Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 511/33/25 1-кс/511/7/25 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Провадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про; застосування запобіжних заходів; домашній арешт.
Надіслано судом: 28.02.2025. Зареєстровано: 28.02.2025. Забезпечено надання загального доступу: 03.03.2025.
Дата набрання законної сили: 26.02.2025
Номер судового провадження: 11-сс/813/279/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12025162390000012

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Номер провадження: 11-сс/813/279/25
		Справа № 511/33/25 1-кс/511/7/25 
		Головуючий у першій інстанції  ОСОБА_1  
		Доповідач         ОСОБА_2 
		 
		 
		ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		26 лютого 2025 року                            м. Одеса
		Одеський апеляційний суд в складі:
		головуючий суддя ОСОБА_2 ,
		судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		секретар судового засідання ОСОБА_5 ,
		за участі:
		прокурора ОСОБА_6 ,
		підозрюваного ОСОБА_7 ,
		захисника ОСОБА_8 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу прокурора Роздільнянської окружної прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Роздільнянського районного суду Одеської області від 07 січня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 296 КК України, в рамках кримінального провадження №12025162390000012, внесеного до ЄРДР 05 січня 2025 року,-
		 
		установив:
		 
		Зміст оскаржуваного судового рішення.
		Оскаржуваною ухвалою слідчого судді було відмовлено у задоволенні клопотання слідчого відділення №1 СВ Роздільнянського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_9 , яке погоджене прокурором Роздільнянської окружної прокуратури ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосовано відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, заборонивши залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , (крім випадків оголошення про повітряну тривогу на території Одеської області, стихійного лиха, отримання невідкладної медичної допомоги), на строк досудового розслідування, тобто з 07 січня по 05 березня 2025 року (включно).
		Рішення слідчого судді мотивоване вагомістю наявних доказів про вчинення підозрюваним інкримінованого кримінального правопорушення та наявністю ризиків, передбачених пункту 1 та 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. Однак, прокурор, всупереч п. 6 ч. 1 ст. 184 КПК України, жодним чином не обґрунтував неможливість запобігання встановленим ризикам шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу.
		 
		Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
		На вказану ухвалу прокурор подала апеляційну скаргу, в якій вказує на те, що ухвала постановлена з порушенням діючого законодавства, виходячи із наступних підстав:
		- слідчим суддею не враховано п. 2 ч. 1 ст.178 КПК України щодо тяжкості покарання, що загрожує особі у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, а саме те, що ОСОБА_7 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.296 КК України, за вчинення якого передбачено відповідальність у виді позбавлення волі на строк від 2 до 5 років. Інкримінований злочин вчинено у період воєнного стану, що підтверджує зухвалість вчиненого діяння та суперечить морально- етичним нормам у суспільстві в особливий для держави та громадян період збройної відсічі на агресію Російської Федерації;
		- під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених у п.п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України;
		- слідчим суддею залишено поза увагою, що на розгляді у Великомихайлівському районному суді Одеської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 за ч 1 ст. 125 КК України та у ВП №1 СВ Роздільнянського РВП ГУ НП в Одеській області відносно останнього здійснюється досудове розслідування за ч. 1 ст. 309 КК України.
		Посилаючись на викладені обставини, прокурор просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави.
		 
		Уважаючи подану апеляційну скаргу необґрунтованою, невмотивованою та такою, що не підлягають задоволенню, захисник ОСОБА_8 подав письмові заперечення
		За змістом заперечень посилається на те, що твердження прокурора про наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, є лише формально перерахованими, проте, взагалі не підтверджуються доказами, а необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу в виді тримання під вартою на цій стадії досудового розслідування прокурором не доведена.
		 
		Позиції учасників судового розгляду.
		Прокурор підтримав доводи та вимоги поданої апеляційної скарги та просив її задовольнити.
		Захисник та підозрюваний заперечили проти задоволення апеляційної скарги прокурора.
		Заслухавши головуючого суддю, пояснення учасників процесу, перевіривши доводи апеляційної скарги та надані до клопотання слідчого матеріали, апеляційний суд дійшов до наступного висновку.
		Мотиви апеляційного суду.
		Згідно з положеннями ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
		Відповідно до ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
		Так, згідно з положеннями ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
		Відповідно до приписів ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
		Статтею 194 КПК України передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
		Слідчий суддя, суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.
		Як видно з мотивувальної частини ухвали, слідчий суддя зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону виконав та врахував їх при постановленні ухвали, а доводи апеляційної скарги прокурора є необґрунтованими.
		Під час апеляційного розгляду встановлено, що у провадженні відділення №1 СВ Роздільнянського РВП ГУНП в Одеській області перебуває кримінальне провадження за №12025162390000012 від 05 січня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 296 КК України.
		В рамках вказаного кримінального провадження 05 січня 2025 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 296 КК України.
		Обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, дослідженими судом першої інстанції та перевіреними під час апеляційного розгляду та в поданій апеляційній скарзі не оскаржується.
		Згідно з приписами ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
		Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
		Апеляційний суд звертає увагу на те, що висновки про наявність ризиків та неможливість запобігання їм шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухиляння від органів влади), поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).
		Як вбачається з обґрунтованих висновків слідчого судді, викладених в мотивувальній частині ухвали, у даному кримінальному провадженні існує доведені прокурором та слідчим ризики, передбачені пунктами 1 та 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, того, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду та може незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, зважаючи на тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, характеру та ступеню суспільної небезпеки інкримінованого кримінального правопорушення, фактичні обставини провадження та дані про особу підозрюваного, а також інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України.
		Так, оцінивши у сукупності фактичні обставини провадження та дані про особу підозрюваного, а також інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, слідчий суддя обґрунтовано звернув увагу на те, що стороною обвинувачення доведено лише обставини, встановлені в п. 1 та п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК України, однак не доведено необхідність застосування найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
		Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК (ч. 1 ст. 183 КПК України).
		Більш м`якими запобіжними заходами, у порівнянні з триманням під вартою, є 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт.
		Розглядаючи апеляційну скаргу прокурора, колегія суддів виходить з того, що найбільш значущою гарантією прав людини, встановленою ст.29 Конституції України, є право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
		Виходячи із порівняльного аналізу правових позицій ЄСПЛ, при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя, суд у кожному випадку повинен принципово та критично ставитися до доводів прокурора, якими він обґрунтовує необхідність застосування саме цього запобіжного заходу, об`єктивно оцінюючи їх переконливість. При цьому для застосування тримання під вартою як запобіжного заходу прокурор повинен довести, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. 
		Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 14.10.2010 р. у справі «Хайредінов проти України» (заява N 38717/04) (п. 29-30), зазначив, що національні органи влади не надали належного обґрунтування для виправдання позбавлення заявника свободи, яке відповідно вважається свавільним, оскільки не було розглянуто можливості застосування менш суворих запобіжних заходів, таких як підписка про невиїзд або застава, які могли б забезпечити доступність заявника для розслідування та судового розгляду.
		Оскільки метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, визначеним ст. 177 КПК України, колегія суддів враховує наступні обставини: 1) надані відомості, які свідчать про вагомість на даному етапі досудового розслідування наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 296 КК України; 2) кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , відноситься до нетяжкого і у разі визнання підозрюваного винуватим йому може загрожувати покарання у виді позбавлення волі на строк до 5 років; 3) данні, які характеризують особу підозрюваного, який раніше до кримінальної відповідальності не притягався, у березні 2024 року був звільнений з військової служби за станом здоров`я, оскілки отримав ушкодження під час захисту Батьківщини, є особою з інвалідністю першої групи і згідно довідки МСЕК потребує стороннього догляду та медикаментозного лікування, перебуває на "Д" обліку у лікаря психіатра до участі у воєнних діях - із діагнозом розумова відсталість, а після повернення з війни з діагнозом посттравматичний стресовий розлад.
		З урахуванням обставин даного провадження, тяжкості інкримінованого кримінального правопорушення, а також встановлених слідчим суддею відомостей про особу підозрюваного, колегія суддів вважає, що запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту достатнім чином забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного і виконання ним процесуальних обов`язків, а тому слідчий суддя обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
		Щодо доводів прокурора щодо тяжкості інкримінованого кримінального правопорушення, колегія судді вважає за необхідним зауважити, що ЄСПЛ в своїх рішеннях «Панченко проти Росії» та «Бекчиєв проти Молдови» неодноразово зазначав, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.
		У свою чергу, підозрюваний ОСОБА_7 має міцні соціальні зв`язки, зареєстрований та проживає з батьками за адресою АДРЕСА_1 . Таким чином, апеляційний суд вважає, що необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на цій стадії досудового розслідування прокурором не доведена.
		Крім того, слідчим суддею слушно покладено на підозрюваного обов`язки, які будуть додатковим стримуючим фактором для запобігання втілення дій, які можуть бути проявом встановлених ризиків. Зокрема, на підозрюваного покладено обов`язки: повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорт (паспорти) для виїзду за кордон та інші документи у разі їх наявності, які дають право на виїзд з України.
		У свою чергу, під час апеляційного розгляду прокурором не надано доказів, якими задокументовано, що підозрюваний ОСОБА_7 після застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, порушував його умови та не дотримувався покладених на нього обов`язків. 
		Усі обставини, посилання на які міститься в апеляційній скарзі прокурора, були враховані слідчим суддею при прийнятті рішення, і не спростовують законність та обґрунтованість оскарженої ухвали.
		Отже, вищезазначені обставини в сукупності узгоджуються з європейськими стандартами та свідчать про обґрунтованість висновків слідчого судді про можливість застосування відносно підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
		З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає, що слідчий суддя врахував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість обмеження свободи особи, адекватно оцінив ступінь порушення цінностей суспільства у даному кримінальному провадженні, та своїм рішенням забезпечив високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
		Відповідно до приписів ч. 3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін;2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
		За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора та скасування ухвали слідчого судді  немає.
		Керуючись статями 176, 177, 178,182, 183, 194, 196,197 370-372, 376, 404, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд,-
		постановив:
		 
		Апеляційну скаргу прокурора Роздільнянської окружної прокуратури ОСОБА_6  залишити без задоволення.
		Ухвалу слідчого судді Роздільнянського районного суду Одеської області від 07 січня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 296 КК України, в рамках кримінального провадження №12025162390000012, внесеного до ЄРДР 05 січня 2025 року,- залишити без змін.
		Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
		 
		Судді Одеського апеляційного суду
		 
		ОСОБА_2             ОСОБА_3             ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...