Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/22365/24 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із житлових відносин, з них; про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням.
Надіслано судом: 24.02.2025. Зареєстровано: 24.02.2025. Забезпечено надання загального доступу: 25.02.2025.
Дата набрання законної сили: 02.01.2025
Номер судового провадження: 2/761/7955/2024

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 761/22365/24
		Провадження № 2/761/7955/2024
		РІШЕННЯ 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		(заочне)
		 
		       02 грудня 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
		головуючого судді Юзькової О.Л.,
		при секретарі Марінченко Л.В.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		       Представник ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, в якій просить визнати ОСОБА_2 , ОСОБА_3 такими, що втратили право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 . Вимоги позову обґрунтовані тим, що 24 грудня 1973 року чоловіку Позивача - ОСОБА_4 , як пресовщику Завода «Укркабель», було видано ордер за № 17553 на право на зайняття жилої площі: квартири АДРЕСА_1 , яка складається із однієї кімнати, загальною площею 20,2 (двадцять цілих та два десятих) квадратних метрів. Серед осіб, яким надавалось право зайняти дану квартиру для проживання значаться: ОСОБА_4 (чоловік Позивача), ОСОБА_1 (Позивач), ОСОБА_5 (син) та ОСОБА_6 (син). В подальшому, у шлюбі Позивача із ОСОБА_4 , народилася донька - ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), яка була також зареєстрована у квартирі. ІНФОРМАЦІЯ_2 помер чоловік Позивача ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_3 помер син Позивача ОСОБА_6 . У липні 2008 року ОСОБА_5 - син Позивача, попросив на пів року зареєструвати в квартирі  ОСОБА_2 (Відповідача 1), син ОСОБА_3 (Відповідача 2), з якою на той момент перебували у стосунках та в подальшому уклали шлюб. В подальшому, в квартирі зареєстровала своє місце проживання і Відповідач 2 - ОСОБА_3 . У 2015 році син Позивача - ОСОБА_5 уже із своєю дружиною (Відповідач 2) переїхали на постійне проживання до Росії та з ними обірвався будь-який зв`язок. Станом на сьогодні, будь-які відносини та спілкування між Позивачем та Відповідачами припинене. Після проведення дій по реєстрації місця проживання Відповідачів, до квартири вони більше не появлялись. Особистих речей Відповідача 1 та Відповідача 2 у квартирі ніколи не було. Станом на сьогодні, разом із Позивачем, окрім Відповідачів, в Квартирі зареєстровані та проживають донька Позивача - ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та внучка Позивача - ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ). Місце проживання Відповідачів на даний час невідоме, витрати по утриманню житла не несуть. З огляду на викладене, посилаючись на ст. 71,72 ЖК України Позивач просить визнати ОСОБА_2 , ОСОБА_3 такими, що втратили право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .
		       Провадження в справі відкрито 27.06.2024, відповідно до ст. ст. 19, 274 ЦПК України вирішено питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
		       Позивач та її представник про день та час розгляду справи повідомлялися належним чином, як свідчать матеріали справи просять розглядати справу за їх відсутності. Заперечень щодо ухвалення заочного рішення в адресу суду від  ОСОБА_1 не надходило.
		       Відповідачі, будучи належним чином повідомленими про відкриття провадження в справі, у встановленому законом порядку відзив на позов не подали, в судове засідання не з`явився.
		       За таких обставин, зважаючи на положення ст. ст. 223, 280 ЦПК України, за відсутності заперечень сторони позивача, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних доказів, провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.
		       Дослідивши наявні в справі докази, та надавши їм відповідну оцінку суд приходить до наступного висновку. 
		       Судом встановлено, що 24 грудня 1973 року ОСОБА_4 , пресовщику Завода «Укркабель», було видано ордер за № 17553 на право на зайняття жилої площі: квартири АДРЕСА_1 , яка складається із однієї кімнати, загальною площею 20,2 (двадцять цілих та два десятих) квадратних метрів. 
		       Серед осіб, яким надавалось право зайняти дану квартиру для проживання значаться: ОСОБА_4 , ОСОБА_1 (дружина), ОСОБА_5 (син) та ОСОБА_6 (син). 
		       В подальшому, у шлюбі позивача із ОСОБА_4 , народилася донька - ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), яка була також зареєстрована у квартирі.
		        ІНФОРМАЦІЯ_2 помер чоловік Позивача ОСОБА_4 (свідоцтво про смерть НОМЕР_1 копія наявна в матеріалах справи).
		        ІНФОРМАЦІЯ_3 помер син Позивача ОСОБА_6 (свідоцтво про смерть НОМЕР_2 копія наявна в матеріалах справи).
		       У липні 2008 року на прохання сина позивача ОСОБА_5 в квартирі зареєстровано  ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
		        Із позовної заяви вбачається, що після проведення дій по реєстрації місця проживання відповідачів, останні в помешканні не проживали, їх особистих речей в квартирі не має.
		       Доказів, які б свідчили, що відповідачі несуть витрати на утримання майна матеріали справи не містять.
		       Також відсутні докази, які свідчать про те, що відповідачам чиняться перешкоди в користуванні квартирою.
		       Згідно з положеннями ч. 1 ст. 16 ЦК України, ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		       Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		       Положеннями ст. ст. 12, 81 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цих Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		       Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.
		       Згідно зі статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
		       Частиною четвертою статті 9 ЖК України передбачено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
		       До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки (частина друга статті 64 ЖК України).
		        Стаття 71 ЖК України встановлює загальні правила збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами. За змістом цієї статті при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
		       Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.
		       Відповідно до статті 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
		       Аналіз статей 71, 72 ЖК УРСР дає підстави для висновку, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщеннями за двох умов: не проживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин такого не проживання.
		       Вичерпного переліку таких поважних причин житлове законодавство не встановлює, в зв`язку з чим поважність причин відсутності особи за місцем проживання визначається судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи.
		       Європейський суд з прав людини вказує, що "втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла" (KRYVITSKA AND KRYVITSKYY v. UKRAINE, N 30856/03, § 41, ЄСПЛ, від 02 грудня 2010 року) "Втручання держави є порушенням статті 8 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимну мету, одну чи декілька, що перелічені у пункті 2 статті 8, не здійснюється "згідно із законом" та не може розглядатись як "необхідне в демократичному суспільстві…" (KRYVITSKA AND KRYVITSKYY v. UKRAINE, N 30856/03, § 42, ЄСПЛ, від 02 грудня 2010 року).
		       У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 жовтня 2018 року у справі N 490/12384/16-ц зроблено висновок по застосуванню статей 71, 72 ЖК Української РСР, який полягає в тому, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщенням за двох умов: не проживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин. Саме на позивача процесуальний закон покладає обов`язок довести факт відсутності відповідача понад встановлені статтею 71 ЖК Української РСР строки у жилому приміщенні без поважних причин, що позивач не довів. Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності.
		       Як роз`яснено в п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року за N 2 "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України", у справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням, необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності суд може продовжити пропущений строк. Відповідно до ст. 107 ЖК наймач або член його сім`ї, який вибув на інше постійне місце проживання, втрачає право користування жилим приміщенням з дня вибуття, незалежно від пред`явлення позову про це. 
		       Разом з тим належить враховувати, що згідно п. 5 ст. 71 ЖК (в редакції Закону від 18 грудня 1991 р. інваліди, влаштовані в будинки-інтернати або інші установи соціальної допомоги, мають право на збереження за ними жилої площі протягом 12 місяців. На ствердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписках, переадресовка кореспонденції, утворення сім`ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо).
		       Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 3 ст. 77 ЦПК України визначено, що сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
		       Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. (ст. 76 ЦПК України)
		       Належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.
		       Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. (ст. 79 ЦПК України).
		       Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (ст. 80 ЦПК України)
		       Таким чином, вбачається послідовність тверджень Позивача стосовно того, що Відповідач 1 та Відповідач 2 не проживають у квартирі АДРЕСА_1  із моменту їх реєстрації, а з 2015 року Позивачу не відомо точне місце проживання Відповідачів (окрім лише факту, що Відповідач 2 переїхала на постійне проживання до росії). Оскільки Відповідачі більше аніж 6 місяців не проживають у квартирі АДРЕСА_1 , тому позовні вимоги про визнання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 такими, що втратили право користування житловим приміщенням за адресою: квартира АДРЕСА_1 , підлягають задоволенню.
		       В силу положень ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		       З`ясувавши всі обставини справи, дослідивши наявні в ній докази, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
		       Питання щодо судових витрат суд вирішує на підставі положень ст. 141 ЦПК України і в зв`язку з задоволенням позовних вимог, судові витрати, понесені позивачем, підлягають відшкодуванню відповідачами порівну, пропорційно до задоволених позовних вимог в розмірі сплаченого судового збору в розмірі 2 422, 40 грн.
		       Разом з тим, суд вважає за можливе відмовити у задоволенні вимоги про стягнення витрат на правову допомогу, оскільки позивачем не було надано розрахунок понесених витрат в порушення положень ст. 134 ЦПК України.
		       На підставі викладеного та керуючись статтями 9, 71, 72 ЖК Української РСР, статтею 160 Сімейного кодексу України, статтями 25, 26, 29 Цивільного кодексу України, статтями 2, 4, 10, 12, 13, 76-83, 89, 141, 258, 259 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
		ВИРІШИВ:
		 
		       Позов задовольнити.
		       Визнати ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 РНОКПП: НОМЕР_3 ) таким, що втратив право користування житлом за адресою: АДРЕСА_2 .
		       ???Визнати ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 РНОКПП:невідомий) такою, що втратила право користування житлом за адресою: АДРЕСА_2 .
		       Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 ,РНОКПП: НОМЕР_4 ,  АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 1 211 грн. 20 коп.
		       Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП:невідомий, АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_4 ,  АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 1 211 грн. 20 коп.
		       Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
		       Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.
		       Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подано протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
		       Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
		       У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ст.ст. 353-357 ЦПК України до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з урахуванням п. 15.5. Перехідних положень ЦПК України , у цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
		       Повний текст рішення суду складено 06 грудня 2024 року.
		       Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...