Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 380/7340/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано судом: 21.02.2025. Зареєстровано: 24.02.2025. Забезпечено надання загального доступу: 24.02.2025.
Дата набрання законної сили: 21.02.2025
Номер судового провадження: К/990/18464/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		21 лютого 2025 року 
		м. Київ
		 
		справа № 380/7340/23
		адміністративне провадження № К/990/18464/24 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,
		суддів - Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
		 
		розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №380/7340/23
		за позовом  ОСОБА_1 
		до Головного управління Національної поліції у Львівській області 
		про визнання протиправними і скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку,
		 
		за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Квака Василя Миколайовича 
		на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2023 року
		(головуючий суддя: Мричко М.І.) 
		і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2024 року (головуючий суддя: Нос С. П., судді: Гуляк В.В., Коваль Р.Й.).
		ВСТАНОВИВ:
		І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області (далі - «ГУНП у Львівській області»), у якому просив:
		- визнати протиправним і скасувати наказ Львівського районного управління поліції №1 Головного управління поліції у Львівській області №119 від 6 березня 2023 року про застосування дисциплінарного стягнення до дізнавача сектору дізнання відділу поліції №1 Львівського районного управління поліції №1 ГУ НП у Львівській області ОСОБА_1 у виді догани;
		- визнати протиправним і скасувати наказ ГУНП у Львівській області №1016 від 21 березня 2023 року про застосування дисциплінарного стягнення до дізнавача сектору дізнання відділу поліції №1 Львівського районного управління поліції №1 ГУ НП у Львівській області ОСОБА_1 у виді попередження про неповну службову відповідність;
		- визнати протиправним і скасувати наказ ГУНП у Львівській області №1112 від 30 березня 2023 року в частині застосування дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби дізнавача сектору дізнання відділу поліції №1 Львівського РУП №1 ГУНП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 ;
		- визнати протиправним і скасувати наказ ГУНП у Львівській області №144 о/с від 31 березня 2023 року «Про особовий склад» про звільнення старшого лейтенанта поліції дізнавача сектору дізнання відділу поліції №1 Львівського РУП №1 ГУНП ОСОБА_1 за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліції»;
		- поновити ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді дізнавача сектору дізнання відділу поліції №1 Львівського РУП №1 ГУНП з 1 квітня 2023 року;
		- стягнути з ГУНП у Львівській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.
		Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 10 липня 2023 року  позовну заяву ОСОБА_1 в частині позовних вимог щодо оскарження наказу Львівського районного управління поліції №1 Головного управління поліції у Львівській області №119 від 6 березня 2023 року про застосування дисциплінарного стягнення до дізнавача сектору дізнання відділу поліції №1 Львівського районного управління поліції №1 ГУ НП у Львівській області ОСОБА_1 у виді догани, залишено без розгляду з підстав пропуску строку оскарження цього наказу.
		В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що відповідач належним чином не обґрунтував у чому саме полягає порушення позивачем службової дисципліни та вимог статей Закону України «Про Національну поліцію», Дисциплінарного статуту Національної поліції України, а також в чому саме проявилося порушення позивачем Правил етичної поведінки поліцейських. 
		Зауважив що обставин, за яких позивачем вчинено дисциплінарний проступок, його причини та умови відповідачем також не встановлено. 
		До того ж, позивач вказує на відсутність висновку про те, чи підтвердилися відомості, які стали підставою для призначення службового розслідування. Так, у оскаржених наказах від ГУНП у Львівській області зазначило виключно інформацію з кримінального провадження. Проте, вирішення питання про правомірність притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності передбачає необхідність з`ясування саме наявність складу дисциплінарного проступку в його діяннях, незалежно від того, яку кримінально-правову кваліфікацію ці ж самі діяння отримали в рамках кримінального провадження та які наслідки, у підсумку, настали для такої особи. 
		Позивач наполягає, що відповідачем не встановлено обставин, які б свідчили про вчинення ОСОБА_1 саме дисциплінарного проступку, а не кримінального правопорушення, якому буде надана оцінка судом при розгляді відповідного кримінального провадження. 
		Тож, на переконання позивача, застосування дисциплінарного стягнення за вчинення дій, що є предметом розслідування у кримінальному провадженні, до винесення вироку, є порушенням презумпції невинуватості та порушенням прав позивача на працю.
		Вважаючи своє звільнення, а також дисциплінарні стягнення, які йому передували, незаконними, ОСОБА_1 звернувся до суду з метою їхнього оскарження та відновлення своїх порушених трудових прав.
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2023 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2024 року, у задоволенні позову відмовлено.
		Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивача правомірно та з дотриманням вимог послідовності, було притягнуто до дисциплінарної відповідальності за вчинення декількох дисциплінарних проступків.
		Порушень процедури накладення дисциплінарних стягнень суди попередніх інстанцій не встановили.
		Надавши оцінку оскаржуваним наказам про накладення дисциплінарних стягнень на ОСОБА_1 , суди попередніх інстанцій встановили їхню відповідність вимогам повноти та вмотивованості, з одночасним неспростуванням позивачем обставин, які лягли у їхню основу, а тому підтвердили законність оскаржуваних наказів.
		Не погоджуючись із цими судовими рішеннями, ОСОБА_1 через свого представника звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на них.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзивів
		У травні 2024 року адвокат Квак В.М., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2023 року і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2024 року, й ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов повністю. 
		В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначив, що суди попередніх інстанцій не врахували висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 22 липня 2020 року у справі № 554/9493/17, відповідно до якого наказ про накладення дисциплінарного стягнення має містити відомості про місце порушення працівником трудових обов`язків. Попри цей правовий висновок, судами попередніх інстанцій не було встановлено, коли саме мало місце вчинення дисциплінарного правопорушення, за яке застосовувалось дисциплінарне стягнення.
		До того ж, скаржник зазначає про відсутність правозастосовного висновку Верховного Суду щодо частини четвертої статті 26 розділу 5 Дисциплінарного статуту, яка передбачає, що якщо протягом проведення службового розслідування поліцейським, стосовно якого призначено службове розслідування, вчинено інший дисциплінарний проступок, обставина його вчинення підлягають перевірці уповноваженою особою під час проведення такого службового розслідування. Натомість, у спірному випадку одночасно відповідач проводив три службові розслідування щодо позивача та за кожний дисциплінарний проступок позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності окремо у межах місячного часового проміжку.
		Скаржник також зазначає, що попри те, що всі три інкриміновані позивачеві дисциплінарні проступки були вчинені у різний час та послідовності, суди протиправно констатували про послідовне застосування до ОСОБА_1 більш суворого з кожним черговим дисциплінарним стягненням.
		До того ж, як стверджує скаржник, суди вирішили справу на основі неналежного та недопустимого доказу, а саме: відеозапису, на якому за твердженням відповідача зафіксовано вихід ОСОБА_1 з відділку поліції о 9 год 56 хв чим доведений склад проступку у виді прогулу, попри те, що у судовому засіданні суд сам визнав цей доказ неналежним та недопустимим і відмовив у перегляді відеозапису з підстав неналежного оформлення і підтвердження його достовірності.
		Більше того, як стверджує скаржник, інкримінований позивачу дисциплінарний проступок, за вчинення якого було застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади, мало місце 7 лютого 2023 року, тобто у день перебування ОСОБА_1 на лікарняному.
		Верховним Судом ухвалою від 21 травня 2024 року  було відкрито касаційне провадження на підставі пунктів 1, 3, 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
		У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить відмовити у її задоволенні, а судові рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін. Відзив обґрунтований правильністю вирішення спору судами першої й апеляційної інстанцій із дотриманням норм матеріального і процесуального права.
		ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу у поліції на посаді дізнавача сектору дізнання відділу поліції №1 Львівського РУП №1 ГУНП у Львівській області, відповідно до наказу начальника ГУНП у Львівській області від 16 серпня 2021 року №308 о/с.
		До Львівського районного управління поліції №1 ГУНП у Львівській області надійшла доповідна записка заступника начальника сектору дізнання відділу поліції №1 ЛРУП №1 ГУНП у Львівській області Єпіксімова П.І. від 16 лютого 2023 року №2602/41/15-23 щодо можливого неналежного досудового розслідування в окремих кримінальних провадженнях, здійснюваного дізнавачем сектору дізнання відділу поліції №1 ЛРУП №1 ГУНП у Львівській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_1 .
		У зв`язку із цим, на підставі наказу ЛРУП №1 ГУНП у Львівській області від 16 лютого 2023 року №91 дисциплінарна комісія провела службове розслідування за фактами, викладеними у згаданій доповідній записці, щодо ймовірного неналежного досудового розслідування в окремих кримінальних провадженнях дізнавачем сектору дізнання відділу поліції №1 Львівського районного управління поліції №1 ГУНП у Львівській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_1 .
		За результатами проведеного службового розслідування складено висновок від 17 березня 2023 року, в якому зафіксовано грубе порушення позивачем службової дисципліни, що виразилось в недотриманні основних обов`язків поліцейського, передбачених пунктом 2 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», статті 2, частини другої статті 9, частини першої статті 28, частини першої статті 40-1, частини другої статті 100, частини четвертої статті 168, частини першої статті 169, частини п`ятої статті 171 КПК України, пункту 11 Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, затвердженої наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Служби безпеки України, Верховного суду України, Державної судової адміністрації України за №51/401/649/471/23/125 від 27 серпня 2010 року, абзаців першого, другого пункту 3, пункту 5 розділу V Положення про організацію діяльності підрозділів дізнання органів Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України за №405 від 20 травня 2020 року. У цьому висновку дисциплінарна комісія запропонувала застосувати до позивача дисциплінарне стягнення в формі попередження про неповну службову відповідність.
		На підставі вказаного висновку відповідач прийняв наказ від 21 березня 2023 року №1016 «Про застосування дисциплінарного стягнення», яким до дізнавача СД ВП №1 ЛРУП №1 ГУ НП у Львівській області ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення - попередження про неповну службову відповідність.
		10 березня 2023 року до ГУНП надійшов рапорт т.в.о. начальника Червоноградського РВП ГУНП підполковника поліції Віталія Черника про те, що 8 березня 2023 року прокурором Червоноградської окружної прокуратури Львівської області визначено підслідність кримінального провадження, відкритого слідчим відділенням Червоноградського РВП ГУНП № 12023141150000206 від 17 лютого 2023 року за фактом вчинення злочину, передбаченого частиною четвертою статті 189 КК України за ТУ ДБР, розташованим у місті Львові, у зв`язку із причетністю до вчинення вказаного кримінального правопорушення дізнавача сектору дізнання відділу поліції № 1 Львівського РУП № 1 ГУНП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 . 
		У зв`язку з цим, на підставі наказу ГУНП у Львівській області від 13 березня 2023 року №897 дисциплінарна комісія провела службове розслідування за фактом грубого порушення службової дисципліни окремими працівниками поліції ГУНП у Львівській області, за результатами якого склала висновок службового розслідування від 24 березня 2023 року.
		У цьому висновку встановлено безвідповідальне ставлення до виконання службових обов`язків зі сторони дізнавача сектору дізнання відділу поліції № 1 Львівського РУП № 1 ГУНП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , який у порушення вимог частин першої, другої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», пункту 4 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII, пункту 6 розділу ІІ «Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події», затвердженого наказом МВС від 8 лютого 2019 року №100, отримавши інформацію про вчинене кримінальне правопорушення, а саме: крадіжку з квартири невідкладно не повідомив про це за скороченим номером екстреного виклику поліції 102. Окрім цього, позивач в порушення вимог пунктів 1, 2 «Правил внутрішнього розпорядку дня поліцейських та працівників поліції (окрім державних службовців) апарату ГУНП, територіальних відокремлених та окремих підрозділів ГУНП у Львівській області», затверджених наказом ГУНП у Львівській області від 25 листопада 2022 року №3343, безпідставно та без поважних причин був відсутній на своєму робочому місці більше 3-х годин. Окрім цього, під час проведення службового розслідування старший лейтенант поліції ОСОБА_1 , будучи опитаним надав недостовірну інформацію, тим самим не сприяв проведенню службового розслідування та такими діями порушив вимоги частини п`ятої статті 15 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року №2337-VIII, перешкоджав діям дисциплінарної комісії. У цьому висновку дисциплінарна комісія запропонувала, серед іншого, застосувати до позивача дисциплінарне стягнення у формі звільнення зі служби в поліції.
		На підставі цього Висновку відповідач прийняв наказ від 30 березня 2023 року №1112 «Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих працівників відділу поліції №1 Львівського РУП №1 ГУНП», яким до позивача застосовано дисциплінарне стягнення - звільнення зі служби в поліції.
		Наказом відповідача «Про особовий склад» від 31 березня 2023 року №144о/с дізнавача сектору дізнання відділу поліції № 1 Львівського РУП № 1 ГУНП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції з 31 березня 2023 року відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».
		ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
		Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
		Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року №580-VIII (далі - «Закон») Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
		Статтею 2 цього Закону передбачено, що завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.
		Відповідно до частини першої статті 17 Закону поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
		Основні обов`язки поліцейського закріплені у статтею 18 Закону, згідно яких поліцейський зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
		Згідно із частинами першою, другою статті 19 Закону у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
		Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
		Відповідно до частини першої статті 64 Закону особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: "Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки".
		Відповідно до частин першої, четвертої, п`ятої статті 70 Закону поліцейський, щодо якого проводиться службове розслідування, може бути відсторонений від виконання службових обов`язків у порядку, визначеному Дисциплінарним статутом Національної поліції України.
		Згідно із пунктом 6 частини першої статті 77 Закону поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
		Відповідно до частин першої, другої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15 березня 2018 року №2337-VIII (далі - «Дисциплінарний статут»), службова дисципліна - дотримання поліцейським  Конституції  і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
		Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.
		Частина 3 вказаної статті Дисциплінарного статуту Національної поліції України визначає, що службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону, зобов`язує поліцейського, у тому числі: 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; 6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України.
		За правилами статті 11 Дисциплінарного статуту Національної поліції України від 15 березня 2018 року №2337-VIII за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
		Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.
		Відповідно до статті 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
		Згідно із статтею 13 Дисциплінарного статуту, дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
		Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
		До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
		Відповідно до частин першої - шостої, десятої статті 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
		Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
		Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
		Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
		У разі надходження до органу поліції матеріалів про вчинення поліцейським адміністративного правопорушення, що складені в порядку, визначеному  Кодексом України про адміністративні правопорушення, службове розслідування не призначається, а рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності приймається на підставі зазначених матеріалів.
		Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою.
		Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.
		Згідно із частинами тринадцятою-п`ятнадцятою статті 15 Дисциплінарного статуту уповноважений член дисциплінарної комісії, що проводить службове розслідування, має право, у тому числі: одержувати пояснення щодо обставин справи від поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та від інших осіб; одержувати в органах, закладах, установах поліції та їхніх підрозділах чи за запитом в інших органах державної влади та органах місцевого самоврядування необхідні документи або їх копії та долучати до матеріалів справи.
		Поліцейський, який з поважних причин не може прибути на засідання дисциплінарної комісії, зобов`язаний не менше ніж за добу до визначеного часу повідомити про це дисциплінарну комісію з наданням підтвердних документів.
		Якщо поліцейський, викликаний на засідання дисциплінарної комісії у визначеному цією статтею порядку, не з`явився та не повідомив про причини свого неприбуття, він вважається належним чином повідомленим. У такому разі засідання дисциплінарної комісії проводиться без його участі.
		За результатами проведеного службового розслідування дисциплінарна комісія приймає рішення у формі висновку.
		За правилами статті 16 Дисциплінарного статуту службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником.
		У разі потреби за вмотивованим письмовим рапортом (доповідною запискою) голови дисциплінарної комісії, утвореної для проведення службового розслідування, його строк може бути продовжений наказом керівника, який призначив службове розслідування, або його прямим керівником, але не більш як на один місяць. При цьому загальний строк проведення службового розслідування не може перевищувати 60 календарних днів.
		До строку проведення службового розслідування не зараховується документально підтверджений час перебування поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, у відрядженні, на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності) або у відпустці.
		Службове розслідування вважається завершеним у день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка його заміщує, висновку за результатами службового розслідування. Якщо закінчення строку проведення службового розслідування припадає на вихідний чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
		Відповідно до частин першої-третьої, сьомої-десятої статті 18 Дисциплінарного статуту під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій.
		Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право:
		1) надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються;
		2) подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають відношення до справи;
		3) ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених  Кримінальним процесуальним кодексом України,  законами України "Про захист персональних даних", Закону України «Про державну таємницю» та іншими законами;
		4) подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування;
		5) користуватися правничою допомогою.
		Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право відмовитися від надання пояснень. Факт такої відмови фіксується шляхом складення акта, що підписується членом дисциплінарної комісії, присутнім під час відмови, та іншими особами, присутніми під час відмови.
		Виклик про надання пояснень надсилається з таким розрахунком, щоб поліцейський, який викликається, мав не менше двох діб для прибуття на засідання дисциплінарної комісії.
		Фактом, що підтверджує отримання або неотримання поліцейським виклику про надання пояснень, є отримання органом, що проводить службове розслідування, поштового повідомлення про вручення або про відмову від отримання такого виклику чи повернення поштового відправлення з позначкою про невручення.
		Поліцейський, який з поважних причин не може прибути для надання пояснень, зобов`язаний не менше ніж за добу до визначеного часу повідомити про це дисциплінарну комісію з наданням підтвердних документів.
		Якщо поліцейський, викликаний для надання пояснень у визначеному цією статтею порядку, не з`явився та не повідомив про причини свого неприбуття, він вважається таким, що відмовився від надання пояснень.
		За правилами статті 19 Дисциплінарного статуту у висновку за результатами службового розслідування зазначаються: 1) дата і місце складання висновку, прізвище та ініціали, посада і місце служби членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування; 2) підстава для призначення службового розслідування; 3) обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку; 4) пояснення поліцейського щодо обставин справи; 5) пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; 6) пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; 7) документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 8) відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; 9) причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення; 10) висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; 11) вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку.
		Висновок підписується всіма членами дисциплінарної комісії, що проводила розслідування. Члени дисциплінарної комісії мають право на окрему думку, що викладається письмово і додається до висновку.
		Під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
		Обставинами, що пом`якшують відповідальність поліцейського, є:
		1) усвідомлення та визнання своєї провини у вчиненні дисциплінарного проступку;
		2) попередня бездоганна поведінка;
		3) високі показники виконання повноважень, наявність заохочень та державних нагород;
		4) вжиття заходів щодо запобігання, відвернення або усунення негативних наслідків, які настали або можуть настати внаслідок вчинення дисциплінарного проступку, добровільне відшкодування завданої шкоди;
		5) вчинення проступку під впливом погрози, примусу або через службову чи іншу залежність;
		6) вчинення проступку внаслідок неправомірних дій керівника.
		Для цілей застосування конкретного виду дисциплінарного стягнення можуть враховуватися й інші, не зазначені у частині четвертій цієї статті, обставини, що пом`якшують відповідальність поліцейського.
		Обставинами, що обтяжують відповідальність поліцейського, є:
		1) вчинення дисциплінарного проступку у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння;
		2) вчинення дисциплінарного проступку повторно до зняття в установленому порядку попереднього стягнення;
		3) вчинення дисциплінарного проступку умисно на ґрунті особистої неприязні до іншого поліцейського, службовця, у тому числі керівника, чи помсти за дії чи рішення стосовно нього;
		4) настання тяжких наслідків, у тому числі збитків, завданих вчиненням дисциплінарного проступку;
		5) вчинення дисциплінарного проступку на ґрунті ідеологічної, релігійної, расової, етнічної, гендерної чи іншої нетерпимості.
		У разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.
		Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
		Згідно із частинами першою-шостою статті 22 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його застосування, не враховуючи часу перебування поліцейського у відпустці, відрядженні або на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності). Після закінчення зазначеного строку дисциплінарне стягнення не виконується.
		Наказ про застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення виконується шляхом його оголошення в органі (підрозділі) поліції та особистого ознайомлення поліцейського з ним. У разі відмови особи від ознайомлення з наказом про це складається акт.
		Дисциплінарні стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь та звільнення із служби в поліції виконуються (реалізуються) шляхом видання наказу по особовому складу.
		Дисциплінарні стягнення у виді звільнення з посади та звільнення із служби в поліції, застосовані до поліцейського, який перебуває у відпустці чи на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності), виконуються (реалізуються) після його прибуття до місця проходження служби.
		За відсутності на службі без поважних причин поліцейського, до якого застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади чи звільнення із служби в поліції, таке дисциплінарне стягнення виконується, а витяги з наказів про застосування та виконання дисциплінарного стягнення надсилаються рекомендованим листом з повідомленням на адресу місця проживання поліцейського, що зазначена в його особовій справі. У такому разі днем ознайомлення поліцейського із зазначеними наказами є дата, зазначена в поштовому повідомленні про вручення їх поліцейському, до якого застосовано дисциплінарне стягнення, або повнолітньому члену сім`ї такого поліцейського.
		У разі якщо поліцейський, до якого застосовано дисциплінарне стягнення, відмовляється від отримання витягів з наказів про застосування та виконання дисциплінарного стягнення, днем отримання витягів з наказів є день проставлення в поштовому повідомленні відмітки про відмову в їх отриманні чи повернення поштового відправлення з позначкою про невручення.
		IV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
		Верховним Судом ухвалою від 21 травня 2024 року  було відкрито касаційне провадження за скаргою адвоката Квака В.М., який діє в інтересах ОСОБА_1 , на підставі пунктів 1, 3 та 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
		Відповідно до пунктів 1, 3 та 4 частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
		- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
		- відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
		-  судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
		Проаналізувавши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов наступних висновків.
		Критерії оцінки правомірності оскаржуваних рішень визначаються статтею 242 КАС України, відповідно до якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		Спірні правовідносини, які склались у цій справі, зводяться до питання правомірності накладення на позивача почергово таких видів дисциплінарних стягнень, як попередження про неповну службову відповідальність та подальше звільнення позивача із займаної посади у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у виді звільнення.
		Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.
		Частиною першою статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліцейський зобов`язаний, зокрема: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини.
		Відповідно до частин першої та другої статті 19 Закону України «Про Національну поліцію» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
		Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
		Згідно з частинами першою та другою статті 1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
		Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.
		Положеннями статті 11 Дисциплінарного статуту передбачено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
		Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.
		Дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції (стаття 12 Дисциплінарного статуту).
		З метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків проводиться службове розслідування (частина друга статті 14 Дисциплінарного статуту).
		Відповідно до частини першої цієї статті Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
		Наказом Міністерства внутрішніх справ від 9 листопада 2016 № 1179 затверджено Правила етичної поведінки поліцейських (далі - «Правила»), які є узагальненим зібранням професійно-етичних вимог щодо правил поведінки поліцейських та спрямовані на забезпечення служіння поліції суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку на засадах етики та загальнолюдських цінностей. Ці Правила поширюються на всіх поліцейських, які проходять службу в Національній поліції України. Дотримання вимог цих Правил є обов`язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування.
		Згідно з пунктом 1 Розділу ІІ Правил під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен, зокрема, поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати; контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку; дотримуватися норм ділового мовлення, не допускати використання ненормативної лексики.
		Пунктами 3 та 4 Розділу IV Правил передбачено, що за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов`язаний дотримуватися норм професійної етики. При зверненні до особи поліцейському заборонено бути зверхнім, погрожувати, іронізувати, використовувати ненормативну лексику.
		Поліцейський повинен бути коректним та не повинен допускати застосування насильства чи інших негативних дій щодо членів суспільства, а також, незважаючи на провокації, повинен залишатися об`єктивним.
		Так, упродовж 2023 року, у відповідності до обставин справи, яким передувало звільнення позивача із займаної посади, на ОСОБА_1 було накладено три дисциплінарні стягнення:
		наказом Львівського районного управління поліції №1 Головного управління поліції у Львівській області №119 від 6 березня 2023 року про застосування дисциплінарного стягнення у виді догани;
		наказом ГУНП у Львівській області №1016 від 21 березня 2023 року про застосування дисциплінарного стягнення у виді попередження про неповну службову відповідальність;
		наказом ГУНП у Львівській області №1112 від 30 березня 2023 року про застосування дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби.
		Щодо дисциплінарного проступку, за вчинення якого до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у виді догани
		З первісної редакції позовних вимог вбачається, що позивач у цьому позові оскаржував, в тому числі, наказ Львівського районного управління поліції №1 Головного управління поліції у Львівській області №119 від 6 березня 2023 року про застосування дисциплінарного стягнення до дізнавача сектору дізнання відділу поліції №1 Львівського районного управління поліції №1 ГУ НП у Львівській області ОСОБА_1 у виді догани.
		Проте, ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 10 липня 2023 року  позовну заяву ОСОБА_1 в частин позовних вимог щодо оскарження наказу Львівського районного управління поліції №1 Головного управління поліції у Львівській області №119 від 6 березня 2023 року про застосування дисциплінарного стягнення до дізнавача сектору дізнання відділу поліції №1 Львівського районного управління поліції №1 ГУ НП у Львівській області ОСОБА_1 у виді догани, залишено без розгляду з підстав пропуску строку оскарження цього наказу.
		Ухвала Львівського окружного адміністративного суду від 10 липня 2023 року не була оскаржена в апеляційному порядку, а тому набрала законної сили.
		Зі змісту касаційної скарги вбачається, що скаржник у тому числі, наводить доводи стосовно своєї незгоди із застосованим дисциплінарним стягненням у виді догани.
		Проте, зважаючи на те, що у частині оскарження наказу відповідача про застосування до ОСОБА_1 догани позов було залишено без розгляду, Суд не здійснює оцінку цього аспекту доводів та аргументів касаційної скарги.
		До того ж, для правильності вирішення цієї справи вцілому, варто зауважити, що для оцінки дисциплінарних стягнень у виді попередження про неповну службову відповідальність та звільнення, наказ Львівського районного управління поліції №1 Головного управління поліції у Львівській області №119 від 6 березня 2023 року про застосування дисциплінарного стягнення у виді догани є (та був на момент застосування дисциплінарних стягнень) чинним та таким, що не оскаржувався, зважаючи на ухвалу від 10 липня 2023 року суду про залишення частини позовних вимог без розгляду.
		Щодо дисциплінарного проступку, за вчинення якого до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у виді попередження про неповну службову відповідність
		Судами попередніх інстанцій було встановлено, що підставою для проведення службового розслідування, за наслідками якого позивача піддано дисциплінарному стягнення у виді попередження про неповну службову відповідальність, слугувала доповідна записка заступника начальника сектору дізнання відділу поліції №1 ЛРУП №1 ГУНП у Львівській області Єпіксімова П.І. від 16 лютого 2023 року №2602/41/15-23 щодо можливого неналежного досудового розслідування в окремих кримінальних провадженнях дізнавачем у яких був саме ОСОБА_1 .
		Події дисциплінарних проступків, які були інкриміновані позивачеві за цим службовим розслідуванням полягають у наступному:
		- позивачем під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні за №12021142380000732 від 21 грудня 2021 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, допущено грубе порушення вимог частини другої статті 100, частини четвертої статті 168, частини першої статті 169, частини пятої статті 171 КПК України, пункту 11 Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, затвердженої наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Служби безпеки України, Верховного суду України, Державної судової адміністрації України за №51/401/649/471/23/125 від 27 серпня 2010 року, що виразилось у не проведенні огляду тимчасово вилученого майна, а саме посвідчення водія серії НОМЕР_1 , не визнанні його речовим доказом та не накладенні на нього арешту, а натомість наступного дня з моменту реєстрації кримінального провадження, а саме: 22 грудня 2021 року вищевказане посвідчення водія, без проведення судово-технічної експертизи документів для встановлення факту підробки, повернуто ОСОБА_2 , внаслідок чого допущено втрату речового доказу у вказаному кримінальному провадженні, та допущено грубе порушення вимог абзаців першого, другого пункту 3 розділу V Положення про організацію діяльності підрозділів дізнання органів Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України за №405 від 20 травня 2020 року, статті 2, частини другої статті 9, частини першої статті 28, частини першої статті 40-1 КПК України, що виразилося у неналежному та несистематичному здійсненні досудового розслідування, зокрема з 21 грудня 2021 року до 16 лютого 2023 року не проведено жодної слідчої /розшукової) та/або процесуальної дії;
		- позивачем під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні за №12022142380000989 від 4 грудня 2022 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, допущено грубе порушення вимог абзаців першого, другого пункту 3 розділу V Положення про організацію діяльності підрозділів дізнання органів Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України за №405 від 20 травня 2020 року, статті 2, частини другої статті 9, частини першої статті 28, частини першої статті 40-1 КПК України, що виразилося у неналежному та несистематичному здійсненні досудового розслідування, зокрема з 7 грудня 2022 року до 16 лютого 2023 року не проведено жодної слідчої розшукової) та/або процесуальної дії та грубе порушення вимог пункту 5 розділу V Положення про організацію діяльності підрозділів дізнання органів Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України за №405 від 20 травня 2020 року, що виразилось у злісному невиконанні письмових вказівок у кримінальному провадженні начальника сектору дізнання відділу поліції № 1 Львівського районного управління поліції №1 ГУНП у Львівській області капітана поліції Юрія Заблоцького;
		- позивачем під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні за №12022142380001023 від 20 грудня 2022 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, допущено грубе порушення вимог абзаців першого, другого пункту 3 розділу V Положення про організацію діяльності підрозділів дізнання органів Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України за №405 від 20 травня 2020 року, статті 2, частини другої статті 9, частини першої статті 28, частини першої статті 40-1 КПК України, що виразилося у неналежному та несистематичному здійсненні досудового розслідування, зокрема, з моменту внесення відомостей в ЄРДР, а саме з 20 грудня 2022 року до 16 лютого 2023 року не проведено жодної слідчої (розшукової) та/або процесуальної дії та грубе порушення вимог пункту 5 розділу V Положення про організацію діяльності підрозділів дізнання органів Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 20 травня 2020 року №405, що виразилось у злісному невиконанні письмових вказівок у кримінальному провадженні начальника сектору дізнання відділу поліції № 1 Львівського районного управління поліції № 1 ГУНП у Львівській області капітана поліції Юрія Заблоцького;
		- позивачем під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні за №12022142380001026 від 20 грудня 2022 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, допущено грубе порушення вимог абзаців першого, другого пункту 3 розділу V Положення про організацію діяльності підрозділів дізнання органів Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України за № 405 від 20 травня 2020 року, статті 2, частини другої статті 9, частини першої статті 28, частини першої статті 40-1 КПК України, що виразилося у неналежному та несистематичному здійсненні досудового розслідування, зокрема, з моменту внесення відомостей в ЄРДР, а саме з 20 грудня 2022 року до 16 лютого 2023 року не проведено жодної слідчої (розшукової) та/або процесуальної дії та грубе порушення вимог пункту 5 розділу V Положення про організацію діяльності підрозділів дізнання органів Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України за №405 від 20 травня 2020 року, що виразилось у злісному невиконанні письмових вказівок у кримінальному провадженні начальника сектору дізнання відділу поліції № 1 Львівського районного управління поліції № 1 ГУНП у Львівській області капітана поліції Юрія Заблоцького;
		- позивачем під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні за №12022142380001042 від 27 грудня 2022 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, допущено грубе порушення вимог абзаців першого, другого пункту 3 розділу V Положення про організацію діяльності підрозділів дізнання органів Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України за №405 від 20 травня 2020 року, статті 2, частини другої статті 9, частини першої статті 28, частини першої статті 40-1 КПК України, що виразилося у неналежному та несистематичному здійсненні досудового розслідування, зокрема, з моменту внесення відомостей в ЄРДР, а саме з 27 грудня 2022 року до 16 лютого 2023 року не проведено жодної слідчої (розшукової) та/або процесуальної дії та грубе порушення вимог пункту 5 розділу V Положення про організацію діяльності підрозділів дізнання органів Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України за №405 від 20 травня 2020 року, що виразилось у злісному невиконанні письмових вказівок у кримінальному провадженні начальника сектору дізнання відділу поліції № 1 Львівського районного управління поліції № 1 ГУНП у Львівській області капітана поліції Юрія Заблоцького.
		Відповідно до змісту висновку службового розслідування від 17 березня 2023 року, описані порушення стали можливими внаслідок особистої недисциплінованості позивача в частині неналежного досудового розслідування в окремих кримінальних провадженнях, яке проводиться на неналежному рівні або ж взагалі не проводиться, чим порушуються вимоги статей 2, 9, 28, 40-1 КПК України, що призводить до затягування досудового розслідування у вказаних кримінальних провадженнях та порушення розумних строків, передбачених Кримінальним процесуальним законодавством, а також до уникнення від кримінальної відповідальності винних осіб.
		Варто наголосити, що позивачем жодними доказами не спростував інкриміновані йому порушення, до того ж не скористався своїм правом надати відповідні пояснення, адже на виклики дисциплінарної комісії на 16:00 год 22 лютого 2023 року, на 16:00 год 24 лютого 2023 року, на 11:00 год 2 березня 2023 року не з`явився, про що складено відповідні акти.
		При наданні оцінки діям позивача та при виборі дисциплінарного стягнення, як необхідного до застосування, комісія надавала оцінку характеризуючим матеріалам стосовно позивача, котрі вкрай негативно оцінювали його професійні якості, а також неприпустиму поведінку при спілкуванні із заявниками, колегами, керівництвом тощо. Помякшуючих обставин комісією не було встановлено.
		Насамкінець комісія врахувала, що позивач, на момент здійснення цього службового розслідування, мав діюче дисциплінарне стягнення у вигляді догани відповідно до наказу ЛРУП №1 ГУНП у Львівській області №119 від 6 березня 2023 року. 
		Суд звертає увагу, що згідно із матеріалами службового розслідування, таке службове розслідування розпочато 16 лютого 2023 року та закінчено 17 березня 2023 року.
		Так, службове розслідування призначене наказом ЛРУП №1 ГУНП у Львівській області від 16 лютого 2023 року №91, та продовжено наказом ЛРУП №1 ГУНП у Львівській області від 2 березня 2023 року №117 на строк до 17 березня 2023 року.
		Жодних процедурних порушень суд у здійсненні цього службового розслідування не встановив, а доводи позивача зводяться виключно до незгоди з прийнятим наказом за наслідками його проведення.
		Щодо дисциплінарного проступку, за вчинення якого до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади
		Дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби накладено на позивача на підставі проведеного службового розслідування, за результатами якого складено висновок від 24 березня 2023 року. 
		Так, підставою для призначення цього службового розслідування слугувало надходження 10 березня 2023 року до ГУНП рапорту т.в.о. начальника Червоноградського РВП ГУНП підполковника поліції Віталія Черника про те, що 8 березня 2023 року прокурором Червоноградської окружної прокуратури Львівської області визначено підслідність кримінального провадження, відкритого слідчим відділенням Червоноградського РВП ГУНП № 12023141150000206 від 17 лютого 2023 року за фактом вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України за ТУ ДБР, розташованим у місті Львові, у зв`язку із причетністю до вчинення вказаного кримінального правопорушення дізнавача сектору дізнання відділу поліції № 1 Львівського РУП № 1 ГУНП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 .
		У висновку від 24 березня 2023 року встановлено безвідповідальне ставлення до виконання службових обов`язків зі сторони дізнавача сектору дізнання відділу поліції № 1 Львівського РУП № 1 ГУНП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , котрий порушив вимоги частин першої, другої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», пункту 4 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пункту 6 розділу ІІ Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС від 8 лютого 2019 року №100.
		Порушення вищенаведених норм, згідно з висновком від 24 березня 2023 року, полягають у тому, що позивач отримавши інформацію про вчинене кримінальне правопорушення, а саме крадіжку з квартири ОСОБА_3 невідкладно не повідомив про це за скороченим номером екстреного виклику поліції 102.
		Окрім того, у висновку від 24 березня 2023 року встановлено, що позивач в порушення вимог пунктів 1, 2 Правил внутрішнього розпорядку дня поліцейських та працівників поліції (окрім державних службовців) апарату ГУНП, територіальних (відокремлених та окремих підрозділів Головного управління Національної поліції у Львівській області, затверджених наказом ГУНП у Львівській області від 25 листопада 2022 року № 3343, безпідставно та без поважних причин був відсутній на своєму робочому місці більше 3-х годин.
		З матеріалів висновку від 24 березня 2023 року встановлено, що ця подія відбулася 13 березня 2023 року під час проведення службового розслідування. Так, до УП ГУНП надійшов акт відсутність 13 березня 2023 року на робочому місці у період із 10:00 год. до 13:00 год. без поважних причин дізнавача сектору дізнання відділу поліції № 1 ЛРУП № 1 ГУНП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , складеного начальником відділу поліції № 1 ЛРУП №1 ГУНП полковником поліції Тарасом Сабанюком , начальником сектору дізнання відділу поліції № 1 ЛРУП № 1 ГУНП капітаном поліції Юрієм Заблоцьким та заступником начальника СКЗ ЛРУП № 1 ГУНП капітаном поліції Ніною Потаповою. До вказаного акта додано флеш-носій із копією записів камер відеоспостереження відділу поліції № 1 ЛРУП №1 ГУНП, на якому зафіксовано вихід із підрозділу старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 о 09:56 год. 13 березня 2023 року та повернення до підрозділу о 13:40 год. цього ж дня. Також вказаний факт підтверджений поясненнями прямого та безпосереднього керівника старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 .
		У контексті цієї події, скаржник наполягає, що вказаний відеозапис у цій справі є неналежним та недопустимим доказом, попри це суди попередніх інстанцій взяли його до уваги при ухваленні судових рішень.
		Водночас, сам позивач у ході судового розгляду не заперечував встановленого факту відсутності його на своєму робочому місці більше 3-х годин, а саме 13 березня 2023 року з 09:56 год до 13:40 год. Тому, надаючи оцінку зібраним у справі доказам, з урахуванням принципів повноти та всебічності розгляду справи, суди попередніх інстанцій не допустили процесуальних порушень при встановленні обставин розглядуваної події, за умови того, що позивач не надав доказів, які б підтверджували поважність причин такої відсутності на робочому місці.
		За наслідками розгляду дисциплінарної справи позивача, комісія вирішила притягнути ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення з посади.
		Довід позивача про протиправність наказу щодо застосування дисциплінарного стягнення у виді звільнення до позивача полягає також у тому, що на думку скаржника таким чином порушується принцип презумпції невинуватості, оскільки обвинувального вироку у кримінальному провадження стосовно позивача не ухвалювалось, а фактичні обставини дисциплінарного проступку ототожнюються з фактичними обставинами кримінального провадження.
		Відповідно до статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
		Види юридичної відповідальності: 1) кримінальна; 2) адміністративна; 3) цивільно-правова; 4) дисциплінарна; 5)  матеріальна; 6) конституційна; 7) міжнародно-правова.
		Варто зауважити, що Верховний Суд неодноразово у своїх постановах висловлював правову позицію, що відсутність рішення компетентного органу про притягнення до кримінальної або адміністративної відповідальності позивача не спростовує наявності в діях тієї ж особи дисциплінарного проступку, за який, в порядку Дисциплінарного статуту, відповідач має право застосувати такий вид дисциплінарного стягнення як звільнення з органів Національної поліції.
		Тож, відсутність наразі обвинувального вироку суду щодо можливого вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення свідчить про відсутність підтвердження складу кримінального правопорушення у його діях, однак не дисциплінарного проступку.
		Така правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 6 березня 2019 року у справі 816/1534/16, від 17 липня 2019 року у справі №806/2555/17, від 24 вересня у справі №420/602/19 і підстави для відступлення від неї відсутні.
		Зважаючи на наведене, за умови неспростування самих подій вчинених дисциплінарних проступків, Суд не вбачає порушень у реалізації відповідачем дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади.
		Щодо тлумачення положення частини четвертої статті 26 розділу 5 Дисциплінарного статуту у контексті фактичних обставин цієї справи
		Суд зауважує, що загальною нормою частини сьомої статті 14 Дисциплінарного статуту у разі вчинення поліцейським більше двох дисциплінарних порушень проводиться одне службове розслідування. Якщо протягом проведення службового розслідування поліцейським вчинено інший дисциплінарний проступок, розпочинається нове службове розслідування.
		Проте, в умовах воєнного стану Дисциплінарний статут містить ряд особливостей, зокрема, які визначені частини четвертої статті 26 розділу 5 Дисциплінарного статуту.
		У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає про відсутність правозастосовного висновку Верховного Суду щодо частини четвертої статті 26 розділу 5 Дисциплінарного статуту.
		Згідно вказаної норми якщо протягом проведення службового розслідування поліцейським, стосовно якого призначено службове розслідування, вчинено інший дисциплінарний проступок, обставини його вчинення підлягають перевірці уповноваженою особою під час проведення такого службового розслідування. 
		Як зазначає скаржник, у спірному випадку одночасно відповідач проводив три службові розслідування щодо позивача та за кожний дисциплінарний проступок ОСОБА_1 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності окремо у межах місячного часового проміжку.
		У такому процедурному аспекті скаржник вбачає порушення прав позивача, і наполягає, що відповідач не дотримався наведеної норми при здійсненні службових розслідувань.
		Перш за все варто зауважити, що частина четверта статті 26 розділу 5 Дисциплінарного статуту визначає необхідність розгляду у межах вже призначеного службового розслідування обставин вчинення іншого дисциплінарного проступку, який вчинено протягом проведення службового розслідування поліцейським.
		Тобто, зі змісту частини четвертої статті 26 розділу 5 Дисциплінарного статуту слідує, що ця норма не визначає обовязку включення до триваючого службового розслідування обставини вчинення іншого дисциплінарного проступку, який передував проміжку часу, відведеного для проведення триваючого службового розслідування.
		Іншими словами, лише події, які містять ознаки дисциплінарних проступків, та були вчинені особою у період триваючого службового розслідування (щодо інших події), оцінюються роботодавцем у межах цього триваючого службового розслідування на основі вказаної норми Дисциплінарного статуту.
		У касаційній скарзі позивач наполягає, що протиправним було з боку відповідача проводити службове розслідування за виявленими фактами (друге службове розслідування), адже на момент щодо початку (16 лютого 2023 року) тривало інше службове розслідування стосовно прогулу.
		Так, наказом Львівського районного управління поліції №1 Головного управління поліції у Львівській області №119 від 6 березня 2023 року застосовано до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді догани. 
		Розглядуючи дисциплінарну справу ОСОБА_1 за наслідками якої було застосовано дисциплінарне стягнення у виді попередження про неповну службову відповідальність, комісія правомірно врахувала наказ Львівського районного управління поліції №1 Головного управління поліції у Львівській області №119 від 6 березня 2023 року про застосування догани, адже цей наказ був чинним, тобто вчинення дисциплінарного проступку було підтверджено.
		Проте, покликання скаржника про недотримання відповідачем цього положення Дисциплінарного статуту щодо порядку розгляду дисциплінарних проступків, за вчинення яких застосовані догана (наказ від 6 березня 2023 року про застосування дисциплінарного стягнення у виді догани) та повідомлення про неповну службову відповідність не є релевантними змісту вказаної норми, адже подія дисциплінарного проступку, за яким слідувало стягнення у виді повідомлення про неповну службову відповідність відбулись не у період триваючого службового розслідування, за який слідувала застосування догани.
		Поряд із цим, фактичні обставини цієї справи свідчать про те, що «друге» службове розслідування тривало з 16 лютого 2023 року до 17 березня 2023 року. У підсумку, позивача притягнули до дисциплінарної відповідальності наказом №1016 від 21 березня 2023 року з накладенням стягнення у виді попередження про неповну службову відповідність.
		Події ж, які містять склад дисциплінарних поступків, за вчинення яких позивача притягнули до стягнень у виді звільнення з посади наказом №1112 від 30 березня 2023 року, не були однорідними чи одиничними, так, відбувся аналіз таких подій: 1) порушенні позивачем дисциплінарних норм у взаємозвязку із обставинами вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України (вимагання, що завдало майнової шкоди в особливо великих розмірах, або вчинене організованою групою чи в умовах воєнного або надзвичайного стану, або поєднане із заподіянням тяжкого тілесного ушкодження); 2) безвідповідальному ставленні до виконання службових обов`язків, яке проявилось у не повідомленні про вчинення злочину (крадіжки) за скороченим номером екстреного виклику поліції "102"; 3) і насамкінець безпідставна та без поважних причин відсутність на своєму робочому місці більше 3-х годин - прогул (13 березня 2023 року).
		З наведеного можна встановити, що перші дві події носять триваючи характер, адже полягають у невиконанні необхідних дій (у недотриманні дотримання вимог законодавства), тоді як прогул - подія, хоча і є триваючою, проте обмежена проміжком часу у три години і мала місце 13 березня 2023 року.
		Касатор наполягає, що відповідач не міг проводити окреме службове розслідування за цими фактами, адже на момент призначення «третього» службового розслідування, тривало «друге» (16 лютого 2023 року до 17 березня 2023 року) службове розслідування.
		Такий довід скаржника є частково прийнятним, оскільки частина четверта статті 26 розділу 5 Дисциплінарного статуту визначає необхідність розгляду у межах вже призначеного службового розслідування обставин вчинення іншого дисциплінарного проступку, який вчинено особою протягом проведення службового розслідування поліцейським.
		На основі цієї норми висновується, що обставини вчинення позивачем прогулу 13 березня 2023 року дійсно мали б бути предметом розгляду у межах триваючого «другого» службового розслідування (16 лютого 2023 року до 17 березня 2023 року), адже сама подія відбулась саме протягом його проведення.
		Проте, решта подій, які зазначено вище і які були предметом аналізу у межах «третього» службового розслідування передували проміжку часу з 16 лютого 2023 року до 17 березня 2023 року, а отже провівши їхній аналіз у межах окремого службового розслідування, відповідач жодним чином не порушив частину четверту статті 26 розділу 5 Дисциплінарного статуту.
		До того ж, варто зауважити, що навіть за умови недотримання вказаної норми в аспекті розгляду прогулу поза межами «другого» службового розслідування ця обставина не може слугувати підставою визнання незаконним наказу ГУНП у Львівській області №1112 від 30 березня 2023 року в частині застосування дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби, адже вид дисциплінарного стягнення залежить перш за все від тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та обтяжуючих чи помякшуючих обставин його вчинення.
		Насамкінець, варто зауважити, що недотримання частина четверта статті 26 розділу 5 Дисциплінарного статуту не слугує автоматичною підставою визнання результатів службового розслідування незаконними, адже оцінка їхньої законності не лежить у площині виключно дотримання процедури проведення, а полягає у релевантності вчинків (дисциплінарного проступку) наслідкам, які застосував роботодавець у межах реалізації своїх дискреційних повноважень у виборі дисциплінарного стягнення.
		Верховний Суд неодноразово висловлювався з приводу важливості принципу правової (справедливої) процедури (постанова від 16 квітня 2020 року у справі №495/5105/17, постанова від 13 березня 2020 року у справі №805/2340/17-а, постанова від 4 червня 2020 року №460/354/19), яка є невід`ємною частиною верховенства права. Вказаний принцип спрямований на забезпечення справедливого ставлення до особи під час прийняття актів суб`єктом владних повноважень. Правова (справедлива) процедура встановлює стандарти у процесі прийняття актів суб`єктами владних повноважень, які відображені в рішеннях Європейського суду з прав людини, у яких здійснюється застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка передбачає дотримання процесуальних (процедурних) гарантій у судовому провадженні.
		Втім указані гарантії поширюються і на адміністративні процедури за участі суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічних відносин). Згідно зі статтею 6 Конвенції має бути забезпечене право особи: бути поінформованим; мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника; ознайомитися з матеріалами справи; вона має можливість висловити свою думку перед оголошенням рішення; обґрунтувати органом влади прийняття несприятливих актів; визначити порядок їх оскарження, відшкодувати заподіяну шкоду.
		Основна мета правової (справедливої) процедури - щоб суб`єкти владних повноважень (суб`єкта публічних відносин), діяли правомірно, тобто належно, згідно з визначеними нормами права, але такими нормами права, які відповідають критеріям природного права, моральності, розумності, справедливості, а також загальноправовим принципам, що встановлені органами правосуддя.
		Верховний Суд зазначає, що порушення встановленої законодавством процедури ухвалення рішення може бути підставою для скасування цього рішення, якщо допущене порушення вплинуло або могло вплинути на його правильність. 
		Втім, обставини цієї справи не дозволяють дійти висновку, що порушення процедури розгляду окремої події (прогул у межах «третього» службового розслідування), яка містить ознаки дисциплінарного проступку, у межах іншого службового розслідування, ніж того вимагала адміністративна процедура, та за умови того, що в основу висновків по «третьому» службовому розслідуванню були покладені й інші події (дисциплінарні проступки), Суд не вбачає суттєвого порушення прав позивача та можливості й необхідності скасування оскаржуваних наказів.
		Варто в цьому аспекті наголосити, що під час судового розгляду цієї справи позивачем не спростовані обставини вчинення ним усіх дисциплінарних проступків, які лягли в основу застосування до нього дисциплінарних стягнень.
		Відповідно до частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту, до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
		Частиною восьмою статті 19 Дисциплінарного статуту передбачено, що під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
		Згідно з пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
		З огляду на встановлені висновками службового розслідування обставини вчинення позивачем ряду дисциплінарних проступків, що знайшли своє підтвердження під час судового розгляду цієї справи судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1 правомірно звільнено зі служби в поліції, у зв`язку із підтвердженням фактів вчинення ним дисциплінарних проступків, тому відсутні підстави для скасування спірних наказів та поновлення позивача на службі в органах Національної поліції, а тому позовні вимоги є безпідставними та не можуть бути задоволені.
		Окремо варто зауважити, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт вчинення дисциплінарного проступку, під чим слід розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.
		За таких обставин, необхідно погодитись із висновками судів попередніх інстанції, що при прийнятті рішення про накладення на позивача найсуворішого виду дисциплінарного стягнення, а саме: звільнення зі служби в поліції, відповідач діяв обґрунтовано, в порядку, у межах та у спосіб, що передбачені законодавством України, а тому правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
		Окремого врахування потребує також факт скоєння дисциплінарних проступків позивачем у період дії в країні воєнного стану, який вимагає, зокрема, від правоохоронних органів особливої пильності та додатковим вимогам щодо бездоганної поведінки.
		Оцінюючи інші доводи касаційної скарги, колегія суддів зазначає, що ці доводи були перевірені та проаналізовані судами попередніх інстанцій під час розгляду та ухвалення оскаржуваних судових рішень, та їм була надана належна правова оцінка, жодних нових аргументів, які б доводили порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не наведено.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		На підставі викладеного, Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
		З огляду на це відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень.
		Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
		Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
		З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються.
		 
		Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Квака Василя Миколайовича залишити без задоволення.
		 
		Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2023 року і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2024 року у справі №380/7340/23 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.
		…………………………….
		…………………………….
		…………………………….
		Н.М. Мартинюк
		А.В. Жук
		Ж.М. Мельник-Томенко,
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...