Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 522/16596/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них:; про приватну власність, з них:; спори про самочинне будівництво.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 28.02.2025. Забезпечено надання загального доступу: 28.02.2025.
Дата набрання законної сили: 19.02.2025
Номер судового провадження: 61-7123ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                             
		 
		19 лютого 2025 року                                 
		м. Київ                                                               
		 
		справа № 522/16596/21
		 
		провадження № 61-7123св24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Луспеника Д. Д. 
		суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),  
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 , 
		відповідачі:  ОСОБА_2 , Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу  ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси                                   від 14 листопада 2023 року у складі судді Косіциної В. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 30 квітня 2024 року у складі колегії суддів: Кострицького В. В., Назарової М. В., Лозко Ю. П., 
		 
		ВСТАНОВИВ: 
		 
		1.    Описова частина 
		 
		 
		 
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про усунення порушень права власності шляхом скасування дозвільного документу, зобов`язання вчинити дії.
		 
		Позовна заява мотивована тим, що він є власником квартири АДРЕСА_1 . Квартира АДРЕСА_2 розташована на першому поверсі будинку та має два фасадних вікна (кухня та кімната).
		 
		Зазначав, що до 31 травня 2021 року власником квартири АДРЕСА_3 була ОСОБА_2 . Квартира АДРЕСА_4 також розташована на першому поверсі будинку та має два фасадних вікна (кухня та кімната). Квартири АДРЕСА_2 та АДРЕСА_4 є суміжними та мають спільну стіну в кімнатах.
		 
		Вказував, що 08 липня 2020 року ОСОБА_2 отримала Містобудівні умови та обмеження забудови для проектування об`єкта будівництва, видані Управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради № 601-07/241. Крім того,                     28 жовтня 2020 року ОСОБА_2 отримала дозвіл № НОМЕР_1                                      на реконструкцію квартири АДРЕСА_4 , виданий Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми наслідками (СС2).
		 
		У листопаді 2020 року ОСОБА_2 почала виконувати роботи з реконструкції квартири АДРЕСА_4 під офіс, під час якої у фасадній стіні будинку замість віконного отвору кухні будо улаштовано вхідну групу, тобто було здійснено втручання                               у фасадну стіну будинку та влаштовано дверний отвір. На прибудинковій території уздовж фасадної стіни будинку перед дверним отвором були влаштовані бетонні сходинки. Роботи з реконструкції були завершені у грудні 2020 року.
		 
		На думку позивача, підставами для визнання незаконним та скасування дозволу на виконання будівельних робіт є невідповідність документів, наданих для отримання дозволу вимогам пункту 1 частини третьої статті 37 Закону України                                        «Про регулювання містобудівної діяльності», а також порушення його прав, як співвласника багатоквартирного будинку АДРЕСА_5 , оскільки замовником реконструкції квартири (приміщення) АДРЕСА_4 ОСОБА_2 не було надано документів, що підтверджують право власності чи користування земельною ділянкою (прибудинковою територією) або копії договору суперфіцію земельної ділянки (прибудинкової території), на якій влаштовані бетонні сходинки до квартири (приміщення) АДРЕСА_4 . 
		 
		Посилався на те, що не надавав згоди зайняття цієї частини прибудинкової території, земельна ділянка (частина прибудинкової території) у власність або                        у користування замовнику будівництва ОСОБА_2 не надавалася, а його підпис на заяві до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради щодо надання згоди на реконструкцію квартири АДРЕСА_3 не може вважатися належно засвідченим, оскільки засвідчений головою правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Шевченко - 6», а не нотаріусом. 
		 
		Зазначав, що позовні вимоги про зобов`язання привести несучу стіну будинку                   у первісний стан та звільнити прибудинкову територію заявлені до теперішнього власника квартири АДРЕСА_3 - ОСОБА_3 .
		 
		Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд:
		-визнати незаконними та скасувати видані Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради дозвіл на виконання будівельних робіт від 28 жовтня 2020 року № ОД12201028343 на реконструкцію квартири                             АДРЕСА_3 та сертифікат ОД122210222136 про прийняття в експлуатацію квартири (приміщення) АДРЕСА_3 ;
		-зобов`язати ОСОБА_3 привести за власний рахунок у первісний стан фасадну несучу стіну будинку АДРЕСА_5 відповідно до паспорту фасаду зазначеного будинку шляхом закриття вхідного отвору (дверей) та відновлення попереднього розміру вікна квартири (приміщення) № НОМЕР_2 та добудови провалів (вибитих частин) стіни, укріплення фасадної стіни будинку;
		-зобов`язати ОСОБА_3 за власний рахунок звільнити прибудинкову територію будинку АДРЕСА_5 з боку квартири (приміщення)                     АДРЕСА_6 .
		 
		Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій 
		 
		Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 14 листопада 2023 року                       у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
		Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 19 147 грн.
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження факту порушення відповідачами його прав та законних інтересів. 
		 
		Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, урахувавши клопотання позивача про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, а також обсяг та складність наданих відповідачу послуг з правничої допомоги протягом розгляду справи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, суд першої інстанції дійшов висновку про зменшення заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 47 823 грн та про необхідність покладення на позивача судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених ОСОБА_3 , у розмірі 19 147 грн.
		 
		Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції в частині розподілу витрат на професійну правничу допомогу, позивач оскаржив його в апеляційному поряду.
		 
		Постановою Одеського апеляційного суду від 30 квітня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14 листопада 2023 року - без змін.
		 
		Залишаючи апеляційну скаргу  ОСОБА_1 без задоволення, а рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14 листопада 2023 року в частині розподілу судових витрат, понесених на оплату професійної правничої допомоги без змін, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення з позивача на користь відповідача 19 147 грн витратна професійну правничу допомогу.
		 
		Апеляційний суд відхилив доводи позивача про відсутність попереднього (орієнтовного) розрахунку витрат на професійну правничу допомогу та зазначив, що у відзиві на позовну заяву представником відповідача було заявлено попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат, який було оцінено у розмірі 50 000 грн.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		 
		У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14 листопада 2023 року в частині стягнення з нього на користь ОСОБА_3 витрат на професійну правничу допомогу, постанову Одеського апеляційного суду від 30 квітня                           2024 року скасувати та направити справу на новий розгляд до апеляційного суду.
		 
		 
		 
		 
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		 
		У травні 2024 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду                         у складі Верховного Суду.
		 
		Ухвалою судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду                                          від 30 травня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху з наданням строку на усунення недоліків. Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання.
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 червня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.
		 
		У листопаді 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2025 року справу призначено до розгляду.
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		 
		Касаційна скарга  ОСОБА_1 мотивована тим, що оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій не відповідають положенням статей 263-265 ЦПК України та підлягають скасуванню. 
		 
		Посилається на порушення судами попередніх інстанції вимог частин першої, другої статті 134, статті 191 ЦПК України, оскільки суди проігнорували те, що відповідач мав подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи у строк, встановлений для подання відзиву на позовну заяву, проте такий розрахунок представником відповідача було подано лише 04 жовтня 2023 року, тобто через два роки після встановленого судом строку для подання відзиву. Отже, суди мали відмовити у відшкодуванні таких судових витрат на підставі частини другої статті 134 ЦПК України.
		 
		Вказує, що апеляційний суд розглянув справу без повідомлення учасників справи, за його відсутності, що є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини                       і основоположних свобод.
		 
		Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень ОСОБА_1 вказує неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанцій норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду                        від 12 листопада 2019 року у справі № 904/4494/18, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
		 
		Також ОСОБА_1 зазначає про порушення апеляційним судом норм процесуального права, а саме постанова суду апеляційної інстанції оскаржується                       з підстав, передбачених частиною першою статті 411 ЦПК України, оскільки суд розглянув справу за його відсутності, та без повідомлення про дату, час і місце судового засідання (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
		 
		Відзив на касаційну скаргу не подано.
		 
		2.    Мотивувальна частина 
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій                   статті 389 ЦПК України.
		 
		Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої               цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою                    статті 411 цього Кодексу.
		 
		Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14 листопада 2023 року та постанова Одеського апеляційного суду від 30 квітня 2024 року оскаржуються                        в частині вирішення питання щодо розподілу судових витрат, понесених на оплату професійної правничої допомоги.
		 
		В іншій частині рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14 листопада 2023 року не оскаржується, а тому відповідно до правил частини першої                               статті 400 ЦПК України судом касаційної інстанції не перевіряється.
		 
		Касаційна скарга  ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи                                     з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		 
		У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним                           і обґрунтованим. 
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Судові рішення в оскаржуваній частині зазначеним вимогам закону не відповідають.
		 
		Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (стаття 2 ЦПК України).
		 
		У частині першій статті 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право                              у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		 
		Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частини перша та третя статті 13 ЦПК України).
		 
		У частині першій статті 15 та частині першій статті 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		 
		Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи                 (частина друга статті 48 ЦПК України).
		 
		Відповідно до частин першої та другої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
		 
		Результат аналізу статті 51 ЦПК України свідчить, що належним відповідачем                        є особа, яка має відповідати за позовом.
		 
		Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку із позовною вимогою, яка пред`являється до нього.
		 
		Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.
		 
		Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.
		 
		Отже, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
		 
		Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (див.: постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) (пункт 41), від 20 червня 2018 року у справі                                     № 308/3162/15-ц (провадження № 14-178цс18) (пункт 49), від 21 листопада                      2018 року у справі № 127/93/17-ц (провадження № 14-392цс18) (пункт 50),                        від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18)                (пункт 31.4), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (провадження                           № 14-512цс18) (пункти 37, 54), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17-ц (провадження № 14-626цс18) (пункт 38), від 13 березня 2019 року у справі                                  № 757/39920/15-ц (провадження № 14-61цс19) (пункт 31) та від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц (провадження № 14-94цс19) (пункт 63)).
		 
		Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		 
		Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог, ім`я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини (пункти 2, 4, 5 частини третьої статті 175 ЦПК України).
		 
		У справі, яка переглядається Верховним Судом, ОСОБА_1 звернувся до суду                            з позовом до  ОСОБА_3 , Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про усунення порушень права власності шляхом скасування дозвільного документу, зобов`язання вчинити дії, в якій, зокрема, просив суд: зобов`язати ОСОБА_3 привести за власний рахунок у первісний стан фасадну несучу стіну будинку АДРЕСА_5 відповідно до паспорту фасаду зазначеного будинку та зобов`язати ОСОБА_3 за власний рахунок звільнити прибудинкову територію будинку АДРЕСА_5 з боку квартири (приміщення) № НОМЕР_2 шляхом демонтажу сходинок до входу у приміщення (квартиру) АДРЕСА_4 , що підтверджується позовною заявою                                      від 31 серпня 2021 року (том 1, а. с. 1-9).
		 
		Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 06 вересня 2021 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до  ОСОБА_2 , Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про усунення порушень права власності шляхом скасування дозвільного документу, зобов`язання вчинити дії в порядку загального провадження та призначено підготовче засідання (том 1, а. с. 44-45).
		 
		При цьому 14 листопада 2023 року Приморським районним судом м. Одеси ухвалено рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до  ОСОБА_2 , Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про усунення порушень права власності шляхом скасування дозвільного документу, зобов`язання вчинити дії та вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь                        ОСОБА_3  витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 19 147 грн.
		 
		Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою                          (частина перша статті 15 ЦПК України).
		 
		Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої                                   статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
		 
		Згідно з положеннями частин першої-шостої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
		 
		За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
		 
		1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
		2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		 
		Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
		1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
		2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
		3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
		4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		 
		У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
		 
		Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
		 
		Відповідно до частин першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		 
		Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:
		1) у разі задоволення позову - на відповідача;
		2) у разі відмови в позові - на позивача;
		3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		 
		Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 до  ОСОБА_2  та стягуючи з нього на користь  ОСОБА_3  витрати на професійну правничу допомогу, відповідно до пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України, суд першої інстанції, з яким в цій частині погодився апеляційний суд, вищевказаного не врахували, фактично стягнувши витрати на професійну правничу допомогу з особи, яка не є стороною справи.
		 
		Суд апеляційної інстанції під час апеляційного перегляду справи вказаних недоліків не усунув. Крім того, переглянувши рішення суду першої інстанції лише в частині судових витрат, залишив його без змін повністю.
		 
		Крім того, Верховний Суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи                                            № 522/16596/21 відсутні докази, які свідчать про понесення ОСОБА_3 витрат на правову допомогу.
		 
		Так, 05 жовтня 2023 року на електронну адресу Приморського районного суду                     м. Одеси від представника ОСОБА_3 - адвоката Подольної Т. А. надійшло клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, в додатках до якого зазначено, зокрема, копія договору про надання правової допомоги                            від 13 жовтня 2021 року; копія додаткової угоди до договору про надання правової допомоги від 13 жовтня 2021 року; копія звіту про хід та результати розгляду виконання доручення (том 2, а. с. 191-194), проте вказані документи відсутні                             в матеріалах справи № 522/16596/21.
		 
		На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правничу допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат (див.: постанову Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15, (провадження № 14-280цс18)).
		 
		У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18, провадження № 61-9124св20, вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних                          з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.                             На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
		 
		За таких обставин, оскаржувані судові рішення ухвалені з порушення норм процесуального права.
		Рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині та постанова апеляційного суду підлягають скасуванню, оскільки судами допущено порушення норм процесуального права.
		 
		При новому розгляді справи суду необхідно звернути увагу на вищевказане, визначитися з процесуальним статусом учасників справи, врахувати зазначені норми ЦПК України.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Згідно зі статтею 400 ЦПК України касаційний суд не має процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанції, та давати оцінку доказам, які судами не досліджено, а отже, не може вирішити спір по суті за результатами касаційного перегляду.
		 
		Відповідно до пункту 1 частини третьої, частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
		Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
		 
		Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції                      в частині вирішення питання щодо розподілу судових витрат та постанова апеляційного суду підлягають скасуванню, а справу в цій частині необхідно передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		Щодо судових витрат
		 
		Згідно із частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		 
		Оскільки касаційний суд дійшов висновку про передачу справи на розгляд суду першої інстанції, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у судах першої та апеляційної інстанцій, а також у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції немає.
		 
		Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу  ОСОБА_1 задовольнити частково.
		 
		Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14 листопада 2023 року                              в частині розподілу судових витрат, постанову Одеського апеляційного суду                             від 30 квітня 2024 рокускасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття,  є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                          Д. Д. Луспеник
		 
		 
		Судді:І. Ю. Гулейков     Б. І. Гулько     Г. В. Коломієць     Р. А. Лідовець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...