Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 686/26097/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян та кримінальні правопорушення проти журналістів; Підкуп працівника підприємства, установи чи організації.
Надіслано судом: 26.02.2025. Зареєстровано: 26.02.2025. Забезпечено надання загального доступу: 27.02.2025.
Дата набрання законної сили: 26.02.2025
Номер судового провадження: 11-кп/820/68/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12023240000000434

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		 
		26 лютого 2025 року
		м. Хмельницький
		 
		Справа № 686/26097/23
		Провадження № 11-кп/820/68/25
		 
		Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду у складі:
		 
		головуючої - судді                 ОСОБА_1 ,
		суддів:                                 ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		при секретарі                         ОСОБА_4 ,
		за участю прокурора                 ОСОБА_5 , ОСОБА_6 
		захисника                         ОСОБА_7 ,
		обвинуваченого                         ОСОБА_8 ,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційні скарги прокурора та захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - ОСОБА_7 на вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 лютого 2024 року у кримінальному провадженні №12023240000000434, внесеномудо ЄРДР 09 серпня 2023 року стосовно,
		 
		ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Нова Ушиця, зареєстрованого та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, працюючого лікарем військової частини, раніше не судимого,
		 
		визнано винуватим у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ст. 354 ч. 4 КК України та засуджено до покарання у виді штрафу сімсот п`ятдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 12 750 грн, - 
		 
		в с т а н о в и л а:
		 
		Обставини, вчинення кримінального правопорушення, встановлені судом першої інстанції. 
		 
		У перших числах серпня 2023 року (точного часу у ході досудового розслідування не встановлено) ординатор неврологічного відділення, тимчасово виконуючий обов`язки начальника неврологічного відділення військової частини НОМЕР_1 лейтенант медичної служби ОСОБА_8 , перебуваючи у медичному закладі КНП «Хмельницький обласний госпіталь ветеранів війни», що за адресою Хмельницька обл., Хмельницький р-н, с. Ружичанка, вул. Визволителів, 3, діючи умисно, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, висловив вимогу військовослужбовцю військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_9 про надання йому неправомірної вигоди в сумі 1000 доларів США щодо можливості визнання останнього обмежено придатним до військової служби.
		ОСОБА_9 , розуміючи, що у разі не надання ним ОСОБА_8 неправомірної вигоди в сумі 1000 доларів США, його буде визнано придатним до військової служби, а тому вимушено погодився на надання такої неправомірної вигоди, про що повідомив ОСОБА_8 , який отримавши позитивну відповідь від ОСОБА_9 вказав йому про необхідність отримання направлення для проходження медичного огляду військово-лікарською комісією військової частини НОМЕР_1 , де його буде визнано обмежено придатним до військової служби.
		Після проведення лікування, 04.08.2023 року ОСОБА_9 було виписано із КНП «Хмельницький обласний госпіталь ветеранів війни» та надано відповідні рекомендації.
		В подальшому, ОСОБА_9 повернувся до військової частини НОМЕР_2 , де 08.08.2023 року отримав направлення на проведення медичного огляду військово-лікарською комісією у військовій частині НОМЕР_1 з метою визначення ступеня придатності останнього до військової служби. 
		Прибувши з зазначеним направленням до військової частини НОМЕР_1 10.08.2023 року пройшов обстеження та медичний огляд у відповідних лікарів військової частини НОМЕР_1 з 10.08. по 16.08.2023, результати обстеження яких були внесені до картки обстеження та медичного огляду ОСОБА_9 .
		При цьому, 16.08.2023 року, без здійснення медичного огляду ОСОБА_9 , переглянувши лише його медичні документи, ОСОБА_8 , здійснив запис в графі «невропатолог» таблиці розділу 10. «Результати медичного обстеження спеціалістами» картки обстеження та медичного огляду ОСОБА_9 щодо визнання останнього обмежено придатним до військової служби на підставі ст. 23б, графи ІІ Розкладу хвороб, Таблиці додаткових вимог та те, що його захворювання пов`язане із проходженням військової служби вказавши при цьому, що огляд здійснено 15.08.2023 року. Одразу після цього, ОСОБА_8 діючи умисно, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, повторно висловив вимогу ОСОБА_9 щодо надання йому неправомірної вигоди в сумі 1000 доларів США, вказавши рукою на свій робочий стіл. Однак, у зв`язку з тим, що у ОСОБА_9 при собі коштів не було, зустріч з даного приводу було перенесено ОСОБА_8 на 17.08.2023.
		Разом з тим, 16.08.2023 року позаштатною постійно діючою гарнізонною військово-лікарською комісією військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_9 , на підставі статті 64б, 23б графи ІІ Розкладу хвороб Таблиці додаткових вимог Положення про ВЛЕ визнано обмежено придатним до військової служби.
		В подальшому, 17.08.2023 близько 10 год. 25 хв., перебуваючи в адміністративному приміщенні військової частини НОМЕР_1 , яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , ординатор неврологічного відділення, тимчасово виконуючий обов`язки начальника неврологічного відділення військової частини НОМЕР_1 , лейтенант медичної служби ОСОБА_8 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи з корисливих мотивів, зменшив раніше висловлену вимогу ОСОБА_9 щодо надання йому неправомірної вигоди, та отримав від військовослужбовця ОСОБА_9 неправомірну вигоду в сумі 500 доларів США, що в перерахунку у національну валюту за курсом Національного банку України становить 18 284 гривні 30 копійок, за здійснений ним запис в графі «невропатолог» таблиці розділу 10 «Результати медичного обстеження спеціалістами» Картки обстеження та медичного огляду ОСОБА_9 щодо визнання останнього обмежено придатним до військової служби на підставі ст. 23б, графи ІІ Розкладу хвороб, Таблиці додаткових вимог Положення про ВЛЕ та те, що його захворювання пов`язане із проходження військової служби.
		 
		Висновки та мотиви прийнятого рішення, викладені у вироку суду першої інстанції.
		 
		Суд першої інстанції розцінив дії обвинуваченого ОСОБА_8 , як одержання працівником організації неправомірної вигоди, у зв`язку з діяльністю організації, в інтересах того, хто надає таку вигоду, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди та кваліфікував його дії за ст. 354 ч.4 КК України. 
		На обґрунтування свого рішення про кваліфікацію дій ОСОБА_8 за ст. 354 ч.4 КК України, суд першої інстанції зазначив, що досудовим розслідуванням та прокурором не надано доказів на підтвердження одержання ОСОБА_8 неправомірної вигоди, як службовою особою, яка займає відповідальне становище та вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, тобто правової кваліфікації кримінального правопорушення за ст. 368 ч.3 КК України. 
		Суд першої інстанції прийшов до висновку, що надані суду докази не містять підтвердження того, що ОСОБА_8 вчинив дії з приводу надання висновку ОСОБА_9 про визнання його обмежено придатним для військової служби, які б були пов`язані з виконанням тимчасово покладених на нього обов`язків начальника неврологічного відділення медичного закладу військової частини. 
		 
		Узагальнені доводи апеляційних скарг.
		До суду з апеляційними скаргами звернулися заступник керівника Хмельницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_10 та Перший заступник керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_11 . Апеляційні скарги є аналогічними за змістом. 
		В апеляційній скарзі та доповненні до неї прокурори просять вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12.02.2024 року скасувати, ухвалити новий вирок, яким визнати винним ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 368 ч.3 КК України та призначити покарання у виді 6 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в державних та комунальних підприємствах, в установах та організаціях, органах державної влади, пов`язані з виконанням організаційно розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій на строк 3 роки, з конфіскацією майна.
		Свої вимоги аргументують невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. 
		Вказують, що ОСОБА_8 на час вчинення злочину тимчасово виконував обов`язки начальника неврологічного відділення, був наділений такими повноваженнями уповноваженою особою, наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 344 від 28.12.22 року. За своєю посадовою інструкцією він був уповноважений організувати надання лікувально-діагностичної допомоги хворим за профілем в будь-який час доби та тижня, а також вести прийом відвідувачів та працівників відділення в установлені для цього терміни і години. Отже, ОСОБА_8 був наділений організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями.
		Вважають, що обвинувачений являється службовою особою, яка відповідно до примітки ст.368 ч.2 КК України, займає відповідальне становище, тобто є керівником структурного підрозділу органу державної влади, наділеним організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями.
		Прокурори не погоджуються з висновками суду за результатами дослідження доказів, зокрема показань ОСОБА_8 та свідка ОСОБА_9 , в частині того, що у правовідносинах з ОСОБА_9 , пов`язаних з визначенням його ступеня придатності до військової служби, ОСОБА_8 діяв виключно як лікар, а не службова особа, що займає відповідальне становище. 
		Наголошують на тому, що ОСОБА_8 був включений до членів позаштатної постійно діючої гарнізонної військово-лікарської комісії ВЧ НОМЕР_1 , що давало йому можливість оглядати військовослужбовців, які прибувають до військової частини з метою визначення їх ступеня придатності до військової служби та саме ці спеціальні повноваження дали йому можливість робити висновки про визначення ступеня придатності військовослужбовців до військової служби. Такі повноваження сприяли вчиненню обвинуваченим ОСОБА_8 кримінального правопорушення і містять чіткий причинно-наслідковий зв`язок між його діями та правовими наслідками.
		На думку прокурорів, ОСОБА_8 , при медичному огляді військовослужбовців, в тому числі і ОСОБА_9 і визначенню їх ступеня придатності до військової служби обвинувачений користувався спеціальними повноваженнями, що були покладені на нього правомочною службовою особою, зокрема, наказом начальника Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону (з адміністративно-господарської діяльності)№ 913 від 30.12.22 року «Про призначення військово-лікарських комісій у військовій частиніА2339», яким ОСОБА_8 призначено членом позаштатної постійно діючої гарнізонної військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_1 . 
		За таких обставин ОСОБА_8 на час вчинення інкримінованих йому злочину, виконував свої функції за спеціальними повноваженнями та був наділений такими повноваженнями уповноваженою особою установи та законом, являвся службовою особою, а не діяв як лікар, що виконує свою функцію щодо лікування особи, як помилково вважав суд. 
		Посилаються на зміст протоколу про хід та результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій аудіо, відео контролю за особою від 18.08.2023 року, згідно якого ОСОБА_8 у розмові з ОСОБА_9 16.08.2023 року вказує на те, що саме його висновок є ключовим та вирішальним, і не важливо, що саме напише лікар травматолог. Тобто, у сприйнятті ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , який під час спілкування підкреслював вагомість своєї посади, значущість та можливості, був саме тією особою, яка займає відповідальне становище та в силу покладених на неї обов`язків і можливостей, пов`язаних з посадою, знає, яким чином, з дотриманням яких саме процедур можна досягнути конкретного результату.
		На думку прокурорів, суд у вироку припустився невідповідності висновків фактичним обставинам кримінального провадження, які вплинули на правильність застосування закону про кримінальну відповідальність, внаслідок чого дав неправильну правову оцінку доказам по справі, безпідставно перекваліфікував дії ОСОБА_8 з ст. 368 ч.3 на ст. 354 ч.4 КК України, не правильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, та ухвалив незаконне судове рішення, у зв`язку з чим вирок підлягає скасуванню. 
		 
		В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого  ОСОБА_8  - ОСОБА_7  просить змінити вирок Хмельницького міськрайонного суду від 12.02.2024 року ухвалений щодо ОСОБА_8 , кваліфікувати його дії за ст.354 ч.3 КК України та призначати йому покарання, не пов`язане з позбавленням волі.
		Вважає, що така кваліфікуюча ознака кримінального правопорушення, передбаченого за ст. 354 ч.4 КК України, як отримання неправомірної вигоди, поєднаної з вимаганням, є недоведеною, оскільки жоден із допитаних в суді свідків не підтвердив факту вимагання та отримання ОСОБА_8 від ОСОБА_9 неправомірної вигоди. Вказує, що суд безпідставно не зважив на об`єктивні і послідовні показання ОСОБА_8 про відсутність в його діях вимагання неправомірної вигоди. Вважає, що показань свідка ОСОБА_9 щодо висловлення йому ОСОБА_8 вимог про передачу грошей під час їх випадкової зустрічі у госпіталі ветеранів війни на початку серпня 2023 року для висновків суду про вимагання неправомірної вигоди недостатньо. 
		На його думку, аналіз та правова оцінка досліджених судом письмових доказів, показань свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , а також самого ОСОБА_8 , свідчить про відсутність в діях останнього ознак будь-якого вимагання від ОСОБА_9 неправомірної вигоди, на що, суд першої інстанції мав би звернути увагу та надати їм належну правову оцінку.
		Захист також, зазначає, що протоколами аудіо,- відеозаписів негласних слідчих (розшукових) дій не зафіксовано того, що ОСОБА_8 вимагає від ОСОБА_9 неправомірну вигоду в сумі 1000 доларів США за вплив на членів ВЛК або особисто для себе, з метою прийняття позитивного рішення про визнання його обмежено придатним до військової служби. Суд, на думку захисту не надав належну оцінку тому, що 16 серпня 2023 року, розмова між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 велась без жодних ознак вимагання грошових коштів, а навпаки ОСОБА_9 особисто ініціативно повідомив ОСОБА_8 про те, що він хоче розрахуватися, повідомив, що грошей у нього нема, але він повернеться 17 серпня 2023 чому ОСОБА_8 не заперечував. 
		Захист вважає, що ініціатором розмови про грошові кошти, надання неправомірної вигоди був не ОСОБА_8 , а саме ОСОБА_9 , який провокував обвинуваченого на вчинення кримінального правопорушення. Посилається на зміст протоколів НСРД, аудіо, відео контролю за особою, які проводилися 16 по 17 серпня 2023 року, у яких зафіксовано ініційоване ОСОБА_9 спілкування з ОСОБА_8 у його кабінеті. Захист вважає, що 16.08.23 року ініціатором передачі грошей ОСОБА_8 був ОСОБА_9 , якій заздалегіть був забезпечений спеціальними технічними засобами та проінструктований оперативними співробітниками Управління СБ України у Хмельницькій області щодо своєї поведінки та відповідних висловлювань. 
		Будучі проінструктованим та керованим працівниками правоохоронних органів, 17.08.23 року ОСОБА_9 знову прибув до м. Хмельницького, де від співробітників Управління СБ України в Хмельницькій області отримав 1000 доларів США, які під їх контролем мав вручити ОСОБА_8 , що сторона захисту вважає провокацією неправомірної вигоди. Не маючи потреби у таких діях, ОСОБА_9 17.08.23 року без будь-яких вимог з боку ОСОБА_8 , перебуваючи у нього в кабінеті поклав 500 доларів США на стіл, після чого обвинувачений був затриманий. 
		На думку захисту, суд не врахував, що довідка ВЛК, про те, що ОСОБА_9 є обмежено придатним до військової служби була виготовлена ще 16.08.23 року, ОСОБА_9 міг її отримати в цей день. Вважає, що у ОСОБА_9 не було ніякої потреби повертатися до ОСОБА_8 наступного дня 17.08.23 року. Тому вважає, що його дії носять провокаційний характер, на що суд у вироку не зважив. 
		Сторона захисту звертає увагу також і на те, що з послідовних та об`єктивних показань ОСОБА_8 вбачається, що під час перебування ОСОБА_9 на стаціонарному лікуванні у Хмельницькому військовому госпіталі, під час випадкової зустрічі, на початку серпня 2023 року, з ОСОБА_9 він спілкувався виключно на медичні теми. Жодних вимог надати йому неправомірну вигоду за нібито сприяння у визнанні ОСОБА_9 обмежено придатним до військової служби він не висловлював, своїми діями чи бездіяльністю не призводив до настання для нього будь-яких шкідливих наслідків. Вважає, що у ОСОБА_9 взагалі не було об`єктивних причин надавати ОСОБА_8 неправомірну вигоду. Захист вважає, що наведені обставини суд не врахував та прийшов до помилкового висновку про вимагання обвинуваченим неправомірної вигоди. 
		Вважає правову кваліфікацію дій ОСОБА_8 , визначену судом за ст. 354 КК України обґрунтованою та посилається на показання ОСОБА_8 про те, що 16 серпня 2023 року ОСОБА_9 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 , повідомив, що він має направлення з військової частини на проходження ВЛК та показав медичні документи з висновками інших профільних лікарів про його фактичний стан здоров`я. ОСОБА_8 , виключно, як єдиний в неврологічному відділенні лікуючий лікар-невропатолог (невролог), а не як тимчасово виконуючий обов`язки начальника неврологічного відділення, і не як член ВЛК госпіталю, оглянув медичні документи ОСОБА_9 та за результатами їх огляду, з урахуванням захворювань, поставив відповідний діагноз, котрий у сукупності з висновками інших лікарів давав ВЛК підстави для визнання його обмежено придатним до військової служби. Всі наведені обставини, на думку захисту, свідчать про те, що 16-17 серпня 2023 року обвинувачений ОСОБА_8 по відношенню до ОСОБА_9 діяв як лікар медичної установи, а не як посадова особа. 
		Крім того, захисник посилається на істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, оскільки під час досудового розслідування стороні захисту, в порядку ст. 290 КПК України, не відкривався витяг з ЄРДР про внесення до Реєстру відомостей про відкриття кримінального провадження, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.368 ч.3 КПК України.
		На думку захисту, правова кваліфікація судом першої інстанції дій ОСОБА_8 за ст. 354 ч. 4 КК України з такою кваліфікуючою ознакою як отримання неправомірної вигоди, поєднане з її вимаганням, є недоведеною. Просив кваліфікувати дії обвинуваченого за ст. 354 ч.3 КК України та призначити покарання не пов`язане з позбавленням волі.
		 
		Заперечення на апеляційні скарги та узагальнені доводи осіб, які їх подали.
		Захисник обвинуваченого ОСОБА_8 - ОСОБА_7 у поданому запереченні на апеляційну скаргу прокурора зазначає, що судом першої інстанції досліджено наявні в матеріалах кримінального провадження медичні документи військовослужбовця ОСОБА_9 , зміст яких спростовує доводи прокурора про те, що з позиції тимчасово займаної посади по відношенню до хворого військовослужбовця ОСОБА_9 , ОСОБА_8 являється тією службовою особою, що займає відповідальне становище. Сторона захисту вважає, що судом досліджені і інші документи, зміст яких свідчить про те, що ОСОБА_8 взагалі не перебував у статусі службової особи, яка займає відповідальне становище, що також підтверджено в суді його показаннями, а тому, на його думку, апеляція прокурора не підлягає задоволенню. 
		У письмових запереченнях на апеляційну скаргу захисту, прокурор вказує, що рішення суду першої інстанції в частині наявності в діях ОСОБА_8 такої кваліфікуючої ознаки, як вимагання неправомірної вимоги є правомірне, обґрунтоване та прийняте на підставі досліджених доказів у кримінальному провадженні. Вважає, що сторона захисту у своїй апеляційній скарзі не вказала у чому саме полягає незаконність чи необґрунтованість вироку або неповнота судового розгляду, які висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду та які докази суд не взяв до уваги, що могли істотно вплинути на його висновки, а тому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги захисника.
		Узагальнені доводи учасників апеляційного перегляду провадження.
		Прокурори ОСОБА_5 , ОСОБА_6 підтримали  апеляційні скарги обвинувачення,  просили  їх  задовольнити, вирок суду скасувати, ухвалити новий вирок, яким визнати винним ОСОБА_8  у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 368 ч.3 КК України. Обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник ОСОБА_7 підтримали апеляційну скаргу захисту, просили її задовольнити, заперечували проти апеляційної скарги прокурора.
		Докази, досліджені апеляційним судом в межах судового слідства.
		Під час апеляційного перегляду провадження, апеляційним судом в порядку ст. 404 ч.3 КПК України було проведено часткове судове слідство за результатом розгляду клопотань як сторони обвинувачення, так і сторони захисту з метою перевірки фактичних обставин, встановлених слідством, та доказів, покладених в основу обвинувального вироку суду першої інстанції, що узгоджується зі сталою практикою Верховного Суду. 
		В межах проведеного під час апеляційного перегляду провадження часткового судового слідства обвинувачений ОСОБА_8 вину визнав частково та показав, що 05.12.2022 року був мобілізований та скерований у в/ч НОМЕР_1 на посаду лікаря-ординатора неврологічного відділення та призначено на посаду начальника неврологічного відділення. ОСОБА_9 вперше побачив 27.06.2023 року, коли він прийшов до ОСОБА_8 з направленням. Він дав йому рекомендації та направив до нейрохірурга. У червні 2023 року ОСОБА_9 звернувся до нього із загостренням, а тому був госпіталізований у в/ч НОМЕР_1 . При цьому, він скаржився на стан здоров`я і просив направити його до нейрохірурга Хмельницької обласної лікарні. Інших лікарів неврологів у стаціонарному відділенні крім ОСОБА_8 , на той час, у в/ч НОМЕР_1 не було. 18.07.2023 року ОСОБА_9 було переведено у госпіталь реабілітації ветеранів, де йому встановили додатковий діагноз хвороби хребта. В перших числах серпня 2023 року він зустрів ОСОБА_9 , який скаржився на болі в попереку. Надаючи рекомендації та проводячи лікування та огляд ОСОБА_9 , він не виступав по відношенню до нього як начальник неврологічного відділення, а лише як лікуючий лікар. Визнав факт отримання від ОСОБА_9 500 дол. США. Однак, отримання цих коштів не пов`язує з тими записами, які вчинив у його медичній картці 16.08.23 року. Кошти він отримав близько 10 год. 17.08.2023 року за тих обставин, які були дослідженні в судовому засіданні. Гроші від ОСОБА_9 він отримав спокусившись на них. Він не казав ОСОБА_9 , що йому потрібно збирати документи та подавати на ВЛК саме йому. У розмовах з ОСОБА_9 він не стверджував, що той симулює захворювання, а тому не може бути визнаний обмежено придатним до військової служби. На момент звернення ОСОБА_9 у серпні 2023 року він вказав йому у картці медичного обстеження саме ті захворювання хребта, які у ОСОБА_9 були насправді та давали право на отримання статусу обмежено придатного до військової служби. 15.08.2023 року він дійсно казав ОСОБА_9 , що його запису буде достатньо для визнання останнього обмежено придатним. Під час проходження ОСОБА_9 ВЛК 16.08.23 року він не входив до складу ВЛК. Раніше він брав участь в роботі цієї комісії. 17.08.2023 року ОСОБА_9 передав йому 500 дол. США, які він у нього не вимагав. 
		Під час апеляційного перегляду провадження сторона захисту, зокрема обвинувачений ОСОБА_8 наголошує на тому, що ні в особистих розмовах з ОСОБА_9 під час лікування у червні 2023 року, ні у серпні 2023 року не висловлював йому вимог або прохань про передачу йому грошей за внесення відомостей в медичну картку про обмежену придатність до військової служби, ніколи не створював йому несприятливих умов у лікуванні, реабілітації, визнавав його хвороби хребта, які у нього насправді були, не ставив його у несприятливе становище порівняно з іншими військовослужбовцями, що проходили лікування, не робив висновків про можливі негативні результати ВЛК для ОСОБА_9 .. Вважає, що у ОСОБА_9 не було ніяких підстав вважати, що він вимагає від нього грошову винагороду. Стверджує, що передача йому ОСОБА_9 500 доларів США 17.08.23 року була особистою ініціативою ОСОБА_9 , оскільки документи про його обмежену придатність до військової служби в медичній картці були зроблені ним ще 16.08.23 року, про що ОСОБА_9 було відомо з їх розмови. У нього не було ніяких об`єктивних перешкод отримати довідку ВЛК з висновком про обмежену придатність до військової служби ще 16.08.23 року. Вважає, що 17.08.23 року ОСОБА_9 з`явився до нього з власної ініціативи, перебуваючи під контролем правоохоронців. 
		Свідок ОСОБА_9 показав, що 17.06.2022 року був мобілізований та проходив службу у в/ч НОМЕР_2 . Навесні 2023 року познайомився з ОСОБА_8 , оскільки прийшов до нього за направленням на ВЛК, з військової частини. З військового госпіталю йому дали направлення для госпіталізації в госпіталь ветеранів, де він знаходився до 31.05.2023 року. ОСОБА_8 давав йому направлення в обласний госпіталь на консультацію, як лікуючий лікар, оскільки влітку 2023 року був його лікуючим лікарем. Подробиць, часу зустрічей з ОСОБА_8 , точного змісту їх розмов він не пам`ятає через контузії, отримані на війні. На початку серпня 2023 року, знаходячись в госпіталі ветеранів він випадково зустрівся з ОСОБА_8 та з розмови з ним зрозумів, що з захворюваннями хребта, які він має, ВЛК його не визнає обмежено придатним до служби. Але за одну тисячу доларів США ОСОБА_8 може вирішити це питання. Він мав захворювання хребта, грижі, протрузії, часто проходив лікування, під час війни у 2023 році у нього було загострення хвороби. Лікар-травматолог йому також повідомляв що він хворий. Знаючи про свою хворобу, його така ситуація обурила, і він вирішив звернутися до правоохоронних органів з відповідною заявою. Відносно членів ВЛК ОСОБА_8 не повідомляв нічого, лише наголошував, що він головний у вирішенні його питання та його запису буде достатньо. 16.08.23 року він прийшов в кабінет до ОСОБА_8 , який написав, що він обмежено придатний до військової служби. 17.08.2023 року перебуваючи під контролем правоохоронних органів, він знов прийшов до ОСОБА_16 , той попросив зачекати, потім покликав до кабінету. Він витягнув одну тисячу доларів США. За жестом руки ОСОБА_8 він зрозумів, що має передати йому п`ятсот доларів США, які він поклав на стіл та вийшов з кабінету. Подробиці розмов з ОСОБА_8 та передачі коштів він не пам`ятає. Підтвердив правильність обставин, зафіксованих слідством на відеозаписах та матеріалах НСРД, досліджених в суді. Він отримав висновок ВЛК про те, що є обмежено придатним для військової служби. 
		Свідок ОСОБА_12 суду показав, що працює на посаді лікаря-терапевта в/ч НОМЕР_1 та є членом ВЛК (призначений на 1 рік - 2023), та є заступником голови комісії. ОСОБА_8 знає близько одного року, відносини робочі. Довідку щодо результатів ОСОБА_9 №3965 підписував він. У медичну картку військовослужбовця діагноз записує лікуючий лікар, при цьому зазначає статтю та ступінь придатності військовослужбовця до військової служби. Всі діагнози, всіх лікарів, виносяться на дослідження комісії, що є підставою для визнання особи придатною чи непридатною до військової служби. Якщо хоча б один з лікарів, зазначаючи відповідний діагноз, який входить до переліку хвороб, які дають право на визнання особи обмежено придатною згідно діючого, ст. 23б, графи ІІ Розкладу хвороб, Таблиці додаткових вимог Положення про ВЛЕ, то цього достатньо для отримання довідки ВЛК про визнання певної особи обмежено придатною чи взагалі не придатною до військової служби. 
		Апеляційним судом у межах судового слідства також були досліджені письмові матеріали кримінального провадження, зокрема досліджено:
		-наказ командира військової частини НОМЕР_1 №321 від 05.12.2022 року, яким ОСОБА_8 , лейтенанта медичної служби, призвано на військову службу під час мобілізації та призначено на посаду ординатора неврологічного відділення НОМЕР_3 військового госпіталю Військово-медичного клінічного центру Західного регіону (а.п. 57 т.2);
		-наказ командира військової частини НОМЕР_1 №344 від 28.12.2022 року, згідно якого на ОСОБА_8 покладено тимчасове виконання обов`язків начальника неврологічного відділення військової частини НОМЕР_1 (а.п.58 т.2);
		-наказ начальника Військово-медичного клінічного центру центрального регіону (з адміністративно-господарської діяльності) №913 від 30.12.2022 року «Про призначення військово-лікарських комісій у військовій частині НОМЕР_1 » ОСОБА_8 призначено членом позаштатної постійно діючої гарнізонної військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_1 (а.п. 66-67 т.2); 
		-посадову інструкцію начальника неврологічного відділення (з палатами для хворих з порушенням кровообігу), відповідно до якої ОСОБА_8 зобов`язаний здійснювати безпосереднє керівництво підпорядкованим йому медичним персоналом, організовувати надання лікувально-діагностичної допомоги хворим за профілем в будь-який час доби та тижня, забезпечувати якісне та своєчасне проведення військово-лікарської експертизи у відділенні, вести прийом відвідувачів та працівників відділення в установлені для цього терміни та години (а.п. 61-64 т.2);
		-карту медичного обстеження та медичного огляду ОСОБА_9 , згідно якої ОСОБА_8 16.08.2023 року при огляді ОСОБА_9 здійснив запис про встановлений діагноз та визнав останнього обмежено придатним для проходження військової служби на підставі ст.23 б графи ІІ Розкладу хвороб (а.п. 69-71 т.2);
		-направлення військової частини НОМЕР_2 від 08.08.2023 року №219, згідно якого ОСОБА_9 направлено для проходження медичного огляду для визначення ступеня придатності до військової частини НОМЕР_1 (а.п. 72 т.2);
		-протокол про результати контролю за вчиненням злочину від 17.08.2023 року, відповідно до якого 17 серпня 2023 року, за адресою АДРЕСА_3 , на автомобільній стоянці при природному денному освітленні проведено огляд грошових коштів загальною сумою 1000 доларів США, які в подальшому були вручені ОСОБА_9 в якості передачі неправомірної вигоди ОСОБА_8 та цього ж дня о 10 год. 33 хв., у службовому кабінеті №35 Хмельницького військового госпіталю в/ч НОМЕР_1 , передані у сумі 500 доларів США для ОСОБА_8 (а.п.242-245 т.2);
		-протокол про хід та результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій - аудіо, відео контролю від 18.08.2023 року за особами ОСОБА_9 та ОСОБА_8 та додатки до них, в яких зафіксовано розмову між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 з приводу встановлення діагнозу «обмежено придатний» та факт передачі грошових коштів (а.п. 246-257 т.2);
		-заяву ОСОБА_9 про злочин від 09.08.2023 року (а.п. 15 т.2;)
		-протокол обшуку від 17.08.2023 року, за результатами якого в кабінеті №35 «начальника неврологічного відділення» військової частини НОМЕР_1 , за адресою: АДРЕСА_2 , під ноутбуком Acer N20C12, виявлено кошти в сумі 500 доларів США (а.п.36-38 т.2);
		-постанову про проведення освідування особи від 17.08.2023 року, відповідно до якої постановлено провести освідування ОСОБА_8 (а.п.41-42 т.2);
		-протокол освідування особи від 17.08.2023 року, згідно якого ОСОБА_8 погодився пройти освідування у встановленому законом порядку (а.п.43-45 т.2);
		-службову характеристику на ОСОБА_8 від 17.08.2023 року, відповідно до якої ОСОБА_8 , який перебуває на посаді ординатора неврологічного відділення, відповідає займаній посаді за своїми морально-діловими якостями (а.п.59 т.2);
		-довідку військово-лікарської комісії від 16.08.2023 року, згідно якої ОСОБА_9 був визнаний обмежено придатним до проходження військової служби (а.п.68 т.2);
		-висновок експерта №СЕ-19/120-23/9887-ФХД від 15.09.2023 року, відповідно до якого на поверхні 5 банкнот номіналом 500 доларів США, серії та номерів: КК 59314299С, FG 05807711В, FF 35463256С, FH 18879762А, НВ 16111511І які поміщено до спеціального сейф-пакету FPS, - виявлено нашарування спеціальної хімічної речовини із яскравою люмінесценцією зелено-жовтого кольору. Дане нашарування, яке виявлено на поверхнях 5 банкнот номіналом 500 доларів, поверхні нижньої частини ноутбука Acer N20C12, рукавиць з полімерного матеріалу, у яких проводився обшук каб. 35 та огляд грошей у сумі 500 доларів США , мають спільну родову належність із зразком спеціальної хімічної речовини, що наданий на експертизу у паперовому конверті (а.п.157-190 т.2);
		-висновок експерта №СЕ-19/123-23/9555-ПЧ від 18.09.2023 року, згідно якого рукописний текст «ст.23б, гр. ІІ обмежено придатний Захв. ТАК, пов`язане із проходженням в/сл. 15.08.23» в графі «Невропатолог» таблиці п.10 «Результати медичного обстеження спеціалістами» на звороті картки обстеження та медичного огляду ОСОБА_9 від 16.08.2023, виконаний ОСОБА_8 (а.п. 197-200 т.2);
		-протокол проведення огляду, обробки та вручення грошових коштів від 17.08.2023 року, згідно якого проведено огляд, перерахування, обробку та вручення грошових коштів для проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту, а саме передачі ОСОБА_9 неправомірної вигоди на користь ОСОБА_8 в сумі 1000 доларів США, купюрами по 100 доларів США в кількості 10 штук (а.п. 230-236 т.2); 
		-протокол повернення та огляду грошових коштів від 17.08.2023 року, відповідно до якого після проведення зустрічі та контрольованої передачі частини неправомірної вигоди в сумі 500 доларів ОСОБА_8 , інша частина коштів в сумі 500 доларів США, була повернута ОСОБА_9 , на території Хмельницького військового госпіталю, на користь УСБ України в Хмельницькій області (а.п. 237-240 т.2);
		-копію військового квитка ОСОБА_8 (а.п.102-103 т.1);
		-копію свідоцтва про шлюб (а.п.108 т.1);
		-копію свідоцтв про народження двох дітей (а.п.109-110 т.1);
		-копію довідки на ім`я ОСОБА_17 (а.п.111 т.1);
		-копію довідки на ім`я ОСОБА_18 (а.п.151 т.1);
		-копію наказу командира військової частини про затвердження акту службового розслідування за фактом досудового розслідування у кримінальному провадженні №12023240000000434, внесеномудо ЄРДР 09 серпня 2023 року, згідно якого Комісія і посадові особи військової частини  НОМЕР_1  не наділені повноваженнями щодо встановлення неправомірності дій ОСОБА_8 , а також наявності встановлення зв`язку правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби, наявності його вини та причинного зв`язку між неправомірними діями та подією, що сталась (а.п. 184-189 т.1);
		-копію подяки ординатору неврологічного відділення військової частини НОМЕР_1 за надання високопрофесійної медичної допомоги пораненим та хворим військовослужбовцям ЗСУ (а.п.106 т.1).
		 
		Вислухавши учасників апеляційного перегляду провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, проаналізувавши та оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги прокурорів, захисника ОСОБА_8 - ОСОБА_7 підлягають задоволенню частково, вирок суду підлягає скасуванню з ухваленням вироку апеляційним судом.
		 
		Обставини, вчинення кримінального правопорушення, встановлені апеляційним судом. 
		Колегія суддів в процесі апеляційного розгляду встановила наступні фактичні обставини кримінального провадження, які визнала доведеними. 
		Апеляційним судом встановлено, що у перших числах серпня 2023 року (точного часу у ході досудового розслідування не встановлено) лейтенант медичної служб, ОСОБА_8 , перебуваючи у медичному закладі КНП «Хмельницький обласний госпіталь ветеранів війни», що за адресою Хмельницька обл., Хмельницький р-н, с. Ружичанка, вул. Визволителів, 3, діючи умисно, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, всупереч інтересів служби, під час виконання своїх службових обов`язків, будучи відповідно до наказу начальника Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону (з адміністративно-господарської діяльності) № 913 від 30.12.2022 року «Про призначення військово-лікарських комісій у військовій частині НОМЕР_1 , членом позаштатної постійно діючої гарнізонної військово-лікарськох комісії у військовій частині НОМЕР_1 , розуміючи, що під час прийняття рішення комісією враховуються медичні документи та записи результатів медичного обстеження спеціалістами у картці обстеження та медичного огляду, у розмові з військовослужбовцем військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_9 висловився щодо можливості визнання останнього обмежено придатним до військової служби при наданні йому неправомірної вигоди в сумі 1000 доларів США, на що ОСОБА_9 погодився. 
		ОСОБА_8 , отримавши позитивну відповідь від ОСОБА_9 вказав йому про необхідність отримання направлення для проходження медичного огляду військово-лікарською комісією військової частини НОМЕР_1 , де його буде визнано обмежено придатним до військової служби.
		Після проведення лікування, 04.08.2023 року ОСОБА_9 було виписано із КНП «Хмельницький обласний госпіталь ветеранів війни» та надано відповідні рекомендації.
		В подальшому ОСОБА_9 повернувся до військової частини НОМЕР_2 , де 08.08.2023 року отримав направлення на проведення медичного огляду військово-лікарською комісією у військовій частині НОМЕР_1 з метою визначення ступеня придатності останнього до військової служби. З вказаним направленням ОСОБА_19 прибув до військової частини НОМЕР_1 10.08.2023 року.
		У період з 10.08.2023 року по 16.08.2023 року ОСОБА_9 пройшов обстеження та медичний огляд у відповідних лікарів військової частини НОМЕР_1 , результати обстеження яких були внесені до картки обстеження та медичного огляду ОСОБА_9 
		16.08.2023 року, без здійснення медичного огляду ОСОБА_9 , переглянувши лише його медичні документи, ОСОБА_8 , здійснив запис в графі «невропатолог» таблиці розділу 10. «Результати медичного обстеження спеціалістами» картки обстеження та медичного огляду ОСОБА_9 щодо визнання останнього обмежено придатним до військової служби на підставі ст. 23б, графи ІІ Розкладу хвороб, Таблиці додаткових вимог та те, що його захворювання пов`язане із проходженням військової служби, вказавши при цьому, що огляд здійснено 15.08.2023 року. У розмові з ОСОБА_8 , ОСОБА_9 повідомив його, що грошей у нього нема, і він привезе їх наступного дня, а саме 17.08.23 року, на що ОСОБА_8 погодився. 
		16.08.2023 року позаштатною постійно діючою гарнізонною військово-лікарською комісією військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_9 , на підставі статті 64б, 23б графи ІІ Розкладу хвороб Таблиці додаткових вимог Положення про ВЛЕ визнано обмежено придатним до військової служби.
		В подальшому, 17.08.2023 року близько 10 год. 25 хв., перебуваючи в адміністративному приміщенні військової частини НОМЕР_1 , яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , лейтенант медичної служби ОСОБА_8 , будучи відповідно до наказу начальника Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону (з адміністративно-господарської діяльності) №913 від 30.12.2022 року «Про призначення військово-лікарських комісій у військовій частині НОМЕР_1 , членом позаштатної постійно діючої гарнізонної військово-лікарської комісії у військовій частині НОМЕР_1 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи з корисливих мотивів, зменшив суму надання йому неправомірної вигоди та отримав від військовослужбовця ОСОБА_9 неправомірну вигоду в сумі 500 доларів США, що в перерахунку у національну валюту за курсом Національного банку України становить 18 284 гривні 30 копійок, за здійснений ним запис в графі «невропатолог» таблиці розділу 10 «Результати медичного обстеження спеціалістами» Картки обстеження та медичного огляду ОСОБА_9 щодо визнання останнього обмежено придатним до військової служби на підставі ст. 23б, графи ІІ Розкладу хвороб, Таблиці додаткових вимог Положення про ВЛЕ та те, що його захворювання пов`язане із проходження військової служби.
		Своїми умисними діями, що виразились у одержанні службовою особою, неправомірної вигоди для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 368 ч.1 КК України. 
		Мотиви, з яких виходив апеляційний суд при ухваленні вироку з посиланням на норми кримінального та процесуального закону.
		У відповідності до положень ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
		Згідно ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Відповідно до ст.409 КПК України, підставою для скасування судового рішення судом апеляційної інстанції є невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження та неправильне застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
		Така невідповідність, відповідно до вимог ст.411 КПК України, має місце тоді, коли висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду.
		Відповідно до ст.420 ч.1 п.1 КПК України, суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення. Тобто, якщо судом апеляційної інстанції при перевірці законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення буде встановлено, що суд першої інстанції необґрунтовано кваліфікував дії обвинуваченого за законом про менш тяжке кримінальне правопорушення, порівняно з висунутим обвинувачення. 
		Висновок суду першої інстанції щодо кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_8 з за ст. 354 ч.4 КК України, колегія суддів, вважає помилковим та не обґрунтованим, виходячи з наступного.
		Відповідно до примітки 1 ст.364 КК України, службовими особами є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також постійно чи тимчасово обіймають в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною службовою особою підприємства, установи, організації, судом або законом.
		Визначення понять «службова особа, яка займає відповідальне становище» наведено у п.2 примітки до ст. 368 КК України.  Службовими особами, які займають відповідальне становище, у статтях 368, 368-2, 369 та 382 цього Кодексу є особи, зазначені у пункті 1 примітки до статті 364 цього Кодексу, посади яких згідно із статтею 6 Закону України "Про державну службу" належать до категорії "Б", судді, прокурори і слідчі, а також інші, крім зазначених у пункті 3 примітки до цієї статті, керівники і заступники керівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх структурних підрозділів та одиниць.
		Згідно Постанови  Пленуму ВСУ №5 від 26 квітня 2002 року «Про судову практику у справах про хабарництво»  організаційно розпорядчі обов`язки це обов`язки по здійсненню керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності. Такі функції виконують, зокрема, керівники міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, державних, колективних чи приватних підприємств, установ і організацій, їх заступники, керівники структурних підрозділів (начальники цехів, завідуючі відділами, лабораторіями, кафедрами), їх заступники, особи, які керують ділянками робіт (майстри, виконроби, бригадири тощо).
		Адміністративно-господарські обов`язки - це обов`язки по управлінню або розпорядженню державним, колективним чи приватним майном (установлення порядку його зберігання, переробки, реалізації, забезпечення контролю за цими операціями тощо). Такі повноваження в тому чи іншому обсязі є у начальників планово-господарських, постачальних, фінансових відділів і служб, завідуючих складами, магазинами, майстернями, ательє, їх заступників, керівників відділів підприємств, відомчих ревізорів та контролерів тощо.
		Особа є службовою не тільки тоді, коли вона здійснює відповідні функції чи виконує обов`язки постійно, а й тоді, коли вона робить це тимчасово або за спеціальним повноваженням, за умови, що зазначені функції чи обов`язки покладені на неї правомочним органом або правомочною службовою особою.
		Працівники підприємств, установ, організацій, які виконують професійні (адвокат, лікар, вчитель тощо), виробничі (наприклад, водій) або технічні (друкарка, охоронник тощо) функції, можуть визнаватися службовими особами лише за умови, що поряд із цими функціями вони виконують організаційно-розпорядчі або адміністративно-господарські обов`язки.
		З досліджених під час апеляційного перегляду провадження матеріалів вбачається, що 28.12.2022 року наказом командира військової частини НОМЕР_1 №344 на ОСОБА_8 покладено тимчасове виконання обов`язків начальника неврологічного відділення військової частини НОМЕР_1 (а.п.58 т.2).
		Аналіз посадової інструкції ОСОБА_8 як начальника неврологічного відділення (з палатами для хворих з порушенням кровообігу) Хмельницького військового госпіталю (військова частина НОМЕР_1 ), дає суду підстави вважати, що він є безпосереднім начальником для всього персоналу відділення (п.1.3.1) та відповідно до розділу ІІ п.2.2 має обов`язки та функції: здійснювати безпосереднє керівництво підпорядкованим йому медичним персоналом; організовувати надання лікувально-діагностичної допомоги хворим за профілем в будь-який час доби та тижня; забезпечувати якісне та своєчасне проведення військово-лікарської експертизи у відділенні; вести прийом відвідувачів та працівників відділення в установлені для цього терміни та години (а.п. 61-64 т.2).
		Проаналізувавши наведені докази, колегія суддів вважає, що апеляційні твердження прокурора про те, що ОСОБА_8 отримав неправомірну вигоду для себе, діючи в інтересах ОСОБА_9 , перебуваючи на посаді начальника неврологічного відділення Хмельницького військового госпіталю військова частина НОМЕР_1 , тобто як особа що займає відповідальне становище не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду провадження.
		До таких висновків колегія суддів приходить аналізуючи конкретні дії інкриміновані обвинуваченому ОСОБА_8 16-17 серпня 2023 року та вважає, що правовідносини, в яких перебували ОСОБА_8 та ОСОБА_9 були пов`язані з діяльністю ОСОБА_8 як лікаря невропатолога військової частини НОМЕР_1 , наділеного спеціальними повноваженнями члена позаштатної постійно діючої гарнізонної військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_1 . Таких повноважень ОСОБА_8 , було достатньо для досягнення мети, яку переслідував ОСОБА_9 , пов`язаної з отриманням певного статусу, який впливає на несення ним військової служби. Дії обвинуваченого взагалі не потребували використання ним адміністративно-господарчих чи організаційно - розпорядчих повноважень, які він мав на той час, як керівник структурного підрозділу органу державної влади, тимчасово виконуючий обов`язки начальника неврологічного відділення військової частини НОМЕР_1 , як помилково вважає прокурор. 
		З пояснень свідка ОСОБА_9 також вбачається, що для вирішення свого питання у серпні 2023 року він звертався до обвинуваченого ОСОБА_8 як до лікаря невропатолога військової частини з метою отримання необхідного йому висновку ВЛК, а не як до начальника неврологічного відділення військової частини НОМЕР_1 .
		Такі висновки колегії суддів узгоджуються з практикою Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного суду, викладеної в постанові від 15 жовтня 2024 року по справі № 404/8115/20 
		Наведені обставини, на думку колегії судів, виключають таку кваліфікуючу ознаку в діях обвинуваченого як отримання неправомірної вигоди службовою особою що займає відповідальне становище та відповідно виключають правову кваліфікацію дій ОСОБА_8 за ст. 368 ч.3 КК України. 
		Водночас, твердження захисту про те, що обвинувачений ОСОБА_8 на час інкримінованих подій працював в медичному закладі, який не належить до системи органів державної влади, колегія суддів також вважає неспроможними. 
		З матеріалів провадження вбачається, наказом начальника Військово-медичного клінічного центру центрального регіону (з адміністративно-господарської діяльності) № 913 від 30.12.2022 року «Про призначення військово-лікарських комісій у військовій частині НОМЕР_1 » ОСОБА_8 призначено членом позаштатної постійно діючої гарнізонної військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_1 , яка входить до міністерства оборони України, що є органом державної влади.(а.п. 66-67 т.2). 
		Доводи сторони захисту про те, що на час інкримінованих обвинуваченням подій 16-17 серпня 2023 року ОСОБА_8 не був членом ВЛК, колегія суддів відкидає, оскільки вони спростовуються наведеними доказами. 
		Діяльність ВЛК та її членів відповідно регламентується п.1.1 глави 1 розділу І Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних силах України, затвердженого наказом МО №402 від 14.08.2008 року, яким військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовців.
		Відповідно до п.2.6.3 Положення про ВЛЕ на госпітальну (гарнізонну) ВЛК покладається, у тому числі проведення медичного огляду осіб, указаних у п.1.2 розділу І Положення, з метою визначення ступеня придатності до військової служби. Абзацом 2 підпункту «б» п.20.3 глави 20 розділу ІІ Положення про ВЛЕ при медичному огляді військовослужбовців на інших контингентів ВЛК на воєнний час приймається постанова: «Обмежено придатний до військової служби».
		Таким чином, на переконання колегії суддів, ОСОБА_8 , при медичному огляді військовослужбовців щодо визначення їх ступеня придатності, виконував функції за спеціальними повноваженнями, що були покладені на нього наказом начальника Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону №913 від 30.12.2022 року «Про призначення військово-лікарських комісій у військовій частині НОМЕР_1 », яким обвинуваченого було призначено членом позаштатної постійно діючої гарнізонної військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_1 . 
		Посада лікаря невропатолога військової частини НОМЕР_1 та включення ОСОБА_8 до членів позаштатної постійно діючої гарнізонної військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_1 давало йому можливість оглядати військовослужбовців, які прибувають до даної військової частини з метою визначення їх ступеня придатності до військової служби та саме ці повноваження дали можливість обвинуваченому робити висновки про визначення ступеня придатності військовослужбовців до військової служби. Тобто, саме від рішення ОСОБА_8 залежано подальше проходження чи не проходження військовослужбовцями військової служби. 
		За таких обставин, на думку колегії суддів, ОСОБА_8 , будучі лікарем невропатологом військової частини НОМЕР_1 , який був наділений спеціальними повноваженнями відповідно до наказу начальника Військово-медичного клінічного центру центрального № 913 від 30.12.2022 року «Про призначення військово-лікарських комісій у військовій частині НОМЕР_1 », являвся службовою особою та під час медичного огляду ОСОБА_9 16.08.23 року, виконував функції, пов`язані з визначенням ступеня його придатності до військової служби. 
		На підтвердження цих обставин свідчить запис в картці обстеження та медичного огляду Військової частини НОМЕР_1 про обмежену придатність ОСОБА_9 до військової служби з посиланням на його хвороби статті 23б графи ІІ Розкладу хвороб Таблиці додаткових вимог Положення про ВЛЕ від 15.08.23 року, зроблений ОСОБА_8 як лікарем невропатологом. (а/с - 68-71 т.2)
		Колегією суддів встановлено,  що такий запис  ОСОБА_8  був достатнім  для  отримання  ОСОБА_9  загального   висновку  ВЛК,  що підтверджується поясненнями  свідка   лікаря ОСОБА_12 , який також є членом ВЛК військової частини НОМЕР_1 . Такий висновок мав для ОСОБА_9 правові наслідки в виді визнання його обмежено придатним для військової служби, саме його він бажав отримати та передавав обвинуваченому ОСОБА_8 неправомірну вигоду за для досягнення цієї мети. 
		Отже, колегією суддів встановлено, що отримання висновку ВЛК ОСОБА_9 про обмежену придатність до військової служби не залежало від волі та висновків інших лікарів, що входили до складу ВЛК. Тому, 16.08.2023 року довідкою № 3965 позаштатної постійно діючої гарнізонної військово-лікарською комісією військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_9 , на підставі статті 64б, 23б графи ІІ Розкладу хвороб Таблиці додаткових вимог Положення про ВЛЕ  було визнано обмежено придатним до військової служби  виключно   на  підставі  запису в  картці обстеження та медичного огляду, зробленого  обвинуваченим ОСОБА_8 (а/с - 68 т.2) 
		Висновки суду першої інстанції про те, що ОСОБА_8 по відношенню ОСОБА_9 на час подій, інкримінованих йому обвинуваченням, отримання неправомірної вигоди діяв не як службова особа, а як лікар, що виконує функцію лікування військовослужбовця у неврологічному відділенні звичайного медичного закладу, підприємства, установи, що охоплюється складом кримінального правопорушення, передбаченого ст. 354 КК України, з наведених підстав колегія суддів вважає помилковими. 
		Апеляційний суд виходить з того, що за обставин, встановлених судом, що відбувалися 16-17 серпня 2023 року, дії обвинуваченого ОСОБА_8 не були пов`язані з лікуванням ОСОБА_9 , йому не призначалися ОСОБА_8 як лікарем певні ліки, процедури, медичні аналізи, консультації, пов`язані з захворюванням хребта, яке мав ОСОБА_9 . 
		Колегія суддів вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_8 16-17 серпня 2023 року були спрямовані, та мали на меті не лікування, а оформлення на підставі медичних документів діагнозу ОСОБА_9 та його фіксування в картці обстеження та медичного огляду, визнання його обмежено придатним до військової служби на підставі ст. 23б, графи ІІ Розкладу хвороб, Таблиці додаткових вимог та те, що його захворювання, пов`язане із проходженням військової служби. Результатом таких дій обвинуваченого, було не лікування, а отримання ОСОБА_9 певного статусу, що впливає на проходження військової служби - обмежено придатного до військової служби, наданого ВЛК. Відповідно обвинувачений ОСОБА_8 у правовідносинах з ОСОБА_9 діяв як службова особа військової частини НОМЕР_1 , яка уповноважена здійснювати такі спеціальні функції. 
		Отже,  апеляційний суд  вважає правову  кваліфікацію  дій   обвинуваченого  за ст. 354 ч. 4 КК України, визначену  судом першої інстанції  -  одержання працівником організації неправомірної вигоди, у зв`язку з діяльністю організації, в інтересах того, хто надає таку вигоду, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди такою, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження. 
		На переконання колегії суддів,  ОСОБА_8  на час інкримінованих йому обвинуваченням  обставин 16-17 серпня 2023  року, був службовою особою військової частини НОМЕР_1 , органу державної влади,  яка відповідно до примітки до примітки 1 ст.364 КК України, виконувала функції за спеціальними повноваженнями, що давало йому можливість робити висновки про визначення ступеня придатності військовослужбовців до військової служби.
		У підсумку, колегія суддів вважає, що обвинувачений ОСОБА_8 є суб`єктом кримінального правопорушення, передбаченого ст. 368 ч. 1 КК України. 
		 
		Переглядаючи вирок суду в межах апеляційної скарги сторони захисту, зокрема в частині відсутності в діях обвинуваченого ОСОБА_8 вимагання, колегія суддів погоджується з такими апеляційними доводами захисту та виходить з наступного. 
		Виходячи з обвинувачення, висунутого ОСОБА_8 , факт вимагання, полягав в тому, що ОСОБА_8 , в перших числах серпня 2023 року, перебуваючи у медичному закладі КНП «Хмельницький обласний госпіталь ветеранів» в с. Ружичанка вул.. Визволителів б.3 висловив вимогу ОСОБА_9 про надання йому неправомірної вигоди в сумі 1000 доларів США щодо можливості визнання останнього обмежено придатним до військової служби. В свою чергу, ОСОБА_9 розумів, що у разі не надання ним ОСОБА_8 неправомірної вигоди, його буде визнано придатним до військової служби, а тому вимушено погодився на надання такої, сказав про це ОСОБА_8 , а той спрямував подальші дії ОСОБА_9 .
		Колегія суддів, повторно дослідивши матеріали провадження та допитавши свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_12 , обвинуваченого ОСОБА_8 , приходить до переконання, що в діях обвинуваченого ОСОБА_8 відсутня кваліфікуюча ознака вимагання та виходить з наступного. 
		Під вимаганням неправомірної вигоди слід розуміти вимогу щодо її надання з погрозою вчинення дій або бездіяльності з використанням свого становища, наданих повноважень, влади, службового становища стосовно особи, яка надає неправомірну вигоду, або умисне створення умов, за яких особа вимушена надати неправомірну вигоду з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо своїх прав і законних інтересів (п.5 примітки до ст.354 КК України).
		Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 17 червня 2018 року (справа № 487/8326/15-к) правильне визначення меж вимагання  неправомірної вигоди пролягає через зміст прав та інтересів особи (їх законність чи незаконність), можливість реалізації (захисту) цих прав та інтересів за допомогою неправомірної вигоди, законність чи незаконність дій службової особи, якими вона погрожує, у разі відмови від давання неправомірної вигоди, а також через спрямованість погроз службової особи на заподіяння шкоди правам та законним інтересам особи, яка надає  неправомірну вигоду.
		Ознакою вимагання є те, що примушування до надання неправомірної вигоди може бути вчинено тільки за допомогою погрози заподіяння шкоди правоохоронюваним, законним інтересам особи. При цьому під законними інтересами слід розуміти інтереси, які забезпечуються нормами закону (до яких можна застосувати нормативний критерій), а також ті, що не суперечать чинному законодавству. Згідно з роз`ясненнями, які містяться в Рішенні Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004, незаконний інтерес, на відміну від правоохоронюваного, не захищається ні законом, ні правом і не повинен задовольнятись чи забезпечуватись ним.
		Таким чином вимагання неправомірної вигоди як ознака може бути поставлена у вину лише у тому випадку, якщо винна особа з метою одержання неправомірної вигоди, погрожуючи вчиненням або не вчиненням таких дій, які можуть завдати шкоди, що є визначальним, правам чи законним інтересам, того, хто дає неправомірну вигоду, або створює такі умови, за яких особа не повинна була, а вимушена дати неправомірну вигоду із метою запобігання шкідливим наслідкам чи законним інтересам. Тобто законність прав і інтересів, які особа, яка надає неправомірну вигоду, захищає шляхом дачі неправомірної вигоди, має бути однією із основних і обов`язкових ознак вимагання. На відміну цьому, у разі, якщо особа, яка надає неправомірну вигоду, зацікавлена у незаконній, неправомірній поведінці службової особи, прагне обійти закон, домогтися своїх незаконних інтересів, тощо, то вимагання неправомірної вигоди виключається.
		Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд Касаційний кримінальний у постанові від 24 листопада 2016 року справа № 463/4573/13-к, та в наступних постановах від 09.07.24 року у справі № 464/233/22 провадження № 51-5846км23; від 15.10.24 року справа № 404/8115/20 провадження № 51-3116км24.
		В процесі апеляційного розгляду колегією суддів, зокрема з пояснень свідка ОСОБА_9 встановлено, що він мав захворювання хребта, які в нього були виявлені ще до початку війни, до 2022 року. Після проходження військової служби у 2023 році ці захворювання хребта у нього загострилися, через що він проходив лікування. Такі обставини, наведені свідком ОСОБА_9 , підтверджуються медичними документами про діагностику та лікування у нього таких захворювань, що містяться в матеріалах кримінального провадження. Зокрема, протоколом комп`ютерної томографії від 10.05.23 року (а/с - 73 т.2), протоколом магнітно-резонансної томографії від 06.07.23 року (а/с - 74 т.2), випискою з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 1290, про лікування ОСОБА_9 на стаціонарі з 17.05.23 року по 31.05.23 року в КНП «Хмельницькому обласному госпіталі ветеранів війни» (а/с - 75 т.2), випискою з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого про лікування у стаціонарі ОСОБА_9 в КНП Летичівській лікарні з 27.06.23 року по 29.06.23 року (а/с - 76 т.2). Виходячи з перевідного епікризу з медичної карти хворого № 1624 КНП «Хмельницький обласний госпіталь ветеранів війни «ХОР», ОСОБА_9 проходив лікування з 29.06.23 року по 18.07.23 року, йому встановлений діагноз остеохондроз поперекового відділу хребта 2 ст з численими протрузіями між хребцевих дисків, спонділолістезом L4 L5 1 ст, правобічною люмбоішалгією, радикулопатією L4 вираженим больовим синдромами. Супутній діагноз поширений остеохондроз між хребцевих дисків всіх відділів хребта, антелістез L4 хребця першої стадії з больовим синдромом. Перевідний епікриз підписаний ТВО начальника медичної частини ОСОБА_20 , провідним терапевтом О. Стець, невропатологом ВЧ ОСОБА_8 ( а/с - 77 т.2) 
		Наявність у ОСОБА_9 захворювань хребта, які відповідали наведеним медичним документам та відомостям, вказаним в картці обстеження та медичного огляду ОСОБА_9 16.08.23 року (а/с - 69 т.2) стороною захисту, зокрема обвинуваченим ОСОБА_8 не заперечувалися. Обвинувачений ОСОБА_8 також не заперечував, що хвороби хребта, якими хворів ОСОБА_9 відповідали ст. 64б,23. Графи ІІ Розкладу хвороб Таблиці додаткових вимог Положення про ВЛЕ та були є підставою для визнання особи обмежено придатною до військової служби. Відомості, викладені в медичних документах досліджених апеляційним судом, пояснення свідка ОСОБА_9 та обвинуваченого ОСОБА_8 , узгоджуються і з поясненнями свідка ОСОБА_12 , лікаря-терапевта в/ч НОМЕР_1 , який є членом ВЛК, який також підтвердив ці обставини. 
		Отже, колегія суддів виходить з того, що наведені обставини в сукупності, свідчать про те, що маючи зафіксовані в медичних документах ОСОБА_21 хвороби хребта, його вимоги при проходженні ВЛК в серпні 2023 року, в частині отримання статусу особи, обмежено придатної до військової служби, були правомірними та законними. Отже, за вказаних обставин, встановлених судом, обвинувачений ОСОБА_8 мав зазначити ОСОБА_9 діагноз, вказаний ним 16.08.23 року у картці обстеження та медичного огляду на законних підставах. 
		Водночас, приймаючи рішення за апеляційними вимогами  захисту  в  частині   відсутності  в  діях обвинуваченого   ОСОБА_8  кваліфікуючої ознаки вимагання,  колегія суддів  також виходить з положень ст. 354  примітки 5 КК України, за якою устаттях 354, 368, 368-3 і 368-4 цього Кодексу, де під вимаганням неправомірної вигоди слід розуміти вимогу щодо надання неправомірної вигоди з погрозою вчинення дій або бездіяльності з використанням свого становища, наданих повноважень, влади, службового становища стосовно особи, яка надає неправомірну вигоду, або умисне створення умов, за яких особа вимушена надати неправомірну вигоду з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо своїх прав і законних інтересів.
		Отже, при кваліфікації дій обвинуваченого за вказаною нормою кримінального закону суду, крім іншого, слід з`ясувати 1) чи погрожувала ця особа вчиненням, чи не вчиненням таких дій, які можуть завдати шкоди законним правам чи інтересам іншої особи, яка надає їй неправомірну вигоду, наскільки ці погрози для іншої особи були реальними і такими, що дійсно могли завдати шкоди її законним правам чи інтересам; 2) чи створювала винна особа такі умови, за яких інша особа вимушена була пропонувати, обіцяти чи надати їй неправомірну вигоду з метою запобігання шкідливим наслідкам для себе чи своїх законних інтересів. 
		Оцінюючи показання свідка ОСОБА_9 під час апеляційного перегляду провадження, колегія суддів вважає доведеним, що під час зустрічі з ОСОБА_8 на початку серпня 2023 року на території КНП «Хмельницький обласний госпіталь ветеранів» в розмові з ОСОБА_8 він зрозумів, що при його захворюваннях хребта він не отримає висновок ВЛК про обмежену придатність до військової служби, але за 1000 доларів США ОСОБА_8 може вирішити це питання на його користь. З показань свідка ОСОБА_9 під час апеляційного перегляду провадження така розмова відбулася у нього з ОСОБА_8 один раз, її подробиць він не пам`ятає через контузію. 
		Колегія суддів вважає висновки суду про наявність в діях обвинуваченого ОСОБА_8 кваліфікуючої ознаки вимагання помилковими, оскільки для таких висновків не достатньо лише висловлювання обвинуваченого про передачу йому певної суми неправомірної вигоди з метою досягнення позитивного результату ОСОБА_9 , а також запевнення, що обвинувачений може вирішити питання про отримання ним статусу обмежено придатного до військової служби самостійно та одноособово. Сам факт висловлювання ініціативи ОСОБА_8 передання йому неправомірної вигоди ОСОБА_9 , на думку колегії суддів, не є достатнім для висновку про кваліфікуючу ознаку вимагання в діях обвинуваченого. 
		Дії та розмови, зафіксовані матеріалами НСРД 16 та 17 серпня 2023 року (а/с -246-250 т.2), безпосередньо досліджені апеляційним судом також не підтверджують факт вимагання обвинуваченим від ОСОБА_9 неправомірної вигоди. З їх змісту вбачається, що вони спілкуються з приводу оформлення ВЛК хвороб ОСОБА_9 , обговорюють питання оформлення їх при проходженні військової служби, можливого подальшого місця служби ОСОБА_9 , який ставить питання ОСОБА_8 , уточнюючи суму, яку йому слід передати, ОСОБА_8 відповідає, щоб він сам зорієнтувався, сам вирішував. 16.08.23 року ОСОБА_9 запевняє ОСОБА_8 , що привезе гроші наступного дня, бо в нього їх нема, на що ОСОБА_8 погоджується. Наступного дня 17.08.23 року ОСОБА_9 повідомляє, що привіз йому 1000 доларів США, ОСОБА_8 питає в нього, чи то багато для нього. Потім погоджується отримати 500 доларів США, які ОСОБА_9 залишає у нього на столі. 
		Зміст наведених матеріалів НСРД, на думку колегії суддів, не містить в собі сформованих, чітких вимог обвинуваченого ОСОБА_8 до ОСОБА_9 про передачу йому певної суми за виконання дій на користь ОСОБА_9 , тим більше погроз у разі не виконання таких вимог. Не містять такі розмови і даних на підтвердження того, що обвинувачений ОСОБА_8 об`єктивно створював перешкоди ОСОБА_9 в оформленні відповідної медичної документації для ВЛК. Навпаки, не отримавши від ОСОБА_9 грошей 16.08.23 року, ОСОБА_8 вносить відповідні відомості про хвороби в картку обстеження та медичного огляду ОСОБА_9 та робить висновок, що він є обмежено придатним до військової служби. Такі дії ОСОБА_8 фактично усувають перешкоди для ОСОБА_9 в отриманні ним бажаного результату, довідки ВЛК. 17.08.23 року ОСОБА_8 отримує від ОСОБА_9 половину обумовленої суми за його згодою. 
		Аналіз змісту таких розмов та дій ОСОБА_8 , зафіксованих матеріалами НСРД 16-17 серпня 2023 року, з огляду на положення ст. 354 примітки 5 КК України дає колегії суду підстави для висновків, про відсутність ознак вимагання в його діях. 
		При вирішенні цього питання апеляційний суд також виходив з практики Верховного Суду Касаційного кримінального, викладеної у Постановах по релевантним питанням від 09 липня 2024 року справа № 464/233/22 провадження № 51-5846км23 та від 23 квітня 2024 року справа № 726/776/17 провадження № 51-8212 км18.
		Інші апеляційні доводи захисту апеляційний суд вважає неспроможними. 
		Колегія суддів відкидає апеляційні твердження захисту про те, що суд в порядку ст. 94 КПК України не дав належної оцінки показанням свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , які свідчили на користь захисту та не підтвердили в суді фактів звернення до них обвинуваченого за вирішенням питання про надання ОСОБА_9 статусу обмежено придатного до військової служби. 
		Суд у вироку навів покази свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , які отримав безпосередньо під час судового розгляду в порядку ст. 23 КПК України. Свідки є лікарями, медичними працівниками, членами ВЛК, які в своїх показаннях повідомили про обставини співпраці з обвинуваченим, їх функціональні обов`язки, порядок надання висновків ВЛК та ін.. Виходячи з пояснень свідків, їм не були відомі обставини спілкування між ОСОБА_9 та обвинуваченим ОСОБА_8 у серпні 2023 року. Ті обставини, що обвинувачений ОСОБА_8 , не повідомляв свідків про необхідність вчинити певні дії на користь ОСОБА_9 , не просив їх надати висновок про його обмежену придатність до військової служби, не впливає на встановлені судом фактичні обставини провадження, оскільки від волевиявлення цих осіб не залежали ні дії ОСОБА_8 , ні їх наслідки. Отже, показання цих свідків ніяким чином не спростовують висунуте ОСОБА_8 обвинувачення та висновки суду. 
		Також колегія суддів відкидає доводи апеляційної скарги в частині того, що ОСОБА_8 , під час інкримінованих йому подій діяв виключно як єдиний в неврологічному відділенні лікуючий лікар-невропатолог, 16.08.23 року оглянув медичні документи ОСОБА_9 та поставив відповідний діагноз, який давав ВЛК підстави для визнання його обмежено придатним. 
		Дослідженими апеляційним судом  та наведеними  у вироку  доказами  встановлено, що  в період   події, яка   ставиться   у  вину обвинуваченому (серпень 2023 року)  ОСОБА_8  був службовою особою військової частини НОМЕР_1 , органу державної влади,  яка відповідно до примітки до примітки 1 ст.364 КК України, виконувала функції за спеціальними повноваженнями, що давало йому можливість робити висновки про визначення ступеня придатності військовослужбовців до військової служби (а.п. 66-67 т.2).
		Приймаючи рішення за апеляційними  доводами  захисту  про недопустимість доказів через  порушення  обвинуваченням  вимог  ст. 290 КПК України, яке  полягало  у не відкритті  стороні  захисту за результатами досудового розслідування витягу з ЄРДР про внесення щодо ОСОБА_8 відомостей за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.368 ч.3 КПК України, колегія суддів вважає їх необґрунтованими, враховуючи наступне.
		Апеляційним судом встановлено, що в ході розгляду даного кримінального провадження судом першої інстанції у відповідності до ст. 290 ч.11 КПК України прокурором було відкрито додаткові матеріали, в тому числі і витяг з ЄРДР від 29.09.2023 року у кримінальному провадженні №12023240000000434, внесеномудо ЄРДР 09 серпня 2023 року за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.368 ч.3 КПК України. Копію даного документа 12.01.2024 року було отримано ОСОБА_8 та його захисниками (а.п.196, 198 т.1). 
		Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду України від 16 жовтня 2019 року (справа №640/6847/15-к) процесуальні документи, які не були відкриті стороні захисту під час досудового розслідування можуть бути відкриті під час судового розгляду.
		Колегія суддів виходить з того, що витяг з ЄРДР про правову кваліфікацію дій ОСОБА_8 за ст. 368 ч.3 КК України не є доказом згідно КПК України, це процесуальний документ, підтверджуючий певні обставини та прийняті процесуальні рішення під час досудового розслідування. На думку колегії суддів, належне вручення цього процесуального документу стороні захисту під час судового розгляду провадження виключає порушення вимог кримінально-процесуального закону, і не має наслідком визнання будь-яких доказів зібраних слідством недопустимими чи не належними. 
		З урахуванням викладеного, на переконання колегії суддів, апеляційні доводи сторони захисту про правову кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_8 за ст. 354 ч.3 КК України є безпідставними. 
		Колегія суддів також не погоджується з апеляційними доводами захисту про провокацію ОСОБА_8 правоохоронцями на вчинення злочину, пов`язаного з одержанням неправомірної вигоди через спонукання його до вчинення такого злочину ОСОБА_9 , який перебував під контролем правоохоронців та виходить з наступного. 
		Ст. 271 ч.3 КПК України передбачено, що під час підготовки та проведення заходів з контролю за вчиненням злочину забороняється провокувати (підбурювати) особу на вчинення цього злочину з метою його подальшого викриття, допомагаючи особі вчинити злочин, який вона би не вчинила, якби слідчий цьому не сприяв, або з цією самою метою впливати на її поведінку насильством, погрозами, шантажем. Здобуті в такий спосіб речі і документи не можуть бути використані у кримінальному провадженні. 
		При здійсненні апеляційного перегляду провадження в цій частині, колегія суддів також керується Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477 від 23.02.06 року, ст.2, 17 якого передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини, як обов`язкове джерело права. Основним джерелом правозастосовної діяльності ЄСПЛ є Конвенція «Про захист прав людини та основоположних свобод», якою на міжнародному рівні закріплені головні принципи права на справедливий публічний розгляд справи незалежним та безстороннім судом, права на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі. Таким чином, норми Конституції України, національного законодавства, в тому числі і кримінально процесуального законодавства мають узгоджуватися з нормами Конвенції та рішеннями ЄСПЛ. 
		        В рішенні ЄСПЛ від 5 лютого 2008 року у справі «Раманаускас проти Литви», Суд висловив правову позицію про те, що Конвенцією не заборонено використовувати на стадії попереднього розслідування такі джерела, як анонімні інформатори, відомості надані особами, що причетні до злочинної діяльності та перебувають під контролем правоохоронців, якщо це виправдано характером злочину. Однак використання надалі таких джерел інформації судом для обґрунтування обвинувального вироку буде правомірним тільки в тому разі, коли є належні й достатні гарантії недопущення зловживань, зокрема коли встановлена чітка та прозора процедура надання дозволу на застосування таких оперативно-розшукових заходів, їх здійснення та контролю за цими діями (аналогічні правові позиції викладені в рішеннях від 26 жовтня 2006 р. у справі «Худобін проти Росії», № 59696/00, п. 135; рішення від 6 вересня 1978 р. у справі «Клаас та інші проти Німеччини», № 15473/89, пункти 52-56). Суд, розбираючи таку правову проблему, неодноразово зазначав, що діяльність негласних агентів можлива за наявності чітких обмежень та гарантій від зловживань. Використання доказів, отриманих унаслідок підбурювання з боку поліції, не можна виправдати суспільним інтересом, оскільки в такому випадку обвинувачений із самого початку може бути позбавлений права на справедливий судовий розгляд справи (див. зазначені рішення у справі «Тейксейра де Кастро проти Португалії», пункти 35, 36; «Худобін проти Росії», п. 128; рішення від 15 грудня 2005 р. у справі «Ванян проти Росії», № 53203/99, пункти 46, 47). Судом у рішеннях визначено, що підбурювання з боку поліції має місце тоді, коли відповідні працівники правоохоронних органів або особи, які діють за їхніми вказівками, не обмежуються пасивним розслідуванням, а з метою встановлення злочину, тобто отримання доказів і порушення кримінальної справи, впливають на суб`єкта, схиляючи його до вчинення злочину, який в іншому випадку не був би вчинений, провокація злочину має місце, коли дії правоохоронців, чи осіб які перебувають під їх контролем, виходять за межі функцій негласних агентів і стосуються випадків, коли без їх втручання не було підстав вважати, що злочин дійсно було б вчинено особою. 
		В рішеннях від 2 грудня 2015 року у справі «Таранекс проти Латвії» та від 30.10.2014 року у справі «Носко и Нефедов проти Росії» Європейський суд також відзначав, що негласні операції повинні проводитися пасивним шляхом за відсутності тиску на заявника для вчинення ним злочину за рахунок таких засобів, як прийняття на себе ініціативи в контактах із заявником, наполегливе спонукання, звернення до почуття жалю заявника. Нарешті, Європейський суд зазначив що, якщо обвинувачені висувають аргумент про підбурювання, внутрішньодержавні суди зобов`язані розглянути його в рамках змагальної, ретельної, всебічної і переконливої процедури, при цьому на сторону обвинувачення покладається тягар доведення відсутності підбурювання. Межі судової перевірки повинні включати мотиви прийняття рішення про негласний захід, про ступінь участі правоохоронного органу в скоєнні злочину, а також про характер будь-якого підбурювання або тиску, якого зазнав заявник.
		       Аналізуючи конкретні обставини кримінального провадження, колегія суддів виходить з того, що контроль за вчиненням злочину у формі імітування обстановки злочину із застосуванням грошових коштів було здійснено правоохоронними органами через неможливість отримання відомостей про вчинення злочину ОСОБА_8 в інший спосіб через те, що будь-яким відкритим шляхом отримати данні щодо підтвердження обставин, на які вказував заявник ОСОБА_9 , здобути неможливо. Відсутність під час проведення негласної слідчої (розшукової) дії провокування ОСОБА_8 на вчинення злочину обумовлюється спрямованістю дій учасників негласної слідчої (розшукової) дії на фіксування реакції ОСОБА_8 на конкретну обстановку злочину, а не метою штучного створення умов для вчинення ним злочину, який би він без дій правоохоронців та підконтрольного їм ОСОБА_9 , не вчинив. Колегія суддів виходить також з того, що в матеріалах кримінального провадження містяться ухвали слідчого судді Апеляційного суду Хмельницької області від 11 серпня 2023 року про надання дозволів на проведення негласних слідчих (розшукових дій) щодо ОСОБА_8 , які постановлено компетентним судом (уповноваженою особою) в порядку ст. 246,247,248,260,263 КПК України. (а/с - 220-227 т.2). 
		       Розцінюючи апеляційні доводи захисту про провокацію обвинуваченого, колегія суддів вважає їх не обґрунтованими та враховує також джерело, яке стало підставою для внесення відомостей до ЄРДР, зокрема те, що про злочинну діяльність ОСОБА_8 повідомив ОСОБА_9 , якому на початку серпня 2023 року стало відомо від ОСОБА_8 , що при його захворюваннях хребта він без надання неправомірної вигоди в сумі 1000 доларів США не зможе отримати статусу обмежено придатного до військової служби. Знаючи протилежне, ОСОБА_9 такі висловлювання ОСОБА_8 як посадової особи сприйняв реально, обурився та звернувся до правоохоронних органів з відповідною заявою про вчинення злочину від 09.08.23 року (а/с - 15 т.2) Наведені чинники, на думку колегії суддів, також спростовують твердження захисту про провокацію обвинуваченого правоохоронцями. 
		Відповідно, логічним є те, що ОСОБА_9 усвідомивши вимогу ОСОБА_8 про надання йому неправомірної вигоди в сумі 1000 доларів США, дав добровільну згоду на участь у проведенні заходів, у тому числі негласних слідчих (розшукових) дій, спрямованих на викриття злочинної діяльності ОСОБА_8 ( а/с - 19 т.2). 
		Оцінюючи   такі   твердження   захисту, колегія суддів також виходить з того, що  особу  не  можна  провокувати  на вчинення  законних  дій,  у   даному випадку  на   вчинення дій обвинуваченим   ОСОБА_8 ,   як  службовою особою  військової частини НОМЕР_1   та  членом позаштатної  постійно діючої   гарнізонної   ВЛК   у   військовій    частині  НОМЕР_1 ,тому твердження захисту  про  провокацію   ОСОБА_8 .  ОСОБА_9 , що перебував  під   контролем  правоохоронців,  не можна визнати логічними  та  переконливими.                   
		Отже, на думку колегії суддів, наведені обставини, свідчать, що протиправна діяльність ОСОБА_8 є очевидною, не приховувалася обвинуваченим в розмовах з ОСОБА_9 , була обумовлена бажанням отримати ним неправомірну вигоду особисто для себе за вчинення дій в інтересах ОСОБА_21 , такі дії суперечать його посадовій інструкції, ст. 1,3 ЗУ «Про запобігання корупції» ст. 9,11 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України та ст. 4 Дисциплінарного статуту ЗСУ. Ці дії обвинувачений вчиняв, довіряючи ОСОБА_9 , і вони не були вчинені під впливом одноразового тиску, системного умовляння чи шантажу з його боку.
		Аналізуючи зміст відеозаписів та протоколів з фіксацією цих розмов, досліджених апеляційним судом під час апеляційного перегляду провадження, отриманих під час проведення НСРД між обвинуваченим ОСОБА_8 та ОСОБА_9 колегія суддів не вбачає з боку ОСОБА_9 , який знаходився під контролем правоохоронців у серпні 2023 року надмірного тиску, погроз, наполегливого спонукання, звернення до почуття жалю або надмірної ініціативи в контактах з ОСОБА_8 , які б свідчили про ознаки провокації. Зі змісту їх розмов вбачається, що при особистих зустрічах ОСОБА_8 скеровує ОСОБА_9 , повідомляє коли йому прийти, що робити з іншими лікарями, куди передавати медичну документацію, обговорює наслідки отримання ним довідки ВЛК, відповідає на питання ОСОБА_9 про його подальші дії. 
		Колегія суддів вважає, що всі наведені висновки в сукупності спростовують твердження захисту, що ОСОБА_9 перебуваючи під контролем правоохоронців, був ними скерований, забезпечений засобами фіксації та провокував обвинуваченого. 
		Колегія суддів вважає, що НСРД проводилося в межах, визначених КПК України, забезпечення ОСОБА_9 засобами фіксації обставин 16-17 серпня 2023 року, проводилося в межах НСРД, і не може бути визнано провокацією злочину. Такі дії свідчать, що правоохоронні органи приєдналися до розкриття кримінального правопорушення, маючи на те законні підстави, а не були ініціаторами пропозиції ОСОБА_8 вчинити протиправні дії. 
		Приймаючи рішення за апеляційними доводами сторін захисту та обвинувачення, колегія суддів виходить також з положень ст.2, 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477 від 23.02.06 року, якими передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини, як обов`язкове джерело права. Основним джерелом правозастосовної діяльності ЄСПЛ є Конвенція «Про захист прав людини та основоположних свобод», якою на міжнародному рівні закріплені головні принципи права на справедливий публічний розгляд справи незалежним та безстороннім судом, права на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі. Таким чином, норми Конституції України, національного законодавства, в тому числі і кримінально процесуального законодавства мають узгоджуватися з нормами Конвенції та рішеннями ЄСПЛ. Пріоритетність та загальна значущість норм Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод» та практики ЄСПЛ закріплена і в принципі законності, визначеному в ст. 9 КПК України в редакції 2012 року, за якою положення відповідного міжнародного договору України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України є обов`язковими, кримінально - процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ. Правова концепція доведення вини особи «поза розумним сумнівом» сформульована та обґрунтована у рішеннях ЄСПЛ «Авшар проти Туреччини», «Кобець проти України» від 14.02.08 року, «Козинець проти України» від 06.12.17 року та ін.. За цією концепцією сукупність зібраних слідством та безпосередньо досліджених судом доказів з додержанням критеріїв їх належності, допустимості, достатності, виваженості та взаємозв`язку між собою з урахуванням особливостей національного кримінального та кримінально-процесуального закону повинна відповідати загальним принципам права особи на справедливий суд, закріпленим в ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Сам процес та результат доведення вини особи має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. Колегія суддів вважає, що докази, зібрані слідством та надані суду у даному кримінальному провадженні не викликають сумнівів з приводу їх належності, допустимості, достовірності та взаємозв`язку, підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню.
		У  підсумку  апеляційного   перегляду провадження, колегія суддів  вважає, що  під час  досудового  слідства   було  зібрано  та  судом  під  час  апеляційного  розгляду    досліджено   достатньо  доказів  на підтвердження доведеності   вини   ОСОБА_8 ,     «поза розумним сумнівом» у вчиненні умисних дій, що виразились в одержанні службовою особою, неправомірної вигоди для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища. Апеляційний суд вважає, що дії обвинуваченого слід кваліфікувати за 
		ст. 368 ч.1 КК України. 
		Колегія суддів вважає, що при ухваленні вироку щодо ОСОБА_8 суд першої інстанції припустився невідповідності висновків суду, викладених у вироку фактичним обставинам кримінального провадження та не правильно застосував закон України про кримінальну відповідальність. Такі порушення згідно ст. 409 ч.1 п.2 п.4 КПК України є підставою для скасування вироку суду апеляційним судом.
		Згідно ст. 420 ч.1 п.1 КПК України, суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення. 
		 
		Приймаючи рішення про покарання, яке слід призначити обвинуваченому колегія суддів виходить з наступного. 
		       Визначаючи вид та міру покарання, яку слід призначити обвинуваченому ОСОБА_8 колегія суддів виходить з положень ст. 50 КК України, за якою покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
		       Загальні засади призначення покарання визначені в ст. 65 КК України, за якою суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.
		       Колегія суддів також виходить з правових позицій ЄСПЛ, практика якого відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики ЄСПЛ» при розгляді справ застосовується як джерело права. У справі Скоппола проти Італії» від 17.09.09 року (заява № 10249/03) ЄСПЛ зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування суспільством від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке суд вважає пропорційним тяжкості порушених суспільних інтересів, їх наслідкам з урахуванням всіх встановлених судом обставин конкретного провадження. У справі «Бакланов проти Росії» від 09.06.05 року та у справі «Фрізен проти Росії» від 24.03.05 року суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». Також у справі «Ізмалов проти Росії» від 16.10.08 року суд встановив, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи». Наведені правові тези Суду, щодо співмірності, пропорційності та індивідуалізації покарання слід визнавати одними з головних складових права на справедливий суд, закріпленого в ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод».
		       Колегія суддів виходить з того, що ОСОБА_8 , відповідно до положень ст. 12 КК України, вчинив умисний нетяжкий злочин, передбачений ст. 368 ч.1 КК України, який є корупційним, що виключає можливість застосування при призначенні покарання обвинуваченому положень ст.ст. 69, 75, 76 КК України. 
		Обставин, пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обвинуваченого, згідно ст.66, 67 КК України колегією суддів не встановлено.
		Колегія суддів також враховує обставини, характеризуючі особу обвинуваченого ОСОБА_8 , який раніше не судимий, працював на посаді ординатора неврологічного відділення 10 військового госпіталю (а.п.105 т.1), виключно позитивно характеризується за місцем роботи (а.п. 59 т.2), має подяку за надання високопрофесійної медичної допомоги пораненим та хворим військовослужбовцям ЗСУ (а.п. 106 т.1), на час апеляційного перегляду провадження працює лікарем військової частини НОМЕР_4 , має родину та на його утриманні перебувають двоє дітей, одна з яких є з обмеженими можливостями (інвалід 2 групи з дитинства) (а.п.108-111 т.1). 
		Враховуючи наведені чинники, характеризуючи особу обвинуваченого, те, що ОСОБА_8 є висококваліфікованим лікарем, був командирований у військові лікувальні заклади з метою лікування військовослужбовців, які виконують свій Конституційний обов`язок по захисту України від російської агресії, професійна лікарська діяльність ОСОБА_8 в умовах повномасштабної війни є критично необхідною та суспільно корисною, враховуючи також характер вчинення злочину ОСОБА_8 , та виходячи із засад призначення та індивідуалізації покарання, колегія судів вважає доцільним призначити обвинуваченому покарання за ст. 368 ч.1 КК України у виді максимального штрафу, передбаченого санкцією даної статті, за яке передбачено покарання за даний злочин. Таке покарання колегія суддів вважає адекватним та достатнім для його виправлення та запобігання вчиненню ним нових злочинів. 
		В частині призначення додаткового покарання, колегія суддів виходить з усталеної судової практики, з урахуванням п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», відповідно до ст.55 КК України позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю застосовується як додаткове покарання лише в тих випадках, коли вчинення злочину було пов`язане з посадою підсудного або із заняттям ним певною діяльністю.
		Санкцією ст. 368 ч.1 КК України передбачено безальтернативне застосування додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю. 
		Таке покарання, на думку суду, буде справедливим, необхідним і достатнім, зможе забезпечити досягнення передбаченої законом мети, справити достатній виправний вплив на обвинуваченого та стримати його від можливого вчинення нових кримінальних правопорушень в майбутньому. 
		Відповідно до положень ст.182 ч.11 КПК України застава в розмірі 161040 грн, яка була внесена 21.08.2023 року, підлягає поверненню заставодавцю - ОСОБА_18 .
		Суд вирішує питання про речові докази у відповідності зі ст. 100 КПК України.
		Відповідно до ст.174 ч.4 КПК України, одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, суд вирішує питання щодо арештованого майна.
		Колегією суддів встановлено, що під час досудового розслідування ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду від 18 серпня 2023 року накладено арешт на 500 (п`ятсот) доларів США наступними серіями та номерами: КК 59314299С, FG 05807711B, FF 35463256C, FH 18879762A, HB 16111511I, ноутбук Acer моделі N 20C12 с/н NXABLEU0091520F9DE3400 з зарядним пристроєм, мобільний телефон ОСОБА_8 , марки «Xiaomi Redmi 10С» з сімкартками № НОМЕР_5 та № НОМЕР_6 , IMEI1: НОМЕР_7 , IMEI2: НОМЕР_8 (а.п. 54 т.2).
		Враховуючи те, що дані грошові кошти були визнані речовими доказами відповідно до ст. 100 КПК України, накладений ухвалою слідчого судді арешт в цій частині слід скасувати - гроші повернути в дохід держави. Ноутбук із зарядним пристроєм та мобільним телефоном, що належить ОСОБА_8 - повернути ОСОБА_8 . 
		Ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду від 08 вересня 2023 року був накладений арешт на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 202,6 кв.м., розташований за адресою АДРЕСА_1 , земельну ділянку площею 0,0977 га з кадастровим номером 6823355100:03:004:0058, розташовану за адресою АДРЕСА_1 , що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта за №344627916 та №344627559 від 30.08.2023 року, що перебуває у приватній власності ОСОБА_8 (а.п.203 т.2). Арешт на вказане майно, що належить ОСОБА_8 слід скасувати. 
		Судові витрати за проведення експертизи № СЕ-19/120-23/9887-ФХД в сумі 7648 грн. 00 коп. та № СЕ-19/123-23/9555-ПЧ в сумі 2868 грн. 00 коп., в всього 10516 грн. 00 коп., згідно ст. 124 КПК України слід стягнути з ОСОБА_8 .
		 
		Керуючись ст. 404, 405, 409, 420 КПК України, колегія суддів, - 
		                               
		                                        УХВАЛИЛА: 
		 
		Апеляційні скарги заступника  керівника  Хмельницької  спеціалізованої прокуратури   у сфері оборони  Західного регіону  ОСОБА_10 та Перший заступник  керівника  Спеціалізованої   прокуратури   у сфері  оборони Західного регіону   ОСОБА_11 - задовольнити частково.
		 
		Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - ОСОБА_7 - задовольнити частково. 
		 
		Вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 лютого 2024 року щодо  ОСОБА_8  - скасувати.
		 
		ОСОБА_8  визнати винуватим у вчиненні кримінального правопрушення, передбаченого ст.368 ч.1 КК України, та призначити покарання у виді штрафу у виді чотирьох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 68 000 грн з позбавленням права обіймати посади в державних та комунальних підприємствах, установах та організаціях, органах державної влади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 3 (три) роки. 
		 
		Заставу в розмірі 161040,00 гривень, яка була внесена 21.08.2023 року, повернути ОСОБА_18 .
		 
		Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду від 18 серпня 2023 року на 500 (п`ятсот) доларів США наступними серіями та номерами: КК 59314299С, FG 05807711B, FF 35463256C, FH 18879762A, HB 16111511I, на ноутбук Acer моделі N20C12 с/н NXABLEU0091520F9DE3400 з зарядним пристроєм та мобільний телефон ОСОБА_8 , марки «Xiaomi Redmi 10С» з сімкартками № НОМЕР_5 та № НОМЕР_6 , IMEI1: НОМЕР_7 , IMEI2: НОМЕР_8 - скасувати.
		Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду від 08 вересня 2023 року на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 202,6 кв.м., розташований за адресою АДРЕСА_1 , земельну ділянку площею 0,0977 га з кадастровим номером 6823355100:03:004:0058 розташовану за адресою АДРЕСА_1 , що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта за №344627916 та №344627559 від 30.08.2023 року, що перебуває у приватній власності ОСОБА_8 , -скасувати.
		 
		 
		 
		Речові докази:
		- ноутбук Acer № 20C12 сірого кольору с/н NXABLEU0091520F9DE3400 із зарядним пристроєм та мобільний телефон марки «Xiaomі Redmi 10C», ІМЕІ1: НОМЕР_7 , ІМЕІ2: НОМЕР_8 з сім картами з № НОМЕР_5 та № НОМЕР_6 , які передано на відповідальне зберігання у камеру зберігання речових доказів СУ ГУНП в Хмельницькій області - повернути ОСОБА_8 
		- грошові кошти в сумі 500 доларів США, п`ять купюр номіналом по сто доларів США, із наступними серіями та номерами: КК 59314299С, FG05807711В, FF35463256С, FH18879762А, HB 16111511І, які передано на відповідальне зберігання у АТ КБ «ПриватБанк», - повернути Управлінню СБУ в Хмельницькій області;
		- упакування від рукавичок, рукавички, зразки марлевих серветок, упакування від рукавичок, марлеву серветку із змивами з руки, латексні рукавички, упакування від рукавичок, які передано на відповідальне зберігання у камеру зберігання речових доказів СУ ГУНП в Хмельницькій області - знищити;
		- консультаційний висновок спеціаліста - лікаря хірурга КНП «ХОЛ» ХОР від 27.06.2023, консультаційний висновок спеціаліста - лікаря нейрохірурга КНП «ХОЛ» ХОР від 05.07.2023, консультаційний висновок спеціаліста - лікаря нейрохірурга КНП «ХОЛ» ХОР від 07.07.2023, виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого КНП «Хмельницький обласний госпіталь ветеранів війни» ХОР № 1290 за період з 17.05.2023 по 31.05.2023, виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого КНП «Летичівська багатопрофільна лікарня» Летичівської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області за період з 27.06.2023 по 29.06.2023, перевідний епікриз із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого № 1624 КНП «Хмельницький обласний госпіталь ветеранів війни» ХОР за період 29.06.2023 по 18.07.2023, направлення на медичний огляд військово-лікарською комісією на придатність до військової служби № 941 від 29.06.2023, виписку із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого № 1874 КНП «Хмельницький обласний госпіталь ветеранів війни» ХОР за період 18.07.2023 по 04.08.2023, картку обстеження та медичного огляду ОСОБА_9 , довідку військово-лікарської комісії № 3965 від 16.08.2023 солдата по мобілізації ОСОБА_9 , медичну картку ОСОБА_22 , які передані на відповідальне зберігання ОСОБА_9 - вважати повернутими за належністю;
		- картку обстеження та медичного огляду ОСОБА_9 , довідку військово-лікарської комісії солдата по мобілізації ОСОБА_9 № 3965 від 16.08.2023, копії Книги протоколів засідань ВЛК в/ч НОМЕР_1 , перевідний епікриз із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 1624 від 18.07.2023, копії виписок із медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_9 від 29.06.2023 та 31.05.2023, копію протоколу МРТ, копію з Журналу звернень військовослужбовців, які перебувають при матеріалах кримінального провадження залишити в матеріалах кримінального провадження. 
		Судові витрати за проведення експертизи № СЕ-19/120-23/9887-ФХД в сумі 7648 грн. 00 коп. та № СЕ-19/123-23/9555-ПЧ в сумі 2868 грн. 00 коп., в всього 10516 грн. 00 коп., стягнути з ОСОБА_8 .
		 
		Вирок суду набирає законної сили з дня його проголошення та може бути оскаржений протягом трьох місяців з дня його проголошення безпосередньо до Касаційного Кримінального суду Верховного Суду. 
		       
		 
		Судді:
		       
		ОСОБА_1                                  ОСОБА_2                          ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...