Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 536/1764/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про спонукання виконати або припинити певні дії.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 26.02.2025. Забезпечено надання загального доступу: 26.02.2025.
Дата набрання законної сили: 20.02.2025
Номер судового провадження: 61-16191ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		20 лютого 2025 року
		м. Київ
		 
		справа № 536/1764/21
		провадження № 61- 16191св23
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,
		 
		учасники справи:
		позивач -  ОСОБА_1 ,
		відповідачі: Акціонерне товариство «Полтаваобленерго», Товариство з обмеженою відповідальністю «Полтаваенергозбут»,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Полтаваобленерго», Товариства                          з обмеженою відповідальністю «Полтаваенергозбут» про визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити певні дії
		 
		за касаційною скаргою  ОСОБА_1 на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 29 вересня 2022 року у складі судді Предоляк О. С. та постанову Полтавського апеляційного суду від 08 травня 2023 року у складі колегії суддів: Бутенко С. Б., Обідіної О. І., Прядкіної О. В.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1. Описова частина
		Короткий зміст позовних вимог
		У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати ненадання послуг хасиду з розподілу електропостачання з боку Акціонерного товариства «Полтаваобленерго» (далі - АТ «Полтаваобленерго») як оператора систем розподілу з 01 січня 2019 року до 25 січня 2019 року такими, що не відповідають моральним засадам суспільства; 
		визнати ненадання послуг хасиду з електропостачання з боку Товариства                                 з обмеженою відповідальністю «Полтаваенергозбут» (далі - ТОВ «Полтаваенергозбут») як постачальника з 01 січня 2019 року до 25 січня 2019 року через підтримку у вигляді бездіяльності щодо протиправної дискримінації хасида                   з боку АТ «Полтаваобленерго» такими, що не відповідають моральним засадам суспільства; 
		визнати ненадання послуг хасиду з розподілу електропостачання з боку АТ «Полтаваобленерго» як оператора систем розподілу з 01 січня 2019 року                          до 25 січня 2019 року прямою дискримінацією хасида як споживача; 
		визнати ненадання послуг хасиду з електропостачання з боку ТОВ «Полтаваенергозбут» як постачальника з 01 січня 2019 року до 25 січня 2019 року прямою дискримінацією хасида як споживача через підтримку у вигляді бездіяльності щодо протиправної дискримінації хасида з боку АТ «Полтаваобленерго»; 
		зобов`язати АТ «Полтаваобленерго» відшкодувати хасиду моральну шкоду за дискримінацію у вигляді ненадання послуг з розподілу електропостачання з 01 січня 2019 року до 25 січня 2019 року в розмірі 760 727 200,00 грн; 
		зобов`язати ТОВ «Полтаваенергозбут» відшкодувати хасиду моральну шкоду за дискримінацію у вигляді ненадання послуг з електропостачання з 01 січня                2019 року до 25 січня 2019 року через підтримку у вигляді бездіяльності щодо протиправної дискримінації хасида з боку АТ «Полтаваобленерго» в розмірі                    3 567 290,00 грн; 
		зобов`язати АТ «Полтаваобленерго» відшкодувати хасиду матеріальну шкоду за дискримінацію у вигляді ненадання послуг з розподілу електропостачання з боку АТ «Полтаваобленерго» за період з 01 січня 2019 року до 25 січня 2019 року в розмірі      4 486,70 грн. 
		 
		Як на обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначав, що з 01 до                       25 січня 2019 року до нього як споживача електричної енергії з боку АТ «Полтаваобленерго» і ТОВ «Полтаваенергозбут» застосовано пряму дискримінацію з мотивів релігійної нетерпимості до хасида за його віросповідання, шляхом ненадання доступу до електропостачання за відсутності заборгованості перед відповідачами. 
		Такі протиправні дії свідчать про порушення АТ «Полтаваобленерго» підпункту 12 пункту 2 розділу другого постанови НКРЕКП від 27 грудня 2017 року № 1470                                 в редакції від 21 жовтня 2018 року «Про затвердження ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії».
		Дискримінація полягає в тому, що його сусідам, які не є хасидами за віросповіданням, послуги з електропостачання надавались.
		У зв`язку з протиправною поведінкою відповідачів позивач зазнав душевних страждань, оскільки опинився у тяжких умовах існування, не міг піклуватись про своє та здоров`я своїх рідних, прасувати речі, користуватись душем, оплаченими інтернет послугами, стало неможливим отримати доступ до інформації за допомогою телебачення, радіо та інтернету. Все це завдавало тяжких переживань, призвело до порушення стосунків з оточуючими людьми, відчував розпач за приниження честі, гідності.
		Вважає за доцільне визначити розмір моральної шкоди за аналогією визначення розміру максимального накладення штрафу, встановленого статтею 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції», а саме: до десяти відсотків доходу (виручки) суб`єкта господарювання від реалізації продукції за останній звітній рік. Також через дискримінаційні дії позивачу завдана матеріальна шкода, оскільки він поніс витрати  на керосин у розмірі 94 грн, свічки - 83,70 грн, батарею універсальну - 549 грн, телефон -  3760 грн, що в загальному становить 4486,70 грн.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Автозаводський районний суд м. Кременчука рішенням від 29 вересня 2022 року                     в задоволенні позову відмовив.
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивоване необґрунтованістю позовних вимог                        і відсутністю підстав вважати, що відповідачі вчиняють дискримінаційні дії щодо ОСОБА_1 чи їх дії є такими, що не відповідають моральним засадам суспільства, оскільки припинення електропостачання відбулось у зв`язку з несплатою заборгованості за спожиту електричну енергію (п.п. 6 п. 5.1.1 ПРРЕЕ), зазначеної в попередженні про відключення електричної енергії від 11 жовтня 2018 року.
		 
		Вимоги про стягнення матеріальної та моральної шкоди є похідними від позовних вимог про визнання дій такими, що завдали дискримінації, а тому також не підлягають задоволенню.
		 
		Короткий зміст рішення апеляційного суду
		Полтавський апеляційний суд постановою від 08 травня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 29 вересня 2022 року - без змін.
		  
		Постанова апеляційного суду мотивована законністю й обґрунтованістю рішення                   суду першої інстанції.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги, узагальнені аргументи 
		У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду, ОСОБА_1 просить  скасувати рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 29 вересня 2022 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 08 травня 2023 року і справу направити до суду першої інстанції.
		 
		Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду                            від 09 червня 2022 року провадження № 11-84сап21 та постанові Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/5226/17; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини третьої статті 411 ЦПК України).
		 
		На обґрунтування вимог касаційної скарги   ОСОБА_1 зазначає про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
		 
		Суд першої інстанції помилково вийшов за межі позовних вимог, оскільки позовні вимоги стосувались щодо ненадання послуг з 01 січня 2019 року до 25 січня                       2019 року через пряму дискримінацію і за відсутності заборгованості,                                              й пред`являлись до АТ «Полтаваобленерго» як оператора системи розподілу і ТОВ «Полтаваенергозбут» як постачальника електроенергії.
		 
		Суди проігнорували, що рішення судів у справі № 536/898/20 мають преюдиційне значення для цієї справи,  і взяли до уваги недопустимий доказ - попередження про заборгованість. 
		 
		Суди помилково не застосували статтю 614 ЦК України і не поклали обов`язок доказування відсутності дискримінації на відповідачів.
		 
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		Ухвалою Верховного Суду від 27 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції. 
		 
		20 грудня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами 
		ОСОБА_1 є споживачем послуг з розподілу та постачання електричної енергії, які надаються у буд. АДРЕСА_1 відповідно до договору про користування електричною енергією від 06 жовтня              2009 року № 3006118, укладеного між ОСОБА_1 і Велико-Кохнівською філією ПАТ «Полтаваобленерго».
		 
		Відповідно до умов укладеного сторонами договору споживач зобов`язаний своєчасно здійснювати оплату за спожиту електричну енергію за обумовленими тарифами на умовах цього договору.
		 
		У разі несплати за спожиту електричну енергію, енергопостачальник має право,                     у відповідності до Правил користування електричною енергією для населення, відключити споживача від електричної мережі (пункт 5.11 договору).
		 
		З 01 січня 2019 року  АТ «Полтаваобленерго» перестало виконувати функції електропостачальника, і постачання електроенергії побутовим споживачам стало виконувати ТОВ «Полтаваенергозбут», яке фактично стало виставляти рахунки споживачам електроенергії з січня 2019 року.
		11 жовтня 2018 року у зв`язку із наявною заборгованістю позивача за спожиту електроенергію станом на 01 жовтня 2018 році в сумі 691,91 грн Велико-Кохнівська філія ПАТ «Полтаваобленерго» скала попередження про відключення електроустановки позивача від електричної мережі у разі несплати заборгованості у повному обсязі до 01 листопада 2018 року, яке позивач отримав 21 жовтня                  2018 року. 
		 
		01 січня 2019 року Велико-Кохнівська філії ПАТ «Полтаваобленерго» припинила постачання електричної енергії у буд. АДРЕСА_1 .  
		 
		25 січня 2019 року АТ «Полтаваобленерго» тимчасово відновило постачання електроенергії у домоволодіння позивача на час розгляду спірного питання.
		 
		30 січня 2019 року комісія по розгляду та розв`язанню суперечностей між АТ «Полтаваобленерго» і споживачами, розглянувши звернення ОСОБА_1 щодо розрахунків за е/е та припинення постачання електричної енергії, зокрема, вирішила та повідомила Велико-Кохнівську філію АТ «Полтаваобленерго» щодо необхідності узгодити дату та час зі споживачем ОСОБА_1 і провести контрольне зняття показів засобу обліку електричної енергії на АДРЕСА_1 . 
		 
		Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 16 червня 2022 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 02 березня 2023 року, у справі № 536/898/20, визнано дії АТ «Полтаваобленерго» по відключенню 05 листопада 2018 року домоволодіння споживача ОСОБА_1 незаконними, оскільки відповідач проігнорував обов`язок контролю за правильністю знімання показів обліку спожитої електроенергії з боку позивача, передбачений ПРРЕЕ та пунктом 4.3. договору про користування електричною енергією № 3006118 від 06 жовтня 2009 року, та на дату здійснення відключення позивачу не обґрунтовано яка кількість електричної енергії ним не оплачена, спірним є період її виникнення, як і сам розмір такої заборгованості.
		 
		2. Мотивувальна частина
		Позиція Верховного Суду
		Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,                           є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права  у  подібних  правовідносинах, викладеного у постанові  Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		 
		Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. 
		 
		Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судом норм права в   межах   касаційної скарги, дійшов  висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
		 
		Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
		 Відповідно до частини першої статті 526 ЦК зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		 
		Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).
		 
		Відповідно до статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами. 
		 
		Відповідно до підпунктів 1, 6 пункту 5.1.1 Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі - ПРРЕЕ)  оператор системи має право: отримувати своєчасно плату за надання послуги з розподілу або передачі електричної енергії та плату за перетікання реактивної електричної енергії відповідно до умов договорів та законодавства України; тимчасово припиняти розподіл (передачу) електричної енергії, обмежувати обсяг розподілу (передачі) електричної енергії або відключати споживача від мережі без його згоди у випадках та порядку, передбачених цими Правилами та Кодексом систем розподілу, зокрема у зв`язку із заборгованістю споживача за договором про користування електричною енергією та/або договором про постачання електричної енергії, які продовжують свою дію в частині регулювання відносин сторін щодо заборгованості (переплати) за цими договорами, нарахування пені, неустойки, обмеження та припинення постачання електричної енергії тощо.
		 
		Згідно з підпунктами 1-4 пункту 5.5.5 ПРРЕЕ споживач електричної енергії зобов`язаний: користуватися електричною енергією виключно на підставі договору (договорів); сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів; за умови неповної оплати за спожиту електричну енергію припинити власне електроспоживання відповідно до умов договору; здійснювати оплату рахунків, виставлених на підставі актів про порушення цих Правил та умов договору.
		 
		Підпункт 11.5.2 Кодексу систем розподілу передбачає, що несплата та/або неповна оплата послуг згідно з умовами договору про надання послуг з розподілу електричної енергії є підставою для припинення розподілу електричної енергії за ініціативою оператора.  
		 
		Відповідно до підпункту 3 пункту 5.2.2 ПРРЕЕ електропостачальник зобов`язаний здійснювати постачання електричної енергії на недискримінаційних засадах.
		 
		Згідно абзацу 5 частини другої статті 63, пункту 6 частини першої статті 58, частини другої статті 60 Закону України «Про ринок електричної енергії» побутові та малі непобутові споживачі мають право на отримання універсальних послуг на недискримінаційних засадах. Споживач має право на недискримінаційний доступ до системи передачі, систем розподілу на підставі договорів з оператором системи передачі, оператором системи розподілу відповідно до вимог кодексу системи передачі, кодексу систем розподілу. Постачання електричної енергії здійснюється на недискримінаційних засадах.
		 
		Статтею 24 Конституції України визначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
		 
		За змістом статті 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» дискримінація - ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними (далі - певні ознаки), зазнає обмеження                 у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.
		 
		Згідно з практикою Європейського суду з прав людини дискримінація означає поводження з особами у різний спосіб, без об`єктивного та розумного обґрунтування, у відносно схожих ситуаціях (див. рішення у справі «Вілліс проти Сполученого Королівства», заява № 36042/97). Відмінність у ставленні                                           є дискримінаційною, якщо вона не має об`єктивного та розумного обґрунтування, іншими словами, якщо вона не переслідує легітимну ціль або якщо немає розумного співвідношення між застосованими засобами та переслідуваною ціллю (див. рішення від 21 лютого 1997 року у справі «Ван Раальте проти Нідерландів») (пункти 48, 49 рішення ЄСПЛ від 07 листопада 2013 року у справі «Пічку проти України», заява № 10441/06).
		 
		Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. У справах про дискримінацію позивач зобов`язаний навести фактичні дані, які підтверджують, що дискримінація мала місце. У разі наведення таких даних доказування їх відсутності покладається на відповідача.
		 
		Звертаючись до суду з цим позовом ОСОБА_1 посилався на те, що ненадання послуг з електропостачання за період з 01 до 25 січня 2019 року відбувалось через дискримінацію до нього з боку АТ «Полтаваобленерго», ТОВ «Полтаваенергозбут» через його релігійні погляди.
		 
		Встановивши, що припинення електропостачання позивачу відбулось                                на підставі п. п. 6 п. 5.1.1. ПРРЕЕ внаслідок несплати заборгованості за спожиту електричну енергію, заявлені позивачем обставини не свідчать, що відключення його будинку від електроенергії пов`язано із його релігійними переконаннями, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав вважати, що мала місце дискримінація                   в діях відповідачів до позивача, та, що їх дії не відповідають моральних засадам суспільства,  у зв`язку із чим правильно відмовив у задоволенні позовних вимог. 
		 
		Доводи касаційної скарги щодо неврахування судом преюдиційних обставин, встановлених у справі № 536/898/20, а саме відсутність доказів на підтвердження заборгованості станом на 01 жовтня 2018 року, зазначеної в попередженні про відключення, не спростовують висновків судів у цій справі, адже позивач звернувся до суду з цим позовом з підстав зазнання дискримінації за ознаками віросповідання з боку відповідачів.  
		 
		Аргументи касаційної скарги висновків судів не спростовують, зводяться до незгоди з ними та необхідності здійснення переоцінки фактичних обставин справи. Верховний Суд є судом права, а не судом факту, і відповідно до статті 400 ЦПК України не має повноважень самостійно встановлювати обставини справи, не встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, а також досліджувати докази справи, змінюючи їх оцінку.
		 
		Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судових рішень, касаційний суд не встановив.
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. 
		 
		Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної  скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду - без змін. 
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		 
		Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 29 вересня 2022 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 08 травня 2023 року залишити без змін. 
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Судді                                                                          А. Ю. Зайцев
		 
		                                                                                     Є. В. Коротенко
		 
		                                                                                     М. Ю. Тітов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...