Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 211/2401/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 28.02.2025. Забезпечено надання загального доступу: 03.03.2025.
Дата набрання законної сили: 19.02.2025
Номер судового провадження: 61-10797ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		19 лютого 2025 року
		м. Київ                                                                                            
		 
		справа № 211/2401/19
		провадження № 61-10797св24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Крата В. І.,
		суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І., 
		 
		учасники справи:
		позивач -  ОСОБА_1 ,
		відповідач - Акціонерне товариство «Українська залізниця»,
		 
		розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу  ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , на постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 липня 2024 року у складі колегії суддів: Тимченко О. О., Агєєва О. В., Корчистої О. І.,
		Історія справи
		Короткий зміст позовних вимог
		У травні 2019 року  ОСОБА_1  звернувся з позовом до Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», назву якого було змінено на Акціонерне товариство «Українська залізниця» (далі - АТ «Українська залізниця») про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.
		Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 працював машиністом електровоза в структурному підрозділі Криворізького локомотивного депо (ТЧ-2 Кривий Ріг) РФ «Придніпровської залізниці» АТ «Українська залізниця».
		12 лютого 2019 року на станції Нікополь за його участю трапилась транспортна подія, внаслідок якої було здійснено проїзд забороненого показання вихідного світлофора Н1 електровозом ВЛ8-450 з поїздом № 2337.
		01 березня 2019 року наказом № 165/тчпозивача відсторонено від роботи з 02 березня2019 року. Зазначений випадок класифіковано як інцидент.
		12 березня 2019 року наказом № 139/Н позивачапозбавлено посвідчення машиніста електровоза.
		З 12 лютого 2019 року позивач не працює, тому 01 березня 2019 рокута 14 березня2019 року він звертавсяіз заявою до в. о.начальника Криворізького локомотивного депо щодо ознайомлення з графіком його роботи.
		27 березня2019 року позивач через засоби поштового зв`язкувідправив на ім`я в. о. начальника Криворізького локомотивного депо заявупро переведення його помічником машиніста, а 02 квітня 2019 рокуотримав повідомлення з пропозицією продовжити роботу в нових умовах, з переліком вакансій. Того ж дня він погодився на вакансію помічника машиніста електровоза, звернувшись із відповідною заявою, однак, незважаючи на його згоду щодо продовження роботи в нових умовах на посаді помічника машиніста електровоза, позивач був звільнений наказом від 18 квітня 2019 року № 229/ос за пунктом 2 статті 40 КЗпП України.
		Зазначав, що він письмово не відмовлявся від запропонованої посади, а навпаки двічі надав своюзгоду, про що свідчать його заяви.
		Крім того, розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктом 2 статті 40 КЗпП України, може бути проведено лише за попередньою згодою профспілкового органу первинної профспілкової організації, членом якої він є, однак таке розірвання було здійснено без згоди профспілки. Крім того, відповідач не запросив представника профспілки на оперативну нараду, не надавпрофспілці матеріалиоперативної нарадидля ознайомлення. Наказ № 139/п не містить повідомлення, за яким графіком змінності він повинен був працювати у відповідності до вимог статей 57, 58, 59, 60 КЗпП України, тому в зв`язку з відсутністю графіка роботи він з 12 лютого 2019 року не працює.
		Позивач, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:
		скасувати наказ від 18 квітня 2019 року № 229/с про звільнення ОСОБА_1 ;
		поновити ОСОБА_1 на посаді машиніста електровоза в оборотному локомотивному депо Нікополь структурного підрозділу «Криворізьке локомотивне депо РФ «Придніпровської залізниці» АТ «Українська залізниця»;
		стягнути з АТ «Українська залізниця» середній заробіток за час вимушеного прогулу з 18 квітня 2019 року (дати звільнення) до дня винесення судом рішення.
		Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
		Справа переглядалася судами неодноразово.
		Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 серпня 2019 року, яке залишене без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 19 листопада 2019 року, позов ОСОБА_1 задоволено.
		Скасовано наказ № 229/ос від 18 квітня 2019 року «Про звільнення ОСОБА_1 », поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді машиніста електровоза оборотного локомотивного депо Нікополь в Регіональній філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» в особі Структурного підрозділу Криворізького локомотивного депо.
		Стягнено з Регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» в особі Структурного підрозділу Криворізького локомотивного депо на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 19 квітня 2019 року по 05 серпня 2019 року включно, в сумі 48 016,89 грн без утримання податку на доходи фізичних осіб і інших обов`язкових платежів.
		Стягнено з Регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» в особі Структурного підрозділу Криворізького локомотивного депо до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір в сумі 1 536,80 грн.
		Допущено негайне виконання судового рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за місяць.
		Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 жовтня 2022 року касаційну скаргу Регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця», подану адвокатом Галагур З. А., задоволено частково.
		Рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 серпня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 листопада 2019 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Постанова касаційного суду мотивована тим, що позивач з метою вирішення трудового спору пред`явив позов до РФ «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця», яка не має статусу юридичної особи. Належним відповідачем у цій справі є АТ «Українська залізниця», яке повинне брати участь у справі, в тому числі, і через керівника відокремленого підрозділу. Проте, в порушення вимог наведеної правової норми суд першої інстанції не вирішив питання про склад осіб, які мають брати участь у справі, а апеляційний суд на зазначені порушення закону уваги не звернув.
		Ухвалою Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 лютого 2023 року клопотання представника позивача задоволено, замінено первісного відповідача - РФ «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця», належним відповідачем - АТ «Укрзалізниця»; прийнято уточнену позовну заяву ОСОБА_1 до АТ «Українська залізниця» про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.
		Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 листопада 2023 року у складі судді Юзефовича І. О. позов ОСОБА_1 до АТ «Українська залізниця» про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу задоволено частково.
		Скасовано наказ № 229/ос від 18 квітня 2019 року «Про звільнення ОСОБА_1 », поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді машиніста електровоза оборотного локомотивного депо Нікополь в Регіональній філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» в особі Структурного підрозділу Криворізького локомотивного депо.
		В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.
		Стягнено з АТ «Українська залізниця» на користь держави судовий збір у сумі 1 536,80 грн.
		Рішення суду мотивоване тим, що:
		12 лютого 2019 року на станції Нікополь за участю ОСОБА_1 (машиніста електровозу) трапилась транспортна подія. 01 березня 2019 року позивача було відсторонено від роботи з 02 березня 2019 року. 12 березня 2019 року позивача позбавлено посвідчення машиніста електровоза. 27 березня 2019 року та 02 квітня 2019 року ОСОБА_1 надав згоду на переведення його на посаду помічника машиніста електровозу, на яку відповідач не відреагував та безпідставно звільнив позивача через два тижні після згоди ОСОБА_1 на запропоновані посади, за наявності відмови профспілкового комітету у надані згоди на звільнення, у зв`язку з виявленою невідповідністю займаній посаді внаслідок недостатньої кваліфікації та його відмовою від переведення на іншу роботу;
		з огляду на те, що відповідач під час звільнення ОСОБА_1 з посади машиніста електровоза допустив порушення трудового законодавства, суд вважав, що заявлені вимоги в частині скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі позивача підлягають задоволенню. При новому розгляду справи суд першої інстанції вважав за необхідне повторно поновити позивача на роботі, хоча й відповідачем було надано копію наказу № 675/ОС від 16 жовтня 2019 року «Про поновлення на роботі за рішенням суду», яким було скасовано оспорюваний наказ про звільнення позивача та було поновлено ОСОБА_1 на посаді, оскільки постановою колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного суду від 05 жовтня 2022 року рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області по вказаній справі від 05 серпня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 листопада 2019 року скасовано, вказану цивільну справу направлено на новий розгляд до Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу;
		суд першої інстанції відмовив у стягненні з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 19 квітня 2019 року до 05 серпня 2019 року, оскільки відповідачем з 19 квітня 2019 року поновлено ОСОБА_1 на посаді та на підставі рішення Довгинцівським районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 вересня 2019 року у цій справі позивачу було виплачено суму в розмірі 48 016,89 грн за час вимушеного прогулу;
		суд також відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за період з 06 серпня 2019 року по день ухвалення рішення у справі, оскільки позивача було поновлено на роботі з 19 квітня 2019 року, після ухвалення рішення щодо його поновлення на роботі він мав стати до роботи. Доказів того, що у спірний період були порушені права позивача ОСОБА_1 та його представниками суду не надано. Крім того, представником позивача ОСОБА_3 у судовому засіданні було заявлено, що позивач наразі не працює на підприємстві відповідача, оскільки звільнився. Але доказів даного факту не було надано ані стороною позивача, ані стороною відповідача.
		Короткий зміст оскарженої постанови суду апеляційної інстанції
		Постановою Дніпровського апеляційного суду від 02 липня 2024 року апеляційні скарги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 , та АТ «Українська залізниця» задоволено частково.
		Рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 листопада 2023 року скасовано.
		Закрито провадження у цивільній справі № 211/2401/19 за позовом ОСОБА_1 до АТ «Українська залізниця» про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.
		Постанова суду мотивована тим, що оскільки наказ № 229/ОС від 18 квітня 2019 року про звільнення ОСОБА_1 з посади машиніста електровоза скасований, ОСОБА_1 був поновлений на роботі наказом відповідача № 675/ОС від 16 жовтня 2019 року, про що внесено відповідний запис в трудову книжку, 12 грудня 2019 року отримав середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв`язку з незаконним звільненням, тому відсутній предмет спору.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		У липні 2024 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу за підписом представника ОСОБА_2 , в якій просить постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 липня 2024 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд залишив поза увагою, що:
		            постановою Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у цій справі від 05 серпня 2019 року, яким скасовано наказ про звільнення позивача та поновленого його на роботі, скасовано, вказану цивільну справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції для подальшого вирішення предмету спору. Тому суд першої інстанції 16 листопада 2023 року правомірно скасував оскаржений наказ № 229/ОС від 18 квітня 2019 року про звільнення ОСОБА_1 з посади машиніста електровоза та поновив позивача на роботі; 
		відповідач не виконав рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 05 серпня 2019 року у справі № 211/2401/19 щодо фактичного допуску ОСОБА_1 до виконання попередніх обов`язків машиніста електровозу; 
		роботодавець із власної ініціативи без законних підстав не надав можливість позивачу пройти атестацію відповідно до Положення про дисципліну працівників залізничного транспорту, скласти відповідні іспити, пов`язані із рухом поїздів та після поновлення на роботі відсторонив позивача від неї. ОСОБА_1 практично не зміг реалізувати своє право громадянина України передбачене статтею 43 Конституції України на працю;
		відповідач, в порушення статті 124 Конституції України, статті 18 ЦПК України не виконав рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 листопада 2023 року про негайне виконання судового рішення в частині поновлення на роботі.
		Позиція інших учасників справи
		У вересні 2024 року АТ «Українська залізниця» подало відзив на касаційну скаргу за підписом представника ОСОБА_4 , в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення.
		Відзив на касаційну скаргу мотивований тим, що рішенням суду від 05 серпня 2019 року у справі № 211/2401/19  позивач був поновлений на роботі. Враховуючи позбавлення ОСОБА_1 права керування локомотивом та неможливістю в зв`язку з цим допустити його до роботи, пов`язаної з керуванням локомотива, відповідачем одночасно з наказом про поновлення на роботі цілком правомірно видано наказ про відсторонення його від роботи. Вказаний наказ оспорювався (справа № 211/7973/19), але був залишений в силі. Суд першої інстанції визнав, що позовні вимоги були виконані, але повторно поновив ОСОБА_1 на роботі.
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		Ухвалою Верховного Суду від 05 серпня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано справу з суду першої інстанції.
		У вересні 2024 року матеріали цивільної справи № 211/2401/19 надійшли до Верховного Суду.
		Ухвалою Верховного Суду від 27 листопада 2024 року справу призначено до судового розгляду.
		Межі та підстави касаційного перегляду
		Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
		В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
		В ухвалі Верховного Суду від 05 серпня 2024 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження, оскільки касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України (порушення норм процесуального права).
		Фактичні обставини
		Суди встановили, що ОСОБА_1 працював машиністом електровозу в оборотному локомотивному депо Нікополь Структурного підрозділу Криворізького локомотивного депо (ТЧ-2 Кривий Ріг), Регіональної філії «Придніпровської залізниці» ПАТ «Українська залізниця».
		12 лютого 2019 року на станції Нікополь за участю ОСОБА_1 трапилась транспортна подія, внаслідок якої було здійснено проїзд забороненого показання вихідного світлофора Н1 електровозом ВЛ8-450 з поїздом № 2337 із наступних розрізом стрілочного переводу № 2 на колії 1А без сходження з рейок рухомого складу.
		01 березня 2019 року наказом № 165 /тч позивача було відсторонено від роботи з 02 березня 2019 року, вищезазначений випадок, класифіковано як інцидент.
		12 березня 2019 року наказом № 139/Н ОСОБА_1 позбавлено посвідчення машиніста електровоза.
		Відповідно до заяв позивача від 27 березня 2019 року та 02 квітня 2019 року, останній просив перевести його на посаду помічника машиніста електровозу ТД Нікополь.
		Відповідно до листа-звернення відповідача № 424 від 02 квітня 2019 року, підписаного в.о. начальника депо ОСОБА_5, підприємство звернулось до голови первинної профспілкової організації Вільної профспілки залізничників України Криворізького локомотивного депо ОСОБА_3 з проханням надати згоду на звільнення ОСОБА_1 
		11 квітня 2019 року за вих. №69 голова ППО ВПЗУ КЛД ОСОБА_3 на зазначений вище лист-звернення № 424 від 02 квітня 2019 року надав відповідачу відповідь про те, що профспілковий комітет на засіданні прийняв рішення не давати згоди на звільнення машиніста електровоза ОСОБА_1 , обґрунтувавши свою відмову тим, що у листі-зверненні відсутні докази відмови ОСОБА_1 від переведення на іншу роботу та вагомих причин для застосування такого дисциплінарного стягнення як звільнення за пунктом 2 статті 40 КЗпП України, відсутності копій документів, на які посилався підписант у мотивувальній частині звернення, невідповідності дійсності інформації щодо незгоди ОСОБА_1 перевестись на іншу роботу.
		18 квітня 2019 року у зв`язку з невідповідністю займаній посаді внаслідок недостатньої кваліфікації пунктом 2 статті 40 КЗпП України позивач був звільнений.
		Відповідно до наказу № 675/ОС від 16 жовтня 2019 року «Про поновлення на роботі за рішенням суду» відповідач скасував наказ № 229/ос від 18 квітня 2019 року «Про звільнення ОСОБА_1 », поновивши його на посаді машиніста електровоза оборотного локомотивного депо Нікополь в Регіональній філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» в особі Структурного підрозділу Криворізького локомотивного депо з 19 квітня 2019 року.
		Позиція Верховного Суду
		Для приватного права апріорі є притаманною така засада як розумність.
		Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 16 червня 2021 року в справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі № 209/3085/20, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року в справі № 519/2-5034/11).
		Суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, зокрема, якщо відсутній предмет спору (пункт 2 частини першої статті 255 ЦПК України).
		Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення. Відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб. Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.
		При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
		У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20 (провадження № 61-3438сво21) зазначено, що:
		«предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.
		Відповідно до правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 13/51-04, провадження № 12-67гс19, прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання. Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
		З огляду на підхід, який Велика Палата Верховного Суду застосувала у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 13/51-04, провадження № 12-67гс19, слід відступити від висновку, сформульованого у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів: Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 456/647/18, провадження № 61-2018св19; Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 травня 2020 року у справі № 686/20582/19, провадження № 61-1807св20; Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09 вересня 2020 року у справі № 750/1658/20, провадження № 61-9658св20, конкретизувавши цей висновок так, що закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України можливе, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення».
		Цивільним процесуальним законом визначені процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, що полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду. Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів вказує на те, що в цілях застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного цивільного суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об`єднаної палати, палати й колегії суддів Касаційного цивільного суду (див., зокрема, постанови Верховного суду від 13 лютого 2019 року у справі № 130/1001/17 (провадження № 51-7588км18), від 18 січня 2021 року у справі № Б-23/75-02 (н.р.Б-7346/2-19), від 29 вересня 2021 року у справі № 166/1222/20 (провадження № 61-9003св21), від 17 січня 2024 року в справі № 932/9029/23 (провадження № 61-16072св23), від 19 лютого 2024 року в справі № 32/3602/22 (провадження № 61-7598св23)).
		Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 367 ЦПК України).
		У справі, що переглядається:
		у травні 2019 року  ОСОБА_1 звернувся з позовом до АТ «Українська залізниця» про скасування наказу про звільнення, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу;
		рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 серпня 2019 року, яке залишене без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 19 листопада 2019 року, позов ОСОБА_1 задоволено. Скасовано наказ звільнення ОСОБА_1 , поновлено ОСОБА_1 на роботі, стягнено середній заробітко за час вимушеного прогулу;
		постановою Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 серпня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 листопада 2019 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції;
		у січні 2023 року  ОСОБА_1 уточнив позовні вимоги, просив визнати незаконним та скасувати наказ про звільнення, поновити на роботі та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу;
		при задоволенні позову в частині поновлення на роботі суд першої інстанції вважав за необхідне повторно поновити позивача на роботі, хоча й відповідачем було надано копію наказу № 675/ОС від 16 жовтня 2019 року «Про поновлення на роботі за рішенням суду», яким було скасовано оспорюваний наказ про звільнення позивача та було поновлено ОСОБА_1 на посаді, оскільки постановою колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного суду від 05 жовтня 2022 року рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області по вказаній справі від 05 серпня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 листопада 2019 року скасовано, вказану цивільну справу направлено на новий розгляд до Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу;
		апеляційний суд закрив провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України, вказавши, що наказ № 229/ОС від 18 квітня 2019 року про звільнення ОСОБА_1 з посади машиніста електровоза скасований, ОСОБА_1 був поновлений на роботі наказом відповідача № 675/ОС від 16 жовтня 2019 року про що внесено відповідний запис в трудову книжку, 12 грудня 2019 року отримав середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв`язку з незаконним звільненням, що свідчить про відсутність предмету спору;
		апеляційний суд не врахував, що:  
		наказ № 675/ОС від 16 жовтня 2019 року «Про поновлення на роботі за рішенням суду», яким відповідач скасував наказ № 229/ос від 18 квітня 2019 року «Про звільнення ОСОБА_1 », поновивши його на посаді машиніста електровоза оборотного локомотивного депо Нікополь в Регіональній філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» в особі Структурного підрозділу Криворізького локомотивного депо з 19 квітня 2019 року, прийнятий на виконання рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 серпня 2019 року;
		рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 серпня 2019 року, на підставі якого позивача поновлено на роботі, скасовано постановою Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року. Тому немає підстав і для закриття провадження в справі відповідно до пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України, оскільки спір між сторонами існує.
		З огляду на викладене, апеляційний суд помилково закрив провадження у справі, тому постанову апеляційного суду слід скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, дають підстави для висновку, що постанова апеляційного суду прийнята без додержання норм процесуального права. Таким чином, касаційну скаргу необхідно залишити задовольнити частково, постанову суду апеляційної інстанції скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		УХВАЛИВ:
		Касаційну скаргу  ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , задовольнити частково.
		Постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 липня 2024 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		З моменту ухвалення постанови суду касаційної інстанції постанова Дніпровського апеляційного суду від 02 липня 2024 року втрачає законну силу.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Головуючий                                                                  В. І. Крат
		Судді:                                                                            Д. А. Гудима
		І. О. Дундар
		Є. В. Краснощоков
		П. І. Пархоменко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...