Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 496/4224/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Державна зрада.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 28.02.2025. Забезпечено надання загального доступу: 03.03.2025.
Дата набрання законної сили: 25.02.2025
Номер судового провадження: 51-4331км24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22023160000000205

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		25 лютого 2025 року
		м. Київ
		 
		справа № 496/4224/23
		провадження № 51- 4331 км 24
		Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати 
		Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
		 
		головуючого судді                                              ОСОБА_1 ,
		суддів:                                                                     ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання                         ОСОБА_4 ,
		прокурора                                                              ОСОБА_5 ,
		у режимі відеоконференції:
		прокурора                                                              ОСОБА_6 ,
		захисника                                                              ОСОБА_7 
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_7 на вирок Біляївського районного суду Одеської області від 27 лютого 2024 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 09 серпня 2024 року стосовно
		 
		ОСОБА_8 ,
		ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
		уродженця м. Краснодон Луганської області, який 
		мешкає за адресою: 
		АДРЕСА_1 ,
		 
		засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 Кримінального кодексу України (далі - КК).
		 
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		Біляївський районний суд Одеської області вироком від 27 лютого 2024 року засудив ОСОБА_8 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК, до покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна.
		На підставі ч. 4 ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Біляївського районного суду Одеської області від 04 вересня 2023 року, більш суворим визначив ОСОБА_8 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років з конфіскацією всього майна, належного йому на праві власності.
		Одеський апеляційний суд 09 серпня 2024 року змінив вирок суду першої інстанції в частині початку обчислення строку відбування ОСОБА_8 покарання, в решті - залишив без змін.
		За обставин, детально викладених у судових рішеннях, ОСОБА_8 визнано винуватим у державній зраді за таких обставин.
		ОСОБА_8 , будучи громадянином України, був завербованим невстановленим співробітником спеціального розвідувального органу РФ на виконання спеціальних завдань в інтересах РФ на шкоду державній безпеці України. 
		Надалі ОСОБА_8 , діючи умисно, з метою вчинення дій на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України, підтримуючи збройну агресію Російської Федерації проти України, на виконання завдань невстановленого співробітника спеціального розвідувального органу РФ, у період з 21 до 31 березня 2023 року, в умовах воєнного стану, перебуваючи за місцем проходження військової служби на території військової частини НОМЕР_1 , здійснив фото- та відеофіксацію військових об`єктів, місць зберігання озброєння, військової техніки, особового складу військової частини НОМЕР_1 та передав зібрані відомості військового характеру невстановленому представнику спеціального розвідувального органу РФ.
		Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 , не погоджуючись із судовими рішеннями через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості, просить їх змінити та, застосувавши положення ст. 69 КК, призначити ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років.
		Свої вимоги захисник мотивує тим, що:
		- призначене ОСОБА_8 покарання не відповідає вимогам ст. 65 КК;
		- за наявності достатніх підстав (активного сприяння ОСОБА_8 розкриттю злочину, його щирого каяття, повного визнання своєї провини, вибачення перед українським народом) суди безпідставно не застосували ст. 69 КК.
		            Від прокурора відділу Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону надійшли заперечення, в яких він просить касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення, а судові рішення стосовно ОСОБА_8 - без змін.
		Позиції учасників судового провадження
		Захисник підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити.
		Прокурори заперечили проти задоволення касаційної скарги захисника, просили залишити без зміни оскаржувані судові рішення стосовно ОСОБА_8 .
		Мотиви Суду
		Положеннями ч. 2 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
		Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, викладених у вироку, та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 111 КК у касаційному порядку не оспорюються. 
		У поданій касаційній скарзі захисник покликається на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного ОСОБА_8 покарання тяжкості кримінального правопорушення та його особі, безпідставне незастосування ст. 69 КК, проте ці доводи Суд уважає такими, що не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження та вимогах кримінального закону з огляду на таке.
		Статтею 370 КПК визначено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. 
		Відповідно до ст. 414 КПК невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або суворість.
		Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
		Згідно з положеннями статей 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та наділяють суд правом вибору щодо розміру призначеного покарання, завданням якого є виправлення і попередження нових злочинів. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 69 КК (в редакції Закону № 2839-ІХ від 13 грудня 2022 року) за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. За вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд з підстав, передбачених цією частиною, може призначити основне покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
		Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом`якшують і обтяжують, відповідно до положень статей 66, 67 КК.
		Зі змісту касаційної скарги вбачається, що захисник фактично порушує питання про недотримання судами визначених законом вимог, що стосуються призначення покарання й пов`язані з суддівським розсудом (дискреційними повноваженнями).
		Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
		Зі змісту судових рішень вбачається, що викладені в касаційній скарзі доводи сторони захисту щодо необхідності застосування ст. 69 КК були предметом перевірки судів першої та апеляційної інстанцій.
		Так, Біляївський районний суд Одеської області вироком від 27 лютого 2024 року засудив ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 111 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна.
		Суд першої інстанції, обґрунтовуючи свій висновок щодо виду й міри покарання обвинуваченому, врахував ступінь тяжкості та підвищену суспільну небезпеку вчиненого ОСОБА_8 кримінального правопорушення, обставини, які пом`якшують покарання - щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, відсутність обтяжуючих покарання обставин, дані про особу винного, тобто дотримався вимог статей 50, 65-67, 70 КК. При цьому суд не знайшов підстав для застосування до обвинуваченого положень ст. 69 КК.
		Захисник ОСОБА_7 , не погоджуючись із цим вироком у частині призначеного ОСОБА_8 покарання, в апеляційній скарзі просив його змінити та призначити обвинуваченому покарання із застосуванням ст. 69 КК у виді позбавлення волі на строк 12 років. 
		Одеський апеляційний суд ухвалою від 09 серпня 2024 року апеляційну скаргу захисника задовольнив частково, змінив вирок суду першої інстанції в частині початку обчислення строку відбування ОСОБА_8 покарання, в решті залишив без змін.
		Суд апеляційної інстанції, дотримуючись вимог статей 370, 404, 405, 407, 412-414, 419 КПК, належним чином перевірив доводи апеляційної скарги сторони захисту, які за своїм змістом є аналогічними до доводів, викладених у касаційній скарзі, проаналізував їх, дав на них вичерпні відповіді, зазначивши в ухвалі достатні підстави, через які визнав їх необґрунтованими.
		Під час апеляційного перегляду суд апеляційної інстанції не залишив без належної уваги твердження апеляційної скарги захисника про необхідність урахування таких пом`якшуючих обставин, як повне визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, та те, що в останньому слові обвинувачений просив вибачення в українського народу.
		У своїй ухвалі суд апеляційної інстанції зазначив про те, що ці обставини були враховані судом першої інстанції при призначенні ОСОБА_8 покарання в якості пом`якшуючих обставин.
		Також суд апеляційної інстанції, зваживши на конкретні обставини вчиненого ОСОБА_8 злочину - вчинення державної зради військовослужбовцем в умовах введеного на території України воєнного стану під час збройного конфлікту, створення загрози військовослужбовцям Збройних Сил України та громадянам, піддав сумніву твердження захисту про патріотичність ОСОБА_8 та щирість його бажання служити народові України й не встановив обґрунтованих підстав для застосування ст. 69 КК. 
		Отже, проаналізувавши вказані захисником обставини, суд апеляційної інстанції погодився з призначеним ОСОБА_8 судом першої інстанції покаранням та дійшов висновку про те, що вони не є такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_8 кримінального правопорушення, належним чином умотивувавши свої висновки.
		Перегляд кримінального провадження в апеляційному порядку здійснювався відповідно до вимог кримінального процесуального закону.
		З огляду на вищезазначене, колегія суддів касаційного суду вважає рішення судів першої та апеляційної інстанцій достатньо аргументованими, а призначене ОСОБА_8 покарання справедливим, необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення нових злочинів як ним, так і іншими особами.
		Переконливих доводів, які би ставили під сумнів законність рішень судів першої та апеляційної інстанцій, умотивованість їх висновків з питання правильності та справедливості призначеного засудженому покарання захисник у касаційній скарзі не навів, тому вона задоволенню не підлягає.
		Тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачені ст. 412 КПК та які перешкодили чи могли перешкодити судам ухвалити законні й обґрунтовані судові рішення, Судом не встановлено.
		Керуючись статтями 441, 442 КПК, Суд
		постановив:
		касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Біляївського районного суду Одеської області від 27 лютого 2024 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 09 серпня 2024 року стосовно ОСОБА_8 - без зміни.
		Постанова набирає чинності з моменту оголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		 
		ОСОБА_1                              ОСОБА_2                            ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...