Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 459/1313/24 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи окремого провадження; Справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, з них:; про визнання фізичної особи недієздатною.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 27.02.2025. Забезпечено надання загального доступу: 27.02.2025.
Дата набрання законної сили: 25.02.2025
Номер судового провадження: 61-16430ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		                                
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		25 лютого 2025 року
		м. Київ
		 
		справа № 459/1313/24
		провадження № 61-16430св24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,
		 
		учасники справи:
		заявник - ОСОБА_1 ,
		заінтересована особа - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Червоноградської міської ради,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу  ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 , на ухвалу Червоноградського міського суду Львівської області від 17 травня 2024 року у складі судді Новосада М. Д. та постанову Львівського апеляційного суду від 11 листопада 2024 року у складі колегії суддів: Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І., Савуляка Р. В.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Короткий зміст заяви 
		14 травня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою, в якій просив визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 недієздатним та призначити йому опікуна - ОСОБА_1 .
		Заява мотивована тим, що ОСОБА_3 є особою з інвалідністю першої групи «А» та потребує стороннього догляду. ОСОБА_3 , якого заявник просить визнати недієздатним та призначити його опікуном, являється його дядьком. 
		ОСОБА_1 зазначив, що родичі першої лінії споріднення ОСОБА_3 позбавлені можливості здійснювати за ним догляд за станом здоров`я.
		Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
		Ухвалою Червоноградського міського суду Львівської області від 17 травня 2024 року заяву ОСОБА_1 про визнання фізичної особи недієздатною та встановлення опіки повернуто заявнику, з підстав передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 185 Цивільного процесуального кодексу України (далі -ЦПК України).
		 
		Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заявник не є близьким родичем ОСОБА_3 . Крім того, у ОСОБА_3 наявний близький родич - його сестра, матір заявника ОСОБА_4 , відтак суд першої інстанції дійшов висновку про те, що заявник не має процесуальної дієздатності для звернення до суду із заявою про визнання недієздатним ОСОБА_3 та призначення його опікуном.
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		ПостановоюЛьвівського апеляційного суду від 11 листопада 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
		Ухвалу Червоноградського міського суду Львівської області від 17 травня 2024 року залишено без змін.
		Залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд погодився із висновками Червоноградського міського суду Львівської області та виходив з положень частини ретьої статті 296 ЦПК України, якою передбачено, що із заявою про визнання фізичної особи недієздатною може звернутись член її сім`ї, близькі родичі, незалежно від їх спільного проживання, а заявник не є близьким родичем ОСОБА_3 . 
		 
		Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
		 
		ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 , у грудні 2024 року через підсистему «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Червоноградського міського суду Львівської області від 17 травня 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 11 листопада 2024 року в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
		 
		Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди передчасно дійшли висновку про те, що ОСОБА_1 не має процесуальної дієздатності звертатися із заявою про визнання недієздатним та призначення опікуна. 
		 
		Зазначає, що суди не врахували, що заявник зареєстрований та проживає разом зі своїм дядьком за однією адресою, також ОСОБА_1 є одержувачем допомоги по догляду за особою з інвалідністю першої групи. Сестра ОСОБА_3 - ОСОБА_4 та брат ОСОБА_5 - є особами з інвалідністю третьої групи, тому за станом здоров`я не можуть виконувати обов`язки опікуна.
		 
		Станом на момент розгляду справи відзивів на касаційну скаргу не надходило.
		 
		Рух справи у суді касаційної інстанції
		 
		Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 10 грудня 2024 року касаційну скаргу  ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 , на ухвалу Червоноградського міського суду Львівської області від 17 травня 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 11 листопада 2024 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.    
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 17 грудня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі з підстав, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України;  витребувано матеріали справи № 459/1313/24 з суду першої інстанції; надано сторонам строк для подання відзивів на касаційну скаргу. 
		 
		02 січня 2025 року матеріали справи № 459/1313/24 надійшли до Верховного Суду.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		Судами встановлено, що  ОСОБА_3 проживає за адресою: АДРЕСА_1 разом із рідною сестрою ОСОБА_6 та заявником ОСОБА_1 , який є для останнього дядьком.
		 
		ОСОБА_3 є особою з інвалідністю першої групи «А» та відповідно до висновку МСЕК потребує стороннього догляду, що підтверджується довідкою психіатричної МСЕК серія 12ААВ № 745537.
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, аоскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм процесуального права.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та їх правове обґрунтування 
		Відповідно до статті 55 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.
		Згідно з частиною першою статті 60 ЦК України суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.
		Відповідно до частини четвертої та п`ятої статті 63 ЦК України опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.
		Згідно з частиною третьою статті 296 ЦПК України заяву про визнання фізичної особи недієздатною може бути подано членами її сім`ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування, закладом з надання психіатричної допомоги.
		Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки (частина друга статті 3 Сімейного кодексу України (далі - СК України).
		Статтею 9 СК України встановлено коло осіб, сімейні особи між якими регулюються СК України, зокрема це подружжя, батьки дитини, батьки та діти, інші члени сім`ї та родичі.
		Відповідно до частини четвертої статті 2 СК України не регулює сімейні відносини між тіткою, дядьком та племінниками, а також між іншими родичами за походженням.
		Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміну «член сім`ї» членами сім`ї є, зокрема особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з особою у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах та утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
		Отже, законодавством не передбачено вичерпного переліку членів сім`ї та визначено критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями віднесення до кола членів однієї сім`ї є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважним причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки осіб, які об`єдналися для спільного проживання.
		Такий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 31 березня 2020 року у справі № 205/4245/17 (провадження № 61-17628св19).
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Суди попередніх інстанцій, установивши, що ОСОБА_1 - є племінником ОСОБА_3 , а тому не є членом сім`ї та близьким родичем ОСОБА_3 , застосувавши правильно положення статей Сімейного кодексу України та Цивільного кодексу України, дійшли обґрунтованого висновку про повернення заяви ОСОБА_1 , оскільки заява подана особою, яка не може виступати заявником у такій категорії справ окремого провадження.
		 
		Цей висновок ґрунтується на правильному застосуванні та тлумаченні норм матеріального та процесуального права: статті 296 ЦПК України, статей 2, 3, 9 СК України. У зв`язку з наведеним Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права.
		Посилання ОСОБА_1 на неможливість інших осіб, ніж він, бути опікунами фізичної особи ОСОБА_3 , Верховний Суд відхиляє, оскільки, як правильно було зазначено судами попередніх інстанцій, орган опіки та піклування вправі звернутися в інтересах ОСОБА_3 та визначити останньому опікуна, зокрема і ОСОБА_1 , після з`ясування всіх обставин та долучення акту про умови проживання останнього в колі певної родини однією сім`єю із долученням довідки про склад сім`ї та зареєстрованих осіб.
		З огляду на зазначене, доводи касаційної скарги ОСОБА_1 не спростовують встановлені у справі фактичні обставини, не свідчать про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, тому Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
		Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення судів попередніх інстанцій ухвалені без додержання норм процесуального права. 
		При цьому Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).
		За змістом частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного суду - без змін із підстав, передбачених статтею 401 ЦПК України.
		 
		Щодо розподілу судових витрат
		 
		Статтею 416 ЦПК України передбачено, що постанова суду касаційної інстанції складається, в тому числі із розподілу судових витрат.
		 
		Оскільки касаційна скарга задоволенню не підлягає, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ: 
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 , залишити без задоволення.
		 
		Ухвалу Червоноградського міського суду Львівської області від 17 травня 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 11 листопада 2024 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття,                є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:І. Ю. Гулейков         Р. А. Лідовець         Д. Д. Луспеник

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...