Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 813/3959/17 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; погашення податкового боргу, з них; застосування адміністративного арешту коштів та/або майна.
Надіслано судом: 26.02.2025. Зареєстровано: 27.02.2025. Забезпечено надання загального доступу: 27.02.2025.
Дата набрання законної сили: 26.02.2025
Номер судового провадження: К/9901/53232/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		26 лютого 2025 року 
		м. Київ
		справа № 813/3959/17
		адміністративне провадження № К/9901/53232/18
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
		суддів -Юрченко В.П., Хохуляка В.В.,
		розглянувши в порядку письмового провадження
		касаційну скаргу Головного управління ДФС у Херсонській області, АРК та місті Севастополі
		на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14.12.2017 (суддя: Сакалош В.М.)
		та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2018 (судді: Ільчишин Н.В., Пліш М.А., Шинкар Т.І.)
		у справі № 813/3959/17
		за позовом Приватного акціонерного товариства «Євротек»
		до Головного управління ДФС у Херсонській області, АРК та місті Севастополі
		про визнання незаконними і скасування податкової вимоги та рішення, визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-
		В С Т А Н О В И В:
		У жовтні 2017 року Приватне акціонерне товариство «Євротек» (далі - позивач, ПрАТ «Євротек») звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Херсонській області, АРК та місті Севастополі (далі - відповідач, ГУ ДФС у Херсонській області, АРК та місті Севастополі, податковий/контролюючий орган), в якому просило суд: 
		1) визнати незаконним і скасувати податкову вимогу відповідача від 11.10.2017 на суму 821  391,50 грн.;
		2) визнати незаконним і скасувати рішення відповідача про опис майна в податкову заставу від 11.10.2017 №7371-17;
		3) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо непроведення списання безнадійного податкового боргу;
		4) зобов`язати відповідача прийняти рішення щодо списання безнадійного податкового боргу ПрАТ «Євротек» в сумі 821  391,50 грн.
		В обґрунтування позовних вимог позивач наголосив на протиправності вимоги та рішення про опис майна в податкову заставу, оскільки останні прийняті з порушенням вимог податкового законодавства.
		Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14.12.2017, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2018, позов задоволено частково, визнано незаконною та скасовано податкову вимогу Головного управління ДФС у Херсонській області від 11.10.2017 № 7371-17 на суму 821  391,50 грн.; визнано незаконним та скасовано рішення Головного управління ДФС у Херсонській області про опис майна в податкову заставу №7371-17 від 11.10.2017. 
		В іншій частині позовних вимог відмовлено, в якій судові рішення судів попередніх інстанцій сторонами не оскаржуються, а відтак касаційним судом в цій частині, не переглядаються.
		Разом з тим, задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з мотивами якого погодився суд апеляційної інстанції, виходили з того, що у податковій вимозі ГУ ДФС у Херсонській області № 7371-17 від 11.10.2017 на суму 821391,50 грн. не наведено розрахунку суми податкового боргу за основним платежем та суми нарахованої пені, що суперечить даним щодо позивача в інформаційній системі органу доходів і зборів.
		При цьому, суди зазначили, що згідно з податковою вимогою від 11.10.2017 № 7371-17 пеня рівна нулю, тоді як з долученого позивачем до матеріалів справи прінт-скріну сторінки особистого кабінету платника податків вбачається, що сума пені складає 355  070,96 грн., яка зазначена в обліковій картці ПрАТ «Євротек» з орендної плати з юридичних осіб за 2017 рік.
		Суди також зазначили, що постановою Львівського окружного адміністративного суду від 02.11.2016 у справі № 813/3151/16 за позовом Херсонської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області до ПАТ «Євротек» про стягнення коштів з рахунків у банках для погашення податкового боргу, яка набрала законної сили, встановлено обставини, які мають значення для вирішення даної справи, зокрема: 1) контролюючий орган у встановлений законом строк не заявив свої вимоги щодо стягнення податкової заборгованості, тобто не скористався своїм правом, визначеним законодавством України; 2) оскільки вимоги податкового органу до ПрАТ «Євротек» в процедурі банкрутства у встановлені Законом України від 14.05.1992 № 2343-XII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» строки не заявлялися, в реєстр вимог конкурсних кредиторів не вносились, тому грошові зобов`язання, зокрема, визначені податковими повідомленнями-рішеннями вважаються погашеними та не можуть набути статусу податкового боргу; 3) з урахуванням норм п. 102. 4 ст. 102 ПК України, такий податковий борг ПрАТ «Євротек» міг бути стягнутий з ПрАТ «Євротек» лише протягом 1095 днів з моменту його виникнення, тобто у строк до 01.02.2016, однак Херсонською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Херсонській області податкова вимога винесена лише 31.03.2016, тобто через два місяці після закінчення строку позовної давності.
		Враховуючи викладене, суди дійшли висновку, що сума боргу 466  320,54 грн. є погашеною, а відтак, в силу пункту 57.4. статті 57 ПК України, пеня та штрафні санкції нараховані на суму грошового зобов`язання (її частку), скасовану за результатами адміністративного чи судового оскарження, також підлягають скасуванню, а якщо такі пеня та санкції були сплачені, вони підлягають зарахуванню в рахунок погашення податкового боргу, грошових зобов`язань або поверненню в порядку, встановленою статтею 43 Податкового кодексу України.
		Не погоджуючись із судовими рішеннями першої та апеляційної інстанції відповідач звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.
		В доводах касаційної скарги скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права та порушено принцип офіційного з`ясування всіх обставин справи, що призвело до неправильного вирішення спору. 
		Додає, що 26.09.2017 позивачем до податкового органу подано уточнюючу податкову декларацію з плати за землю № 9276996620, якою самостійно визначено суму грошового зобов`язання з орендної плати за землю, а відтак згідно інтегрованої бази даних АІС «Податковий блок» станом на 26.09.2017 за позивачем рахується податковий борг з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 821391,50 грн.
		В той же час, зважаючи на наявність у позивача податкового боргу, відповідачем було прийнято рішення про опис майна у податкову заставу.
		Скаржник стверджує, що посилання позивача на те, що податковий борг, це борг минулих років не має місця, оскільки з облікової картки позивача вбачається, що такий борг переривався, зважаючи на те, що станом на 26.09.2017 в інформаційних базах даних контролюючого органу за позивачем рахувалася переплата.
		Тоді як податковий борг у позивача виник 27.09.2017, що і було зафіксовано у податковій вимозі, яка була сформована 11.10.2017.
		Підсумовуючи викладене податковий орган просить задовольнити касаційну скаргу.
		Позивач надіслав відзив на касаційну скаргу, в якому останню просив залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін, наголосивши на їх правомірності. 
		Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом сформовано та направлено ПрАТ «Євротек» податку вимогу №7371-17 від 11.10.2017 на суму 821  391,50 грн. (т. 1 а.с. 15) та рішення про опис майна в податкову заставу № 7371-17 від 11.10.2017 (т. 1 а.с. 16) внаслідок порушення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання зі сплати орендної плати з юридичних осіб .
		Разом з тим, позивач вважаючи вказані податкову вимогу та рішення про опис майна у податкову заставу протиправними, звернувся до суду з даним позовом.
		При вирішенні питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права до спірних правовідносин в частині задоволення позовних вимог, Суд виходить з наступного.
		Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковим кодексом України (далі - ПК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
		Відповідно до п/п. 14.1.153 п. 14.1 ст.14 ПК України податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.
		Згідно з п/п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом;.
		За правилами п. 59.1. ст. 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. 
		Відповідно до п. 59.3 ст. 59 ПК України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов`язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
		Згідно з п. 59.4 ст. 59 ПК України податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов`язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
		Відповідно до п. 59.5 ст. 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
		Крім того, п. 88.1 ст. 88 ПК України передбачено, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.
		Згідно з п. 88.2 ст. 88 ПК України право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.
		Відповідно до п. 89.1. ст. 89 ПК України право податкової застави виникає: 89.1.1. у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; 89.1.2. у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу; 89.1.3. у випадку, визначеному в пункті 100.11 статті 100 цього Кодексу, - з дня укладання договору про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань.
		Згідно з п. 89.2 ст. 89 ПК України з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому. У разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно.
		Право податкової застави не застосовується, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
		Як вже було зазначено вище, задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з мотивами якого погодився суд апеляційної інстанції, виходили з того, що у податковій вимозі ГУ ДФС у Херсонській області № 7371-17 від 11.10.2017 на суму 821391,50 грн. не наведено розрахунку суми податкового боргу за основним платежем та суми нарахованої пені, що суперечить даним щодо позивача в інформаційній системі органу доходів і зборів.
		При цьому, суди зазначили, що згідно з податковою вимогою від 11.10.2017 № 7371-17 пеня рівна нулю, тоді як з долученого позивачем до матеріалів справи прінт-скріну сторінки особистого кабінету платника податків вбачається, що сума пені складає 355  070,96 грн., яка зазначена в обліковій картці ПрАТ «Євротек» з орендної плати з юридичних осіб за 2017 рік.
		Суди також зазначили, що постановою Львівського окружного адміністративного суду від 02.11.2016 у справі № 813/3151/16 за позовом Херсонської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області до ПАТ «Євротек» про стягнення коштів з рахунків у банках для погашення податкового боргу, яка набрала законної сили, встановлено обставини, які мають значення для вирішення даної справи, зокрема: 1) контролюючий орган у встановлений законом строк не заявив свої вимоги щодо стягнення податкової заборгованості, тобто не скористався своїм правом, визначеним законодавством України; 2) оскільки вимоги податкового органу до ПрАТ «Євротек» в процедурі банкрутства у встановлені Законом України від 14.05.1992 № 2343-XII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» строки не заявлялися, в реєстр вимог конкурсних кредиторів не вносились, тому грошові зобов`язання, зокрема, визначені податковими повідомленнями-рішеннями вважаються погашеними та не можуть набути статусу податкового боргу; 3) з урахуванням норм п. 102. 4 ст. 102 ПК України, такий податковий борг ПрАТ «Євротек» міг бути стягнутий з ПрАТ «Євротек» лише протягом 1095 днів з моменту його виникнення, тобто у строк до 01.02.2016, однак Херсонською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Херсонській області податкова вимога винесена лише 31.03.2016, тобто через два місяці після закінчення строку позовної давності.
		Відтак, суди дійшли висновку, що сума боргу 466  320,54 грн. є погашеною, а відтак, в силу пункту 57.4. статті 57 ПК України, пеня та штрафні санкції нараховані на суму грошового зобов`язання (її частку), скасовану за результатами адміністративного чи судового оскарження, також підлягають скасуванню, а якщо такі пеня та санкції були сплачені, вони підлягають зарахуванню в рахунок погашення податкового боргу, грошових зобов`язань або поверненню в порядку, встановленою статтею 43 Податкового кодексу України.
		Однак, висновки судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог, є передчасними, з огляду на те, що судами попередніх інстанцій не враховано, а відтак не надано оцінку наявним в матеріалах справи документам, а саме: подання 26.09.2017 позивачем до податкового органу уточнюючої податкової декларації з плати за землю (земельний податок) за 2017 рік з розрахунком суми земельного податку (т. 1 а.с. 101-103, 122-124), подання позивачем 26.09.2017 до податкового органу звітної декларації з плати за землю (земельний податок) за 2015 рік з розрахунком суми земельного податку (т. 1 а.с. 140-144), та подання позивачем 26.09.2017 до податкового органу звітної декларації з плати за землю (земельний податок) за 2016 рік з розрахунком суми земельного податку (т. 1 а.с. 145-149), в яких позивачем самостійно визначено суми земельного податку, які підлягають сплаті до бюджету.
		Більш того, судами попередніх інстанцій не досліджено у повному обсязі облікову картку ПрАТ «Євротек», а також не була звернута увагу на доводи податкового органу, які були зазначені, як у запереченнях на позовну заяву (т. 1 а.с. 111-114), так і у апеляційній скарзі (т. 1 а.с. 221-224) відносно того, що податковий борг переривався та станом на 26.09.2017 в обліковій картці позивача обліковувалась переплата у розмірі 4940,04 грн. (т. 1 а.с. 96). 
		Також, судами попередніх інстанцій помилково зазначено, що сума пені, яка зазначена в обліковій картці ПрАТ «Євротек» з орендної плати з юридичних осіб за 2017 рік, складає 355  070,96 грн., оскільки з такої облікової картки позивача, зокрема, з рядка «залишок несплаченої пені» вбачається, що така сума пені обліковувалась станом на 19.09.2017 (т. 1 а.с. 94), тоді як станом на 26.09.2017 (т. 1 а.с. 95-96) та станом на момент прийняття оскаржуваної вимоги та рішення (11.10.2017), пеня у позивача відсутня (т. 1 а.с. 119-120).
		Суди попередніх інстанцій посилаючись на те, що сума податкового боргу у розмірі 466  320,54 грн. є погашеною, не взяли до уваги те, що вказана сума заборгованості виникла за період 2012-2013 років, що випливає з копії адміністративного позову від 16.09.2016 (т. 1 а.с. 28-30) та на підставі якої було сформовано іншу вимогу, а саме: від 31.03.2016 № 2682-23 (т. 1 а.с. 36), з огляду на що суди не перевірили, а відтак не встановили, з яких же саме дійсно сум, за який період, на підставі яких саме документів та з якого моменту у позивача виник та обліковується податковий борг у розмірі 821  391,50 грн., за сформованою податковим органом 11.10.2017 податковою вимогою №  7371-17 та прийнятого 11.10.2017 рішення про опис майна у податкову заставу.
		За таких обставин, касаційний суд, розглядаючи касаційну скаргу, вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог передчасними, та такими, що зроблені без повного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак такі судові рішення не є такими, що відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Не встановлення та ненадання правової оцінки обставинам, які мають суттєве значення у справі, свідчить про недотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при розгляді справи.
		Колегія суддів звертає увагу на те, що адміністративний суд наділений достатніми процесуальними інструментами для безпосередньої перевірки та/або достеменного з`ясування обставин, у разі, якщо такі обставини входять до предмета доказування у справі та мають правове значення для правильного вирішення адміністративного спору шляхом витребування необхідних доказів, у тому числі надання офіційного перекладу документів, наданих на підтвердження доводів учасників справи.
		Як встановлено частиною 1 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України в чинній редакції, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Згідно з частиною 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України на суд покладається обов`язок вживати визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
		За правилами статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		Відповідно до частини 4 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
		Верховний Суд вважає, що вище встановлені порушення, допущені як судом апеляційної, так і судом першої інстанцій, відтак справа в частині задоволення позовних вимог, підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи з перевіркою їх належними та допустимими доказами та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
		Відповідно до частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
		На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд, -
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Херсонській області, АРК та місті Севастополі задовольнити частково.
		Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14.12.2017 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2018 у справі № 813/3959/17, в частині задоволення позовних вимог скасувати та направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Головуючий суддя                                                                                  І.А. Васильєва
		Cудді                                                                                                              В.П. Юрченко
		                                                                                                              В.В. Хохуляк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...