Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 337/5834/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Державна зрада.
Надіслано судом: 27.02.2025. Зареєстровано: 27.02.2025. Забезпечено надання загального доступу: 28.02.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/337/159/2025
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22024080000001437

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		26 лютого 2025 року
		Справа № 337/5834/24
		Номер провадження 1-кп/337/159/2025
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		26 лютого 2025 колегія суддів Хортицького районного суду міста Запоріжжя
		у складі головуючого - судді ОСОБА_1 
		членів колегії: суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 
		за участю секретарів судового засідання - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 
		сторін кримінального провадження:
		прокурорів - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 
		захисника - ОСОБА_8 
		обвинуваченого - ОСОБА_9 
		       розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Запоріжжя кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22024080000001437 від 13.09.2024 року за обвинуваченням ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Кіровське, Донецької області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , не одруженого, раніше на території України не судимого, 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 111 КК України 
		ВСТАНОВИВ:
		       Згідно з Конституцією України, Україна є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканою. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншими міжнародно-правовими актами є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
		       Всупереч вказаним нормам міжнародного гуманітарного права президент РФ ОСОБА_10 та інші невстановлені на цей час представники влади РФ, діючи всупереч вимогам п.п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994 року, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 року та вимогам 4. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 09.12.1981 року № 36/103, від 16.12.1970 року № 2734 (XXV), від 21.12.1965 року № 2131 (XX), від 14.12.1974 року № 3314 (XXIX), спланували, підготували і розв`язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України, та віддали відповідні накази на вторгнення підрозділів збройних сил РФ на територію України з метою її незаконного збройного захоплення та подальшої військової окупації.
		       24.02.2022 року, на виконання вищевказаних наказів, військовослужбовці ЗС РФ, шляхом збройної агресії із застосуванням зброї, військової техніки та артилерії, з нанесенням ракетних та авіаційно-бомбових ударів по військовій та цивільній інфраструктурі, незаконно вторглись на територію України через державні кордони України в Донецькій, Запорізькій, Житомирській, Київській, Луганській, Сумській, Харківській, Херсонській та Чернігівській областях, та здійснили збройний напад на державні органи влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти військової та цивільної інфраструктури, які мають важливе народногосподарське та оборонне значення, після чого здійснили військову окупацію частини території України, в тому числі значної частини Василівського та Пологівського районів Запорізької області.
		       24.02.2022 року Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено введення в Україні воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.        У другій декаді липня 2024 року громадянин України ОСОБА_9 , перебуваючи на тимчасово окупованій представниками збройних формувань держави-агресора Російської Федерації території у м. Макіївка, Донецької області, діючи умисно, на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності України, добровільно перейшов на бік ворога, в умовах воєнного стану, шляхом підписання контракту з міністерством оборони РФ про проходження військової служби в збройних силах Російської Федерації.
		В подальшому ОСОБА_9 , будучи військовослужбовцем армії РФ, був передислокований до м. Феодосія, АР Крим, де займався військовою та вогневою підготовкою. При цьому, був забезпечений камуфльованою формою одягу, а також засобами індивідуального захисту.
		У третій декаді липня 2024 року ОСОБА_9 , будучи на посаді стрільця, у складі 291-го гвардійського мотострілецького орденів ОСОБА_11 і ОСОБА_16 полку тактичного формування Сухопутних військ РФ (в/ч № НОМЕР_1 ) був передислокований до так званої «зони проведення спеціальної військової операції», а фактично на територію суверенної держави Україна до тимчасово окупованих територій Бердянського району Запорізької області, де продовжив займатися тактичною, військово-медичною та вогневою підготовкою.
		В подальшому, у другій декаді серпня 2024 року на виконання наказу командування збройного формування держави агресора РФ - військової частини № НОМЕР_1 міністерства оборони РФ, громадянин України ОСОБА_9 , діючи умисно, в період збройного конфлікту, в умовах оголошеного на території України воєнного стану, разом з іншими військовослужбовцями з його частини, будучи озброєним належним йому автоматом АК-12 та боєприпасами до нього, прибув на вогневу позицію, розташовану поблизу с. Роботине, Пологівського району, Запорізької області для утримання бойових позицій збройних сил РФ, а фактично продовження участі в окупації території України, де останнього 23.08.2024 військовослужбовцями ЗС України було взято в полон, тим самим припинено його злочинну діяльність на боці держави-агресора РФ.
		       У судовому засіданні обвинувачений свою провину визнав, суду пояснив, що мешкає в м. Хрестівка, з окупації не виїжджав, український паспорт зберігав, бо це «його документ», з громадянства України не виходив, працював неофіційно вантажником, фінансових проблем не мав. В середині липня 2024 року йому вручили повістку, за якою треба з`явитися до воєнкомату. Наступного дня він прийшов до воєнкомату, пройшов медкомісію, йому дали підписати контракт. При цьому йому сказали, що слід підписати контракт на рік, але прочитати текст не дали. Лише після підписання контракту, він мав можливість ознайомитися з його змістом. Також в воєнкоматі він оформив паспорт РФ, йому відкрили банківську карту для перерахування грошей. Його відвезли до м.Феодосії, де видали форму, каску, бронежилет. Протягом місяця він проходив воєнно-медичну підготовку. Він цілком був обізнаний про воєнні дії на території України. Потім його та інших побратимів привезли до Запорізької області, закріпили за військовою частиною, видали зброю, каску, бронежилет, гранати та патрони. У 20-х числах серпня йому та його побратиму дали наказ вийти на позиції в районі с. Работино, дали рацію, 4 магазини (120 патронів) та дві банки тушонки. Чотири дні вони просиділи у бліндажах. Воювати він не хотів, але в полон не здавався. Потім розпочався бій, його напарник відстрілювався, а сам він у військових ЗСУ не стріляв, отримав поранення та здавався у полон. Автомат та патрони залишилися присипаними у бліндажу. Йому надали медичну допомогу. Свою провину визнає, бажає бути обміняним на полонених ЗСУ, а не відбувати покарання в місцях позбавлення волі на території України. 
		       Отже, з пояснень обвинуваченого вбачається, що шляхом підписання контракту він розпочав активну військову службу в збройних силах РФ, приймав безпосередню участь у бойових діях проти підрозділів Збройних сил України на території населених пунктів Запорізької області, отримав поранення, в подальшому був взятий в полон на вогняній позиції. 
		       Крім визнання обвинуваченим своєї провини в інкримінованому кримінальному правопорушенні, його винуватість повністю підтверджується письмовими доказами, наданими стороною обвинувачення та дослідженими безпосередньо у судовому засіданні.
		       Так, згідно змісту протоколу огляду від 17 жовтня 2024 року під час слідчої дії оглянуто копію «заявления о присоединении к предложенным банком России условиям договора текущего счета» ( мовою оригіналу) на ім`я ОСОБА_9 та встановлено, що ОСОБА_9 відповідно до зазначеного документу - «заявления» оформив банківську карту в «полевом учреждении банка России». Під час огляду веб-сайту за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2 встановлено, що «полевые учреждения банка России» є «воинскими учреждениями, входят в единую централизованную систему Банка России и предназначены для кассового, расчетного и кредитного обслуживания воинских частей, учреждений, военно-учебных заведений, предприятий и организаций Министерства обороны Российской Федерации». (мовою оригіналу). Скан-копії світлин з екрану відображені у протоколі слідчої дії, роздруківки додані в якості додатків та були оглянуті у судовому засіданні.
		Відповідно до Протоколу огляду від 21 жовтня 2024 року за участю ОСОБА_9 в присутності його захисника було оглянуто копію паспорта громадянина України ОСОБА_9 ; копію свідоцтва про народження ОСОБА_9 ; копію свідоцтва федеральної податкової служби РФ про постановку на облік фізичної особи в податковому органі ОСОБА_9 ; копію заяви ОСОБА_9 до польового відділення центрального банку РФ. В ході проведення огляду, після ознайомлення із вказаною копією документа підозрюваний ОСОБА_9 підтвердив належність йому паспорту серія НОМЕР_2 , пояснив, що цей паспорт він отримував у 2007 році в місті Кіровське Донецької області. Через те що, у 2014 році почалися бойові дії в Донецькій області він не встиг вклеїти фото. Далі ОСОБА_9 підтвердив, що в копії паспорту зазначено його місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 . Далі ОСОБА_9 підтвердив належність йому копії свідоцтва про постановку на облік фізичної особи в податковому органі окупаційної адміністрації - «Межрайонная инспекция Федеральной налоговой службы №4 по Донецкой Народной Республике»(мовою оригіналу), яке він отримував разом із російським паспортом та військовим квитком РФ, коли підписував контракт на проходження служби в ЗС РФ. Також ОСОБА_9 підтвердив належність йому заяв, зазначивши що цю заяву він підписав, коли підписував контракт на проходження військової служби в ЗС РФ 17.07.2024 року. Скан-копії оглянутих документів відображені у протоколі слідчої дії. 
		Диск з відеозаписом оглянутий у судовому засіданні. 
		Постановою від 20 вересня 2024 копії зазначених документів визнані речовими доказами. 
		       Відповідно до протоколу огляду від 21 жовтня 2024 року одягу, яким є футболка військовослужбовця ЗС РФ темно-зеленого кольору, штани військовослужбовця ЗС РФ темно-зеленого кольору у плямистому забарвленні, берці - ОСОБА_9 під час слідчої дії у присутності захисника пояснив, що зазначений одяг належать йому, одяг він отримав на полігоні під м.Феодосія АР Крим, на кишені штанів зазначено «КОС» - що є його позивним, берці передав йому чоловік сестри, який воював у лавах терористичних угрупувань ДНР у 2014 році. 
		Диск з відеозаписом слідчої дії оглянутий у судовому засіданні. Зміст слідчої дії в цілому відповідає змісту Протоколу слідчої дії та поясненням обвинуваченого, який після перегляду відеозапису підтвердив належність йому оглянутого під час слідчої дії одягу. 
		Постановою від 21 жовтня 2024 року одяг ОСОБА_9 визнаний речовим доказом. 
		Згідно Інформації, що міститься у базі даних Державного реєстру виборців, що міститься на оглянутому у судовому засіданні диску, отриманому відповідно до Протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 14 жовтня 2024 року, вбачається, що ОСОБА_9 , народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Хрестівка Горлівського району Донецької області, виборча адреса: АДРЕСА_3 , внесений до бази даних Державного реєстру виборців 15.07.2009 року. 
		       Протоколом огляду від 19 жовтня 2024 року під час слідчої дії оглянута наявна інформація на DVD-R диску, на якому маркером чорного кольору нанесено надпис «ВХ.15292454-ВБ від 11.10.2024», що є додатком до Протоколу тимчасового доступу до речей та документів від 18.10.2024, щодо фотографії паспорта громадянина України ОСОБА_9 НОМЕР_3 , що виданий Кіровським МВ ГУМВС України в Донецькій області 18 травня 2007 року та анкету-заяву громадянина України ОСОБА_9 о присоединении к Условиям и Правилам банковских услуг в Приватбанке (мовою оригіналу) від 6.02.2023 року та світлину з зображенням обличчя ОСОБА_9 ( при отриманні банківської картки). 
		       За змістом протоколу огляду від 20 вересня 2024 року під час слідчої дії була оглянута інформація, розміщена в Всесвітній мережі Інтернет щодо відомостей відносно « ІНФОРМАЦІЯ_4 » ( мовою оригіналу) за електронною адресою посилання « ІНФОРМАЦІЯ_5 », де наявні відомості про роки на службі бригади, приналежність, війни/битви, структура, озброєння, тощо. Також під час слідчої дії оглянуто сторінку з заголовком « ІНФОРМАЦІЯ_6 » (мовою оригіналу) за посиланням « ІНФОРМАЦІЯ_7 ». Також за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_8 у полі пошуку головного меню «Google» введено критерій пошуку у вигляді запису: «ІНФОРМАЦІЯ_9» - офіційний веб-ресурс бази «Единый государственный реестр юридических лиц РФ», з якої отримано виписку щодо реєстрації «Федерально-бюджетной учреждения «воинская часть 65384» . (мовою оригіналу)
		Копія виписки долучена до протоколу слідчої дії, оглянута у судовому засіданні. 
		       Відеозапис слідчої дії був відтворений у судовому у засіданні, зміст відеозапису в цілому відповідає змісту протоколу слідчої дії.
		       Отже, проведеним оглядом встановлено декілька основних відомостей щодо існування військової частини НОМЕР_1 РФ, а саме: історія її створення, відомості щодо структури військової частини та її озброєння, що дає підстави вважати, що така військова частина є складовою частиною збройних сил РФ, існує, активно веде свою діяльність, бійці даної військової частини приймають активну участь у бойових діях проти підрозділів Збройних сил України на території держави Україна.
		       Відповідно до протоколу огляду від 16 вересня 2024 року оглянуто публікації в мережі Інтернет, у яких відображена інформація щодо ОСОБА_9 за російськими реєстрами баз даних «Глаз Бога» та встановлено, що ОСОБА_9 за даними російських реєстрів зазначений в «ЖИТЕЛИ ДНР 2022» (мовою оригіналу) та має веб-сторінку у соціальній мережі «Одноклассники».
		       Відеозапис отриманої інформації, яка міститься на диску, що є додатком до Протоколу слідчої дії, був оглянутий у судовому засіданні.
		       За змістом Протоколу огляду від 25 вересня 2024 року оглянуто інформацію, розміщену у соціальній мережі «Інстаграм». У ході огляду сайту було виявлено відомості та встановлений особистий профіль користувача « ОСОБА_12 », в якому наявні світлини з зображенням особи обвинуваченого.
		       Відеозапис отриманої інформації, яка міститься на диску, що є додатком до Протоколу слідчої дії, був оглянутий у судовому засіданні.
		       Протоколом від 25 вересня 2024 року оглянуто інформацію, розміщену у мережі Інтернет, що стосується дійсності громадянства України у ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Під час слідчої дії в ході огляду офіційного сайту Державної міграційної служби України за адресою посилання: «ІНФОРМАЦІЯ_10», встановлено наявність електронних сервісів сайту, серед яких є сервіс під назвою: «Перевірка недійсних документів». Після переходу на вищевказаний сервіс, виявлено сервіс-послугу під назвою: «Перевірка недійсних документів», де є можливість перевірити документ, зокрема, паспорт громадянина України на його дійсність або недійсність. Так, після введення відповідних даних паспарту, що належить громадянину України ОСОБА_9 , в результаті перевірки виявлено наступну інформацію: «Документ: Паспорт громадянина України серія НОМЕР_2 - Інформація про визнання недійсним документ в базах даних ДМС відсутня», що вказує на дійсність даного паспорту. 
		       Відеозапис отриманої інформації, яка міститься на диску, що є додатком до Протоколу слідчої дії, був оглянутий у судовому засіданні.
		       Таким чином, проведеним оглядом встановлено відсутність відомостей щодо визнання недійсності паспорта громадянина України ОСОБА_9 . Отже, паспорт громадянина України ОСОБА_9 є дійсним, припинення громадянства України ОСОБА_9 у вигляді його втрати або виходу із громадянства не відбувалося, а тому на час скоєння інкримінованого злочину ОСОБА_9 був та на час ухвалення вироку є громадянином держави Україна. 
		Згідно Протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 18 вересня 2024 року свідок ОСОБА_13 з чотирьох наданих світлин схожих осіб чоловічої статті на світлині під № 2 за зовнішніми ознаками впізнав ОСОБА_9 , як особу, яку ним було узято в полон біля селища Роботине.
		        Відеозапис слідчої дії був відтворений у судовому засіданні. Зміст відеозапису слідчої дії в цілому відповідає змісту Протоколу слідчої дії. 
		       За змістом Протоколу огляду від 18 вересня 2024 року наявної інформації щодо мапи Запоріжжя з метою виявлення позицій щодо взяття громадянина України ОСОБА_9 в полон військовослужбовцями ЗСУ за участю свідка ОСОБА_13 , останній на мапі зазначив приблизне місце біля селища Роботине Пологівського району, де ОСОБА_9 було взято у полон.
		       Згідно Протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 18 вересня 2024 року свідок ОСОБА_14 з чотирьох наданих світлин схожих осіб чоловічої статті на світлині під № 2 за зовнішніми ознаками впізнав ОСОБА_9 , як особу яку було узято в полон біля селища Роботине.
		       Відеозапис слідчої дії був відтворений у судовому засіданні. Зміст відеозапису слідчої дії в цілому відповідає змісту Протоколу слідчої дії.
		       За змістом Протоколу огляду від 18 вересня 2024 року наявної інформації щодо мапи Запоріжжя з метою виявлення позицій щодо взяття громадянина України ОСОБА_9 в полон військовослужбовцями ЗСУ за участю свідка ОСОБА_14 , останній на мапі зазначив приблизне місце біля селища Роботине Пологівського району, де ОСОБА_15 було взято у полон.
		       Відеозапис слідчої дії був відтворений у судовому засіданні. Зміст відеозапису слідчої дії в цілому відповідає змісту Протоколу слідчої дії.
		       За змістом Протоколу огляду від 21 жовтня 2024 наявної інформації щодо мапи Запоріжжя з метою виявлення позицій щодо взяття громадянина України ОСОБА_9 в полон військовослужбовцями ЗСУ ОСОБА_9 в присутності свого захисника на мапі зазначив приблизне місце біля селища Роботине Пологівського району , де 23.08.2024 року він був узятий в полон військовослужбовцями ЗСУ.
		       Відеозапис слідчої дії був відтворений у судовому засіданні. Зміст відеозапису слідчої дії в цілому відповідає змісту Протоколу слідчої дії.
		       За змістом протоколу допиту від 18.09.2024 року зафіксованого за допомогою цифрової відеокамери та відтвореного у судовому засіданні, який використаний судом в якості доказу в порядку, передбаченому ч.11 ст.615 КПК України, свідок ОСОБА_13 зазначив, що він офіційно вступив до лав ЗСУ 26.02.2022 та у червні 2024 року був направлений на Запорізький напрямок, де виконував завдання, пов`язані зі спостереженням за противником за допомогою безпілотників та іншої техніки. У серпні 2024 року, він та його колега отримали наказ від командира щодо взяття в полон військовослужбовців ЗС РФ. Командир повідомив, що двоє російських військових зайшли на позиції українських сил і почали вести вогонь. Внаслідок цього українські сили оточили їх. Свідок разом із товаришами швидко вирушили до місця подій. Прибувши до населеного пункту Нова-Данилівка, вони помітили двох військовослужбовців ЗС РФ, які рухалися в їхньому напрямку. Він першим підбіг до одного з військовослужбовців, затримав його, а його побратими зафіксували другого. Після того як затримані були зв`язані, команда перевірила їхні особисті речі. Під час перевірки знайшли два годинники, ліхтарик та кілька папірців, які не становили загрози. Вони вирішили залишити ці предмети, оскільки нічого небезпечного не було виявлено. Проте усі речі, які могли б бути загрозливими, були викинуті. Затримані не мали документів, що підтверджували їх особу, і повідомили, що нещодавно були перекинуті на Запорізький напрямок. Вони також зазначили, що не знали, куди їх відправили, і дотримувалися наказів командування. Після затримання вони передали полонених для подальшого опрацювання інформації. 
		       За змістом протоколу допиту від 18 вересня 2024 року, зафіксованого за допомогою цифрової відеокамери та відтвореного у судовому засіданні, який використаний судом в якості доказу в порядку, передбаченому ч.11 ст.615 КПК України, свідок ОСОБА_14 зазначив, що в січні 2023 року вступив до лав Збройних Сил України. В травні 2023 року його підрозділ було направлено для виконання бойових завдань до Запорізької області. Його підрозділ займався розвідкою, включаючи візуальне спостереження та роботу з безпілотними комплексами. У середині серпня він отримав наказ з`явитися на командно-спостережний пункт батальйону. Тоді він дізнався, що їхній підрозділ знайшов двох російських військових, яким було запропоновано здатися. За допомогою гучномовця, який було закріплено на БПЛА, військовослужбовцям ЗС РФ було запропоновано здатися в полон. Російські військові прийняли це рішення, оскільки не могли вести бій. Вони слідкували за безпілотником, який вів їх у напрямку українських позицій. Це було найкращим і найменш небезпечним методом для забезпечення здачі. Вони підходили до українських сил без зброї, брудні та обпаленні. На одному з них були ознаки бойового ураження: на обличчі та руці. Він описав обох затриманих: молодший був приблизно 180 см з сивим волоссям, а старший, близько 50 років, був худим і нижчим. Після затримання він зв`язав їм руки, закрив обличчя і посадив у кузов автомобіля. По дорозі назад на командно-спостережний пункт їх обшукали на предмет зброї. Він знайшов у них кілька годинників і ліхтарик, після чого військовополонених ЗС РФ передали до відповідних органів.
		       Покази свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_13 логічні, послідовні відповідають показам самого обвинуваченого ОСОБА_9 та дослідженим доказам. З показів свідків вбачається, що ОСОБА_9 з другим російським військовим зайшли на позиції українських сил, розпочали вогонь по військовим ЗСУ, внаслідок оточення вирішили здатися в полон. 
		       Інших доказів в ході судового розгляду сторонами, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, визначених КПК України, враховуючи, що суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження створив їм необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, надано не було. Надані стороною обвинувачення документи: витяги з ЄРДР, постанови про визначення групи прокурорів та слідчих та зміни груп, постанову про об`єднання матеріалів досудових розслідувань , доручення про проведення слідчих (розшукових) дій виділення матеріалів провадження, запити щодо витребування документів, супровідні листи, тощо - які за своїм змістом не містять ознак доказів, але мають значення для вирішення кримінального провадження, колегія суддів в обґрунтування провини обвинуваченого не покладає; зазначені процесуальні документи засвідчують відповідність окремих проведених слідчих та процесуальних дій вимогам закону.
		       За результатами судового розгляду, колегія суддів за своїм глибоким внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом, оцінивши досліджені докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, прийшла до наступних висновків.
		       Наразі такий факт, як окупація певної території України та створення окупаційних адміністрацій є загальновідомим.
		       Водночас законодавчим органом влади, вживаються всі заходи щодо визнання, у тому числі і на міжнародному рівні РФ - державою-агресором. Так, зокрема Резолюцією Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй "Агресія проти України" A/RES/ES-11/1 від 2 березня 2022 року, визнано, що Росія вчинила агресію проти України, порушивши базові норми ООН, і якою від Російської Федерації вимагається припинити збройну агресію проти України, включаючи також деокупацію Криму та Донбасу, негайно, повністю та безумовно вивести всі свої збройні сили з території України в межах її міжнародно визнаних кордонів.
		       Також у проміжному рішенні Міжнародного суду Організації Об`єднаних Націй від 16 березня 2022 року, відповідно до якого на найвищому юридичному рівні констатовано факт вторгнення Росії на територію України, відзначаючи, що збройна агресія Російської Федерації розпочалася з неоголошених і прихованих вторгнень на територію України підрозділів збройних сил та інших силових відомств Російської Федерації, а також шляхом організації та підтримки терористичної діяльності, а 24 лютого 2022 року переросла в повномасштабне збройне вторгнення на суверенну територію України. Крім того, відповідними наказами Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України «Про затвердження Переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні)» м. Токмак, м. Молочанськ та м.Пологи є окупованою територією.
		       Оцінюючи письмові докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність доказів, з точки зору достатності та взаємозв`язку письмових доказів із показами свідків, колегія суддів вважає, що досліджені докази відповідають вимогам передбаченим ст. 85-87 КПК України, і в повному обсязі доводять вину обвинуваченого за наведених у вироку обставин.
		Сукупність досліджених доказів в цілому відповідає поясненням самого обвинуваченого  ОСОБА_9 щодо обставин скоєння злочину, доповнює та уточнює обставини, наведені у вироку, що встановленні судом . Так, наявність у ОСОБА_9 громадянства України підтверджена як копією паспорта України так і Протоколом огляду сайту Державної міграційної служби. Факт перебування ОСОБА_9 в збройних силах РФ на підставі укладеного контракту визнаний самим обвинуваченим, як відповідають Протоколу огляду від 21 жовтня 2024 року заяви до польового відділення Центрального банку РФ, яку він підписав разом з контрактом з метою зарахування обіцяних грошових надходжень за контрактом. Факт участі у бойових діях підтверджений відомостями щодо затримання ОСОБА_9 у формі, характерній військовослужбовцям РФ, безпосередньо у зоні бойових дій, де він був узятий в полон, що підтверджено показами свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_13 - військовослужбовцями ЗСУ, які виконуючий наказ командира, взяли обвинуваченого у полон на вогняних позиціях в с.Роботине Пологівського району. 
		       Порушень процесуального закону щодо відкриття кримінального провадження, його руху, повноважень сторони обвинувачення на всіх стадіях процесу колегію суддів не виявлено.
		Окрема увага, колегією суддів, приділена руху провадження в контексті перевірки належності доказів, які подала сторона обвинувачення. Процесуальні докази, наведені у вироку, прямо підтверджують той факт, що досліджені в судовому засіданні докази, які колегія суддів визнала належними та допустимими, зібрані у встановленому законом порядку та жодного сумніву у своїй законності та правдивості не викликають. Відтак, подані стороною докази збиралися стороною обвинувачення в належний спосіб.
		       Судом не встановлено таких доказів, на яких ґрунтується доказування вини обвинуваченого ОСОБА_9 що були б отримані внаслідок істотного порушення прав і свобод людини, та не встановлено підстав, які б призвели до визнання їх недопустимими.
		       Отже, судом не встановлено даних, які б свідчили, що зібрані докази по даному кримінальному провадженню отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод обвинуваченого через допущені порушення кримінального процесуального закону у ході досудового розслідування, і оцінивши докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, колегія суддів дійшла висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_9 у вчиненні злочину, за наведених у вироку обставин, доведена у повному обсязі.
		       При цьому, на своє глибоке переконання, колегія суддів вважає, що ОСОБА_9 безумовно усвідомлював факт окупації та агресії з боку РФ, наявності збройного конфлікту з державою Україна та введеного воєнного стану, свої дії здійснював свідомо, умисно, добровільно, за власним волевиявленням. Суду не надано жодного доказу, що ОСОБА_9 здійснив перехід на бік ворога під безпосереднім впливом або фізичного примусу, внаслідок якого не міг керувати своїми вчинками (йдеться про катування - в розумінні ст. 127 КК, тобто спричинення сильного фізичного болю, побої, мучення тощо з певною метою); або психічного примусу, за сукупності таких умов: такі дії цієї особи були необхідними для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожувала їй чи охоронюваним законом правам її або інших осіб, або суспільним інтересам чи інтересам держави; саме цю небезпеку в даній обстановці не можна було усунути іншими засобами та при цьому не було спричинено більш значної шкоди, ніж відвернена шкода; або, хоча шкода була і більш значною, але внаслідок сильного душевного хвилювання, викликаного небезпекою, особа не могла оцінити відповідність заподіяної шкоди цій небезпеці. Шкала видів заподіяної шкоди відсутня та не доведена суду, але колегія суддів переконлива в тому, що шкода життю людини завжди є більш значною, ніж шкода, не пов`язана з посяганням на життя людини; при цьому життя однієї людини не може цінуватися вище, ніж життя іншої.
		       Правові підстави вважати, що встановлені обставини вчинення ОСОБА_9 зазначених вище дій не є кримінальним правопорушенням, у колегії суддів відсутні. Лише самого факту добровільного перебування громадянина України у складі армії держави-агресора РФ, на лінії бойових дій (вогняних позицій), які остання веде проти держави Україна, вчинення супротиву бійцям ЗСУ вже достатньо для кваліфікації дій за ст. 111 КК України, адже суспільна небезпечність таких дій є цілком очевидною, а самі дії такої особи є нічим іншим, ніж перехід на бік ворога в період збройного конфлікту в умовах воєнного стану, які, вочевидь, завдають значної шкоди як суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, так і обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України.
		       При цьому, колегія суддів зауважує, що мотив вчиненого жодним чином не впливає на кваліфікацію діяння, оскільки мета і мотив злочину - це факультативні ознаки суб`єктивної сторони злочину, які вимагають свого встановлення лише у тих випадках, коли про це прямо зазначено у законі (в диспозиції статті Особливої частини КК) або коли вони однозначно випливають із змісту злочину.
		       Також колегія суддів враховує і те, що обвинувачений ОСОБА_9 , маючи достатній рівень освіти, спеціальних знань і життєвого досвіду, не міг не розуміти незаконності вчинених ним дій та можливості завдання своїми умисними діями шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України, між тим, заходів, спрямованих на виїзд з тимчасово окупованої території України, обвинувачений не вживав та за власним волевиявленням перейшов на бік ворога під час воєнного стану.
		       Отже, на глибоке переконання колегії суддів, сукупність зазначених обставин дає підстави стверджувати про свідомий вибір, власне волевиявлення, стійкість поглядів та добровільність дій обвинуваченого ОСОБА_9 , який будучи радикально та негативно налаштованим до законної влади в Україні, добровільно перейшов на бік ворога в період збройного конфлікту, в умовах воєнного стану, підписав контракт з міністерством оборони РФ про проходження військової служби в збройних силах Російської Федерації, в подальшому вступив до лав 291-го гвардійського мотострілецького орденів ОСОБА_11 і ОСОБА_16 полку тактичного формування Сухопутних військ РФ (в/ч № НОМЕР_1 ), в подальшому, будучи військовослужбовцем ЗС держави-агресора РФ, був передислокований до так званої «зони проведення спеціальної військової операції», а фактично на територію суверенної держави Україна до тимчасово окупованих територій Запорізької області, де, приймав безпосередню участь у бойових діях проти підрозділів Збройних сил України, під час яких, 23.08.2024 і був взятий у полон поблизу с. Роботине, Пологівського району, Запорізької області. 
		       Також колегія суддів враховує той факт, що стороною захисту не надано суду жодного доказу, який міг би виправдати  ОСОБА_9 та спростувати обставини, вчиненого ним кримінального правопорушення, які колегія суддів вважає встановленими.
		Отже, колегія суддів приходить до висновку, що своїми умисними діями ОСОБА_9 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.111 КК України, а саме державну зраду, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України шляхом переходу на бік ворога в період збройного конфлікту, вчинене в умовах воєнного стану, у скоєнні якого суд визнає його винуватим.
		       Відповідно до вимог ст.65 КК України, яка передбачає загальні засади призначення покарання і через які реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, суд, призначаючи покарання у кожному конкретному випадку має дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винуватого та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Призначене покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
		       При обранні виду та розміру покарання, колегія суддів враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке у відповідності до ст.12 КК України відносяться до особливо тяжких злочинів, сукупність усіх характеризуючих даних обвинуваченого, характер та ступінь його суспільної небезпеки.
		        ОСОБА_9 на обліках у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, раніше до кримінальної відповідальності не притягався, на утриманні неповнолітніх дітей не має.
		       Обставини, які пом`якшують покарання або обтяжують покарання ОСОБА_9 та відповідно до ст.ст. 66, 67 КК України - відсутні.
		       Оцінюючи відсутність обставини, що пом`якшує покарання у вигляді щирого каяття, колегія суддів зауважує, що щире каяття - це обставина, яка відображає психічний стан особи, яка вчинила злочин і передбачає глибокі внутрішні переживання особою того, що сталося, моральне засудження своєї злочинної поведінки, почуття сорому, докорів сумління і готовність нести кримінальну відповідальність. Щире каяття проявляється у самозасудженні особою вчиненого злочину, його наслідків, прагненні усунути нанесену шкоду та рішенні не вчиняти більше злочинів. При цьому, поняття «щире каяття» не є тотожним поняттям до визнання вини (визнання особою факту вчинення нею злочину), як про це стверджувала сторона захисту. Колегія суддів на своє глибоке переконання вважає, що визнання ОСОБА_9 вини у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, було вимушеним під тиском вагомих доказів його винуватості, а його поведінка не свідчить про щирий жаль з приводу вчинених дій, їх осуд та будь-яких суттєвих позитивних змін у соціальних орієнтацій, які знижують ступінь його небезпечності, останній, будучи громадянином України, не бажає понести та відбути покарання у закладах позбавлення волі на території України, прагне бути обміняним як військовополонений, при цьому висловлюючи певний сумнів щодо подальшої участі у бойових діях у складі ЗС РФ.        Приймаючи до уваги характер, ступінь тяжкості та суспільну небезпеку скоєного ОСОБА_9 кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, відсутність пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин, з урахуванням думки прокурора, колегія суддів вважає, за можливе призначити обвинуваченому покарання у вигляді позбавлення волі строком у межах санкції статті, за якою кваліфіковані його дії з призначенням додаткового покарання у виді конфіскації майна.
		       Підстав для застосування положень ст.69 КК України колегія суддів не вбачає. Таке покарання на переконання колегії суддів буде необхідним та достатнім для виправлення та ресоціалізації ОСОБА_9 та свідомого відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства; повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві та попередження вчинення ним кримінальних правопорушень.
		       Запобіжний захід на досудовому слідстві обвинуваченому не обирався.
		       Відповідно до ч.5 ст.72 КК України, попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті.
		       Згідно ч.1 ст.1 Закону України "Про попереднє ув`язнення", попереднє ув`язнення є запобіжним заходом, який у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, застосовується щодо підозрюваного, обвинуваченого (підсудного) та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили.
		       За приписами ч.6 ст.4 даного Закону, під час дії воєнного стану в Україні у зв`язку з неможливістю доставлення військовополонених безпосередньо до табору для тримання військовополонених, з метою забезпечення їхнього життя та здоров`я такі особи можуть тимчасово перебувати у дільницях для тримання військовополонених, утворених у слідчих ізоляторах Державної кримінально-виконавчої служби України.
		       Такі висновки узгоджуються із положеннями ч.2 ст.103 Женевської конвенції про поводження з військовополоненими, згідно з якими будь-який період перебування військовополоненого під вартою в очікуванні суду віднімають від загального строку покарання, призначеного військовополоненому, та беруть до уваги під час винесення вироку.
		Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, запобіжний захід відносно ОСОБА_9 під час досудового розслідування та судового провадження не застосовувався, однак останній був взятий в полон 23.08.2024 року, 24 серпня 2024 року був доставлений ДУ «Запорізький слідчий ізолятор», де утримується на час ухвалення вироку в очікуванні суду, тому строк відбування покарання, призначеного ОСОБА_9 за даним вироком, слід рахувати з 24 серпня 2024 року.
		Цивільний позов не заявлявся.
		Процесуальні витрати по справі відсутні.
		Арешт на майно на досудовому слідстві накладений не був.
		Доля речових доказів підлягає вирішенню в порядку ст. 100 КПК України.
		       Керуючись ст.ст. 349, 368, 370, 374, 376 КПК України, колегія суддів -
		УХВАЛИЛА:
		Визнати винуватим ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України та призначити йому покарання - у вигляді 15 (п`ятнадцяти) років позбавлення волі, з конфіскацією усього належного йому на праві приватної власності майна.
		       Строк відбуття покарання ОСОБА_9 слід обчислювати з 24 серпня 2024 року. 
		       Речові докази: копію паспорту громадянина ОСОБА_9 , копію свідоцтва про народження,  копію свідоцтва федеральної податкової служби РФ про постановку на облік фізичної особи в податковому органі, копію виписки з центрального банку РФ, футболку та штани військовослужбовця РФ, берці, що передані на відповідальне зберігання до камери речових доказів УСБУ в Запорізькій області - знищити.
		       Копію вироку після проголошення негайно вручити учасникам справи.
		       Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду протягом 30 діб з моменту його проголошення.
		Головуючий суддя :                                         ОСОБА_1 
		Члени колегії :
		Суддя:                                                 ОСОБА_2 
		 
		Суддя:                                                 ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...