Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 748/4732/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку; Воєнні злочини.
Надіслано судом: 24.02.2025. Зареєстровано: 24.02.2025. Забезпечено надання загального доступу: 25.02.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/748/132/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12024270000000719

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Провадження №1-кп/748/132/25
		Єдиний унікальний № 748/4732/24 
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		24 лютого 2025 року м. Чернігів
		Чернігівський районний суд Чернігівської області
		в складі: 
		головуючої судді ОСОБА_1 ,
		при секретарі ОСОБА_2 ,
		 
		   розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чернігові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08 квітня 2024 року за № 12024270000000719, за обвинуваченням:
		 
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Російської Федерації, с. Мугур-Акси, Монгун-Тайгинський кожун, Республіка Тива, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина Російської Федерації, раніше судимого 25 березня 2024 року Чернігівським районним судом Чернівської області за ч. 1 ст. 438 КК України до 12 років позбавлення волі,
		 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 438 КК України,
		 
		за участі сторін кримінального провадження:
		 
		прокурора ОСОБА_4 ,
		захисника обвинуваченого ОСОБА_5 ,
		потерпілого ОСОБА_6 , 
		 
		У С Т А Н О В И В:
		 
		Громадянин РФ ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , військовослужбовець НОМЕР_1 окремої мотострілецької бригади у складі збройних сил Російської Федерації (військова частина НОМЕР_2 ) перебував у тимчасово зайнятому с. Золотинка Чернігівського району Чернігівської області, тобто брав участь у вторгненні на територію України у складі російських окупаційних військ та усвідомлював свою участь у збройному конфлікті.
		 
		Так, в середині березня 2022 року, точної дати досудовим слідством не встановлено, близько 01:30 години, військовослужбовець ЗС РФ ОСОБА_3 , перебуваючи в с. Золотинка Чернігівського району Чернігівської області, діючи повторно, будучи одягнутим у формений одяг військовослужбовця збройних сил Російської Федерації, відкрито демонструючи автоматичну вогнепальну зброю невстановленого зразка, зайшов до будинку АДРЕСА_2 , яке не є військовим об`єктом, де в той час перебували цивільні особи - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Погрожуючи вогнепальною зброєю, ОСОБА_3 почав вимагати у них алкогольні напої, а після того, як ОСОБА_6 та ОСОБА_7 повідомили, що жодних спиртних напоїв у них немає, він обшукав будинок, та, знайшовши пляшку одеколону, випив її.
		 
		Надалі, ОСОБА_3 , в порушення вимог ст. ст. 4, 27, 29, 31, 32, 147 Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949 та ст. 48, ч. 1, 2 ст. 75 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол І), від 08 червня 1977 року, діючи умисно, усвідомлюючи явну злочинність власних дій, користуючись своєю фізичною перевагою, роздягнувшись до пояса та направивши на потерпілого вогнепальну автоматичну зброю невстановленого зразка змушував ОСОБА_6 упродовж 30 хвилин робити йому масаж ніг, чим принизив гідність та спричинив моральні страждання потерпілому, тобто вчинив катування.
		 
		Наступного дня, близько 13:00 годин, ОСОБА_3 з автоматичною вогнепальною зброєю в руках, в пошуках спиртних напоїв знову зайшов на подвір`я будинку АДРЕСА_2 , та наказав ОСОБА_6 , який знаходився на той час в середині свого будинку, вийти на подвір`я.
		 
		Перебуваючи на подвір`ї господарства та почувши від ОСОБА_6 , що у нього немає спиртних напоїв, ОСОБА_3 , усвідомлюючи, що перед ним цивільна особа, яка не має можливості чинити опір, усвідомлюючи явну злочинність власних дій, користуючись своєю перевагою, наніс два удари прикладом невстановленого зразка автоматичної зброї в область живота потерпілого, чим спричинив йому сильний фізичний біль, шляхом нанесення побоїв.
		 
		Через декілька днів, близько опівночі, більш точний час органом розслідування не встановлено, ОСОБА_3 , знову зайшов до будинку АДРЕСА_2 , де, принижуючи людську гідність, висловив погрозу вбивством ОСОБА_6 , яку він сприймав як реальну, а саме кричав, що зараз кине гранату та всіх повбиває, відкрито демонструючи при цьому ручну гранату, у зв`язку з чим потерпілому спричинено сильні моральні страждання. Далі, ОСОБА_3 обшукав будинок та знайшов старий мобільний телефон марки «Nokia», що належав потерпілому. Заволодівши мобільним телефоном, який не становив військової необхідності, тобто вчинивши розграбування, ОСОБА_3 залишив приміщення будинку.
		 
		Своїми протиправними діями, військовослужбовець ЗС РФ ОСОБА_3 вчинив жорстоке поводження з цивільним населенням, а саме катування стосовно цивільної особи - ОСОБА_6 та погрозу вбивством, а також вчинив порушення законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а саме розграбування майна, чим порушив вимоги ст. ст. 4, 27, 29, 31, 32 33 147 Женевської Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949 та ст. 48, ч. 1, 2 ст. 75 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол І), від 08 червня 1977 року.
		 
		   Судовий розгляд у межах даного кримінального провадження здійснювався в порядку спеціального судового провадження згідно з ухвалою Чернігівського районного суду Чернігівської області від 23 січня 2025 року за відсутності обвинуваченого ОСОБА_3 (in absentia), котрий показань суду не надавав.
		 
		   Разом з тим, вина обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому злочину підтверджується зібраними у кримінальному провадженні та безпосередньо дослідженими у судовому засіданні належними та допустимими доказами.
		 
		   Потерпілий  ОСОБА_6 у судовому засіданні показав, що він разом із ОСОБА_7 , яка на той час була його співмешканкою, перебували за місцем його проживання в АДРЕСА_2 . 02 березня 2022 року у с. Золотинка зайшли війська РФ. 15 чи 16 березня 2022 року до нього в будинок зайшов один військовослужбовець РФ азіатської зовнішності та почав вимагати алкогольні напої, при цьому вів себе агресивно, погрожував автоматом. Після того як він сказав, що алкогольних напоїв не має, той сам знайшов у будинку одеколон і випив. Далі, погрожуючи зброєю, змусив його робити масаж ніг. Після того, як даний військовослужбовець пішов від них, він сказав співмешканці, що більше не витримає такого приниження, якщо той буде знову змушувати робити масаж ніг. Наступного дня цей же військовослужбовець РФ знову прийшов до них в пошуках спиртного та сказав йому вийти з будинку. Перебуваючи на подвір`ї свого господарства, він сказав, що алкоголю не має, після цього, той вдарив його прикладом в область живота. Через декілька днів цей же військовослужбовець РФ знову зайшов до нього в будинок у пошуках спиртного. Він йому сказав, що алкоголю не має, тоді той, демонструючи гранату, сказав, що кине гранату та всіх повбиває. Такі погрози він сприймав як реальні, і боявся за своє життя. Потім цей військовослужбовець знайшов у будинку його мобільний телефон марки "Nokia", та пішов. Своє ім"я даний військовослужбовець йому не говорив. Сусідка йогоназивала чомусь"Маратом". Йомувідомо,що цейже військовослужбовецьзаходив майжеу всібудинки їхсела тавимагав спиртнінапої.Даного військовослужбовця він добре запам"ятав, і впізнав на фото за рисами обличчя, коли йому показував слідчий на комп"ютері. Потерпілий також зазначив, що мобільний телефон, який забрав військовослужбовець РФ,вінкупив б/уза 550грн,і ніякоїціності длянього немає. 
		 
		   Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні показала, що 02.03.2022, коли у с. Золотинка зайшли війська РФ, вона разом з іншими сусідами перебувала у підвалі будинку потерпілого ОСОБА_6 . Разом з потерпілим у його будинку вона проживала до 04.04.2022. Пам"ятає, що в двадцятих числах березня 2022 року, коли вони полягали спати, ночу, до будинку потерпілого зайшов військовослужбовець РФ - тувинець чи бурят, та став вимагати одеколон. Потерпілий дав йому бутилочку із одеколоном, той випив, роздягнувся до пояса, сказав, що у нього болить сердце, потім розбувся і сказав робити йому масаж ніг. Потерпілий перелякався і почав масажирувати йому ногу. Хвилин 30 потерпілий робив йому масаж ніг. Під ранок військовослужбовець від них пішов. Своє ім"я він їм не говорив. Свідком інших подій вона не була. З розмов жителів села Золотинка вона дізналася, що даний військовослужбовець ходив по всі будинкам у пошуку одеколону, і його називали ОСОБА_8 . Слідчий надав їй для впізнання декілька фотографій на одній з яких вона впізнала військовослужбовця по рисам обличчя, який приходив до потерпілого. 
		 
		   Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні показав, що 03.03.2022 у с. Золотинка зайшли війська РФ. На той час він перебував у АДРЕСА_3 , у будинку батьків, а з 04.03.2022 - по АДРЕСА_4 , так як будинок батьків згорів. До них часто, разів 4-5, приходив один і той же військовослужбовець - тувинець, який постійно вимагав алкогольні напої. Даний військовослужбовець РФ поводив себе агресивно, був зі зброєю, своє ім"я їм не називав. Говорив, що він з міста Кизил. У нього були вузькі очі, кругле обличчя. Слідчий надав йому для впізнання декілька фотографій на одній з яких він впізнав цього військовослужбовця по рисам обличчя. 
		 
		З витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань вбачається, що кримінальне провадження № 12024270000000719 за ч.1 ст.438 КК України було зареєстроване 08.04.2024 за матеріалами правоохоронних та контролюючих державних органів. ( а.п.49)
		   У заяві від 05.04.2024, ОСОБА_6 просив провести перевірку за фактом погроз фізичного характеру із застосуванням вогнепальної зброї з боку військового РФ, що мало місце з початку березня по 30 березня 2022 року, за адресою його помешкання: АДРЕСА_2 ( а.п.50)
		   Згідно з протоколом огляду документу від 10.06.2024, слідчим, у службовому кабінеті СУ ГУНП в Чернігівській області з залученням потепілого ОСОБА_6 проведено огляд відеофайлу під назвою "Знущався над сім"єю з малолітніми дітьми на Чернігівщині. СБУ встановила особу причетного росіянина". Під часогляду встановлено:при активуваннівеб-браузеру«GoogleChrome»на службовомукомп`ютері,введена назва:«Знущався надсім`єю змалолітніми дітьмина Чернігівщині.СБУ встановилаособу причетного росіянина»,після команди«виконати» відображенийсайт «YouTube»,на якомурозташований відеофайл.При переходіна сайт«YouTube»знаходиться відеозаписз архівутелеканал «Дитинець»тривалістю 1.02хв.з посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_3 Під часперегляду відеозаписубуло встановлено:«СБУ встановилочергового військовогоокупанта,причетного довоєнного злочину,що вчинивпід частимчасового захопленнячастини Чернігівщини,який знущавсянад сім`єюз малолітнімидітьми.Воєнним злочинцемвиявився 33-хрічний військовослужбовець НОМЕР_1 окремої мотострілкової,бригади зсрф ОСОБА_10 повідомляютьв управлінніСБУ вЧернігівській області...». ( а.п.64-69)
		 
		   Відповідно допротоколу пред`явленняособи длявпізнання зафотознімками від27.06.2024свідок ОСОБА_7 впізнала нафото особуна ім"я" ОСОБА_8 ",що якслідує здодатку допротоколу є ОСОБА_3 . ( а.п.81-83)
		 
		   Відповідно допротоколу пред`явленняособи длявпізнання зафотознімками від11.07.2024свідок ОСОБА_9 впізнав нафото особу,що якслідує здодатку допротоколу є ОСОБА_3 ,який підчас окупаціїсела Золотинказаходив доїхнього будинкуз гранатоюв руках. ( а.п.84-86)
		 
		   Відповідно до протоколу огляду місця події від 24.07.2024 з фототаблицею, оглянуто господарство АДРЕСА_2 ,проведено оглядтериторії ділянкибіля будинку,огляд будинку,зафіксовано наявністьпогребу укімнаті,вигляд кімнати№1,вигляд кімнати№2. ( а.п.71-80)
		 
		   27вересня 2024року заучастю потерпілого ОСОБА_6 було проведенослідчий експеримент,котрий зафіксованийвідповідним протоколомта доданимдо протоколувідеозаписом слідчоїдії.Під часслідчого експериментупотерпілий розповівта намісці показав,де знаходивсявін таспівмешканка вбудинку колиприйшов російськийвійськовий,де стояводеколон,який випивросійський військовий,де сидівросійський військовий,коли вінробив масаж,де знаходивсявін таросійський військовийна подвір"їгосподарства,коли тойвдарив йогоприкладом уживіт надругий день, дезнаходився віну будинкуколи натретій деньприйшов російськийвійськовий,та дезнаходився йогомобільний телефон,який забравросійський військовий. ( а.п.129-132)
		 
		   Відповідно до протоколу проведення слідчого експерименту від 27.09.2024 свідок ОСОБА_7 на місці показала погреб у будинку, де вони ховалися коли у с. Золотинка зайшли російські військові, показала де у кімнаті будинку перебували вона та потерпілий коли до них зайшов російський військовийз автоматомта вимагавспиртні напої,показала де сидів російський військовий коли змушував потерпілого робитимасаж ноги. ( а.п.134-137)
		 
		   У ходівиконання дорученнястаршого слідчогов ОВСвідділу СУГУНП вЧернігівській областіздійснено оглядінформації мережіІнтернет,яка перебуваєу загальномудоступі,доступна дляперегляду такопіювання,проведено РТОв с.Золотинка Чернігівськогорайону;встановлено свідків,мешканців с.Золотинка Чернігівськогорайону,які перебувалив населеномупункті уберезні 2022року уперіод окупаціївійськами РФ;встановлено,що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,громадянин РФ,уродженець м.Могур-Акси,Монгун-Тайгинськийкожун,Республіки Тива,засуджений Чернігівськимрайонним судомЧернігівської областіу кримінальномупровадженні ЄРДР№42022272130000029від 14.06.2022за ознакамикримінального правоопрушенняпередбаченого ч.1ст.438КК України. ( а.п.91)
		 
		   Згідно протоколуогляду від11.06.2024,здійснено огляделектронної інформації,яка знаходитьсяу всесвітніймережі Інтренетта перебуваєу вільномудоступі.У ходіогляду, задопомогою службовогокомп"ютерамарки Aser",із використаннямручного USB-маніпуляторатипу "миша",інстальованого браузера"Опера",здійснено вхіду мережу"Інтренет".Надалі,за допомогоюклавіатури таманіпулятора вадресній стрічціпошукового вікнабраузера,з використаннямVPNресурсу здійсненопошук сторінкив соціальніймережі «ВКонтанте»,в адреснійстрічці пошуковоговікна буловведено запит" ОСОБА_10 ",та здійсненопошук сторінкив соціальніймережі «ВКонтанте».В результатіпошуку виокремленосторінку користувача" ОСОБА_10 " НОМЕР_3 .При натисканніменю "Подробнаяинформация"відкрилось вікно,де зазначено: НОМЕР_4 ,день народження:24жовтня,сімейне становище:помолвен,город:Кызыл,родной город:Монгун-Тайга.На сторінцікористувача:" ОСОБА_10 "https://vk.com/ID139564980розміщено фотознімки ОСОБА_11 з членамиродини упобуті,які доступнідля загальногоперегляду такопіювання.Під часогляду здійснювалоськопіювання зображеньта перенесеноїх допротоколу огляду. ( а.п.92-95)
		 
		   Відповідно до протоколу огляду від 11.06.2024, здійснено огляд електронної інформації, яка знаходиться у всесвітній мережі Інтренет та перебуває у вільному доступі. У ході огляду, за допомогою службового комп"ютера марки Aser", із використанням ручного USB-маніпулятора типу "миша", інстальованого браузера " ОСОБА_12 ", здіснено вхід у мережу "Інтренет". Надалі, за допомогою клавіатури та маніпулятора в адресній стрічці пошукового вікна браузера введено запит "Орлан Доржу", за результатами виконання якого виокремлено ряд сторінок, в тому числі сторінки сайтів: https://suspiIne.media/chermhiv/713120-u-cernigovi-na-12-rokiv-zasudili- rosijskogo-vijskovogo-za-zorstoke-povodzenna-z-zitelami-viktorivki/ та встановлено, що зазначене посилання містить публікацію, доступну для перегляду та копіювання: «У Чернігові на 12 років засудили російського військового за жорстоке поводження з жителями Вікторівки». Йдеться про ОСОБА_3 , із Республіки Тива: військовослужбовця НОМЕР_1 окремої мотострілецької бригади. Там же розміщені фотознімки  ОСОБА_11 ; ІНФОРМАЦІЯ_4 - з азначене посиланнямістить публікаціюна сайті«Судова владаУкраїни»,доступну дляперегляду такопіювання,де опубліковано«Оголошення провиклик обвинуваченого ОСОБА_3 , уродженця м. Могур-Акси, Монгун-Тайгинський кожун, республіки Тива; проживаючий за адресою: військове містечко, м. Кизил, Республіка Тива РФ». Під часогляду здійснювалоськопіювання зображень. ( а.п.96-98)
		 
		   Згідно протоколуогляду документів від11.06.2024, підчас оглядувиявлено,що надиску DVD-Rнаявна папка"Київстар",всередині якоїнаявні документи"Київстар.pdf", "Київстар.xlsx".При відкриттядокументу "Київстар.xlsx"встановлено,що вньому міститьсябаза данихпро зв"язокабонента,надання телекомунікаційнихпослуг,у томучислі отриманняпослуг,їх тривалості,маршрутів передаваннятощо натериторії Чернігівськоїобласті влютому-березні2022року.Надалі,з вказанихданих відфільтрованоінформацію пророботу номерутелефону НОМЕР_5 ,який належить ОСОБА_13 .Встановлено,що данийномер бувактивний натериторії Чернігівськоїобласті уперіод з19.03.2022по 30.03.2022(всього126з"єднань),у т.ч.в межахдії базовихстанцій мобільногооператора,розташованих вселах Красилівка,Горбове,Смолянка Чернігівськогорайону. ( а.п.107-108)
		 
		   Відповідно до інформації, що опрацьована у військовій частині НОМЕР_6 , в період лютого - березня в районі АДРЕСА_5 зосереджувався один з підрозділів РФ БТГр НОМЕР_7 омсбр, НОМЕР_8 омсбр 41 А Центрального військового округу, а також підрозділів 40 інженерного саперного полку (в/ч НОМЕР_9 ). ( а.п.126)
		 
		   Згідно відомостей, наданих Головним управлінням розвідки Міністерства оборони України від 23.10.2024, ОСОБА_3 ймовірно військовослужбовець НОМЕР_10 артилерійської бригади НОМЕР_11 , 24.10.1990 р.н., у полоні не перебував, інформації щодо його загибелі не виявлено. ( а.с.128)
		 
		   За загальним визначенням воєнні злочини  це серйозні порушення міжнародного гуманітарного права (порушення законів і звичаїв війни), за вчинення яких передбачена кримінальна відповідальність фізичних осіб на національному та міжнародному рівнях. Посилання на серйозні порушення заборон містяться як у договірному, так і у звичаєвому міжнародному гуманітарному праві.
		 
		   Положеннями Женевської Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949, що ратифікована Указом Президії Верховної Ради Української РСР «Про ратифікацію Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року про захист жертв війни» від 03.07.1954 закріплений статус осіб, які перебувають під захистом, та яким має бути поводження з ними, зокрема містяться положення, спільні для територій сторін конфлікту та для окупованих територій.
		 
		   Згідно з положеннями статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана ВР України, є частиною національного законодавства України.
		 
		   У розділі XV «Перехідні положення» Конституції України, а саме у статті 1 зазначено, що закони та інші нормативні акти, прийняті до набуття чинності цією Конституцією, є чинними у частині, що не суперечить Конституції України.
		 
		   Статтями 6, 7 Закону України «Про правонаступництво України» передбачено, що Україна підтверджує свої зобов`язання за міжнародними договорами, укладеними Українською РСР до проголошення незалежності України.
		 
		   Україна є правонаступником прав і обов`язків за міжнародними договорами Союзу РСР, які не суперечать Конституції України та інтересам республіки.
		 
		   Конвенція про захист цивільного населення під час війни підписана 12.08.1949, набрала чинності 21.10.1950.
		 
		   Українською РСР ця Конвенція була ратифікована Указом Президії Верховної Ради від 03.07.1954 із застереженнями та набрала чинності для України 03.01.1955.
		 
		   Отже, Женевські конвенції від 12.08.1949 безумовно є частиною національного законодавства, застосовними до збройного конфлікту на території України, діючи для України у порядку правонаступництва, як і для РФ. Україна також є стороною усіх Додаткових протоколів до ЖК від 12.08.1949.
		 
		   Відповідно до ч. 5 ст. 3 КК України закони України про кримінальну відповідальність мають відповідати положенням, що містяться в чинних міжнародних договорах, згоду на обов`язковість яких надано ВР України, й положення ст. 438 КК України в частині інкримінованого злочину такими є.
		 
		   Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.2 Конвенції на додаток до положень, які втілюються в мирний час, ця Конвенція застосовується до всіх випадків оголошеної війни чи будь-якого іншого збройного конфлікту, що може виникнути між двома чи більше Високими Договірними Сторонами, навіть якщо одна з них не визнає стану війни.
		 
		   Конвенція також застосовується до всіх випадків часткової або цілковитої окупації Високої Договірної Сторони, навіть якщо ця окупація не натрапляє на жодний збройний спротив.
		 
		   Як передбачено ст.6 Конвенції, ця Конвенція повинна застосовуватися з самого початку будь-якого конфлікту або окупації, зазначених у статті 2.
		 
		   На території сторін конфлікту застосування Конвенції припиняється після загального припинення бойових дій.
		 
		   На окупованій території застосування цієї Конвенції припиняється через рік після загального припинення бойових дій, але окупаційна держава, настільки, наскільки вона виконує функції уряду на цій території, буде пов`язана на строк окупації положеннями таких статей цієї Конвенції: 1 - 12, 27, 29 - 34, 47, 49, 51 - 53, 59, 61 - 77 та 143.
		 
		   Особи, що перебувають під захистом, звільнення, репатріація або влаштування яких відбудуться після цих строків, будуть протягом зазначеного часу перебувати під захистом цієї Конвенції.
		 
		   Отже, міжнародне гуманітарне право (далі  МГП), у т.ч. Конвенція та Додаткові протоколи до неї, застосовується під час збройного конфлікту, поняття якого відсутнє у договірному міжнародному праві.
		 
		   Разом з тим, визначення збройного конфлікту міститься у п. 70 Рішення Апеляційної палати МКТЮ у справі ОСОБА_14 від 2 жовтня 1995 року («The Prosecutor v. Dusko Tadic»), згідно з яким «… збройний конфлікт існує тоді, коли має місце застосування збройної сили між Державами або тривале збройне насильство між урядовими силами та організованими збройними групами, або між такими групами в межах Держави. Міжнародне гуманітарне право застосовується з часу початку таких збройних конфліктів і виходить за межі припинення військових дій, поки не буде укладено мир; або, у випадку внутрішніх конфліктів, поки не буде досягнуто мирного вирішення конфлікту. До того моменту міжнародне гуманітарне право продовжує діяти на всій території ворогуючих Держав або, у випадку внутрішніх конфліктів, всій території, підконтрольній одній стороні, незалежно від того, чи ведуться там фактичні бої.
		 
		   Суд також ураховує, що відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» датою початку тимчасової окупації РФ окремих територій України є 19.02.2014 року.
		 
		   Окремі об`єкти нафтогазовидобування в межах континентального шельфу України є окупованими РФ з 19.02.2014 року. Перелік таких об`єктів визначається Кабінетом Міністрів України.
		 
		   Автономна Республіка Крим та місто Севастополь є тимчасово окупованими РФ з 20.02.2014 року.
		 
		   Окремі території України, що входять до складу Донецької та Луганської областей, є окупованими РФ (у тому числі окупаційною адміністрацією РФ) починаючи з 07.04.2014 року. Межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях з цієї дати, визначено Президентом України за поданням Міністерства оборони України, підготовленим на основі пропозицій Генерального штабу Збройних Сил України.
		 
		   Крім того, у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, в Україні на підставі Указу Президента України №64/2022, затвердженого Законом України № 2102-IX, із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 року введено і діє на даний час воєнний стан.
		 
		   Таким чином, з 19.02.2014 року на території України має місце міжнародний збройний конфлікт.
		 
		   Суд також ураховує, що не має бути доведено, що збройний конфлікт мав саме «причинний зв`язок» із вчиненим воєнним злочином, але існування збройного конфлікту має щонайменше відігравати істотну роль у здатності винного вчинити злочин, у його рішенні вчинити злочин, у способі його вчинення або тієї мети, з якою він був вчинений (справа «The Prosecutor v. Kunarac, Kovac and Vukovic», МТКЮ).
		 
		   Отже, діяння, викладені в обвинувальному акті щодо ОСОБА_3 , та які мали місце у березні 2022 року під час окупації ЗУ РФ с.Золотинка Чернігівського райну Чернігівської області, відбувалися під час міжнародного збройного конфлікту і безпосередньо пов`язані з наявністю такого конфлікту.
		 
		   Згідно з ч.2 ст.43 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12.08.1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I) від 08.06.1977 року (далі  Протокол І), особи, які входять до складу збройних сил сторони, що перебуває в конфлікті (крім медичного і духовного персоналу, про який ідеться у статті 33 Третьої конвенції), є комбатантами, тобто вони мають право брати безпосередню участь у воєнних діях.
		 
		   Виходячи з ч.2 ст.44 Протоколу І всі комбатанти зобов`язані додержувати норми міжнародного права, застосовуваного в період збройних конфліктів.
		 
		   Таким чином, суд доходить висновку, що ОСОБА_3 у березні 2022 року усвідомлював наявність на території України міжнародного збройного конфлікту, свій обов`язок додержуватися приписів міжнародного гуманітарного права.
		 
		   Крім того, суд ураховує, що згідно з ч.1 ст.4 Конвенції особами, що перебувають під захистом цієї Конвенції, є ті, хто в будь-який момент та за будь-яких обставин опиняються, у разі конфлікту чи окупації, під владою сторони конфлікту або окупаційної держави, громадянами яких вони не є.
		 
		   Згідно зі ч.1 ст.27 Конвенції особи, що перебувають під захистом, мають право за будь-яких обставин, на особисту повагу, повагу до своєї честі, права на сім`ю, їхніх релігійних переконань та обрядів, звичок та звичаїв. До них завжди слід ставитися гуманно й захищати їх, зокрема, від будь-якого акту насильства чи залякування, від образ та цікавості натовпу.
		 
		   Відповідно до преамбули Протоколу I положення даних конвенцій та цього Протоколу повинні за всіх обставин цілком застосовуватися до всіх осіб, які перебувають під захистом цих документів, без яких-небудь несприятливих відмінностей, що полягають у характері чи походженні збройного конфлікту або у причинах, що висуваються Сторонами в конфлікті чи приписуються їм.
		 
		   Отже, цивільне населення, що перебувало у с. Золотинка Чернігівського району Чернігівської області протягом березня 2022 року під час окупації збройними силами РФ цього населеного пункту, мало статус осіб, що перебувають під захистом Конвенції.
		 
		   Відповідно до ст. 31 Конвенції жодний примус фізичного чи морального порядку не може застосовуватися до осіб, які перебувають під захистом, зокрема з метою отримання від них або від третіх осіб якихось відомостей.
		 
		   Статтею 32 Конвенції передбачено, що Високі Договірні Сторони спеціально дають згоду на те, що їм забороняється застосування будь-яких заходів, які можуть завдати фізичних страждань або призвести до знищення осіб, що перебувають під захистом, які є під їхньою владою. Ця заборона поширюється не лише на вбивства, тортури, тілесні покарання, калічення та медичні чи наукові досліди, які не викликані потребою лікування особи, що перебуває під захистом, а й на будь-яке інше брутальне поводження з боку як цивільних, так і військових властей.
		 
		   Як слідує зі ст.147 Конвенції серйозні порушення охоплюють такі дії, якщо їх здійснено проти осіб або власності, які перебувають під захистом цієї Конвенції: умисне вбивство, тортури або нелюдяне поводження, зокрема біологічні експерименти, які умисно спричинять великі страждання чи серйозні травми тілу чи здоров`ю, нелегальна депортація чи переведення або нелегальне ув`язнення особи, що перебуває під захистом, примушення особи, що перебуває під захистом, служити в збройних силах ворожої держави, або умисне відбирання в особи, що перебуває під захистом, прав на справедливий і офіційний судовий процес, рекомендований цією Конвенцією, захоплення полонених і широкомасштабне руйнування і привласнення власності, не виправдане воєнною необхідністю, і здійснюване незаконним чином і безцільно.
		 
		   Виходячи з ч.ч.1, 2 ст.75 Протоколу І кожна сторона має з повагою ставитися до особи, честі, переконань та релігійних обрядів усіх осіб, які перебувають під владою сторони, що бере участь у конфлікті, і не користуються сприятливим ставленням згідно з Конвенціями або згідно з цим Протоколом; заборонені й будуть залишатися забороненими в будь-який час і в будь-якому місці такі дії, незалежно від того, чиняться вони представниками цивільних чи воєнних органів: насильство над життям, здоров`ям і фізичним та психічним станом осіб, зокрема, катування всіх видів - фізичні чи психічні; тілесні покарання; знущання над людською гідністю, зокрема, принижуюче й образливе поводження; погрози вчинити будь-яку з вищезазначених дій.
		 
		   Сторона обвинувачення, на яку покладено тягар доведення висунутого обвинувачення, подала суду істотні докази та достатні пояснення стосовно обставин порушення законів та звичаїв війни обвинуваченим ОСОБА_3 .
		 
		   Водночас, й з урахуванням форми цього судового розгляду, важливо відзначити, що сторона захисту у будь-якому разі не діяла формально.
		 
		   Враховуючи наведене, показання потерпілого, свідків та досліджені судом матеріали кримінального провадження у своїй сукупності та взаємозв`язку доводять винуватість ОСОБА_3 в жорстокому поводженні з цивільним населенням, у порушенні законів та звичаїв війні, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та його дії органом досудового розслідування правильно кваліфіковані за ч.1 ст.438 КК України.
		 
		   Відповідно до положень ч.5 ст.374 КПК України, у разі ухвалення вироку за наслідками кримінального провадження, у якому здійснювалося спеціальне досудове розслідування або спеціальне судове провадження (in absentia), суд окремо обґрунтовує, чи були здійснені стороною обвинувачення всі можливі передбачені законом заходи щодо дотримання прав ОСОБА_3 , як підозрюваного та обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя з урахуванням здійснення спеціального досудового розслідування та спеціального судового провадження.
		 
		   Приймаючи рішення щодо проведення спеціального досудового розслідування та проведення розгляду за процедурою in absentia, суд виходив із того, що інкримінований обвинуваченому злочин та його поведінка підпадали під вимоги, зазначені у ч.2 ст.297-1 КПК України. Положення закону щодо здійснення спеціального досудового розслідування та спеціального судового провадження не визнані неконституційними і є такими, що узгоджуються зі стандартами, визначеними у Резолюції (75) 11 Комітету Міністрів Ради Європи щодо критеріїв, які регламентують провадження, що здійснюється за відсутності обвинуваченого. Так відповідно до рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи важливою умовою застосування спеціального досудового розслідування та спеціального судового розгляду є те, щоб під час спеціального досудового розслідування або спеціального судового провадження було забезпечено процесуальні права та гарантії осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, зокрема, право обвинуваченого бути поінформованим належним чином про дату слухання справи та про своє право на законне чи інше представництво в суді.
		 
		   Постановою слідчого від 11.10.2024 ОСОБА_3 було оголошено у розшук.
		 
		   Ухвалою слідчого судді Новозаводського районного суду міста Чернігова від 14.10.2024 надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування за ч.1 ст.438 КК України стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 .
		 
		   Після постановлення ухвали слідчого судді, якою надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування стосовно ОСОБА_3 , відповідно до вимог ч. 4 ст. 46 КПК України, ст. 42 КПК України, п. 8 ч. 2 ст. 51 КПК України та ч. 2 ст. 297-5 КПК України реалізацію його прав здійснював захисник, який отримав необхідні процесуальні документи, знайомився з матеріалами кримінального провадження.
		 
		   Повістки про виклик ОСОБА_3 , повідомлення його про підозру, повідомлення про початок здійснення спеціального досудового розслідування надсилались та публікувались відповідно до вимог КПК України шляхом публікування на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора та на стадії судового розгляду - на офіційному веб-сайті Чернігівського районного суду Чернігівської області, а також у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - у газеті «Урядовий кур`єр» в рубриці «Оголошення». Будь-які клопотання від обвинуваченого на адресу суду не надходили.
		 
		   З огляду на зазначене, орган досудового розслідування вживав всіх можливих передбачених КПК України заходів для виклику та розшуку обвинуваченого, щоб забезпечити його можливість безпосередньо та через обраного захисника реалізовувати права підозрюваного на стадії досудового розслідування.
		 
		   Крім того, згідно з ухвалою Чернігівського районного суду Чернігівської області від 23 січня 2025 року відносно ОСОБА_3 здійснювалось спеціальне судове провадження. У судовому засіданні приймав участь захисник, котрий був захисником і на стадії досудового розслідування та обізнаний з матеріалами кримінального провадження від початку здійснення спеціального досудового розслідування.
		 
		   При цьому, судом також вживалися заходи для виклику обвинуваченого для забезпечення доступу до правосуддя, у зв`язку із чим на кожне судове засідання останній викликався у порядку ст. 323 КПК України. Повістки про виклик опубліковані у газеті «Урядовий кур`єр» у розділі «Оголошення: виклики в суд», а також на офіційному сайті Чернігівського районного суду Чернігівської області.
		 
		   Захисник обвинуваченого здійснював активні дії, спрямовані на захист обвинуваченого: приймав участь у допиті потерпілого, свідків та дослідженні доказів, виступав у дебатах.
		 
		   Враховуючи наведене, суд вважає, що стороною обвинувачення та судом вживалися достатні заходи щодо дотримання прав обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя, з урахуванням здійснення спеціального досудового розслідування та спеціального судового провадження.
		 
		   Вирішуючи питання про вид та розмір покарання суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, наслідки які настали від даного кримінального правопорушення, відомості про особу винного, наявність обставин, що обтяжують покарання.
		 
		   Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_3 , суд визнає вчинення кримінального правопорушення повторно.
		 
		   Обставини, що пом`якшують покарання ОСОБА_3 відсутні.
		 
		   З урахуванням викладеного, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, який має судимість, відсутність обставин, що пом`якшують його покарання, наявність обставини, що обтяжує його покарання, суд вважає за необхідне призначити остаточне покарання обвинуваченому у вигляді 12 років позбавлення волі, що є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень.
		 
		   Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_3 вчинив даний злочин до ухвалення вироку Чернігівським районним судом Чернігівської області від 25.03.2024, тому при призначенні остаточної міри покарання слід керуватися положеннями ч. 4 ст.70 КК України.
		 
		   Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
		 
		   Процесуальні витрати та речові докази у провадженні відсутні.
		   
		   Оскільки ухвалою слідчого судді Новозаводського районного суду міста Чернігова від 04.11.2024 року ОСОБА_3 в порядкуч.6ст.193КПК Україниобрано запобіжнийзахід увигляді триманняпід вартоюбез визначеннязастави,то вказанийзапобіжний західдо набраннявироком законноїсили слідзалишити незмінним. При цьому, строк відбування покарання обвинуваченому слід обраховувати з моменту звернення вироку до виконання, тобто із дня фактичного його затримання.
		 
		   На підставі викладеного, керуючись ст.ст.370, 371, 373, 374 КПК України, суд, 
		 
		У Х В А Л И В :
		 
		    ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.438 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 11 (одинадцять) років.
		 
		   На підставіч.4ст.70КК України,за сукупністюзлочинів,шляхом поглинення менш суворого покарання за цим вироком більш суворим покаранням за вироком Чернігівського районного суду Чернігівської області від 25 березня 2024 року, остаточно призначити  ОСОБА_3  покарання за сукупністю злочинів у виді позбавлення волі на строк 12 (дванадцять) років.
		 
		   Запобіжний захід ОСОБА_3 до вступу вироку у законну силу залишити без змін - тримання під вартою. Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з моменту його фактичного затримання.
		 
		   На вирок може бути подана апеляція до Чернігівського апеляційного суду через Чернігівський районний суд протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
		 
		   Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
		 
		   У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		 
		   Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити захиснику та прокурору.
		 
		 
		 
		Суддя: ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...