Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 344/584/24 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 26.02.2025. Забезпечено надання загального доступу: 26.02.2025.
Дата набрання законної сили: 25.02.2025
Номер судового провадження: 61-16021ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ             
		 
		25 лютого 2025 року
		м. Київ
		 
		справа № 344/584/24
		провадження № 61-16021св24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		 
		Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
		   
		учасники справи:
		позивач- ОСОБА_1 ,
		відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 23 липня 2024 року, ухвалене у складі суддіТатарінової О. А., та постанову Івано-Франківського апеляційного суду                  від 22 жовтня 2024 року, прийняту у складі колегії суддів: Пнівчук О. В., Бойчука І. В., Томин О. О.,
		 
		ВСТАНОВИВ: 
		 
		Описова частина
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У січні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
		 
		Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що вона є двоюрідною сестрою ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		За життя вона підтримувала сімейні відносини зі своїм двоюрідним братом та його мамою ОСОБА_6 . Її двоюрідний брат був хресним батьком її сина ОСОБА_7 .       У зв`язку із обставинами життя підтримання відносин переважно відбувалося                  у дистанційній формі - за допомогою телефонного зв`язку, а також особистими зустрічами з нагоди свят, ювілеїв та інших подій у їх родині. ОСОБА_5 у зв`язку із характером роботи (він постійно працював за межами України - в росії вахтовим методом) тривалі періоди був відсутній за місцем свого проживання. У липні            2016 року вона разом із сином та чоловіком приїжджала до ОСОБА_5 , щоб запросити його на весілля його похресника, однак його на той час не було вдома, сусіди повідомили, що він знаходиться на роботі в росії.
		У 2023 році їй стало відомо, що ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , після його смерті відкрилася спадщина на все належне йому майно.
		Приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу              Шеленко І. І. відкрив спадкову справу. Із заявами про прийняття спадщини звернулися ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а також ОСОБА_2 , яка стверджувала, що проживала із ОСОБА_5 однією сім`єю без реєстрації шлюбу.
		У березні 2018 року ОСОБА_4 та ОСОБА_3 звернулися до суду із позовом до територіальної громади міста Івано-Франківська в особі Івано-Франківської міської ради про встановлення факту перебування в родинних відносинах з померлим ОСОБА_5 і визнання за ними права власності на майно померлого, а ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом про встановлення факту її проживання з ОСОБА_5 як чоловіка і дружини однією сім`єю без реєстрації шлюбу та визнання за нею права власності.
		Рішенням Івано-Франківського міського судуІвано-Франківської області                         від 18 лютого 2022 року у справі № 344/3725/18 позов ОСОБА_4 та ОСОБА_3 задоволено, а у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено. 
		Вказувала на те, що про розгляд цієї справи вона дізналась у 2023 році.
		Зазначала, що ніхто із її родичів не повідомив її про смерть її двоюрідного брата,              а тому їй не було відомо про його смерть.
		24 серпня 2023 року вона звернулася до приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Шеленко I. I. із заявою про прийняття спадщини за померлим двоюрідним братом ОСОБА_5 , однак їй відмовлено у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку із пропуском встановленого строку для прийняття спадщини.
		Вказувала на те, що строк для прийняття спадщини вона пропустила з поважних причин, а саме через незнання про смерть спадкодавця та поширення на території України коронавірусу COVID-19, а надалі введення в Україні воєнного стану у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України, що унеможливило оформлення спадкових прав в нотаріальному порядку.
		 
		З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просила судвизначити їй додатковий строк тривалістю три місяці для подання заяви про прийняття спадщини за законом після смерті двоюрідного брата ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		 
		Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		 
		Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області                          від 23 липня 2024 року, залишеним без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 22 жовтня 2024 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
		 
		Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що ОСОБА_1                    не надала належних доказів та не довела обставин, які б підтвердили існування об`єктивних перешкод, у зв`язку з якими у неї виникли істотні труднощі для звернення до нотаріуса у встановлений законом строк.Необізнаність позивачки про смерть спадкодавця не є поважною причиною для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
		 
		У листопаді 2024 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що вона дізналася про смерть брата 27 липня 2023 року, оскільки інші спадкоємці не повідомили її про смерть брата, а тому з поважних причин пропустила строк звернення до нотаріуса                         у встановлений законом строк.
		При вирішенні справи обов`язковому встановленню підлягали обставини виконання нотаріусом положень статті 63 Закону України «Про нотаріат» щодо з`ясування кола спадкоємців та повідомлення спадкоємців про відкриття спадщини шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі.
		 
		Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, а саме постанови від 18 січня 2018 року у справі № 198/476/16-ц (провадження № 61-1750св18), від 12 лютого 2018 року у справі № 712/656/15-ц (провадження № 61-2397св18), від 06 червня 2018 року у справі № 592/9058/17-ц (провадження № 61-200св18), від 11 липня 2018 року у справі № 381/4482/16-ц (провадження № 61-12844св18), від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18 (провадження № 61-10136св19), від 11 листопада 2020 року у справі № 750/262/20 (провадження № 61-14038св20), від 03 березня 2021 року у справі № 145/148/20 (провадження № 61-16153св20), від 21 квітня 2022 року у справі № 296/12108/18 (провадження № 61-17211св21).
		 
		Доводи інших учасників справи
		 
		У лютому 2025 року представник ОСОБА_4 - адвокат Павликівська Г. М. подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити судові рішення без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
		 
		Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 03 грудня 2024 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 02 січня 2025 року відкрито касаційне провадження       у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
		 
		У січні 2025 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась ОСОБА_6 , батьками якої зазначені ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .
		 
		02 липня 1956 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 зареєстровано шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_1 .
		 
		ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_3 , батьками якого зазначені ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, серія НОМЕР_2 .
		 
		ІНФОРМАЦІЯ_4 народилась ОСОБА_10 , батьками якої зазначені ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , що підтверджується копією свідоцтв про народження серія НОМЕР_3 (перекладеного з російської мови на українську).
		 
		Постановою Верховного Суду УРСР від 19 грудня 1968 року ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 були реабілітовані з поверненням конфіскованого майна або його вартості, що підтверджується копією довідки судової колегії по кримінальних справах Верховного Суду УССР.
		 
		12 серпня 1978 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_19 та ОСОБА_6 , після реєстрації шлюбу прізвище дружини змінено на ОСОБА_20 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію шлюбу.
		 
		ІНФОРМАЦІЯ_5 помер ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 12 квітня 1980 року.
		 
		20 лютого 1988 року між ОСОБА_10 та ОСОБА_21 зареєстровано шлюб. Після реєстрації шлюбу прізвище дружини змінено на « ОСОБА_22 », що підтверджується довідкою начальника відділу реєстрації актів цивільного стану Івано-Франківського міського управління юстиції від 17.05.2005 року №3-55/757 (а.с.9).
		 
		Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_5 від 18 грудня 1990 року шлюб між ОСОБА_21 та ОСОБА_23 розірвано. Після розірвання шлюбу прізвище позивачки не змінювалось.
		 
		ІНФОРМАЦІЯ_6 померла ОСОБА_12 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 від 19 серпня 1993 року.
		 
		17 травня 1994 року між ОСОБА_24 та ОСОБА_23 зареєстровано шлюб. Після реєстрації шлюбу прізвище дружини змінено на « ОСОБА_25 ».
		 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 у Пуровському районі Ямало-Ненецького автономного округу російської федерації помер ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_7 від 20 квітня 2017 року.
		 
		25 липня 2017 року до приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Шеленко І. І. із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 звернулися ОСОБА_4 та ОСОБА_3 
		 
		25 липня 2017 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Шеленко І. І. зареєстрована спадкова справа № 60982709 (номер у нотаріуса 6/2017) після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		 
		25 серпня 2017 року до приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Шеленко І. І. із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 звернулася ОСОБА_2 .
		 
		Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області                         від 18 лютого 2022 року у справі № 344/2725/18 задоволено позов ОСОБА_4 та ОСОБА_3 до територіальної громади міста Івано-Франківська в особі Івано-Франківської міської ради про встановлення факту перебування в родинних відносинах та визнання права власності на майно.
		Встановлено факт, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 є двоюрідними сестрою та братом ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 .
		Визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом за правом представлення після померлого ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 .
		Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом за правом представлення після померлого ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 .
		Визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частини автомобіля марки «BMW 525 td», реєстраційний номер НОМЕР_8 , 1999 року випуску, та 1/2 частини автомобіля марки «Mitsubishi Galant 2.0 TD», реєстраційний номер НОМЕР_9 ,         1983 року випуску, в порядку спадкування за законом за правом представлення після померлого ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 .
		Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частини автомобіля марки «BMW 525 td», реєстраційний номер НОМЕР_8 , 1999 року випуску, та 1/2 частини автомобіля марки «Mitsubishi Galant 2.0 TD», реєстраційний номер НОМЕР_9 ,         1983 року випуску, в порядку спадкування за законом за правом представлення після померлого ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 .
		У задоволенні позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , ОСОБА_3 про встановлення факту проживання ОСОБА_2 із ОСОБА_5 як чоловіка та дружини однією сім`єю без реєстрації шлюбу; визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 142,5 кв. м, житловою площею 68,9 кв. м, відмовлено.
		 
		Згідно з листом приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Шеленко І.І. від 24 серпня 2023 року № 15/01-16 ОСОБА_1 повідомлено, що вона пропустила строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 , та рекомендовано звернутися до суду для встановлення додаткового строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 .
		 
		Мотивувальна частина
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,                       є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		Статтею 400 ЦПК України встановлено межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Так, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалені                  з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
		 
		Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		 
		Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		 
		Відповідно до статей 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
		 
		Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).
		 
		Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (стаття 1223 ЦК України).
		 
		Відповідно до частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
		 
		Відповідно до частини першої статті 1269, частини першої статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
		 
		Відповідно до частини першої та третьої статті 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
		 
		Правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо:           1) спадкоємець пропустив строк для прийняття спадщини; 2) у спадкоємця були перешкоди для подання заяви для прийняття спадщини; 3) ці обставини визнані судом поважними (див. постанову Верховного Суду від 20 березня 2024 року                    у справі № 545/1231/23).
		 
		Оцінка поважності причин пропуску строку прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.
		 
		Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17,          у постановах Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17,            від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16, від 30 січня 2020 року у справі        № 487/2375/18, від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18, від 17 серпня             2023 року у справі № 626/274/22, від 10 липня 2024 року у справі № 522/13476/23.
		 
		Вирішуючи питання поважності причин пропуску шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються індивідуально в кожному конкретному випадку з огляду на обставини кожної справи (див. постанову Верховного Суду від 07 грудня 2023 року у справі № 548/2415/21).
		 
		Головною ознакою поважних причин є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини (постанова Верховного Суду                   від 31 липня 2024 року у справі № 706/275/22 (провадження № 61-12010св23)
		 
		За конкретних фактичних обставин кожної справи суд має оцінювати тривалість пропуску строку для прийняття спадщини, що має важливе правове значення (постанови Верховного Суду від 03 квітня 2024 року у справі № 639/8197/21 (провадження № 61-14773св23).
		 
		Зокрема, не є поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини: незнання про смерть спадкодавця; юридична необізнаність спадкоємця про порядок прийняття спадщини, похилий вік; непрацездатність; встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, установлення факту проживання однією сім`єю); невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину; відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини; несприятливі погодні умови; перебування в депресії у зв`язку зі смертю спадкодавця, оскільки глибокі душевні страждання через смерть близької чи знайомої людини відчуває переважна більшість людей.
		 
		Саме по собі незнання про смерть спадкодавця, без установлення інших об`єктивних, непереборних, істотних труднощів на вчинення дій щодо прийняття спадщини, не свідчить про поважність пропуску зазначеного строку.
		 
		Таким чином, необізнаність про смерть спадкодавця не є поважною причиною для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
		 
		Подібний за змістом правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15 та, а також у постановах Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18, від 27 травня            2020 року у справі № 336/1127/17, від 30 червня 2020 року у справі № 431/5782/17, від 20 вересня 2023 року у справі № 638/16540/20, від 30 вересня 2020 року у справі № 635/4551/18, від 03 березня 2021 року у справі № 145/148/20, від 21 квітня            2022 року у справі № 296/12109/18, від 07 грудня 2022 року у справі № 399/570/21, від 13 квітня 2023 року у справі № 522/17537/18.
		 
		У справі, яка переглядається, спадкодавець помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а у серпні      2023 року позивачка звернулася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини.
		 
		Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини, позивачка посилалась на те, що їй не було відомо про смерть ОСОБА_5 , оскільки ніхто із родичів її не повідомив про його смерть.
		 
		Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, обґрунтовано вважав, що наведена позивачкою обставина щодо необізнаності про смерть брата не є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.     Оскільки причин, пов`язаних з наявністю об`єктивних, непереборних, істотних труднощів, які перешкоджали поданню заяви про прийняття спадщини                                 в установлений законом строк, позивачка не навела,суд першої інстанції,                            з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
		 
		Верховний Суд виходить з того, що суди попередніх інстанцій надали належну правову оцінку наявним у справі доказам та взаємовідносинам сторін, за сукупності яких дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визначення ОСОБА_1 додаткового строку для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		 
		Посилання у касаційній скарзі на неврахування судами висновків, викладених                у постановах Верховного Суду, є такими, що не заслуговують на увагу, оскільки висновки судів попередніх інстанцій не суперечать правовим висновках Верховного Суду, на які посилається заявник.
		 
		Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, не дають підстав вважати, що судами порушено норми процесуального права та/або неправильно застосовано норми матеріального права.
		 
		Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.
		 
		Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		 
		Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 23 липня 2024 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 22 жовтня         2024 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття,    є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:   Г. В. Коломієць       Б. І. Гулько       Д. Д. Луспеник

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...