Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 442/3412/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші кримінальні правопорушення проти здоров'я населення; Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 26.02.2025. Забезпечено надання загального доступу: 27.02.2025.
Дата набрання законної сили: 20.02.2025
Номер судового провадження: 51-5215км24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42022142190000084

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		20 лютого 2025 року
		м. Київ
		справа № 442/3412/23
		провадження № 51- 5215км24
		Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
		Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого                                                ОСОБА_1 ,
		суддів                                                            ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю: 
		секретаря судового засідання              ОСОБА_4 ,
		прокурора                                                    ОСОБА_5 ,
		у режимі відеоконференції:
		засудженого                                               ОСОБА_6 ,
		захисника                                                    ОСОБА_7 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 18 вересня 2024 року, постановлену стосовно
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше судимого за вироком Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 03 грудня 2013 року за частиною 1 статті 185, частиною 2 статті 185, частиною 3 статті 185, частиною 1 статті 263, частиною 1 статті 115, частиною 1 статті 119 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років, 
		за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 307, частиною 2 статті 307 КК.
		Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини  
		За вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області 22 квітня 2024 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 307, частиною 2 статті 307 КК, та призначено йому покарання: за частиною 1 статті 307 КК у виді позбавлення волі на строк 4 роки; за частиною 2 статті 307 КК у виді позбавлення волі на строк 6 років 3 місяці з конфіскацією всього належного йому майна.
		Відповідно до частини 1 статті 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 3 місяці з конфіскацією всього належного йому майна.
		На підставі статті 71 КК повністю приєднано невідбуту частину покарання у виді позбавлення волі на строк 3 місяці 20 днів за вироком Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 03 грудня 2013 року та за сукупністю вироків, шляхом часткового складання, призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 6 місяців 20 днів з конфіскацією всього належного йому майна.
		Вирішено питання процесуальних витрат та речових доказів.
		Згідно з вироком ОСОБА_6 01 грудня 2022 року приблизно о 12 год 25 хв, перебуваючи в секції №1 відділення соціально-виховної та психологічної служби №1 Державної установи «Дрогобицька виправна колонія (№40)», маючи прямий умисел на незаконний збут наркотичного засобу «Бупренорфін», з корисливих мотивів, з метою власного збагачення, незаконно, умисно збув, а саме оплатно реалізував особі зі зміненими анкетними даними « ОСОБА_8 » наркотичний засіб, обіг якого обмежено - «Бупренорфін» загальною масою 0,0037 грама, за що отримав від останнього гроші в сумі 1000 грн.
		Крім того, ОСОБА_6 13 грудня 2022 року приблизно о 12 год 25 хв, перебуваючи у підвальному приміщенні адміністративного корпусу Державної установи «Дрогобицька виправна колонія (№40)», маючи умисел на незаконний збут наркотичних засобів, з корисливих мотивів, з метою власного збагачення, незаконно, повторно, умисно збув, а саме оплатно реалізував особі зі зміненими анкетними даними « ОСОБА_8 » наркотичний засіб, обіг якого обмежено - «Бупренорфін» загальною масою 0,0014 гр та особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонений - «Канабіс» загальною масою 0,088 гр, за що отримав від останнього гроші в сумі 1000 грн.
		Ухвалою Львівського апеляційного суду від 18 вересня 2024 року вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 22 квітня 2024 року залишено без змін.
		Вимоги, викладені у касаційній скарзі, і узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі захисник просить скасувати ухвалу Львівського апеляційного суду від 18 вересня 2024 року та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		На обґрунтування вимог касаційної скарги захисник зазначає про те, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статті 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
		Вважає неправомірною відмову апеляційного суду в задоволенні клопотання про повторне дослідження доказів, що вплинуло на правильність перевірки встановлених судом першої інстанції фактичних обставин кримінального провадження.
		Крім того,  у касаційній скарзі захисник наголошує на тому, що:
		- жодної підстави для внесення матеріалів до ЄРДР не було;
		- заява залегендованої особи, в якій вона просить притягнути ОСОБА_6 до відповідальності, бо він збуває наркотики, датована 05 вересня 2022 року, проте зареєстрована у поліції 26 серпням 2022 року;
		- мало місце підбурювання з боку правоохоронних органів;
		- зміст протоколів першої та другої закупки не відповідають відеозапису до них;
		- у кримінальному провадженні немає жодного доказу про попередню домовленість ОСОБА_6 з залегендованою особою на збут наркотичних засобів;
		- указує на процесуальні порушення при винесенні прокурором постанов про проведення контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки від 01 грудня 2022 року та від 07 грудня 2022 року;
		- інформація в протоколі огляду про те, що залегендована особа видала 2 пакетики: один з білою порошкоподібною речовиною, а інший з жовтою подрібненою речовиною не відповідає показанням, допитаних у судовому засіданні понятих, які повідомили, що був тільки один пакет - з речовиною білого кольору, а іншого вони не бачили;
		- залегендована особа та свідки є заінтересованими особами;
		- негласні слідчі (розшукові) дії стосовно ОСОБА_6 здійснювались протягом декількох місяців і за цей час правоохоронні органи не змогли задокументувати ані факт, яким же чином ОСОБА_6 отримує з «волі» наркотичні засоби для збуту, ані факт незаконного зберігання наркотичних засобів, ані факт пошуку покупця, ані факт домовленості з покупцем, ані факт отримання за продаж наркотичних засобів грошових коштів.
		Зазначене, на переконання захисника, залишилось поза увагою апеляційного суду.
		Позиції учасників судового провадження
		Засуджений ОСОБА_6 та його захисник - адвокат ОСОБА_7 у судовому засіданні просили задовольнити касаційну скаргу з підстав, зазначених у ній. 
		Прокурор ОСОБА_5 у судовому засіданні просила залишити без задоволення касаційну скаргу, а оскаржуване судове рішення - без зміни.
		Мотиви Суду
		Заслухавши доповідь судді, думку учасників касаційного розгляду, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
		Згідно зі статтею 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. 
		Відповідно до приписів статті 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. 
		Статтею 412 КПК передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
		Зі змісту статті 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості й умотивованості судового рішення, вбачається, що: законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Як неодноразово зазначав Верховний Суд, апеляційний суд, виконуючи свої повноваження, із дотриманням визначеної глави 31 КПК процедури повинен перевірити рішення суду першої інстанції з точки зору його законності й обґрунтованості (це передбачає оцінювання оскарженого судового рішення на відповідність нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам провадження та дослідженим у судовому засіданні доказам), а також ухвалити рішення, яке повною мірою відповідатиме статті 370 КПК і статтям 419 або 420 цього Кодексу.
		Така перевірка має бути зроблена з додержанням усіх вимог чинного законодавства, об`єктивно, неупереджено, а її результатом має бути законне й справедливе вирішення поданих апеляційних скарг для реалізації прав кожного на справедливий суд і перевірку законності й обґрунтованості оскаржених рішень суду першої інстанції.
		За приписами статті 419 КПК в  ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені мотиви, з яких цей суд виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, якими він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
		Тобто у своєму рішенні апеляційний суд повинен проаналізувати доводи скаржника і, зіставивши їх із фактичними даними, наявними у справі, дати на них вичерпну відповідь, переконливо аргументувавши свою позицію. Формальний апеляційний перегляд є несумісним із закріпленими у статтях 2, 7 КПК завданнями та загальними засадами кримінального провадження.
		Однак апеляційний суд, переглядаючи вирок місцевого суду стосовно ОСОБА_6 , наведених вимог закону не дотримався.
		Так, з апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 убачається, зокрема, що сторона захисту вважала, що суд першої інстанції після дослідження доказів допустив їх трактування всупереч даним, які були зафіксовані в цих доказах (протоколи НСРД, відеозаписи НСРД). А тому просили повторно дослідити докази у кримінальному провадженні під час апеляційного розгляду. 
		Як убачається з технічного запису судового засідання в суді апеляційної інстанції, що хоча і судом апеляційної інстанції розглядалось клопотання сторони захисту про повторне дослідження доказів, проте, підстав для повторного дослідження доказів у справі колегія суддів не знайшла, зазначивши, що докази належно та повно досліджені судом першої інстанції.
		Водночас, поза увагою суду апеляційної інстанції залишилося те, що у своєму рішенні суд першої інстанції, як на докази винуватості ОСОБА_6 , послався на протоколи про результати контролю за вчиненням злочину від 01 та 13 грудня 2022 року, проте у своєму рішенні взагалі не розкрив їх змісту, що ускладнює розуміння як для учасників провадження, так і для сторонніх осіб, які саме фактичні дані здобуті за результатами цих слідчих (розшукових) дій та яким чином вони доводять винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
		Крім того, поза увагою апеляційного суду залишились доводи апеляційної скарги про те, що викладені у вироку показання допитаних у судовому засіданні понятих ОСОБА_9 та ОСОБА_10 про те, що вони підтвердили дані, зазначені в протоколах огляду місця події, не відповідають наданим ними у суді показанням.
		Також, не можна вважати мотивованою відповідь апеляційного суду на доводи апеляційної скарги про те, що у ОСОБА_6 не вилучались грошові кошти, а отже, не доведено поза розумним сумнівом корисливий мотив вчинення кримінального правопорушення, що, у свою чергу, є підставою для застосування додаткового покарання у виді конфіскації майна. 
		Натомість, апеляційний суд у своєму рішенні лише обмежився твердженням, що свідок, залегендована особа під вигаданими анкетними даними « ОСОБА_8 », передав грошові кошти особі, у якої придбав наркотичний засіб.
		Вказане, на переконання колегії суддів, свідчить про небезпідставність клопотання сторони захисту про необхідність повторного дослідження доказів.
		Враховуючи, що порушення, на які посилався захисник, за умови їх підтвердження могли вплинути на законність і обґрунтованість вироку суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 , апеляційний суд у контексті аргументів сторони захисту повинен був перевірити, чи правильно місцевий суд оцінив докази та чи є вони допустимими, належними і такими, що поза розумним сумнівом доводять вчинення ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, за які його засуджено, і чим саме спростовуються доводи сторони захисту про протилежне, адже суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка має повноваження переглянути вирок на зазначених захисником підставах та усунути відповідні порушення, допущені місцевим судом, у разі їх виявлення.
		Однак апеляційний суд, детально виклавши доводи захисника, наведені в його апеляційній скарзі, усупереч вимогам статті 419 КПК, не пересвідчився в необґрунтованості його аргументів. В своїй ухвалі цей суд формально перелічив докази, зазначені у вироку суду першої інстанції, та обмежився лише загальною вказівкою про те, що докази були отримані, досліджені, перевірені, оцінені місцевим судом відповідно до вимог кримінального процесуального закону та їх сукупність давала цьому суду достатні підстави для висновку про доведеність винуватості у вчиненні кримінальних правопорушень.
		Отже, апеляційний суд не надав мотивованої відповіді на всі доводи апеляційної скарги, тоді як формальний підхід до розгляду аргументів сторони захисту є недопустимим.
		Допущені апеляційним судом порушення вимог кримінального процесуального закону є істотними, а висновки суду апеляційної інстанції щодо доведеності винуватості ОСОБА_6 поза розумним сумнівом - передчасними.
		Тому ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції.
		Під час нового розгляду кримінального провадження апеляційному суду необхідно врахувати викладене, ретельно, з використанням усіх процесуальних можливостей перевірити доводи сторони захисту та ухвалити законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.
		Разом з тим, згідно з положеннями частини 3 статті 433 КПК, суд касаційної інстанції розглядає питання про обрання запобіжного заходу під час скасування судового рішення і призначення нового розгляду у суді першої чи апеляційної інстанції.
		З огляду на те, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, з метою запобігання ризикам, передбаченим статтею 177 КПК, та забезпечення можливості проведення нового розгляду судом апеляційної інстанції, колегія суддів вважає за необхідне обрати ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Суд
		 
		у х в а л и в:
		Касаційну скаргу захисника  ОСОБА_7 задовольнити частково.
		Ухвалу Львівського апеляційного суду від 18 вересня 2024 року стосовно  ОСОБА_6 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		Обвинуваченому ОСОБА_6 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , обрати запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 20 квітня 2025 року включно.
		Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		С у д д і:
		 
		ОСОБА_1                                         ОСОБА_2                            ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...