Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/38862/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про спонукання виконати або припинити певні дії.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 26.02.2025. Забезпечено надання загального доступу: 26.02.2025.
Дата набрання законної сили: 25.02.2025
Номер судового провадження: 61-16989ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		25 лютого 2025 року
		м. Київ
		справа № 761/38862/20
		провадження № 61-16989св24
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
		учасники справи:
		позивачка -  ОСОБА_1 ,
		відповідачі: уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Матвієнко Андрій Анатолійович, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, публічне акціонерне товариство «Дельта Банк»,
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на заочне рішення Шевченківського районного суду міста Києва                                  від 12 січня 2022 року у складі судді Рибака М. А. та постанову Київського апеляційного суду від 19 листопада 2024 року у складі колегії суддів: Крижанівської Г. В., Онішука М. І., Шебуєвої В. А., і виходив з наступного.
		Зміст позовних вимог та їх обґрунтування
		1.           У жовтні 2020 року арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуюча санацією, керуюча реструктуризацією, керуюча реалізацією, ліквідатор) ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк»                  Матвієнка А. А., Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, ПАТ «Дельта Банк» про зобов`язання вчинити дії. 
		2.           На обґрунтування позовних вимог  ОСОБА_1  зазначала, що ухвалою господарського суду Вінницької області від 05 лютого 2019 року, яка залишена без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду                             від 15 квітня 2019 року, стягнуто з ПАТ «Дельта Банк» на її користь 134 112,92 грн основної грошової винагороди за виконання повноважень ліквідатора у справі                   № 902/1188/13 про банкрутство ПП «Агро-тера». Постановою Верховного Суду у справі № 902/1188/13 від 08 серпня 2019 року вказані ухвала та постанова були залишені без змін. 
		3.           04 вересня 2019 року вона звернулася до ПАТ «Дельта Банк» та уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію              АТ «Дельта Банк» Кадирова В. В. про внесення вказаних витрат до кошторису банку. Проте, 11 вересня 2019 року від АТ «Дельта Банк» надійшов лист про відсутність правових підстав для виплати коштів у сумі 134 112,92 грн, оскільки такі витрати не пов`язані з процедурою ліквідації банку. 
		4.           Виходячи зі статті 12 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, вказані дії відповідача вважає неправомірними. 
		5.           З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просила суд зобов`язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію                   АТ «Дельта Банк» Матвієнка А. А. внести до кошторису витрат та подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб кошторис витрат з внесеною основною грошовою винагородою за виконання нею повноважень ліквідатора у справі                     № 902/1188/13 про банкрутство ПП «Агро-тера» у розмірі 134 112,92 грн та зобов`язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб затвердити кошторис витрат з внесеною основною грошовою винагородою за виконання нею повноважень ліквідатора у вказаній справі в розмірі 134 112,92 грн.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		6.           Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 12 січня 2022 року позов  ОСОБА_1  задоволено. Зобов`язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» Матвієнка А. А. внести до кошторису витрат та подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб кошторис витрат з внесеною основною грошовою винагородою за виконання повноважень ліквідатора ОСОБА_1 у справі                 № 902/1188/13 про банкрутство ПП «Агро-тера» в розмірі 134 112,92 грн. Зобов`язано Фонд гарантування вкладів фізичних осіб затвердити кошторис витрат АТ «Дельта Банк» з внесеними основною грошовою винагородою за виконання повноважень ліквідатора ОСОБА_1 у справі № 902/1188/13 про банкрутство ПП «Агро-тера» в розмірі 134 112,92 грн. Стягнуто з АТ «Дельта Банк» на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1 694,40 грн.
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ухвалою господарського суду Вінницької області від 05 лютого 2019 року у справі  № 902/1188/13стягнуто з ПАТ «Дельта Банк» на користь ОСОБА_1  134 112,92 грн основної грошової винагороди за виконання повноважень ліквідатора. Водночас, банк рішення суду не виконав, посилаючись на відсутність підстав для виплати коштів. Акцентовано увагу на тому, що  у постанові від 08 серпня 2019 року у справі № 902/188/13 Верховний Суд підтвердив правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій про покладення на ПАТ «Дельта Банк» обов`язку щодо оплати основної грошової винагороди арбітражному керуючому ОСОБА_1 за підсумками ліквідаційної процедури ПП «Агро-тера» на суму 134 112, 92 грн. Верховний Суд відхилив посилання ПАТ «Дельта Банк» щодо того, що здійснення оплати основної грошової винагороди ліквідатору ОСОБА_1 за рахунок коштів              ПАТ «Дельта Банк» матиме наслідком порушення черговості задоволення вимог кредиторів неплатоспроможного банку, що ліквідується, визначеної Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», зазначивши, що згідно з частиною третьою статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», в ході ліквідаційної процедури здійснюється фінансування витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури банку, а компенсація оплати праці ліквідатора, внаслідок якої банк отримав надходження до його ліквідаційної процедури певні активи від боржника, може бути віднесена ліквідатором банку до витрат, пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури з метою одержання активів банку.
		Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
		7.           Постановою Київського апеляційного суду від 19 листопада 2024 року апеляційну скаргу ПАТ «Дельта Банк» залишено без задоволення, а заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 12 січня 2022 року  - без змін. 
		8.           Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог, зазначивши, що вказані позивачкою та стягнуті судом витрати підлягають відшкодуванню за рахунок коштів, передбачених у кошторисі на фінансування витрат, пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.
		Узагальнені доводи касаційної скарги
		9.           20 грудня 2024 року АТ «Дельта Банк» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати заочне рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 12 січня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 листопада 2024 року, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
		10.        Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 910/23398/16, у постановах Верховного Суду від 08 лютого 2018 року у справі № 308/3282/15-ц, від 14 лютого 2018 року у справі № 761/20903/15-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Крім того вказує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема застосування частини другої статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а саме чи є витратами, пов`язаними з утриманням і збереженням майна (активів) банку, витрати на грошову винагороду арбітражного керуючого, які Фонд гарантування вкладів фізичних осіб зобов`язаний, відповідно до зазначеної норми, внести (затвердити) у кошторис витрат ПАТ «Дельта Банк» (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України). Також вважає, що суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки                   (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України). 
		11.        Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суди попередніх інстанцій не врахували того, що ОСОБА_1 є кредитором банку з майновими вимогами про стягнення коштів. Її вимоги підлягають розгляду у порядку, передбаченому Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», з дотриманням черговості.
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		12.        Ухвалою Верховного Суду від 23 січня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції. 
		13.        07 лютого 2025 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
		Відзиви на касаційну скаргу не надійшли
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		14.        На підставі постанови правління Національного банку України                                     від 02 березня 2015 року № 150 «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02 березня 2015 року № 51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк», згідно з яким                         з 03 березня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк». 
		15.        Відповідно до постанови Правління НБУ від 02 жовтня 2015 року № 664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02 жовтня 2015 року № 181 «Про початок процедури ліквідації                         АТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку».
		16.        Згідно із зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Дельта Банк», призначено уповноважену особу Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «Дельта Банк», визначені статтями 37, 38, 51, частинами першою та другою статті 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирову В. В. на два роки з 05 жовтня 2015 року по 04 жовтня 2017 року включно.
		17.        АТ «Дельта Банк» перебуває у стані припинення.
		18.        Ухвалою господарського суду Вінницької області від 08 жовтня 2013 року за заявою ПАТ «Піреус Банк МКБ» було порушено провадження у справі                                     № 902/1188/13 про банкрутство ПП «Агро-тера» за загальною процедурою відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
		19.        Ухвалою господарського суду Вінницької області від 05 лютого 2019 року у справі № 902/1188/13, залишеною без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15 квітня 2019 року, стягнуто з                            ПАТ «Дельта Банк» на користь арбітражного керуючого ОСОБА_1 134 112,92 грн основної грошової винагороди за виконання повноважень ліквідатора у справі № 902/1188/13 про банкрутство ПП «Агро-тера».
		20.        З метою виконання вказаної ухвали суду 05 лютого 2019 року господарським судом Вінницької області було видано накази.
		21.        04 вересня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до ПАТ «Дельта Банк» та уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію                      ПАТ «Дельта Банк» Кадирова В. В. із заявою про внесення вказаних витрат до кошторису банку.
		22.        11 вересня 2019 року від ПАТ «Дельта Банк» позивачці надійшов лист про відсутність правових підстав для виплати коштів в сумі 134 112,92 грн, оскільки такі витрати не пов`язані з процедурою ліквідації банку.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		23.        Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга до задоволення не підлягає.
		24.        Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		25.        Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		26.        За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
		27.        У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року в справі № 925/642/19 зазначено, що порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.
		28.        Частиною третьою статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов`язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.
		29.        Кошти, одержані в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку, інвестування тимчасово вільних коштів банку в державні цінні папери, спрямовуються Фондом на задоволення вимог кредиторів за умови достатності коштів для забезпечення процедури ліквідації у визначеній законом черговості. Разом з тим, оплата витрат банку, пов`язаних із здійсненням процедури ліквідації, у тому числі витрат Фонду, пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури банку (управлінням майном (активами), продажем майна (активів) та іншими витратами), проводиться позачергово протягом усієї процедури ліквідації банку в межах кошторису витрат банку, затвердженого Фондом (частини перша-друга статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).
		30.        Конституційний Суд України неодноразово підкреслював, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (перше речення абзацу другого пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012); право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист (абзац п`ятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013).
		31.        Обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання (абзац шостий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення                             від 15 травня 2018 року № 2-р (ІІ)/2019).
		32.        З практики Європейського суду з прав людини слідує, що визначене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; водночас ухиленням від виконання цього обов`язку є перекладення державою відповідальності за фінансове забезпечення організації виконавчого провадження на особу, на користь якої ухвалене судове рішення; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава і її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них.
		33.        Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		34.        Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		35.        Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина четверта статті 82 ЦПК України).
		36.        У цій справі суди встановили, що ПАТ «Дельта Банк» не виконало ухвалу господарського суду Вінницької області від 05 лютого 2019 року у справі                            № 902/1188/13 про стягнення з ПАТ «Дельта Банк» на користь ОСОБА_1 134 112,92 грн основної грошової винагороди за виконання повноважень ліквідатора у справі про банкрутство.
		37.        Верховний Суд у постанові від 08 серпня 2019 року у справі № 902/1188/13 надав оцінку доводам ПАТ «Дельта Банк» про те, що здійснення оплати основної грошової винагороди ліквідатору ОСОБА_1 за рахунок коштів ПАТ «Дельта Банк» матиме наслідком порушення черговості задоволення вимог кредиторів неплатоспроможного банку, що ліквідується. Суд касаційної інстанції вважав такі доводи необґрунтованими, оскільки в силу частини третьої статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», в ході ліквідаційної процедури здійснюється фінансування витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури банку, а компенсація з оплати праці ліквідатора, внаслідок діяльності якої банк отримав певні активи від боржника, може бути віднесена ліквідатором банку до витрат, пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури з метою одержання активів банку.
		38.        Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, врахував обставини, встановлені судовими рішеннями у справі № 902/1188/13, правильно визначився з характером спірних правовідносин, нормами права, які підлягають застосуванню, і дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
		39.        Висновки судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням встановлених у цій справі обставин, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які посилається заявник у касаційній скарзі. 
		40.        Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника по суті спору та їх відображення в оскаржених судових рішеннях, питання вмотивованості висновків судів, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, надано належну правову оцінку усім наявним у матеріалах справи доказам у їх сукупності, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів попередніх інстанцій.
		41.        Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		42.        З урахуванням доводів касаційної скарги ПАТ «Дельта Банк», які стали підставою для відкриття касаційного провадження у справі, меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 400 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень судів попередніх інстанцій.
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		1.           Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»  залишити без задоволення.
		2.           Заочне рішення Шевченківського районного суду міста Києва                                  від 12 січня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду                                               від 19 листопада 2024 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Судді                                                                                       Є. В. Синельников
		 
		                                                                                                Н. Ю. Сакара
		 
		                                                                                                В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...