальної дії, який адресований т.  в.  о. президента ДП «НАЕК «Енергоатом» ОСОБА_2 та ДП «НАЕК «Енергоатом» та жодним чином не впливає на права та інтереси ОСОБА_1 , колегія суддів уважає за доцільне зазначити таке.
		Частиною першою статті 328 КАС України надано право на касаційне оскарження учасникам справи, а також особам, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси та(або) обов`язки.
		Поряд з цим, частина шоста цієї статті установлює, що особа, яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, має право подати касаційну скаргу на судове рішення лише після його перегляду в апеляційному порядку за її апеляційною скаргою, крім випадку, коли судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи було ухвалено безпосередньо судом апеляційної інстанції. У разі відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, така особа користується процесуальними правами і несе процесуальні обов`язки учасника справи.
		Так, предметом позову у цій справі є припис НАЗК від 03  березня 2021  року       №  23-07/13/21, який був винесений відносно т.  в.  о. президента ДП «НАЕК «Енергоатом» ОСОБА_2 і спрямований на усунення порушень антикорупційного законодавства шляхом скасування наказів ДП «НАЕК «Енергоатом» від 02  липня 2020  року №  514, від 30  вересня 2020  року №  784 та від 25  січня 2021  року №  92. 
		Разом з цим, як убачається із вказаного припису, Уповноваженим є директор із запобігання і протидії корупції-радник президента ДП «НАЕК «Енергоатом» ОСОБА_1, а наказами ДП «НАЕК «Енергоатом» від 02  липня 2020  року №  514, від 30  вересня 2020  року №  784 та від 25  січня 2021  року №  92 саме ОСОБА_1 було оголошено догани та звільнено від служби.
		Таким чином, припис НАЗК від 03  березня 2021  року №  23-07/13/21 був спрямований на усунення порушень вимог антикорупційного законодавства та відновлення трудових прав директора із запобігання і протидії корупції - радника президента ДП «НАЕК «Енергоатом» ОСОБА_1, а тому цей припис безпосередньо впливає на його законні права та інтереси, у зв`язку з чим колегія суддів уважає, що відсутні підстави для закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , як наслідок - клопотання ДП «НАЕК «Енергоатом» не підлягає задоволенню.
		З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають. 
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, Суд
		ПОСТАНОВИВ:
		У задоволенні клопотання Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 - відмовити.
		Касаційну скаргу Національного агентства з питань запобігання корупції задовольнити.
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
		Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13  липня 2021  року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11  листопада 2021  року скасувати.
		Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог Тимчасово виконуючого обов`язки президента Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» ОСОБА_2, Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» до Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання протиправним та скасування припису - відмовити.
		Судові витрати не розподіляються.
		Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Головуючий суддя                                                                      В.  Е.  Мацедонська
		Судді                                                                                          М.  В.  Білак
		                                                                                          І.  В.  Желєзний

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...