Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 191/3889/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Пособництво державі-агресору.
Надіслано судом: 25.02.2025. Зареєстровано: 25.02.2025. Забезпечено надання загального доступу: 26.02.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/191/296/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22023130000000094

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		Справа № 191/3889/23 
		Провадження № 1-кп/191/296/23
		В И Р О К
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		25 лютого 2025 року                             м. Синельникове Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
		головуючого судді  ОСОБА_1 
		за участю секретаря - ОСОБА_2 
		прокурора  ОСОБА_3 
		захисника  ОСОБА_4 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Синельникове кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42022132580000039 від 21.04.2022 стосовно  ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в РФ, громадянина України, з вищою освітою, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111-2 КК України,-
		В С Т А Н О В И В:
		Відповідно до статей 1-3, 6 Конституції України - Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава. Суверенітет України поширюється на всю її територію. Україна є унітарною державою. Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність. Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
		Згідно зі статтями 17,19,65,68 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього українського народу; на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом; на території України не допускається розташування іноземних військових баз; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України; кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей; незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
		Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 за № 389-УПІ органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.
		Частиною 3 статті 4 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 за № 389-VIII військові адміністрації населених пунктів утворюються в одному чи декількох населених пунктах (селах, селищах, містах), в яких сільські, селищні, міські ради та/або їхні виконавчі органи не здійснюють покладені на них Конституцією та законами України повноваження, у тому числі внаслідок фактичного саморозпуску або самоусунення від виконання своїх повноважень, або їх фактичного невиконання, або припинення їх повноважень згідно із законом.
		24.02.2022 Російською Федерацією здійснено повномасштабне військове вторгнення на територію України, у зв`язку із чим розпочато ведення агресивної війни проти України та захоплення її території.
		Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05.30 год. 24.02.2022 строком на 30 діб. Законом України від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»» затверджено зазначений Указ.
		У подальшому воєнний стан в Україні неодноразово продовжувався, зокрема Указом Президента України від 26.07.2023 № 451/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05.30 год. 18.08.2023 строком на 90 діб. Законом України від 27.07.2023 «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затверджено зазначений Указ.
		Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 15.05.2023 № 143 внесені зміни до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 (із змінами відповідно Наказу 143 від 15.05.2023) та викладено нову редакцію переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.
		Згідно зазначеного Переліку Старобільська міська територіальна громада Старобільського району Луганської області є тимчасово окупованою територією України з 28.02.2022.
		На окупованій території міста Старобільськ Старобільського району Луганської області незаконними збройними формуваннями так званої «луганської народної республіки» підконтрольними державі-агресору Російської Федерації організовано та розпочато діяльність незаконних органів влади, зокрема наказом голови так званої «луганської народної республіки» від 03.03.2022 № УГ-125/22 створено «адміністрацію Старобільського району луганської народної республіки», а також призначено «виконувача обов`язків голови адміністрації».
		Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 1-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 за № 1207-VII окупаційна адміністрація Російської Федерації - сукупність державних органів і структур російської федерації, функціонально відповідальних за управління тимчасово окупованими територіями та підконтрольних російській федерації самопроголошених органів, які узурпували виконання владних повноважень на тимчасово окупованих територіях та які виконували чи виконують властиві органам державної влади чи органам місцевого самоврядування функції на тимчасово окупованій території України, в тому числі органи, організації, підприємства та установи, включаючи правоохоронні та судові органи, нотаріусів та суб`єктів адміністративних послуг.
		Па підставі чого, представниками незаконних збройних формувань так званої «луганської народної республіки» всупереч порядку, встановленого Конституцією України, Законами України «Про місцеві державні адміністрації», Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та інших нормативно-правових актів, на тимчасово окупованій території Старобільської міської територіальної громади створили підпорядковану, керовану та фінансовану російською федерацією окупаційну адміністрацію - так звану «адміністрацію Старобільського району луганської народної республіки», в яку входять органи і структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованою територією Старобільського району Луганської області, з метою подальшого утримання адміністративно-політичного контролю на захопленій військовим шляхом території та реалізації всіх узурпованих владних повноважень.
		При цьому, представники контрольованих Російською Федерацією самопроголошених органів узурпували виконання владних функцій держави, а також легітимних державних та комунальних підприємств, установ, організацій на тимчасово окупованій території Старобільського району Луганської області та мали за мету інтеграцію і подальше незаконне включення захопленої частини суверенної України до складу Російської Федерації.
		Розділом II т.з. «положення про адміністрацію Старобільського району луганської народної республіки в новій редакції», затвердженого указом т.зв. «голови луганської народної республіки» № УГ-171/23 від 01.03.2023 до завдань так званої «адміністрації Старобільського району луганської народної республіки» окрім інших, входить виконання державних, міських та/або районних програм соціально-економічного та культурного розвитку, програм охорони навколишнього середовища, а також забезпечення функціонування місцевої та/або районної інфраструктури і життєзабезпечення населення.
		Майно так званої «адміністрації Старобільського району луганської народної республіки» згідно розділу І «положення про адміністрацію Старобільського району луганської народної республіки в новій редакції» є власністю «луганської народної республіки» та закріплено на праві оперативного управління за «адміністрацією Старобільського району луганської народної республіки».
		Розділом III «положення про адміністрацію Старобільського району луганської народної республіки в новій редакції» визначено, що функції і повноваження засновника підприємства, що відносяться до муніципальної власності здійснює «адміністрація Старобільського району луганської народної республіки»
		Згідно до пункту 3.1.9 «положення про адміністрацію Старобільського району луганської народної республіки в новій редакції» так звана «адміністрація Старобільського району луганської народної республіки» забезпечує діяльність підприємств, установ, що належать до муніципальної власності відповідно до законодавства, погоджують структури, штатні розклади, затверджує статути, положення (зміни до них) підприємств та установ, що перебувають у муніципальній власності, змінює їх найменування, а також призначає та звільняє з посади керівників таких підприємств та установ за погодженням з головою луганської народної республіки.
		Відповідно до статті 17 закону луганської народної республіки «про державні і муніципальні унітарні підприємства» від 13.03.2022 № 367-Ш державні або муніципальні підприємства щорічно перераховують до відповідного бюджету частину прибутку, що залишається у його розпорядженні після сплати податків, зборів та інших обов`язкових платежів, у порядку, розмірах та строки, що визначаються урядом луганської народної республіки або органами місцевого самоврядування.
		На території тимчасово окупованого міста Старобільськ Луганської області невстановлені особи з числа підпорядкованої, керованої та фінансованої Російською Федерацією окупаційної адміністрації - так званої «адміністрація Старобільського району луганської народної республіки» заснували так зване «муніципальне унітарне підприємство «СТАРСЕРВИС» міста Старобільска» (мовою оригіналу (російською)- муниципальное предприятие «СТАРСЕРВИС» города Старобельска), яке прийняло на себе функції комунального підприємства «ВОДА СТАРОБІЛЬЩИНИ» Старобільської міської ради Луганської області, код ЄДРПО 44272937, щодо надання платних послуг з водопостачання та водовідведення та комунального підприємства «БЛАГОУСТРІЙ М.СТАРОБІЛБСБК» Старобільської міської ради Луганської області, ЄДРПО - 02221640, щодо надання платних послуг із поводження побутовими відходами, та почали підшукувати осіб з числа місцевого населення, які б співпрацювали з окупаційною адміністрацією та працювали у вищевказаному незаконно створеному підприємстві, яке діє в інтересах та на користь так званої «адміністрації Старобільського району луганської народної республіки».
		Громадянин України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає на території м.Старобільськ Старобільського району Луганської області, достеменно проінформований, що у 2014 році розпочалась збройна агресія Російської Федерації проти України, а також те, що з 24.02.2022 вона переросла у широкомасштабне вторгнення військ Російської Федерації на територію суверенної держави України, усвідомлюючи, що Україна є унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною, об`єктивно розуміючи зміст загальновідомих подій про те, що збройні формування Російської Федерації та незаконні збройні формування так званої «луганської народної республіки» шляхом вчинення воєнного нападу захопили місто Старобільськ Луганської області, 14.04.2022 умисно, з метою завдання шкоди Україні, бажаючи реалізувати та підтримати рішення та дії країни-агресора Російської Федерації та її окупаційної адміністрації так званої «адміністрації Старобільського району луганської народної республіки», а також зміцнення окупаційної влади та недопущення контролю Української влади, шляхом утворення та функціонування на території м.Старобільськ Луганської області так званого «муніципального унітарного підприємства «СТАРСЕРВІС» міста Старобільська» з метою блокування роботи комунальних підприємств Старобільської міської територіальної громади Луганської області щодо підтримки життєво необхідних потреб населення тощо, в порушення вимог ст. 65 Конституції України, якою передбачено обов`язок громадян України щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, добровільно погодився на пропозицію невстановлених представників окупаційної так званої «адміністрації Старобільського району луганської народної республіки» та добровільно обійняв посаду директора так званого «муніципального унітарного підприємства «СТАРСЕРВІС» міста Старобільська», тобто посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій.
		Частинами третьою та четвертою пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про хабарництво» від 26.04.2002 № 5 передбачено, що організаційно-розпорядчі обов`язки - це обов`язки по здійсненню керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності. Такі функції виконують, зокрема, керівники міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, державних, колективних чи приватних підприємств, установ і організацій, їх заступники, керівники структурних підрозділів, їх заступники, особи, які керують ділянками робіт.
		Адміністративно-господарські обов`язки - це обов`язки по управлінню або розпорядженню державним, колективним чи приватним майном.
		Продовжуючи свої незаконні дії, направлені на забезпечення діяльності незаконно створеного так званого «муніципального унітарного підприємства «СТАРСЕРВІС» міста Старобільська», підтримуючи та реалізуючи рішення та дії держави-агресора та окупаційної адміністрації держави-агресора, ОСОБА_5 , починаючи з 14.04.2022, перебуваючи на псевдопосаді директора так званого «муніципального унітарного підприємства «СТАРСЕРВІС» міста Старобільська», активно виконував завдання, покладені на нього окупаційною владою держави-агресора щодо становлення і зміцнення окупаційної влади та недопущення контролю Української влади шляхом забезпечення функціонування на території Старобільської міської територіальної громади так званого «муніципального унітарного підприємства «СТАРСЕРВІС» міста Старобільська».
		Так, ОСОБА_5 , перебуваючи на посаді директора так званого «муніципального унітарного підприємства «СТАРСЕРВІС» міста Старобільська», підтримав та реалізував рішення так званого «уряду луганської народної республіки», а саме постанови № 412/22 від 10.05.2022 «про встановлення тимчасових тарифів на комунальні послуги на території Старобільського району луганської народної республіки» шляхом укладення договорів про надання платних послуг із поводження з побутовими відходами з фізичними та юридичними особами, які перебувають на тимчасово окупованій території Старобільського району Луганської області, з зазначеним розміром щомісячної плати в грошових одиницях російської федерації (рублях).
		Крім того, починаючи з 14.04.2022 ОСОБА_5 , обіймаючи посаду директора так званого «муніципального унітарного підприємства «СТАРСЕРВІС» міста Старобільська», підтримує та впроваджує рішення та дії так званої «адміністрації Старобільського району луганської народної республіки» шляхом здійснення на тимчасово окупованій території Старобільської міської ради таких видів діяльності як збір, очищення та постачання води, відведення та очищення стічних вод, обробку та видалення безпечних відходів, електромонтажні роботи, ландшафтні послуги, організація поховань та надання суміжних послуг та інші види діяльності щодо прибирання територій.
		Отже, задля підвищення авторитету окупаційної влади, забезпечення роботи, очолюваного ОСОБА_6 так званого «муніципального унітарного підприємства «СТАРСЕРВІС» міста Старобільська» та поповнення бюджету так званої «луганської народної республіки» отримує оплату з фізичних та юридичних осіб, які знаходяться на тимчасово окупованій території Старобільської міської територіальної громади Луганської області, за надання платних послуг в грошових одиницях Російської Федерації (рублях).
		Таким чином, ОСОБА_5 обґрунтовано обвинувачується у пособництві державі агресору, тобто у вчиненні умисних дій, спрямованих на допомогу державі-агресору (пособництво) та окупаційній адміністрації держави-агресора, вчинені громадянином України, з метою завдання шкоди Україні шляхом реалізації та підтримки рішень та дій держави-агресора та окупаційної адміністрації держави-агресора, а саме у вчиненні передбаченого ч. 1 ст. 111-2
		Судовий розгляд кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинуваченого ОСОБА_5  (in absentia), який показань суду не надавав та будь-яких клопотань від останнього на адресу суду також не надходило.
		З моментунаправлення досуду обвинувальногоакту процесуальніправа обвинуваченого ОСОБА_5 були дотримані стороною обвинувачення та прийнято усіх вичерпних заходів для забезпечення його прав. Зокрема, розгляд кримінального провадження здійснювався за обов`язковою участю захисника  адвоката ОСОБА_4 , який був забезпечений державою з Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, та який брав участь як під час досудового розслідування, так і у суді. Повістки про виклик обвинуваченого ОСОБА_5 (враховуючи, що з 24.02.2022 АТ «Укрпошта» припинено приймання всіх видів міжнародних поштових відправлень призначенням до РФ, а також поштових відправлень до тимчасово окупованої території України), інформація про процесуальні документи надсилались судом та публікувались відповідно до вимог ст.135, 323 КПК України через засоби масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, а саме в газеті «Урядовий кур`єр», на офіційних сайтах офісу Генерального прокурора України та судової влади. 
		Захисник обвинуваченого здійснював активні дії, спрямовані на захист обвинуваченого, приймав участь у дослідженні доказів, виступав у дебатах.
		Суд вважає, що наявні у справі документи свідчать про відмову ОСОБА_5 , який в свою чергу повинен був знати про розпочате кримінальне провадження, від здійснення свого права предстати перед українським судом та захищати себе безпосередньо в такому суді, а так само свідчить про його наміри ухилення від кримінальної відповідальності.
		В той же час, ухилення обвинуваченого ОСОБА_5 від правосуддя суд оцінює як реалізацію останнім його невід`ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п.«g» п.3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості.
		Захисник ОСОБА_4 у судовому засіданні зазначив, що не мав можливості зв`язатися з обвинуваченим і з`ясувати його правову позицію щодо пред`явленого обвинувачення. Водночас, захисник належним чином приймав участь у реалізації права на захист обвинуваченого ОСОБА_5  під час судового розгляду та висловив свою позицію з приводу недоведеності його вини у вчиненні інкримінованого йому злочину.
		Суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111-2 КК України, за викладених в обвинувальному акті обставинах, повністю підтверджується зібраними стороною обвинувачення та дослідженими в судовому засіданні наступними доказами.
		Так, свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні пояснив, що до окупації Старобільського району він займав посаду голови Чмирівської сільської ради Старобільського району Луганської області. На підконтрольну Україні територію він виїхав у серпні 2022 року. На початку березня 2022 року на території м.Старобільська було створено т.зв. «адміністрацію Старобільського району лнр» та «муніципальне підприємство «Старсервіс» , яке очолив ОСОБА_5 , якого він знає особисто. Окупаційною владою до т.зв. «муніципального підприємства «Старсервіс» було вилучено майно захоплених комунальних підприємств «Вода Старобільщини» та «Благоустрій м.Старобільська» Старобільської міської ради. Т.зв. «муніципальне підприємство «Старсервіс» надає населенню послуги з водопостачання, водовідведення, вивозу побутових відходів та інші послуги у сфері житлово-комунального господарства. Але для отримання цих послуг населенню потрібно було укласти договори та сплачувати за послуги у російських рублях. На бланках договорів були реквізити цього підприємства та у якості підписанта зазначений керівник ОСОБА_5 . Мешканці вимушені були укладати ці договори, оскільки їм відключали послуги. На публікаціях в телеграм каналах, а також на офіційному сайті т.зв. «адміністрації Старобільського району лнр» він бачив ОСОБА_5 , який був присутній на нарадах незаконно створеної адміністрації. До окупації він часто спілкувався з ОСОБА_5 по роботі. Впевнений, що ОСОБА_5 добровільно пішов на співпрацю з окупаційною владою, ніякого примусу до нього не було, він сам рвався до роботи. Можливість залишити тимчасово окуповану територію була у всіх.
		Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні пояснила, що з 2020 року вона була Старобільським міським головою . З міста Старобільська виїхала 31.03.2022 у зв`язку з окупацією міста озброєними особами незаконних формувань т.зв. «лнр» . До початку збройної агресії, тобто до 24.02.2022, на території Старобільської міської територіальної громади діяльність з надання послуг у сфері житлово-комунального господарства здійснювали КП «Благоустрій міста Старобільськ» та КП «Вода Старобільщини» . Від колишніх працівників КП «Вода Старобільщини», які залишилися на тимчасово окупованій території та з якими вона особисто спілкувалася, їй стало відомо, що 08.04.2022 колективу вказаного підприємства було повідомлено представниками окупаційної влади про припинення діяльності у зв`язку з початком роботи нового т.зв. «муніципального підприємства «Старсервіс» міста Старобільска», директором якого був призначений ОСОБА_5 , який раніше займав посаду головного інженера РКП «Старобільськвода». Т.зв. «муніципальне підприємство «Старсервіс» розміщується на базі КП «Вода Старобільщини» в с.Чмирівка. Туди завезли всю техніку комунальних підприємств. На публікаціях в телеграм каналах, а також на офіційному сайті т.зв. «адміністрації Старобільського району лнр» вона впізнала ОСОБА_5 , який був присутній на нарадах незаконно створеної адміністрації . Раніше вона спілкувалася з ОСОБА_5 під час виконання службових повноважень та добре його знає. Він неодноразово висловлював своє позитивне ставлення до «руського миру» , відкрито підтримував російські наративи. 
		Свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні пояснила, що з травня 2021 року вона працювала директором КП «Вода Старобільщини» Старобільської міської ради. ОСОБА_5 , який тоді працював головним інженером РКП «Старобільськвода» передав майно на баланс КП «Вода Старобільщини» у зв`язку з ліквідацією РКП «Старобільськвода». Після окупації міста Старобільска окупаційна влада вимагала переоформити КП «Вода Старобільщини» на нову адміністрацію «лнр», але вона відмовилася та виїхала на підконтрольну Україні територію. Але вона продовжувала спілкуватися з працівниками, які залишилися, та вони їй повідомили, що 08.04.2022 було створено нове т.зв. «муніципальне підприємство «Старсервіс», яке очолив ОСОБА_5 . Майно КП «Вода Старобільщини» та КП «Благоустрій міста Старобільськ» вони захопили та стали використовувати. ОСОБА_5 виконував функції як директора т.зв. «муніципального підприємства «Старсервіс», так і головного інженера. До його функціональних обов`язків належало розпорядження майном та цінностями, управління персоналом. Під час спілкування з ОСОБА_5 він неодноразово висловлював своє позитивне ставлення до «руського миру».
		Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні пояснив, що він проживав на території Старобільського району Луганської області до 24.02.2022 , а потім виїхав у зв`язку з початком збройної агресії РФ проти України. Під час спілкування зі знайомими, які залишилися в окупованому Старобільську, йому стало відомо, що у квітні 2022 року т.зв. «адміністрацією Старобільського району лнр» було створено т.зв. «муніципальне підприємство «Старсервіс», яке очолив ОСОБА_5 . Також повідомив, що в м.Старобільск у нього залишився будинок, в якому він дозволив проживати лікарям з м.Сєвєродонецька. Одного разу вони зателефонували та повідомили, що представники окупаційної влади вимагають укладати договори з водопостачання з новим комунальним підприємством, а у разі відмови- будуть відключати воду . Після цього на його ім`я з т.зв. «муніципального підприємства «Старсервіс» приходили квитанції на оплату послуг, в яких ціна була в російських рублях. 
		Також судом були досліджені наступні письмові докази:
		- витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань №42022132580000039, внесеного 21.04.2022 на підставі матеріалів правоохоронних і контролюючих державних органів (т.2 а.с.1);
		-протокол огляду інтернет сторінки від 10.06.2022 , а саме публікації на офіційному веб-сайті т.зв. «адміністрації Старобільського району луганської народної республіки» від 03.05.2022 з повідомленням про роботу на території Старобільського району т.зв. «муніципального підприємства «Старсервіс», яке прийняло на себе функції комунальних підприємств «Вода Старобільщини» та «Благоустрій м.Старобільс» та керівником якого є ОСОБА_5 (т.2 а.с.44-47);
		-протокологляду інтернетсторінки від15.06.2022,а самепублікації наофіційному веб-сайтіт.зв.«адміністрації Старобільськогорайону луганськоїнародної республіки»від 27.04.2022з повідомленнямпро проведенняапаратної нарадита фотографіямиз наради,де присутній ОСОБА_5  (т.2 а.с.94-97);
		-протокологляду інтернетсторінки від07.07.2022,а самепублікації наофіційному веб-сайтіт.зв.«адміністрації Старобільськогорайону луганськоїнародної республіки»від 08.06.2022статті (мовоюоригіналу-рос.)«Управление пенсионногофонда вСтаробельском районепроинформировало опорядке назначенияпенсий»,де наодному зфото середінших присутній ОСОБА_5  (т.2 а.с.101-104);
		- протокол огляду інтернет-сторінки від 24.05.2023 офіційного веб-сайту Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих території України з переліком територій (т.2. а.с.142-143);
		-копія рішення №12/7 від 25.06.2021 «Про затвердження Статуту комунального підприємства «Вода Старобільщини» Старобільської міської ради Луганської області в новій редакції» з додатком  Статутом комунального підприємства «Вода Старобільщини» Старобільської міської ради Луганської області (т.2 а.с. 152-163);
		-копія рішення №7/35 від 26.02.2021 «Про затвердження Статуту комунального підприємства «Благоустрій м.Старобільск» Старобільської міської ради Луганської області в новій редакції» з додатком  Статутом комунального підприємства «Благоустрій м.Старобільск» (т.2 а.с. 164-173);
		- протокол огляду від 05.06.2023 інтернет-сайту голови т.зв. «луганської народної республіки», а саме указу про утворення адміністрацій міст та районів луганської народної республіки , з додатком (т.2. а.с.174-182);
		-копія паспорта громадянина України ОСОБА_5 (т.2 а.с.184-185);
		- протокол огляду інтернет-сторінки від 09.06.2023 , а саме публікації на офіційному веб-сайті т.зв. «адміністрації Старобільського району луганської народної республіки» від 24.11.2022 з повідомленням про проведення апаратної наради та повідомленням про виступ на нараді директора т.зв. «муніципального підприємства«Старсервіс»ОСОБА_5  та прикладами договорі про надання послуг підприємством (т.2 а.с.190-198);
		- протокол огляду інтернет-сторінки від 09.06.2023 , а саме публікації на офіційному веб-сайті т.зв. «адміністрації Старобільського району луганської народної республіки» від 07.06.2023 з повідомленням про проведення апаратної наради та надання директору т.зв. «муніципального підприємства«Старсервіс»ОСОБА_5  доручення про розміщення плакатів на бігбордах та виконання робіт, та постанови від 10.05.2022 про встановлення тарифів на комунальні послуги на території Старобільського району «лнр» (т.2 а.с.201-220).
		Інші документи, які надані стороною обвинувачення, не є доказами, а лише процесуальними рішеннями, відомостями, що характеризують особистість обвинуваченого чи інші рішення, які вирішують певні процедурі питання досудового розслідування тощо. Тому суд їх не оцінював відповідно до положень ст. 94 КПК України. 
		Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод, законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
		Статтею 94 КПК України передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
		Згідно з ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Ретельно дослідившизібрані укримінальному провадженнідокази,надавши їмоцінку,суд дійшоввисновку,що вониє належними,допустимими тадостовірними,узгоджуються міжсобою тау повніймірі доводятьвинуватість ОСОБА_5 у вчиненнікримінального правопорушення,передбаченого ч.1ст.111-2КК України,який своїмидіями сприявзабезпеченнюдіяльності незаконноствореного такзваного «муніципальногоунітарного підприємства«СТАРСЕРВІС» містаСтаробільська»,підтримуючи тареалізуючи рішеннята діїдержави-агресората окупаційноїадміністрації держави-агресора щодовстановлення тарифівна комунальніпослуги натериторії Старобільськогорайону шляхомукладення договорівпро наданняплатних послугз фізичнимиособами тапоповнення бюджетутак званої«луганської народноїреспубліки» занадання платнихпослуг вгрошових одиницяхРосійської Федерації(рублях),активновиконував завдання,покладені нанього окупаційноювладою держави-агресоращодо становленняі зміцненняокупаційної владита недопущенняконтролю Українськоївлади. 
		У суду відсутні підстави для сумніву у допустимості цих доказів, які зібрані в порядку, що передбачений КПК України.
		Посилання сторони захисту на відсутність у кримінальному провадженні потерпілої сторони та завдання ОСОБА_5 шкоди, а також добровільності його дій суд відхиляє, виходячи з наступного. 
		Так, статтею 111-2 КК передбачено відповідальність за злочини, що полягають в пособництві державі-агресору. Такі злочини спрямовані на підрив окремих елементів національної безпеки або одночасно всіх загалом, які у свою чергу виступають по суті засадами української державності; завдання Україні політичної, економічної, екологічної чи будь-якої іншої шкоди, що, зрештою, пов`язано з загрозою самому існуванню української держави як суверенного учасника міжнародно-правових відносин. Особа має усвідомлювати, що її дії, згідно з цією статтею, спрямовані на нанесення шкоди Україні, що надає скоєному діянню характер суспільної небезпечності. При цьому, саме пособник вважається основним виконавцем цих злочинів.
		Державою-агресором за загальним визначенням є країна, яка першою застосовує збройну силу проти іншої країни, тобто тим самим вчиняє агресію.
		При кваліфікації злочинів за ст.111-2 КК державою-агресором наразі вважається російська федерація. При цьому враховуються, зокрема, постанова Верховної Ради України від 27.01.2015 № 129-VIII[2], Указ Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022[3], затверджений Законом України № 2102-IX від 24.02.2022.
		Таким чином, пособництво державі-агресорупідриває національну безпеку України та становить безпосередню загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності, конституційному ладу та іншим національним інтересам України, а тому посилання сторони захисту на відсутність потерпілої сторони є безпідставними.
		На добровільний характер дій обвинуваченого вказує те, що обвинувачений ОСОБА_5 усвідомлював факт окупації та агресії з боку РФ та створення окупаційною владою незаконних органів.
		Об`єктивних даних, які б давали суду підстави вважати, що ОСОБА_5 діяв не добровільно, виконував обов`язки під психічним впливом та фізичним примусом, та такі дії були необхідними для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожувала йому чи іншим особам, суду не надано. Навпаки, такі дані спростовуються показами свідків, які підтвердили, що ОСОБА_5 діяв добровільно та відкрито підтримував наративи держави-агресора.
		Таким чином, суд вважає, що винуватість ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 111-2 КК України, яка виразилась у пособництві державі агресору, тобто у вчиненні умисних дій, спрямованих на допомогу державі-агресору (пособництво) та окупаційній адміністрації держави-агресора, вчинені громадянином України, з метою завдання шкоди Україні шляхом реалізації та підтримки рішень та дій держави-агресора та окупаційної адміністрації держави-агресора, доведена повністю.
		Вважаючи достатньо забезпеченими в ході судового розгляду процесуальні права сторони захисту та сторони обвинувачення на надання ними доказів на підтвердження та спростування висунутого обвинувачення, суд виходить із принципів реалізації права особи на справедливий суд, яке закріплено в ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за яким винуватість особи у вчиненні злочину має бути доведена поза розумним сумнівом.
		Дане кримінальне провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia) відповідає загальним засадам кримінального провадження, з урахуванням особливостей, встановлених законом. Стороною обвинувачення використані всі передбачені законом можливості для дотримання прав обвинуваченого, зокрема, права на захист, на доступ до правосуддя, таємницю спілкування, невтручання у приватне життя.
		При призначенні покарання, згідно з вимогами ст. 65-67 КК України та роз`ясненнями, що містяться в п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» (з наступними змінами), суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання, а також вимоги ч.2 ст.50 КК України, якими передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових злочинів. 
		Відповідно до ст.12 КК України кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 , відноситься до категорії особливо тяжких, раніше ОСОБА_5 не судимий, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває.
		Пом`якшуючих покарання обставин судом не встановлено.
		Обтяжуючими покарання обставинами відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 67 КК України є вчинення злочину з використанням умов воєнного стану.
		Приймаючи до уваги характер, ступінь тяжкості та суспільну небезпеку вчиненого ОСОБА_5 кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, відсутність пом`якшуючих та наявність обтяжуючих обставин, суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_5 неможливе без його ізоляції від суспільства, а покарання має бути призначено у вигляді позбавлення волі в межах санкції, встановленою ч.1 ст.111-2 КК України, з додатковим покаранням у виді конфіскації майна та позбавлення права займатися певною діяльністю.
		Відповідно до ч. 2, 3 ст. 59 КК України конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.
		При прийнятті рішення суд також враховує правові висновки, викладені у постанові колегії Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 22.05.2018 року по справі №753/18479/16-к (провадження №51-520км18) та постанові колегії Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 21.06.2022 року по справі №171/869/21 (провадження №51-838км22) в частині можливості призначення додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, в тому числі і до осіб, які на час вчинення зазначеного кримінального правопорушення не займали офіційно певні посади та не займалися офіційно певною діяльністю, з огляду на положення, передбачені ст. 55 КК України.
		З вказаних правових висновків вбачається, що не є перешкодою для призначення додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю та обставина, що обвинувачений на момент ухвалення вироку не працює на певній посаді та не проводить діяльність, з використанням можливостей якої (яких) він вчинив кримінальне правопорушення.
		Також, з огляду на вчинення ОСОБА_5 суспільно-небезпечного кримінального правопорушення у сфері злочинів проти основ Національної безпеки України, та відсутність обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, суд при призначенні покарання, не вбачає підстав для застосування положень ст.69 КК України.
		Такий висновок узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним («Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року).
		Цивільний позов в рамках кримінального провадження не заявлено.
		Процесуальні витрати та речові докази у кримінальному провадженню відсутні.
		Керуючись ст.323, 349, 368, 370, 374 КПК України, суд 
		 
		У Х В А Л И В:
		 
		Визнати ОСОБА_5 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111-2 КК України, та призначити йому покарання у виді 12 (дванадцяти) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, місцевого самоврядування, в державних, комунальних підприємствах, установах, організаціях, та займатися юридичною професійною діяльністю, пов`язаною з наданням публічних послуг на строк 15 (п`ятнадцять) років з конфіскацією усього належного йому на праві приватної власності майна.
		Початок строку відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з моменту звернення вироку до виконання, тобто з дня фактичного взяття його під варту.
		Строк додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади в органах державної влади, місцевого самоврядування, в державних, комунальних підприємствах, установах, організаціях, та займатися юридичною професійною діяльністю, пов`язаною з наданням публічних послуг, рахувати з моменту відбуття основного покарання
		Арешт,накладений ухвалоюслідчого суддіЖовтневого районногосуду м.Дніпропетровська від07.08.2023на майно  ОСОБА_5 , а саме гараж, розташований за адресою: АДРЕСА_2 ,банківські рахунки,відкриті вАТ «ОЩАДБАНК»та АТКБ «Приватбанк»,а такожгрошові кошти,які розміщенніна рахунках-залишити в силі для забезпечення виконання покарання у виді конфіскації майна.
		Вирок може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору та захиснику. 
		 Інформаціюпро ухваленнявироку розміститиу засобахмасової інформаціїзагальнодержавної сферирозповсюдження тана офіційномувеб-сайтісуду.
		 
		 Суддя  ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...