Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 369/18964/23 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров'я населення.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 25.02.2025. Забезпечено надання загального доступу: 26.02.2025.
Дата набрання законної сили: 18.02.2025
Номер судового провадження: 51-3907км24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12023116450000330

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		18 лютого 2025 року
		м. Київ
		справа № 369/18964/23
		провадження № 51-3907км24
		Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
		головуючого                                              ОСОБА_1 ,
		суддів                                                          ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання             ОСОБА_4 ,
		прокурора                                                   ОСОБА_5 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, яка брала участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Київського апеляційного суду від 23 травня 2024 року щодо
		ОСОБА_6 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Антрацит Луганської області, жителя АДРЕСА_1 , раніше судимого вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 травня 2023 року за ч. 1 ст. 309 КК,
		засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК, і
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		Вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 листопада 2023 року ОСОБА_6 визнано винуватим за ч. 2 ст. 309 КК та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік.
		На підставі ч. 1 ст. 71 КК до покарання за вказаним вироком приєднано невідбуту частину покарання за вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 травня 2023 року та з врахуванням ст. 72 КК призначено ОСОБА_6 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 1 місяць.
		Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у цьому кримінальному провадженні.
		Ухвалою Київського апеляційного суду від 23 травня 2024 року вирок місцевого суду змінено в частині призначеного покарання та призначено ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 309 КК покарання у виді штрафу в розмірі 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 грн.
		На підставі ч. 4 ст. 53 КК ОСОБА_6 розстрочено виплату штрафу рівними частками на строк 12 місяців щомісячно.
		Вирішено вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 травня 2023 року виконувати самостійно.
		В решті вирок місцевого суду залишено без змін.
		Судами попередніх інстанцій ОСОБА_6 визнано винуватиму незаконному придбанні та зберіганні без мети збуту, вчиненому протягом року після засудження за цією статтею, психотропної речовини, обіг якої обмежено, - амфетаміну масою 0,224 г, яку у нього було виявлено працівниками поліції 14 липня 2023 року.
		Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала 
		У касаційній скарзі прокурор посилається на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		На обґрунтування касаційних вимог прокурор стверджує, що під час призначення покарання засудженому апеляційний суд не врахував того, що ОСОБА_6 вдруге засуджений за кримінальне правопорушення, передбачене ст. 309 КК, а також факт його вчинення в період іспитового строку через 2 місяці після ухвалення попереднього вироку. Зазначає, що призначення засудженому штрафу призвело до уникнення ним реальної міри покарання за вчинене. Вважає, що апеляційний суд безпідставно не застосував ст. 71 КК під час призначення ОСОБА_6 остаточного покарання.
		Позиції учасників судового провадження
		В судовому засіданні прокурор підтримав вимоги касаційної скарги, просив її задовольнити.
		Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не з`явилися.
		Мотиви суду
		Колегія суддів заслухала суддю-доповідача, пояснення прокурора, перевірила матеріали кримінального провадження, наведені у касаційній скарзі доводи і дійшла висновку про наявність підстав для її задоволення.
		Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		В силу зазначеної норми Суд під час оцінки касаційних доводів виходить із фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, встановлених судами попередніх інстанцій.
		Висновок суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення та правильності кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 309 КК за обставин, встановлених у вироку місцевого суду, що ґрунтуються на доказах, досліджених у порядку ч. 3 ст. 349 КПК, у касаційній скарзі не оспорюються.
		Колегія суддів звертає увагу на те, що аргументи касаційної скарги в частині неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого зводяться до незгоди прокурора із призначенням засудженому апеляційним судом основного покарання у виді штрафу та незастосуванням вимог ст. 71 КК.
		Суд доходить висновку, що вказані доводи касаційної скарги прокурора заслуговують на увагу.
		Відповідно до ч. 3 ст. 78 КК у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового кримінального правопорушення суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими в статтях 71, 72 цього Кодексу.
		Згідно із ч. 1 ст. 71 КК, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком. 
		Частиною 4 ст. 71 КК передбачено, що остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.
		За правилами ч. 3 ст. 72 КК основне покарання у виді штрафу при призначенні його за сукупністю кримінальних правопорушень і сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягає і виконується самостійно.
		Суд неодноразово наголошував у постановах про те, що положення ч. 3 ст. 72 КК прямо вказують на необхідність застосування вимог статей 70, 71 КК щодо призначення покарання за сукупністю кримінальних правопорушень та за сукупністю вироків, оскільки передбачають не самостійне виконання вироків, якщо одним чи кількома з них призначено покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, а лише неможливість складення цих покарань з іншими видами покарань під час призначення їх за сукупністю кримінальних правопорушень або за сукупністю вироків і необхідність самостійного (окремого) виконання цих покарань.
		У разі засудження особи за кримінальне правопорушення, вчинене у період іспитового строку за попереднім вироком, визначеним у порядку статей 75, 79, 104 КК, та призначення покарання, яке згідно із ч. 3 ст. 72 КК за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягає, суд, незважаючи на це, має застосувати вимоги ст. 71 КК і визначити за сукупністю вироків таке остаточне покарання, яке має бути більшим як від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, так і від невідбутої частини покарання за попереднім вироком. У такому випадку суд визначає остаточне покарання у виді сукупності невідбутої частини покарання за попереднім вироком і покарання за новим вироком та ухвалює рішення про їх самостійне виконання.
		У цій справі вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 травня 2023 року ОСОБА_6 визнано винуватим та засуджено за ч. 1 ст. 309 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік та на підставі ст. 75 КК його було звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік. 
		14 липня 2023 року, тобто в період іспитового строку, ОСОБА_6 вчинив нове кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 309 КК, за яке його було засуджено вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 листопада 2023 року.
		Незважаючи на те, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 309 КК, ОСОБА_6 вчинив у період іспитового строку за попереднім вироком, апеляційний суд, змінюючи вказаний вище вирок у частині призначеного покарання, призначив останньому покарання за це кримінальне правопорушення у виді штрафу в розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 грн, і постановив, що в силу вимог ч. 3 ст. 72 КК вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 травня 2023 року підлягає самостійному виконанню, чим неправильно застосував кримінальний закон.
		Водночас суд апеляційної інстанції не врахував наведених вище положень закону та судової практики, які дають можливість зробити висновок, що у випадку вчинення особою кримінального правопорушення під час іспитового строку, покарання, від якого вона була звільнена з випробуванням, вважається невідбутою частиною покарання та стає реальним, яке має приєднуватися до покарання за новим вироком. Таким чином, звільнення від покарання з випробуванням не вважається невід`ємною частиною покарання, призначеного попереднім вироком, а лише способом виконання такого покарання, який змінюється на реальне відбування покарання у випадку вчинення нового кримінального правопорушення під час іспитового строку.
		Що стосується доводів прокурора, зазначених у касаційній скарзі на підтвердження невідповідності призначеного судом апеляційної інстанції покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м`якість, то, на думку колегії суддів, вони є обґрунтованими, оскільки суд апеляційної інстанції, змінюючи вирок суду першої інстанції в частині призначення покарання за ч. 2 ст. 309 КК та призначаючи ОСОБА_6 покарання у виді штрафу, належним чином не врахував, що останній раніше судимий за вчинення кримінального правопорушення у сфері незаконного обігу наркотичних засобів та був звільнений від відбування покарання з випробуванням, однак нове кримінальне правопорушення вчинив менше, ніж через 2 місяці після ухвалення минулого вироку суду, в період іспитового строку, що свідчить про те, що належних висновків він для себе не зробив та на шлях виправлення не став. 
		Встановлена ж судом першої інстанції пом`якшуюча покарання обставина (щире каяття), а також характеризуючі дані про особу засудженого, зокрема те, що ОСОБА_6 не перебуває на обліках у лікарів нарколога та психіатра, за місцем проживання характеризується посередньо, раніше судимий, стали підставами для призначення йому покарання у виді позбавлення волі у мінімальному розмірі, визначеному санкцією ч. 2 ст. 309 КК, що за встановлених обставин, на переконання Суду, відповідає вимогам статей 50, 65 КК, принципу індивідуалізації призначеного покарання, є достатнім та необхідним для виправлення ОСОБА_6 і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
		Виходячи із наведеного вище, колегія суддів вважає, що апеляційний суд не застосував закон, який підлягав застосуванню (ст. 71 КК), що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 413 КПК є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а також призначив покарання, яке за своїм видом є явно несправедливим через м`якість, тобто невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ч. 1 ст. 414 КПК).
		Враховуючи викладене, ухвалу апеляційного суду потрібно скасувати та призначити новий розгляд кримінального провадження у суді апеляційної інстанції.
		Під час нового апеляційного розгляду суду необхідно врахувати наведене у цій постанові та ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення.
		Керуючись статтями 433, 436 - 438, 442 Кримінального процесуального кодексу України, Суд
		УХВАЛИВ:
		Касаційну скаргу прокурора задовольнити.
		Ухвалу Київського апеляційного суду від 23 травня 2024 року щодоОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:
		 
		 
		ОСОБА_1                          ОСОБА_2                            ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...