Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 804/1805/17 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; податку на доходи фізичних осіб.
Надіслано судом: 26.02.2025. Зареєстровано: 27.02.2025. Забезпечено надання загального доступу: 27.02.2025.
Дата набрання законної сили: 26.02.2025
Номер судового провадження: К/9901/55112/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		ф
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		26 лютого 2025 року 
		м. Київ
		справа № 804/1805/17
		адміністративне провадження № К/9901/55112/18 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
		суддів - Юрченко В.П., Бившева Л.І., 
		розглянувши в порядку письмового провадження
		касаційну скаргу ОСОБА_1 
		на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2017 року (Суддя: Чорна В.В.), 
		та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2018 року (Судді: Лукманова О.М., Божко Л.А., Головко О.В.), 
		у справі № 804/1805/17 
		за позовом ОСОБА_1 
		до Новомосковської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, 
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Приватна багатогалузева фірма «Експрес»
		про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - 
		В С Т А Н О В И В :
		В березні 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Новомосковської ОДПІ Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Приватна багатогалузева фірма «Експрес», в якому просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення про сплату орендної плати за землю від 19.04.2016 року № 1060626-1301 на суму 5694,87 грн та № 1060627-1301 на суму 158,18 грн, від 26.12.2016 року № 182-1301 на суму 929,39 грн, та № 183-1301 на суму 19,79 грн (а.с. 4-7).
		Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.11.2017 року, залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2018 року адміністративний позов задоволено частково, визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення від 26.12.2016 року № 182-1301 року та № 183-1301. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с. 118-121, 165-167).
		Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій в частині задоволених позовних вимог, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в обґрунтування доводів якої зазначив, що відповідачем при визначенні грошового зобов`язання з орендної плати за землю не враховано, що частина земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 перебуває у користуванні Приватної багатогалузевої фірми «Експрес». Зокрема, посилаючись на обставини, встановлені в рішенні Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15.06.2017 року у цивільній справі № 183/1585/17 (2/183/1648/17), зазначив, що площа земельної ділянки що відповідає частині ОСОБА_1 (3/7) в спільній частковій власності з ПБФ «Експрес» становить 9 кв.м. або 0,0009 га. А саме, як наведено в Документації з землеустрою: загальна площа земельної ділянки під будинком АДРЕСА_1 , становить 0,1832 га. Частка ОСОБА_1 , як співвласника будинку та землекористувача, становить 0,49%, звідки отримано, зазначену в Договорі оренди землі № 121190004000007 від 04 квітня 2011 року умовну кадастрову площу землекористування 0,0009 га. У зв`язку з викладеним, позивач вважає, що відповідачем невірно визначено площу земельної ділянки у загальному розмірі 0,0344 га, що перебуває у його користуванні, та, як наслідок, невірно розраховано суму орендної плати за земельну ділянку. 
		За доводами скаржника, з моменту визнання судовим рішенням договору оренди недійсним, правочин, визнаний судом недійсним, вважається таким з моменту його вчинення, тобто з дати укладання договорів оренди, у зв`язку з чим у податкової інспекції були відсутні підстави для нарахування орендної плати за землю, а оскаржувані  податкові повідомлення-рішення не створюють для останнього жодних правових наслідків. Враховуючи викладене, просив суд задовольнити касаційну скаргу, скасувати рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови в задоволенні позовних вимог, та ухвалити нове рішення, яким визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 1060626-1301 від 19.04.2016 року на суму 5694,87 грн та № 1060627-1301 від 19.01.2016 року на суму 158,18 грн (а.с.170-174).
		Відповідач з касаційною скаргою в частині відмови в задоволенні позовних вимог не звертався.
		Верховним Судом відкрито касаційне провадження у справі, закінчено підготовку та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
		В надісланому на адресу суду відзиві на касаційну скаргу, третя особа просила суд задовольнити касаційну скаргу, скасувати рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти в цій частині нове судове рішення про задоволення позову (а.с. 190-192).
		Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
		 
		Дослідивши матеріали справи в межах доводів та вимог касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Як встановлено судами попередніх інстанцій, на підставі рішення Новомосковської міської ради № 881 від 26.02.2010 року «Про передачу земельних ділянок у користування» між ОСОБА_1 , Приватною багатогалузевою фірмою «Експрес» - з однієї сторони, та Новомосковською міською радою Дніпропетровської області - з іншої сторони, терміном на 10 років укладено договори оренди земельної ділянки № 121190004000007 від 04.04.2011 року, № 121190004000006 від 04.04.2011 року. Договори від 04.04.2011 року зареєстровані Новомосковським міським відділом Дніпропетровської регіональної філії Центру ДЗК 04.04.2011 року за № 121190004000007, № 121190004000006 (а.с. 72-76, 83-87).
		Судами встановлено, що згідно умов договору № 121190004000007, ОСОБА_1 та ПБФ «Експрес» передано в строкове, платне користування земельну ділянку площею 0,0009 га для комерційного використання, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на якій, як вказано в договорі, знаходиться вбудоване приміщення кафе (а.с. 83-87). 
		 
		Також, згідно умов договору оренди № 121190004000006, ОСОБА_1 та ПБФ «Експрес» передано в строкове, платне користування земельну ділянку площею 0,0335 га, в тому числі 0,0335 га - забудовані землі для комерційного використання, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (добудоване приміщення кафе з літнім майданчиком) (а.с. 72-76).
		 
		Відповідно до витягу з технічної документації щодо нормативної грошової оцінки земель несільськогосподарського призначення № 490/1/27-1/10, наданого Відділом Держкомзему у м. Новомосковськ Дніпропетровської області, користувачами земельної ділянки площею 0,0009 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та земельної ділянки площею 0,0335 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , є ПП «Експрес» та ОСОБА_1 . Нормативна грошова оцінка 1 кв.м. становить 515,04 грн, загальна площа земельного фонду 344 кв.м. (0,0344 га), нормативна грошова оцінка земельного фонду 177 173,76 грн (а.с. 95).
		 
		Згідно витягу Управління Держземагентства у Новомосковському районі Дніпропетровської області з технічної документації щодо нормативної грошової оцінки земель несільськогосподарського призначення від 15.12.2014 року № 17749/1, користувачами земельної ділянки площею 0,0009 га (9 кв.м.) для комерційного використання, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_1 та ПБФ «Експрес», нормативна грошова оцінка 1 кв.м становить 736,53 грн (а.с. 113).
		 
		Відповідно до витягу з технічної документації щодо нормативної грошової оцінки земель несільськогосподарського призначення від 15.12.2014 року № 17749/2 наданого Управлінням Держземагентства у Новомосковському районі Дніпропетровської області, користувачами земельної ділянки площею 0,0335 га (335 кв.м) для комерційного використання, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_1 та ПБФ «Експрес», нормативна грошова оцінка 1 кв.м становить 736,53 грн (а.с. 114).
		 
		До того ж, судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15.06.2017 року у цивільній справі № 183/1585/17 (2/183/1648/17), яке набрало законної сили 26.06.2017 року, визнано незаконним рішення Новомосковської міської ради Дніпропетровської області № 881 від 26.02.2010 року «Про передачу земельних ділянок у користування» в частині, що стосується передачі в оренду земельної ділянки під вбудованим приміщенням площею 0,0009 га ОСОБА_1 та Приватній багатогалузевій фірмі «Експрес»; визнано недійсним договір оренди земельної ділянки № 121190004000007 від 04 квітня 2011 року, площею 0,0009 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; визнано недійсним договір оренди земельної ділянки № 121190004000006 від 04 квітня 2011 року, площею 0,0335 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , в частині, що стосується передачі в оренду земельної ділянки ОСОБА_1 .
		 
		Таким чином, за висновками судів попередніх інстанцій, в орендному користуванні ОСОБА_1 та ПБФ «Експрес» відповідно до рішення Новомосковської міської ради Дніпропетровської області № 881 від 26.02.2010 року та договорів від 04.04.2011 року № 121190004000007, № 121190004000006 протягом 2016 року перебували земельні ділянки загальною площею 344 кв.м (0,0344 га).
		 
		При цьому, як встановлено судами, саме за ОСОБА_1 станом на 2016 рік значиться земельна ділянка для комерційного використання (добудоване приміщення кафе з літнім майданчиком) загальною площею 0,0144 га (3/7 від спільної (часткової) власності від загальної площі земельної ділянки 0,0335 га), та земельна ділянка для комерційного використання (вбудоване приміщення кафе) загальною площею 0,0004 га (3/7 від спільної (часткової) власності від загальної площі земельної ділянки 0,0009 га), яка розташована за адресою:  АДРЕСА_1 .
		 
		За висновками судів попередніх інстанцій, нормативна грошова оцінка 1 метра земельної ділянки на 2016 рік з урахуванням коефіцієнтів індексації становить 1318,26 грн.
		Згідно дослідженого судами попередніх інстанцій розрахунку плати за землю за 2016 рік, позивачем за користування 3/7 від спільної (часткової) власності від загальної площі земельної ділянки 0,0335 га - 144 кв.м (335 : 7 * 3 = 144 кв.м), підлягає нарахуванню та сплаті орендна плата у розмірі 5694, 87 грн. (144 * 1 318, 26 * 3%). Згідно розрахунку плати за землю за 2016 рік, позивачем за користування 3/7 від спільної (часткової) власності від загальної площі земельної ділянки 0,0009 га - 4 кв.м (9 : 7 * 3 = 4 кв.м), підлягає нарахуванню та сплаті орендна плата у розмірі 158,18 грн. (4 * 1 318, 26 * 3%) (а.с. 102-103).
		19.04.2016 року Новомосковською об`єднаною ДПІ Головного управління ДФС у Дніпропетровській області прийняті податкові повідомлення-рішення: № 1060626-1301, яким ОСОБА_1 визначено грошове зобов`язання з орендної плати за землю з фізичних осіб у розмірі 5 694, 87 грн (за користування земельною ділянкою площею 0,0144 га); № 1060627-1301, яким ОСОБА_1 визначено грошове зобов`язання з орендної плати за землю з фізичних осіб у розмірі 158,18 грн (за користування земельною ділянкою площею 0,0004 га) (а.с. 9,10).
		Не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку. 
		Рішенням Головного управління ДФС у Дніпропетровській області № 8278/10/04-36-10-01-09 від 16.12.2016 року скаргу залишено без задоволення та прийнято рішення про збільшення суми земельного податку, визначеного за податковим повідомленням-рішенням № 1060626-1301 від 19.04.2016 року - на 929,39 грн., а також збільшено суму земельного податку, визначеного податковим повідомленням-рішенням № 1060627-1301 від 19.04.2016 року - на 19,79 грн. Головне управління ДФС у Дніпропетровській області вказувало, що в договорах оренди земельної ділянки № 121190004000007 від 04.04.2011 року, № 121190004000006 від 04.04.2011 року не встановлено, в якій частці кожен з орендарів повинен сплачувати орендну плату, тому податкове зобов`язання за рішенням податкового органу повинно бути розраховано на двох землекористувачів у рівних частинах від загальної площі земельної ділянки.
		На виконання рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області № 8278/10/04-36-10-01-09 від 16.12.2016 року, Новомосковською об`єднаною ДПІ Головного управління ДФС у Дніпропетровській області прийняті 26.12.2016 року податкові повідомлення-рішення: № 182-1301, яким ОСОБА_1 визначено податкове зобов`язання з орендної плати за землю з фізичних осіб у розмірі 929,39 грн.; № 183-1301, яким визначено податкове зобов`язання з орендної плати за землю з фізичних осіб у розмірі 19,79 грн (а.с. 11,12).
		Позивач, не погодившись із вищенаведеними податковими повідомленнями-рішеннями, подав скаргу до ДФС України, яка рішенням № 2669/П/99-99-11-02-01-14 від 23.02.2017 року залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення відповідача - без змін (а.с. 13-15), що стало підставою для звернення з цим позовом до суду.
		Задовольняючи частково адміністративний позов, шляхом скасування податкових повідомлень-рішень від 26.12.2016 року № 182-1301 року та № 183-1301, суди дійшли висновку про неправомірність визначення позивачу до сплати орендної плати за землю у рівних частинах від загальної площі земельної ділянки, оскільки висновок контролюючого органу, що в договорах оренди земельної ділянки № 121190004000007, № 121190004000006 від 04.04.2011 року не встановлено, в якій частці кожен з орендарів повинен сплачувати орендну плату, за висновками судів попередніх інстанцій суперечить положенням п.286.6 ст.286 ПК України.
		Відмовляючи в задоволенні іншої частини позовних вимог (про скасування податкових повідомлень-рішень від 19.04.2016 року № 1060626-1301 на суму 5694,87 грн та № 1060627-1301 на суму 158,18 грн), суди попередніх інстанцій дійшли висновку про правомірність визначення позивачеві до сплати орендної плати за землю за 2016 рік пропорційно використовуваній частині власності від загальної площі земельних ділянок, зокрема: для комерційного використання (добудоване приміщення кафе з літнім майданчиком) загальною площею 0,0144 га (3/7 від спільної (часткової) власності від загальної площі земельної ділянки 0,0335 га), та земельна ділянка для комерційного використання (вбудоване приміщення кафе) загальною площею 0,0004 га (3/7 від спільної (часткової) власності від загальної площі земельної ділянки 0,0009 га), які розташовані за адресою:  АДРЕСА_1 . Отже, враховуючи розрахунок плати за землю за 2016 рік, позивачем за користування 3/7 від спільної (часткової) власності від загальної площі земельної ділянки 0,0335 га - 144 кв.м (335 : 7 * 3 = 144 кв.м), підлягає нарахуванню та сплаті орендна плата у розмірі 5 694, 87 грн. (144 * 1 318, 26 * 3%), а за користування 3/7 від спільної (часткової) власності від загальної площі земельної ділянки 0,0009 га - 4 кв.м (9 : 7 * 3 = 4 кв.м), підлягає нарахуванню та сплаті орендна плата у розмірі 158,18 грн. (4 * 1 318, 26 * 3%), що за висновками судів попередніх інстанцій свідчить про правомірність прийняття податкових повідомлень-рішень від 19.04.2016 року № 1060626-1301 та № 1060627-1301.
		Крім цього, судами попередніх інстанцій відхилені доводи позивача про неправомірність прийняття вищенаведених податкових повідомлень-рішень, внаслідок визнання недійними договорів оренди земельних ділянок судовим рішенням в цивільній справі, оскільки відповідно до ст. 21 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. При цьому, у разі визнання у судовому порядку договору оренди землі недійсним, отримана орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди землі не повертається (а.с. 102-103).
		З приводу вищенаведених висновків судів попередніх інстанцій, колегія суддів зазначає наступне.
		Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14, підпункту 265.1.3 пункту 265.1 статті 265 ПК України плата за землю є обов`язковим платежем у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
		За змістом підпункту 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України, пунктів 288.1, 288.2 статті 288 ПК України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки, а підставою для її нарахування - договір оренди такої земельної ділянки.
		Відповідно до пункту 269.1 статті 269 ПК України, підпункту 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК України платниками земельного податку є, зокрема, власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі. Об`єктом оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.
		Відповідно до підпунктів 14.1.72 і 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 ПК України земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.
		Отже, використання землі є платним, плата за землю справляється у формі орендної плати або земельного податку. Платниками орендної плати є виключно орендарі земельної ділянки, а платниками земельного податку - власники земельних ділянок та/або землекористувачі.
		Згідно зі статтею 6 Закону України від 06 жовтня 1998 року № 161-XIV «Про оренду землі» (далі - Закон № 161-XIV) орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону. 
		Статтею 21 Закону № 161-XIV встановлено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. У разі визнання у судовому порядку договору оренди землі недійсним отримана орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди землі не повертається.
		Статтями 125, 126 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
		Згідно з пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952-IV) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
		Статтею 27 Закону № 1952-IV встановлено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі, зокрема: 1) укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката; 9) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно; 14) інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.
		Відповідно до статті 26 Закону № 1952-IV записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 1 січня 2013 року, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується.
		Згідно з частиною другою статті 12 Закону №1952-IV відомості, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії.
		Питання застосування частини другої статті 12 Закону №1952-IV вже неодноразово було предметом розгляду Верховним Судом. Так, зокрема, але не виключно, у постановах від 20 лютого 2018 року у справі №917/553/17, від 24 січня 2020 року у справі №910/10987/18, від 26 жовтня 2022 року у справі №538/2185/14-ц Верховний Суд дійшов висновку, що нормою частини другої статті 12 Закону №1952-IV законодавець врегулював правову ситуацію, коли відомості, що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, не відповідають наявним правовстановлюючим документам, на підставі яких проведені реєстраційні дії, та які мають пріоритет над записами, що містяться у цьому Державному реєстрі.
		Усталеною також є позиція Верховного Суду (зокрема, але не виключно, постанова від 28 червня 2023 року у справі № 539/5295/21) про те, що державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття такого права з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає. Суть державної реєстрації прав - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, які вже мали місце на підставі рішень відповідних органів, договорів чи інших правовстановлюючих документів, шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру прав, а не безпосереднє створення таких фактів зазначеними записами.
		Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17, постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 24 січня 2020 року у справі № 910/10987/18, а також у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі № 925/1121/17, від 17 квітня 2019 року у справі № 916/675/15, від 06 жовтня 2021 року у справі № 910/13574/20.
		Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц зазначено, що відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі № 48/340, від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17, від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19).
		Отже, якщо систематизувати вищевказані правові позиції Верховного Суду, можна дійти висновку, що державна реєстрація речового права має похідний характер від набуття відповідного права. Аналогічний підхід є і до реєстрації припинення речових прав. Наявність судового рішення про визнання правовстановлюючого документа недійсним є підставою для скасування відповідних записів у державному реєстрі щодо наявності у відповідної особи речового права, в тому числі і права оренди земельної ділянки. Водночас відсутність такого запису, за наявності судового рішення, яке набрало законної сили, не означає, що особа продовжує бути власником або користувачем певного майна.
		Згідно зі статтею 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.
		У постанові від 03 лютого 2021 року у справі №804/4362/18 Велика Палата Верховного Суду зазначала, що оскільки договір оренди землі припинився у зв`язку з настанням певного факту, визначеного законом - закінченням строку, на який його було укладено, нарахування до сплати орендної плати за 2016, 2017, 2018 роки є безпідставним.
		Отже, виключно дійсний (діючий) договір оренди є підставою для нарахування і сплати орендної плати.
		У зв`язку з викладеним, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що набрання законної сили судовим рішенням у справі, яким визнано недійсними укладені договори оренди, є обставиною, з якою пов`язується момент припинення у позивача обов`язку з нарахування і сплати орендної плати, адже позивач втрачає статус орендаря, а земельна ділянка - об`єкта оподаткування платою за землю у формі орендної плати.
		Аналогічна правова позиція викладена також в постанові Верховного Суду від 08 серпня 2024 року у справі №520/4394/19 (адміністративне провадження №К/9901/311/20), але не виключно.
		Таким чином, висновки судів попередніх інстанцій, що ОСОБА_1 з моменту укладання договорів про оренду земельних ділянок та до набрання законної сили судовим рішенням, яким визнано недійними укладені договори оренди, був належним користувачем земельних ділянок, що свідчить про правомірність нарахування позивачу до сплати орендну плату за земельні ділянки у відповідності до податкових повідомлень-рішень від 19.04.2016 року № 1060626-1301 та № 1060626-1301.
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно розрахунку плати за землю за 2016 рік, позивачем за користування 3/7 від спільної (часткової) власності від загальної площі земельної ділянки 0,0335 га - 144 кв.м (335 : 7 * 3 = 144 кв.м), підлягає нарахуванню та сплаті орендна плата у розмірі 5694, 87 грн. (144 * 1 318, 26 * 3%). Згідно розрахунку плати за землю за 2016 рік, позивачем за користування 3/7 від спільної (часткової) власності від загальної площі земельної ділянки 0,0009 га - 4 кв.м (9 : 7 * 3 = 4 кв.м), підлягає нарахуванню та сплаті орендна плата у розмірі 158,18 грн. (4 * 1 318, 26 * 3%). Неправомірність обрахунку орендної плати за землю, враховуючи чинність на момент прийняття податкових повідомлень-рішень договорів про оренду земельних ділянок, не було спірним доводах касаційної скарги.
		Доводи касаційної скарги не містять посилань в чому саме полягає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій, касаційна скарга містить посилання на переоцінку встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначених статтею 341 КАС України.
		Касаційний перегляд справи здійснено в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15.01.2020 №460-ІХ (відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону), та в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до частини першої статті 341 КАС України.
		Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		 
		Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,  -
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		 
		Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2017 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2018 року у справі № 804/1805/17, залишити без змін. 
		 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий суддя    І.А. ВасильєваСудді:    В.П. Юрченко   Л.І. Бившева

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...