Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 398/638/22 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи; Умисне вбивство.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 26.02.2025. Забезпечено надання загального доступу: 27.02.2025.
Дата набрання законної сили: 20.02.2025
Номер судового провадження: 51-4159км24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12021121060001617

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		20 лютого 2025року
		м. Київ
		справа № 398/638/22
		провадження № 51-4159 км 24
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого                           ОСОБА_1 ,
		суддів                                              ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання  ОСОБА_4 ,
		прокурора                               ОСОБА_5 , 
		у режимі відеоконференції
		захисника                               ОСОБА_6 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 22 травня 2024 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021121060001617, за обвинуваченням 
		ОСОБА_7 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше судимого:
		1)                 вироком Знам`янського міського суду Кіровоградської області від 25 грудня 1986 року за ч. 2 ст. 215-3, ч. 1 ст. 42 КК УРСР до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки;
		2)                 вироком Знам`янського міського суду Кіровоградської області від 08 серпня 1990 року за ч. 2 ст. 215-3, ч. 1 ст. 215, ч. 2 ст. 206, ч. 1 ст. 106, ч. 1 ст. 42 КК УРСР до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, з позбавленням права керувати транспортними засобами на 4 роки, зі штрафом;
		3)                 вироком Олександрійського районного суду Кіровоградської області від 30 березня 1994 року за ч. 2 ст. 206 КК УРСР до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців;
		4)                 вироком Знам`янського міського суду Кіровоградської області від 21 травня 1998 року за ч. 1 ст. 196-1 КК УРСР до покарання у виді виправних робіт на строк 6 місяців, з утримання 20% доходу;
		5)                 вироком Знам`янського міського суду Кіровоградської області від 06 жовтня 2000 року за ст. 94 КК УРСР до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років;
		6)                 року вироком Ленінського районного суду м. Кіровограда від 21 лютого 2005 року за ч. 1 ст. 393, ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 9 місяців;
		7)                 вироком Олександрійського міського суду  Кіровоградської області 04 листопада 2010 року за ч. 1 ст. 122 КК України до покарання у виді виправних робіт на строк 2 роки, з утриманням 15% заробітної плати; 
		8)                 вироком Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області 04 серпня 2011 року  за ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки;
		9)                 вироком Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 01 серпня 2013 року за ч. 1 ст. 125, ч. 1 ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 місяць 10 днів, який в частині призначеного покарання скасовано вироком апеляційного суду Кіровоградської області від 10 жовтня 2013 року та засуджено за ч. 1 ст. 125 КК України, з застосуванням ст. 72, ч. 1 ст. 71 КК України до позбавлення волі на строк 4 місяця 22 дня;
		10)            вироком Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 22 вересня 2022  за ч.3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком тривалістю 2 роки,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України.
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами 
		першої та апеляційної інстанцій обставини
		Вироком Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 21 березня 2024 року ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 14 років.
		Вирішено цивільний позов потерпілої ОСОБА_8 , питання речових доказів та процесуальних витрат у провадженні.
		Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 22 травня 2024 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни. 
		За обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку, ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за те, що він 18 листопада 2021 року, приблизно о 16 год, маючи не зняті і непогашені судимості у встановленому законом порядку та будучи особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, перебуваючи у будинку АДРЕСА_2 , разом з ОСОБА_9 , за місцем проживання потерпілого ОСОБА_10 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, під час конфлікту з останнім, який стався на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, завдав два цілеспрямованих удари ножем в життєво важливу ділянку тіла - передню стінку грудної клітки справа, та не менше двох ударів по нижнім кінцівкам, а також один удар по верхній кінцівці. В результаті завданих ударів ножем потерпілий помер на місці події у період часу з 16 до 18 год цього ж дня. В подальшому засуджений ОСОБА_7 продовжив розпивати з ОСОБА_9 алкогольні напої та залишив будинок потерпілого приблизно о 07 год лише 19 листопада 2021 року.
		Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить, за змістом скарги, скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_7 та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Зазначає про неповноту судового розгляду, оскільки не було викликано та додатково допитано свідка ОСОБА_9 , який міг би повідомити інформацію щодо обставин події, які не були відомі ще суду. Стверджує, що з незрозумілих причин не була призначена судово-медична експертиза зрізів нігтьових пластин свідка ОСОБА_9 , який був безпосереднім очевидцем злочину, хоча така ж експертиза зрізів нігтьових пластинзасудженого ОСОБА_7 та потерпілого ОСОБА_10 була проведена. Крім того, стверджував, що апеляційним судом безпідставно відмовлено в повторному дослідженні доказів. Вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК України, оскільки судом було формально розглянуто дане кримінальне провадження, не проаналізовано та не надано відповіді на всі доводи апеляційної скарги захисника. 
		Під час касаційного розгляду захисник ОСОБА_6 підтримав подану касаційну скаргу та просив її задовольнити, скасувати ухвалу апеляційного суду та направити кримінальне провадження на новий розгляд в суд апеляційної інстанції.
		Позиції інших учасників судового провадження
		Під час касаційного розгляду прокурор ОСОБА_5 , посилаючись на безпідставність наведених у касаційній скарзі захисника доводів, вважала, що оскаржуване судове рішення слід залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника - без задоволення.
		Мотиви Суду
		Згідно зі ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
		При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		Отже, касаційний суд не перевіряє судові рішення щодо неповноти та однобічності судового слідства, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи.
		Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
		Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження, вказаних вимог закону при розгляді кримінального провадження щодо ОСОБА_7 дотримано в повному обсязі.
		Суд першої інстанції, провівши судовий розгляд відповідно до обвинувального акта в межах висунутого обвинувачення, безпосередньо дослідивши всі надані докази стороною обвинувачення, належно їх оцінивши, надавши кожному з них належну оцінку в аспекті ст. 94 КПК України на предмет належності, допустимості, достовірності та їх сукупності - з точки зору достатності та взаємозв`язку, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 поза розумним сумнівом в умисному вбивстві, які виклав у вироку.
		За встановлених судом фактичних обставин кримінального провадження дії ОСОБА_7 за п. 13 ч. 2  ст. 115 КК України кваліфіковані правильно.
		Вирок суду першої інстанції є законним та відповідає вимогам статей 370, 374 КПК України.
		Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 13 ч. 2  ст. 115 КК України, був предметом ретельної перевірки апеляційного суду і мотивовано визнаний таким, що відповідає доказам, зібраним у встановленому законом порядку, дослідженим у судовому засіданні, належно оціненим судом, і є обґрунтованим. 
		Під час перевірки матеріалів кримінального провадження також було з`ясовано, що висновки суду апеляційної інстанції є правильними як стосовно встановлених місцевим судом фактичних обставин кримінального правопорушення, так і стосовно відсутності у кримінальному провадженні істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які тягнули би за собою безумовне скасування судових рішень. 
		Не встановлено таких процесуальних порушень і касаційним судом, оскільки усім доводам, викладеним, в поданій апеляційній скарзі захисника, суд апеляційної інстанції надав вичерпні та вмотивовані відповіді. 
		Колегія суддів вважає, що постановлена за результатами розгляду апеляційної скарги захисника, ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України і погоджується з наведеними у ній висновками про законність та обґрунтованість вироку суду першої інстанції.
		Що стосується доводів касаційної скарги захисника ОСОБА_6 про істотне порушення кримінального процесуального закону у зв`язку з відмовою у задоволенні клопотання про повторне дослідження доказів на підставі положень ч. 3 ст. 404 КПК України апеляційним судом, то вони є необґрунтованими.
		Так, відповідно до положень ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо, що є важливою гарантією права на справедливий суд.
		Згідно зі ст. 404 КПК України апеляційна процедура передбачає оцінку відповідності оскаржуваного вироку нормам матеріального та процесуального закону, фактичним обставинам кримінального провадження, а також дослідженим у судовому засіданні доказам.
		Апеляційний суд не вправі давати доказам іншу оцінку, ніж та, яку дав суд першої інстанції, якщо доказів, наданих сторонами обвинувачення й захисту, не було безпосередньо досліджено під час апеляційного перегляду кримінального провадження.
		Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що якщо суд першої інстанції дослідив усі можливі докази з дотриманням засади безпосередності, а суд апеляційної інстанції погодився з ними, то останній не має потреби знову досліджувати ці докази в такому ж порядку, як це було зроблено в суді першої інстанції.
		Крім того, відсутність обґрунтованого клопотання сторони кримінального провадження  про дослідження доказів, за умови того, що в оскарженому вироку суд дав оцінку всім доказам, на неправильну оцінку яких посилається сторона на стадії апеляційного оскарження вироку, не зумовлює обов`язку апеляційного суду повторно досліджувати обставини, встановлені під час кримінального провадження, та не створює передумов для використання апеляційним судом свого права дослідити нові докази за наявності підстав, регламентованих положеннями ч. 3 ст. 404 КПК України.
		А тому, повторне дослідження доказів, у розумінні вказаної правової норми кримінального процесуального закону, є саме правом, а не обов`язком суду.
		Судом апеляційної інстанції у своєму рішенні не надано доказам іншої оцінки, відмінну від тієї, що надано було місцевим судом.
		Висновуючи зазначене, колегія суддів вважає, що при перегляді вироку місцевого суду судом апеляційної інстанції не було допущено істотних порушень вимог ст. 404 КПК України.
		Доводи касаційної скарги захисника щодо вчинення кримінального правопорушення нібито свідком ОСОБА_9 , оскільки свідок не повідомив правоохоронні органи про вбивство потерпілого ОСОБА_10 , наявність конфлікту та бійки між останніми, відсутність медичної експертизи зрізів нігтьових пластин свідка, є безпідставними, з огляду на те, що на всі ці доводи касаційної скарги захисника, які за своїм змістом аналогічні доводам його апеляційної скарги, апеляційний суд обґрунтовано визнав їх неспроможними та детально дав відповіді на кожен з них. З наведеними в ухвалі апеляційного суду висновками щодо зазначених доводів погоджується й колегія суддів касаційного суду.
		Згідно з положеннями ст. 50 КК Українипокарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
		Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд при виборі покарання зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		Враховуючи зазначене, місцевий суд обґрунтовано дійшов висновку, що покарання ОСОБА_7 повинно бути призначено в межах санкції інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України, тобто у виді позбавленні волі на певний строк, що буде необхідним і достатнім для його виправлення та запобігання вчинення ним нових злочинів, з чим погодився і суд апеляційної інстанції.
		Інші доводи, викладені в касаційній скарзі захисника, та матеріали кримінального провадження не містять посилань на порушення судом апеляційної інстанції при розгляді провадження норм кримінального процесуального закону, які би ставили під сумнів обґрунтованість прийнятого рішення.
		Отже, оскільки істотних порушень кримінального процесуального закону, які тягнуть за собою обов`язкове скасування судових рішень, не встановлено, а тому касаційну скаргу захисника слід залишити без задоволення.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд
		ухвалив:
		Ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 22 травня 2024 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу  захисника ОСОБА_6 - без задоволення.
		Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		 
		ОСОБА_1                                       ОСОБА_2                                  ОСОБА_11

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...