Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 162/2/23 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти громадської безпеки.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 27.02.2025. Забезпечено надання загального доступу: 28.02.2025.
Дата набрання законної сили: 20.02.2025
Номер судового провадження: 51-4952км23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12022030530000527

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		20 лютого 2025 року
		м. Київ
		справа № 162/2/23
		провадження № 51-4952 км 23
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого                                   ОСОБА_1 ,
		суддів                                               ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю: 
		секретаря судового засідання   ОСОБА_4 ,
		прокурора                                       ОСОБА_5 ,
		захисника                                        ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
		засудженого                                   ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у провадженні в суді апеляційної інстанції, на вирок Волинського апеляційного суду від 18 червня 2024 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022030530000527, за обвинуваченням
		ОСОБА_7 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця і жителя АДРЕСА_1 ,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		За вироком Любешівського районного суду Волинської області від 02 лютого 2023 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 263 КК України і призначено йому покарання із застосуванням ст. 69 цього Кодексу у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн.
		Також суд у вироку розподілив процесуальні витрати й вирішив долю речових доказів.
		Волинський апеляційний суд ухвалою від 16 травня 2023 року залишив без змін вирок місцевого суду.
		Касаційний кримінальний суд Верховного Суду постановою від 07 листопада 2023 року скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		За наслідками нового розгляду Волинський апеляційний суд скасував вирок місцевого суду в частині призначеного покарання та ухвалив у цій частині новий вирок від 18 червня 2024 року, яким призначив ОСОБА_7 покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України у виді штрафу в розмірі 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 грн.
		ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він 01 листопада 2022 року близько 16:00, перебуваючи в лісовому масиві поблизу м. Куп`янська Харківської області, не маючи дозволу на придбання та зберігання бойових припасів, діючи умисно, шляхом привласнення знайденого незаконно придбав одну наступальну осколкову ручну гранату РГН з ударно-дистанційним запалом УЗД та 440 гвинтівкових патронів калібру 7,62x54 мм, що належать до бойових припасів, які автомобілем «Volkswagen LT-35» (н. з. НОМЕР_1 ) перемістив до с. Седлище Камінь-Каширського району Волинської області, де незаконно зберігав до моменту їх виявлення та вилучення працівниками поліції під час санкціонованого обшуку 03 листопада 2022 року.
		Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі прокурор просить скасувати вирок апеляційного суду від 18 червня 2024 року і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважає, що в кримінальному провадженні не встановлено обставин, які б пом`якшували покарання та істотно знижували ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, тому апеляційний суд безпідставно застосував положення ст. 69 КК України, що призвело до призначення засудженому покарання, яке не відповідає тяжкості кримінального правопорушення і його особі внаслідок м`якості. Водночас прокурор наголошує, що апеляційний суд під час нового розгляду не виконав указівок суду касаційної інстанції, наведених у постанові від 07 листопада 2023 року, і призначив покарання у виді штрафу, застосування якого було визнано необґрунтованим.
		 
		 
		Позиції інших учасників судового провадження
		Засуджений ОСОБА_7 подав письмові заперечення, у яких просить вирок апеляційного суду залишити без зміни як законний, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення як необґрунтовану.
		Прокурор ОСОБА_5 просив задовольнити касаційну скаргу на викладених у ній підставах.
		Засуджений ОСОБА_7 і його захисник ОСОБА_6 заперечували щодо задоволення касаційної скарги прокурора.
		Мотиви Суду
		Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
		Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено, і кваліфікація вчиненого за ч. 1 ст. 263 КК України в касаційній скарзі не оспорюються.
		Щодо наведених у касаційній скарзі прокурора аргументів про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме ст. 69 КК України, що призвело до застосування невиправдано м`якого заходу примусу, необхідно зазначити таке.
		Відповідно до вимог ст. 65 КК України під час призначення покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання.
		Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
		Отже, значення заходу примусу для досягнення його мети визначається не лише його суворістю, а й справедливістю. Домірність покарання за злочин є проявом справедливості як однієї з основоположних засад кримінального провадження.
		Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, який би ґрунтувався на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяв досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.
		У касаційній скарзі прокурор фактично порушує питання про недотримання судом визначених законом вимог, що стосуються призначення покарання і пов`язані із суддівським розсудом (дискреційними повноваженнями).
		Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про  особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
		Так, загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання, передбачене санкцією статті за вчинений злочин, або на підставі ст. 69 КК України перейти до більш м`якого покарання, ніж передбачено санкцією, за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного. Під час оцінки цих обставин суд реалізує дискреційну функцію, яка становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість призначення покарання, передбаченого законом за вчинене кримінальне правопорушення або більш м`якого покарання, яке б сприяло його меті та було достатнім для виправлення засудженого і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
		Призначаючи ОСОБА_7 покарання, суд апеляційної інстанції врахував, що він вчинив кримінальне правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України належить до категорії тяжких злочинів. Разом із тим апеляційний суд зважив, що засуджений щиро розкаявся у скоєному й активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, яке він вчинив через збіг реально існуючих і потенційно небезпечних наслідків. Також апеляційний суд урахував дані про особу винного, який вперше притягається до кримінальної відповідальності, характеризується виключно позитивно, одружений, має двох неповнолітніх дітей, які перебувають на його утриманні. Під час апеляційного розгляду ОСОБА_7 зазначив, що шкодує про вчинене, зробив для себе відповідні висновки про недопустимість подібної поведінки в майбутньому. Водночас апеляційний суд з`ясував, що ОСОБА_7 сповідує активну громадську позицію, займається волонтерською діяльністю, за що був відзначений Подякою Верховної Ради України. 
		Урахувавши ці обставини як такі, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, апеляційний суд дійшов висновку про можливість призначити ОСОБА_7 покарання нижче від найнижчої межі, передбаченої ч. 1 ст. 263 КК України. Водночас апеляційний суд підсумував, що місцевий суд визначив розмір цього покарання майже в мінімальних межах без урахування того, що ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення у сфері незаконного обігу бойових припасів, вивізши їх із зони бойових дій, тому, частково погодившись із доводами прокурора, наведеними в апеляційній скарзі, призначив йому більш суворе покарання.
		Отже, з огляду на позитивні дані, що характеризують засудженого, його посткримінальну поведінку, відсутність обставин, що обтяжують покарання, встановлення ряду обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, колегія суддів Верховного Суду визнає призначене із застосуванням ст. 69 КК України покарання у виді штрафу у визначеному апеляційним судом розмірі пропорційним характеру вчинених засудженим дій, їх небезпечності, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а підстав вважати його явно несправедливим через м`якість не вбачає.
		Вирок апеляційного суду в частині призначення покарання достатньо умотивований та відповідає вимогам статей 374, 420 КПК України.
		Переконливих доводів, які би спростовували висновки апеляційного суду в частині призначеного ОСОБА_7 покарання, застосування положень ст. 69 КК України, а також порушення приписів ч. 2 ст. 439 КПК України, прокурор у касаційній скарзі не навів.
		Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були би безумовними підставами для скасування судових рішень, за матеріалами справи не встановлено.
		Отже, підстави для задоволення касаційної скарги прокурора відсутні.
		Керуючись статтями  434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд
		у х в а л и в :
		Вирок Волинського апеляційного суду від 18 червня 2024 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.
		Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Судді
		 
		ОСОБА_8                                   ОСОБА_2                                         ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...