Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 522/10909/17 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 25.02.2025. Забезпечено надання загального доступу: 26.02.2025.
Дата набрання законної сили: 19.02.2025
Номер судового провадження: 51-4717км19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12016160500007556

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		19 лютого 2025 року
		м. Київ
		справа № 522/10909/17
		провадження № 51-4717км19
		 
		Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду 
		у складі:
		головуючого                                               ОСОБА_1 ,
		суддів                                                            ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання               ОСОБА_4 , 
		прокурора                                                    ОСОБА_5 ,
		захисника                                                    ОСОБА_6 ,
		засудженого                                               ОСОБА_7 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 на вирок Приморського районного суду м. Одеси від 25 травня 2023 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 27 березня 2024 року щодо 
		ОСОБА_7 , 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Харкова, жителя АДРЕСА_1 , зареєстрованого у АДРЕСА_2 раніше судимого за вироком Приморського районного суду м. Одеси від 08 червня 2021 року за ч. 1 ст. 259 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки,
		засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК.
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		За вироком Приморського районного суду м. Одеси від 25 травня 2023 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років.  
		На підставі частин 1, 4 ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за вироком Приморського районного суду м. Одеси від 08 червня 2021 року, більш суворим покаранням, призначеним за цим вироком, остаточно призначено ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк на 15 років.
		Ухвалено обчислювати строк відбування покарання ОСОБА_7 з 21 березня 2017 року.
		З огляду на ч. 5 ст. 72 КК  в редакції Закону № 838-VIII місцевий суд зарахував ОСОБА_7 у строк відбування покарання строк його попереднього ув`язнення із 21 березня 2017 року по день вступу вироку в законну силу із розрахунку день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
		Вирішено питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження, речових доказів і процесуальних витрат.
		За обставин, детально наведених у вироку місцевого суду, у вересні 2016 року у ОСОБА_7 , на ґрунті ревнощів, виник умисел спрямований на позбавлення життя ОСОБА_8 .
		Реалізуючи свій умисел, усвідомлюючи характер своїх суспільно небезпечних дії та наслідки, 25 вересня 2016 року близько 19:20 прибув на АДРЕСА_4 і, дочекавшись коли його колишня дружина ОСОБА_9 покине квартиру ОСОБА_8 , о 23:20 піднявся на восьмий поверх зазначеного будинку та підійшов до вхідних дверей квартири АДРЕСА_3 , де мешкав потерпілий.
		Потім в приміщені вказаної квартири, а саме на кухні, між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ,  на ґрунті ревнощів, виникла сварка яка переросла у бійку, в ході якої ОСОБА_7 , схопив в руки кухонний ніж, який знаходився на робочій поверхні кухонної тумби і наніс удар потерпілому ОСОБА_8 в область грудної клітини, однак останній намагався захищатись, та блокував удар, схопивши лезо ножа лівою рукою. У результаті дій ОСОБА_7 потерпілий ОСОБА_8 отримав різану рану лівої кисті руки. Продовжуючи реалізацію свого умислу, спрямованого на позбавлення життя ОСОБА_8 , ОСОБА_7 повторно почав наносити удари клинком кухонного ножа ОСОБА_8 в ділянки передньої поверхні грудної клітини зліва і з права, шиї та лівого стегна. Від отриманих тілесних ушкоджень потерпілий ОСОБА_8 , впав на підлогу в кухні-студії квартири, де почав стікати кров`ю, та помер, а ОСОБА_7 із місця скоєння кримінального правопорушення зник.
		Одеський апеляційний суд ухвалою від 27 березня 2024 року залишив без змін вирок місцевого суду.
		Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі засуджений, покликаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. 
		Обґрунтовуючи доводи, викладені у касаційній скарзі, касатор вказує на порушення його права на захист через те, що рішення, ухвалені за наслідками розгляду поданих клопотань сторони захисту, не виконані. 
		Засуджений ОСОБА_7 наголошує на неналежному судовому розгляді кримінального провадження щодо нього, адже судові рішення у достатній мірі не вмотивовані, всупереч ст. 94 КПК не досліджено усіх обставин події злочину. 
		Стверджує, що місцевий суд послався у вироку на речові докази та матеріали відеофіксації без їх безпосереднього дослідження, а апеляційний суд не перевірив ці обставини.
		Понад те, на думку засудженого, порушення допущенні районним судом, про які було зазначено в апеляційних скаргах сторони захисту, не були усунуті судом апеляційної інстанції, який усупереч приписам ст. 419 КПК не виклав докладних мотивів з яких залишив без задоволення апеляційні скарги сторони захисту, залишив поза увагою викладені в них доводи, які стосуються необґрунтованості вироку місцевого суду, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи та неповноти судового розгляду, не здійснив їх повної та всебічної оцінки, формально погодившись із висновками суду першої інстанції.
		Крім цього, засуджений уважає, що застосування до нього психологічного і фізичного тиску з боку працівників правоохоронного органу залишились без ретельного дослідження.
		Позиції інших учасників судового провадження
		У судовому засіданні засуджений ОСОБА_7  та його захисник  ОСОБА_10  підтримали касаційну скаргу, прокурор ОСОБА_5 просила скаргу задовольнити частково, скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд в цьому суді. 
		Мотиви Суду
		За частиною 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставині не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. 
		Як визначено у ст. 370 КПК, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.  94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Виходячи із завдань та загальних засад кримінального провадження, визначених 
		у статтях 2, 7 КПК, функція апеляційного суду полягає в об`єктивному, неупередженому перегляді вироків та ухвал суду першої інстанції, справедливому вирішенні поданих апеляційних скарг із додержанням усіх вимог чинного законодавства. 
		З огляду на положення ч. 1 ст. 409 КПК суд апеляційної інстанції переглядає в апеляційному порядку законність та обґрунтованість судового рішення місцевого суду і надає сторонам кримінального провадження можливість перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції.
		Апеляційний суд фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції (ч. 1 ст. 409 КПК), і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів, але з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 цього Кодексу.
		Апеляційне провадження є важливою гарантією досягнення мети і виконання завдань кримінального провадження. Підтверджуючи законність судових рішень, ухвалених судами першої інстанції, вносячи в них зміни, а також скасовуючи незаконні судові рішення, суд апеляційної інстанції тим самим забезпечує охорону прав, свобод і законних інтересів учасників кримінального провадження з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
		За приписами статей 370, 419 КПК в ухвалі апеляційного суду мають бути наведені належні й достатні мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, та положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою. Судове рішення повинно бути ухвалене судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК. Тобто закон вимагає від суду проаналізувати доводи, викладені в апеляційній скарзі, і дати на них мотивовані відповіді. Недотримання цих положень є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке веде до скасування судового рішення. 
		Зокрема, враховуючи вищенаведені норми законодавства, апеляційний суд зобов`язаний дати вичерпну відповідь на доводи щодо оцінки покладених в основу вироку доказів із точки зору їх належності, допустимості й достовірності, а також зазначити мотиви, якими він керувався під час постановлення ухвали.
		Суд апеляційної інстанції під час перегляду кримінального провадження щодо ОСОБА_7 цих вимог кримінального процесуального закону не дотримався та належним чином не перевірив доводів сторони захисту, викладених у поданих апеляційних скаргах.
		Використання апеляційним судом загальних формулювань суду першої інстанції не свідчить про ретельність та ґрунтовність оскаржуваної ухвали.
		Як убачається із суті апеляційних скарг сторони захисту, не погоджуючись із вироком суду першої інстанції, зазначали про невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки вони були зроблені внаслідок неповного, однобічного дослідження доказів, наявних в матеріалах кримінального провадження, і без належного з`ясування дійсних аспектів події. При цьому, на думку апелянтів, суд першої інстанції не мотивував, чому надає перевагу одним доказам перед іншими та не враховує окремі докази.
		Так, сторона захисту в апеляційних скаргах порушувала питання про недопустимість фактичних даних обшуку за місцем мешкання ОСОБА_7 , а також захисник зазначав про те, що суд безпідставно проігнорував і не виклав у судовому рішенні показання свідка ОСОБА_11 , яка безпосередньо брала участь у ході вказаної слідчої дії.
		Також в апеляційній скарзі захисник звертав увагу на те, що версія сторони захисту щодо можливості вчинення кримінального правопорушення іншими особами місцевим судом фактично не перевірялась.
		Понад те, сторона захисту наголошувала на суперечностях даних протоколу огляду місця події від 26 вересня 2016 року і зауважувала на тому, що вилучена пляшка з якої знято відбиток ОСОБА_7 не визнавалась речовим доказом, що у подальшому позбавило сторону захисту можливості збирати докази шляхом проведення повторної дактилоскопічної експертизи.
		Крім цього, захисник в апеляційній скарзі стверджував, що з відеофіксації з камер спостережень неможливо встановити особу ОСОБА_7 , а орган досудового розслідування лише припускає, що особа на відеозаписах саме ОСОБА_7 .
		Як убачається із касаційної скарги засудженого, останній переконаний, що суд апеляційної інстанції належним чином не розглянув доводів, викладених в апеляційних скаргах, а тому рішення цього суду є необґрунтованим і невмотивованим, таким, що суперечить вимогам ст. 419 ККПК.
		Зі змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що апеляційний суд, у достатній мірі не виклав доводів сторони захисту, наведених в апеляційних скаргах, не розкрив їх змісту та, залишаючи скарги без задоволення, не зазначив мотивованих підстав з яких їх визнано необґрунтованими. 
		Водночас аналізу усіх аргументів, на які посилається сторона захисту, у том числі в апеляційних скаргах, судове рішення не містить.
		Оцінка належності, допустимості та достовірності доказів мала б дозволити  апеляційній інстанції дійти розуміння про їх достатність для ухвалення судом першої інстанції законного рішення. Питання про достатність належних, допустимих і достовірних доказів є надзвичайно важливим у їх оцінці, оскільки дозволяє суду апеляційної інстанції встановити неповноту, неточність та суперечності в доказовому матеріалі. 
		Однак оскаржуване судове рішення не містить переконливих мотивів щодо дослідження сукупності зібраних доказів на які вказувала сторона захисту в апеляційних скаргах.
		Отже, на думку колегії суддів, ухвалу апеляційного суду не можна визнати законною, обґрунтованою і вмотивованою, оскільки її постановлено з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, що відповідно до приписів     п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК є підставою для скасування такого рішення з призначенням нового розгляду в цьому суді.
		Під час нового розгляду суду апеляційної інстанції необхідно врахувати зазначене в цій постанові і ухвалити законне, обґрунтоване та вмотивоване судове рішення.
		Також, колегія суддів зауважує, що касаційний розгляд здійснюється згідно з правилами розгляду в суді апеляційної інстанції з урахуванням певних особливостей (стаття 434 КПК). У свою чергу, ст. 418 КПК передбачає, що суд апеляційної інстанції ухвалює рішення в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу, який зобов`язує суд, серед іншого, вирішити питання про запобіжний захід.
		Беручи до уваги мету застосування заходів забезпечення кримінального провадження, яка передбачає досягнення дієвості цього провадження, Суд уважає за необхідне обрати ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд
		 
		ухвалив:
		Касаційну скаргу засудженого задовольнити частково. 
		Ухвалу Одеського апеляційного суду від 27 березня 2024 року щодо ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		Обрати ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у виді тримання під вартою до 14 березня 2025 року включно.
		Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:
		 
		ОСОБА_1                                     ОСОБА_2                              ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...