Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 991/5675/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем.
Надіслано судом: 28.02.2025. Зареєстровано: 28.02.2025. Забезпечено надання загального доступу: 03.03.2025.
Дата набрання законної сили: 09.03.2026
Результат оскарження 09.03.2026 Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду: залишено без змін вирок суду першої інстанції
Номер судового провадження: 1-кп/991/73/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 991/5675/24
		Провадження № 1-кп/991/73/24
		 
		 
		В И Р О К
		Іменем України
		 
		28 лютого 2025 року                                м. Київ 
		 
		 
		 
		Суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 , 
		за участю: 
		секретаря судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		прокурорів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
		захисника ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
		обвинуваченого ОСОБА_9 ,
		представника потерпілого ОСОБА_10 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань Вищого антикорупційного суду в місті Києві обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12 січня 2023 року за № 52023000000000015, за обвинуваченням 
		ОСОБА_9 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Артемівськ Донецької області, громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, одруженого, що має трьох дітей, один з яких неповнолітній і двоє малолітніх, отримав вищу освіту, 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, 
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		1. Історія провадження
		01.07.2024 до Вищого антикорупційного суду надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 52023000000000015 від 12.01.2023 за обвинуваченням  ОСОБА_9  у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
		Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.07.2024 для розгляду кримінального провадження визначено суддю Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 .
		Ухвалою Суду від 01.07.2024 у провадженні за обвинуваченням ОСОБА_9 призначено підготовче судове засідання. За наслідками підготовчого судового засідання 05.07.2024 вищеназване кримінальне провадження призначено до судового розгляду.
		За обвинувальним актом прокурором висунуто ОСОБА_9 обвинувачення у тому, що він у період з 20.04.2015 по 30.11.2018, будучи народним депутатом України VIII скликання, зловживаючи своїм службовим становищем, заволодів чужим майном в особливо великих розмірах, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 191 КК України.
		У зв`язку з цим, у силу вимог ст. 337 КПК України, яка встановлює, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, Суд має з`ясувати чи доведена поза розумним сумнівом належними та допустимими доказами винуватість ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
		 
		2. Позиція учасників судового засідання
		Позиція сторони обвинувачення
		Прокурор ОСОБА_4 підтримав обвинувачення, сформульоване в обвинувальному акті щодо ОСОБА_9 за ч. 5 ст. 191 КК України. Зазначив, що зібрані та надані суду стороною обвинувачення докази у їх сукупності поза розумним сумнівом доводять обставини, наведені в обвинувальному акті, а саме належність ОСОБА_9 до категорії службових осіб, факт умисного заволодіння ним бюджетними коштами з корисливим мотивом, шляхом зловживання службовим становищем народного депутата України VIII скликання.
		Стверджував, що з 20.04.2015 ОСОБА_9 став забезпеченим житлом у місті Києві, а тому його звернення до Управління справами Верховної Ради України із заявами про отримання компенсації вартості оренди житла у період з 20.04.2015 по 30.11.2018 суперечило інтересам служби, цілям і завданням гарантій депутатської діяльності.
		Окремо наполягав на придатності для проживання квартири, придбаної 20.04.2015 ОСОБА_9 . Посилався на невідповідність критеріям непридатності визначеним у Законі України «Про комплексну реконструкцію кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду», Наказі від 02.07.1993 № 52 Про затвердження Правил оцінки фізичного зносу жилих будинків. Звернув увагу на введення будинку в експлуатацію та положення пункту 7 договору купівлі-продажу від 20.04.2015. Посилався на факт проживання ОСОБА_9 у придбаній 20.04.2015 квартирі з огляду на дані оператора мобільного зв`язку, протоколу огляду інформації від 24.07.2020, листа ТОВ «Компанія з управління та житлової експлуатації «Новосервіс».
		Просив визнати ОСОБА_9 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк одинадцять років з позбавленням права обіймати посади у юридичних особах публічного права, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій строком на 3 роки з конфіскацією усього належного йому майна.
		 
		Позиція сторони захисту
		Захисник ОСОБА_8 під час судового провадження наполягав на необґрунтованості обвинувачення ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України. Звернув увагу на помилковість кваліфікації за ч. 5 ст. 191 КК України факту отримання компенсації вартості оренди житла в супереч інтересам служби. Ба більше наполягав на тому, що одержання такої компенсації ОСОБА_9 відповідало інтересам служби з огляду на непридатність для проживання придбаної 20.04.2015 квартири АДРЕСА_1 .
		Пояснив, що квартира стала придатною для проживання з грудня 2018 року. У зв`язку з чим ОСОБА_9 порушив перед Управлінням справами Верховної Ради України питання про припинення йому виплат з компенсації вартості оренди житла з грудня 2018 року.
		Обвинувачений ОСОБА_9 під час судового провадження заперечував свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КПК України. Наполягав на законності використання ним державної гарантії, передбаченої ст. 35 Закону України «Про статус народного депутата України», з огляду на непридатність для проживання придбаної 20.04.2015 квартири. 
		Пояснив, що квартира АДРЕСА_1 на момент її придбання перебувала у стані від забудовника, в ній було відсутнє внутрішнє оздоблення, сантехнічне обладнання та прилади.
		Заперечив факт користування абонентським номером НОМЕР_1 у період з 20.04.2015 по 30.11.2018. Зауважив, що телефонний номер є корпоративним та перебував у користування його дружини, з огляду на наявні в неї трудові відносини з ТОВ «Юридична фірма «Воропаєв та партнери».
		Додатково посилався на факт направлення обвинувального акта до суду поза межами строку досудового розслідування, недопустимість доказів сторони обвинувачення, в тому числі тих, що прокурором долучені у судових дебатах.
		 
		3. Формулювання обвинувачення, яке пред`явлене ОСОБА_9 і визнане Судом недоведеним
		ОСОБА_9 відповідно до протоколу Центральної виборчої комісії від 26.10.2014 «Про результати виборів народних депутатів України у загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі» був визнаний таким, що обраний народним депутатом України VIII скликання, а 27.11.2014 відповідно до ст. 79 Конституції України склав присягу перед Верховною Радою України, зобов`язавшись усіма своїми діями боронити суверенітет і незалежність України, дбати про благо Вітчизни і добробут Українського народу, додержуватися Конституції України та законів України, виконувати свої обов`язки в інтересах усіх співвітчизників.
		Відповідно до ст. 78 Конституції України народні депутати України здійснюють свої повноваження на постійній основі.
		Набувши повноважень народного депутата України з часу складання присяги до часу припинення повноважень 29.08.2019, народний депутат України VIII скликання ОСОБА_9 у розумінні ст. 18 КК України був службовою особою, оскільки на постійній основі здійснював функції представника колегіального органу державної влади, а саме законодавчої влади.
		З метою належного виконання обов`язків і здійснення народними депутатами України визначених Конституцією України і законами України повноважень, реалізація яких спрямована на забезпечення непорушності суверенітету і незалежності України, блага Вітчизни і добробуту Українського народу, Законом України «Про статус народного депутата України» передбачено ряд гарантій, якими за визначених цим Законом умов має право скористатися народний депутат України. 
		Зокрема в ч. 1 ст. 35 Закону України «Про статус народного депутата України» визначено, що у витратах на забезпечення діяльності Верховної Ради України передбачаються кошти на оренду житла або винайм готельного номера. Народному депутату на оренду житла або винайм готельного номера на підставі його заяви та копії документа до якого внесені відомості про місце його проживання, Апаратом Верховної Ради України щомісячно видаються кошти в розмірі, встановленому кошторисом Верховної Ради України для компенсації вартості оренди (винайму).
		Водночас умови, за яких народний депутат має право отримувати кошти на оренду житла або винайм готельного номера і вимагати як представник влади нарахування і виплати відповідної компенсації, визначені в ч. 2 ст. 35 цього Закону, згідно з якою право на отримання таких коштів мають народні депутати, не забезпечені житлом у місті Києві, і місце їх проживання, відповідно до його реєстрації, знаходиться на відстані понад 30 км від меж міста Києва.
		ОСОБА_9 , набувши повноважень народного депутата України VIII скликання та не будучи забезпеченим житлом у м. Києві, з метою отримання грошових коштів для компенсації вартості оренди житла 16.12.2014 звернувся з заявою на ім`я Керівника Апарату Верховної Ради України про відшкодування витрат за проживання в листопаді 2014 року, до якої були додані копія договору оренди нерухомого майна від 01.11.2014, копія розписки про оплату за листопад 2014 року, копія паспорта, копія довідки про присвоєння ідентифікаційного коду, копія довідки з банку щодо відкриття особистого поточного рахунку. Зазначена заява була зареєстрована в Апараті Верховної Ради України 16.12.2014 за № 227931.
		Аналогічні заяви народний депутат України ОСОБА_9 подав для отримання грошових коштів для компенсації вартості оренди квартири за грудень 2014 року, січень -квітень 2015 року. Зазначені заяви були зареєстровані в Апараті Верховної Ради України 16.12.2014 за № 227932, 12.01.2015 за № 1049, 12.02.2015 за № 32372, 11.03.2015 за № 57297, 17.04.2015 за №9 5073.
		Досудовим розслідуванням встановлено, що 20.04.2015 ОСОБА_9 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 20.04.2015, зареєстрованого за номером 1036, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_11 , набув у спільну часткову власність 2/3 квартири АДРЕСА_1 .
		В пункті 7 договору зазначено, що квартира, що продається, візуально оглянута Покупцем до підписання цього договору і відповідає технічному стану, належному для її використання. Недоліків чи дефектів, які б перешкоджали її використанню за призначенням, на момент огляду не виявлено, будь-яких претензій щодо якісних характеристик квартири до Продавця немає.
		Тобто з 20.04.2015 ОСОБА_9 став забезпеченим житлом у місті Києві в розумінні положень ст. 35 Закону України «Про статус народного депутата України», Цивільного кодексу України та Житлового кодексу України.
		У подальшому ОСОБА_9 , будучи народним депутатом України VIII скликання, усвідомлюючи, що з 20.04.2015 втратив право на отримання компенсації вартості оренди житла або винайму готельного номера, та маючи на меті отримати неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів за рахунок бюджетних коштів, передбачених на компенсацію вартості оренди житла або винайму готельного номера народними депутатами України, зловживаючи можливостями службового становища, тобто умисно використовуючи як службова особа надані йому як народному депутату України гарантії всупереч тим цілям і завданням, заради досягнення яких вони надавались, діючи умисно, з корисливих мотивів, всупереч інтересам служби, не рахуючись з покладеними на нього Конституцією України і Законами України обов`язками діяти на благо Вітчизни і дбати про добробут Українського народу, вирішив заволодіти коштами, які передбачені Законом для компенсації вартості оренди (винайму) житла народним депутатам.
		З метою заволодіння грошовими коштами державного бюджету України, які передбачені для забезпечення діяльності Верховної Ради України, без наявності законних підстав для отримання таких коштів внаслідок забезпеченості житлом у м. Києві ОСОБА_9 навмисно в період з квітня 2015 року по січень 2016 року подав заяви на ім`я Керівника Апарату Верховної Ради України, а саме: заяву від 14.04.2015 № 19-182/2015, яка була зареєстрована 17.04.2015 за вх. № 95073 в Апараті Верховної Ради України; заяву від 12.05.2015 № 22-182/2015, яка була зареєстрована 13.05.2015 за вх. № 114676 в Апараті Верховної Ради України; заяву від 11.06.2015 № 26-182/2015, яка була зареєстрована 16.06.2015 за вх. № 48720 в Апараті Верховної Ради України; заяву від 10.07.2015 № 29-182/2015, яка була зареєстрована 16.07.2015 за вх. № 180492 в Апараті Верховної Ради України; заяву від 11.08.2015 № 31-182/2015, яка була зареєстрована 14.08.2015 за вх. № 205110 в Апараті Верховної Ради України; заяву від 14.09.2015 № 32-182/2015, яка була зареєстрована 16.09.2015 за вх. № 228810 в Апараті Верховної Ради України; заяву від 07.10.2015 № 33-182/2015, яка була зареєстрована 12.10.2015 за вх. № 249972 в Апараті Верховної Ради України; заяву від 11.11.2015 № 34-182/2015, яка була зареєстрована 13.11.2015 за вх. № 282648 в Апараті Верховної Ради України; заяву від 14.12.2015 № 35-182/2015, яка була зареєстрована 15.12.2015 за вх. № 313199 в Апараті Верховної Ради України; заяву від 15.01.2016 № 1-182/2016, яка була зареєстрована 15.01.2016 за вх. № 8556 в Апараті Верховної Ради України, щодо відшкодування йому вартості оренди квартири шляхом перерахування грошових коштів на його картковий рахунок НОМЕР_2 , який відкритий у відділені ПУБМ «РЦ в м. Київ».
		Розпорядженням Першого заступника Керівника Апарату Верховної Ради України від 29.01.2016 № 12 затверджено новий Порядок видачі народним депутатам України коштів для компенсації вартості оренди житла або винайму готельного номера, ознайомившись із яким ОСОБА_9 , не маючи правових підстав для отримання такої компенсації, з метою заволодіння грошовими коштами державного бюджету, які передбачені для забезпечення діяльності Верховної Ради України, підписав та подав на ім`я Керівника Апарату Верховної Ради України заяву, яка була зареєстрована 18.02.2016 за вх. № 38401 в Апараті Верховної Ради України, в якій просив здійснювати йому щомісячну видачу грошових коштів для компенсації вартості оренди житла або винайму готельного номера протягом усього строку виконання депутатських повноважень та перераховувати їх на його особистий картковий рахунок НОМЕР_2 , який відкритий у відділені ПУБМ «РЦ в м. Київ».
		З метою подальшого отримання грошових коштів у розмірі 650 грн на добу без законних на те підстав ОСОБА_9 підписав і подав на ім`я Першого заступника Керівника Апарату Верховної Ради України - керуючого справами заяву, яка була зареєстрована 05.10.2017 за вх. № 226482, в якій просив здійснювати йому щомісячну видачу грошових коштів для компенсації вартості оренди житла або винайму готельного номера протягом усього строку виконання депутатських повноважень та перераховувати їх на його особистий картковий рахунок НОМЕР_2 , який відкритий у відділенні ПУБМ «РЦ в м. Київ».
		При цьому ОСОБА_9 усвідомлював, що зловживаючи службовим становищем, а саме можливостями, які має народний депутат України, подаючи заяви про отримання компенсації вартості оренди житла та не повідомляючи Керівника Апарату Верховної Ради України та Управління справами Верховної Ради України про наявність у нього житла в місті Києві, з метою заволодіння грошовими коштами, які передбачені на забезпечення діяльності Верховної Ради України, його дії явно суперечать інтересам служби, цілям і завданням гарантій депутатської діяльності, що визначені в Законі, а співробітники Апарату Верховної Ради України не уповноважені здійснювати перевірку повідомленої народними депутатами України інформації щодо наявності підстав для отримання компенсації відповідно до ст. 35 Закону і лише внаслідок висунутої народним депутатом України вимоги зобов`язані будуть виплачувати йому грошові кошти в якості компенсації за оренду житла за рахунок бюджетних коштів.
		Тому ОСОБА_9 був переконаний, що за будь-яких обставин, не повідомляючи Управління справами Апарату Верховної Ради України про відсутність права на отримання компенсації та звертаючись із зазначеними заявами, заволодіє грошовими коштами, виплата яких Управлінням справами Верховної Ради України здійснюватиметься за рахунок бюджетних коштів, що призведе до протиправного вибуття відповідної суми коштів, передбачених на забезпечення діяльності Верховної Ради України, з рахунку юридичної особи публічного права - Управління справами Верховної Ради України.
		Проте, внаслідок значного суспільного резонансу, викликаного журналістським розслідуванням про безпідставність одержання окремими народними депутатами України компенсацій за оренду житла чи винайм готельного номера, ОСОБА_9 27.11.2018 звернувся до Апарату Верховної Ради України із поданням про припинення з 01.12.2018 видачі йому грошових коштів, припинивши таким чином вчинюване ним кримінальне правопорушення.
		Отже, ОСОБА_9 , будучи службовою особою і зловживаючи службовим становищем (можливостями та гарантіями, пов`язаними із займаною посадою) шляхом звернення про видачу грошових коштів для компенсації вартості оренди житла та не вжиття заходів для повідомлення Управління справами Верховної Ради України про набуття у власність житла в місті Києві, усвідомлюючи той факт, що співробітники Апарату Верховної Ради України та Управління справами Верховної Ради України не мають повноважень перевіряти наявність у народного депутата житла в місті Києві та зобов`язані відповідно до приписів ст. 38 Закону України «Про статус народного депутата України» виконувати його вимоги у формі заяви у період з 20.04.2015 по 30.11.2018 (включно), заволодів бюджетними коштами, які передбачені на забезпечення діяльності Верховної Ради України без законних на те підстав, передбачених ст. 35 Закону України «Про статус народного депутата України».
		При цьому внаслідок вказаних протиправних дій ОСОБА_9 на підставі поданих ним заяв протягом 2015-2017 років Управління справами Верховної Ради України в період з 20.04.2015 по 30.11.2018 (включно) перерахувало йому грошові кошти для компенсації вартості оренди житла в сумі 700 280,00 грн (що більше ніж у 794 рази перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, встановлений на 01.01.2018, що згідно з п. 4 примітки до ст. 185 КК України є особливо великим розміром), якими в подальшому ОСОБА_9 розпорядився на власний розсуд.
		Внаслідок зазначених протиправних дій ОСОБА_9 щодо отримання ним неправомірної вигоди Управлінню справами Верховної Ради України як юридичній особі публічного права і головному розпоряднику бюджетних коштів спричинено збитків на суму 700 280,00 грн.
		Таким чином, ОСОБА_9  обвинувачується в тому, що в період з 20.04.2015 по 30.11.2018, будучи народним депутатом України VIII скликання, зловживаючи своїм службовим становищем, заволодів чужим майном в особливо великих розмірах, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
		 
		4. Підстави для виправдання обвинуваченого із зазначенням мотивів
		Згідно з ч. 1 ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом. Зі свого боку, склад кримінального правопорушення включає чотири елементи (суб`єкт, суб`єктивну сторону, об`єкт, об`єктивну сторону), кожен з яких має певний набір обов`язкових і факультативних ознак для кваліфікації певного діяння як кримінального правопорушення. Такі ознаки визначаються Загальною частиною КК України, а також диспозицією відповідної норми Особливої частини КК України, за якою кваліфікується діяння обвинуваченого. 
		З урахуванням загальної характеристики складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, винуватість особи у його вчиненні може бути визнана Судом, якщо сторона обвинувачення довела сукупність таких елементів:
		-наявність суб`єкта кримінального правопорушення - відповідність ОСОБА_9 загальним ознакам суб`єкта кримінального правопорушення та його належність до категорії службових осіб;
		-наявність об`єктивної сторони правопорушення - наявність у діях ОСОБА_9 ознак заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах, шляхом зловживання службовим становищем;
		-наявність об`єкта правової охорони - порушення суспільних відносини власності, відносин, які складаються з приводу розподілу матеріальних благ у суспільстві, шляхом посягання на предмет злочину, а саме чуже майно. Порушення суспільних відносини у сфері службової діяльності;
		-наявність суб`єктивної сторони - наявність у ОСОБА_9 прямого умислу на заволодіння чужим майном, корисливого мотиву та мети.
		 
		4.1.1. Щодо відповідності ОСОБА_9 ознакам суб`єкта кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України
		Суб`єкт кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, - спеціальний. Це фізична осудна особа, яка досягла 16 років до вчинення кримінального правопорушення, та є службовою особою.
		Відповідно до ч. 3 ст. 18 КК України службовими особами, в тому числі є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади.
		За змістом ст. 75 - 76, 78 - 79, 81 Конституції України Верховна Рада України (далі - ВР України) є єдиним органом законодавчої влади в Україні, конституційний склад якого становить чотириста п`ятдесят народних депутатів України. Повноваження народних депутатів України починаються з моменту складення присяги та здійснюються на постійній основі. Припинення повноважень народних депутатів України відбувається одночасно з припиненням повноважень ВР України.
		За наведених обставин з моменту складання присяги і до припинення повноважень ВР України народний депутат України, за ознакою постійного здійснення функцій представника влади, належить до службових осіб у розумінні ч. 3 ст. 18 КК України.
		За наслідками судового розгляду Судом встановлено, що 27.11.2014 ОСОБА_9 склав присягу перед ВР України (т. 8, а.с. 52). Таким чином з названої дати він на постійній основі здійснював функції представника законодавчої влади України.
		Наведена обставина також підтверджується списком народних депутатів України восьмого скликання ВР України із зазначенням дати прийняття ними присяги (т. 4, а.с. 92-96), а також змістом заяви від 27.11.2014 (т. 7, а.с. 59), якою ОСОБА_9 надана згода на здійснення повноважень народного депутата України на постійній основі.
		На підставі викладеного Судом встановлено, що з 27.11.2014 ОСОБА_9 у розумінні ч. 3 ст. 18 КК України був службовою особою. Відтак він відповідає спеціальним ознакам суб`єкта кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
		Згідно з паспортними даними (т. 7, а.с. 84-85, 203-207, 216-220, 229-233, 242-246, т. 8, а.с. 8-12, 21-25, 35-39) ОСОБА_9 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначена обставина також слідує з особової картки народного депутата України (т. 8, а.с. 53-54), автобіографії ОСОБА_9 (т. 8, а.с. 55-56, 57-58) та підтверджена ним особисто у судовому засіданні 12.07.2024 (журнал судового засідання за 12.07.2024 у т. 1, технічний запис судового засідання за 12.07.2024 у т. 13).
		Таким чином на момент, коли ОСОБА_9 скористався державною гарантією для народних депутатів України на компенсацію вартості оренди житла його вік перевищував 16 років. На підставі викладеного Судом встановлено, що обвинувачений досяг віку, з якого відповідно до ст. 22 КК України може наставати кримінальна відповідальність. 
		Крім цього, матеріали кримінального провадження не містять доказів неосудності ОСОБА_9 на момент подій, які ставляться йому у провину. Про неосудність обвинуваченого не зазначали також учасники судового провадження. Обставини, які б могли свідчити про неосудність ОСОБА_9 , не були встановлені і Судом.
		З сукупності наведених обставин Судом встановлено, що ОСОБА_9 відповідає загальним ознакам суб`єкта кримінального правопорушення, адже він є фізичною осудною особою, яка досягла віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність.
		Зважаючи на викладене, Суд дійшов висновку, що ОСОБА_9 є суб`єктом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
		 
		4.1.2. Щодо наявності у діях ОСОБА_9 ознак об`єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України
		Необхідною умовою притягнення до кримінальної відповідальності за ч. 5 ст. 191 КК України є встановлення обов`язкових ознак об`єктивної сторони вказаного кримінального правопорушення. У контексті висунутого ОСОБА_9 прокурором обвинувачення об`єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, буде наявною у випадку доведення стороною обвинувачення таких ознак: діяння (заволодіння чужим майном), наслідків (матеріальна шкода в особливо великому розмірі), причинного зв`язку між діянням та наслідком, способу (зловживання службовим становищем).
		При визначенні змісту злочинної дії у заволодінні чужим майном Суд керується роз`ясненнями, викладеними у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності». Так, за змістом абз. 3 п. 23 названої постанови, заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовим становищем полягає в незаконному оберненні чужого майна на свою користь або на користь інших осіб з використанням службовою особою свого службового становища всупереч інтересам служби. Відтак, при заволодінні чужим майном злочинна дія передбачає: 1) вилучення службовою особою чужого майна з володіння власника шляхом зловживання службовим становищем; 2) обернення такого майна на свою користь або на користь іншої особи. 
		Як свідчить ст. 35 Закону України «Про статус народного депутата України» у витратах на забезпечення діяльності ВР України передбачаються кошти на оренду житла або винайм готельного номера. Народному депутату на оренду житла або винайм готельного номера на підставі його заяви та копії документа, до якого внесені відомості про місце його проживання, Апаратом ВР України щомісячно видаються кошти в розмірі, встановленому кошторисом ВР України для компенсації вартості оренди (винайму). Право на отримання таких коштів мають народні депутати, не забезпечені житлом у місті Києві, і місце їх проживання, відповідно до його реєстрації, знаходиться на відстані понад 30 км від меж міста Київ.
		Відповідно до пп. 5 п. 10 Положення про Апарат ВР України, затвердженого Розпорядженням Голови ВР України від 25.08.2011 №769, Апарат ВР України (через Управління справами) забезпечує житлові умови народним депутатам України (т. 4, а.с. 19 - 26).
		Механізм видачі народним депутатам України коштів з метою дотримання гарантії, передбаченої ст. 35 Закону України «Про статус народного депутата України», у період до 29.01.2016унормовувався Положенням Про порядок виплати народним депутатам України щомісячної компенсації для оренди житла або винайму готельного номера, затвердженим Розпорядженням Голови ВР України № 248 від 08.04.2014 (далі - Положення) (т. 3, а.с. 244-245, т. 4, а.с. 66-67, т. 9, а.с. 94-95), після 29.01.2016 - Порядком видачі народним депутатам України коштів для компенсації вартості оренди житла або винайму готельного номеру, затвердженим Розпорядженням Першого заступника Керівника Апарату ВР України № 12 від 29.01.2016 (далі - Порядок) (т 3, а.с. 248, т. 4, а.с. 70, т. 9, а.с. 99).
		Пунктом 2.1. Положення встановлювалося, що виплата компенсації для оренди житла здійснюється щомісяця Управлінням справами Апарату ВР України шляхом перерахування коштів на особистий картковий рахунок народного депутата України, відкритий в установі банку, на підставі поданих ним документів.
		Пунктами 4 та 5 Порядку передбачено, що підставою для компенсації народному депутату України вартості оренди житла або винайму готельного номера є звернення відповідного народного депутата до Апарату ВР України із заявою, до якої додаються довідка банку про відкриття карткового (поточного) рахунку та документ, що підтверджує місце проживання народного депутата України відповідно до його реєстрації на відстані понад 30 км від меж м. Києва.
		Наведені вище приписи Закону України «Про статус народного депутата України», Положення та Порядку свідчать про те, що заява народного депутата України, до якої додано документ, що підтверджує місце проживання народного депутата України відповідно до його реєстрації на відстані понад 30 км від меж м. Києва, є єдиною та достатньою підставою для компенсації народному депутату України вартості оренди житла або винайму готельного номера.
		Цей висновок Суду узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13 (т. 15, журнал судового засідання за 11.10.2024, CD диск), які повідомили Суд, що в Апарату ВР України відсутні повноваження на перевірку наявності або відсутності підстав для компенсації народному депутату України вартості оренди житла або винайму готельного номера. У зв`язку з чим факт звернення народного депутата України з відповідною заявою породжує в Апарата ВР України обов`язок компенсувати йому такі витрати.
		Те, що заява народного депутата України є достатньою підставою для компенсації йому витрат на оренду житла або винайму готельного номера повідомили також свідок ОСОБА_14 та ОСОБА_15 (т. 15, журнал судового засідання за 06.11.2024, CD диск).
		Як встановлено у судовому засіданні, ОСОБА_9 звернувся до Керівника Апарату ВР України із заявою від 14.04.2015 № 19-182/2015 (т. 7, а.с. 187, т. 9, а.с. 112-119), в якій порушив питання про відшкодування йому витрат за проживання у квітні 2015 року в орендованій квартирі шляхом перерахування коштів на картковий рахунок №  НОМЕР_2 , відкритий у відділенні ПУМБ «РЦ в м. Київ». Названа заява відповідно до штампу вхідної кореспонденції зареєстрована в Апараті ВР України 17.04.2015 за вх. № 95073.
		Крім цього, заявою від 12.05.2015 за № 22-182/2015 (т. 7, а.с. 188-195, т. 9, а.с. 104) ОСОБА_9 ініціював перед Керівником Апарату ВР України питання про відшкодування йому витрат за проживання у травні 2015 року в орендованій квартирі шляхом перерахування коштів на його картковий рахунок №  НОМЕР_2 , відкритий у відділенні ПУМБ «РЦ в м. Київ». Ця заява згідно із штампом вхідної кореспонденції зареєстрована в Апараті ВР України 13.05.2015 за вх. № 114676.
		Надалі ОСОБА_9 скерував на ім`я Керівника Апарату ВР України заяву від 11.06.2015 за № 26-182/2015 (т. 7, а.с. 197-209, т. 9, а.с. 120), у якій просив відшкодувати йому витрати за проживання в орендованій квартирі у червні 2015 року шляхом перерахування коштів на картковий рахунок №  НОМЕР_2 , відкритий у відділенні ПУМБ «РЦ в м. Київ». Як свідчить штамп вхідної кореспонденції, заяву ОСОБА_9 в Апараті ВР України зареєстровано 16.06.2015 за вх. № 148720. 
		Також ОСОБА_9 порушував перед Керівником Апарату ВР України питання про відшкодування йому витрат за проживання в орендованій квартирі у липень 2015 року. Таке відшкодування згідно із змістом заяви від 10.07.2015 № 29-182/2015 (т. 7, а.с. 209-221, т. 9, а.с. 121) просив провести шляхом перерахування коштів на картковий рахунок №  НОМЕР_2 , відкритий у відділенні ПУМБ «РЦ в м. Київ». Заява від 10.07.2015 № 29-182/2015 зареєстрована в Апараті ВР України 16.07.2015 за вх № 180492, про що свідчить відповідний штамп вхідної кореспонденції.
		До того ж заявою від 11.08.2015 за № 31-182/2015 (т. 7, а.с. 222-234, т. 9, а.с. 122) ОСОБА_9 ініціював перед Керівником Апарату ВР України питання про відшкодування йому витрат за проживання в орендованій квартирі у серпні 2015 року шляхом перерахування коштів на його картковий рахунок №  НОМЕР_2 , відкритий у відділенні ПУМБ «РЦ в м. Київ». Ця заява згідно із штампом вхідної кореспонденції зареєстрована в Апараті ВР України 14.08.2015 за вх. № 205110.
		Із заявою від 14.09.2015 № 32-182/2015 на ім`я Керівника Апарату ВР України про відшкодування витрат за проживання в орендованій квартирі звертався ОСОБА_9 і у вересні 2015 року (т. 7, а.с. 235-247, т. 9, а.с. 123). Така заява містила аналогічний з попередніми заявами спосіб відшкодування витрат та була зареєстрована в Апараті ВР України 16.09.2015 за вх № 228810.
		Відшкодування витрат за проживання в орендованій квартирі у жовтні 2015 року ініційовано ОСОБА_9 перед Першим заступником Керівника Апарату ВР України -керуючим справами заявою від 07.10.2015 за № 33-182/2015 (т. 8, а.с. 1-13, т. 9, а.с. 106). У названій заяві ОСОБА_9 , посилаючись на укладений договір оренди, просить перерахувати кошти у сумі 13 800 грн на його картковий рахунок №  НОМЕР_2 , відкритий у відділенні ПУМБ «РЦ в м. Київ». Ця заява зареєстрована в Апараті ВР України 12.10.2015 за вх. № 249972.
		Крім цього, заявою від 11.11.2015 за № 34-182/2015 (т. 8, а.с. 14-26, т. 7, а.с. 196, т. 9, а.с. 107) ОСОБА_9 порушив перед Першим заступником Керівника Апарату ВР України - керуючим справами питання про відшкодування йому витрат за проживання у листопаді 2015 року в орендованій квартирі шляхом перерахування коштів на його картковий рахунок №  НОМЕР_2 , відкритий у відділенні ПУМБ «РЦ в м. Київ». Ця заява згідно із штампом вхідної кореспонденції зареєстрована в Апараті ВР України 13.11.2015 за вх. № 282648.
		Також ОСОБА_9 скерував на ім`я Першого заступника Керівника Апарату ВР України - керуючого справами заяву від 14.12.2015 за № 35-182/2015 (т. 8, а.с. 27-40, т. 9, а.с. 108), у якій просив відшкодувати йому витрати за проживання в орендованій квартирі у грудні 2015 року шляхом перерахування коштів на картковий рахунок №  НОМЕР_2 , відкритий у відділенні ПУМБ «РЦ в м. Київ». Як свідчить штамп вхідної кореспонденції, заяву ОСОБА_9 в Апараті ВР України зареєстровано 15.12.2015 за вх. № 313199. 
		До того ж заявою від 15.01.2016 за № 1-182/2016 (т. 8, а.с. 41-48, т. 9, а.с. 109) ОСОБА_9 ініціював перед Першим заступником Керівника Апарату ВР України - керуючим справами питання про відшкодування йому витрат за проживання в орендованій квартирі у січні 2016 року шляхом перерахування коштів на його картковий рахунок №  НОМЕР_2 , відкритий у відділенні ПУМБ «РЦ в м. Київ». Ця заява згідно із штампом вхідної кореспонденції зареєстрована в Апараті ВР України 15.01.2016 за вх. № 8556.
		Надалі ОСОБА_9 скерував на ім`я Першого заступника Керівника Апарату ВР України заяву від 17.02.2016 № 3-182/2016, у якій просив здійснювати йому щомісячну видачу коштів для компенсації вартості оренди житла з розрахунку 460 грн на добу протягом всього строку виконання депутатських повноважень (т. 8, а.с 50, т. 9, а.с. 110). Грошові кошти, як і раніше, прохав перераховувати на картковий рахунок №  НОМЕР_2 , відкритий у відділенні ПУМБ «РЦ в м. Київ». Названа заява відповідно до штампу вхідної кореспонденції зареєстрована в Апараті ВР України 18.02.2016 за вх. № 38401.
		Крім цього заявою від 28.09.2017 (т. 8, а.с. 49, т. 9, а.с. 111) ОСОБА_9 порушив перед Першим заступником Керівника Апарату ВР України - керуючим справами питання про здійснення йому щомісячної видачі коштів для компенсації вартості оренди житла або винайму готельного номера з розрахунку 650 грн на добу протягом всього строку виконання депутатських повноважень починаючи з 01.09.2017. Кошти прохав перераховувати на картковий рахунок №  НОМЕР_2 , відкритий у відділенні ПУМБ «РЦ в м. Київ». Ця заява згідно із штампом вхідної кореспонденції зареєстрована в Апараті ВР України 05.10.2017 за вх. № 226482.
		Поданням від 27.11.2018 на ім`я Першого заступника Керівника Апарату ВР України - керуючого справами ОСОБА_9 попросив з 01.12.2018 припинити здійснювати йому щомісячну видачу коштів для компенсації вартості оренди житла або винайму готельного номера (т. 8, а.с. 51). Як свідчить штамп вхідної кореспонденції, заяву ОСОБА_9 в Апараті ВР України зареєстровано 27.11.2018 за вх № 3248956. 
		При цьому Суд враховує висновок експертів за результатами проведення комісійної судово-почеркознавчої експертизи від 10.12.2019 № 2098,2113/19-23 (т. 7, а.с. 118-131) та висновок експертів за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи від 26.12.2022 № 2177,2298-2302/22-23 (т. 7, а.с. 137-142), якими встановлено, що підписи від імені ОСОБА_9 на перелічених вище заявах виконані ОСОБА_9 .
		Таким чином у період з квітня 2015 року по листопад 2018 року ОСОБА_9 звертався до Апарату ВР України з питанням про відшкодування витрат на оренду житла. 
		На користь даного висновку свідчить також долучений до листа Першого заступника Керівника Апарату ВР України від 27.12.2018 № 15/22-1549/271378/ (т. 4, а.с. 40-41) список народних депутатів України восьмого скликання, які скористалися правом на компенсацію вартості оренди житла або винайму готельного номера у період з 2014 по 2018 роки (т. 4, а.с. 42-62). Названий список містить відомості про ОСОБА_9 , як про народного депутата України, який використовував державну гарантію, передбачену ст. 35 Закону України «Про статус народного депутата України».
		Судом також встановлено, що на підставі заяв ОСОБА_9 Управлінням справами Апарату ВР України сформовано платіжні доручення на перерахування грошових коштів на картковий рахунок № НОМЕР_2:
		1) платіжне доручення № 3174 від 05.05.2015 на перерахування грошових коштів у розмірі 13 800 грн як компенсацію вартості оренди житла за квітень 2015 року народному депутату України ОСОБА_9 (т. 9, а.с. 25);
		2) платіжне дорученням № 4070 від 03.06.2015 на перерахування грошових коштів у розмірі 13 800 грн як компенсацію вартості оренди житла за травень 2015 року народному депутату України ОСОБА_9 (т. 9, а.с. 26);
		3) платіжне доручення № 5209 від 13.07.2015 на перерахування грошових коштів у розмірі 13 800 грн як компенсацію вартості оренди житла за червень 2015 року народному депутату України ОСОБА_9 (т. 9, а.с. 27); 
		4) платіжне доручення № 6019 від 03.08.2015 на перерахування грошових коштів у розмірі 13 800 грн як компенсацію вартості оренди житла за липень 2015 року народному депутату України ОСОБА_9 (т. 9, а.с. 28);
		5) платіжним доручення № 7944 від 01.10.2015 на перерахування грошових коштів у розмірі 27 600 грн як компенсацію вартості оренди житла за серпень-вересень 2015 року народному депутату України ОСОБА_9 (т. 9, а.с. 29);
		6)  платіжне доручення № 8530 від 23.10.2015 на перерахування грошових коштів у розмірі 13 800 грн як компенсацію вартості оренди житла за жовтень 2015 року народному депутату України ОСОБА_9 (т. 9, а.с. 30);
		7) платіжне доручення № 9602 від 01.12.2015 на перерахування грошових коштів у розмірі 13 800 грн як компенсацію вартості оренди житла за листопад 2015 року народному депутату України ОСОБА_9 (т. 9, а.с.31);
		8) платіжне доручення № 10869 від 21.12.2015 на перерахування грошових коштів у розмірі 13 800 грн як компенсацію вартості оренди житла за грудень 2015 року народному депутату України ОСОБА_9 (т. 9, а.с. 32);
		9) платіжне доручення № 244 від 22.01.2016 на перерахування грошових коштів у розмірі 13 800 грн як компенсацію вартості оренди житла за січень 2016 року народному депутату України ОСОБА_9 (т. 9, а.с. 33);
		10) платіжне доручення № 1804 від 26.02.2016 на перерахування грошових коштів у розмірі 13 340 грн як компенсацію вартості оренди житла за лютий 2016 року народному депутату України ОСОБА_9 (т. 9, а.с. 34);
		11) платіжне доручення № 3459 від 28.03.2016 на перерахування грошових коштів у розмірі 14 260 грн як компенсацію вартості оренди житла за березень 2016 року народному депутату України ОСОБА_9 (т. 9, а.с. 35);
		12) платіжне доручення № 4806 від 27.04.2016 на перерахування грошових коштів у розмірі 13 800 грн як компенсацію вартості оренди житла за квітень 2016 року народному депутату України ОСОБА_9 (т. 9, а.с. 36);
		13) платіжне доручення № 6055 від 24.05.2016 на перерахування грошових коштів у розмірі 14 260 грн як компенсацію вартості оренди житла за травень 2016 року народному депутату України ОСОБА_9 (т. 9, а.с. 37);
		14) платіжне доручення № 7332від 22.06.2016 на перерахування грошових коштів у розмірі 13 800 грн як компенсацію вартості оренди житла за червень 2016 року народному депутату України ОСОБА_9 (т. 9, а.с. 38);
		15) платіжне доручення № 8654 від 25.07.2016 на перерахування грошових коштів у розмірі 14 260  грн як компенсацію вартості оренди житла за липень 2016 року народному депутату України ОСОБА_9 (т. 9, а.с. 40);
		16) платіжне доручення № 9968 від 25.08.2016 на перерахування грошових коштів у розмірі 14 260 грн як компенсацію вартості оренди житла за серпень 2016 року народному депутату України ОСОБА_9 (т. 9, а.с. 39);
		17) платіжне доручення № 11079 від 26.09.2016 на перерахування грошових коштів у розмірі 13 800 грн як компенсацію вартості оренди житла за вересень 2016 року народному депутату України ОСОБА_9 (т. 9, а.с. 41);
		18) платіжне доручення № 12361 від 25.10.2016 на перерахування грошових коштів у розмірі 14 260 грн як компенсацію вартості оренди житла за жовтень 2016 року народному депутату України ОСОБА_9 (т. 9, а.с. 43);
		19) платіжне доручення № 13705 від 24.11.2016 на перерахування грошових коштів у розмірі 13 800 грн як компенсацію вартості оренди житла за листопад 2016 року народному депутату України ОСОБА_9 (т. 9, а.с. 42);
		20) платіжне доручення № 14691 від 09.12.2016 на перерахування грошових коштів у розмірі 14 260 грн як компенсацію вартості оренди житла за грудень 2016 року народному депутату України ОСОБА_9 (т. 9, а.с. 44);
		21) платіжне доручення № 1536 від 08.02.2017 на перерахування грошових коштів у розмірі 14 260 грн як компенсацію вартості оренди житла за січень 2017 року народному депутату України ОСОБА_9 (т. 9, а.с. 46);
		22) платіжне доручення № 2068 від 24.02.2017 на перерахування грошових коштів у розмірі 12 880 грн як компенсацію вартості оренди житла за лютий 2017 року народному депутату України ОСОБА_9 (т. 9, а.с. 45);
		23) платіжне доручення № 3798 від 27.03.2017 на перерахування грошових коштів у розмірі 14 260 грн як компенсацію вартості оренди житла за березень 2017 року народному депутату України ОСОБА_9 (т. 9, а.с. 47);
		24) платіжне доручення № 5395 від 20.04.2017 на перерахування грошових коштів у розмірі 13 800 грн як компенсацію вартості оренди житла за квітень 2017 року народному депутату України ОСОБА_9 (т. 9, а.с. 48);
		25) платіжне доручення № 6192 від 25.05.2017 на перерахування грошових коштів у розмірі 14 260 грн як компенсацію вартості оренди житла за травень 2017 року народному депутату України ОСОБА_9 (т. 9, а.с. 49);
		26) платіжне доручення № 7754 від 26.06.2017 на перерахування грошових коштів у розмірі 13 800 грн як компенсацію вартості оренди житла за червень 2017 року народному депутату України ОСОБА_9 (т. 9, а.с. 50);
		27) платіжне доручення № 9410 від 24.07.2017 на перерахування грошових коштів у розмірі 14 260 грн як компенсацію вартості оренди житла за липень 2017 року народному депутату України ОСОБА_9 (т. 9, а.с. 52);
		28) платіжне доручення № 11013 від 23.08.2017 на перерахування грошових коштів у розмірі 14 260 грн як компенсацію вартості оренди житла за серпень 2017 року народному депутату України ОСОБА_9 (т. 9, а.с. 51);
		29) платіжне доручення № 12012 від 25.09.2017 на перерахування грошових коштів у розмірі 19 500 грн як компенсацію вартості оренди житла за вересень 2017 року народному депутату України ОСОБА_9 (т. 9, а.с. 53);
		30) платіжне доручення № 13317 від 24.10.2017 на перерахування грошових коштів у розмірі 20 150 грн як компенсацію вартості оренди житла за жовтень 2017 року народному депутату України ОСОБА_9 (т. 9, а.с. 55);
		31) платіжне доручення № 14310 від 27.11.2017 на перерахування грошових коштів у розмірі 19 500 грн як компенсацію вартості оренди житла за листопад 2017 року народному депутату України ОСОБА_9 (т. 9, а.с. 54);
		32) платіжне доручення № 15577 від 15.12.2017 на перерахування грошових коштів у розмірі 20 150 грн як компенсацію вартості оренди житла за грудень 2017 року народному депутату України ОСОБА_9 (т. 9, а.с. 56);
		33) платіжне доручення № 433 від 26.01.2018 на перерахування грошових коштів у розмірі 20 150 грн як компенсацію вартості оренди житла за січень 2018 року народному депутату України ОСОБА_9 (т. 9, а.с. 58);
		34) платіжне доручення № 1246 від 23.02.2018 на перерахування грошових коштів у розмірі 18 200 грн як компенсацію вартості оренди житла за лютий 2018 року народному депутату України ОСОБА_9 (т. 9, а.с. 57);
		35) платіжне доручення № 2255 від 23.03.2018 на перерахування грошових коштів у розмірі 20 150 грн як компенсацію вартості оренди житла за березень 2018 року народному депутату України ОСОБА_9 (т. 9, а.с. 59);
		36) платіжне доручення № 3588 від 24.04.2018 на перерахування грошових коштів у розмірі 19 500 грн як компенсацію вартості оренди житла за квітень 2018 року народному депутату України ОСОБА_9 (т. 9, а.с. 61);
		37) платіжне доручення № 4711 від 24.05.2018 на перерахування грошових коштів у розмірі 20 150 грн як компенсацію вартості оренди житла за травень 2018 року народному депутату України ОСОБА_9 (т. 9, а.с. 60);
		38) платіжне доручення № 5831 від 22.06.2018 на перерахування грошових коштів у розмірі 19 500 грн як компенсацію вартості оренди житла за червень 2018 року народному депутату України ОСОБА_9 (т. 9, а.с. 62);
		39) платіжне доручення № 6976 від 25.07.2018 на перерахування грошових коштів у розмірі 20 150 грн як компенсацію вартості оренди житла за липень 2018 року народному депутату України ОСОБА_9 (т. 9, а.с. 63);
		40) платіжне доручення № 7687 від 27.08.2018 на перерахування грошових коштів у розмірі 20 150 грн як компенсацію вартості оренди житла за серпень 2018 року народному депутату України ОСОБА_9 (т. 9, а.с. 64);
		41) платіжне доручення № 9128 від 25.09.2018 на перерахування грошових коштів у розмірі 19 500 грн як компенсацію вартості оренди житла за вересень 2018 року народному депутату України ОСОБА_9 (т. 9, а.с. 65);
		42) платіжне доручення № 10007 від 25.10.2018 на перерахування грошових коштів у розмірі 20 150 грн як компенсацію вартості оренди житла за жовтень 2018 року народному депутату України ОСОБА_9 (т. 9, а.с. 66);
		43) платіжне доручення № 11127 від 26.11.2018 на перерахування грошових коштів у розмірі 19 500 грн як компенсацію вартості оренди житла за листопад 2018 року народному депутату України ОСОБА_9 (т. 9, а.с. 128).
		За змістом банківської виписки картковий рахунок №  НОМЕР_2 відкритий у відділенні ПУМБ «РЦ в м. Київ» на ім`я ОСОБА_9 (т. 9, а.с. 176-246). Крім цього названа виписка містить відомості про зарахування на цей картковий рахунок грошових коштів як компенсації вартості оренди житла, що також не заперечувалося стороною захисту у судовому засіданні.
		На підставі викладеного Судом встановлено, що шляхом звернення до Апарату ВР України із заявами про компенсацію вартості оренди житла у період з 20.04.2015 по 30.11.2018 ОСОБА_9 вилучив та обернув на свою користь бюджетні кошти на загальну суму700 280 грн.
		Вирішуючи питання про те чи зловживав  ОСОБА_9  службовим становищем, вилучаючи та обертаючи на свою користь бюджетні кошти, Суд керується усталеною практикою Верхового Суду. Так, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 29.09.2021 у справі № 682/3004/15-к, провадження № 51-1350км21, від 09.02.2022 у справі № 707/661/17, провадження № 51-3264км21, під зловживанням службовим становищем слід розуміти використання службового становища, а отже, тих повноважень і можливостей, які обумовлені компетенцією службової особи, всупереч цілям і завданням, для досягнення і реалізації яких вони надані службовій особі 
		Перелік повноважень та фактичних можливостей певної службової особи завжди обумовлений покладеним на неї обов`язком з виконання певних функцій. Тобто повноваження та фактичні можливості надаються службовій особі виключно на законних підставах для використання у спосіб і в порядку, визначеному нормативним актом, для виконання покладених на неї законом функцій. Зі свого боку при зловживанні службовим становищем службова особа використовує свої повноваження та фактичні можливості, надані їй самою посадою, не для виконання покладених на неї законом функцій, досягнення інтересів служби, а всупереч таким. 
		Призначення державної гарантії для народних депутатів України, передбаченої ст. 35 Закону України «Про статус народного депутата України», обумовлено необхідністю забезпечити безперешкодну діяльність депутатів і парламенту в цілому. При цьому вказана гарантія не належить до фінансового забезпечення народного депутата України як, наприклад, посадовий оклад, надбавки та доплати. Вона не є грошовою винагородою за виконання народним депутатом України своїх повноважень. Будучи елементом статусу народного депутата України, гарантія винайму житла у м. Києві та компенсація визначеної вартості оренди житла або винайму готельного номераспрямована на створення належних умов для реалізації наданих депутату прав (депутатських повноважень), що передбачені Конституцією України та законами України. 
		За змістом ст. 82 Конституції України ВР України працює сесійно. Аналогічне положення закріплене у ч. 1 ст. 9 Закону України «Про Регламент ВР України». При цьому відповідно до ч. 4 ст. 9 цього Закону сесії ВР України складаються із засідань ВР України, засідань комітетів, тимчасових слідчих комісій і тимчасових спеціальних комісій, що проводяться у період між пленарними засіданнями, роботи народних депутатів у депутатських фракціях (депутатських групах) та з виборцями. Місцем проведення засідань за загальним правилом є будинок ВР України (місто Київ, вул. Грушевського, 5) (ч. 1 ст. 2 цього Закону).
		З огляду на законодавчо визначене місце проведення засідань ВР України у м. Києві, з метою забезпечення участі народного депутата України у засіданнях ВР України, створення належних умов для виконання покладених на нього обов`язків та реалізації депутатських повноважень, ст. 35 Закону України «Про статус народного депутата України» передбачено право народного депутата отримати компенсацію вартості оренди житла або винайму готельного номера. ПрАи цьому використання народним депутатом України такої гарантії відповідатиме інтересам служби виключно у випадку якщо такий депутат не забезпечений житлом у м. Києві, і місце його проживання, відповідно до його реєстрації, знаходиться на відстані понад 30 км від меж м. Київ. 
		Відтак компенсація народному депутату України орендованого житла або готельного номера, який забезпечений житлом у м. Києві, суперечитиме меті встановлення відповідної гарантії та матиме своїм наслідком незаконне заволодіння депутатом бюджетними коштами.
		За версією сторони обвинувачення народний депутат України  ОСОБА_9  через забезпеченість власним житлом у м. Києві безпідставно отримував компенсацію вартості оренди житла заперіод з 20.04.2015 по 30.11.2018.
		Оцінюючи наведене твердження крізь призму сукупності досліджених доказів Суд встановив таке.
		Відповідно до ч. 1 ст. 379 ЦК України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них. 
		За змістом ч. 1 ст. 382 ЦК України квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання.
		З огляду на вищезазначені законодавчі положення, наявність у власності народного депутата України об`єктів нерухомого майна у м. Києві, які непризначені або непридатні для проживання, не свідчить про забезпеченість такого депутата житлом та, як наслідок, не виключає право на компенсацію вартості оренди житла.
		На користь даного висновку свідчить також правова природа державної гарантії для народних депутатів України, передбаченої ст. 35 Закону України «Про статус народного депутата України», призначення якої - забезпечити умови для належного виконання обов`язків і здійснення народним депутатом України визначених Конституцією і законами України повноважень.
		Про те, що гарантії депутатської діяльності, в тому числі і гарантія, передбачена ст. 35 Закону України «Про статус народного депутата України», не є самостійними, а походять від депутатських повноважень та покликані забезпечити реалізацію певного повноваження, наголосила Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду. Так, у постанові від 27.11.2023 (справа № 991/3966/20, провадження № 51-3348кмо22) Об`єднана палата виснувала, що народний депутат України унормовано наділений правом на отримання за певних обставин із Державного бюджету України компенсаційних витрат, пов`язаних, зокрема, із проживанням як гарантії забезпечення виконання ним своїх повноважень.
		У контексті викладеного, враховуючи необхідність участі народного депутата України у засіданнях ВР України, засіданнях комітетів, тимчасових слідчих комісій, тимчасових спеціальних комісій тощо, які згідно із ч. 1 ст. 2  Закону України «Про Регламент ВР України» відбуваються у м. Києві, навряд можна стверджувати, що непризначена або непридатна для проживання нерухомість у м. Києві може забезпечити необхідні умови для ефективного здійснення народним депутатом України депутатських повноважень, як того вимагає ч. 3 ст. 26 Закону України «Про статус народного депутата України».
		У судовому засіданні встановлено, що 20.04.2015 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_16 з однієї сторони та ОСОБА_9 і ОСОБА_17 з другої сторони, ОСОБА_9 став власником 2/3 часток квартири АДРЕСА_1 (т. 8, а.с. 78-80). З цієї дати, за версією сторони обвинувачення, ОСОБА_9 став забезпеченим житлом у м. Києві, а тому звернення із заявами на компенсацію вартості оренди житла у період з 20.04.2015 по 30.11.2018 суперечило інтересам служби.
		Крім цього, зважаючи на те, що стороною захисту стверджувалось те, що квартира у названий період не була придатною для проживання, прокурор забезпеченість житлом та її придатність для проживання доводив таким:
		1. непридатні для проживання будинки - жилі будівлі, які відповідно до законодавства визнані аварійними або ветхими (ст. 1 Закону України «Про комплексну реконструкцію кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду»). Квартира АДРЕСА_1 не визнана аварійною або ветхою, а тому придатна для проживання. Так само для визнання непридатною ця квартира не має фізичний знос на 81% і більше, як того вимагає Наказ від 02.07.1993 № 52 Про затвердження Правил оцінки фізичного зносу жилих будинків.
		2. будинок АДРЕСА_1 введений в експлуатацію, а тому квартира АДРЕСА_1 придатна для проживання;
		3. у п. 7 договору купівлі-продажу від 20.04.2015 зазначено, що квартира, що продається візуально оглянута Покупцем до підписання цього договору і відповідає технічному стану, належному для її використання. Недоліків чи дефектів, які б перешкоджали її використанню за призначенням, на момент огляду не виявлено, будь-яких претензій щодо якісних характеристик квартири до Продавця немає;
		4. дані мобільного оператора, протокол огляду даних операторів зв`язку щодо мобільних з`єднань від 24.07.2020 свідчать про те, що як мінімум частину періоду, за який ОСОБА_9 отримував компенсацію за житло, останній проживав у власній квартирі АДРЕСА_1 . Відтак вона була придатною для проживання;
		5. лист ТОВ «Компанія з управління та житлової експлуатації «Новосервіс» за вих. № 403 від 18.07.2019 свідчить про споживання комунальних послуг у квартирі АДРЕСА_1 .
		Оцінивши доводи прокурора та дослідивши докази надані на їх обґрунтування Суд відхиляє твердження про забезпеченість житлом в контексті його придатності для проживання у спірний період часу з огляду на таке.
		Наказ від 02.07.1993 № 52 Про затвердження Правил оцінки фізичного зносу жилих будинків, яким для встановлення непридатності будинку використовувався критерій фізичного зносу на рівні від 81%, втратив чинність 03.02.2009. Таким чином періодом дії зазначеного наказу не охоплює ні час придбання ОСОБА_9 квартири АДРЕСА_1 (20.04.2015), ні період використання ним державної гарантії, передбаченої ст. 35 Закону України «Про статус народного депутата України», який стороною обвинувачення ставиться останньому у провину (з 20.04.2015 по 30.11.2018). Таким чином посилання прокурора на положення цього наказу з метою визначення критеріїв придатності/непридатності для проживання квартири АДРЕСА_1 є помилковим.
		Так само для визначення придатності/непридатності для проживання квартири АДРЕСА_1 не можуть використовуватись критерії аварійності або ветхості, мова про які йде у Закону України «Про комплексну реконструкцію кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду». Адже, як свідчить преамбула цього Закону він визначає правові, економічні, соціальні та організаційні засади проведення комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) із заміною застарілого житлового та нежитлового фондів. Застарілий житловий фонд утворює сукупність об`єктів житла до п`яти поверхів, крім садибної забудови, які за технічним станом не відповідають сучасним нормативним вимогам щодо безпечного і комфортного проживання, граничний строк експлуатації яких збіг або знос основних конструкційних елементів яких становить не менше 60 відсотків. Зі свого боку будинок АДРЕСА_1 належить до багатоповерхової забудови, яка налічує двадцять один поверх. Про вказане свідчить технічний паспорт на квартиру (т. 7, а.с. 46-47, 70-72), а також відомості зі звіту про оцінку майна № RS34-150203-003 від 03.02.2015 (т. 7, а.с. 48-59). При цьому будинок АДРЕСА_1 введений в експлуатацію у 2014 році. Відтак він не належить до застарілого житлового фонду, а тому до нього не можуть застосовуватись критерії визначення непридатності закріплені Законом України «Про комплексну реконструкцію кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду».
		Крім цього Суд визнає помилковим твердження прокурора про те, що введення в експлуатацію будинку АДРЕСА_1 свідчить про придатність для проживання квартири АДРЕСА_1 у такому будинку. Зазначене пояснюється тим, що за змістом ч. 7 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта свідчить про законність будівництва, підтверджує, що будівельні роботи, які використовувались на прийнятому в експлуатацію об`єкті, відповідають проектній документації на будівництво такого об`єкта та вимогам будівельних норм, державних стандартів і правил. Таким чином факт введення будинку в експлуатацію підтверджує дотримання забудовником норм діючого законодавства при будівництві будинку, а не свідчить про придатність для проживання окремої квартири, що розташована у такому будинку. 
		Нормативно-правовим актом, який містить положення щодо обстеження жилих будинків (жилих приміщень) з метою встановлення їх придатності або непридатності для проживання, є Постанова Ради Міністрів Української РСР «Про порядок обстеження стану жилих будинків з метою встановлення їх відповідності санітарним та технічним вимогам та визнання жилих будинків і жилих приміщень непридатними для проживання» від 26.04.1984. Названий документ був чинним як на час придбання ОСОБА_9 квартири АДРЕСА_1 (20.04.2015), так і у період використання ним державної гарантії, передбаченої ст. 35 Закону України «Про статус народного депутата України», який стороною обвинувачення ставиться останньому у провину (з 20.04.2015 по 30.11.2018). Відповідно до змісту цієї постанови придатність жилого будинку (жилого приміщення) для проживання визначається дотриманням комплексу санітарних і технічних вимог, які у період використання ОСОБА_9 державної гарантії компенсації вартості оренди житла, встановлювалися ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення». 
		Вищенаведене, у сукупності з положеннями ст. 627 ЦК України щодо свободи сторін у визначенні умов договору, спростовує позицію прокурора про можливість встановлення придатності для проживання квартири АДРЕСА_1 договору купівлі-продажу від 20.04.2015.
		Так само, на переконання Суду, про придатність для проживання квартири АДРЕСА_1 не свідчити факт внесення ОСОБА_9 відомостей про таку квартиру у ОСОБА_18  «Місце фактичного проживання або адреса, на яку НАЗК може надсилати кореспонденцію» декларацій за 2016 (т. 13, а.с. 14-23), 2017 (т. 13, а.с. 24-34) та 2018 (т. 13, а.с. 35-45) роки. Адже відображення такої квартири у ОСОБА_19 декларацій не може свідчити про відповідність квартири № 68 комплексу санітарних і технічних вимог, передбачених ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення».
		Разом з цим Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 через невідповідність ДБН В.2.2-15-2005«Житлові будинки. Основні положення», з оглядну на відсутність в ній внутрішнього оздоблення, сантехнічного обладнання та приладів, не була придатною для проживання станом на 20.04.2015, на 31.12.2016, на 31.12.2017, на 02.04.2018. Про вказане свідчить Висновок експертів за результатами проведення комісійної судової будівельно-технічної експертизи № 2640/24-42 від 05.04.2024 (т. 14, а.с. 58-75). Придатною для проживання згідно з цим висновком квартира стала з грудня 2018 року.
		Відповідно до договору купівлі-продажу від 20.04.2015 (т. 8, а.с. 78-80) грошова оцінка вартості квартири АДРЕСА_1 встановлена на підставі звіту про оцінку майна № RS34-150203-003 від 03.02.2015. Аналіз змісту цього звіту свідчить про те, що у квартирі АДРЕСА_1 , а.с. 48-59).
		Про відсутність електричної мережі у квартирі АДРЕСА_1 станом на момент її придбання свідчить також договір № 01/07-2015 від 15.07.2015. Адже предметом цього договору було здійснення електромонтажних робіт на об`єкті Замовника за адресою: АДРЕСА_1 .
		Досліджені у судовому засіданні видаткові накладні, рахунки-фактури, товарні та фіскальні чеки, квитанції (т. 14, а.с. 86-104, 107, 112, 115, 116-124, 137-139, 143-146) свідчать про придбання дружиною ОСОБА_9 - ОСОБА_17 та ОСОБА_20 будівельних та оздоблювальних матеріалів, а також інструменту для ремонтних робіт аж до 07.11.2018. При цьому згідно з умовами договорів індивідуального постачання (т. 14, а.с. 105-106, 108-109, 110-111, 113-114) відвантаження громіздких будівельних та оздоблювальних матеріалів здійснювалось за адресою: АДРЕСА_1 .
		Як свідчить договір підряду на ремонт квартири № 02/04/2018 від 02.04.2018, укладений між ОСОБА_17 та ОСОБА_20 (т. 14, а.с. 131-135), ремонтні роботи у квартирі АДРЕСА_1 , в тому числі влаштування стяжки, шпаклівка, штукатурка та фарбування стін, облицювання стін та підлоги плиткою, розпочались 02.04.2018. Термін завершення ремонтних робіт відповідно до умов договору - до 31.12.2018. 
		Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_20 (т. 15, журнал судового засідання за 06.11.2024, CD диск) підтвердив факт проведення ремонту квартири АДРЕСА_1 . Повідомив, що ремонтні роботи розпочали весною 2018 року з санвузла, у якому була відсутня ванна, туалет та душова кабіна. Робили стяжку, штукатурили стіни, клали плитку. Сантехніку встановлювали вкінці ремонту ближче до зими. Крім цього зауважив, що ремонтні роботи були проведені також у кухні та гардеробній. У кімнатах ремонт не робили, оскільки там він був. Разом з цим зазначив, що меблі у кімнатах були відсутні. 
		Про відсутність ремонту і сантехнічного обладнання у квартирі АДРЕСА_1 повідомив свідок  ОСОБА_21 (т. 15, журнал судового засідання за 08.11.2024, CD диск). Свідок зазначив, що у названій квартирі він був дотичним до поставки та укладання паркетної дошки. Не зміг однозначно підтвердити відповідність дат у видаткових накладних фактичним датам доставки паркетної дошки за адресою: АДРЕСА_1 . Водночас пригадав, що квартира АДРЕСА_1 на період травня - липня 2017 року перебувала у стані початкового ремонту, санвузол був повністю пустим. Станом на жовтень 2017 року, коли укладалась паркетна дошка, у квартирі частково було покладено плитку. Оглянувши фото (т. 14, а.с. 147-150) свідок підтвердив, що на них зображено приміщення квартири АДРЕСА_1 . Крім цього зазначив, що стан квартири зображений на фото відповідає тому, який він бачив у період поставки та укладання паркетної дошки.
		Вказаний факт також підтверджений і свідком ОСОБА_17 (т. 16, журнал судового засідання за 10.12.2024, CD диск). Так, у судовому засіданні свідок повідомила, що квартира АДРЕСА_1 на момент її придбання перебувала у стані від забудовника. Фактично це були бетонні стіни, стеля та підлога. Розпочали ремонтні роботи у середині липня 2015 року, а завершили у грудні 2018 року. Частково плитка, а також сантехнічне обладнання: душові трапи, змішувачі, душові кабіни, унітази, раковини тощо придбавалися у 2018 році. Фактичне проживання у квартирі АДРЕСА_1 розпочалось у грудні 2018 року. Додатково підтвердила, що будівельні та оздоблювальні матеріали, а також інструмент для ремонтних робіт, придбання яких підтверджено видатковими накладними, рахунками-фактурами, товарними та фіскальними чеками, квитанціями, наявними у матеріалах судової справи, купувалися для ремонту квартири АДРЕСА_1 . Крім цього пояснила обставини, за яких були зроблені фотографії, що містяться у т. 14, а.с. 147-150, а також зазначила, що їх було зроблено восени 2017 року.
		Той факт, що квартира АДРЕСА_1 перебувала у стані від забудовника на момент її купівлі сім`єю ОСОБА_22 підтвердив свідок ОСОБА_16 . Він повідомив, що станом на 20.04.2015 у квартирі були лише вхідні двері, вікна, чорнова стяжка та колони, які є несучими конструкціями. Квартира станом на момент продажу її ОСОБА_22 не забезпечувала житлові потреби, відсутніми були комунікації, в тому числі водопровід, електрика. Оглянувши фото (т. 14, а.с. 147-150) свідок повідомив, що станом на момент продажу квартири штраба та розводки труб у квартирі АДРЕСА_1 не було. У зв`язку з чим зауважив, що фото зроблені після 20.04.2015. Пояснив, що у п. 7 договору купівлі-продажу від 20.04.2015 свідчить про належність квартири АДРЕСА_1 до житлової нерухомості (т. 15, журнал судового засідання за 18.10.2024, CD диск).
		Вищенаведене підтверджує відсутність у квартирі АДРЕСА_1 внутрішнього оздоблення, сантехнічного обладнання та приладів.
		Відповідно до акта прийому-передачі виконаних робіт від 03.12.2018 (т. 14, а.с. 136) роботи з проведення ремонту у квартирі АДРЕСА_1 виконано якісно та в повному обсязі. Таким чином з 03.12.2018 ця квартира стала придатною для проживання. 
		При цьому Суд визнає непереконливими докази сторони обвинувачення, надані на підтвердження факту проживання ОСОБА_9 у квартирі АДРЕСА_1 у період використання державної гарантії на компенсацію вартості оренди житла. Як наслідок недоведеним є твердження прокурора про придатність квартири для проживання з цих підстав.
		Так, листом ТОВ «Компанія з управління та житлової експлуатації «Новосервіс» за вих. № 403 від 18.07.2019 з додатками дійсно підтверджується факт нарахування та сплати комунальних послуг, наданих за адресою: АДРЕСА_1 . Однак долучений до такого листа розрахунок (т. 12, а.с. 135 - 136) містить виключно відомості про розрахунковий період, суму нарахованих грошових коштів за комунальні послуги в цілому та інформацію про їх сплату. Відомості про вид комунальної послуги та обсяг її споживання у розрахунку відсутній.
		Водночас долучені стороною захисту квитанції з розрахунком житлово-комунальних та додаткових послуг (т. 14, а.с. 168-174) свідчать про те, що нарахування комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_1 здебільшого не обумовлене індивідуальним їх споживанням квартирою АДРЕСА_1 . Адже послуги з управління будинком і прибудинковою територією, забезпечення утримання служби консьєржів, опалення тощо не мають безпосереднього зв`язку з фактом проживання у квартирі багатоквартирного будинку, а залежать від наявності зареєстрованого права власності на квартиру у ньому та укладеного договору про надання послуг. 
		Разом з цим споживання електроенергії квартирою АДРЕСА_1 , на переконання Суду, не є беззаперечним доказом проживання у такій квартирі ОСОБА_9 та, відповідно, не свідчить про придатність такої квартири для проживання. Адже, по-перше, станом на березень 2018 року у квартирі повністю відсутнє споживання води, що виключає можливість проживання у такій квартирі. По-друге, попередньо Судом встановлено факт проведення ремонтних робі у квартирі АДРЕСА_1 до 03.12.2018, що не виключає споживання у цій квартирі електроенергії.
		Так само, на думку Суду, не є переконливим доказом користування ОСОБА_9 квартирою АДРЕСА_1 відомості, що містяться в електронних інформаційних системах, наданих оператором зв`язку ТОВ «лайфселл» по абонентському номеру НОМЕР_1 та відсутністю з`єднань між абонентськими номерами НОМЕР_3 (користувач ОСОБА_9 ) та НОМЕР_1 (користувач ОСОБА_17 у спірний період) (т. 9, а.с. 140-154), а також дані протоколу огляду інформації від 24.07.2020 (інформації ТОВ «лайфселл» по абонентському номеру НОМЕР_1 ) (т. 9, а.с. 155-160) з огляду на таке.
		Як свідчать білінгові дані абонентського номеру НОМЕР_1 за період з 23.04.2017 по 01.11.2018 (т. 9, а.с. 140-154), а також відомості з протоколу огляду інформації від 24.07.2020 (т. 9, а.с. 155-160), абонентський номер найчастіше реєструвався у зоні дії таких базових станцій: місто Київ вул. Велика Житомирська, 2А (азимут: 345); АДРЕСА_6 (азимут:265); місто Київ вул. Садова, 1/14 (азимут:60); АДРЕСА_7 (азимут: 100); місто Київ проїзд Військовий, 1 (азимут: 60).
		З протоколу огляду інформації від 24.07.2020 (т. 9, а.с. 155-160) також вбачається висновок сторони обвинувачення про те, що базові станції за адресами: АДРЕСА_6 (азимут:265); місто Київ вул. Професора Підвисоцького, 4Б (азимут: 100); місто Київ проїзд Військовий, 1 (азимут: 60) забезпечують зв`язок за адресою: АДРЕСА_1 . З цих підстав прокурор зазначав про фактичне проживання ОСОБА_9 у квартирі АДРЕСА_1 за названою адресою.
		Щодо цього Суд зазначає, що на схемі, яка міститься у протоколі огляду інформації від 24.07.2020, детективом відображено, що базові станції за адресами: АДРЕСА_6 (азимут:265); АДРЕСА_7 (азимут: 100); АДРЕСА_8 (азимут: 60) покривають не лише будинок АДРЕСА_1 . Вони мають радіус дії, який є суттєвим, може сягати значних відстаней та поширюватися на велику кількість адрес. За таких обставин інформація про білінгові дані абонентського номеру НОМЕР_1 не містить відомостей про конкретне місце розташування мобільного терміналу в певні проміжки часу, а підтверджує тільки факт обслуговування мобільного терміналу з таким номером різними базовими станціями.
		Крім цього, на переконання Суду, прокурором не доведено допустимими доказами, що у період використання державної гарантії на компенсацію вартості оренди житла абонентським номером НОМЕР_1 користувався ОСОБА_9 .
		Певні неузгодженості щодо з`єднань між абонентськими номерами НОМЕР_4 (яким користувалася ОСОБА_17 ) та абонентським номером мобільного зв`язку НОМЕР_5 (яким також користувалася ОСОБА_17 ) із позицією захисту про користувача номеру НОМЕР_4 , і позицією прокурора, щодо спростування такої можливості через значну кількість з`єднань між цими номерами, мають характер припущень та спростовується іншими доказами дослідженими в судовому засіданні. 
		Як свідчать відомості, що містяться в електронних інформаційних системах, наданих оператором зв`язку ТОВ «лайфселл» (т. 9, а.с. 140-154), абонентський номер НОМЕР_1 з 29.08.2014 перебуває на контрактній формі обслуговування та зареєстрований за ТОВ «Юридична фірма «Воропаєв та партнери». 
		Відповідно до записів у трудовій книжці НОМЕР_8 (т. 14, а.с. 49-50) у період з 01.02.2017 по 31.12.2020 з ТОВ «Юридична фірма «Воропаєв та партнери» у трудових відносинах перебувала ОСОБА_17 .
		Під час допиту у судовому засіданні (т. 16, журнал судового засідання за 10.12.2024, CD диск) свідок ОСОБА_17 підтвердила, що абонентський номер НОМЕР_1 є корпоративним та перебував у її користуванні. 
		Про факт спілкування із ОСОБА_17 щодо ремонтних робіт у квартирі АДРЕСА_1 , в тому числі за номером телефону  НОМЕР_1 , повідомив свідок ОСОБА_20 (т. 15, журнал судового засідання за 06.11.2024, CD диск). 
		Спілкування із ОСОБА_17 за номером телефону  НОМЕР_1 підтвердив також свідок ОСОБА_21 (т. 15, журнал судового засідання за 08.11.2024, CD диск).
		Крім цього сукупність досліджених у судовому засіданні доказів свідчить про те, що ОСОБА_17 за період перебування на посаді юриста у ТОВ «Юридична фірма «Воропаєв та партнери» неодноразово вказувала абонентський номер НОМЕР_1 , як свій контактний номер телефону. Зазначене підтверджується договором оренди квартири від 01.02.2017 (т. 14, а.с. 162), актом виконаних робіт від 17.02.2020 (т. 14, а.с. 39-40), полісами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (т. 14, а.с. 42, 46, 48), документами на придбання будівельних матеріалів (т. 14, а.с. 104-115).
		Водночас у цей період часу ОСОБА_9 зазначав інший абонентський номер, як свій контактний. Так, в актах виконаних робіт (т. 14, а.с 25-33), полісах обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (т. 14, а.с 41, 44), акцепті до договору добровільного страхування (т. 14, а.с 43), як контактний номер телефону ОСОБА_9 вказаний НОМЕР_3 .
		Разом з цим, на спростування позиції прокурора щодо проживання ОСОБА_9 у квартирі АДРЕСА_1 Суд враховує показання свідка ОСОБА_23 (т. 15, журнал судового засідання за 22.11.2024, CD диск). Так, свідком повідомлено, що з лютого 2016 року по кінець 2018 року між ним та ОСОБА_9 існували орендні відносини щодо оренди квартири АДРЕСА_9 . У квартирі ОСОБА_9 проживав з дружиною та дітьми. При цьому свідок пояснив, що сплата орендної плати здійснювалась ОСОБА_9 у готівковій формі при зустрічі, в тому числі декілька разів в орендованій квартирі. Це дозволяло перевірити стан квартири та лічильники, адже за комунальні послуги ОСОБА_9 платив самостійно та окремо від орендної плати. За фактом отримання коштів свідком надавалась ОСОБА_9 розписка.
		При цьому Суд констатує, що показання свідка ОСОБА_23 підтверджуються дослідженими у судовому засіданні доказами, а саме: договором оренди квартири (житлового приміщення) від 01.02.2016 (т. 13, а.с. 213-215), додатковими угодами до договору оренди від 01.02.2016 (т. 13, а.с. 22-223), актом прийому-передачі нерухомого майна в оренду від 01.02.2016 (т. 13, а.с. 221,224), розписками (т. 13, а.с. 225-250, т. 14, а.с. 1-9). 
		Вказані докази співвідносяться із іншими дослідженими судом фактичними даними.
		Відповідно до довідки від 23.12.2019 № 705, виданої ТОВ «Компанія з управління та житлової експлуатації «Новосервіс», ОСОБА_9 , ОСОБА_17 , ОСОБА_24 та ОСОБА_25 мешкають у квартирі АДРЕСА_1 з листопада 2018 року (т. 14, а.с. 22). 
		Відомості у названій довідці узгоджуються з висновком експертів № 2640/24-42 від 05.04.2024 (т. 14, а.с. 58-75) щодо визначення часу, з якого квартира АДРЕСА_1 стала придатною для проживання, а також показань свідка ОСОБА_20 в частині періоду завершення ремонтних робіт у квартирі.
		Отже, за наслідками судового розгляду, не знайшов свого підтвердження факт придатності для проживання квартири АДРЕСА_1 у період використання ОСОБА_9 державної гарантії на компенсацію вартості оренди житла. Як наслідок Судом встановлено, що вилучення та обернення ОСОБА_9 на свою користь бюджетних коштів на загальну суму 700 280 грн відповідало інтересам служби. Відтак Судом встановлено, що  ОСОБА_9 не зловживав службовим становищем народного депутата України звертаючись до Апарату ВР України із заявами про компенсацію вартості оренди житла у період з 20.04.2015 по 30.11.2018, так як діяв відповідно до підстав зазначених у ст. 35 Закону України «Про статус народного депутата України».
		На підставі викладеного Суд дійшов висновку про відсутність у діях  ОСОБА_9  усіх обов`язкових елементів складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України. 
		Відповідно до ч. 7 ст. 284 КПК України у випадку відсутності у діянні особи складу кримінального правопорушення Суд зобов`язаний ухвалити виправдувальний вирок.
		Таким чином, Суд визнає обвинуваченого ОСОБА_9 невинуватим у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та ухвалює виправдувальний вирок.
		Разом з цим Суд не вважає необхідним надавати оцінку запереченням сторони захисту з приводу можливої неналежності та недопустимості доказів. Так само відсутні підстави для надання оцінки твердженням про направлення обвинувального акта поза межами строку досудового розслідування. Це обумовлено висновком Суду про недоведення наявності в діянні обвинуваченого складу кримінального правопорушення.
		 
		5.Інші питання, які вирішуються Судом при ухваленні вироку
		 
		5.1. Рішення щодо цивільного позову у кримінальному провадженні.
		Відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до обвинуваченого.
		До початку судового розгляду Управлінням справами Апарату ВР України в особі керівника ОСОБА_26 пред`явлено цивільний позов до ОСОБА_9 про відшкодування майнової шкоди у розмірі 691 540 грн, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України (т. 1, а.с. 176-179).
		Порядок вирішення цивільного позову в кримінальному провадженні унормований ст. 129 КПК України. За змістом даної норми рішення щодо долі цивільного позову напряму залежить від ухваленого судового рішення по суті обвинувачення. 
		Частиною 3 ст. 129 КПК України встановлено, що разі виправдання обвинуваченого за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення, суд залишає позов без розгляду.
		На підставі викладеного, зважаючи, що Суд виправдав ОСОБА_9 за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення, у відповідності до положень ч. 3 ст. 129 КПК України необхідно залишити без розгляду цивільний позов Управлінням справами Апарату ВР України в особі керівника ОСОБА_26 пред`явлений до ОСОБА_9 про відшкодування майнової шкоди у розмірі 691 540 грн.
		 
		5.2. Рішення щодо речових доказів і документів
		Речові докази у матеріалах кримінального провадження відсутні. Надані сторонами документи залишити у матеріалах кримінального провадження.
		 
		5.3. Рішення щодо спеціальної конфіскації
		Підстави застосування спеціальної конфіскації відсутні.
		 
		5.4. Рішення щодо процесуальних витрат у кримінальному провадженні
		За змістом ст. 124 КПК України документально підтверджені процесуальні витрати як на користь потерпілого, так і на користь держави стягуються з обвинуваченого виключно у разі ухвалення судом обвинувального вироку. Оскільки Суд ухвалює виправдувальний вирок відстуні підстави для стягнення процесуальних витрат з ОСОБА_9 . 
		За наведених обставин, Суд вважає за необхідне віднести на рахунок держави документально підтверджені процесуальні витрати на загальну суму 24 323,98 грн, пов`язані із залученням експерта, а саме:
		7 850 грн - витрати на залучення експерта для проведення Черкаським відділенням КНДІСЕ комісійної судово-почеркознавчої експертизи від 10.12.2019 № 2098,2113/19-23;
		10 193,58 грн - витрати на залучення експерта для проведення Черкаським відділенням КНДІСЕ судової почеркознавчої експертизи від 26.12.2022 № 2177,2298-2302/22-23;
		6 280,40 грн - витрати на залучення експерта для проведення Київським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром Міністерства внутрішніх справ України судової економічної експертизи від 15.11.2019 № 13-2/128.
		 
		5.5. Рішення про винагороду викривачу
		Підстави для виплати винагороди викривачу відсутні.
		 
		5.6. Рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження
		За змістом ч. 2 ст. 131 КПК України до заходів забезпечення кримінального провадження належать в тому числі арешт та запобіжний захід.
		 
		5.6.1. Рішення щодо арештів у кримінальному провадженні
		Частиною 4 ст. 174 КПК України визначено, що суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема у випадку виправдання обвинуваченого.
		З огляду на вищезазначені законодавчі положення, враховуючи, що Суд виправдав ОСОБА_9 за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення, необхідно скасувати арешт накладений ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 20.02.2024 у справі № 991/788/24, провадження № 1-кс/991/118/24, якою арештовано 1/2 частину будинку у Київській області Обухівського району у селі Романків по вулиці Сосновий бір будинок, 91 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1697002532231); 1/2 частину земельної ділянки у Київській області Обухівського району у селі Романків по вулиці Лісова, кадастровий номер 3223186800:04:002:0086 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1148646732231); гараж, машиномісце 387 в будинку АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 774306380382); 2/3 частини квартири АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 560571680000); автомобіль Toyota 2012 року випуску з реєстраційним номером НОМЕР_6 , VIN код НОМЕР_7 .
		 
		5.6.2. Рішення щодо запобіжних заходів у кримінальному провадженні
		За змістом п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України Суд, ухвалюючи вирок зобов`язаний прийняти рішення, в тому числі про запобіжний захід до набрання вироком законної сили.
		Судом встановлено, що ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 23.02.2024 у справі № 991/880/24, провадження № 11-сс/991/130/24 до ОСОБА_9 обраний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 230 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 696 440 грн.
		Згідно з платіжною інструкцією № 191871677 від 26.02.2024 ОСОБА_9 у відповідності до ухвали Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 23.02.2024 у справі № 991/880/24 вніс на депозитний рахунок Вищого антикорупційного суду грошові кошти у сумі 696 440 грн.
		Докази того, що застава у відповідному розмірі звернена в дохід держави або повернута ОСОБА_9 . Суду не надані. За таких обставин на момент ухвалення вироку щодо  ОСОБА_9 діє запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 230 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 696 440 грн.
		Вирішуючи питання про запобіжний захід до набрання вироком законної сили Суд враховує процесуальну поведінку ОСОБА_9 під час судового провадження, який належно виконував свої процесуальні обов`язки, в тому числі прибував за кожним викликом до суду. Так само про порушення відповідних обов`язків під час досудового розслідування не повідомляв прокурор. 
		Вищевикладене свідчить про те, що визначений під час досудового розслідування розмір застави був достатнім для забезпечення належного виконання ОСОБА_9 своїх процесуальних обов`язків. А тому, з метою забезпечення можливості апеляційного перегляду вироку, Суд дійшов висновку про необхідність на строк до набрання вироком законної сили залишити чинними запобіжні заходи у виді застави в раніше визначеному розмірі.
		Після набрання вироком законної сили, запобіжний захід, застосований до  ОСОБА_9 , скасувати та повернути ОСОБА_9  грошові кошти у сумі 696 440 грн.
		Керуючись статтями 2, 18 КК України, статтями 124,128-129, 174, 284, 368, 373-376 КПК України, Суд
		У Х В А Л И В:
		 
		Визнати невинуватим  ОСОБА_9 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, та виправдати у зв`язку із відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.
		Документи, надані сторонами, залишити в матеріалах кримінального провадження. 
		Віднести на рахунок держави процесуальні витрати у сумі24 323,98 грн на залучення експерта.
		Залишити без розгляду цивільний позов Управлінням справами Апарату ВР України в особі керівника ОСОБА_26 пред`явлений до ОСОБА_9 про відшкодування майнової шкоди у розмірі 691 540 грн.
		Скасувати арешт накладений ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 20.02.2024 у справі № 991/788/24, провадження № 1-кс/991/118/24, якою арештовано 
		-1/2 частину будинку у Київській області Обухівського району у АДРЕСА_10 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1697002532231); 
		-1/2 частину земельної ділянки у Київській області Обухівського району у селі Романків по вулиці Лісова, кадастровий номер 3223186800:04:002:0086 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1148646732231); 
		-гараж, машиномісце 387 в будинку АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 774306380382); 
		-2/3 частини квартири АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 560571680000); 
		-автомобіль Toyota 2012 року випуску з реєстраційним номером НОМЕР_6 , VIN код НОМЕР_7 .
		До набрання вироком законної сили залишити чинним запобіжний захід у виді застави, застосований до ОСОБА_9  ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 23.02.2024 у справі № 991/880/24, провадження № 11-сс/991/130/24.
		Після набрання вироком законної сили запобіжний захід щодо   ОСОБА_9  скасувати.
		Суму застави у розмірі 696 440 (шістсот дев`яносто шість тисяч чотириста сорок) гривень, внесену на депозитний рахунок Вищого антикорупційного суду на виконання ухвали Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 23.02.2024 у справі № 991/880/24, провадження № 11-сс/991/130/24повернути заставодавцю -   ОСОБА_9 .
		 
		Вирок може бути оскаржений протягом тридцяти днів із дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Вищий антикорупційний суд до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Вручити обвинуваченому та прокурору копію вироку негайно після його проголошення. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
		Після проголошення вироку учасники судового провадження мають право ознайомитися із журналом судового засідання та подати на нього письмові зауваження.
		 
		 
		 
		Суддя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...