Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/51564/24-к : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян та кримінальні правопорушення проти журналістів.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 25.02.2025. Забезпечено надання загального доступу: 26.02.2025.
Дата набрання законної сили: 03.02.2025
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		 
		 
		 
		Справа № 757/51564/24-к                                                                 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1 
		Провадження № 11-сс/824/608/2025                               Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2 
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		03 лютого 2025 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
		 
		головуючого судді:                          ОСОБА_2 ,
		суддів:                                             ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , 
		при секретарі судового засідання -  ОСОБА_5 , 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою представника власника майна Товариства з обмеженою відповідальністю «АПАРТБУДГРУП» - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 22 листопада 2024 року про арешт майна у кримінальному провадженні № 12024105060000546 від 03.09.2024 року за ознаками вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України,
		 
		за участю:
		прокурора          ОСОБА_7 ,
		 
		в с т а н о в и л а:
		 
		Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 22 листопада 2024 рокузадоволено клопотання прокурора Печерської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_7 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №12024105060000546 від 03.09.2024 року за ознаками вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України.
		Накладено арешт на нерухоме майно, а саме: нежитлову будівлю, загальною прощею 192,8 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1, що згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно перебуває у власності ТОВ «АПАРТБУДГРУП», код ЄДРПОУ: 45352562.
		Заборонено будь-яким особам відчужувати, проводити реконструкцію, будь-які будівельні роботи, розпоряджатися нерухомим майном, а саме: нежитловою будівлею, загальною прощею 192,8 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1.
		Не погоджуючись з прийнятим рішенням слідчого судді, представник власника майна ТОВ «АПАРТБУДГРУП» - адвокат ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 22 листопада 2024 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна.
		На обґрунтування скарги апелянт посилається на те, що майно, на арешті якого наполягала сторона обвинувачення, не відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, клопотання прокурора не містить правового обґрунтування, яке відповідає положенням ст.ст. 170-173 КПК України, а відтак оскаржувана ухвала підлягає скасуванню.
		Зазначає, що відповідно до витягу з ЄРДР від 09.09.2024 року кримінальне провадження №12024105060000546 від 03.09.2024 зареєстровано за заявою Державної казначейської служби України, правова кваліфікація: ч. 4 ст. 358 КК України. Фабула викладена наступним чином: «До Печерського УП ГУНП у м. Києві надійшла заява від Державної Казначейської служби України про те, що представники ТОВ «АПАРТБУДГРУП» пред`явили підроблений документ стосовно оренди земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2».
		Водночас в тексті заяви Державної казначейської служби України, згаданої у фабулі, та яка міститься у матеріалах справи, зазначено: «Казначейству із засобів масової інформації стало відомо, що на розгляд до Київської міської ради подано проект рішення про передачу ТОВ «АПАРТБУДГРУП» в оренду земельної ділянки».
		Жодних посилань на пред`явлення того чи іншого документа представниками ТОВ «АПАРТБУДГРУП» заява не містить, як не містить і жодних суджень чи припущень, що ті чи інші документи, які перебувають на розгляді у Київській міській раді, є підробленими. У листі Державної казначейської служби відсутні будь-які дані про те, хто і які документи вважає завідомо підробленими, з яких підстав такі документи вважаються завідомо підробленими, які представники ТОВ «АПАРТБУДГРУП», коли та кому пред`являли завідомо підроблені документи. 
		Апелянт вказує, що за результатами розгляду адвокатського запиту, 01.10.2024 року Казначейством було надано відповідь наступного змісту: «Казначейство 30.08.2024 листом звернулось до Національної поліції України з проханням провести перевірку законності передачі земельної ділянки за адресою вулиця Білокур Катерини, 6-Д Печерського району міста Києва в оренду ТОВ «АПАРТБУДГРУП».
		Оскільки повноваження щодо прийняття рішення про відкриття кримінального провадження та попередньої кваліфікації правопорушення належать до компетенції правоохоронних органів, Казначейство не володіє запитуваною Вами інформацією».
		Земельна ділянка, про яку зазначено в заяві не передана в оренду. Відтак, заява Державної казначейської служби України, яка була підставою для початку кримінального провадження, узагалі не містить вказівки на подію кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України. З огляду на зміст вказаної заяви, а також на зміст відповіді Казначейства на адвокатський запит, фабула справи є надуманою.
		Таким чином, враховуючи відсутність події кримінального правопорушення, будь-які докази такої події, в розумінні статті 98 КПК України не можуть існувати, а відтак і відсутні підстави для накладення арешту в рамках кримінального провадження.
		Також апелянт посилається на неспівмірність застосованого судом заходу забезпечення кримінального провадження тяжкості кримінального правопорушення.
		Стверджує, що у клопотанні Печерської окружної прокуратури міста Києва жодним чином не обґрунтовано необхідності накладення арешту на майно, вартість якого в статутному капіталі Товариства складає 10 млн. гривень. У кримінальному провадженні №12024105060000546 від 03.09.2024 здійснюється досудове розслідування кримінального проступку, санкція за який передбачає максимальний штраф у 5 млн. гривень.
		Як вважає апелянт, зважаючи на те що вартість майна, яке заявлено до арешту, значно переважає максимальну санкцію інкримінованої статті, заявлений захід забезпечення не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення у кримінальному провадженні №12024105060000546 від 03.09.2024.
		Представник також посилається на те, що зареєстроване державним реєстратором право власності на громадський будинок за адресою: АДРЕСА_1 спочатку за ОСОБА_8 (номер зареєстрованого речового права 47278760), а потім за ТОВ «АПАРТБУДГРУП» (номер зареєстрованого речового права 51829614) підтверджує факт, що ТОВ «АПАРТБУДГРУП» є добросовісними набувачем громадського будинку за адресою: АДРЕСА_1.
		За таких підстав, зважаючи на той факт, що проведені реєстраційні дії прав власності на громадський будинок за адресою: АДРЕСА_1 ніким не оскаржені, не скасовані, право власності ТОВ «АПАРТБУДГРУП» ніким не оскаржене, наявні усі підстави вважати ТОВ «АПАРТБУДГРУП» є добросовісним набувачем громадського будинку за адресою: АДРЕСА_1.
		Визнаючи майно у постанові від 09.09.2024 року речовими доказами у кримінальному провадженні, слідчий не вказав, якому із критеріїв ст. 98 КПК України вони відповідають, з якими обставинами кримінального правопорушення співвідноситься майно ТОВ «АПАРТБУДГРУП», що свідчить про формальне винесення вказаної постанови без визначення доказового значення майна для даного кримінального провадження.
		Виходячи з фабули, представники ТОВ «АПАРТБУДГРУП» пред`явили підроблений документ стосовно оренди земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2.
		Однак, яким чином такі обставини співвідносяться з правом власності на нерухоме майно, яке набуте товариством за рік до подачі документів до КМР на отримання ділянки в оренду, ані в клопотанні прокурора про арешт, ані в клопотанні про визнання доказом - не вказано та не з`ясовано. 
		Звертає увагу, що підозри в кримінальному провадженні № 12024105060000546 від 03.09.2024 нікому не пред`являлися, як і не встановлено, які особи пред`являли документ, яке відношення ці особи мають до ТОВ «АПАРТБУДГРУП» та який саме документ підроблено.
		Апелянт вважає, що втручання у господарську діяльність товариства в рамках досудового розслідування кримінального проступку є неправомірним.
		Однак, станом на дату розгляду матеріалів клопотання, рішення щодо передачі земельної ділянки ТОВ «АПАРТБУДГРУП», на якій розташоване арештоване майно, не прийнято. Вказане підтверджується відповіддю на адвокатський запит Постійної комісії Київської міської ради з питань архітектури, містопланування та земельних відносин від 18.11.2024 № 08/281-3526, який був долучений до матеріалів справи у ході засідання 22.11.2024.
		Внаслідок винесення ухвали Печорського районного суду міста Києва від 22.11.2024, ТОВ «АПАРТБУДГРУП» не зможе реалізувати проєкт, в який інвестовані значні кошти, господарська діяльність буде фактично безпідставно заблокована.
		Вказане вище свідчить, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування не виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна і при вказаних обставинах явно порушуватиметься справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження, що, у свою чергу, нівелює накладення арешту на майно з метою забезпечення збереження речових доказів.
		Таким чином, викладені вище аргументи переконливо свідчать про необґрунтованість та незаконність ухвали Печерського районного суду міста Києва від 22 листопада 2024 року, про накладення арешту на майно ТОВ «АПАРТБУДГРУП». Зокрема, арешт майна суттєво ускладнив господарську діяльність товариства, безпідставно обмеживши його права як власника майна.
		На переконання апелянта, з огляду на відсутність доказів вчинення кримінального правопорушення, неспівмірність застосованого заходу забезпечення кримінального провадження, добросовісність набувача арештованого майна та інші порушення норм матеріального і процесуального права, ухвала слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 22 листопада 2024 року підлягає скасуванню.
		В судове засідання представник власника майна не з`явився, про дату, час та місце судового засідання власника майна ТОВ «АПАРТБУДГРУП» повідомлено у встановленому законом порядку, тому колегія суддів вважає за можливе розглянути дану справу за відсутності представника власника майна, що не суперечить положенням ч. 4 ст. 405 КПК України.
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, думку прокурора ОСОБА_7 , яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та просила ухвалу слідчого судді залишити без змін, як законну та обґрунтовану, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
		Як вбачається з матеріалів судового провадження, відділом дізнання Печерського ГУНП у місті Києві здійснюється досудове розслідування у формі дізнання у кримінальному провадженні №12024105060000546 від 03.09.2024 за ознаками вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України.
		Досудовим розслідуванням установлено, що до Печерського УП ГУНП у м. Києві надійшла заява від Державної Казначейської служби України, про те, що представники ТОВ «АПАРТБУДГРУП» пред`явили підроблений документ, стосовно оренди земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 (кадастровий номер: 8000000000:82:115:0007).
		У ході досудового розслідування здійснено виїзд за адресою: м. Київ, вул. Катерини Білокур, 6-Д, де виявлено, що на вказаній ділянці знаходяться два об`єкти нерухомості, а саме: будівля схожа на щитову та будівля схожа на пункт прийому сировини.
		Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 09.10.2024 року по справі №757/45917/24-к накладено арешт на майно, а саме: земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 (кадастровий номер: 8000000000:82:115:0007).
		Постановою старшого дізнавача відділу дізнання Печерського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_9 від 04.09.2024 року нерухоме майно, а саме: громадський будинок, загальною прощею 192,8 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1  визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №12024105060000546 від 03.09.2024, за ознаками вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України.
		06.11.2024 року прокурор Печерської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_7 звернулась до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №12024105060000546 від 03.09.2024 року за ознаками вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, у якому просила накласти арешт на нерухоме майно, а саме: нежитлову будівлю, загальною прощею 192,8 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1, що згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно перебуває у власності ТОВ «АПАРТБУДГРУП», код ЄДРПОУ: 45352562.
		Клопотання обґрунтоване з посиланням на те, що в ході досудового розслідування встановлено, що до Печерського УП ГУНП у м. Києві надійшла заява від Державної Казначейської служби України, про те, що представники ТОВ «АПАРТБУДГРУП» пред`явили підроблений документ, стосовно оренди земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 (кадастровий номер: 8000000000:82:115:0007).
		Із засобів масової інформації стало відомо про те, що на розгляд до Київської міської ради подано проект рішення про передачу ТОВ «АПАРТБУДГРУП», код ЄДРПОУ 45352562, в оренду земельної ділянки для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури на вулиці Катерини Білокур, 6-Д у Печорському районі міста Києва площею 0,1479 га.
		У ході досудового розслідування здійснено виїзд за адресою: м. Київ, вул. Катерини Білокур, 6-Д, де виявлено, що на вказаній ділянці знаходяться два об`єкти нерухомості, а саме будівля схожа на щитову та будівля схожа на пункт прийому сировини.
		Так, на підставі рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_10 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 08.07.2022 (індексний номер рішення: 64121006) здійснено реєстрацію права власності (з відкриттям розділу) на нежитлову будівлю загальною площею 192,8 кв.м., розташовану на сформованій земельній ділянці площею 0,1479 га. за адресою: АДРЕСА_2 за ОСОБА_11 .
		Підставою для прийняття рішення та проведення державної реєстрації права власності на вказаний об`єкт нерухомого майна став лише технічний паспорт, виготовлений ТОВ «БТІ.ЦЕНТР» від 21.10.2022 року.
		В подальшому, рішенням приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_12 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 21.09.2023 року (індексний номер рішення: 69406235) здійснено реєстрацію права власності на нежитлову будівлю загальною площею 192,8 кв.м., розташовану на сформованій земельній ділянці площею 0,1479 га. за адресою: АДРЕСА_2 за ТОВ «АІІАРТБУДГРУП» на підставі акту приймання-передачі серія та номер: 1 від 18.09.2023 року.
		Таким чином, згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на даний час вказаний об`єкт нерухомості, загальною площею 192,8 кв.м., розташований на сформованій земельній ділянці площею 0,1479 га. за адресою: АДРЕСА_2 зареєстрований на праві власності за ТОВ «АПАРТБУДГРУП».
		Земельна ділянка, на якій розташований об`єкт нерухомості, знаходиться біля об`єкту критичної інфраструктури, при цьому забудова в безпосередній близькості до таких об`єктів може порушити функціонування штатного режиму критичної інфраструктури (окремого її об`єкту) та призведе до потенційної загрози національній безпеці та обороні України.
		Також, зазначена земельна ділянка розташована по червоній лінії забудови біля комплексу кварталу, побудованого у період з 1949 року по 1954 рік за проектом архітектора ОСОБА_13 , в зоні регулювання забудови пам`ятки ландшафту і історії місцевого значення «Історичний ландшафт Київських гір і долини р. Дніпра».
		Серед будівель у червоній лінії забудови розташована і будівля Казначейства (вулиця Бастіонна, 6, місто Київ), яка є пам`яткою архітектури та містобудування відповідно до Наказу Міністерства культури і туризму України «Про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток архітектури» від 07.11.2008 № 285/0/16-08.
		Пунктом 3 статті 14 Закону України «Про охорону культурної спадщини» передбачено, що межі для пам`яток архітектури встановлюються у розмірі 20 метрів навколо периметра забудови. У зазначеній межі забороняється проведення робіт з нового будівництва, а також будівельних робіт на існуючих об`єктах, якщо наслідком виконання таких робіт стане збільшення висотності такого об`єкта або збільшення більш як на 15 відсотків зовнішніх геометричних розмірів його фундаменту, або зменшення відстані від такого об`єкта до пам`ятки, що охороняється.
		09.10.2024 року слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва винесено ухвалу про арешт майна, а саме вищезазначеної земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 (кадастровий номер: 8000000000:82:115:0007).
		Згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у власності ТОВ «АПАРТБУДГРУП», за адресою: вулиця Білокур Катерини, 6-Д, перебуває громадський будинок загальною прощею 192,8 кв. м., проте площа земельної ділянки, яку планується передати оренду, становить 0,1479 га, що в 7,7 разів більша за розмір зазначеного нерухомого майна.
		Так, згідно матеріалів реєстраційної справи об`єкта нерухомого майна №2608503080000 вбачається, що первинна державна реєстрація права власності проведена державним реєстратором на підставі лише технічного паспорту №1101:9470-2645-2480-1065 від 12.10.2021 року, виданого ТОВ «БТІ.ЦЕНТР», який був долучений до вказаної реєстраційної справи.
		Крім того, слід зазначити, що технічний паспорт є лише документом, яким оформлюється технічна інвентаризація об`єкта, та який свідчить про фактичний стан нерухомості (площу, поверховість тощо).
		При цьому, технічний паспорт не є правовстановлюючим документом, а відтак не може слугувати самостійною підставою для здійснення державної реєстрації.
		Водночас, будь-які правовстановлюючі документи, перелічені у нормах законодавства, в матеріалах вищевказаної реєстраційної справи відсутні.
		Крім того, відповідно до відомостей Реєстру будівельної діяльності, нежитлова будівля побудована у 1964 році.
		Разом з тим, п. 3 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що у разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав заявником є власник, інший правонабувач, сторона правочину, у яких виникло, перейшло чи припинилося речове право, або уповноважені ним особи.
		Водночас, згідно паспортних даних, дата народження громадянина ОСОБА_11 - 14.07.1972 року.
		Враховуючи дату побудови вказаного нерухомого майна, що зазначена в документах та дату народження ОСОБА_8 , можна прийти до висновку, що останній не міг бути особою, яка здійснила будівництво даного об`єкту, отже останній не міг бути власником нерухомого майна в розумінні положень Закону.
		Таким чином, державна реєстрація права власності за ОСОБА_11 на майно в обхід закону, на підставі документів, які не відповідають вимогам законодавства з метою введення держави в оману задля реєстрації права власності на нерухоме майно, не може свідчити про правомірне набуття особою майна у власність. 
		Постановою старшого дізнавача відділу дізнання Печерського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_9 від 04.09.2024 року нерухоме майно, а саме: громадський будинок загальною прощею 192,8 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №12024105060000546 від 03.09.2024, за ознаками вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України.
		В ході досудового розслідування кримінального провадження №12024105060000546 від 03.09.2024 року за ознаками вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, виникла необхідність у накладенні арешту на нерухоме майно, а саме громадський будинок загальною прощею 192,8 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 , що згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно перебуває у власності ТОВ «АПАРТБУДГРУП», з метою забезпечення збереження речових доказів.
		Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 22 листопада 2024 року задоволено клопотання прокурора Печерської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_7 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №12024105060000546 від 03.09.2024 року за ознаками вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України.
		Накладено арешт на нерухоме майно, а саме: нежитлову будівлю, загальною прощею 192,8 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1, що згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно перебуває у власності ТОВ «АПАРТБУДГРУП», код ЄДРПОУ: 45352562.
		Заборонено будь-яким особам відчужувати, проводити реконструкцію, будь-які будівельні роботи, розпоряджатися нерухомим майном, а саме: нежитловою будівлею, загальною прощею 192,8 кв. м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1.
		Задовольняючи дане клопотання, подане в межах кримінального провадження №12024105060000546 від 03.09.2024 року за ознаками вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, слідчий суддя виходив з наявності передбачених ст. 170 КПК України підстав для накладення арешту на вказане майно, з метою його збереження як речового доказу у вказаному кримінальному провадженні.
		З таким рішенням слідчого судді колегія суддів погоджується з огляду на наступне.
		При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
		Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
		Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
		Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А № 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
		У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
		Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
		Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою, зокрема, і збереження речових доказів.
		У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
		Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
		У відповідності до ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
		Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
		Приймаючи рішення, слідчий суддя місцевого суду зазначених вимог закону дотримався.
		Так, задовольняючи дане клопотання, слідчий суддя прийшов до висновку про наявність підстав, передбачених ст. 170 КПК України, для накладення арешту на нежитлову будівлю, загальною прощею 192,8 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1, оскільки вказане нерухоме майно в даному кримінальному провадженні відповідає критеріям, визначеним в ст. 98 КПК України та визнане речовим доказом постановою слідчого від 09.09.2024 року у даному кримінальному провадженні.
		При винесенні ухвали судом, у відповідності до вимог ст. 173 КПК України, були враховані наведені в клопотанні прокурора правові підстави для арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а тому слідчим суддею обґрунтовано задоволено клопотання прокурора про арешт майна, з урахуванням наявних для цього підстав, передбачених ст. 170 КПК України.
		Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на майно, з тих підстав, що воно у встановленому законом порядку визнано речовим доказом в рамках вказаного кримінального провадження та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.
		На думку колегії суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту, перевірив співрозмірність втручання у права особи з потребами кримінального провадження.
		Статтею 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.
		Тому, з огляду на положення ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто його власник, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
		З огляду на наведене та враховуючи, що судом першої інстанції ретельно перевірено майно і його відношення до матеріалів кримінального провадження, а також встановлено мету арешту майна відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, а саме збереження речових доказів, та враховано, що для ефективного розслідування орган досудового розслідування має потребу у збереженні цього майна до встановлення фактичних обставин вчинення злочину, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на майно.
		Крім того, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання зникненню майна, що може перешкодити кримінальному провадженню, а слідчий суддя, в свою чергу, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
		Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України, не може бути арештованим майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
		Колегія суддів також звертає увагу, що арешт майна з підстав передбачених ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
		Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, всупереч доводів представника ТОВ «АПАРТБУДГРУП», у відповідності до вимог ст.ст. 132, 170-173 КПК України, наклав арешт на майно, з метою забезпечення його збереження, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням унеможливлення настання наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню.
		Незастосування в даному випадку заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до втрати доказів у провадженні і таким чином позбавить реалізації мету досудового розслідування та дотримання завдання арешту майна, передбачені ч. 1 ст. 170 КПК України.
		Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено. Слід також зазначити, що накладення арешту є необхідним для збереження майна, оскільки дане майно відповідає критеріям речових доказів, передбачених ст. 98 КПК України, позаяк може містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, і ненакладення арешту дасть можливість ТОВ «АПАРТБУДГРУП» його відчужити на користь третьої особи, що позбавить реалізації мету досудового розслідування та дотримання завдання арешту майна, передбачені ч. 1 ст. 170 КПК України.
		Твердження апелянта про те, що ТОВ «АПАРТБУДГРУП» є добросовісним власником (набувачем) арештованого майна, не є підставою для скасування ухвали слідчого судді, оскільки у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
		Колегія суддів відхиляє також доводи апелянта про те, що постанова слідчого від 09.09.2024 року про визнання майна речовими доказами носить формальний характер, так як вказана постанова слідчого, а також клопотання прокурора про арешт майна, з посиланням на встановлені у кримінальному провадженні фактичні обставини кримінального правопорушення, всупереч твердженням представника власника майна, містять відповідні мотиви та підстави на обґрунтування висновку про відповідність такого майна ознакам речових доказів, визначеним ст. 98 КПК України, зокрема, посилання на те, що зазначене майно містить відомості, які можуть бути використані як доказ фактів і обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
		Посилання апелянта на те, що суд, задовольняючи клопотання про накладення арешту на майно, не дослідив та не взяв до уваги ту обставину, що арештоване майно не має жодного відношення до кримінального провадження, колегія суддів не бере до уваги, позаяк ці доводи обґрунтованості висновків слідчого судді про задоволення клопотання прокурора про арешт майна не спростовують, оскільки з огляду на положення КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
		Твердження апелянта про те, що арештоване майно не відповідає критеріям ст. 98 КПК України є безпідставними, так як встановлені прокурором фактичні обставини кримінального правопорушення у даному кримінальному провадженні, містять сукупність підстав та розумних підозр вважати, що на даному етапі досудового розслідування є підстави для обґрунтованого припущення, що нежитлова будівля, загальною прощею 192,8 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1, є об`єктом кримінального правопорушення, є предметом дослідження у кримінальному провадженні, засобом вчинення кримінального провадження та зберегло на собі його сліди, а отжевідповідає ознакам, зазначеним в ст. 98 КПК України, що згідно ч. 3 ст. 173 КПК України дає підстави для його арешту як речового доказу з метою збереження.
		Доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість оскаржуваної ухвали ретельно перевірялися, проте не знайшли свого підтвердження, оскільки рішення слідчого судді ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом.
		Колегія суддів звертає увагу, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, достатності та взаємозв`язку, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, чи існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення, яка може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
		Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
		У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, правильності кваліфікації дій та винуватості особи в його вчиненні, а також оцінка належності та допустимості доказів вирішуються судом під час ухваленні вироку, тобто на стадії судового провадження.
		З урахуванням наведеного, доводи апелянта про правомірність набуття майна у власність, відсутність події кримінального правопорушення, будь-яких доказів такої події, а також що підозри в кримінальному провадженні нікому не пред`являлися, як і не встановлено які особи пред`являли документ, яке відношення ці особи мають до ТОВ «АПАРТБУДГРУП» та який саме документ підроблено, про неправомірність втручання у господарську діяльність товариства і про те, що право власності ТОВ «АПАРТБУДГРУП» не порушує жодних прав територіальної громади та третіх осіб, є передчасними та такими, що не є предметом оцінки слідчого судді під час розгляду клопотання про арешт майна.
		Сукупність долучених до клопотання слідчого матеріалів та викладені у клопотанні обставини на даному етапі досудового розслідування є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна. 
		Не спростовують висновків слідчого судді і доводи апеляційної скарги про неспівмірність обмеження прав власника майна завданням кримінального провадження, оскільки на переконання колегії суддів, слідчий суддя при вирішенні питання про накладення арешту на майно, дійшов обґрунтованого висновку про те, що в даному випадку обмеження права власності є розумним і співмірним завданням кримінального провадження, з огляду на встановлені обставини даного кримінального провадження, зважаючи на те, що на час прийняття рішення вони вимагали вжиття такого методу державного регулювання, як накладення арешту на вищезазначене майно.
		Інші доводи апеляційної скарги, на які посилається апелянт, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали.
		Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, не встановлено та не вбачаються такі і зі змісту апеляційної скарги. 
		При цьому колегія суддів враховує і те, що у відповідності до вимог ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
		З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
		Керуючись ст.ст.170-173, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду, -
		 
		п о с т а н о в и л а:
		 
		Апеляційну скаргу представника власника майна Товариства з обмеженою відповідальністю «АПАРТБУДГРУП» - адвоката ОСОБА_6 - залишити без задоволення, а у хвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 22 листопада 2024 року - залишити без змін.
		Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
		 
		 
		Судді:
		 
		 
		 
		 
		   ______________                       ________________                   __________________
		   ОСОБА_2                           ОСОБА_3                                  ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...