Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 946/8389/24 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них:; про приватну власність, з них:; визнання права власності.
Надіслано судом: 25.02.2025. Зареєстровано: 25.02.2025. Забезпечено надання загального доступу: 26.02.2025.
Дата набрання законної сили: 21.03.2025
Номер судового провадження: 2/946/1262/25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 Справа № 946/8389/24 
		Провадження № 2/946/1262/25  
		 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		20 лютого 2025 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області
		в складі головуючогосудді Пащенко Т.П.,
		за участю секретаря судового засідання Топтигіної О.М.,
		розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м.Ізмаїлі в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним та визнання права власності на житловий будинок, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним та визнання права власності на житловий будинок. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що на підставі договору №5909 купівлі-продажу нерухомого майна від 08.11.2000 року він є власником житлового будинку з надвірними спорудами АДРЕСА_1 . Згідно вказаного договору сторони досягли всіх суттєвих умов та виконали договір у повному обсязі, продавці передали позивачці всі документи та ключі від вказаного об`єкта нерухомості. Враховуючи викладене, позивач просить суд визнати договір №5909 купівлі-продажу нерухомого майна від 08.11.2000 року, посвідчений Одеською товарною біржею, дійсним та визнати право власності на житловий будинок з надвірними спорудами АДРЕСА_1 . 
		В судове засідання позивач не з`явився, про час та місце розгляду справи сповіщений належним чином. 24.01.2025 року представник позивача  адвокат Красільнікова М.С. надала суду заяву, в якій вказала, що просить суд розглянути справу за її відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягає, проти розгляду справи в заочному порядку не заперечує.
		Відповідачка в судове засідання не з`явилася, сповіщена про дату, час та місце судового розгляду належним чином, в тому числі, через розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області https://iz.od.court.gov.ua/sud1510/, про причини неявки суд не повідомила, відзив на позовні вимоги не надала. 13.01.2025 року відповідачка надала суду заяву, в якій вказала, що просить суд розглянути справу без її участі, позов визнає повністю та не заперечує проти його задоволення, наслідки визнання позову їй відомі (а.с.27).
		Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі, виходячи з такого.
		Відповідно до ч.3 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
		Частиною 4 ст.206 ЦПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності до того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. 
		В судовому засіданні встановлено, що згідно договору купівлі-продажу нерухомого майна №5909 від 08.11.2000 року, а саме, житлового будинку АДРЕСА_1 , укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , власником вказаного житлового будинку став ОСОБА_1 (а.с. 6-7).
		Всі зобов`язання за договором купівлі-продажу нерухомого майна №5909 від 08.11.2000 року сторонами виконані в повному обсязі, а саме, відповідно до п.5 договору житловий будинок проданий за 1000,00 грн., які отримані продавцем до підписання договору.
		На теперішній час вказаний договір не оскаржений та не скасований.
		Договір купівлі продажу нерухомого майна №5909 від 08.11.2000 року, посвідчений Одеською товарною біржею, право власності зареєстровано КП «Ізмаїльське МБТІ», про що свідчить реєстраційний напис (а.с.7 зворот).
		Як вбачається з довідки КП «Ізмаїльське МБТІ» №31 від 13.01.2025 року власником житлового будинку АДРЕСА_1 , зареєстрований ОСОБА_1 (1/1 частка) на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна №5909 від 08.11.2000 року, посвідченого Одеською товарною біржою, зареєстрованого Ізмаїльським МБТІ в книзі реєстру за №1-265 від 14.11.2000 року.
		Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК 2003 року передбачено, що положення зазначеного Кодексу застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.
		Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК 2003 року положення цього Кодексу застосовується до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
		Оскільки правовідносини виникли до набрання новим Кодексом чинності, так як договір купівлі-продажу нерухомого майна був укладений до вступу в законну силу Цивільного Кодексу України в редакції 2003 року, і не мають подовжувального характеру, тому суд при розгляді справи керується положеннями ЦК 1963 року.
		Згідно ст.ст.128,224,227 ЦК УРСР (1963 рік), діючого на час розгляду справи, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності визнається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону або договору. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває у податковій заставі.
		Відповідно до роз`яснень, даних в п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 28.04.1978 року, із змінами від 25.05.1998 року «Про судову практику у справах про визнання угод недійсними» угоди купівлі-продажу (зокрема при придбанні на біржових торгах) житлового будинку (квартири) або його (її) частини підлягають обов`язковому нотаріальному посвідченню.
		При цьому, якщо така угода виконана повністю або частково однією із сторін, а інша сторона ухиляється від її нотаріального посвідчення, суд на підставі ч.2 ст.47 ЦК України на вимогу сторони, що виконала угоду має право визнати її дійсною.
		На час укладення зазначеного договору діяла ст.15 Закону України «Про товарну біржу», згідно якої не вимагалось подальше нотаріальне посвідчення угоди, укладеної на біржі.
		Відповідно до пунктів 1.1., 1.4., 1.7., 1.9 Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, які знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженої наказом Державного комітету України з житлово-комунального господарства від 09.06.98 року №121, Інструкція визначала порядок здійснення державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна в Україні. Державній реєстрації в бюро технічної інвентаризації підлягають об`єкти нерухомості, розташовані на всій території України. Реєстрація права власності на об`єкти нерухомого майна здійснюється на підставі правовстановлюючих документів за рахунок коштів власників нерухомого майна. Пунктом 2 Інструкції визначений порядок здійснення державної реєстрації, підпунктом 2.1. д) якого зазначено, що на оригіналі правовстановлюючого документу робиться реєстраційний напис.
		Додатком 1 до вказаної Інструкції визначений перелік правовстановлюючих документів, на підставі яких здійснюється державна реєстрація права власності на об`єкти нерухомого майна. Відповідно до пункту 9 Переліку зазначено: «Договори купівлі-продажу, обміну, зареєстровані біржею».
		Відповідно до п.49 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 18.06.1994 року і чинної на момент укладення договору між сторонами (08.11.2000 року) - договір купівлі- продажу, зареєстрований на біржі є документом, що підтверджує право власності на житловий будинок, що відчужується.
		Згідно з ч.2 ст.220 ЦК України якщо сторони домовились відносно всіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне чи часткове виконання договору, проте одна зі сторін ухиляється від нотаріального його посвідчення, суд може визнати цей договір дійсним. В цьому разі подальше нотаріальне посвідчення договору не потрібне.
		При укладенні договору всі вимоги, передбачені ст.15 Закону України «Про товарні біржі», між сторонами виконано належним чином, про що свідчить сам договір.
		Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що реєстрація 08.11.2000 року за ОСОБА_1 права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , здійснена відповідно до діючого на той час законодавства.
		З огляду на вищевказане та враховуючи, що сторони домовились щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне виконання договору, суд визнає вищевказаний договір дійсним.
		У відповідності зі ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
		Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Стаття 76 ЦПК України, передбачає, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Відповідно до вимог ст.ст.12,13,77,78,79,80,81,82 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, обставини, визнані сторонами, не підлягають доказуванню, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
		Згідно роз`яснень п. 3 ч. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи.
		Враховуючи викладене,а також,з оглядуна те,що відповідачкапозов визнала,суд приходитьдо висновкупро задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним та визнання права власності на житловий будинок.
		Керуючись ст.ст.12,13,76,81,83,206, 223,258,259,263,265,268,272,273,354,355 ЦПК України, ст.47, 224, 227 ЦК України в редакції 1963 року, суд 
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		Позовні вимоги ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , до ОСОБА_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним та визнання права власності на житловий будинок  задовольнити.
		Визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме житлового будинку АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований на Одеській товарній біржі 08 листопада 2000 року, реєстраційний №5909, дійсним.
		Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків  НОМЕР_1 , право власності на житловий будинок з надвірними спорудами АДРЕСА_1 .
		Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		 
		 
		 
		Суддя:    Т.П.Пащенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...