Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 595/1820/24 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них.
Надіслано судом: 24.02.2025. Зареєстровано: 24.02.2025. Забезпечено надання загального доступу: 25.02.2025.

Номер судового провадження: 2/595/62/2025

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 595/1820/24
		Провадження № 2/595/62/2025
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		    19.02.2025                                        
		Бучацький районний суд Тернопільської області
		в складі: головуючого судді   Содомори Р.О.,
		при секретарі  Присташ П.Р.,
		 
		розглянувши заочно у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Бучач справу за позовом Тернопільського національногомедичного університетуімені І.Я.Горбачевського Міністерстваохорони здоров`яУкраїни до ОСОБА_1 , простягнення коштівза навчання,
		ВСТАНОВИВ:
		   Тернопільський національний медичний університет імені І.Я. Горбачевського звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів за її навчання в розмірі 91677, 90 грн. та суми отриманої стипендії в розмірі 123980,18 грн. 
		Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставірішення приймальноїкомісії від09серпня 2011року за№18наказом ректораДержавного вищогонавчального закладу«Тернопільський державниймедичний університетімені І.Я.Горбачевського»№617від 10серпня 2011року ОСОБА_2 зараховано студентомпершого курсумедичного факультетуна спеціальність«лікувальна справа».01вересня 2011року міжДержавним вищимнавчальним закладом«Тернопільський державниймедичний університетімені І.Я.Горбачевського» та ОСОБА_2 укладено угоду№5про підготовкуфахівця звищою освітою.За умовамивказаної угодистудент зобов`язуєтьсяприбути післязакінчення університетуна навчанняв інтернатурувідповідно донаправлення тапройти повнийкурс навчаннязгідно програми;по завершеннюнавчання вінтернатурі прибутина місцепрацевлаштування згіднопризначення івідпрацювати неменше трьохроків;у разівідмови їхатиза направленнямна навчанняв інтернатуріабо запризначенням намісце працевлаштуваннявідшкодувати університетувартість навчаннята сумуотриманої стипендії.Згідно знаказом МОЗУкраїни №1353від 12червня 2019року «Прозміну найменуваннята затвердженнястатуту Тернопільськогонаціонального медичногоуніверситету іменіІ.Я.ГорбачевськогоМОЗ України(новаредакція)»,Державному вищомунавчальному закладу«Тернопільський державниймедичний університетімені І.Я.Горбачевського МОЗУкраїни» зміненонайменування наТернопільський національниймедичний університетімені І.Я.Горбачевського МОЗУкраїни.19червня 2017року відповідачказвернулась доголови Комісіїз розподілуна підготовкув інтернатуруіз заявоюз проханнямвидати оформленеу МОЗУкраїни направленняна роботуу Бучацькийрайонний центрпервинної медико-санітарноїдопомоги напосаду лікарязагальної практики-сімейного лікаря.На виконанняумов укладеноїугоди,згідно ізпротоколом комісіїз персональногорозподілу молодихспеціалістів тавраховуючи заяву ОСОБА_2 ,її булонаправлено нароботу уБучацький районнийцентр первинноїмедико-санітарноїдопомоги напосаду лікарязагальної практики-сімейного лікаря.Із пропозицієющодо працевлаштуваннявідповідачка булаознайомлена тазгідна.Окрім цього,направлення нароботу №6було врученоїй особисто,про щосвідчить їїпідпис вжурналі облікунаправлень нароботу випускників2017року.Відповідно донаказу ректораТНМУ ім.І.Я.Горбачевського МОЗУкраїни №155(ДМ)від 26червня 2017року відповідачціприсвоєно кваліфікаціюлікаря тавидано диплом. Виходячи з наведеного, університетом повністю виконано умови укладеної з відповідачем Угоди, а саме: забезпечено якісну теоретичну і практичну підготовку фахівця з вищою освітою згідно з навчальними планами та програмами і вимогами кваліфікаційних характеристик фахівця; оформлено студентові направлення на працевлаштування. Відповідно до листа КНП «Центр ПМСД» Бучацької міської ради від 07.10.2024 року за № 329/01-06 відповідачку як лікаря-інтерна зі спеціальності загальна практика-сімейна медицина звільнено з проходження інтернатури за власним бажанням з 07.10.2024. Відповідачка прийнята на посаду лікаря-інтерна зі спеціальності «загальна практика-сімейна медицина» 31 липня 2017 року, тобто відповідачка проходила інтернатуру впродовж 7 років 2 місяців та 7 днів, проте згідно з наказом МОЗ України від 23.02.2005 року №81 тривалість інтернатури зі спеціальності «загальна практика-сімейна медицина» становив 2 роки. З метою з`ясування причин проходження ОСОБА_2 інтернатури більше ніж 2 роки університетом направлено запит у КНП «Центр ПМСД» Бучацької міської ради з проханням надати копії наказів та інших документів, які б засвідчували факт та причини проходження відповідачем інтернатури більше 2 років. КНП «Центр ПМСД» Бучацької міської ради надано відповідь, що причиною проходження інтернатури відповідачкою більше двох років стало те, що вона перебувала у відпустці для догляду за першою дитиною до досягнення нею трирічного віку з 15.03.2019 по 14.02.2022 та за другою дитиною з 14.02.2022 по 07.10.2024. Позивач зазначає, що ані чинним законодавством про освіту та про інтернатуру, ані чинним трудовим законодавством України не передбачено можливість зарахування періоду перебування у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку до строку навчання в інтернатурі випускників медичних закладів і фармацевтичних закладів вищої освіти. Зазначає, що відповідачка проходила інтернатуру на базі КНП «Центр ПМСД» Бучацької міської ради впродовж лише 1 року 7 місяців та 15 днів. Відповідно до розрахунку фактичних затрат на навчання одного студента медичного факультету Університету за державним замовленням випуску 2017 року, вартість навчання становить 91677,90 гривень. За період навчання відповідачки в Університеті з вересня 2011 року по червень 2017 року їй нараховано та виплачено стипендію в розмірі 123980, 18 грн. 15 жовтня 2024 року позивачем надіслано відповідачці вимогу про виконання зобов`язання, а саме про повернення затрачених бюджетних коштів на навчання та суму отриманої стипендії в загальному розмірі 215658,09 гривень на казначейський рахунок ТНМУ імені І.Я. Горбачевського МОЗ України. Враховуючи те, що відповідачка не виконала свої зобов`язання, а тому невиконання умов Угоди тягне за собою обов`язок відшкодувати у встановленому законом порядку вартість навчання та суму отриманої стипендії. Посилаючись на наведене, позивач просив суд стягнути з відповідачки кошти у розмірі 215658,09 грн. та покласти на відповідача судові витрати.
		   Ухвалою суду від 20 листопада 2024 року відкрито провадження по справі, призначено підготовче судове засідання. Відзив на позовну заяві від відповідача не надходив, що не перешкоджає подальшому розгляду справи. 
		   15 січня 2025 року ухвалою суду закрито підготовче провадження по цивільній справі за позовом Тернопільського національного медичного університету імені І.Я. Горбачевського Міністерства охорони здоров`я України до ОСОБА_1 , про стягнення коштів за навчання та призначено справу до судового розгляду по суті.
		   Представник позивача у судове засідання не з`явився, згідно поданої заяви просить суд розглядати справу у його відсутності, позов підтримує в повному обсязі.
		Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася,хоч належним чином повідомлялася про час та дату розгляду справи, шляхом розміщення оголошення про виклик особи зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якої невідоме, заяви про розгляд справи за її відсутності не подала.
		   За вказаних обставин суд приходить до переконання, що згідно з ч. 4 ст. 223, ст.280ЦПК України слід ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, оскільки відповідач була належним чином повідомлена про дату, час та місце судового засідання, повторно не з`явилася у судове засідання без повідомлення причин, не подала відзиву, а представник позивача не заперечив проти заочного вирішення справи.
		Відповідно до ч.3ст.211 ЦПК Україниособа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.
		   Відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК Україниу разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
		   Суд, дослідивши письмові докази, прийшов до наступного висновку.
		   Судом встановлено, що відповідно до Витягу з Наказу № 617 від 10.08.2011 по Тернопільському державному медичному університету імені І.Я. Горбачевського ОСОБА_2 на підставі рішення приймальної комісії від 09.08.2011 року за №18 зараховано студентом першого курсу медичного факультету.
		01 вересня 2011 року між Тернопільським національним медичним університетом ім. І.Я. Горбачевського та ОСОБА_2 було укладено Угоду про підготовку фахівців з вищою освітою №5.
		   Відповідно до вищевказаної Угоди, Тернопільський національний медичний університет ім. І.Я. Горбачевського зобов`язується забезпечити студентові: якісну теоретичну і практичну підготовку фахівця з вищою освітою згідно з навчальними планами та програмами і вимогами кваліфікаційних характеристик фахівця; оформити студентові направлення на працевлаштування; після закінчення навчання здійснити контроль за своєчасним прибуттям студента до місця проходження інтернатури. Студент зобов`язувався прибути після закінчення університету на навчання в інтернатуру відповідно до направлення та пройти повний курс навчання згідно програми; по завершенню навчання в інтернатурі прибути на місце працевлаштування згідно призначення і відпрацювання не менше трьох років; у разі відмови їхати за направленням на навчання в інтернатуру або за призначенням на місце працевлаштування - відшкодувати університету вартість навчання та суму отримання стипендії.    
		Відповідно до долученої до матеріалів справи копії Наказу Міністерства охорони здоров`я України №1353 від 12 червня 2019 року «Про зміну найменування та затвердження статуту Тернопільського національного медичного університету імені І.Я. Горбачевського МОЗ України (нова редакція)», Державному вищому навчальному закладу «Тернопільський державний медичний університет імені І.Я. Горбачевського Міністерства охорони здоров`я України» змінено найменування на Тернопільський національний медичний університет імені І.Я. Горбачевського Міністерства охорони здоров`я України.
		ОСОБА_2 закінчила Тернопільський національний медичний університет імені І.Я. Горбачевського у червні 2017 року, здобула професійну кваліфікацію лікаря та отримала диплом.
		19.06.2017 року відповідач звернулася з заявою до голови комісії по працевлаштуванню випускників з проханням видати направлення на роботу у Бучацький районний центр первинної медико-санітарної допомоги.
		Протоколом засідання державної комісії з розподілу молодих спеціалістів ДВНЗ «Тернопільський державний медичний університет імені І.Я. Горбачевського МОЗ України» медичного факультету 2017 року випуску постановлено направити ОСОБА_2 на роботу у Бучацький районний центр первинної медико-санітарної допомоги.
		Відповідно до відомостей зазначених в Журналі обліку направлень на роботу випускників за 2017 рік, ОСОБА_2 19.07.2017 року отримала направлення на роботу №6 в Бучацький районний центр первинної медико-санітарної допомоги, про що особисто розписалась. Крім того згода на направлення на роботу у Бучацький районний центр первинної медико-санітарної допомоги підтверджується підписами відповідача у пропозиції працевлаштування та обліковій картці випускника.
		Із Витягу з наказу №121-к від 31.07.2017 року вбачається, що ОСОБА_2 прийнята на посаду лікаря-інтерна зі спеціальності загальна практика  сімейна медицина з 01.08.2017 року на час проходження інтернатури.
		Згідно наказу №94-к ОСОБА_3 надано відпустку для догляду за дитиною до 3-ох років з 15.03.2019 по 14.02.2022. Згідно із наказу №92/к-а ОСОБА_3 надано відпустку для догляду за дитиною до 3-ох років з 14.02.2022 по 07.10.2024. 
		Із повідомлення КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Бучацької районної ради № 329/01-06 від 07.10.2024 вбачається, що лікар-інтерн зі спеціальності загальна практика-сімейна медицина ОСОБА_3 звільнено з проходження інтернатури за власним бажанням з 07.10.2024 року (наказ №213/к/тр). 
		Як встановлено, ОСОБА_1 випускниця 2017 року Тернопільського національного медичного університету імені І.Я. Горбачевського відповідно до направлення на роботу МОЗ України була скерована у Бучацький     районнийцентр первинноїмедико-санітарноїдопомогина посаду лікаря загальної практики  сімейного лікаря. Відповідачка у період з 01.08.2017 року по 07.10.2024 рік проходила інтернатуру на базі КНП «Центр ПМСД» Бучацької міської ради впродовж 1 року 7 місяців 15 днів.
		З розрахунку фактичних затрат на навчання ОСОБА_1 , якстудента медичного факультету за державним замовленням 2017 року випуску вбачається, що вартість навчання відповідача за період з 2011 по 2017 роки становить 91677 грн. 90 коп.
		Згідно довідок про доходи №07-18/3597, №07-18/3598 від 14.10.2024 року, виданими Тернопільським національним медичним університетом імені І.Я. Горбачевського МОЗ України, за період навчання в університеті з вересня 2011 року по червень 2017 року, ОСОБА_1 було нараховано та виплачено стипендію в загальному розмірі 123980 грн 18 коп. 
		   На адресу ОСОБА_1 було направлено лист-вимогу № 19-5/3604 від 15.10.2024 з проханням відшкодувати вартість навчання в сумі 215658,09 грн. та зазначено, що в іншому випадку Університет буде змушений звернутися до суду з позовом, що додатково покладе на відповідача судові витрати.
		   Відповідно до ст.15ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		   Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків (ст. 16 ЦК України).
		   Частиною першою статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
		   Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		   Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
		   Згідно з пунктами 1, 4 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; відшкодування збитків та моральної шкоди.
		   На момент укладання угоди про підготовку фахівців з вищою освітою діяв Закон України«Про освіту» та «Порядок про працевлаштування випускників державних вищих медичних (фармацевтичних) закладів освіти, підготовка яких здійснюється за державним замовленням», затверджений наказом МОЗ України №367 від 25.12.1997, зареєстрований в МЮУ 15.04.1998 № 246/2686, пунктом 5 якого яким визначено, що керівники вищих навчальних закладів після зарахування на навчання за державним замовленням укладають з ними угоду.
		   Судом встановлено, що 01.09.2011 року між Тернопільським національним медичним університетом ім. І.Я. Горбачевського та ОСОБА_1 було укладено Угоду про підготовку фахівців з вищою освітою №5, на виконання п. 5 «Порядку працевлаштування випускників державних вищих медичних (фармацевтичних) закладів освіти, підготовка яких здійснювалась за держаним замовленням» затвердженого Наказом МОЗ України від 25.12.1997 №367. 
		   Таким чином, Тернопільський національний медичний університет ім. І.Я. Горбачевського є навчальним закладом державної форми власності і є розпорядником коштів, які були перераховані йому з Державного бюджету України, а тому він є належним позивачем за даним позовом.
		   Отже, позивач виконав взяті на себе зобов`язання згідно укладеної Угоди щодо забезпечення відповідної якісної теоретичної і практичної підготовки фахівця з вищою освітою згідно з навчальними планами та програмами і вимогами кваліфікаційних характеристик фахівця, доказом чого є успішна здача відповідачем державних іспитів.
		Відповідно до частини другоїстатті 52 Закону України від 23 травня 1991 року «Про освіту»у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, випускники вищих навчальних закладів, які здобули освіту за кошти державного або місцевого бюджетів, направляються на роботу і зобов`язані відпрацювати за направленням і в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		Так, постановою Кабінету Міністрів України №992 від 22.08.1996 (чинною на момент виникнення правовідносин) затверджено Порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, пунктом 3 якої передбачено, що Порядок, затверджений пунктом 1 цієї постанови, поширюється на осіб, що навчаються за спеціальностями медичного профілю.
		Відповідно до п.4 вищезазначеного Порядку, керівники вищих навчальних закладів після зарахування осіб на навчання за державним замовленням укладають з ними угоду за формою згідно з додатком №1.
		Згідно п. п. 1, 2 Указу ПрезидентаУкраїни від23січня 1996року за№77/96«Про заходищодо реформуваннясистеми підготовкиспеціалістів тапрацевлаштування випускниківвищих навчальнихзакладів» установити, що вищі навчальні заклади України здійснюють підготовку спеціалістів: за рахунок коштів Державного бюджету України, республіканського бюджету АР Крим та місцевих бюджетів - за державним замовленням; за рахунок коштів відповідних юридичних та фізичних осіб - для роботи у недержавному секторі народного господарства; за рахунок власних коштів особи - для роботи у державному і недержавному секторі народного господарства (за бажанням). Установити, що особи, які навчаються за рахунок державних коштів, укладають з адміністрацією вищого навчального закладу угоду, за якою вони зобов`язуються після закінчення навчання та одержання відповідної кваліфікації працювати в державному секторі народного господарства не менше ніж три роки. У разі відмови працювати в державному секторі народного господарства випускники відшкодовують в установленому порядку до державного бюджету повну вартість навчання.
		   Вручення випускникові диплома про закінчення вищого закладу освіти, направлення на роботу та видача належних йому коштів, які перераховані до вищого закладу освіти замовником, здійснюється протягом семи днів після закінчення ним вищого закладу освіти. Направлення на роботу є підставою для укладення трудового договору між випускником і замовником. На керівників вищих медичних (фармацевтичних) закладів освіти покладається персональна відповідальність за своєчасне вручення випускникові диплома, направлення на роботу або довідки про надання можливості самостійного працевлаштування (п. 20 «Порядок про працевлаштування випускників державних вищих медичних (фармацевтичних) закладів освіти, підготовка яких здійснюється за державним замовленням»).
		Крім того, в Угоді про підготовку лікаря №5 від 01.09.2011 зазначено, що студент зобов`язується: оволодіти теоретичними знаннями та практичними навичками, що передбачені вимогами відповідних кваліфікаційних характеристик фахівця і його майбутньої професійної діяльності за спеціальністю; прибути після закінчення університету на навчання в інтернатуру відповідно до направлення та пройти курс навчання згідно програми; по завершенню навчання в інтернатурі прибути на місце працевлаштування і відпрацювати не менше трьох років; у разі відмови їхати за призначенням на навчання в інтернатуру або за призначенням на місце працевлаштування - відшкодувати університету вартість навчання та суму отриманої стипендії.
		Згідно положень ч. 1 ст.197 КЗпПУ країни молодим спеціалістам - випускникам державних навчальних закладів, потреба в яких раніше була заявлена підприємствами, установами, організаціями, надається робота за фахом на період не менше трьох років у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
		Відповідно до п. 1.1 та п. 2.1 Положення про спеціалізацію (інтернатуру) випускників вищих медичних і фармацевтичних закладів освіти ІІІ - ІV рівня акредитації, медичних факультетів університетів, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19 вересня 1996 року № 291, спеціалізація (інтернатура) є обов`язковою формою післядипломної підготовки випускників всіх факультетів медичних і фармацевтичних вищих закладів освіти ІІІ - ІV рівнів акредитації, медичних факультетів університетів незалежно від підпорядкування та форми власності, після закінчення якої їм присвоюється кваліфікація лікаря (провізора) - спеціаліста певного фаху. В інтернатуру зараховуються випускники медичних і фармацевтичних вищих закладів освіти ІІІ - ІV рівнів акредитації, медичних факультетів університетів після складання державних іспитів та присвоєння кваліфікації лікаря (провізора) і отримання диплому з певної лікарської (провізорської) спеціальності.
		Основним завданням інтернатури є підвищення рівня практичної підготовки випускників вищих медичних (фармацевтичних) закладів освіти III-IV рівнів акредитації медичних факультетів університетів, їх професійної готовності до самостійної лікарської (провізорської) діяльності.
		Згідно із наказом Міністерства охорони здоров`я України №81 від 23 лютого 2005 року «Про затвердження Переліку спеціальностей та строки навчання в інтернатурі випускників медичних і фармацевтичних вищих навчальних закладів, медичних факультетів університетів (чинним на момент виникнення правовідносин), тривалість інтернатури зі спеціальності «загальна практика-сімейна медицина» становила 2 роки.
		З викладеного вбачається, що після закінчення навчання ОСОБА_1 не виконала вказані вимоги закону та вимоги укладеної угоди від 01.09.2011 №5, не пройшла повний курс навчання в інтернатурі згідно програми та відповідно в подальшому не відпрацювала три роки за направленням. 
		ОСОБА_1 прийнята на роботу лікаря-інтерна 01.08.2017 року та звільнена 07.10.2024 року.
		Як вбачається із долучених до матеріалів наказів ОСОБА_1 у періоди з 15.03.2019 по 14.02.2022 та з 14.02.2022 по 07.10.2024 перебувала у відпустках по догляду за дитиною до досягнення нею 3-ох років.
		Отже, фактично відповідач відпрацювала лікарем-інтерном за направленням протягом 1 року 7 місяців 15 днів.    
		   Пунктом 21 Порядку пропрацевлаштування випускників державних вищих медичних (фармацевтичних) закладів освіти, підготовка яких здійснюється за державним замовленням» визначено, що випускник повинен прибути до місця призначення у термін, визначений у направленні на роботу. Незгода випускника з рішенням комісії з працевлаштування випускників не звільняє його від обов`язку прибути на роботу за призначенням. У разі, якщо він не прибув за направленням або відмовився приступити до роботи за призначенням з причин, не зазначених у п. 9 та 18 цього Порядку, чи його звільнено з ініціативи власника або уповноваженого ним органу за порушення трудової дисципліни або звільнено за власним бажанням протягом навчання в інтернатурі та трьох років після закінчення останньої, він зобов`язаний відшкодувати у встановленому порядку відповідно до державного або місцевого бюджетів вартість навчання та компенсувати замовникові всі витрати.
		   Пунктом 14 Порядку визначено, що замовники (у даному випадку - держзамовлення) можуть власним коштом надавати студентам матеріальну допомогу, а також встановлювати доплати до державної стипендії, визначеної для відповідної спеціальності, курсу, закладу освіти. Граничні розміри зазначених виплат не обмежуються.
		   Такий правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 23 січня 2018 року (справа № 607/9099/15-ц), від 19 вересня 2018 року (справа № 607/3690/17), від 31 жовтня 2018 року (справа № 607/3681/17-ц) від 15 травня 2019 року (справа № 598/760/17), від 30 січня 2019 року (справа № 607/3682/17), від 26 червня 2019 року (справа № 607/7122/17-ц) та у пунктах 101-108 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року (справа № 607/3693/17).
		   Щодо вирішення питання про застосування до спірних правовідносин норм права, Велика Палата Верховного Суду у пунктах 69-72 постанови від 26 січня 2021 року у справі №607/3693/17 (провадження № 14-151цс20) зазначила таке. Якщо частина друга статті 52 Закону України «Про освіту» 1991 року була чинною на час вступу студента до вищого навчального закладу, та особа, яка претендує на отримання вищої освіти, добровільно підписала угоду про підготовку фахівця з вищою освітою, навчалася за кошти державного бюджету, погодилася відшкодувати вартість цього навчання, погодилася на працевлаштування її відповідним навчальним закладом на умовах зазначеної угоди та отримала направлення на роботу, то у разі відмови цієї особи відпрацювати відповідно до умов зазначеної угоди встановлений термін відпрацювання заклад освіти, який забезпечив відповідне навчання цієї особи, може в судовому порядку стягнути з неї кошти за навчання.
		   Як зазначається в рішенні Конституційного Суду Українивід09.02.1999року№1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) вказано, що до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
		   Оскільки частина друга статті 52 Закону України «Про освіту» 1991 року, була чинною у такій редакції на час виникнення правовідносин сторін цього спору, то такі цивільні правовідносини, що виникли між сторонами з моменту укладення угоди від 31.09.2012, регулюються саме нею.
		   Положення частини першої статті 58 Конституції України та частини другої статті 5ЦКУкраїни щодо зворотності дії в часі закону, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи, в даному разі потрібно розуміти так, що особа звільняється від встановленої законом цивільної відповідальності, в тому разі коли така відповідальність закріплена лише скасованим законом, однак скасування закону, який передбачає цивільну відповідальність особи, за загальним правилом не звільняє її від цивільної відповідальності на користь контрагента, якщо така відповідальність закріплена і в чинному цивільно-правовому договорі, укладеному цією особою.
		   Відповідач, підписуючи угоду №5 від 01.09.2011, погодилася на працевлаштування її навчальним закладом, отримала направлення для проходження інтернатури, навчаючись за кошти державного бюджету, погодилася відшкодувати вартість свого навчання у разі невиконання умов договору.
		   Однак, відповідач ОСОБА_1 не дотрималася вимог законодавства та угоди № 5 від 01.09.2011 в частині зобов`язання прибути на навчання в інтернатуру відповідно до направлення та пройти повний курс навчання згідно програми і відповідно відпрацювати три роки як молодий фахівець в державній установі охорони здоров`я.
		   Також суд враховує, що Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 20.09.2021 у справі № 607/11542/16-ц дійшов висновку, що оскільки частина друга статті 52 Закону України«Про освіту» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, та вищезазначені нормативно-правові акти, які передбачали обов`язок студента відпрацювати за направленням, були чинними, то такі цивільні правовідносини, що виникли між сторонами з моменту укладення угоди про підготовку фахівців з вищою освітою від 03.09.2012, регулюються саме ними. Крім того, пунктом 21 Порядку працевлаштування №367, передбачено обов`язок особи, яка не відпрацювала встановлений трирічний строк, компенсувати, крім вартості навчання, також всі витрати на освіту, тобто і виплати академічної стипендії.
		   Відповідно до пункту 4 Порядку призначення і виплати стипендій, затвердженого Постановою КабінетуМіністрів Українивід 12липня 2004року №882«Питання стипендіальногозабезпечення» (в редакції, чинній на дату укладення угоди від 01 вересня 2006 року, далі - Порядок призначення і виплати стипендій) особам, зазначеним у пункті 1 Порядку призначення і виплати стипендій, можуть призначатися академічні або соціальні стипендії, а окремим категоріям цих осіб можуть призначатися одночасно академічні і соціальні стипендії.
		   Відповідно до пункту 1 Порядку призначення і виплати стипендій його дія поширюється на осіб, які навчаються у навчальних закладах та наукових установах за рахунок коштів загального фонду державного бюджету, у навчальних закладах, що перебувають у власності Автономної Республіки Крим, та комунальних навчальних закладах за рахунок коштів відповідних бюджетів.
		   Пункт 6 Порядку призначення і виплати стипендій передбачав, що соціальні стипендії призначаються студентам і курсантам, які потребують соціального захисту та яким за підсумками навчання не призначена академічна стипендія. Підставою для призначення соціальної стипендії є наявність в особи права на отримання державних пільг і гарантій, установлених законами для відповідних категорій громадян.
		   Пункт 1 Порядку призначення і виплати стипендій (в чинній редакції, далі - чинна редакція Порядку призначення і виплати стипендій) передбачає, що його дія поширюється на осіб, які навчаються у навчальних закладах або наукових установах (далі - навчальні заклади) за державним (регіональним) замовленням за рахунок коштів загального фонду державного (відповідного місцевого) бюджету, зокрема, студентів денної форми навчання вищих навчальних закладів I-IV рівня акредитації (наукових установ) (далі - студенти) (підпункт 2).
		   Відповідно до пункту 4 чинної редакції Порядку призначення і виплати стипендій особам, визначеним пунктом 1 цього Порядку, призначаються такі стипендії:
		1) академічні, зокрема, особам, зазначеним у підпункті 2 пункту 1 цього Порядку - за результатами навчання у закладах вищої освіти (наукових установах);
		2) соціальні - на підставі законів, що встановлюють державні пільги і гарантії щодо призначення соціальних стипендій для окремих категорій громадян.
		   З наведених норм випливає, що студентам, які навчаються за державним замовленням у закладах вищої освіти державної або комунальної власності, призначається академічна стипендія за результатами навчання з урахуванням критеріїв, визначених Кабінетом Міністрів України, або соціальна стипендія як частина державних пільг і гарантій.
		   Таким чином, витрати на виплату академічної стипендії включаються до витрат на підготовку за державним замовленням одного фахівця.
		   Згідно з пунктом 1 частини першої статті 1215ЦК України не підлягають поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
		   Отже, стипендія, надана фізичній особі як засіб до існування, належить до особистих майнових виплат, яка виплачується громадянинові і не підлягає поверненню.
		   Водночас академічна стипендія призначається студентам як засіб заохочення академічної успішності і не ставить на меті забезпечення студента засобами для існування, на відміну від соціальної стипендії, яка призначається студенту саме як частина державної допомоги, тобто надається саме як засіб до існування.
		   Враховуючи викладене, академічні стипендії, які сплачуються студентам закладів вищої освіти, належать до категорії витрат на навчання таких студентів, які за наявності на те підстав підлягають компенсації замовникові відповідного навчання.
		   Згідно розрахунку фактичних затрат на навчання одного студента медичного факультету за державним замовленням випуску 2017 року за 2011-2017 навчальні роки вартість навчання становить 91677,90 грн., в тому числі по роках: 2011 рік  4287,76 грн., 2012 рік -13739,07 грн., 2013 рік  14307,11 грн., 2014 рік  15329,28 грн., 2015 рік  15266,82 грн., 2016 рік  16057,31 грн., 2017 рік  12690,55 грн., разом 91677,90 грн.
		Згідно довідки №07-18/3597 та №07-18/3598 від 14.10.2024 року отримана ОСОБА_1 стипендія за вересень 2011 року по вересень 2015 року становить 89865,91 грн. та з жовтня 2015 року по червень 2017 року становить 34114,27, загальна сума отриманої стипендії становить 123980,18 грн.
		   На адресу відповідача позивачем направлено лист-вимогу № 19-5/3604 від 15.10.2024 з пропозицією відшкодувати кошти витрачені на її навчання
		   Оскільки позивачем виконані повністю взяті на себе зобов`язання згідно укладеної Угоди про підготовку лікаря №5 від 01.09.2011, а відповідач ОСОБА_1 не дотрималася вимог законодавства та вказаної угоди в частині зобов`язання пройти повний екурс навчання в інтернатурі згідно програми та відпрацювати після закінчення навчального закладу, в якому навчалася за держзамовленням, протягом трьох років (відповідно до направлення на роботу), тому позовні вимоги в частині відшкодування вартості навчання у загальному розмірі 215658, 09 грн. (вартість навчання разом з виплаченою стипендією ) підлягають задоволенню. 
		   Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позов підставний та підлягає до задоволення в повному обсязі. 
		   Відповідно до ст.141 ЦПК України, суд також стягує з відповідача на користь позивача сплачений платіжною інструкцією № 2528 від 04.11.2024 судовий збір в сумі 3234,87 гривень.
		   Керуючись ст.ст.509,526,530,610,611,629,1166 ЦК України, ст.ст. 13, 141, 259, 263-265, 280-282,288-289 ЦПК України, суд,
		УХВАЛИВ:
		   Позовні вимоги задовольнити.
		   Стягнути з ОСОБА_1 на користь Тернопільського національного медичного університету імені І.Я.Горбачевського Міністерства охорони здоров`я України кошти затрачені на навчання в розмірі 91 677 (дев`яносто одну тисячу шістсот сімдесят сім) грн. 90 коп. та суму отриманої стипендії в розмірі 123980 (сто двадцять три тисячі дев`ятсот вісімдесят) грн. 18 коп. 
		   Стягнути з ОСОБА_1 на користь Тернопільського національного медичного університету імені І.Я.Горбачевського Міністерства охорони здоров`я України судові витрати в розмірі 3234 (три тисячі двісті тридцять чотири) грн. 87 коп. 
		Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем до Бучацького районного суду Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. 
		Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
		Апеляційну скаргу на рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду. 
		   Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
		 
		 
		 
		 
		 
		Суддя:  Р.  О.  Содомора

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...