Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 138/3308/18 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про спонукання виконати або припинити певні дії.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 28.02.2025. Забезпечено надання загального доступу: 28.02.2025.
Дата набрання законної сили: 13.02.2025
Номер судового провадження: 61-4896ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		13 лютого 2025 року                                                                    
		м. Київ
		справа № 138/3308/18
		провадження № 61-4896св24
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
		Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,
		учасники справи:
		стягувач - ОСОБА_1 ,
		боржник - ОСОБА_2 ,
		суб`єкт оскарження - державний виконавець Могилів-Подільського відділу державної виконавчої служби у Могилів-Подільському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ),
		розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 02 лютого 2024 року під головуванням судді Холодова Т. Ю. та постанову Вінницького апеляційного суду від 18 березня 2024 року у складі колегії суддів: Рибчинського В. П., Голоти Л. О., Оніщука В. В., у справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Могилів-Подільського відділу державної виконавчої служби у Могилів-Подільському районі Вінницької області та зобов`язання вчинити дії,
		ВСТАНОВИВ
		Короткий зміст вимог 
		В листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою, в якій просила визнати бездіяльність державного виконавця при примусовому виконанні рішення суду у виконавчих провадженнях № 138/3308/18 і № 138/3427/21, та зобов`язати його вчинити дії, а саме: вжити всіх заходів, передбачених Законом України «Про виконавче провадження» та усунути порушене право шляхом вчинення виконавчих дій, зокрема, шляхом накладення арешту на частину будинку, що належить на праві власності боржнику ОСОБА_2 , до погашення ним заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.
		Короткий зміст рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
		Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області ухвалою від 28 листопада 2023 року повернув скаргу заявнику без розгляду.
		Ухвала суду першої інстанції обґрунтована тим, що в порушення приписів частини другої статті 183 ЦПК України, до вказаної скарги не додано докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження), а саме Могилів-Подільському відділу державної виконавчої служби у Могилів-Подільському районі Вінницької області (далі -Могилів-Подільський ВДВС у Могилів-Подільському районі Вінницької області) та боржнику ОСОБА_2 .
		Вінницький апеляційний суд постановою від 17 січня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив.
		Ухвалу Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 28 листопада 2023 року скасував, справу направив до суду першої інстанції для продовження розгляду.
		Апеляційний суд виходив з того, що вимоги частини другої статті 183 параграфу 2 «Заяви з процесуальних питань» глави 1 Розділу III «Позовне провадження» ЦПК України не регулюють спірні процесуальні відносини, а положення частини четвертої статті 183 ЦПК України поширюються виключно на заяви (клопотання, заперечення) з процесуальних питань, подані до суду без дотримання вимог частин першої або другої цієї статті.
		Процесуальні відносини, пов`язані із поданням скарги на рішення, дії або бездіяльність виконавця, регулюються Розділом VII ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень», який встановлює окремий процесуальний режим розгляду відповідних справ.
		Таким чином, суд першої інстанції помилково повернув скаргу ОСОБА_1 , якою вона оскаржує дії державного виконавця при виконанні рішення суду у виконавчих листах про стягнення аліментів з ОСОБА_2 , на підставі частини четвертої статті 183 ЦПК України.
		Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області ухвалою від 02 лютого 2024 року скаргу повернув заявнику.
		Суд першої інстанції дійшов висновку, що звернення до суду зі скаргою на дії чи бездіяльність виконавця є формою звернення за судовим захистом на стадії виконання конкретного судового рішення у конкретній цивільній справі та у конкретному виконавчому провадженню.
		Проте, зі змісту скарги ОСОБА_1 та доданих до неї документів, вбачається, що подана нею скарга в межах цивільної справи № 138/3308/18 стосується різних виконавчих проваджень, відкритих при примусовому виконанні судових рішень у різних цивільних справах, а саме при виконанні судового наказу, виданого Могилів-Подільським міськрайонним судом Вінницької області 03 жовтня 2022 року у справі № 138/3308/18 (ВП НОМЕР_1) та при виконанні постанови Вінницького апеляційного суду від 08 вересня 2022 року у справі № 138/3427/21 (ВП НОМЕР_2 ), що свідчить про порушення правил об`єднання вимог у скарзі.
		При цьому, провадження за скаргою не відкривається, що в свою чергу виключає можливість у суду відмовити у відкритті такого провадження, в тому числі і в частині вимог, що стосуються бездіяльності державного виконавця в межах виконавчого провадження при виконанні постанови Вінницького апеляційного суду від 08 вересня 2022 року у справі № 138/3427/21 (ВП НОМЕР_2 ), а заявлені в скарзі вимоги не можуть бути об`єднані в одне провадження.
		Вінницький апеляційний суд постановою від 18 березня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення.
		Ухвалу Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 02 лютого 2024 року залишив без змін.
		Постанова апеляційного суду мотивована тим, що не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом. Не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.
		Подана скарга в межах цивільної справи № 138/3308/18 стосується різних виконавчих проваджень, відкритих при примусовому виконанні судових рішень у різних цивільних справах, а саме при виконанні судового наказу, виданого Могилів-Подільським міськрайонним судом 03 жовтня 2022 року у справі № 138/3308/18 (ВП НОМЕР_1) та при виконанні постанови Вінницького апеляційного суду від 08 вересня 2022 року у справі № 138/3427/21 (ВП НОМЕР_2 ), що свідчить про порушення правил об`єднання вимог у скарзі, а заявлені в скарзі вимоги не можуть бути об`єднані в одне провадження.
		Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги
		У квітні 2024 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 02 лютого 2024 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 18 березня 2024 року, в якій просить оскаржені судові рішення скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
		Наведені в касаційній скарзі доводи містять підстави, визначені абзацом другим частини другої статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження. 
		Заявник посилається на висновки викладені у постанові Верховного Суду від 15 вересня 2021 року у справі № 761/16863/14-ц.
		Суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що вимоги пункту 2 частини четвертої статті 185 ЦПК України не підлягають застосуванню у цій справі, оскільки вказана норма права поширюється виключно на позови подані до суду без дотримання вимог частини четвертої цієї статті. 
		При цьому, Розділ VII ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень» - це окремий вид судового провадження, який містить у собі окремий процесуальний режим розгляду справ.
		Відзив на касаційну скаргу інші учасники справи не подали
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		Верховний Суд ухвалою від 24 травня 2024 року відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував справу із Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області.
		11 червня 2024 року цивільна справа № 138/3308/18 надійшла до Верховного Суду.
		Позиція Верховного Суду 
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
		1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
		2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
		3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
		4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Повертаючи скаргу заявнику, суди попередніх інстанцій виходили з того, що заявник при подачі скарги порушила правила об`єднання вимог зазначених у скарзі.
		Розділом VII ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень» надано право сторонам виконавчого провадження на звернення до суду, який видав виконавчий документ, зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення.
		Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
		Згідно зі статтею 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Про подання скарги суд повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного дня після її надходження до суду.
		За змістом статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
		Законом України «Про виконавче провадження» визначено основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) державними виконавцями органів державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус. Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (стаття 3).
		Частиною першою статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
		Відповідно до частин першої, другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а також здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
		Згідно із частиною першою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
		Скарга має відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, передбаченим положеннями ЦПК України, та містити відомості, зазначені у частині четвертій статті 74 Закону України «Про виконавче провадження».
		За правилами статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (частина 1). Скарга у виконавчому провадженні подається виключно у письмовій формі та має містити: найменування органу державної виконавчої служби, до якого вона подається; повне найменування (прізвище, ім`я та по батькові) стягувача та боржника, їхні місця проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (прізвище, ім`я та по батькові) представника сторони виконавчого провадження, якщо скарга подається представником; реквізити виконавчого документа (вид документа, найменування органу, що його видав, день видачі та номер документа, його резолютивна частина); зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та посилання на порушену норму закону; викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги; підпис скаржника або його представника із зазначенням дня подання скарги (частина 4).
		Звернення до суду зі скаргою на дії чи бездіяльність виконавця є формою звернення за судовим захистом на стадії виконання судового рішення, тому до скарги, яка подається відповідно до статті 447 ЦПК України, застосовуються загальні вимоги (правила) щодо форми та змісту позовної заяви, а не правила, які процесуальний закон визначив для заяв з процесуальних питань (стаття 182 ЦПК України). Це пояснюється тим, що Розділ VII ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень» - це окремий вид судового провадження, який містить у собі окремий процесуальний режим розгляду справ, а тому, до скарг, якими ініціюється початок провадження у справі на дії виконавця, застосовуються загальні положення позовного провадження, у тому числі, залишення скарги без руху, якщо є для цього підстави».
		Такі висновки викладені Верховним Судом у постанові від 15 вересня 2021 року у справі № 761/16863/14-ц (провадження № 61-9843св21).
		Позовна заява повертається у випадках, коли порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 188 цього Кодексу) (частина четверта статті 185 ЦПК України).
		Відповідно до частин першої-п`ятої статті 188 ЦПК України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
		Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
		Суд з урахуванням положень частини першої цієї статті може за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи об`єднати в одне провадження декілька справ за позовами: 1) одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача; 2) одного й того самого позивача до різних відповідачів; 3) різних позивачів до одного й того самого відповідача.
		Не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.
		Не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.
		Статтями 339, 340 ГПК України та статтею 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачена можливість оскарження боржником або стягувачем дій державного виконавця до того суду, який видав виконавчий документ на виконання свого рішення, зокрема, ухваленого в порядку господарського судочинства. Така скарга подається з метою судового контролю за виконанням судового рішення, ухваленого у відповідній справі (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 815/4483/16).
		При цьому оскарження рішення, дії, бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, вчинених у зведеному виконавчому провадженні щодо примусового виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами одного виду судочинства, має відбуватися за правилами того ж судочинства у суді, який видав виконавчий документ (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 14 жовтня 2018 року у справі № 707/28/17-ц).
		У постанові від 14 березня 2018 року у справі № 660/612/16-ц Велика Палата Верховного Суду розглянула питання юрисдикційності справ за скаргами на дії державного виконавця та зробила висновок про те, що вказані справи мають розглядатися в порядку того судочинства, у якому постановлено судові рішення, на виконання яких видано виконавчі документи, і це правило діє і при виконанні зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано судові рішення, ухвалені за правилами однієї юрисдикції.
		Для визначення предметної юрисдикції, зокрема й стосовно судового оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця, вирішальне значення має суть оспорюваних дій (пункт 30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі № 660/612/16-ц).
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 грудня 2018 року у справі № 904/7326/17 дійшла висновку, що пред`явлення боржником у скарзі на дії та бездіяльність приватного виконавця вимоги у частині виконання наказів господарських судів в інших справах (виконавче провадження за якими було об`єднано в зведене) здійснено поза межами таких справ, а тому судовий контроль за виконанням вказаних судових рішень не підлягає здійсненню в межах справи, яка переглядається (пункт 78 постанови).
		Суди встановили, що звертаючись до суду у межах справи № 138/3308/18 зі скаргою стягувач фактично оскаржує бездіяльність державного виконавця при примусовому виконанні рішення суду у виконавчих провадженнях № 138/3308/18 та № 138/3427/21.
		Колегія суддів відзначає, що пред`явлення вимоги ОСОБА_1 у скарзі у частині виконання рішення судув іншій справі № 138/3427/21 здійснено поза межами такої справи, а тому судовий контроль за виконанням вказаного судового рішення не підлягає здійсненню в межах справи, яка переглядається (№ 138/3308/18).
		Отже, суди попередніх інстанцій, встановивши, що подана скарга в межах цивільної справи № 138/3308/18 стосується різних виконавчих проваджень, відкритих при примусовому виконанні судових рішень у різних цивільних справах, а саме при виконанні судового наказу, виданого Могилів-Подільським міськрайонним судом Вінницької області 03 жовтня 2022 року у справі № 138/3308/18 (ВП НОМЕР_1) та при виконанні постанови Вінницького апеляційного суду від 08 вересня 2022 року у справі № 138/3427/21 (ВП НОМЕР_2), дійшли обґрунтованого висновку про порушення заявником правил об`єднання заявлених у скарзі вимог, а відтак судами попередніх інстанцій правильно повернута відповідна скарга ОСОБА_1 .
		Схожі висновки викладені у постанові Верховного Суду від 09 жовтня 2023 року у справі № 5024/801/2012.
		Доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що вимоги пункту 2 частини четвертої статті 185 ЦПК України не підлягають застосуванню у цій справі, оскільки вказана норма права поширюється виключно на позови подані до суду без дотримання вимог частини четвертої цієї статті, спростовуються наведеними вище висновками суду.
		Посилання в касаційній скарзі на висновки викладені у постанові Верховного Суду від 15 вересня 2021 року у справі № 761/16863/14-ц колегія судів відхиляє, оскільки висновки судів попередніх інстанцій не суперечать зазначеним висновкам викладеним у постанові Верховного Суду.
		Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності судових рішення виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судами норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв`язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
		Висновок за результатами розгляду касаційної скарги
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення, оскільки доводи касаційної скарги висновків суді попередніх інстанцій не спростовують.
		Щодо судових витрат 
		Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
		Керуючись статтями 401, 406, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
		П О С Т А Н О В И В :
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Ухвалу Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 02 лютого 2024 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 18 березня 2024 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:І. В. Литвиненко   А. І. Грушицький   Є. В. Петров

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...