Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 460/6981/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; проходження служби, з них.
Надіслано судом: 25.02.2025. Зареєстровано: 27.02.2025. Забезпечено надання загального доступу: 27.02.2025.
Дата набрання законної сили: 25.02.2025
Номер судового провадження: К/990/36806/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		25 лютого 2025 року 
		м. Київ
		 
		справа № 460/6981/23
		адміністративне провадження № К/990/36806/23 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача Соколова В.М.,
		суддів: Єресько Л.О.,  Загороднюка А.Г., 
		 
		розглянувши у порядку письмового провадження в суді касаційної інстанції адміністративну справу № 460/6981/23
		за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито
		за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 25 травня 2023 року (суддя - Зозуля Д.П.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2023 року (головуючий суддя - Довга О.І., судді: Глушко І.В., Запотічний І.І.),
		УСТАНОВИВ:  
		І. Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
		ОСОБА_1 (позивач, ОСОБА_1 ) звернувся в суд із позовом до Військової частини НОМЕР_1 (відповідач, В/ч НОМЕР_1 ), у якому просив:
		- визнати протиправною бездіяльність командира В/ч НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати сержанту ОСОБА_1 додаткової винагороди за 26.02.2022 - 30.05.2022, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (Постанова КМУ № 168).
		- зобов`язати В/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 зазначену винагороду пропорційно часу участі у бойових діях або заходах із національної безпеки й оборони.
		На обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що командир В/ч НОМЕР_1 не видав наказ про виплату йому додаткової винагороди у розмірі до 100 000 грн/міс. пропорційно участі у бойових діях за 26.02.2022 -   30.05.2022, що позбавило його законних виплат, передбачених   Постановою КМУ № 168.
		ІІ. Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
		ОСОБА_1 у спірному періоді і дотепер проходить військову службу у В/ч НОМЕР_1 Міністерства Оборони України.
		Сержант ОСОБА_1 перебував у складі сил оперативно-тактичного угрупування (далі - ОТУ) « ІНФОРМАЦІЯ_1 » для виконання бойових завдань з 19.01.2022 до 31.05.2022.
		Відповідно до наказу командира ОТУ " ІНФОРМАЦІЯ_1 " № 18 від 20.01.2022, ОСОБА_1 був зарахований до складу сил і засобів, залучених до відсічі збройної агресії РФ. Згідно з наказом №117 від 31.05.2022, він вибув зі складу цих сил.
		За довідками № 2022/окп/38/1087 від 03.05.2022 та № 2022/окп/38/1464 від                             04.06.2022, виданими начальником штабу ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та начальником групи військової служби правопорядку (далі - ВСП), ОСОБА_1 проходив службу у зведеному загоні забезпечення руху НОМЕР_2 батальйону В/ч НОМЕР_1 та брав участь у бойових діях: 
		з 26 по 28.02.2022,
		01 по 31.03.2022,
		з 01 по 30.04.2022,
		з 01 по 30.05.2022.
		Підстава: наказ № 18 від 20.01.2022 та бойове розпорядження Головнокомандувача ЗСУ                                  № 39/304/14/5 т від 26.02.2022.
		27.02.2023 представник позивача подав заяву про нарахування додаткової винагороди                     100 000 грн/місяць пропорційно часу участі в бойових діях.
		У відповідь відповідач повідомив, що подав заявку на фінансування, але Міноборони відмовило через невідповідність довідок В/ч НОМЕР_3 вимогам рішення Міністра оборони України № 248/1298 від 25.03.2022 (зі змінами № 248/1529 від 18.04.2022) у формі телеграм.
		Невідповідність довідок положенням Постанови КМУ №168 та телеграми МОУ № 248/1298 (зі змінами) обґрунтована тим, що у них не вказано посилання на рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (включно з доданими або оперативно підпорядкованими підрозділами) у бойових діях та виконанні бойових (спеціальних) завдань.
		Позивач вважає, що відповідач допустив бездіяльність щодо невидачі наказу про виплату додаткової винагороди, тому звернувся до суду із цим адміністративним позовом.
		ІІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
		Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 25 травня 2023 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено повністю. 
		Визнано протиправною бездіяльність командира військової частини НОМЕР_1 , який не видав наказ про виплату додаткової винагороди; зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду у розмірі 100 000 грн на місяць (пропорційно часу участі у бойових діях) за період з 26.02.2022 по 30.05.2022.
		Суд першої інстанції дійшов висновку, що відсутність посилань на рапорт (донесення) командира у довідках не є перешкодою для підтвердження факту безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях чи заходах з національної безпеки та оборони. Натомість наявність супровідних документів - зокрема, листа командира ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », рапортів майора ОСОБА_2 та відповідних довідок, які підтверджують участь позивача у зазначених заходах протягом періоду з 26.02.2022 по 30.05.2022 - створює достатні підстави для виплати додаткової винагороди.
		Цей суд встановив, що документи відповідають встановленим вимогам і свідчать про фактичну участь позивача у бойових діях, попри відсутність явного посилання на рапорт. Невидача наказу про виплату додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн є протиправною бездіяльністю, що порушує права позивача.
		З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що В/ч НОМЕР_1 зобов`язана нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду на підставі Постанови КМУ                          № 168 пропорційно часу участі у бойових діях.
		Восьмий апеляційний адміністративний суд 11 вересня 2023 року залишив без змін рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 25 травня 2023 року .
		Попри відсутність посилань у довідках на   рапорт (донесення) командира підрозділу щодо участі кожного військовослужбовця, апеляційний суд взяв до уваги лист командира оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (генерал-лейтенанта ОСОБА_3 ) від 29.11.2022, згідно з яким майор ОСОБА_4 підтвердив, що під час перебування в складі угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за період з 24.02.2022 по 30.05.2022 були складені відповідні рапорти та отримані довідки                                    (№ 2022/окп/38/1087 та № 2022/окп/381464), а далі ці документи разом з рапортами були направлені на адресу В/ч НОМЕР_1 . Крім того, лист містив пропозицію надати витяги або завірені копії підтверджувальних документів. 
		Указане дозволило суду апеляційної інстанції визнати наявність усіх необхідних доказів участі позивача у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони та погодитися із висновками суду першої інстанції.
		IV. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції.  
		Позиція інших учасників справи
		Відповідач В/ч НОМЕР_1 подав касаційну скаргу у якій просить Верховний Суд скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог    ОСОБА_1 повністю.  
		Касаційна скарга обґрунтована пунктом 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) а саме тим, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права через відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування у подібних правовідносинах пункту 1 Постанови КМУ № 168 та пунктів 3, 4 рішення МОУ від 25.03.2022 № 248/1298 зі змінами, внесеними рішенням від 18.04.2022 № 248/1529.
		Відповідач наполягає на тому, що підстави для виплати додаткової винагороди, передбачені законодавством, обумовлені наявністю чітко визначених доказів участі військовослужбовця у бойових діях (бойовий наказ, журнал бойових дій, рапорт командира підрозділу та довідка за формою, передбаченою додатком №1 до рішення № 248/1298 зі змінами). Тільки за наявності правильно оформленої довідки (додаток № 1), яка ґрунтується на бойових розпорядженнях та рапортах (за формою, наведеною в додатку №1 до рішення МОУ № 248/1298 зі змінами, внесеними рішенням від 18.04.2022 № 248/1529) військовослужбовець має право на отримання збільшеної додаткової винагороди. Водночас довідки видані позивачу не відповідають такій формі.
		Касаційна скарга, як указує відповідач, стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики щодо правильного застосування норм права, що передбачають отримання додаткової винагороди на період дії воєнного стану, відповідно до   Постанови КМУ № 168.
		Верховний Суд ухвалою від 15 січня 2024 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.  
		Позивач не подав відзив на касаційну скаргу, що відповідно до частини четвертої статті                   338 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), не перешкоджає перегляду рішення суду апеляційної інстанції.  
		Ухвалою Верховного Суду від 05 лютого 2025 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
		V. Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи.
		Позиція Верховного Суду
		Відповідно до частини першої статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, і на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права судами першої чи апеляційної інстанції.
		Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, зокрема у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 341 КАС України).
		Колегія суддів, перевіривши доводи касаційної скарги відповідача та виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України,   виходить із такого.
		У справі, що розглядається, військовослужбовець ЗСУ ОСОБА_1 просить виплатити йому збільшену додаткову грошову винагороду, передбачену пунктом 1 Постанови КМУ № 168, у розмірі до 100 000 гривень за фактичну участь у бойових діях та заходах з національної безпеки та оборони на території Донецької та Луганської областей з 26.02.2022 по 30.05.2022   (у період відрядження).
		Відповідно до статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII, до грошового забезпечення військовослужбовців входять посадовий оклад, оклад за званням, щомісячні та одноразові додаткові види грошового забезпечення (надбавки, премії тощо). Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Воно повинно покривати потреби ЗСУ та інших військових формувань. Порядок його виплат встановлюють Міністр оборони України та керівники відповідних органів.
		На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію», Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», якою, зокрема, передбачено виплату додаткової винагороди під час воєнного стану.
		Пункт 1 Постанови КМУ № 168 (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлює, що протягом воєнного стану військовослужбовцям (ЗС, СБ, СЗР, ГУР МО, НГ, ДПС, УДО, Держспецзв`язку, ДССТ, військовим прокурорам ОГП, особам ДСНС, співробітникам ССО та ін.) виплачується додаткова винагорода: для більшості - 30?000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а для тих, хто бере безпосередню участь у бойових діях чи заходах з безпеки - до 100?000 гривень на місяць з пропорційним розрахунком.
		Реалізація приписів Постанови КМУ № 168 вимагала визначення порядку й умов виплати додаткової винагороди з метою встановлення переліку бойових дій та заходів, передбачених абзацом першим пункту 1 цієї постанови, а також визначення документів, які підтверджують безпосередню участь військовослужбовця у таких діях і заходах.  
		Для належного виконання вимог Постанови КМУ № 168 Міністр оборони оперативно врегулював питання виплати додаткової винагороди через директиви від 07.03.2022                           № 248/1217, від 25.03.2022 № 248/1298 та від 18.04.2022 № 248/1529, доведені у формі телеграм до кожної військової частини, які діяли до 01.06.2022 та регламентували порядок документального підтвердження участі.
		Надання цих телеграм, як обов`язкових рішень Міністра оборони, обґрунтовано особливостями правового режиму воєнного стану.
		Протягом періоду, за який позивач просить стягнути підвищену додаткову винагороду (з 26.02.2022 по 30.05.2022) за директивою від 25.03.2022 № 248/1298, що діяла з 31.03.2022 до 16.06.2022, Міністр оборони визначив поняття «безпосередня участь» військовослужбовця, що охоплює виконання бойових завдань у складі підрозділу, який бере участь у воєнних діях у формованих угрупованнях сил оборони (пункт 1 окремого доручення).
		Пункт 3 окремого доручення встановлює, що райони ведення бойових дій та склад угруповань визначаються наказами або розпорядженнями Головнокомандувача Збройних Сил України.
		Документальне підтвердження участі здійснюється на підставі:
		- бойових наказів (розпоряджень);
		- журналів (вахтових, оперативних), бойових донесень;
		- рапортів командира підрозділу про участь кожного військовослужбовця, включаючи тих, що перебувають у доданих чи оперативно підпорядкованих підрозділах.
		Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку командира військової частини (установи), до якої відряджений військовослужбовець.
		Пункт 4 доручення зобов`язує командирів військових частин, до яких відряджені військовослужбовці з інших управлінь, щомісячно до 5 числа повідомляти установи за місцем їх штатної служби про наявність документального підтвердження участі у бойових діях чи заходах за попередній місяць згідно з формою, зазначеною у додатку № 1.
		За пунктом 5 встановлено, що виплата додаткової винагороди (100?000 або 30?000 гривень) здійснюється на підставі наказів, виданих командирами військових частин або керівниками вищих органів для командирів, причому накази щодо виплати 100?000 гривень мають містити посилання на бойовий наказ або розпорядження.
		Пункт 6 передбачає, що накази про виплату за попередній місяць повинні бути видані до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.
		Рішенням МОУ від 18.04.2022 № 248/1529 змінено пункт 4 та додаток № 1 телеграми від 25.03.2023 № 248/1298 та встановлено, що командири військових частин, що входять до складу Сил оборони держави та виконують завдання в зоні бойових дій, щомісячно до 05 числа повідомляють частини за місцем служби відряджених військовослужбовців про їхню участь у бойових діях за минулий місяць.
		Повідомлення оформлюються за формою з додатка № 1, із зазначенням документів, передбачених абзацами 3 або 4 та абзацом 5 пункту 3 телеграми.
		Зміни, внесені телеграмою 248/1529, вказують на те, що при оформленні довідки про безпосередню участь військовослужбовців у бойових діях чи заходах також має бути посилання на рапорт (донесення) командира підрозділу (групи).
		Предмет спору стосується правомірності ненарахування позивачу додаткової винагороди згідно з Постановою № 168 за встановлені спірні періоди.
		Суди обох інстанцій при вирішені спору встановили, що поряд з іншими документами, що підтверджували безпосередню участь позивача у бойових діях, видані довідки, хоч і свідчили про участь у заходах з національної безпеки і оборони, не містили посилання на рапорт (донесення) командира підрозділу, як ключового елемента встановленого для дотримання форми додатка      № 1 згідно зі змінами внесеними телеграмою МОУ від 18.04.2022 № 248/1529.  
		За висновком судів попередніх інстанцій відсутність посилання (у довідках) на рапорт командира не перешкоджає підтвердженню участі військовослужбовця у бойових діях. Наявні документи - лист командира оперативно-тактичного угруповання, рапорти майора ОСОБА_2 та довідки - підтверджують участь позивача у заходах з 26.02.2022 по 30.05.2022 та створюють підстави для виплати додаткової винагороди. Суди визнали, що документи свідчать про фактичну участь у бойових діях.  
		Відповідач у доводах касаційної скарги наголошував, що Верховний Суд не надав висновку, чи можуть бути підставою для виплати додаткової винагороди довідки, у яких немає посилання на рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця у бойових діях або виконанні бойових (спеціальних) завдань. На думку відповідача, такі довідки не відповідають вимогам рішення МОУ від 25.03.2023 № ?248/1298 (із змінами від                        18.04.2022 №? 248/1529) і не є підставою для виплат збільшеної додаткової винагороди.
		Надаючи оцінку вказаним доводам відповідача, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, слід зазначити, що порядок виплати додаткової винагороди передбаченої Постановою КМУ №168 вже був детально досліджений Верховним Судом.
		Практика Верховного Суду свідчить, що виплата додаткової винагороди у розмірі до                          100 ?000 гривень обумовлена участю у бойових діях або заходах, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення, та підтвердженням цих обставин відповідними документами.
		За правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2024 року у справі № 560/12539/22, від 28 травня 2024 року у справі № 560/1200/23, від 06 червня                2024 року у справі № 200/706/23, від 19 вересня 2024 року у справі № 120/4953/23 підтвердженням безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах може бути довідка командира військової частини (установи), до якої для виконання завдань відряджений військовослужбовець. За зміст таких довідок відповідальність несе уповноважений командир (начальник), який її видав.
		За постановою Верховного Суду від 21.03.2024 (справа № 560/12539/23) відповідальність за зміст таких довідок несе уповноважений командир, який їх видав. Якщо довідка відповідає формі, передбаченій додатками № 1 і 2 окремого доручення і підписана, то вважається, що перевірка участі проведена належним чином.
		Зміст цих документів може бути поставлено під сумнів лише за наявності доказів недобросовісного або навмисного спотворення фактичних даних, або у випадку втрати/знищення документів у бойових умовах, що засвідчується іншими доказами.
		Верховний Суд у постанові від 20 червня 2024 року (справа №460/6992/23) дійшов висновку, що підтвердженням безпосередньої участі відрядженого військовослужбовця у бойових діях або заходах є довідка від керівника органу військового управління, штабу угруповання чи тактичної групи; відсутність прямого посилання на рапорт не ставить під сумнів дійсність документального підтвердження участі військовослужбовця у бойових діях чи заходах з національної безпеки.
		У цій справі суд зробив висновки, що суди попередніх інстанцій встановили наявність доказів безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях, а право на збільшену додаткову винагороду не може бути заперечене лише через відсутність окремих посилань на рапорти у довідках   від керівників органів військового управління або штабів, до яких відряджений військовослужбовець (за обставин справи №460/6992/23 довідки від 03.05.2022                                   № 2022/окп/38/1087 і від 04.06.2022 № 2022/окп/381464).  
		У цій справі суди попередніх інстанцій встановили, що сержант ОСОБА_1 військовослужбовець В/ч НОМЕР_1 із 26.02.2022 по 30.05.2022 був залучений до виконання службових (бойових) завдань у складі сил та засобів ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».
		Суди попередніх інстанцій визначили, що матеріали справи, зокрема довідки від 03.05.2022                № 2022/окп/38/1087 і від 04.06.2022 № 2022/окп/381464 доводять, що позивач брав безпосередню участь у бойових діях або в забезпеченні здійснення заходів із нацбезпеки й оборони та стримуванні збройної агресії на території Донецької і Луганської областей у лютому, березні, квітні та травні 2022 року. При цьому в довідках відсутня згадка про обов`язкові рапорти (донесення) командира підрозділу, але з листа командира ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » з`ясовано та підтверджено, що відповідні рапорти все ж були подані майором ОСОБА_5 , та, разом з   довідками надсилались до В/ч НОМЕР_1 .
		Отже, суди попередніх інстанцій правильно встановили, що у розпорядженні відповідача існували достатні докази безпосередньої участі позивача у бойових діях або заходах із забезпечення безпеки за період з 26.02.2022 по 30.05.2022, що підтверджує право на виплату додаткової винагороди в розмірі 100?000 гривень.
		Колегія суддів наголошує, що вирішуючи спір про право на додаткову винагороду за Постановою КМУ № 168, суд ретельно у межах кожної окремо справи досліджує та аналізує всі докази та обставини, що спричиняють настання юридичних наслідків. У цій справі (аналогічно справі                 № 460/6992/23) суди попередніх інстанцій надали належну правову оцінку всім матеріалам.
		Суди надали оцінку тим обставинам, що довідки № 2022/окп/38/1087 (від 03.05.2022) та                    № 2022/окп/38/1464 (від 04.06.2022) хоч і не містять посилання на рапорт командира про участь позивача у бойових діях, однак не можуть слугувати підставою для відмови у виплаті додаткової винагороди в 100?000 грн. Таке формальне недоповнення суперечить сутності умов виплати, встановлених та передбачених Постановою КМУ № 168.
		Колегія суддів враховує, що у подібних правовідносинах Верховний Суд у постанові від 17 грудня 2024 року у справі № 160/6265/23 зазначив, що формальні недоліки в документах не впливають на підтвердження фактичної участі військовослужбовця у бойових діях або заходах, а отже, не позбавляють його права на додаткову винагороду.
		За таких обставин і правового регулювання суди попередніх інстанцій мотивовано виходили з того, що оформлені стосовно позивача довідки підтверджують його право на виплату додаткової винагороди у збільшеному розмірі за вказані у них періоди. А у розпорядженні відповідача були наявні докази безпосередньої участі позивача у бойових діях чи заходах з національної безпеки і оборони, які підтверджують право на виплату збільшеної додаткової винагороди.
		Відсутність явного посилання на рапорт не ставить під сумнів вірогідність документального підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях чи заходах з національної безпеки і оборони, а тому цей факт не може бути використаний як аргумент для відмови у виплаті встановленої додаткової винагороди.  
		Належне оформлення документів є ключовим, водночас   перевірка участі військовослужбовця здійснюється через формальну відповідність встановленим нормам, а не через наявність додаткових посилань.
		Зрештою, порушення порядку передання документів, рапортів та іншої інформації між військовими частинами щодо безпосередньої участі військовослужбовця у забезпеченні бойових дій по забезпеченню заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, не свідчить про відсутність у позивача права на таку винагороду (аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постановах від 23 травня 2024 року у справі № 120/4387/23, від 24 травня 2024 року у справі № 120/4967/23, від 28 травня 2024 року у справі № 120/5170/23 та від 08 серпня 2024 року у справі № 280/2754/23).
		У низці постанов Верховний Суд зазначив, що суди повинні ретельно досліджувати весь комплекс доказів, без перекладання тягаря наслідків недбалості чи неефективної роботи посадових осіб на військовослужбовця.
		Держава не може відмовляти у виплаті, якщо законодавчі норми передбачають її, а військовослужбовець відповідає цим умовам.
		З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про доведеність обставин безпосередньої участі позивача у період з 26.02.2022 до 30.05.2022 року у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії на території Донецької і Луганської областей, що дає підстави для виплати йому за цей період додаткової винагороди у збільшеному до 100 000 грн розмірі.
		Доводи касаційної скарги не спростовують висновки судів попередніх інстанцій та не впливають на законність й обґрунтованість ухвалених судових рішень.
		Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
		Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Рішення судів першої та апеляційної інстанцій ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
		Підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
		Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані   рішення судів першої та апеляційної   інстанцій - без змін.
		VI. Висновки щодо розподілу судових витрат
		З огляду на результат касаційного розгляду витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, не розподіляються.
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.
		Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 25 травня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2023 року у справі                                          № 460/6981/23 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.
		 
		 
		СуддіВ.М. Соколов Л.О. Єресько   А.Г. Загороднюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...