Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 333/301/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 28.02.2025. Забезпечено надання загального доступу: 28.02.2025.
Дата набрання законної сили: 25.02.2025
Номер судового провадження: 61-15607ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА                                                     
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                                 
		 
		25 лютого 2025 року
		м. Київ
		 
		справа № 333/301/23
		провадження № 61-15607св24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., 
		Шиповича В. В.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - Публічне акціонерне товариство «Мотор Січ»,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу  ОСОБА_1 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 14 березня 2024 року у складі судді Кулик В. Б. та постанову Запорізького апеляційного суду від 16 жовтня 
		2024 року у складі колегії суддів: Трофимової Д. А., Кухаря С. В., Онищенка Е. А.
		Короткий зміст позовних вимог 
		1.            У січні 2023 року ОСОБА_1  звернулася до Комунарського районного суду м. Запоріжжя з позовом до публічного акціонерного товариства «Мотор Січ» (далі - ПАТ «Мотор Січ») про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку, який в подальшому уточнила.
		2.            Позов обґрунтовувала тим, що наказом № 1603 від 06 листопада 
		2018 року її було прийнято на роботу на посаду інженера-технолога Управління Головного металурга ПАТ «Мотор Січ», де вона працювала провідним інженером-технологом в Бюро металографічних досліджень.
		3.            03 січня 2023 року наказом № 9/к від 03 січня 2023 року її було звільнено у зв`язку зі скороченням чисельності персоналу на підставі пункту 1 
		статті 40 КЗпП України.
		4.            Вважає, що при звільненні не було враховано її переважне право залишитися на попередньому місці роботи у зв`язку із вищою кваліфікацією, досвідом, розумінням напрямків робіт металургійної машинобудівельної галузі, сумлінним виконанням своїх обов`язків, високою працездатністю, 
		а також у зв`язку із тим, що вона знаходиться в тяжкому матеріальному становищі.
		5.            Посилаючись на зазначені обставини, просила суд поновити її на роботі на посаді провідного інженера-технолога Бюро металографічних досліджень Управління Головного металурга ПАТ «Мотор Січ» та стягнути з ПАТ «Мотор Січ» на її користь середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 04 січня 
		2023 року по час поновлення на роботі.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		6.            Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 14 березня 2024 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
		7.            Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, що відповідачем дотримано вимоги чинного трудового законодавства України при звільненні позивача з підстав, визначених пунктом 1 частини першої 
		статті 40 КЗпП України.
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		8.            Постановою Запорізького апеляційного суду від 16 жовтня 
		2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
		9.            Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 14 березня 
		2024 року залишено без змін.
		10.         Апеляційний суд погодився із висновками суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1 , оскільки останню було законно звільнено на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України. Апеляційний суд не встановив порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення.
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 
		11.         У листопаді 2024 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 .
		12.         Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 24 грудня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи та надано строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		13.         У касаційній скарзі  ОСОБА_1 ,посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, за результатами розгляду справи ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
		14.         Підставою касаційного оскарження заявник зазначає порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, а саме необґрунтоване відхилення судами попередніх інстанцій клопотання; встановлення обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
		15.         Касаційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції необґрунтовано відмовлено у клопотанні про дослідження доказів, виклик та допит свідків.
		16.         Крім того, суди встановили обставини у справі на підставі неправдивих свідчень викликаних та допитаних у судовому засідання свідків та незаконних документів, наданих до суду в якості доказів.
		17.         Додатково звертає увагу, що судами під час вирішення спору не враховане її переважне право на залишення на посаді провідного інженера, 
		а також зауважує на помилковості висновків апеляційного суду з приводу виключного права роботодавця на визначення продуктивності праці працівників.
		Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу 
		18.         У січні 2025 року до Верховного Суду надійшов відзив ПАТ «Мотор Січ» на касаційну скаргу  ОСОБА_1 , у якому вказано, що оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги щодо порушення відповідачем процедури звільнення не заслуговують на увагу, оскільки звільнення ОСОБА_1 у зв`язку зі скороченням чисельності персоналу проведена у чіткій відповідності до вимог чинного законодавства.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		19.         Наказом № 1603 від 06 листопада 2018 року ОСОБА_1 прийнята на посаду інженера-технолога Управління Головного металурга ПАТ «Мотор Січ»та працювала провідним інженером-технологом в Бюро металографічних досліджень.
		20.         На виконання вимог наказу № 281 від 19 жовтня 2022 року «Про реорганізацію» у зв`язку із необхідністю змін в організації виробництва праці, виданим директором Богуслаєвим В. А. , головним металургом Клочихіним В. В. видано наказ № 202 від 26 жовтня 2022 року про створення комісії та доведено завдання щодо скорочення 17 штатних одиниць.
		21.         Протоколом № 2 від 03 листопада 2022 року на засіданні комісії Управління головного металурга по структурній реорганізації визначено скорочення штатних одиниць та працівників, що підлягають вивільненню згідно з наказом по підприємству № 281 від 19 жовтня 2022 року, зокрема, прийнято рішення скоротити штатну посаду провідного інженера-технолога ТБ термообробки, при скороченні якої вивільняється провідний інженер-технолог ОСОБА_1 . 
		22.         Зазначеним протоколом зафіксовано перелік штатних одиниць Управління головного металурга, які підлягають скороченню. Посада «Провідного Інженера-технолога ТБ термообробки» наявна у переліку штатних посад, які підлягають скороченню. Зазначену посаду обіймала ОСОБА_1 
		23.         03 листопада 2022 року комісія по структурній реорганізації актом повідомила інженера-технолога ОСОБА_1 про скорочення її посади та запропонувала ознайомитись з наказом № 281 від 19 жовтня 2022 року «Про реорганізацію» та Протоколом № 2 від 03 листопада 2022 року, від підпису ОСОБА_1 відмовилась.
		24.         20 грудня 2022 року Управлінням кадрів ПАТ «Мотор Січ», на виконання абзацу 3 статті 49-2 КЗпП України, складено акт, яким зафіксовано, що   ОСОБА_1 , у зв`язку із скороченням чисельності працівників, запропоновано іншу наявну у відповідача на день складання акту робота, 
		а саме: інженер-технолог цех № 64, лаборант цех № 3, інженер-технолог - цех 
		№ 1, контролер у ливарному виробництві - цех № 10, технік-цех № 31, розподільник робіт - цех № 6, розподільник робіт - цех № 40. 
		25.          ОСОБА_1 відмовилась від запропонованих вакансій на підприємстві, які були доведені до її відома актом, а також відмовилась підписувати вказаний акт. 
		26.         У зв`язку з відмовою від підпису було складено акт від 20 грудня 
		2022 року.
		27.         На виконання вимог статті 43 КЗпП України ПАТ «Мотор Січ» звернулося до первинної профспілкової організації для отримання дозволу на звільнення ОСОБА_1 .
		28.         Згідно з випискою з протоколу № 14 засідання профспілкового комітету від 22 грудня 2022 року вбачається, що ПАТ «Мотор Січ» отримано згоду на звільнення ОСОБА_1 за пунктом 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням чисельності штату. ОСОБА_1 була присутня на засіданні зазначеного комітету.
		29.         03 січня 2023 року складено акт із запропонованими вакансіями, від підписання якого ОСОБА_1 також відмовилась.
		30.         03 січня 2023 року на підставі наказу № 9/к від 03 січня 2023 року інженера-технолога управління головного металурга ОСОБА_1 звільнено за пунктом 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням чисельності персоналу та неможливістю працевлаштувати ОСОБА_1 за її згодою на іншу роботу.
		Позиція Верховного Суду
		31.         Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		32.         Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно 
		у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права 
		у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		33.         Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції
		в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		34.         Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише 
		в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		35.         Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		36.         Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		37.         Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог 
		і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		38.         Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
		Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
		39.         Стаття 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.
		40.         Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений статтею 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
		41.         Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		42.         Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
		43.         Згідно з частиною другою статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
		44.         Частинами першою, третьою статті 49-2 КЗпП України визначено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.
		45.         Відтак, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.
		46.         Відповідно до частини першої статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
		47.         Роботодавець зобов`язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник, тобто ті посади, які відповідають кваліфікації працівника. Реалізація зазначеного обов`язку повинна відбуватися з урахуванням принципу рівності трудових прав громадян і не може бути обумовлена виключно розсудом роботодавця.
		48.         Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.
		49.         При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.
		50.         Подібний за змістом висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 07 листопада 2011 року у справі № 6-45цс11 та Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17 (провадження № 11-431асі18).
		51.         Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.
		52.         Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах: від 07 квітня 2021 року у справі № 444/2600/19 (провадження № 61-13999св20), від 23 липня 2021 року у справі № 766/12805/19 (провадження № 61-7098св21), від 27 серпня 2021 року у справі № 712/10548/19 (провадження № 61-10299св21), від 09 грудня 2021 року у справі № 646/2661/20 (провадження № 61-7496св21) та багатьох інших.
		53.         Зазначене свідчить про сталість судової практики з вирішення подібних спорів.
		54.         У справі, яка переглядається, судами попередніх інстанцій установлено, що у ПАТ «Мотор Січ» мали місце зміни в організації виробництва і праці, які обумовили скорочення 17 штатних одиниць, зокрема штатної посади провідного інженера-технолога ТБ термообробки. Внаслідок скорочення штатної посади вивільненню підлягала посада провідного інженера-технолога, яку обіймала 
		ОСОБА_1 .
		55.         Вказана обставина позивачем не спростовується.
		56.         Крім того, судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1 
		03 листопада 2022 року була належним чином повідомлена про скорочення своєї посади та наступне звільнення за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП актом комісії по структурній реорганізації. Також зазначеним актом запропоновано ОСОБА_1 ознайомитись з наказом № 281 від 19 жовтня 2022 року «Про реорганізацію» та Протоколом № 2 від 03 листопада 2022 року, проте від підпису ОСОБА_1 відмовилась (Т.1, а.с. 54 зворот).
		57.         Актом від 20 грудня 2022 року зафіксовано, що ОСОБА_1 у зв`язку зі скороченням чисельності працівників було запропоновано іншу наявну 
		у відповідача на день складання акту роботу по наступним професіям (посадам), а саме: інженер-технолог цех № 64, лаборант-цех № 3, інженер-технолог - цех 
		№ 1, контролер у ливарному виробництві - цех № 10, технік-цех № 31, розподільник робіт - цех № 6, розподільник робіт - цех № 40. ОСОБА_1 відмовилась від запропонованих вакансій на підприємстві, які були доведені позивачеві, проте остання відмовилась підписувати акт. У зв`язку з відмовою від підпису було складено акт від 20 грудня 2022 року (Т.1., а.с. 55).
		58.         03 січня 2023 року складено акт із запропонованими позивачу вакансіями на підприємстві, від підписання якого у присутності членів комісії ОСОБА_1 також відмовилась (Т.1., а.с. 58-65).
		59.         03 січня 2023 року на підставі наказу № 9/к від 03 січня 2023 року 
		ОСОБА_1 інженера-технолога управління головного металурга звільнено 
		у зв`язку зі скороченням чисельності персоналу за пунктом 1 статті 40 КЗпП України та неможливістю працевлаштувати за її згодою на іншу роботу (Т.1, 
		а.с. 9).
		60.         З огляду на вказане вище суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що з урахуванням відсутності реакції з боку позивача на пропозицію роботодавця щодо зайняття інших вакантних посад 
		у двомісячний строк з моменту повідомлення про скорочення посади 
		(03 листопада 2022 року), а також врахувавши відмову позивача від підпису про ознайомлення із вакантними посадами, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про правомірність звільнення ОСОБА_1 із займаної посади 03 січня 2023 року на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, з дотриманням вимог положень статті 49-2 КЗпП України.
		61.         Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, перевіривши доводи сторін спору та подані ними докази, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність роботодавцем законності підстав для звільнення позивача на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, оскільки встановлені у справі обставини свідчать про зміну в організації діяльності та праці роботодавця, що, зокрема, супроводжувалося скороченням чисельності штату працівників, а позивач не відреагував на пропозицію роботодавця щодо продовження роботи на вакантних посадах у підприємстві.
		62.         Доводи касаційної скарги про те, що суди необґрунтовано відхилили клопотання заявника касаційної скарги про дослідження доказів, виклик свідків до суду спростовуються матеріалами справи, які містять, зокрема, заяву ОСОБА_1 від 03 серпня 2023 року, у якій остання вирішення заяв про виклик свідків від 10 липня 2023 року та 01 серпня 2023 року залишила на розсуд суду, вказала, що всі подробиці та думки, які стосуються свідків, наведені у змісті позову та заявах (Т.1., а.с. 123-124).
		63.         При цьому судом першої інстанції при розгляді справи у судовому засіданні від 20 лютого 2024 року були допитані у якості свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (Т.1, а.с. 162-163).
		64.         Доводи касаційної скарги стосовно наявності у ОСОБА_1 переважного права на залишення на роботі підлягають відхиленню з огляду на наступне.
		65.         Згідно частини першої статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
		66.         Частина друга статті 42 КЗпП України містить перелік категорій працівників, які мають переваги в залишенні на роботі.
		67.         У постановах Верховного Суду від 27 вересня 2021 року у справі 
		№ 452/2056/18 (провадження № 61-6712св20), від 20 серпня 2018 року у справі № 537/1621/17 (провадження № 61-11983св18) зроблено висновок, що роботодавець повинен зробити порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишилися на роботі, і тих, які підлягають звільненню. При визначенні працівників з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці використовуються ознаки, які в сукупності характеризують виробничу діяльність працівників: наявність певної освіти, стаж і досвід роботи, ставлення до роботи, якість виконуваної роботи тощо. Доказами більш високої продуктивності праці можуть бути: виконання значно більшого обсягу робіт порівняно з іншими працівниками, які займають аналогічні посади чи виконують таку ж роботу, накази про преміювання за високі показники у роботі тощо.
		68.         Правила статті 42 КЗпП України щодо врахування переважного права на залишення на роботі, підлягають застосуванню, якщо відбувається часткове (не повне) скорочення рівнозначних (однотипних) посад, тобто частина посад скорочується, частина - ні, що дає можливість порівняти кваліфікацію та продуктивність праці працівників на рівнозначних (однотипних) посадах, які підлягають скороченню. У такому випадку переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається працівникам із урахування інших підстав, перелічених у частині другій статті 42 КЗпП України.
		69.         Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 11 липня 2018 року у справі № 816/1232/17, від 09 квітня 2020 року у справі 
		№ 760/21020/15-ц, від 12 квітня 2023 року у справі № 754/12401/21.
		70.         Відповідно, судами попередніх інстанцій обґрунтовано зазначено, що визначення працівників з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці є компетенцією саме роботодавця, яким при проведенні аналізу кваліфікації та продуктивності праці працівників надавалася оцінка багатьом працівникам, зокрема позивачу, та, як наслідок, враховано всі необхідні обставини щодо кожного працівника як окремо, так і в порівнянні.
		71.         При цьому правильним є висновок судів попередніх інстанцій, що позивачем не було надано доказів на підтвердження переважного права на залишення на роботі.
		72.         Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		73.         Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
		74.         Отже, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, урахувавши фактичні обставини справи, надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам і доводам сторін, дійшов обґрунтованого висновку, що звільнення позивача з займаної посади у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників відбулося із дотриманням норм трудового законодавства.
		75.         Судами всебічно, повно та об`єктивно надано оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному окремому доказу, а підстави їх врахування чи відхилення є мотивованими (частина третя статті 89 ЦПК України).
		76.         Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами поередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а у значній мірі зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
		77.         Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).
		78.         Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.
		79.         Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.
		80.         Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		1.            Касаційну скаргу  ОСОБА_1  залишити без задоволення.
		2.            Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 14 березня 
		2024 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 16 жовтня 
		2024 рокузалишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:                                                                             Н. Ю. Сакара
		Є. В. Синельников
		В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...