Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 320/47121/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; зупинення, відмова в реєстрації податкових накладних.
Надіслано судом: 25.02.2025. Зареєстровано: 26.02.2025. Забезпечено надання загального доступу: 26.02.2025.
Дата набрання законної сили: 18.02.2025
Номер судового провадження: A/855/22541/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/47121/23                                                                       Суддя (судді) першої інстанції: Донець В.А.
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		18 лютого 2025 року                                                                                м. Київ
		Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: 
		                         головуючого судді:                    Собківа Я.М.,    
		                                        суддів:                              Сорочка Є.О., Чаку Є.В.,
		                 за участю секретаря:                              Ольшевської Ж.А.          
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Головного управління ДПС у м. Києві, Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія   "Світ Тепла" на рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Світ Тепла" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,           
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Світ Тепла" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень: від 14.09.2023 №00579770702; від 14.09.2023 №00579830702; від 14.09.2023 №00579890702; від 14.09.2023 №00579880702; від 14.09.2023 №0581062304; від 06.12.2023 №00771740702.
		Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2024 року адміністративний позов задоволено частково.  
		Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 14.09.2023 №00579890702; від 14.09.2023 №00579880702; від 14.09.2023 №0581062304; від 06.12.2023 №00771740702.
		У задоволенні решти позову відмовлено. 
		Не погодившись із вказаним рішенням суду, позивачем та відповідачем подано апеляційні скарги.
		Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Світ Тепла" просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2024 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти в цій частині нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.     
		В свою чергу Головне управління ДПС у м. Києві просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.               
		Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів зазначає наступне.  
		          Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем проведено документальну планову перевірку ТОВ "Компанія "Світ Тепла", за результатами чого складено акт перевірки від 22.02.2022 №11215/26-15-0702-01-03/39211956.
		Позивачем подано заперечення на акт перевірки від 22.02.2022 №11215/26-15-0702-01-03/39211956.
		Надалі, наказом ГУ ДПС у м. Києві від 17.08.2023 №4073-к "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Компанія "Світ Тепла" на підставі підпункту 78.1.5 пункту 78.5 статті 78 ПК України призначено документальну позапланову виїзну перевірку з питань що стали предметом оскарження. 
		За наслідками проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Компанія "Світ Тепла" складено акт від 07.09.2023 №57854/26-15-07-02-01-03/39211956.
		Позивачем подано заперечення на акт перевірки від 07.09.2023 №57854/26-15-07-02-01-03/39211956, які отримано контролюючим органом 18.09.2023, що підтверджується печаткою та відповідною розпискою відповідальної особи про отримання. 
		На підставі акту перевірки від 07.09.2023 №57854/26-15-07-02-01-03/39211956 відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: 
		від 14.09.2023 00579810702, яким визначено (збільшено) грошове зобов`язання з податку на прибуток підприємств на суму 9217006,00 грн. (податок - 9122052,00 грн., штрафна (фінансова) санкція - 94954,00 грн.);
		від 14.09.2023 №00579770702, яким визначено грошове зобов`язання з податку на прибуток у зв`язку з завищенням від`ємного значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток на суму 146006,00 грн. (за звітний період - 2018 рік); 
		від 14.09.2023 №00579830702, яким визначено (збільшено) грошове зобов`язання з податку на додану вартість на суму 850730,00 грн. (податок - 680584,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 170146,00 грн.);
		від 14.09.2023 №00579890702, яким визначено грошове зобов`язання з податку на прибуток у зв`язку з завищенням від`ємного значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток на суму 367351,00 грн. (за звітний період - 2021 рік);
		від 14.09.2023 №00579880702, яким визначено грошове зобов`язання з податку на додану вартість на суму 11659,50 грн. у зв`язку з нескладенням або та / або нереєстрацією протягом граничного строку податкових накладних / розрахунків коригування на суму податку на додану вартість 1010254,00 грн.;
		від 14.09.2023 №0581062304, яким визначено грошове зобов`язання на суму 630600,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції за порушення підпункту 39.2.1.1 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 ПК України. 
		Позивачем подано до Державної податкової служби України скаргу на вказані податкові повідомлення-рішення. 
		Рішенням ДПС України від 30.11.23 №15630/699-00-06-01-01-06 скасовано податкове повідомлення-рішення від 14.09.2023 00579810702 у частині заниження доходів на суму отриманих коштів від контрагентів-покупців та в частині застосованих штрафних санкцій, в іншій частині оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишено без змін. 
		Згідно зі штрихкодом поштового відправлення та трекінгом Укрпошти рекомендоване поштове відправлення №0600065074637 від ДПС України направлено 30.11.2023 та вручено адресату 04.12.2023.
		На підставі акта перевірки від 07.09.2023 №57854/26-15-07-02-01-03/39211956 та рішення ДПС України від 30.11.2023 №15630/699-00-06-01-01-06 відповідачем замість скасованого податкового повідомлення-рішення від 14.09.2023 00579810702 прийнято нове податкове повідомлення-рішення від 06.12.2023 №00771740702, яким визначено (збільшено) грошове зобов`язання з податку на прибуток підприємств на суму 1047088,00 грн. (податок - 1045280,00 грн., штрафна (фінансова) санкція - 1908,00 грн.). 
		Не погоджуючись з податковими повідомленням-рішеннями від 14.09.2023 №00579770702; від 14.09.2023 №00579830702; від 14.09.2023 №00579890702; від 14.09.2023 №00579880702; від 14.09.2023 №0581062304; від 06.12.2023 №00771740702, позивач звернувся до суду з позовом.
		Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне. 
		Відповідно до  статті 19 Конституції України  органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені  Конституцією  та законами України.  
		За змістом статті 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо платником податків подано в установленому порядку контролюючому органу заперечення до акта перевірки в порядку, визначеному пунктом 86.7 статті 86 цього Кодексу, або скаргу на прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення, в яких вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки або скасування прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення у разі якщо платник податків у своїй скарзі (запереченнях) посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, та об`єктивний їх розгляд неможливий без проведення перевірки. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали предметом оскарження. Наказ про проведення документальної позапланової перевірки з підстав, зазначених у цьому підпункті, видається в разі розгляду заперечення до акта перевірки - контролюючим органом, який проводив перевірку.
		Як вбачається з матеріалів справи, позивачем подано заперечення на акт перевірки від 22.02.2022 №11215/26-15-0702-01-03/39211956. 
		Відповідачем відповідно підпункту 78.1.5 пункту 78.5 статті 78 ПК України прийнято наказ від 17.08.2023 №4073-к про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Компанія "Світ Тепла з питань що стали предметом оскарження. 
		За наслідками цієї перевірки складено акт від 07.09.2023 №57854/26-15-07-02-01-03/39211956, який вручено платнику податків 11.09.2023, що підтверджується поштовим конвертом та трекінгом Укрпошти про надіслання та вручення рекомендованого поштового відправлення №0407601156280. 
		Подані позивачем заперечення на акт перевірки від 07.09.2023 №57854/26-15-07-02-01-03/39211956, отримані контролюючим органом 18.09.2023, що підтверджується печаткою та відповідною розпискою відповідальної особи про отримання. 
		Згідно з абзацом десятим підпункту 86.7.4 пункту 86.7 статті 87 ПК України в разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, проведеної на підставі підпункту 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу у зв`язку з розглядом наданих у порядку, визначеному цим пунктом, заперечень до акта (довідки) перевірки, або розглядом скарги на прийняте контролюючим органом податкове повідомлення-рішення, вони мають право подати свої заперечення до контролюючого органу, який проводив таку перевірку, протягом п`яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Розгляд таких заперечень окремо не здійснюється. Такі заперечення долучаються до матеріалів перевірки або матеріалів щодо розгляду скарги, а наведені в них факти та дані враховуються контролюючим органом при формуванні у передбаченому цим підпунктом порядку висновку за результатами розгляду матеріалів перевірки або під час розгляду скарги на прийняте податкове повідомлення-рішення у порядку, встановленому статтею 56 цього Кодексу.
		За змістом наведеної норми, в разі подання платником податків заперечень на акт перевірки, проведеної відповідно підпункту 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 ПК України, контролюючий орган зобов`язаний скласти висновок відповідно до статті 86 ПК України.
		Відповідачем не надано висновку, складеного за результатами розгляду заперечень позивача на акт перевірки від 07.09.2023 №57854/26-15-07-02-01-03/39211956, проведеної на підставі підпункту 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 ПК України. 
		З огляду на наведене правове регулювання та встановлені обставини, обґрунтованими є доводи позивача про порушення відповідачем порядку проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Компанія "Світ Тепла" на підставі 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 ПК України в частині нескладення контролюючим органом висновку на заперечення платника податків висновку відповідно до статті 86 ПК України. 
		Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в постанові від 20.02.2020 у справі №826/17123/18 сформулювала правовий висновок, відповідно до якого платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення податкової перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність прийнятих за її висновками податкових повідомлень-рішень. При цьому таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.
		Крім того, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків і, на противагу йому, принцип формального порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення. Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.
		Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.09.2022 у справі №160/2552/21. 
		У спірному випадку документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Компанія "Світ Тепла" проведена на підставі підпункту 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 ПК України за результатами розгляду заперечень платника податків, які подані на попередній акт перевірки. Процедура розгляду заперечень на акт перевірки, проведеної згідно з наведеною нормою, не передбачає права платника податків на участь у розгляді цих заперечень. Такі заперечення мають бути долученні до матеріалів перевірки або матеріалів щодо розгляду скарги а наведені в них факти та дані враховуються контролюючим органом при формуванні висновку за результатами розгляду матеріалів перевірки або під час розгляду скарги на прийняте податкове повідомлення-рішення. 
		Позивач скористався правом на оскарження до ДПС України податкових повідомлень-рішень, прийнятих на підставі акту перевірки від 07.09.2023 №57854/26-15-07-02-01-03/39211956. За результатами розгляду скарги ДПС України частково врахувало відповідні доводи позивача.
		Відповідно до підпункту "а" пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
		Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
		Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
		Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
		Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
		У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
		Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
		У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.
		Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
		Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
		Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
		Згідно з підпунктом "б" пункту 200.4 статті 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.
		За приписами пункту 200.7 статті 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
		Пунктом 201.10 статті 201 ПК України визначено, що податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
		Згідно з частиною першою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
		Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
		Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій із придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
		Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
		Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.
		Так, про відсутність фактичного характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.
		Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.
		Водночас, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.
		Лише за умови підтвердження первинними документами господарських операцій, які є об`єктом оподаткування, платник податків має право на відображення результатів таких операцій у бухгалтерському обліку, на даних якого ґрунтується податкова звітність.
		Згідно з актом перевірки від 07.09.2023 №57854/26-15-07-02-01-03/39211956 позивачем у жовтні 2017 року занижено податок на додану вартість на суму 37681,00 грн. по взаємовідносинах із ТОВ "Нікпрайм". 
		Як вбачається з матеріалів справи, в жовтні 2017 року між позивачем (покупець) та ТОВ "Нікпрайм" (постачальник) укладено договір поставки товарів на підставі частини першої статті 181 ГК України у спрощений спосіб - шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень щодо отримання товарів (продукції) оплатою їх вартості та подальшого використання їх у господарській діяльності позивача. 
		Позивачем придбано 27.10.2017 у ТОВ "Нікпрайм" товар, про що свідчать зареєстровані податкові накладні від 27.10.2017 в Єдиному державному реєстрі податкових накладних. Оплата за поставлений товар була проведена 02.11.2017 на суму 170400,00 грн. та 03.11.2017 на 55687,80 грн.
		Відповідачем здійснення позивачем такої оплати на користь ТОВ "Нікпрайм" не заперечувалось, в акті перевірки дана оплата підтверджена. 
		Відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" платник податків має обов`язок складати первинні документи за наслідками здійснення відповідних господарських операцій.  
		Саме первинні документи є підставою для бухгалтерського обліку. Відсутність таких документів ставить під сумнів обґрунтованість сформованої податкової звітності за наслідками господарських операцій, щодо яких відсутні первинні документи. Вимога до складання первинних документів не є формальною, оскільки саме первинні документи дають можливість оцінити зміст і характер господарської операції. 
		Щодо господарських операцій з поставки товарно-матеріальних цінностей, то первинні документи дають можливість установити вид товару, обсяги та умови поставки, можливість контрагентів виконати свої зобов`язання, пов`язаність господарської операції з господарською діяльністю контрагентів, наявність економічної мети здійснення такої господарської операції. 
		Як вбачається з матеріалів справи, згідно з податковими накладними позивач придбавав у ТОВ "Нікпрайм" радіатори, крани, муфти, труби, системи очистки, які доставлялися ТОВ "Нікпрайм", тому товарно-транспортні накладні не складались. Згодом поставлені товари реалізовувались покупцям, проте докази такої реалізації суду не надано через те, що придбані товари реалізовувались в різні період разом з іншим товарами, які придбавались у багатьох інших постачальників.
		Суд апеляційної інстанції підтримує позицію Київського окружного адміністративного суду, що такі пояснення не є достатніми для висновку про фактичне придбання позивачем товарів у ТОВ "Нікпрайм", оскільки неможливо встановити яким чином товари поставлялись позивачу, як вони приймались, обліковувались та знімались з обліку, використовувались в господарській діяльності платника податку, про що стверджує позивач. 
		Стверджуючи, що придбання товарів здійснювалось з метою здійснення господарської діяльності, відповідних доказів позивачем не надано. Ті обставини, що товари реалізовувались в різні періоди з іншими товарами не може слугувати поважною причиною ненадання доказів на підтвердження доводів позивача про пов`язаність господарських операцій з придбання товарів у ТОВ "Нікпрайм" з господарською діяльністю платника податків.
		В даному випадку обов`язок доказування використання позивачем придбаних у ТОВ "Нікпрайм" товарів покладено саме на платника податків, оскільки відповідні обставини були предметом перевірки, за наслідками якої прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення. 
		Враховуючи викладене, наявні правові підстави для відхилення доводів позивача про необґрунтованість висновку контролюючого органу про непідтвердження позивачем придбання у ТОВ "Нікпрайм" товарів. Та обставина, що контролюючим органом не було зупинено реєстрацію відповідних податкових накладних не є доказом фактичного здійснення позивачем господарських операцій та не спростовує наведених вище висновків. 
		З огляду на наведене, судова колегія доходить висновку про необґрунтованість доводів позивача про протиправність оскаржуваного повідомлення-рішення від 14.09.2023 №00579770702, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають. 
		Перевіркою також установлено декларування ТОВ "Компанія "Світ тепла" господарських операцій з контрагентами-покупцями ТОВ "Будівельна компанія "Укркомплексбуд" (код 35703778), ТОВ "Компанія "Іскра-груп" (код 36279262), ТОВ "ВУ "Традиції будівництва" (код 39387959), ТОВ "Екобуденерго" (код 39951326), ТОВ "Петком Пауер" (код 41024431), ТОВ "УБК "Аркадія" (код 42347350), ТОВ "Будкомред" (код 42374735), ТОВ "Техбудстиль" (код 43093329), ТОВ "Буд альянс компані" (код 43139530), ТОВ "Басс білдинг" (код 43195583), ТОВ "Ретсет" (код 43217016), ТОВ "Вокар-Буд" (код 43352471), ТОВ "Амадем плюс" (код 43359943), ТОВ "БА "Версальбуд" (код 43370904), ТОВ "Стекс-борс" (код 43427269), ТОВ "Графіт-торг" (код 43427405), ТОВ "ЛТД Мегапром-торг" (код 43462277), ТОВ "Скай-кепітал буд" (код 43522409), ТОВ "Рентобуд" (код 43576784), ТОВ "Ск-цегла" (код 43883032), ТОВ "Меридіан констракшн" (код 44023121), ТОВ "Будсіті торг" (код 44091715). 
		За висновком відповідача, отримані вказаними контрагентами позивача кошти не пов`язані з постачанням товарів та за відсутності даних у позивача щодо їх повернення в майбутньому, кваліфікуються як активи, які слід враховувати в складі інших доходів звітного періоду, що не знайшло відображення у фінансовій звітності платника податків та не враховано при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств у період, що перевірявся. Задекларовані платником податку суми доходів від реалізації товарів при непідвтердженні реальності операцій з поставки товару не змінюються, оскільки одночасно реалізований товар списано у зв`язку з його реалізацією та не обліковується у складі залишків товарних запасів станом на 30.09.2021, тобто перевіркою встановлено реалізацію товарів третім особам. 
		На підставі наведеного відповідач дійшов висновку про заниження доходів позивачем на загальну суму 44870957,00 грн., що призвело до заниження доходів на вказану суму в податковому обліку (рядок 01 Декларації): за 2019 рік - 2067685,00 грн., за 2020 рік - 11371603,00 грн., за 9 місяців 2021 року - 31431669,00 грн. Водночас вказане порушення не вплинуло на визначення суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість. 
		Відповідно до підпункту 15.4 пункту 15 П(С)БО 16 до складу загальновиробничих витрат включаються витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення.
		За змістом пункту 19 П(С)БО 16 витрати на збут включають витрати, пов`язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг): витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, пов`язаних зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг (операційна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона). Витрати на утримання та обслуговування будівель (споруд) слід включати до витрат на збут (93 рахунок), якщо будівля (споруда) пов`язана зі складом.
		Позивачем не надано первинних документів, які б дозволили дійти висновку про обґрунтованість списання придбаних раніше товарно-матеріальних цінностей у зв`язку з їх використанням для побудови цементної підлоги. Відсутність проектної документації, кошторису, актів використання матеріалів, інші первинні документи не дають можливості суду встановити об`єм робіт, кількість використаних матеріалів, періоди їх використання. Відповідно неможливо зробити висновок, що заявлені до списання товарно-матеріальні цінності використані для зазначеної цілі. 
		З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що доводи позивача щодо обґрунтованості списання товарно-матеріальних цінностей є помилковими, тому відсутні підстави для задоволення позову в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.09.2023 №00579830702.
		Крім того, в акті перевірки зазначено про заниження позивачем податку на прибуток через відсутність на обліку товарно-матеріальних цінностей. На підставі встановлених обставин контролюючий орган дійшов висновку про реалізацію таких товарів третім особам. 
		Проте, колегія суддів зазначає про безпідставність такого висновку, оскільки обставин реалізації не облікованих товарів третім особами під час перевірки не встановлено, відповідно позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.12.2023 №00771740702, від 14.09.2023№00579890702 є такими, що підлягають задоволенню. 
		Оскільки суд дійшов висновку про необґрунтованість тверджень відповідача про реалізацію необлікованих товарів третім особам, відповідно помилковим є висновок про обов`язок реєстрації податкових накладних. Відтак податкове повідомлення-рішення від 14.09.2023 №00579880702 підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
		Також контролюючим органом за наслідками перевірки встановлено порушення позивачем підпункту 39.4.2 пункту 39.2. статті 39 ПК України, за яким платники податків, які у звітному році здійснювали контрольовані операції, зобов`язані подавати до 1 жовтня року, що настає за звітним, звіт про контрольовані операції. Платники податків, які є учасниками відповідної міжнародної групи компаній та у звітному році здійснювали контрольовані операції, зобов`язані подавати до 1 жовтня року, що настає за звітним, повідомлення про участь у міжнародній групі компаній.
		Зі змісту акта перевірки вбачається, що такий висновок зроблено через неподання позивачем звіту відповідно до наведеної норми, оскільки ТОВ "Компанія "Світ тепла" укладено зовнішньоекономічні контракт з контрагентом-нерезидентом компанією "Defro Sp z.o.o. S.K." (Республіка Польща). 
		Крім того, в акті перевірки зафіксовано, що позивач всупереч вимогам підпункту 39.4.2 пункту 39.2. статті 39 ПК України подало 07.02.2022 звіт №9374032164 про контрольовані операції за 2020 рік та повідомлення про участь у міжнародній групі компаній від 07.02.2022 №9374031958 з порушенням термінів. 
		Отже, висновки акту перевірки від 07.09.2023 №57854/26-15-07-02-01-03/39211956 про неподання позивачем звіту про контрольовані операції за 2020 рік та повідомлення про участь у міжнародній групі компаній є необґрунтованими, оскільки в цьому акті встановлено подання платником податків вказаних звітних документів з порушенням термінів. 
		При цьому доказів на спростування доводів позивача про те, що звіт був прийнятий контролюючим органом не надано. 
		Пунктом 120.3 статті 120 ПК України передбачено застосування штрафу за неподання платником податків звіту про контрольовані операції та/або документації з трансфертного ціноутворення, та/або глобальної документації з трансфертного ціноутворення (майстер-файлу), та/або звіту у розрізі країн міжнародної групи компаній, та/або повідомлення про участь у міжнародній групі компаній відповідно до вимог статті 39 цього Кодексу.
		В спірному випадку встановлено подання платником податків, станом на час проведення перевірки та прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 14.09.2023 №0581062304, звіту та повідомлення з порушенням строків. Відтак висновки контролюючого органу щодо неподання вказаної звітності є необґрунтованими. 
		Відповідно до пункту 46.1 статті 46 ПКУ України податкова декларація, розрахунок, звіт (податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючим органам у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата грошового зобов`язання, у тому числі податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку, а також суми нарахованого єдиного внеску.
		Пунктом 49.15 статті 49 ПК України встановлено, що Податкова декларація вважається неподаною за умови порушення норм пунктів 48.3 і 48.4 статті 48, абзаців першого-третього пункту 49.4 статті 49 цього Кодексу та надання або надсилання контролюючим органом платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації, зокрема засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" для податкових декларацій, поданих у такий спосіб.
		У разі, якщо контролюючий орган із дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк (підпункт 49.9.2 пункт 49.9 статті 49 ПК України).
		Як підтверджено матеріалами справи, у спірному випадку відсутні докази про надсилання платнику податків повідомлення про відмову в прийняті його звітності.
		Отже, колегія суддів приходить до висновку, що подана позивачем звітність прийнята відповідачем.
		З огляду на встановлені обставини щодо фіксації в акті перевірки обставин подання позивачем звіту про контрольовані операції за 2020 рік від 07.02.2022 №9374032164 та повідомлення про участь у міжнародній групі компаній за 2020 рік від 07.02.2022 №9374031958, не встановлення під час судового розгляду адміністративної справи обставин надсилання позивачу повідомлення про неприйняття вказаної звітності, колегія суддів вважає, що встановлення такій звітності статусу "не визнано як податкову звітність" не є підставою вважати звітність не поданою.
		Крім того, колегія суддів звертає увагу, що порушення строків подання звітності не є достатньою підставою для її неприйняття згідно зі статтею 49 ПК України. При цьому, контролюючим органом встановлено єдиний недолік поданої платником податків звітності - порушення строків її подання. 
		Відповідно до пункту 52-1 підрозділу 10 Розділу XX "Перехідні положення" ПК України за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 01.03.2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), штрафні санкції не застосовуються, крім визначених цим пунктом випадків, серед яких не зазначено підпункт 120.3 статті 120 ПК України.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" з 24:00 год. 30.06.2023 відмінено на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
		Отже, обґрунтованими є доводи позивача про безпідставність застосування штрафу на підставі підпункту 120.3 статті 120 ПК України за порушення, яке тривало під час дії карантину. 
		З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наявні підстави для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.09.2023 №0581062304, відповідно - задоволення позовних вимог в цій частині. 
		Згідно частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. 
		Всі наведені апелянтами доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції. 
		Положеннями  ст. 242 КАС України  рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		Згідно з п. 1 ч. 1  ст. 315 КАС України  за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
		Відповідно до  ст. 316 КАС України  суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.                     
		Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційні скарги Головного управління ДПС у м. Києві, Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Світ Тепла" - залишити без задоволення.                       
		Рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2024 року залишити без змін.                                              
		Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		 
		 
		Головуючий суддя                                                                      Собків Я.М.
		 
		 
		Суддя                                                                                          Сорочко Є.О.
		 
		 
		Суддя                                                                                          Чаку Є.В.
		              
		              
		Повний текст постанови виготовлено - 24 лютого 2025 року.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...