Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 587/2051/18 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про захист немайнових прав фізичних осіб, з них; про захист честі, гідності та ділової репутації, з них:.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 28.02.2025. Забезпечено надання загального доступу: 28.02.2025.
Дата набрання законної сили: 25.02.2025
Номер судового провадження: 61-465ск25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		25 лютого 2025 року
		м. Київ
		справа № 587/2051/18
		провадження № 61-465св25
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
		учасники справи:
		позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Консалтингово-видавнича компанія «Ділові перспективи»,
		відповідач -  ОСОБА_1 ,
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сумського районного суду Сумської області від 29 лютого 2024 року у складі судді Гончаренко Л. М. та постанову Сумського апеляційного суду від 12 грудня 
		2024 року у складі колегії суддів: Криворотенка В. І., Філонової Ю. О., Рунова В. Ю., і виходив з такого.
		Зміст позовних вимог та їх обґрунтування
		1.           У серпні 2018 року ТОВ «Консалтингово-видавнича компанія «Ділові перспективи» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про захист ділової репутації та відшкодування моральної шкоди.
		2.           На обґрунтування позовних вимог ТОВ «Консалтингово-видавнича компанія «Ділові перспективи»зазначало, що товариство займається видавничою діяльністю і пов`язаними з нею видами діяльності, зокрема міжнародною видавничою діяльністю, і є засновником декількох наукових журналів. Клієнтами позивача є науковці, які користуються послугами з опублікування їхніх наукових статей у журналах видавництва. Товариство має міжнародний авторитет
		3.           Посилалося на те, що у період з жовтня 2017 року до березня 2018 року ОСОБА_1 , переслідуючи мету зашкодити діловій репутації товариства, використовуючи різні електронні поштові скриньки з різними іменами та різними доменними іменами поштових серверів, вчиняв незаконні дії, спрямовані на підрив його ділової репутації. Зокрема, відповідач від імені різних вигаданих осіб направляв електронні листи-повідомлення неправдивого дискредитуючого змісту, адресовані національним та іноземним клієнтам, контрагентам, рецензентам товариства, які містять необґрунтовані звинувачення, наклеп та іншу інформацію зневажливого і принизливого характеру, із закликами до бойкотування ТОВ «Консалтингово-видавнича компанія «Ділові перспективи». Ці листи отримували члени редакційних рад та автори опублікованих статей журналів, засновником і видавцем яких, або тільки видавцем, є товариство. Підрив ділової репутації шляхом поширення неправдивої інформації посилювався тим, що масові повідомлення здійснювалися ОСОБА_1 від імені неіснуючих науковців. 
		4.           Зазначало, що завдана протиправними діями відповідача шкода полягає в істотному та систематичному приниженні ділової репутації ТОВ «Консалтингово-видавнича компанія «Ділові перспективи», зниженні національного та міжнародного престижу товариства, підриві довіри до діяльності товариства, що призвело до втрати клієнтів, контрагентів, рецензентів позивача та підриву його ділової репутації.
		5.           Враховуючи наведене,ТОВ «Консалтингово-видавнича компанія «Ділові перспективи» просило суд: зобов`язати ОСОБА_1 спростувати розповсюджену неправдиву інформацію про ТОВ «Консалтингово-видавнича компанія «Ділові перспективи» шляхом опублікування у газеті «Урядовий кур`єр», спростування такого змісту: «Розповсюджена ОСОБА_1 від імені вигаданих осіб в електронних листах різним адресатам інформація про негативну ділову репутацію ТОВ «Консалтингово-видавнича компанія «Ділові перспективи» є неправдивою і спростовується»; стягнути з ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди суму у розмірі 1 000 000, 00 грн.
		Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
		6.           Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 23 жовтня 2019 року позов ТОВ «Консалтингово-видавнича компанія «Ділові перспективи» задоволено частково. 
		7.           Зобов`язано ОСОБА_1 спростувати поширену неправдиву інформацію про ТОВ «Консалтингово-видавнича компанія «Ділові перспективи» шляхом опублікування в газеті «Урядовий кур`єр» спростування такого змісту: «Розповсюджена ОСОБА_1 від імені вигаданих осіб в електронних листах різним адресатам інформація про негативну ділову репутацію                                             ТОВ «Консалтингово-видавнича компанія «Ділові перспективи» є неправдивою і спростовується». 
		8.           Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Консалтингово-видавнича компанія «Ділові перспективи» 300 000, 00 грн на відшкодування моральної шкоди. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
		9.           Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 вчинив дії, що завдали шкоди правам та охоронюваним законом інтересам ТОВ «Консалтингово-видавнича компанія «Ділові перспективи», поширивши про товариство недостовірну інформацію, що ганьбить його ділову репутацію. Зазначені дії відповідача стали причиною того, що автори відмовилися друкуватися у журналах видавництва у подальшому, їх статті були відкликані.
		10.        Постановою Сумського апеляційного суду від 23 січня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Сумського районного суду Сумської області від 23 жовтня 2019 року залишено без змін. 
		11.        Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для частково задоволення позову, зазначивши, що  ОСОБА_1 вчинив дії, що завдали шкоди правам та охоронюваним законом інтересам позивача, поширивши про нього недостовірну інформацію, що ганьбить ділову репутацію товариства. Належних та достовірних доказів на підтвердження того, що поширена ним інформація про ТОВ «Консалтингово-видавнича компанія «Ділові перспективи» є достовірною, відповідач суду не надав.
		12.        Постановою Верховного Суду від 07 липня 2021 року рішення Сумського районного суду Сумської області від 23 жовтня 2019 року та постанову Сумського апеляційного суду від 23 січня 2020 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
		13.        Скасовуючи оскаржені судові рішення судів попередніх інстанцій, Верховний Суд зауважив, що згідно з положеннями Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора. Відповідач заперечував відповідність оригіналу наданим позивачем відтвореним копіям веб-листування з необмеженим колом осіб і просив витребувати оригінали електронних документів, однак суд відхилив зазначене клопотання. Зазначене призвело до невстановлення судами попередніх інстанцій обставин справи, що є підставою для направлення справи на новий судовий розгляд.
		14.        Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 29 лютого 
		2024 року позовні вимоги задоволено частково. 
		15.        Зобов`язано ОСОБА_1 спростувати розповсюджену неправдиву інформацію про ТОВ «Консалтингово-видавнича компанія «Ділові перспективи» шляхом опублікування в газеті «Урядовий кур`єр» спростування наступного змісту: «Розповсюджена ОСОБА_1 від імені вигаданих осіб в електронних листах різним адресатам інформація про негативну ділову репутацію 
		ТОВ «Консалтингово-видавнича компанія «Ділові перспективи» є неправдивою і спростовується».
		16.        Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Консалтингово-видавнича компанія «Ділові перспективи» 300 000,00 грн моральної шкоди. 
		17.        Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
		18.        Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач довів на підставі належних, достатніх і допустимих доказів факт розповсюдження ОСОБА_1 від імені вигаданих осіб в електронних листах через мережу Інтернет різним адресатам неправдивої інформації про ділову репутацію ТОВ «Консалтингово-видавнича компанія «Ділові перспективи», що принижує ділову репутацію товариства. Беручи до уваги ступень вини відповідача у заподіянні шкоди діловій репутації ТОВ «Консалтингово-видавнича компанія «Ділові перспективи», суттєвості шкоди у господарській діяльності товариства, негативних змін у його діяльності та необхідного обсягу зусиль для їх поновлення, достатнім розміром відшкодування завданої позивачу моральної шкоди суд вважав грошову суму у розмірі 300 000,00 грн.
		19.        Постановою Сумського апеляційного суду від 12 грудня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Сумського районного суду Сумської області від 29 лютого 2024 року залишено без змін.
		20.        Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо підтвердження позивачем факту розповсюдження ОСОБА_1 неправдивої інформації про ТОВ «Консалтингово-видавнича компанія «Ділові перспективи», що принижує його ділову репутацію. Зазначено, що суд першої інстанції надав оцінку поданих доказів у їх сукупності, з урахуванням вимог цивільного процесуального законодавства.
		Узагальнені доводи касаційної скарги
		21.        11 січня 2025 рокуОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасуватирішення Сумського районного суду Сумської області від 29 лютого 2024 року та постанову Сумського апеляційного суду від 12 грудня 2024 року, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ «Консалтингово-видавнича компанія «Ділові перспективи».
		22.        Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 591/3667/16-ц, від 11 лютого 2019 року у справі № 725/5585/16-ц, від 21 березня 2019 року у справі № 568/879/17, від 11 червня 2019 року у справі № 904/2882/18, від 24 вересня 2019 року у справі № 922/1151/18, від 07 листопада 2019 року у справі № 908/1264/18, від 16 березня 2020 року у справі № 910/1162/19, від 02 грудня 2021 року у справі № 449/1689/19, від 03 серпня 2022 року у справі № 910/5408/21, від 25 січня 2023 року у справі № 761/33563/20, від 09 серпня 2023 року у справі № 351/2587/17, від 21 грудня 2023 року у справі № 910/11210/22 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також не дослідили зібрані у справі докази, не надали їм належної правової оцінки та встановили обставини на підставі неналежних і недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України). 
		23.        Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суди попередніх інстанцій не виконали вказівки Верховного Суду, надані у цій справі. Заявник вважає, що у матеріалах справи відсутні докази того, що ТОВ «Консалтингово-видавнича компанія «Ділові перспективи» має відношення до журналів, щодо яких розповсюджувалась спірна інформація, а також листів, зазначених у позовній заяві. Крім того, посилається на помилковість висновків судів щодо подання позивачем електронних доказів в оригіналі, оскільки переадресовані листи не можуть виступати оригіналом доказів, під час переадресації вже порушується первинна форма таких листів, тобто можливе внесення правок і виправлень. Натомість позивачем не було доведено, що такі листи не були змінені перед та після їх переадресації. Більш того, з таких листів неможливо встановити їх авторів, позивачем не було доведено, що зазначені скриньки електронної пошти належать особам, які вказані у листах.
		24.        Зауважує, що під час досудового розслідування йому не повідомлялося про підозру, відсутній обвинувальний вирок про вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 192 КК України, кримінальне провадження закрите з реабілітуючої підстави - пункт 2 частини першої статті 284 КПК України. Крім того, інформація, яка містить таємницю досудового розслідування, є таємною, клопотань до суду про витребування таких доказів позивач не подавав.
		25.        Вважає, що позивач не довів, що висловлювання відповідача є твердженнями. У зазначених позивачем листах підняті питання, які не можуть вважатися фактом, який підлягає спростуванню. Вислови невстановленої особи не містять завідомо неправдивої інформації, оскільки оскаржувані фрази становлять суспільний інтерес, виражають особисте, суб`єктивне ставлення автора до подій, що трапилися в ході його особистих досліджень, з метою публікації в журналі. Крім того, враховуючи специфіку діяльності позивача, підвищений суспільний інтерес, наявність високого рівня конкуренції, його діяльність може піддаватися більшій критиці, ніж юридичних осіб в іншій сфері, не пов`язаної з медіа.
		26.        Також посилається на відсутність обґрунтувань неможливості спростування поширеної інформації в аналогічний спосіб як і її поширення.
		27.        Акцентує увагу на тому, що відсутність належних та допустимих доказів поширення саме ним оспорюваної інформації виключає можливість застосування до нього цивільно-правової відповідальності.
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		28.        Ухвалою Верховного Суду від 23 січня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі № 587/2051/18, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції. 
		29.        04 лютого 2025 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
		Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
		30.        10 лютого 2025 року ТОВ «Консалтингово-видавнича компанія «Ділові перспективи» через засоби поштового зв`язку подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому, посилаючись на необґрунтованість доводів касаційної скарги, просить суд відмовити у її задоволенні.
		31.        Відзив на касаційну скаргу обґрунтований посиланням на те, що суди попередніх інстанцій належним чином оцінили наявні у матеріалах справи докази поширення відповідачем недостовірної інформації, яка порушує ділову репутацію ТОВ «Консалтингово-видавнича компанія «Ділові перспективи». ОСОБА_1 жодного разу не зазначав, що він не причетний до такий дій, а лише посилався на незаконність слідчих, оперативний дій у кримінальному провадженні та процесуальні порушення під час розгляду справи у суді.
		32.        Зазначає, що судами попередніх інстанцій на виконання вказівок Верховного Суду, наданих у цій справі, було витребувано ноутбук товариства, за допомогою якого воно отримувало листи на електронну пошту. Зазначені докази були дослідженні судом із залученням відповідних фахівців.  ОСОБА_1 визнавав факт належності йому номеру мобільного телефону, який аналізувався органами досудового розслідування, як джерело написання листів від вигаданих осіб.
		33.        Вважає, що доводи касаційної скарги свідчать про необхідність переоцінки змісту електронних листів та їх вплив на ділову репутацію ТОВ «Консалтингово-видавнича компанія «Ділові перспективи», що було належним чином досліджено судами попередніх інстанцій. Наведена заявником практика Верховного Суду є нерелевантною спірним правовідносинам.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		34.        ТОВ «Консалтингово-видавнича компанія «Ділові перспективи» займається видавничою діяльністю (основний вид діяльності) і пов`язаними з нею видами діяльності, зокрема, міжнародною видавничою діяльністю (коди КВЕД 58.14.; 58.19.; 63.11.; 63.12.; 63.99.). Клієнтами і контрагентами компанії є представники світової науково-практичної спільноти, рецензентами - міжнародні науковці. Товариство є єдиним унікальним видавництвом в Україні, в якому сконцентровано видання трьох наукових журналів з міжнародної бази Scopus. 
		35.        ТОВ «Консалтингово-видавнича компанія «Ділові перспективи» є засновником і видавцем 7 наукових журналів, з яких 3 індексуються у Scopus, а саме: «Проблеми і перспективи менеджменту» (Problems and Perspectives in Management), «Інвестиційний менеджмент і фінансові інновації» (Investment Management and Financial Innovations), «Банки і системи банків» (Banks and Bank Systems).
		36.        ТОВ «Консалтингово-видавнича компанія «Ділові перспективи»виступає у ролі видавця для декількох журналів, заснованих у Польщі, а саме: Геополітика і глобалізація (Geopolitics under Globalization); Бухоблік і фінансовий контроль (Accounting and Financial Control); Робота сьогодення та майбутнього (Nowadays and Future Jobs); Туризм і подорожі (Tourism and Travelling); Управління знаннями та результативністю (Knowledge and Performance Management).
		37.        Клієнтами ТОВ «Консалтингово-видавнича компанія «Ділові перспективи» є науковці, які скористалися послугами щодо опублікування їхніх наукових статей у журналах видавництва (це можливо як безкоштовно (при цьому стаття є недоступною у Інтернеті) так і за плату (у цьому випадку стаття одразу розміщується на сайті видавництва).
		38.         ОСОБА_1 є засновником та керівником ТОВ «Міжнародний центр наукових досліджень «Віртус», до видів діяльності цього товариства входить, у тому числі, і видання журналів і періодичних видань та інші види видавничої діяльності.
		39.        У період з жовтня 2017 року до березня 2018 року ОСОБА_1 , використовуючи різні електронні поштові скриньки (e-mail) з різними іменами скриньок та різними доменними іменами поштових серверів, а саме: ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та інші, які прив`язані до одного і того самого реєстраційного номеру мобільного оператора стільникового зв`язку Vodafone (Україна) з номером НОМЕР_1 (номер відповідача ОСОБА_1 ), вчиняв незаконні дії, спрямовані на підрив ділової репутації ТОВ «Консалтингово-видавнича компанія «Ділові перспективи», які виражаються в тому, що від імені різних вигаданих осіб ОСОБА_1 направляв електронні листи-повідомлення неправдивого дискредитуючого характеру, адресовані національним та іноземним клієнтам, контрагентам, рецензентам товариства, які містять необґрунтовані звинувачення, наклеп та іншу інформацію зневажливого і принизливого характеру, із закликами до бойкотування 
		ТОВ «Консалтингово-видавнича компанія «Ділові перспективи».
		40.        Ці листи отримували члени редакційних рад та автори опублікованих статей журналів, засновником і видавцем яких, або тільки видавцем, є 
		ТОВ «Консалтингово-видавнича компанія «Ділові перспективи».
		41.        Так, ОСОБА_1 від імені неіснуючих осіб, а саме ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_6 (ОСОБА_6), ІНФОРМАЦІЯ_2 Dr.ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3 
		Dr. ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4 Dr. ОСОБА_9 були направлені листи членам редакційних колегій різних журналів, в яких містилася неправдива інформація, що підриває ділову репутацію ТОВ «Консалтингово-видавнича компанія «Ділові перспективи», як видався 7 наукових журналів, з яких  3 індексуються у Scopus.
		42.         ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_1 від імені ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_3 написав члену редакційної ради журналу «Проблеми і перспективи менеджменту» (Problems and Perspectives in Management) ОСОБА_11 (ІНФОРМАЦІЯ_13) про те, що начебто на початку 2018 року він «планував подати статтю до журналу та був неприємно здивований тим, що журнал «впав» у якості і публікує в основному статті з України (13 статей з 16 є українськими), що не відповідало дійсності). Далі члену ради поставлені риторичні питання: «Чи дійсно журнал є міжнародним, чи може він став регіональним? ... Чи схвалювали Ви, як член редколегії, таку регіональну спрямованість журналу? Чи бачили Ви ці українські статті? Що ви думаєте про їхню якість?...». У подальшому ОСОБА_11 відмовилася від роботи у складі редакційної ради.
		43.        ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 написав листа ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_14 про те, що журнали видавництва «Ділові перспективи» виключені з індексування у Directory of Open Access Journals (DOAJ) у зв`язку з відсутністю процесу рецензування статей та порушення редакційної етики, що є викривленням інформації. У листі наводиться перелік журналів, засновником яких є                                 ТОВ «Консалтингово-видавнича компанія «Ділові перспективи» («Problems and Perspectives in Management», «Banks and Bank Systems», «Environmental Economics»), та, зокрема, зазначається: «Отже, переглядайте подібні оновлення, щоб запобігти публікації Ваших статей у журналах, вилучених з DOAJ. Крім того, перебування у Редакційних Радах подібних журналів також є ризикованим». Також ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1, від імені якого виступав ОСОБА_1 , пропонував адресату розповсюдити цей лист серед своїх колег, що ОСОБА_12 і зробив. Наприклад, він написав листа на адресу ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_7 наступного змісту: «Як правило, немає диму без вогню. Якщо Ви вже розмірковували щодо подання статті до одного з журналів з наведеного списку, будь-ласка, подумайте ще раз. Якщо Ви вже подали статтю хоча б до одного з цих журналів, я б наполегливо рекомендував би Вам звернутися до головного редактора з проханням негайно вилучити подану статтю».
		44.        Аналогічного попередньому листу, ОСОБА_1 від імені ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_3 написав листа члену редакційної колегії журналу «Geopolitics under globalization» (видавником якого є ТОВ «Консалтингово-видавнича компанія «Ділові перспективи») ОСОБА_14. В листі ОСОБА_1 зазначив: «На початку цього року я планував подати статтю до цього журналу, але коли переглянув його номери, був неприємно здивований, побачивши, що журнал «впав» у якості і публікує в основному статті з України. Чи дійсно журнал є міжнародним, чи може він регіональний? Здається, вони зовсім не переймаються міжнародним статусом журналу. Чи схвалювали Ви, як член редколегії, таку регіональну спрямованість журналу? Чи бачили Ви ці українські статті? Що ви думаєте про їхню якість? Переважна їх більшість є суто теоретичними та мають вигляд розділів якогось підручника. Ви рецензували ці статті? Очевидно, що автори з інших країн не бажають подавати статті до цього журналу. Як бачите, важливо дещо знати перед тим, як подавати статтю до цього журналу».
		45.        Подібного попереднім листам, ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_3 написав листа члену редакційної колегії журналу «Geopolitics under globalization» (видавником якого є ТОВ «Консалтингово-видавнича компанія «Ділові перспективи») ОСОБА_15. У цьому листі                             ОСОБА_1. від імені вигаданої особи (ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_3) зазначає: «На початку цього року я планував подати статтю до цього журналу, але коли переглянув його номери, був неприємно здивований, побачивши, що журнал «впав» у якості і публікує в основному статті з України. Чи дійсно цей журнал є міжнародним, чи може він регіональний? Здається, вони зовсім не переймаються міжнародним статусом журналу. Чи схвалювали Ви, як член редколегії, таку регіональну спрямованість журналу? Чи бачили Ви ці українські статті? Що ви думаєте про їхню якість? Переважна їх більшість є суто теоретичними та мають вигляд розділів якогось підручника. Ви рецензували ці статті? Очевидно, що автори з інших країн не бажають подавати статті до цього журналу. Крім того, я побачив, що протягом останнього місяця редколегія журналу була змінена більше ніж на 50 відсотків. Вам відома причина, бо це може вплинути на процес рецензування статей? Чому велика кількість членів редколегії вирішили залишити журнал? Як бачите, важливо дещо знати перед тим, як подавати статтю до цього журналу».
		46.        Подібного попередньому листу ОСОБА_1 від імені ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_3 написав листа ОСОБА_16, члену редакційної колегії журналу «Geopolitics under globalization», видавником якого є позивач. У цьому листі ОСОБА_1 від імені вигаданої особи(ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_3) зазначив: «На початку цього року я планував подати статтю до цього журналу, але коли переглянув його номери, був неприємно здивований, побачивши, що журнал «впав» у якості і публікує в основному статті з України. Чи дійсно цей журнал є міжнародним, чи може він регіональний? Здається, вони зовсім не переймаються міжнародним статусом журналу. Чи схвалювали Ви, як член редколегії, таку регіональну спрямованість журналу? Чи бачили Ви ці українські статті? Що ви думаєте про їхню якість? Переважна їх більшість є суто теоретичними та мають вигляд розділів якогось підручника. Ви рецензували ці статті? Очевидно, що автори з інших країн не бажають подавати статті до цього журналу. Крім того, я побачив, що протягом останнього місяця редколегія журналу була змінена більше ніж на 50 відсотків. Вам відома причина, бо це може вплинути на процес рецензування статей? Чому велика кількість членів редколегії вирішили залишити журнал? Як бачите, важливо дещо знати перед тим, як подавати статтю до цього журналу».
		47.        Подібного попереднім листам, 01 березня 2018 року ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_3 написав листа члену редакційної колегії журналу «Geopolitics under globalization» (видавником якого є позивач) ОСОБА_17 ІНФОРМАЦІЯ_9 У цьому листі ОСОБА_1 від імені вигаданої особи зазначає: «Я звертаюсь до Вас як до члена редколегії журналу «Geopolitics under globalization». На початку цього року я планував подати статтю до цього журналу, але коли переглянув його номери, був неприємно здивований, побачивши, що журнал «впав» у якості і публікує в основному статті з України. Чи дійсно цей журнал є міжнародним, чи може він регіональний? Здається, вони зовсім не переймаються міжнародним статусом журналу. Чи схвалювали Ви, як член редколегії, таку регіональну спрямованість журналу? Чи бачили Ви ці українські статті? Що ви думаєте про їхню якість? Переважна їх більшість є суто теоретичними та мають вигляд розділів якогось підручника. Ви рецензували ці статті? Очевидно, що автори з інших країн не бажають подавати статті до цього журналу. Крім того, я побачив, що протягом останнього місяця редколегія журналу була змінена більше ніж на 50 відсотків. Вам відома причина, бо це може вплинути на процес рецензування статей? Чому велика кількість членів редколегії вирішили залишити журнал? Крім того, мною виявлено, що в 2017 році всі журнали видавництва «Ділові перспективи» були видалені з бази DOAJ (ДОАДЖ). Причина видалення є дуже серйозною - порушення видавцем редакційних правил. Як бачите, важливо дещо знати перед тим, як подавати статтю до цього журналу».
		48.        Подібного попередньому листу ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_3 28 лютого 2018 року написав листа члену редакційної колегії журналу «Accounting and Financial Control» (Бухоблік і фінансовий контроль, видавником якого є ТОВ «КВК «Ділові перспективи») ОСОБА_18. У цьому листі ОСОБА_1 від імені вигаданої особи зазначив: «Я звертаюсь до Вас як до члена редколегії журналу «Accounting and Financial Control». На початку цього року я планував подати статтю до цього журналу, але коли переглянув його номери, був неприємно здивований, побачивши, що журнал «впав» у якості і публікує в основному статті з України. Чи дійсно цей журнал є міжнародним, чи може він регіональний? Здається, вони зовсім не переймаються міжнародним статусом журналу. Чи схвалювали Ви, як член редколегії, таку регіональну спрямованість журналу? Чи бачили Ви ці українські статті? Що ви думаєте про їхню якість? Переважна їх більшість є суто теоретичними та мають вигляд розділів якогось підручника. Ви рецензували ці статті? Як бачите, важливо дещо знати перед тим, як подавати статтю до цього журналу».
		49.        Листа, аналогічного вищевказаному, невідомий автор пише члену редакційної ради журналу «Accounting and Financial Control» (видавником якого є ТОВ «Консалтингово-видавнича компанія «Ділові перспективи») ОСОБА_19. Автор листа залишився невідомим, тому що ОСОБА_19 не побажав його вказувати, але надіслав скрін-копію самого листа. Автор зазначив : «Я звертаюсь до Вас як до члена редколегії журналу «Accounting and Financial Control».На початку цього року я планував подати статтю до цього журналу, але коли переглянув його номери, був неприємно здивований, побачивши, що журнал «впав» у якості і публікує в основному статті з України. Чи дійсно цей журнал є міжнародним, чи може він регіональний? Здається, вони зовсім не переймаються міжнародним статусом журналу. Чи схвалювали Ви, як член редколегії, таку регіональну спрямованість журналу? Чи бачили Ви ці українські статті? Що ви думаєте про їхню якість? Переважна їх більшість є суто теоретичними та мають вигляд розділів якогось підручника. Ви рецензували ці статті? Як бачите, важливо дещо знати перед тим, як подавати статтю до цього журналу». Абсолютне співпадіння текстів з раніше направленими на різні адреси ОСОБА_1 свідчить про те, що вони направлялися однією й тою ж самою особою - ОСОБА_1 . Фактично після отримання листа ОСОБА_19 відмовився від роботи у складі редакційної ради журналу «Accounting and Financial Control».
		50.        Текст зазначеного листа ОСОБА_19 надіслав на адресу редактора журналу «Accounting and Financial Control» проф. ОСОБА_20, який зазначив у відповідь, що «подібні листи від так званого «потенційного автора» отримали і інші члени редакційної колегії журналу «Accounting and Financial Control». «Я дійсно сумніваюсь, що такий «науковець» реально існує. Більше, того, «подібні листи в же отримали члени редакційних колегій інших журналів видавництва «Ділові перспективи». Це наводить на думку щодо нечесної конкуренції або чогось подібного».
		51.         ІНФОРМАЦІЯ_10 ОСОБА_1 від імені ІНФОРМАЦІЯ_2 Dr.ОСОБА_7 написав листа члену редакційної колегії журналу «Investment Management and Financial Innovations» («Інвестиційний менеджмент і фінансові інновації») ОСОБА_21, у якому вказав: «Я шукав журнал для подання своєї статті. В процесі пошуку я знайшов журнал «Investment Management and Financial Innovations», який стверджує на своєму сайті, що він індексується у базі EkonLit. Перевірте на веб-сайті EkonLit і побачите, що цей журнал виключений з цієї бази в 2017 році. Чи не могли б Ви написати в цей журнал з вимогою прибрати на його веб-сайті посилання на те, що він досі індексується в EkonLit. Адже така поведінка журналу виглядає абсолютно неетичною».
		52.        Аналогічні листи бути направлені ОСОБА_1 від імені ІНФОРМАЦІЯ_2 на адресу члена редакційної колегії журналу «Investment Management and Financial Innovations» ОСОБА_22, на адресу члена редакційної колегії журналу «Investment Management and Financial Innovations» ОСОБА_23, на адресу члена редакційної колегії журналу «Investment Management and Financial Innovations» ОСОБА_24, а також від імені ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_3 на адресу члена редакційної колегії журналу «Investment Management and Financial Innovations» ОСОБА_25, на адресу члена редакційної колегії журналу «Investment Management and Financial Innovations» ОСОБА_26.
		53.        ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_3 написав листа члену редакційної колегії журналу «Investment Management and Financial Innovations» («Інвестиційний менеджмент і фінансові інновації») ОСОБА_25 ІНФОРМАЦІЯ_15, у якому вказав, що журнал у базі NSD (Іndex from Norway) має значення індексу «0» і зазначиа: «виглядає начебто журнал було вилучено з цього індексування». Насправді, це означає, що індексування якраз відбувається.
		54.        Член редакційної ради журналу «Інвестиційний менеджмент і фінансові інновації» ОСОБА_27 отримав листи від невідомої особи (ОСОБА_27 не побажав її вказувати). Фактично, в результаті отримання листа ОСОБА_27 відмовився від роботи у складі редакційної ради журналу «Investment Management and Financial Innovations», зазначивши, що отримав різні листи з різною інформацією щодо журналу, не розуміє, чи справжні вони і це його сильно нервує.
		55.        ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_4 написав до редакції журналу «Успехи физики металлов» (Uspehi Fiziki Metallov) ІНФОРМАЦІЯ_16. Цей журнал (засновник НАНУ) було оцінено позивачем разом з іншими у рамках проєкту, запровадженого позивачем Journal's International Compliance Index (JIC Index). Журналам виставляється оцінка, яка демонструє ступінь їхньої відповідності кращим світовим видавничим практикам. ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_4 вказав, що журнал оцінено дуже низько (що не відповідає дійсності) та запитав, чи давав журнал згоду на цю оцінку, чи це зроблено незаконно. Автор вказав, що індекс позивача «змушує журнали інших видавництв платити за завищення їхнього рейтингу у цьому списку», що є неправдивою і викривленою інформацією (взагалі оцінка безкоштовна і це волонтерський проєкт). Дописувач також навів неправдиву інформацію щодо чисельності персоналу і контактних даних                               ТОВ «Консалтингово-видавнича компанія «Ділові перспективи». Дописувач пише: «Отже, «Ділові перспективи» можна підозрювати у маніпулюванні інформацією, спрямованою на потенційних авторів та інших науковців. Можливо, вони намагаються здаватися більшими, ніж є, та маніпулюють інформацією щодо штату».
		56.        У судовому засіданні, за участю перекладача Середи Н. М., спеціаліста Біловол Т. П. , судом було оглянуто та досліджено вхідну кореспонденцію корпоративної пошти ТОВ «Консалтингово-видавнича компанія «Ділові перспективи» та електронної поштової скриньки засновника товариства ОСОБА_3 на віддаленому сервері електронної пошти в мережі Інтернет на представленому позивачем портативному персональному комп`ютері (ноутбуці) та встановлено направлення на електронну адресу вищезгаданих електронних листів.
		57.        За заявою керівника ТОВ «Консалтингово-видавнича компанія «Ділові перспективи» за вказаним фактом незаконних дій було заведене кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за 
		№ 42018201010000089 від 15 березня 2018 року за частиною першою статті 192 Кримінального кодексу України (заподіяння значної майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою за відсутності ознак шахрайства).
		58.        Постановою слідчого Сумського ВП ГУНП в Сумській області від 21 травня 2018 року вказане кримінальне провадження за частиною першою статті 192 КК України було закрите у зв`язку з тим, що під час досудового розслідування у кримінальному провадженні не вдалося встановити остаточну суму завданих збитків, що є обов`язковою ознакою складу злочину, при цьому вичерпані всі законні і процесуальні можливості їх отримання.
		59.        Разом з тим, під час проведення 11 квітня 2018 року слідчого експерименту підтверджено прив`язку номеру мобільного телефону НОМЕР_1 до електронних поштових скриньок ІНФОРМАЦІЯ_17. ОСОБА_6 (ОСОБА_6), ІНФОРМАЦІЯ_2 Dr.ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3 Dr. ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 Dr. ОСОБА_28, з яких були надіслані електронні листи з розповсюдженням недостовірної компрометуючої інформації відносно                              ТОВ «Консалтингово-видавнича компанія «Ділові перспективи».
		60.        У подальшому було здійснено пошук в електронній базі «Армор» за номером мобільного оператора стільникового зв`язку Vodafone (Україна) з номером НОМЕР_1 , внаслідок чого встановлено, що цей номер мобільного телефону належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .
		61.        В ході проведення досудового розслідування були допитані свідки ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , які підтвердили, що номер мобільного телефону НОМЕР_1 належить відповідачу ОСОБА_1 , з яким вони знайомі та підтримують ділові стосунки.
		62.        Свідки ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , були також допитані судом та підтвердили дані факти в судовому засіданні.
		63.        У ході проведення 26 квітня 2018 року обшуку за місцем мешкання    ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , було виявлено та вилучено мобільний телефон марки «LG» модель G4 IMEI 1: НОМЕР_2 , IMEI 2: НОМЕР_3 та сім карту мобільного оператора зв`язку Vodafone з мобільним номером НОМЕР_4 .
		64.        У ході обшуку оглянуто мобільний телефон марки «LG» модель G4 IMEI 1: НОМЕР_2 , IMEI 2: НОМЕР_3 , належного ОСОБА_1 з сім картою мобільного оператора зв`язку Vodafone з мобільним номером НОМЕР_4 та встановлено, що при переході на інформаційний ресурс (yahoo) та спробі встановити прив`язку вищезазначеного номеру мобільного телефону до електронної поштової скриньки ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом надсилання смс-повідомлення для відновлення паролю до вищевказаної поштової скриньки на мобільний номер НОМЕР_4 , належного ОСОБА_1 , надійшло смс-повідомлення з підтвердженням паролю до вищевказаної електронної поштової скриньки.
		65.        Під час досудового розслідування 02 травня 2018 року було призначено ряд судових комп`ютерно-технічних експертиз з метою встановлення фактів входу до мережі Інтернет та відправлення з вилучених під час обшуку у ОСОБА_1 ноутбуку марки «LENOVO» idea pad Z 510, модель 20287, з мобільного телефону марки «LG» модель G4 IMEI 1:НОМЕР_2, IMEI 2: НОМЕР_3 з нетбуку марки «SAMSUNG», модель NP-N150, S\N НОМЕР_5, з ноутбуку марки «ASUS» модель V43J, S\N V43JC-WX128V, електронних повідомлень з електронних поштових скриньок ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІНФОРМАЦІЯ_12 з розповсюдженням недостовірної компрометуючої інформації відносно ТОВ «Консалтингово-видавнича компанія «Ділові перспективи». Проведення експертиз доручено Сумському НДЕКЦ МВС України.
		66.        11 травня 2018 року до органів слідства надійшли висновки судових комп`ютерно-технічних експертиз, відповідно до яких на належному 
		ОСОБА_1 мобільному телефоні марки «LG» модель G4 IMEI 1:НОМЕР_2, IMEI 2: НОМЕР_3 є інформація стосовно використання акаунтів електронних скриньок ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 
		67.        У ході слідства також було встановлено, що основні електронні адреси, з яких ведеться дискредитація ТОВ «Консалтингово-видавнича компанія «Ділові перспективи», фейкові прізвища і відомості про їхню реєстрацію на основі даних з Інтернету, є: ІНФОРМАЦІЯ_17. ОСОБА_6 (ОСОБА_6), ІНФОРМАЦІЯ_2 Dr.ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3 Dr. ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4 
		Dr. ОСОБА_28.
		68.        Такі автори як ОСОБА_12, ОСОБА_21, ОСОБА_29, ОСОБА_30 та інші відмовились від наміру публікації статей у журналах ТОВ «Консалтингово-видавнича компанія «Ділові перспективи». 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		69.        Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга до задоволення не підлягає.
		70.        Згідно з положеннями пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		71.        Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		72.        За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
		73.        Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
		74.        Відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
		75.        Згідно з частинами другою та третьою статті 34 Конституції України і статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві, зокрема, для захисту репутації чи прав інших осіб.
		76.        Відповідно до частини четвертої статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
		77.        Статтею 201 ЦК України передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація.
		78.        Відповідно до статті 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.
		79.        Згідно з частиною першою статті 94 ЦК України юридична особа має право на недоторканість її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. 
		80.        З метою захисту свого особистого немайнового права, в тому числі права на ділову репутацію, юридична особа може застосовувати як загальні способи захисту (глава 3 ЦК), так і спеціальні способи захисту особистих немайнових прав, які передбачені у главі 20 ЦК, зокрема, вимагати спростування поширеної недостовірної інформації, дати відповідь на цю інформацію тощо.
		81.        З урахуванням принципу розумності, абзац 3 частини четвертої статті 277 ЦК України потрібно тлумачити в контексті змісту частини першої статті 91 ЦК України та частини першої статті 94 ЦК України. Отже, юридичній особі належить право на ділову репутацію, тому для захисту цього права юридична особа може звернутися до суду.
		82.        Подібний правовий висновок висловлений Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 11 грудня                          2023 року в справі № 504/4099/16-ц.
		83.        Ділову репутацію юридичної особи становить авторитет, престиж її фірмового (комерційного) найменування, та інших належних їй нематеріальних активів, серед кола постачальників та споживачів її товарів та послуг.
		84.        Частиною другою статті 34 Господарського кодексу України передбачено, що дискредитацією суб`єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов`язаних з особою чи діяльністю суб`єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб`єкта господарювання.
		85.        При розгляді справ про недоторканість ділової репутації суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб;                      б) поширена інформація стосується певної юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності;                    г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди діловій репутації.
		86.        Подібні висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2019 року в справі № 904/4494/18.
		87.        Інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді (частина перша статті 200 ЦК України).
		88.        Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
		89.        З огляду на його доступність і здатність зберігати та передавати величезні обсяги інформації, Інтернет відіграв важливу роль у покращенні доступу громадськості до новин та сприянні поширенню інформації в цілому.
		90.        Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
		91.        Наклеп на суб`єкта господарювання в Інтернеті, блогах та соціальних мережах може дуже легко поставити під загрозу репутацію цього суб`єкта господарювання. 
		92.        Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права. Реальні або потенційні клієнти потрапляють під вплив негативу, який вони читають про бізнес в Інтернеті, і реагують, віддаляючись від суб`єкта господарювання, або взагалі припиняють співробітництво з ним.
		93.        Відповідно до частини четвертої статті 277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов`язків, вважається юридична особа, у якій вона працює. Якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування.
		94.        Отже частина четверта статті 277 ЦК України за своїм правовим регулюванням визначає особливості спростування інформації залежно від її поширювача, а також встановлює окремий порядок спростування, якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома.
		95.        Ця норма не регулює і не встановлює презумпцію недостовірності поширеної інформації щодо особи. Стаття 277 ЦК України встановлює єдину особливість - спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила (абзац третій частини шостої).
		96.        Водночас, доказування позивачем обґрунтованості свого позову, зокрема, недостовірності поширеної відповідачем інформації, наплепу, має відбуватися у загальному порядку. Такий правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 28 листопада 2018 року у справі № 910/17819/17, від 17 липня 2019 року у справі № 757/49189/16-ц, від 01 жовтня 2019 року у справі 
		№ 910/13556/18 та від 06 листопада 2019 року у справі № 165/2559/15-ц, 
		від 14 листопада 2023 року у справі № 910/8562/22.
		97.        Крім того Верховний Суд виснував, що для позивача діє загальний тягар доведення позову: 1) факту поширення недостовірної інформації та 
		2) недостовірності цієї інформації. Водночас, оскільки відповідно частини другої статті 302 ЦК України фізична особа, яка поширює інформацію, зобов`язана переконатися в її достовірності, на відповідачеві, який поширює інформацію або відповідальний за її поширення (твердження про факти), лежить обов`язок довести, які вчинялися заходи, щоб переконатися в достовірності інформації (постанова Верховного Суду від 12 червня 2024 року у справі № 487/863/22).
		98.             Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		99.             Відповідно до статті 100 ЦПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.
		100.     Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		101.     Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
		102.     Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.
		103.     Суди попередніх інстанцій при новому розгляді справи надали обґрунтовану правову оцінку поданим позивачем доказам на підтвердження факту системного поширення відповідачем недостовірної інформації щодо діяльності ТОВ «Консалтингово-видавнича компанія «Ділові перспективи», а також її вплив на ділову репутацію товариства у їх сукупності та з урахуванням принципу «балансу вірогідностей» дійшли достатнім чином мотивованого висновку про обґрунтованість доводів позивача про поширення такої інформації саме ОСОБА_1 .
		104.     Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що невстановлення вини відповідача у межах кримінального провадження                                  № 42018201010000089, відкритого за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 192 КК України, не свідчить про неналежність ОСОБА_1 , як відповідача у цій справі про визнання недостовірною та спростування інформації. 
		105.     Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила (абзац третій частини шостої статті 277 ЦК України).
		106.     З огляду на зібрані у межах зазначеного кримінального провадження докази належності відповідачу електронних скриньок, з яких здійснювалася неодноразова розсилка електронних листів, які містять недостовірну інформацію про господарську діяльність товариства, що не спростовано відповідачем під час розгляду справи, що переглядається в касаційному порядку, а також досліджені в судовому порядку, на виконання вказівок Верховного Суду, наданих у цій справі, електронні докази направлення таких листів клієнтам, контрагентам, рецензентам ТОВ «Консалтингово-видавнича компанія «Ділові перспективи», суди попередніх інстанцій дійшли загалом обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для зобов`язання відповідача спростувати поширену розповсюджену неправдиву інформацію про ТОВ «Консалтингово-видавнича компанія «Ділові перспективи».
		107.     З урахуванням способу поширення спірної інформації, визначений судом спосіб її спростування відповідає вимогам розумності і справедливості, а також ефективного захисту порушеного права позивача (пункт 6 частини першої              статті 3 ЦК України, частина перша статті 2 ЦПК України).
		108.     Посилання касаційної скарги на оціночний характер спірної інформації є необґрунтованими, з огляду на зазначення у системно розповсюдженій від імені вигаданих осіб інформації тверджень про низький рівень журналів позивача у міжнародних рейтингах, маніпулювання інформацією, неетичну, недоброчесну поведінку, порушення видавцем редакційних правил.
		109.     Водночас, необхідно прийняти до уваги і суперечливу процесуальну поведінку самого відповідача, який одночасно заявляє і про оціночних характер поширеної інформації і про недоведеність поширення саме ним цієї інформації.
		110.     Слід погодитися, що при новому розгляді справи суди виконали вказівки, висловлені Верховним Судом у постанові від 07 липня 2021 року. Суд першої інстанції дослідив оригінали електронних доказів, наявних у позивача (на віддаленому сервері електронної пошти в мережі Інтернет на представленому позивачем портативному персональному комп`ютері (ноутбуці).
		111.     Касаційна скарга не містить доводів щодо порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, а тому в силу положень частини першої            статті 400 ЦПК України оскаржені судові рішення в цій частині не переглядаються в касаційному порядку.
		112.     Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, правильно визначився з характером спірних правовідносин, нормами права, які підлягають до застосування, надав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам у їх сукупності та дійшов загалом правильного висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.
		113.     Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів попередніх інстанцій не спростовують. 
		114.     Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц). 
		115.     Висновки судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням встановлених у цій справі обставин, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які посилається заявник у касаційній скарзі. 
		116.     Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника по суті спору та їх відображення в оскаржених судових рішеннях, питання вмотивованості висновків судів, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, надано належну правову оцінку усім наявним у матеріалах справи доказам у їх сукупності, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів попередніх інстанцій.
		117.     Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		118.     З урахуванням доводів касаційної скарги ОСОБА_1 , які стали підставою для відкриття касаційного провадження у справі, меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 400 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень судів попередніх інстанцій.
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		1.           Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		2.           Рішення Сумського районного суду Сумської області від 29 лютого 
		2024 року та постанову Сумського апеляційного суду від 12 грудня 2024 року без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді                                                                                       Є. В. Синельников
		 
		                                                                                                Н. Ю. Сакара
		 
		                                                                                                В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...