Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 759/1229/20 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 25.02.2025. Забезпечено надання загального доступу: 26.02.2025.
Дата набрання законної сили: 18.02.2025
Номер судового провадження: 51-3885км24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12018100080009004

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		18 лютого 2025 року
		м. Київ
		справа № 759/1229/20
		провадження № 51-3885км24
		Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
		головуючого                                               ОСОБА_1 ,
		суддів                                                           ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання             ОСОБА_4 ,
		прокурора                                                   ОСОБА_5 ,
		потерпілої                                                   ОСОБА_6 ,
		захисника                                                   ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_8 на ухвалу Київського апеляційного суду від 15 травня 2024 року щодо
		ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , 
		засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК, і
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		Вироком Святошинського районного суду міста Києва від 18 вересня 2023 року ОСОБА_8 визнано винуватим та засуджено за ч. 2 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.
		Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів, а також інші питання, визначені кримінальним процесуальним законодавством.
		Ухвалою Київського апеляційного суду від 15 травня 2024 року зазначений вирок місцевого суду залишено без змін. 
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що 07 листопада 2018 року приблизно о 02 год 30 хв ОСОБА_8 разом із ОСОБА_9 біля під`їзду буд. № 7 на вул. Верховинній в м. Києві в ході конфлікту між потерпілим ОСОБА_10 та ОСОБА_9 нанесли удари своїми руками і ногами в область голови та тулуба ОСОБА_10 , від яких останній відійшов в сторону дитячого майданчика по вул. Котельникова, 12 в м. Києві, куди одразу до нього підбіг ОСОБА_9 та кулаком своєї лівої руки наніс декілька ударів в область голови потерпілого, від чого ОСОБА_10 впав на землю, а ОСОБА_8 та ОСОБА_11 повернулися назад до лавки біля під`їзду. В результаті побиття ОСОБА_10 отримав тяжкі тілесні ушкодження та був госпіталізований каретою швидкої медичної допомоги.
		Постановою заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 8 ОСОБА_12 від 17 січня 2020 року з кримінального провадження № 12018100080009004 від 07 листопада 2018 року за підозрою ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у вчиненні ними кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК, було виділено в окреме провадження матеріали досудового розслідування щодо ОСОБА_9 .
		Вироком Святошинського районного суду міста Києва від 08 лютого 2022 року ОСОБА_9 засуджено за ч. 2 ст. 121, ч. 4 ст. 70 КК до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців, а саме за спричинення потерпілому ОСОБА_10 тяжких тілесних ушкоджень, вчиненого групою осіб.
		Вимоги касаційної скарги, узагальнені доводи особи, яка її подала 
		У касаційній скарзі захисник посилається на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотні порушення вимог КПК, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд кримінального провадження у суді апеляційної інстанції.
		На обґрунтування своїх вимог захисник вказує, що суди першої та апеляційної інстанцій:
		-       дійшли безпідставного висновку про доведеність винуватості ОСОБА_8 у нанесенні потерпілому ударів ногами в область тулубу і голови у співучасті з ОСОБА_9 на дитячому майданчику, оскільки він не підтверджуються жодними доказами, дослідженими під час судових розглядів;
		-       безпідставно не врахували версію сторони захисту про те, що короткий проміжок часу між першим (біля під`їзду) і другим (на дитячому майданчику) епізодами побиття потерпілого сам по собі не може свідчити про продовження співучасті в діях засудженого та ОСОБА_9 , оскільки другий епізод відбувся територіально в іншому місці, що встановлено судами попередніх інстанцій, і ОСОБА_8 не вчиняв жодних дій, залишався на місці, де розпочався конфлікт з ОСОБА_10 , а та обставина, що засуджений кричав ОСОБА_9 зупинитися та не бити потерпілого підтверджується показаннями останнього та свідчить про припинення змови між ними, а отже про відсутність суб`єктивних ознак співучасті під час заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілому;
		-       на підтвердження наявності співучасті між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 безпідставно послалися на вирок Святошинського районного суду міста Києва від 08 лютого 2022 року щодо ОСОБА_9 , за яким його засудженого за заподіяння ОСОБА_10 тяжких тілесних ушкоджень, вчиненого групою осіб, оскільки цей вирок місцевого суду у розумінні вимог ст. 88 КПК є недопустимим доказом і не може свідчити про винуватість ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого злочину, вчиненого групою осіб;
		-       не встановили на підставі наявних у матеріалах кримінального провадження доказів того, що удари, якими потерпілому спричинені тяжкі тілесні ушкодження, були заподіяні саме ОСОБА_8 , а тому, на переконання сторони захисту, дії засудженого підлягали кваліфікації за ст.126 КК та з урахуванням закінчення на момент постановлення вироку строків давності, передбачених ст. 49 КК, він підлягав звільненню від кримінальної відповідальності;
		-       апеляційний суд не надав вичерпних відповідей на доводи, зазначені у апеляційній скарзі сторони захисту, через що рішення цього суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК.
		Позиції учасників судового провадження
		В судовому засіданні:
		- захисник підтримав вимоги касаційної скарги, просив її задовольнити;
		- прокурор частково підтримав касаційну скаргу сторони захисту та просив скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд кримінального провадження у суді апеляційної інстанції;
		- потерпіла заперечувала проти задоволення касаційної скарги сторони захисту, вважала ухвалу апеляційного суду законною та обґрунтованою і просила залишити її без зміни.
		Мотиви суду
		Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення учасників судового провадження, перевірив матеріали кримінального провадження, наведені в касаційній скарзі доводи та дійшов такого висновку.
		Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		Під час розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій.
		Сторона захисту не погоджується із доведеністю винуватості ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого злочину групою осіб.
		Колегія суддів вважає цю позицію засудженого та його захисника безпідставною і відхиляє з огляду на таке.
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок місцевого суду, з яким погодився суд апеляційної інстанції, щодо доведеності винуватості ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК, зроблено з додержанням вимог ст. 23 КПК на підставі об`єктивного з`ясування усіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до вимог ст. 94 КПК.
		Судами попередніх інстанцій було встановлено та не заперечувалося ні ОСОБА_8 , ні ОСОБА_9 , те, що конфлікт виникнув біля під`їзду і потерпілому були спричинені удари руками і ногами ними обома. Далі бійка продовжилася на дитячому майданчику і саме щодо того, хто здійснював побиття на майданчику зводилися доводи захисту у цьому провадженні, оскільки сторона захисту наполягала на тому, що ОСОБА_8 не спричинював ударів потерпілому. 
		Разом з тим суди послалися на висновок експерта у цьому провадженні, яким було констатовано наслідки у вигляді тяжких тілесних ушкоджень потерпілому, які могли утворитися як внаслідок одноразової, так і багаторазової дії. 
		Суд вже не одноразово наголошував на тому, що у разі побиття потерпілого кількома учасниками, з урахуванням того, що таке побиття відбувалося у короткий період часу, наслідки, які настали, є результатом спільних дій осіб, які здійснюють таке побиття. 
		Зі змісту ухвали апеляційного суду вбачається, що матеріалами кримінального провадження підтверджується, що у потерпілого ОСОБА_10 мали місце наступні тілесні ушкодження: синець та садно в лобній ділянці зліва, масивний субарахноїдальний крововилив, забій головного мозку тяжкого ступеня з формуванням вогнищ забоїв в тім`яних частках та в проекції стовбуру мозолистого тіла - закрита черепно-мозкова травма, яка в своєму клінічному перебігу ускладнилась хронічним психічним розладом у вигляді органічного ураження головного мозку травматичного ґенезу з слабоумством. Вказані ушкодження спричинені тупим предметом (предметами), могли утворитись 07 листопада 2018 року, як внаслідок одноразової, так і багаторазової травматичної дії, супроводжувались небезпечними для життя явищами та відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя. Між закритою черепно-мозковою травмою та розвитком хронічного психічного розладу у вигляді органічного ураження головного мозку травматичного ґенезу з слабоумством існує прямий причинно-наслідковий зв`язок.
		Суд апеляційної інстанції врахував відомості, які містяться в досліджених місцевим судом протоколах слідчих експериментів та відеозаписах цих слідчих дій, проведених за участю ОСОБА_9 , та ОСОБА_8 , з яких вбачається, що подія відбувалася в короткий проміжок часу, на місці події знаходилися лише ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та потерпілий, інших осіб не було, свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_14 підійшли до ОСОБА_9 та засудженого вже після нанесення ОСОБА_10 тілесних ушкоджень, почули звук хрипіння та неподалік виявили останнього без свідомості. 
		ОСОБА_8 як під час проведення слідчого експерименту, так і під час судового розгляду підтвердив факт спричинення ОСОБА_10 ударів, однак вважав, що наслідки, які настали, не пов`язані із ударами спричиненими саме ним. 
		ОСОБА_9 під час слідчого експерименту показав як сам спричинював удари потерпілому, та показав механізм спричинення та місце їх спричинення ОСОБА_8 . Далі у суді останній змінив показання, оскільки первинно він наголошував, що більшість ударів спричинював саме ОСОБА_8 .
		Разом з тим обоє засуджених не заперечували факту конфлікту із подальшим побиттям потерпілого ними обома.
		Суди попередніх інстанцій оцінили інформацію щодо механізму, послідовності, місця спричинення ударів, повідомлену ОСОБА_8 та ОСОБА_9 під час слідчих експериментів, в яких кожний з них окремо розповів щодо кількості, послідовності, механізму та локалізації тілесних ушкоджень, завданих потерпілому кожним з учасників події, які загалом узгоджуються з висновком судово-медичної експертизи від 26 вересня 2019 року № 042-129-2019, відповідно до якого тілесні ушкодження потерпілому спричинені як внаслідок одноразової, так і багаторазової травматичної дії, супроводжувались небезпечними для життя явищами та відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя. 
		Суд погоджується із судами попередніх інстанцій, які врахували всю сукупність доказів у цьому провадженні і констатували беззаперечний факт спільного спричинення ударів потерпілому руками і ногами 7 листопада 2018 року близько 02 год 30 хв обома засудженими. Конфлікт розвивався стрімко, зайняв невеликий проміжок часу, відбувався біля під`їзду і на дитячому майданчику, які знаходились поруч. Такий висновок відповідає показанням ОСОБА_8 й ОСОБА_9 , які були надані суду.
		Колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано врахували, що надіслане сестрі потерпілого ОСОБА_6 повідомлення від ОСОБА_8 із вибаченнями за свою поведінку співпадає з його показаннями у суді про те, що він спричинював удари потерпілому, а тому ця інформація може бути врахована разом із показаннями засудженого.
		Таким чином, колегія суддів погоджується із висновками судів попередній інстанцій про те, що потерпілому ОСОБА_10 були спричинені як легкі, так і тяжкі тілесні ушкодження, які стали результатом спільних та узгоджених дій ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , адже кожен з них спричиняв тілесні ушкодження потерпілому, тим самим вносив свій вклад в кінцевий результат, наслідком чого стало отримання останнім низки тілесних ушкоджень. Вказані тілесні ушкодження завдавались хоча в різних місцях (біля під`їзду та на дитячому майданчику), однак у рамках єдиного часового проміжку без відчутної різниці в інтенсивності дій кожного із засуджених, а тому суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що дії ОСОБА_8 та ОСОБА_9 були складовою єдиного злочинного задуму, у зв`язку з чим їх неможливо виокремити та піддати окремій кваліфікації.
		Послідовне нанесення потерпілому ушкоджень як засудженим, так і ОСОБА_9 вказує на спільність вчиненого ними кримінально-караного діяння.
		Таким чином, із матеріалів кримінального провадження вбачається, що суди першої та апеляційної інстанцій ретельно перевірили та оцінили усі докази в їх сукупності, встановили, що вони є взаємоузгодженими, належними та допустимими, доповнюють один одного і дійшли обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК, у співучасті із ОСОБА_9 , оскільки його винуватість доведена поза розумним сумнівом. Оцінка доказів судами проведена згідно з вимогами процесуального законодавства, з наведенням у вироку відповідних висновків щодо належності, допустимості, достовірності доказів та їх достатності для постановлення відповідних судових рішень.
		З огляду на вищенаведене колегія суддів погоджується із твердженнями апеляційного суду про відсутність підстав для кваліфікації дій ОСОБА_8 за ст. 126 КК та застосування положень ст. 49 КК.
		Попри твердження у касаційній скарзі сторони захисту, суд апеляційної інстанції в межах, установлених ст. 404 КПК, й у порядку, визначеному ст. 405 КПК, переглянув кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника на вирок місцевого суду, належним чином перевірив викладені у ній доводи, визнав їх необґрунтованими та навів належні й докладні мотиви своїх висновків. З такими висновками погоджується Верховний Суд.
		Інші доводи, викладені в касаційній скарзі, та матеріали кримінального провадження не містять вказівки на порушення судом апеляційної інстанції під час розгляду кримінального провадження норм кримінального процесуального закону, які би ставили під сумнів обґрунтованість прийнятого цим судом рішення.
		Колегія суддів вважає, що під час розгляду цього кримінального провадження суд апеляційної інстанції не допустив істотних порушень вимог процесуального закону і правильно застосував норми матеріального закону.
		Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.
		Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що подану захисником касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення.
		Керуючись статтями 433, 436, 442 Кримінального процесуального кодексу України, Суд
		 
		УХВАЛИВ:
		Ухвалу Київського апеляційного суду від 15 травня 2024 року щодо ОСОБА_8 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника - без задоволення.
		Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:
		 
		 
		ОСОБА_1                          ОСОБА_2                       ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...