Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 278/1303/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 27.02.2025. Забезпечено надання загального доступу: 27.02.2025.
Дата набрання законної сили: 19.02.2025
Номер судового провадження: 61-14251ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		19 лютого 2025 року                     
		м. Київ
		 
		справа № 278/1303/20
		провадження № 61-14251св23
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.,
		суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач),Пархоменка П. І.,
		 
		учасники справи:
		позивач - квартирно-експлуатаційний відділ м. Житомира,
		відповідачі: Тетерівська сільська рада Житомирської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
		треті особи: Міністерство оборони України, військова частина НОМЕР_1 ,
		 
		розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана представником ОСОБА_3 , на постанову Житомирського апеляційного суду від 22 серпня 2023 року у складі колегії суддів: Павицької Т. М., Трояновської Г. С., Галацевич О. М.,
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог
		У травні 2020 року квартирно-експлуатаційний відділ м. Житомира (далі - КЕВ м. Житомира) звернувся до суду з позовом до Тетерівської сільської ради Житомирського району Житомирської області, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , треті особи: Міністерство оборони України та військова частина НОМЕР_1 , про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсними державних актів на право власності та витребування земельних ділянок.
		Позовну заяву мотивовано тим, що у 1978 році Житомирським обласним виконкомом надано Державний акт серії Б № 022537 на безстрокове і безоплатне користування Житомирській квартирно-експлуатаційній частині (далі - Житомирська КЕЧ) району земельною ділянкою площею 15 724,8 га землі відповідно до положень постанови Ради народних комісарів УРСР від 06 липня 1945 року № 429/0037 «Про відновлення права Київському, Харківському, Львівському військовим округам на користування земельними ділянками, відведеними під аеродроми, полігони, стрільбища, табори і учбові поля до Вітчизняної війни». Вказаний Державний акт є законною підставою для користування КЕВ м. Житомира землею. Законність Державного акта підтверджено судовим рішенням у справі № 45/326-50/136, відповідно до якого Державний акт є документом, що підтверджує право, яке вже виникло у Житомирської КЕЧ району на підставі рішень виконкому Житомирської обласної ради депутатів трудящих від 09 квітня 1945 року № 518 та № 519 і від 02 червня 1945 року № 1020, постанови Ради народних комісарів УРСР від 06 липня 1945 року № 429/0037.
		У листопаді 2019 року ОСОБА_2 зверталась до Житомирського районного суду Житомирської області з позовом про захист права власності на земельні ділянки, який ухвалою Житомирського районного суду Житомирської області від 14 квітня 2020 року у справі № 278/3207/19 залишено без розгляду. Зі змісту вказаної позовної заяви та долучених до неї додатків стало відомо, що 11 січня 2018 року ОСОБА_1 здійснила продаж ОСОБА_2 двох земельних ділянок з кадастровими номерами 1822080600:03:002:0016 площею 0,2500 га. та 1822080600:03:002:0017 площею 0,0300 га. Земельні ділянки, що були предметом відчуження, належали ОСОБА_1 на підставі Державних актів на право власності на земельні ділянки серії ЯД № 564055 та серії ЯД № 564056, виданих 26 листопада 2008 року, й були зареєстровані у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі № 010820900428 і № 010820900429. Цільове призначення земельних ділянок площею 0,2500 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), а площею 0,0300 га - для ведення особистого селянського господарства. Вказані державні акти були видані на підставі рішення 24 сесії 5 скликання Буківської сільської ради Житомирського району від 11 червня 2008 року.
		Зазначені земельні ділянки входять у межі, визначені Державним актом на право користування землею серії Б № 022537 1978 році площею 15 724,8 га. Оскільки спірні земельні ділянки були передані ОСОБА_1 за рахунок земель, які знаходились у користуванні КЕВ м. Житомира і при цьому із користування останнього у встановленому законом порядку не вилучались, передача цих земельних ділянок у власність фізичній особі порушує його права і земельні ділянки мають бути повернуті у користування КЕВ м. Житомира.
		Просив суд:
		визнати незаконним та скасувати рішення 24 сесії 5 скликання Буківської сільської ради Житомирської області від 11 червня 2008 року;
		визнати недійсним Державний акт серії ЯД № 564055, виданий 26 листопада 2008 року, на право власності на земельну ділянку площею 0,2500 га, яка розташована у селі Тригір`я Житомирського району Житомирської області, цільове призначення для будівництва та обслуговування жилого будинку господарських будівель і споруд, кадастровий номер 1822080600:03:002:0016, що зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі № 010820900428;
		визнати недійсним Державний акт серії ЯД № 564056, виданий 26 листопада 2008 року, на право власності на земельну ділянку площею 0,0300 га, яка розташована у с. Тригір`я Житомирського району Житомирської області, цільове призначення для будівництва та обслуговування жилого будинку господарських будівель і споруд, кадастровий номер 1822080600:03:002:0017, що зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі № 010820900429;
		витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2 на користь КЕВ м. Житомир земельні ділянки кадастрові номери 1822080600:03:002:0016 площею 0,2500 га та 1822080600:03:002:0017 площею 0,0300 га, що знаходяться у с. Тригір`я Житомирського району Житомирської області.
		Короткий зміст судових рішень
		Суди розглядали справу неодноразово.
		Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 01 вересня 2020 року, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 19 квітня 2022 року, у задоволенні позову КЕВ м. Житомира відмовлено.
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем на підтвердження позову не доведено факт того, що земельні ділянки, які у свій час видавались ОСОБА_1 та набувались у власність ОСОБА_2 , входять у масив земельних ділянок, наданих у постійне користування позивачу. Посилання позивача на план-схему, складену інженером КЕВ м. Житомира, суд першої інстанції вважав неналежним способом підтвердження даних обставин та зазначив, що беззаперечним доказом накладення чи перетинання земельних ділянок відповідачів із земельною ділянкою позивача були б висновки експертизи, проте така не надана.
		Апеляційний суд погодився із висновками суду першої інстанції, окрім того зазначив, що під час апеляційного розгляду справи за клопотанням представника ОСОБА_2 була проведена додаткова судова земельно-технічна експертиза від 31 січня 2022 року № 380/01-2022, за висновками якої земельні ділянки з кадастровими номерами 1822080600:03:002:0016 площею 0,2500 га та 1822080600:03:002:0017 площею 0,0300 га із земельною ділянкою з кадастровим номером 1822080600:04:000:1578 площею 208,7050 га, яка перебуває у користуванні КЕВ м. Житомир та розташована на території Буківської сільської ради Житомирського району Житомирської області у відповідності до наданих на дослідження матеріалів не перетинаються (не накладаються) у площині, а також не мають спільних меж. Провести зіставлення меж розташування земельних ділянок з кадастровими номерами 1822080600:03:002:0016 та 1822080600:03:002:0017 із земельною ділянкою площею 15 724,8 га, яка зазначена в Державному акті від 1978 року (бланк серії Б № 022537), з межами та конфігурацією визначеною у державному акті та встановити чи накладаються досліджувані земельні ділянки не вбачається за можливе в зв`язку із відсутністю в наданих на дослідження матеріалах каталогу координат на земельну ділянку площею 15 724,8 га.
		Разом із тим, за результатами зіставлення меж земельних ділянок, які перебувають у власності ОСОБА_2 із земельною ділянкою, межі якої визначені технічним звітом № 22/8-16 від 1978 року «По установлению окружной границы Житомирского полигона, Житомирской КЕЧ р-на» та перераховані в систему координат 1963 року, які відображені у таблиці координат поворотних точок зведеного кадастрового плану, який складений сертифікованим інженером землевпорядником Науково-дослідного та проектного інституту землеустрою Житомирської філії ДП Держгеокадастр Лісіцьким А. С., встановлено, що на земельну ділянку загальною площею 15750,638013 га у площині накладається земельна ділянка з кадастровим номером: 1822080600:03:002:0016, площа накладення становить 2500 кв. м (відсоток накладання 100%); 1822080600:03:002:0017 - площа накладення становить 300 кв. м (відсоток накладання 100%). Проте зазначені обставини жодним чином не доводять обґрунтованість вимог позивача, оскільки розмір земельної ділянки, який визначений у Державному акті 1978 року, а саме 15724,8 га, зменшений до 15414,4100 га внаслідок вилучення частини землі у встановленому законом порядку, що підтверджується документально і не заперечується сторонами, а фактично є ще меншим - 14852,95 га. Отже, позивачем не надані достовірні та переконливі докази щодо накладання спірних земельних ділянок, а тому висновки суду першої інстанції щодо недоведеності вимог КЕВ м. Житомира не спростовані.
		Постановою Верховного Суду від 19 квітня 2023 року касаційну скаргу КЕВ м. Житомира задоволено частково. Постанову Житомирського апеляційного суду від 19 квітня 2022 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		Постанова Верховного Суду мотивована тим, що суд апеляційної інстанції всупереч положенням статті 367 ЦПК України не надав належної оцінки доводам апеляційної скарги та відзивам сторін, не оцінив усі докази у справі в їх сукупності, зокрема: висновку експерта від 28 жовтня 2020 року № 468/20, висновку судового експерта, за результатами проведення судової-земельно-технічної експертизи від 28 травня 2021 року № 319/05-2021, а лише надав оцінку у висновку судового експерта від 31 січня 2022 року № 380/01-2022. Не надав належної оцінки разом із вимогою КЕВ м. Житомира про внесення відомостей до Державного земельного кадастру та прийнятим державним кадастровим реєстратором Міськрайонного управління у Житомирському районі та м. Житомирі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області рішенням від 28 лютого 2019 року. Отже, судом апеляційної інстанції належним чином не досліджено питання щодо накладення чи не накладення спірної земельної ділянки на земельну ділянку позивача, і висновків суду першої інстанції, який послався на відсутність відповідного експертного висновку.
		Короткий зміст оскарженої постанови апеляційного суду
		Постановою Житомирського апеляційного суду від 22 серпня 2023 року апеляційну скаргу КЕВ м. Житомира задоволено. Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 01 вересня 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про задоволення позову. 
		Визнано незаконним та скасовано рішення 24 сесії 5 скликання Буківської сільської ради від 11 червня 2008 року. 
		Визнано недійсним державний акт серії ЯД № 564055 на право власності на земельну ділянку площею 0,2500 га, яка розташована в Житомирській області, Житомирський район, с. Тригір`я, цільове призначення для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 1822080600:03:002:0016, виданий ОСОБА_1 та зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею за № 010820900428. 
		Визнано недійсним державний акт серії ЯД № 564056 на право власності на земельну ділянку площею 0,0300 га, яка розташована в Житомирській області, Житомирський район, с. Тригір`я, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 1822080600:03:002:0017, виданий ОСОБА_1 та зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею за № 010820900429. 
		Витребувано у ОСОБА_2 земельну ділянку кадастровий номер 1822080600:03:002:0016 площею 0,2500 га та земельну ділянку кадастровий номер 1822080600:03:002:0017 площею 0,0300 га, що знаходяться за адресою: Житомирська область, Житомирський район, с. Тригір`я на користь КЕВ м. Житомира. 
		Стягнено з Тетерівської сільської ради Житомирського району Житомирської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь КЕВ м. Житомира по 11 511,13 грн з кожного судових витрат за розгляд справи в суді першої інстанції, апеляційної та касаційної інстанцій.
		Постанова апеляційного суду мотивована тим, що дослідивши висновок експерта Лазарчук В. В. за результатами проведення земельно-технічного дослідження № 468/20 від 28 жовтня 2020 року, висновок експерта Свістунова І. С. 
		№ 319/05-2021 за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 28 травня 2021 року та висновок експерта ОСОБА_4 за результатами проведення додаткової судової земельно-технічної експертизи № 380/01-2022 від 31 січня 2022 року, колегія суддів приходить до висновку про те, що земельні ділянки площею 0,2500 га та площею 0,0300 га, що перебувають у власності ОСОБА_2 , накладаються на земельну ділянку КЕВ м. Житомира згідно держаного акту серії Б № 022537 від 1978 року площею 15724,8 га. Факт накладення земельних ділянок підтверджується також рішенням державного кадастрового реєстратора Міськрайонного управління у Житомирському районі та м. Житомирі ГУ Держгеокадастру у Житомирській області від 28 лютого 2019 року № РВ-1800774142019, яким було відмовлено КЕВ м. Житомира про внесення відомостей до Державного земельного кадастру щодо земель оборони військового містечка № НОМЕР_2 з причин накладення земельних ділянок приватної власності інших землекористувачів, у тому числі земельних ділянок ОСОБА_2 . В суді апеляційної інстанції були допитані судові експерти ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , які підтримали надані до матеріалів справи висновки за результатами проведення земельно-технічних досліджень та підтвердили факт накладення земельних ділянок.
		Колегія суддів звертає увагу на ту обставина, що земельна ділянка з кадастровим номером 1822080600:04:000:1578 площею 208,7050 га є лише частиною земельної ділянки, згідно держаного акту серії Б №022537 від 1978 року, площею 15724, 8 га, що підтверджується інвентаризацією цієї земельної ділянки, здійсненою ТОВ «ЛенКом» на замовлення КЕВ м. Житомира у 2018 році.
		Істотною передумовою для припинення права постійного користування землями оборони, закріпленими за структурними одиницями Збройних Сил України, та подальшої передачі їх у власність або користування третім особами є отримання згоди на це Міністерства оборони України, яка у цьому випадку відсутня.
		Враховуючи, що передані у власність ОСОБА_1 земельні ділянки належать до земель оборони, Буківська сільська рада Житомирської області не була уповноважена розпоряджатися земельними ділянками і при прийнятті 11 червня 2008 року рішення 24 сесії 5 скликання про передачу ОСОБА_1 у власність 0,2800 га, у тому числі 0,2500 - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; 0,030 га - для ведення особистого селянського господарства у с. Тригір`я Житомирського району Житомирської області та видачу державних актів від 26 листопада 2008 року серії ЯД № 564055 та серії ЯД № 564056 перевищила свої повноваження.
		Відповідно ОСОБА_1 не мала права отримувати державні акти і відчужувати зазначені земельні ділянки ОСОБА_2 . ОСОБА_2 не позбавлена права на заявлення позову про надання належного відшкодування шкоди у зв`язку з позбавленням права на майно.
		Колегія суддів звертає увагу на те, що право держави витребувати земельну ділянку, належну до земель оборони, з огляду на доведену незаконність її надання у власність фізичній особі та відчуження у подальшому передбачене у чинному законодавстві України. Відповідні приписи стосовно охорони вказаної категорії земель і регламентування підстав для витребування майна з чужого незаконного володіння є доступними, чіткими та передбачуваними. Повернення у державну власність земельної ділянки, незаконно відчуженої фізичній особі органом місцевого самоврядування переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоби таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлена, зокрема, особливим статусом земельної ділянки - належністю її до земель оборони, які можуть перебувати лише у державній власності. Разом з тим, ОСОБА_2 не позбавлена права на заявлення позову про надання належного відшкодування шкоди у зв`язку з позбавленням права на майно.
		Аргументи учасників справи
		28 вересня 2023 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила постанову апеляційного суду скасувати, а справу направити на повторний розгляд до суду апеляційної інстанції; судові витрати покласти на позивача.
		Касаційну скаргу мотивовано тим, що апеляційний суд задовольнив вимоги позивача в частині визнання незаконним та скасування рішення Буківської сільської ради Житомирського району від 11 червня 2008 року та визнання недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку, що є неефективними способами захисту. 
		Крім того, приймаючи рішення про витребування у ОСОБА_2 земельних ділянок у цій справі суд апеляційної інстанції не з`ясував, чи є спірні земельні ділянки індивідуально визначеним майном, залишив поза увагою, що витребувати можна лише індивідуально визначене майно.
		Твердження апеляційного суду, що Буківська сільська рада перевищила свої повноваження ґрунтується на висновках судових експертиз, які не дають чіткої відповіді чи дійсно земельні ділянки, які належать ОСОБА_2 , накладаються на земельну ділянку військового містечка. Висновок експертизи № 468/20 від 20 жовтня 2020 року суперечить мотивувальній частині самої експертизи з огляду на те, що координати поворотних точок (кутів) меж земельної ділянки були визначені при розроблені інвентаризації земель для розміщення та постійної діяльності Збройних сил України ТОВ «Лендком» в 2018 року. Таким чином, при проведенні указаної експертизи судовий експерт не використовував координати поворотних точок (кутів), що містяться в технічному звіті № 22/8-16 від 1978 року, що свідчить про недостовірність висновку експерта, а тому зазначений висновок не міг братися судом до уваги. 
		У висновку судової експертизи № 319/05-2021 від 28 травня 2021 року судовий експерт чітко зазначає, що провести зіставлення меж розташування спірних земельних ділянок із ділянкою площею 15 724,8 га, яка зазначена в Державному акті від 1978 року, не вбачається за можливе в зв`язку з відсутністю каталогу координат на указану земельну ділянку. Викликана у судове засідання апеляційного суду експерт повідомила, що з первинними правовстановлюючими документами на спірні земельні ділянки не працювала. При виготовленні висновку судового експерта використала лише копію матеріалів з інвентаризації за 2018 рік, належний третій особі (ТОВ «Ленд Ком»). На такі обставини суд апеляційної інстанції уваги не звернув.
		Висновок суду про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 1822080600:04:000:1578 площею 208,7050 га, що перебуває у користуванні КЕВ м. Житомира, є лише частиною земельної ділянки, згідно державного акту серії Б № 022537 виданого у 1978 році, є лише припущенням, яке не підтверджено жодними належними та допустимими доказами.
		В судовому засіданні представником позивача були подані докази того, що спірні земельні ділянки, знаходяться на території населеного пункту с. Тригір`я Житомирського району, неодноразово зверталась увага суду, що відповідно до Публічної кадастрової карти поруч із спірними земельними ділянками знаходяться інші земельні ділянки, що перебувають у власності громадян та на них збудовані житлові будинки. Будь які накладення за відомостями Публічної карти відсутні. Судом апеляційної інстанції не було перевірено чи є територія, на якій знаходиться спірні земельні ділянки, населеним пунктом, чи встановлювались межі даного населеного пункту і, як наслідок, чи дійсно Буківська сільська рада мала чи не мала права передавати спірні земельні ділянки у власність. 
		Враховуючи рішення Господарського суду Житомирської області від 16 грудня 2015 року у справі № 12/364«НМ», яким встановлено, що землі 19 кварталу Житомирського лісового господарства були передані сільській раді у 2004 році, на дати прийняття рішень про передачу земельних ділянок у власність громадян розмежування земель державної та комунальної власності не було проведено, Буківська сільська рада при передачі земельних ділянок у власність ОСОБА_1 діяла в межах своїх повноважень на підставі п. 12 Розділу X Перехідних положень ЗК України. Зазначені рішення органів державної влади та місцевого самоврядування оскаржені не були. Так як станом на дату прийняття оскаржуваного рішення Буківської сільської ради розмежування державної та комунальної власності не проводилось, а земельні ділянки, які були передані ОСОБА_1 у приватну власність, перебували на території населеного пункту с. Тригір`я (Буківська сільська рада), орган місцевого самоврядування діяв в межах своїх повноважень.
		Оскільки позивач не довів, що держава є власником земельної ділянки, на якій знаходяться спірні земельні ділянки, тому немає підстав для захисту права користування та повернення (витребування) спірної земельної ділянки на користь КЕВ м. Одеси.
		                У листопаді 2023 року КЕВ м. Житомира подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 , в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, касаційну скаргу - без змін.
		Зазначає, що спірні земельні ділянки є державною власністю з правом постійного користування цільове призначення оборони. Входять до меж десантно-штурмового учбового полігону військової частина НОМЕР_1 . Враховуючи підпункт б) пункту 24 Перехідних положень, статті, частини другої статті 84, статті 12 ЗК України, статті 13, частини другої статті 19 Конституції України Буківська сільська рада (правонаступник - Тетерівська сільська рада) не наділена повноваженнями щодо розпорядження спірною земельною ділянкою, тому оспорюване рішення у відповідній частині суд визнає протиправним та скасовує. При цьому суд врахував положення частин другої, третьої статті 152 ЗК України, в яких вказано, що захист прав юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
		Позовні вимоги про витребування земельної ділянки з незаконного володіння відповідача ОСОБА_2 є обґрунтованими, а втручання держави у його право власності є виправданим, оскільки порушення загальновідомого, чітко визначеного законодавством порядку надання земельних ділянок порушує суспільний інтерес на законний обіг землі, як національного багатства та положення законодавства України про зобов`язання органів влади діяти в межах своїх повноважень та у порядку передбаченому законом. Недотримання такого порядку тягне за собою свавілля та знищення правового порядку у державі. Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру та призводить до ефективного захисту прав власника.
		За вимогою експертів при проведенні експертизи були надані оригінали необхідних документів з вихідними даними каталогу координат. Відповідач, будучі впевненим в правильності попередніх експертиз, не скористався своїми процесуальним можливостями: провести додаткову, повторну, комісійну судову експертизу. 
		Рішенням Житомирського районного суду по справі № 278/1282/16-ц визначено що спірна земельна ділянка являється землями оборони та на праві постійного користування належить КЕВ. За рішенням Житомирського районного суду від 15 травня 2023 року та постанови Житомирського апеляційного суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 278/1999/17 витребувано з володіння Іщук на користь держави в особі КЕВ м. Житомира земельну ділянку загальною площею 0,24 га, що розташована в межах Буківської сільської ради Житомирського району Житомирської області. 
		Щодо прийнятих рішень Буківською сільською радою з розширення меж села за рахунок земель оборони, то перераховані в касаційній скарзі прийняті рішення Буківською селищною радою не стосується даного провадження, адже судом визнано незаконним рішення 24 сесії 5 скликання Буківської сільської ради. 
		Спірна земельна ділянка розташована в межах територіальної одиниці населеного пункту Тетерівської громади, с. Тригір`я, є буферною зоною військового полігону, врита густою рослинністю, що служить захисною смугою для цивільного населення при проведенні тренування штурмових військ Збройних Сил України. Твердження відповідача, що дані земельні ділянки знаходяться в населеному пункті та є землями комунальній власності є неправдиві та вводять суд в оману. Судами неодноразово досліджувалось вказане питання стосовно територіального розміщення спірних земельних ділянок та детально розглядались докази, письмові та усні пояснення щодо належності вказаних земель до держаної власності з цільовим призначенням землі оборони.
		Межі та підстави касаційного перегляду, рух справи
		Ухвалою Верховного Суду від 03 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження у справі. 
		В ухвалі вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17, від 01 жовтня 2019 року у справі № 911/2034/16, від 15 жовтня 2019 року у справі № 911/3749/17, від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3680/17, від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, від 14 грудня 2022 року у справі № 461/12525/15-ц, від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц та у постановах Верховного Суду: від 14 квітня 2021 року у справі № 450/2410/18, від 16 грудня 2020 року у справі № 373/275/18, від 28 червня 2023 року у справі № 727/4657/19, від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, 26 травня 2021 року у справі № 509/1692/17, від 16 лютого 2022 року у справі № 509/3592/16-ц, від 30 червня 2023 року у справі № 509/3444/18).
		Ухвалою Верховного Суду від 05 грудня 2023 року відзив Міністерства Оборони України на касаційну скаргу ОСОБА_2 у справі повернуто без розгляду.
		Ухвалою Верховного Суду від 05 грудня 2023 року відзив Військової частини НОМЕР_1 на касаційну скаргу ОСОБА_2 у справі повернуто без розгляду.
		Ухвалою Верховного Суду від 21 лютого 2024 року відзив Військової частини НОМЕР_1 на касаційну скаргу ОСОБА_2 у справі повернуто без розгляду.
		Ухвалою Верховного Суду від 21 лютого 2024 року відзив Міністерства оборони України на касаційну скаргу ОСОБА_2 у справі повернуто без розгляду.
		Ухвалою Верховного Суду від 27 січня 2025 року справу призначено до судового розгляду.
		Фактичні обставини
		Судивстановили, що Житомирській КЕЧ району в/ч НОМЕР_3 , правонаступником якої є КЕВ м. Житомира, на праві постійного користування була надана земельна ділянка площею 15 724,8 га на підставі Державного акта на право користування землею серії Б №022537, виданого у 1978 році Житомирським обласним виконкомом. Відомості щодо присвоєння кадастрового номера цій земельній ділянці відсутні.
		У подальшому в площу і конфігурацію цієї земельної ділянки були внесені такі зміни:
		- на підставі акта від 29 квітня 1983 року про встановлення меж в натурі земель, переданих у користування об`єднаній дирекції будівництва РАС УВД «Стрела» Українського управління цивільної авіації загальною площею 4,9 га;
		- за рішенням Тетерівської сільської ради Житомирської області від 11 квітня 1991 року п`ятої сесії XXIII скликання із земель Міністерства оборони СРСР вилучено земельну ділянку площею 65,0 га з подальшою передачею цієї ділянки до Житомирського гарнізону для ведення садівництва;
		- за рішенням Житомирської обласної ради народних депутатів від 30 березня 1994 року із земель військового містечка № НОМЕР_2 було припинено право користування земельною ділянкою площею 240,0 га для використання під індивідуальне житлове будівництво;
		- за розпорядженням Житомирської РДА Житомирської області від 15 жовтня 2004 року № 495 із земель військового містечка № НОМЕР_2 було вилучено земельну ділянку площею 0,49 га з подальшою передачею до земель запасу Сінгурівської сільської ради Житомирської області.
		Площа вказаної земельної ділянки зменшилась із 15 724,8 га, яка була передана згідно державного акта від 1978 року, до 15 414,4100 га.
		На замовлення КЕВ м. Житомир у 2018 році ТОВ «ЛендКом» проведено інвентаризацію земельної ділянки, посвідченої Державним актом на право користування землею серії Б № 022537, виданого у 1978 році, та сформовано і зареєстровано земельні ділянки за кадастровими номерами: 1822087600:01:000:0850 площею 5 427,89 га; 1822081800:02:000:0432 площею 80,68 га; 1822086500:05:000:0908 площею 293,06 га; 1822080600:04:000:1578 площею 208,71 га; 1822083800:01:000:0918 площею 1 339,91 га; 1822055600:01:000:1970 площею 253,43 га; 1822087600:01:000:1969 площею 81,34 га; 1822086500:05:000:0909 площею 1 596,35 га; 1822086200:01:000:1602 площею 883,84 га; 1822082200:01:000:1287 площею 3 191,61 га; 1822087200:01:000:1209 площею 1 357,20 га; 1822086200:01:000:1603 площею 138,93 га; загальна площа 14 852,95 га.
		Відповідно до рішення державного кадастрового реєстратора Міськрайонного управління у Житомирському районі та м. Житомирі ГУ Держгеокадастру у Житомирській області від 28 лютого 2019 року №РВ-1800774142019 відмовлено КЕВ м. Житомира про внесення відомостей до Державного земельного кадастру щодо земель оборони військового містечка № НОМЕР_2 з причин накладення земельних ділянок приватної власності інших землекористувачів, у тому числі земельних ділянок ОСОБА_2 з кадастровими номерами 1822080600:03:002:0016 та 1822080600:03:002:0017.
		Рішенням 24 сесії 5 скликання Буківської сільської ради Житомирської області від 11 червня 2008 року ОСОБА_1 передано у власність 0,2800 га, у тому числі 0,2500 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; 0,030 га - для ведення особистого селянського господарства у селі Тригір`я Житомирського району Житомирської області.
		На підставі вказаного рішення 26 листопада 2008 року ОСОБА_1 видано Державний акт серії ЯД № 564055 на право власності на земельну ділянку площею 0,2500 га, яка розташована у селі Тригір`я Житомирського району Житомирської області, цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 1822080600:03:002:0016, та Державний акт серії ЯД № 564056 на право власності на земельну ділянку площею 0,0300 га, яка розташована у селі Тригір`я Житомирського району Житомирської області, цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 1822080600:03:002:0017.
		11 січня 2018 року ОСОБА_1 вказані земельні ділянки за нотаріально посвідченими договорами купівлі-продажу були відчужені ОСОБА_2 .
		З метою з`ясування питання про накладення земельних ділянок, які перебувають у власності ОСОБА_2 та КЕВ м. Житомир, 07 жовтня 2020 року КЕВ м. Житомира було замовлено земельно-технічне дослідження земельних ділянок, які перебувають у власності ОСОБА_2 , розташованих в с. Тригір`я Тетерівської ОТГ Житомирського району Житомирської області, яким присвоєнні кадастрові номери: 1822080600:03:002:0016 та 1822080600:03:002:0017. 
		Відповідно до висновку експерта ОСОБА_5 за результатами проведення земельно-технічного дослідження №468/20 від 28 жовтня 2020 року земельні ділянки з кадастровими номерами 1822080600:03:002:0016 та 1822080600:03:002:0017 повністю накладаються на земельну ділянку військового містечка № НОМЕР_2 на території Житомирського району Житомирської області. Площа накладки становить 0,2800 га, в тому числі: 0,2500 га, за використанням відповідає коду КВЦПЗ - 02.01 (будівництво і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд) та 0,0300 га, за використанням відповідає коду КВЦПЗ - 01.03 (ведення особистого селянського господарства. Зі змісту мотивувальної частини висновку експерта ОСОБА_5 вбачається, що координати поворотних точок (кутів) меж земельної ділянки військового містечка № НОМЕР_2 на території Житомирського району Житомирської області були визначені при розроблені інвентаризації земель для розміщення та постійної діяльності Збройних Сил України (15.01) ТОВ «ЛендКом» в 2018 році і наявні в кадастрових планах даної документації із землеустрою.
		Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 09 березня 2021 року за клопотанням представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 у справі було призначено судову земельно-технічну експертизу на вирішення якої було поставлено питання: чи накладаються земельні ділянки (повністю або частково) за кадастровими номерами 1822080600:03:002:0016, площею 0,2500 га та 1822080600:03:002:0017, площею 0,0300 га (адреса розташування: Житомирська область Житомирський район с. Тригір`я, що відноситься до Буківської сільської ради), із земельною ділянкою КЕВ м. Житомира кадастровий номер 1822080600:04:000:1578 площею 208,705 га, згідно даних публічної кадастрової карти України та технічної документації. 
		Відповідно до висновку експерта ОСОБА_4 №319/05-2021 за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 28 травня 2021 року земельна ділянка з кадастровим номером 1822080600:03:002:0016, площею 0,2500 га та 1822080600:03:002:0017, площею 0,0300 га, які перебувають у власності ОСОБА_2 , із земельною ділянкою з кадастровим номером 1822080600:04:000:1578 площею 208,705 га, яка перебуває в користуванні КЕВ м. Житомир та розташована на території Буківської сільської ради Житомирського району Житомирської області у відповідності до наданих на дослідження матеріалів не перетинаються (не накладаються) в площині, а також не мають спільних меж.
		Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 28 липня 2021 року за клопотаннями КЕВ м. Житомира та представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 призначено по справі додаткову судову земельно-технічну експертизу, на вирішення якої поставлено питання: чи накладаються земельні ділянки (повністю або частково) за кадастровими номерами 1822080600:03:002:0016 площею 0,2500 га та 1822080600:03:002:0017 площею 0,0300 га із земельною ділянкою згідно держаного акту серії Б №022537 від 1978 року, площею 15724, 8 га, відповідно до технічної документації «По встановленню окружної межі Житомирського полігону» Житомирської КЕЧ району №22/8-16 від 1978 року? Якщо так, то в яких межах? Чи накладаються земельні ділянки (повністю або частково) за кадастровими номерами 1822080600:03:002:0016 площею 0,2500 га та 1822080600:03:002:0017 площею 0,0300 га  із земельною ділянкою КЕВ м. Житомира кадастровий номер 1822080600:04:000:1578, площею 208,7050 га, згідно даних Публічної кадастрової карти України із врахуванням технічної документації «По встановленню окружної межі Житомирського полігону» Житомирської КЕЧ району №22/8-16 від 1978 року? Якщо так, то в яких межах?
		За висновками даної експертизи провести зіставлення меж розташування земельних ділянок з кадастровими номерами 1822080600:03:002:0016 та 1822080600:03:002:0017 із земельною ділянкою площею 15724,8 га, яка зазначена в Державному акті від 1978 року (бланк серії Б №022537) з межами та конфігурацією визначеною у державному акті та встановити чи накладаються досліджувані земельні ділянки не вбачається за можливе в зв`язку із відсутністю в наданих на дослідження матеріалах каталогу координат на земельну ділянку площею 15724,8 га. Разом із тим за результатами зіставлення меж земельних ділянок з кадастровими номерами 1822080600:03:002:0016 та 1822080600:03:002:0017, які перебувають у власності ОСОБА_2 із земельною ділянкою, межі якої визначені технічним звітом №22/8-16 від 1978 року «По установлению окружной границы Житомирского полигона, Житомирской КЕЧ р-на» та перераховані в систему координат 1963 року, які відображені у таблиці координат поворотних точок зведеного кадастрового плану, який складений сертифікованим інженером землевпорядником Науково-дослідного та проектного інституту землеустрою Житомирської філії Державного підприємства Держгеокадастр Лісіцьким А. С., встановлено, що на земельну ділянку загальною площею 15750,638013 га в площині накладається земельна ділянка з кадастровим номером: 1822080600:03:002:0016 площа накладення становить 2500 кв. м. (відсоток накладання 100%); 1822080600:03:002:0017 площа накладення становить 300 кв.м. (відсоток накладання 100%). Земельна ділянка з кадастровим номером 1822080600:03:002:0016 площею 0,2500 га та земельна ділянка з кадастровим номером 1822080600:03:002:0017 площею 0,0300 га, які перебувають у власності ОСОБА_2 , із земельною ділянкою з кадастровим номером 1822080600:04:000:1578 площею 208,7050 га, яка перебуває у користуванні КЕВ м. Житомир та розташована на території Буківської сільської ради Житомирського району Житомирської області у відповідності до наданих на дослідження матеріалів не перетинаються (не накладаються) в площині, а також не мають спільних меж.
		Позиція Верховного Суду
		Щодо позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсними державних актів на право власності
		У частині першій та другій статті 2 ЦПК України закріплено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
		У частині першій статті 11 ЦПК України передбачено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
		Тлумачення вказаних норм свідчить, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту. Схожий за змістом висновок зроблений в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).
		У пункті 5 частини третьої статті 2 ЦПК України вказано, що основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність.
		Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України).
		Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
		Диспозитивність - один з основних принципів судочинства, на підставі якого учасник справи самостійно вирішує чи оскаржувати рішення суду першої інстанції в апеляційному (касаційному) порядку та в яких межах (див. постанови Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі № 757/42885/19-ц, від 22 листопада 2023 року у справі № 465/6549/16-ц).
		При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). 
		Належними відповідачами у справах щодо оспорювання рішень органу місцевого самоврядування про передачу у власність чи у користування земельної ділянки є відповідний орган місцевого самоврядування та особа (особи), яка є власником чи користувачем такої земельної ділянки (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 158/1788/20).
		Належними відповідачами у справах про визнання недійсними актів про право власності на земельну ділянку є особа, якій видано державний акт про право власності на відповідну земельну ділянку та орган місцевого самоврядування чи орган виконавчої влади, що прийняв рішення про його видачу (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 травня 2021 року в справі № 607/2263/16).
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2024 року у справі № 927/1206/21 (провадження № 12-31гс23) зазначено, що:
		«131. У справі, що переглядається, прокурор пред`явив чотири вимоги: про скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області від 21.12.2018 до таких відповідачів: ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області та Плисківської сільської ради, про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку до Плисківської сільської ради та дві вимоги про визнання договорів оренди недійсними до Плисківської сільської ради та ТОВ «Івангородське».
		132. З касаційною скаргою на судові рішення в цій справі звернулося лише ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області. Плисківська сільська рада як особа, за якою зареєстроване право власності на спірні земельні ділянки, та ТОВ «Івангородське» як їх орендар своїм правом на подання касаційної скарги, а так само приєднатися до касаційної скарги не скористалися. Така процесуальна поведінка відповідачів фактично підтверджує їх повну згоду з судовими рішеннями.
		133. ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області у касаційній скарзі не навело доводів з приводу незаконності та/або необґрунтованості судових рішень у частині задоволення позову в частині вимог про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку та визнання договорів оренди землі недійсними, а також не зазначило, як задоволення зазначених вимог порушує його права та інтереси за умови, що відповідачі, до яких пред`явлені такі позовні вимоги, судові рішення не оскаржили».
		У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 червня 2021 року у справі № 308/8567/20 (провадження 
		№ 61-3480сво21) вказано, що «Об`єднана палата Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду відхиляє аргументи касаційної скарги в частині задоволених вимог заяви про забезпечення позову щодо інших відповідачів (ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4), з таких мотивів. У пункті 5 частини третьої статті 2 ЦПК України вказано, що основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України). Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України). У справі, що переглядається, інші відповідачі (ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4) не реалізували своє право на подання касаційної скарги, приєднання до касаційної скарги. Така процесуальна поведінка інших відповідачів свідчить про повну згоду з оскарженими судовими рішеннями в частині задоволених вимог заяви про забезпечення позову щодо них».
		У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 жовтня 2023 року в справі № 761/18365/20 вказано, що «основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України). У справі, що переглядається: в касаційних скаргах скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_2, просять скасувати постанову апеляційного суду як в частині задоволених позовних вимог до них, так і в частині задоволених позовних вимог до ОСОБА_3, ОСОБА_4; інші відповідачі (ОСОБА_3, ОСОБА_4) не скористалися своїм правом подачі касаційної скарги, приєднання до касаційної скарги. Така процесуальна поведінка інших відповідачів (ОСОБА_3, ОСОБА_4) свідчить про їх повну згоду з постановою апеляційного суду в частині задоволених позовних вимог до них. Аналіз аргументів касаційних скарг свідчить, що ОСОБА_1, ОСОБА_2, не навели переконливих доводів, яким чином судове рішення апеляційного суду порушує їх права та інтереси в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3, ОСОБА_4, за умови, що ОСОБА_1, ОСОБА_2, не оскаржили постанову апеляційного суду, тобто погодилися з постановою апеляційного суду в частині позовних вимог до них. Тому оскаржену постанову апеляційного суду в частині задоволених позовних вимог до ОСОБА_3, ОСОБА_4 належить залишити без змін».
		Аналогічні висновки зроблені, зокрема, в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2024 року в справі № 279/1834/22 (провадження № 61-1382сво23).
		У справі, що переглядається:
		КЕВ м. Житомира звернувся до суду з позовом про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсними державних актів на право власності до Тетерівської сільської ради Житомирського району Житомирської області(що прийняла відповідні рішення та видала акти на право власності на спірні земельні ділянки), ОСОБА_1 (якій видані такі акти), а також до останнього набувача цих земельних ділянок - ОСОБА_2 про їх витребування;
		            в касаційній скарзі ОСОБА_2 просить постанову апеляційного суду скасувати як в частині задоволеної позовної вимоги до неї, так і в частині задоволених позовних вимог до Тетерівської сільської ради Житомирського району Житомирської області та ОСОБА_1 ; інші відповідачі не скористалися своїм правом подачі касаційної скарги, приєднання до касаційної скарги. Така процесуальна поведінка Тетерівської сільської ради Житомирського району Житомирської області та ОСОБА_1 свідчить про їх згоду з постановою апеляційного суду в частині задоволених позовних вимог до них;
		            аналіз аргументів касаційної скарги свідчить, що ОСОБА_2 не навела переконливих доводів, яким чином постанова апеляційного суду порушує її права та інтереси в частині задоволення позовних вимог КЕВ м. Житомира до Тетерівської сільської ради Житомирського району Житомирської області та ОСОБА_1 за умови, що ці відповідачі не оскаржили постанову апеляційного суду, тобто погодилися з нею в частині позовних вимог до них. 
		Тому оскаржену постанову апеляційного суду в частині задоволених позовних вимог до Тетерівської сільської ради Житомирського району Житомирської області та ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсними державних актів на право власності належить залишити без змін.
		Щодо позовних вимог про витребування земельних ділянок
		За змістом статті 1 Закону України «Про використання земель оборони» та статті 77 ЗК України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Землі оборони можуть перебувати лише в державній власності. Навколо військових та інших оборонних об`єктів у разі необхідності створюються захисні, охоронні та інші зони з особливими умовами користування. У межах прикордонної смуги з метою забезпечення національної безпеки і оборони, дотримання режиму державного кордону військовим частинам Державної прикордонної служби України для будівництва, облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій надаються в постійне користування земельні ділянки шириною 30-50 метрів уздовж лінії державного кордону на суші, по берегу української частини прикордонної річки, озера або іншої водойми. Порядок використання земель оборони встановлюється законом. Особливості відчуження земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого військового майна, що підлягають реалізації, та земельних ділянок, які вивільняються у процесі реформування Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, встановлюються законом. Кошти, отримані від відчуження таких земельних ділянок, зараховуються до Державного бюджету України та використовуються виключно на потреби оборони відповідно до кошторису Міністерства оборони України у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України.
		Згідно зі статтею 14 Закону України «Про Збройні Сили України» землі, закріплені за військовими частинами та установами Збройних Сил України, є державною власністю та належать їм на праві оперативного управління. Вирішення питань щодо порядку надання Збройним Силам України в управління об`єктів державної власності, в тому числі і земельних ділянок, за статтею 9 вказаного вище Закону відноситься до повноважень КМУ.
		Відповідно до статті 20 ЗК УРСР (в редакції чинній на час видачі Житомирській КЕЧ району в/ч НОМЕР_3 Державного акта у 1978 році) право землекористування засвідчується державними актами на право користування землею, форми яких встановлюються Радою Міністрів СРСР.
		Статтею 4 Закону України «Про використання земель оборони» визначено вичерпний перелік видів використання земель оборони в господарських цілях. При цьому, відчуження земельних ділянок віднесених до земель оборони може відбуватися виключно у порядку передбаченому вказаним Законом.
		У частині першій статті 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
		Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).
		Право власника витребувати своє майно у всіх випадках і без будь-яких обмежень при володінні цим майном набувачем без правових підстав, тобто недобросовісним набувачем, передбачено статтею 387 ЦК України, а право власника витребувати своє майно від добросовісного набувача передбачено у статті 388 ЦК України і є обмеженим.
		Віндикаційний позов - це вимога про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння. Тобто позов неволодіючого власника до володіючого невласника. Віндикаційний позов заявляється власником при порушенні його правомочності володіння, тобто тоді, коли майно вибуло з володіння власника: (а) фізично - фізичне вибуття майна з володіння власника має місце у випадку, коли воно в нього викрадене, загублене ним тощо; (б) «юридично» - юридичне вибуття майна з володіння має місце, коли воно хоч і залишається у власника, але право на нього зареєстровано за іншим суб`єктом (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 липня 2020 року в справі № 752/13695/18).
		Виникнення права власності у добросовісного набувача відбувається за таких умов: факт відчуження майна; майно відчужене особою, яка не мала на це права; відчужене майно придбав добросовісний набувач; відповідно до статті 388 ЦК, майно, відчужене особою, яка не мала на це право, не може бути витребуване у добросовісного набувача (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 березня 2019 року в справі № 521/8368/15-ц).
		Правила частини першої статті 388 ЦК України стосуються випадків, коли набувач за відплатним договором придбав майно в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач). У такому випадку власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. У частині третій цієї ж статті передбачено самостійне правило: якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача в усіх випадках. За змістом частини п`ятої статті 12 Цивільного кодексу України добросовісність набувача презюмується, тобто незаконний набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі про те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача й є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна (див. пункти 28, 29 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 907/50/16 (провадження № 12-122гс18)).
		Власник має право витребувати майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України), незалежно від того, чи заволоділа ця особа незаконно спірним майном сама, чи придбала його у особи, яка не мала права відчужувати це майно. При цьому стаття 400 ЦК України вказує на обов`язок недобросовісного володільця негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов`язку заінтересована особа має право пред`явити позов про витребування цього майна. Разом з тим стаття 330 ЦК України передбачає можливість добросовісному набувачеві набути право власності на майно, відчужене особою, яка не мала на це права, як самостійну підставу набуття права власності (та водночас, передбачену законом підставу для припинення права власності попереднього власника відповідно до приписів статті 346 ЦК України). Так, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 ЦК України майно не може бути витребуване в нього. Стаття 388 ЦК України містить сукупність підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Так, відповідно до частини першої вказаної норми якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Тобто можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно) (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (провадження № 12-35гс21)).
		Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, третя, четверта статті 12, частини перша, п`ята, шоста статті 81 ЦПК України).
		Згідно зі статями 76, 77, 79 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують, і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
		Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
		Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).
		У справі, що переглядається: 
		метою позивача є повернення спірних земельних ділянок у власність держави та його користування, який вказував, що ці земельні ділянки були передані ОСОБА_1 за рахунок земель оборони державної власності, які знаходились у користуванні КЕВ м. Житомира і при цьому із користування останнього у встановленому законом порядку не вилучались, Буківська сільська рада Житомирської області не мала повноважень розпоряджатися спірними земельними ділянками, відповідно, приймати оспорюване рішення та видавати державні акти. ОСОБА_1 у подальшому вказані земельні ділянки відчужила ОСОБА_2 ;
		при новому розгляді справи апеляційний суд: дослідив висновок експерта ОСОБА_5 за результатами проведення земельно-технічного дослідження № 468/20 від 28 жовтня 2020 року, висновок експерта ОСОБА_4 
		№ 319/05-2021 за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 28 травня 2021 року та висновок експерта ОСОБА_4 за результатами проведення додаткової судової земельно-технічної експертизи № 380/01-2022 від 31 січня 2022 року; встановив, що земельні ділянки за кадастровими номерами 1822080600:03:002:0016 площею 0,2500 га та 1822080600:03:002:0017 площею 0,0300 га, що перебувають у власності ОСОБА_2 , накладаються на земельну ділянку КЕВ м. Житомира згідно держаного акту серії Б № 022537 від 1978 року, площею 15724,8 га; факт накладення цих земельних ділянок підтверджується також рішенням державного кадастрового реєстратора Міськрайонного управління у Житомирському районі та м. Житомирі ГУ Держгеокадастру у Житомирській області від 28 лютого 2019 року №РВ-1800774142019, яким було відмовлено КЕВ м. Житомира про внесення відомостей до Державного земельного кадастру щодо земель оборони військового містечка № НОМЕР_2 з причин накладення земельних ділянок приватної власності інших землекористувачів, у тому числі земельних ділянок ОСОБА_2 ;
		встановивши, що передані у власність ОСОБА_1 земельні ділянки належать до земель оборони, були закріплені за відповідним військовим формуванням на праві постійного користування, відповідно до статті 77 ЗК України такі землі можуть перебувати лише в державній власності, апеляційний суд зробив обґрунтований висновок, що Буківська сільська рада Житомирської області не була уповноважена розпоряджатися такими земельними ділянками;
		апеляційний суд врахував, що втручання у право ОСОБА_2 (останній набувач) на мирне володіння спірними земельними ділянками ґрунтується на законі, легітимною метою такого втручання є контроль за використанням земель оборони відповідно до загальних інтересів, щоби таке використання відбувалося за цільовим призначенням,та повернення у державну власність земельної ділянки, незаконно відчуженої фізичній особі органом місцевого самоврядування. Важливість цих інтересів зумовлена, зокрема, особливим режимом земельної ділянки - належністю її до земель оборони, які можуть перебувати лише у державній власності. При цьому ОСОБА_2 не позбавлена права на відшкодування збитків у зв`язку вилучення товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до його продажу (стаття 661 ЦК України). 
		Тому, враховуючи встановлені обставини цієї справи, апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про наявність підстав для витребування у ОСОБА_2 спірних земельних ділянок.
		Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права в цій частині позовних вимог, а зводяться до переоцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду (стаття 400 ЦПК України).
		Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги, що суд апеляційної інстанції не з`ясував, чи є спірні земельні ділянки індивідуально визначеним майном, і не застосував висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 червня 2023 року у справі № 727/4657/19, оскільки суд становив, що спірні земельні ділянки повністю накладаються на земельну ділянку КЕВ м. Житомира згідно з держаним актом серії Б № 022537 від 1978 року, площею 15724,8 га.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Доводи касаційної скарги,з урахуванням меж касаційного перегляду, не дають підстави для висновку, що оскаржене судове рішення ухвалене без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, постанову апеляційного суду - залишити без змін, а тому судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.
		Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		УХВАЛИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
		Постанову Житомирського апеляційного суду від 22 серпня 2023 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий                                                                             В. І. Крат
		 
		Судді:                                                                                       Д. А. Гудима
		 
		  І. О. Дундар
		 
		                                                                                                Є. В. Краснощоков
		 
		  П. І. Пархоменко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...