Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 712/8174/23 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян та злочини проти журналістів.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 27.02.2025. Забезпечено надання загального доступу: 28.02.2025.
Дата набрання законної сили: 18.02.2025
Номер судового провадження: 51-2807км24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 62023000000000443

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		18 лютого 2025 року
		м. Київ
		справа № 712/8174/23
		провадження № 51- 2807 км 24
		Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
		головуючого                                                ОСОБА_1 ,
		суддів:                                                           ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання              ОСОБА_4 ,
		прокурора                                                    ОСОБА_5 ,
		представника потерпілих                        ОСОБА_6 ,
		захисника                                                    ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
		особи, яка звільнена від
		кримінальної відповідальності             ОСОБА_8 (у режимі відеоконференції),
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги прокурора, яка брала участь у розгляді кримінального провадження у суді першої інстанції, та ОСОБА_8 на ухвалу Черкаського апеляційного суду від 30 квітня 2024 року щодо 
		ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 ,
		звільненого від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ст. 340; ч. 1 ст. 366; ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 371 КК, і 
		ВСТАНОВИВ:
		Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 28 лютого 2024 року ОСОБА_8 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ст. 340; ч. 1 ст. 366; ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 371 КК, на підставі пунктів 2 - 4 ч. 1 ст. 49 КК, а кримінальне провадження № 620230000000000443 від 01 червня 2023 року за обвинуваченням ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 28, ст. 340; ч. 1 ст. 366; ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 371 КК закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК.
		Цивільні позови адвоката ОСОБА_6 , яка діє в інтересах потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 до  ОСОБА_8 , Міністерства внутрішніх справ України, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої злочином, залишено без розгляду.
		Процесуальні витрати на залучення експертівв розмірі 86 579,70 грн віднесено на рахунок держави.
		Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 30 квітня 2024 року ухвалу суду першої інстанції змінено в частині розподілу процесуальних витрат на залучення експертів, стягнено з ОСОБА_8 на користь держави 86 579, 70 грн процесуальні витрати за проведення експертиз. В решті ухвалу місцевого суду залишено без змін.
		Як вбачається з ухвали суду першої інстанції,  ОСОБА_8 обвинувачувався у тому, що, обіймаючи посаду старшого слідчого СВ Соснівського РВ у м. Черкаси УМВС України в Черкаській області, в період 23-24 січня 2014 року, виконував незаконні вказівки керівництва УМВС України в Черкаській області та заступника начальника СВ Соснівського РВ в м. Черкасах ОСОБА_12 , за попередньою змовою з ними та з іншими невстановленими працівниками правоохоронних органів УМВС Черкаської області, діючи в особистих інтересах, бажаючи догодити своєму безпосередньому керівництву та керівництву УМВС України в Черкаській області, і забезпечити подальше своє перебування на займаній посаді, усвідомлюючи, що законних підстав для затримання доставлених до Соснівського РВ у м. Черкасах ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 та ОСОБА_10 немає, а жодні матеріали досудового розслідування не містять відомостей про їх причетність до масових заворушень, захоплення і блокування приміщення Черкаської обласної державної адміністрації, шляхом складання протоколів, до яких вніс завідомо неправдиві відомості, здійснив завідомо незаконне затримання цих осіб у порядку статті 208 КПК, тим самим вчинив дії щодо перешкоджання організації та проведення ними зборів, мітингів, походів і демонстрацій у місті Черкаси та інших регіонах.
		На підставі складених ОСОБА_8 завідомо незаконних протоколів затримання ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 в період часу з 08 год. 10 хв. до 12 год. 10 хв. 24 січня 2014 року було доставлено і поміщено до ізолятору тимчасового тримання Приднівпровського РВ у м. Черкасах, де вони незаконно перебували до моменту обрання їм запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою.
		Вимоги касаційних скарг, узагальнені доводи осіб, які їх подали, та заперечень на них
		У касаційній скарзі прокурор посилається на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд кримінального провадження у суді апеляційної інстанції.
		На обґрунтування касаційних вимог прокурор стверджує, що ч. 1 ст. 49 КК безальтернативно передбачено те, що звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності може бути застосовано лише щодо особи, яка вчинила кримінальне правопорушення (винуватої особи), і якщо з дня вчинення нею такого правопорушення минули визначені законом строки, які не переривалися і не зупинялися. Однак рішення місцевого суду про звільнення ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК прийняте без визнання цим судом факту вчинення обвинуваченим інкримінованих кримінальних правопорушень, а тому сторона обвинувачення вважає, що за таких обставин закриття кримінального провадження є незаконним. Вказані істотні порушення вимог КПК, на переконання прокурора, залишилися поза увагою апеляційного суду, а тому ухвала цього суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК.
		У касаційній скарзі ОСОБА_8 не погодився з рішенням апеляційного суду, стверджує про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, у зв`язку з чим просить ухвалу апеляційного суду змінити та процесуальні витрати за проведення експертиз віднести на рахунок держави.
		Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції під час розподілу процесуальних витрат всупереч висновку, викладеному у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 12 вересня 2022 року у справі № 203/241/17, стягнув з ОСОБА_8 , який звільнений від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК та кримінальне провадження щодо якого закрито, процесуальні витрати за проведення експертиз. Вважає помилковим посилання апеляційного суду на постанову Верховного Суду від 01 лютого 2024 року у справі №930/497/23.
		Заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_8 подали прокурор та представник потерпілих, в яких вони вказують про її необґрунтованість та просять залишити цю скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду в частині стягнення із ОСОБА_8 процесуальних витрат на проведення судово-почеркознавчих експертиз - без зміни.
		Позиції учасників судового провадження 
		У судовому засіданні:
		-            прокурор та представник потерпілих підтримали касаційну скаргу сторони обвинувачення та заперечували проти задоволення касаційної скарги ОСОБА_8 ;
		-            сторона захисту підтримала касаційну скаргу ОСОБА_8 та заперечувала проти задоволення касаційної скарги прокурора.
		Мотиви суду
		Колегія суддів заслухала суддю-доповідача, пояснення учасників, перевірила матеріали кримінального провадження, наведені у касаційних скаргах доводи і дійшла висновку про таке.
		Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційних скарг. 
		Під час касаційного розгляду прокурором було заявлено клопотання про необхідність передачі цього кримінального провадження на розгляд Великої Палати Верховного Суду або на розгляд об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду. Однак колегія суддів вважає, що підстави для такої передачі відсутні. 
		Твердження прокурора про порушення місцевим судом вимог КПК, оскільки суд, закриваючи провадження по ст. 49 КК мав констатувати факт вчинення ОСОБА_8 інкримінованих кримінальних правопорушеньколегія суддів відхиляє. 
		Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, зазначені в обвинувальному акті обставини кримінальних правопорушень мали місце 23-24 січня 2014 року.
		Обвинувальний акт стороною обвинувачення було складено лише 07 серпня 2023 року та скеровано до місцевого суду 09 серпня 2023 року, тобто більше спливу більш, ніж 9 років після інкримінованих ОСОБА_8 кримінальних правопорушень.
		Ухвалу про закриття кримінального провадження на підставі ст. 49 КК було постановлено місцевим судом 28 лютого 2024 року.
		Пунктом 1 ч. 2 ст. 284 КПК передбачено, що кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
		Відповідно до ч. 4 ст. 286 КПК, якщо під час здійснення судового провадження сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
		Положення ч. 1-3 ст. 49 КК, якими передбачено підстави та умови звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, не наділяють суд дискрецією. Адже законодавець чітко визначив, що суд звільняє від кримінальної відповідальності особу у разі існування підстав для застосування положень ст. 49 КК. Ця підстава звільнення від кримінальної відповідальності є безумовною, на відміну від інших, наприклад, передбачених ст. ст. 47, 48 КК, в яких вказано, що суд може звільнити особу від кримінальної відповідальності.
		Передбачений ст. 49 КК вид звільнення від кримінальної відповідальності застосовується за наявності трьох умов: 1) закінчення зазначених у законі строків; 2) не вчинення протягом цих строків нового кримінального правопорушення певного ступеня тяжкості; 3) не ухилення особи від слідства або суду.
		Звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов`язком суду у разі настання обставин, передбачених пунктами 1-3 ч. 1 ст. 49 КК, за наявності згоди підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого на звільнення на підставі спливу строків давності.
		Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, зазначені в обвинувальному акті обставини кримінальних правопорушень мали місце 23-24 січня 2014 року, тому на момент розгляду місцевим судом клопотання сторони захисту про застосування положень ст. 49 КК до ОСОБА_8 передбачені законом строки давності притягнення останнього до кримінальної відповідальності за вказані кримінальні правопорушення сплинули.
		В підготовчому судовому засіданні під час розгляду вказаного клопотання ОСОБА_8 , після роз`яснення судом юридичних наслідків закриття провадження з цієї підстави, він наполягав на прийнятті такого рішення судом.
		Дотримуючись вимог, передбачених статтями 284, 286 КПК, суд першої інстанції обґрунтовано звільнив ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності та закрив вищезазначене кримінальне провадження щодо нього у зв`язку із закінченням строків давності, передбачених ст. 49 КК.
		Водночас суд відповідно до ст. 372 КПК зазначив в ухвалі формулювання обвинувачення та правову кваліфікацію кримінальних правопорушень, які інкримінувалися ОСОБА_8 , суть питання, що вирішується ухвалою, встановлені судом обставини щодо наявності передбачених законом підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності, а також мотиви, з яких суд виходив під час постановлення свого рішення.
		У результаті закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК за ініціативою та згодою особи, яка притягується до кримінальної відповідальності, суд не може і не повинен констатувати факт вчинення цією особою кримінально-караного діяння. Адже кримінальний процесуальний закон зобов`язує суд розглянути клопотання сторони захисту про таке звільнення невідкладно. У разі розгляду такого клопотання без проведення повного судового розгляду суд не може констатувати винуватість або навпаки невинуватість особи у вчиненні інкримінованого діяння.
		З цих підстав, довід сторони обвинувачення про необхідність встановлення місцевим судом факту вчинення ОСОБА_8 інкримінованих кримінальних правопорушень колегія суддів відхиляє.
		Суд апеляційної інстанції розглянув апеляційну скаргу прокурора, доводи якої є аналогічні доводам її касаційної скарги, та дійшов обґрунтованого висновку про те, що ухвала місцевого суду в частині звільнення ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності відповідає вимогам кримінального процесуального закону, є законною, обґрунтованою та вмотивованою. З таким висновком погоджується і суд касаційної інстанції.
		Що стосується доводів касаційної скарги ОСОБА_8 про безпідставне стягнення апеляційним судом з нього процесуальних витрат за проведення експертиз, то Суд вважає їх обґрунтованими з огляду на таке.
		Під час прийняття рішення щодо розподілу процесуальних витрат на залучення експертів в розмірі 86 579,70 грн (висновки № № 26946/26947/22-32, 25057/25058/22-32/25613-25618/22-32, 29936/29937/21-32, 2088/2089/23-32, 13452/13453/23-32) місцевий суд відніс їх на рахунок держави.
		Апеляційний суд змінив ухвалу суду першої інстанції в цій частині та вирішив стягнути витрати за проведення експертиз з  
		ОСОБА_8. О б`єднана палата ККС ВС зробила висновок про те, що якщо особа звільняється від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК у зв`язку із закінченням строків давності, процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов`язані зі здійсненням кримінального провадження, в тому числі й витрати на проведення експертизи, не стягуються з особи, кримінальне провадження щодо якої закрито на цій підставі, а відносяться на рахунок держави, окрім витрат, пов`язаних, зокрема, із залученням експерта стороною захисту (постанова від 12 вересня 2022 року у справі №203/241/17).
		Оскільки  ОСОБА_8 було звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених, ч. 2 ст. 28, ст. 340; ч. 1 ст. 366; ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 371 КК, на підставі пунктів 2- 4 ч. 1 ст. 49 КК у зв`язку із закінченням строків давності, кримінальне провадження щодо нього закрито, а ініціатором проведення судових експертиз у цьому кримінальному провадженні був орган досудового розслідування, то відповідно до положень ч. 2 ст. 122, ст. 124 КПК витрати на проведення експертиз в розмірі 86 579,70 грн не підлягають стягненню з   ОСОБА_8 та покладаються на державу. 
		Відтак висновки апеляційного суду про необхідність зміни ухвали суду першої інстанції в частині розподілу процесуальних витрат та стягнення таких з ОСОБА_8 є безпідставними.
		Посилання апеляційного суду на постанову Верховного Суду від 01 лютого 2024 року у справі №930/497/23 не є релевантними, оскільки у цій справі, на відміну від розглядуваної справи, кримінальне провадження було закрито на підставі ст. 46 КК у зв`язку з примиренням обвинуваченого з потерпілою.
		З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувану ухвалу апеляційного суду потрібно змінити в частині вирішення питання про процесуальні витрати на проведення експертиз. Витрати, понесені у вказаному кримінальному провадженні органом досудового розслідування на проведення експертиз № № 26946/26947/22-32, 25057/25058/22-32/25613-25618/22-32, 29936/29937/21-32, 2088/2089/23-32, 13452/13453/23-32 в розмірі 86 579,70 грн потрібно віднести на рахунок держави.
		Керуючись статтями 433, 436 - 438, 442 Кримінального процесуального кодексу України, Суд
		УХВАЛИВ:
		Касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення.
		Касаційну скаргу  ОСОБА_8 задовольнити.
		Ухвалу Черкаського апеляційного суду від 30 квітня 2024 року щодо  ОСОБА_8 змінити.
		Процесуальні витрати на проведення експертиз в розмірі 86 579,70 грн віднести на рахунок держави.
		В решті ухвалу Черкаського апеляційного суду від 30 квітня 2024 року залишити без зміни.
		Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:
		 
		 
		ОСОБА_1                            ОСОБА_2                              ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...