Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 924/870/24 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, щодо недоговірних зобов’язань, з них; щодо укладення, зміни, розірвання, виконання договорів купівлі-продажу та визнання їх недійсними.
Надіслано судом: 27.02.2025. Зареєстровано: 28.02.2025. Забезпечено надання загального доступу: 03.03.2025.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84
		_______________________________________________________________________
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		РІШЕННЯ
		"17" лютого 2025 р. Справа №924/870/24 
		 
		Господарський суд Хмельницької області у складі судді Мухи М.Є., при секретарі судового засіданні Лежніній Я.С., розглянувши матеріали справи
		за позовом Першого заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі органів, уповноважених державою здійснювати функції у спірних правовідносинах - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях, м. Вінниця, Державного агентства водних ресурсів України, м. Київ
		за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Південно-західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Хмельницький
		до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український імідж", м. Київ
		про визнання недійсним договору купівлі-продажу об`єкта малої приватизації від 02.12.2020 №98/1376, стягнення 300 000,00 грн.
		 
		Представники сторін:
		прокуратура - Лісовий О.І., згідно посвідчення;
		позивач 1 - Кабальський Я.В., згідно виписки з ЄДР;
		позивач 2 - не з`явився;
		третя особа - не з`явився;
		відповідач - Романишен Р.М., згідно ордеру.
		 
		У судовому засіданні 17.02.2025 відповідно до ст.240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		 
		Процесуальні дії по справі.
		Ухвалою від 01.10.2024 відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 21.10.2024. Ухвалою від 21.10.2024 підготовче засідання відкладено на 29.10.2024. У підготовчих засіданнях 29.10.2024, 13.11.2024, було оголошено перерву до 24.12.2024. У підготовчому засіданні 24.12.2024 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 15.01.2025. У судових засіданнях 15.01.2025 та 10.02.2025 оголошено перерву до 17.02.2025.
		 
		Виклад позицій учасників справи, заяви, клопотання.
		Прокурор звернувся до суду з позовною заявою в інтересах держави в особі органів, уповноважених державою здійснювати функції у спірних правовідносинах Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях (далі - РВ ФДМУ по Вінницькій та Хмельницькій областях) та Державного агентства водних ресурсів України за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Південно-західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - ПЗМТВ АМКУ) до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ ІМІДЖ" (далі - ТОВ "УКРАЇНСЬКИЙ ІМІДЖ") про визнання недійсним укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях та ТОВ "УКРАЇНСЬКИЙ ІМІДЖ" договору купівлі-продажу об`єкта малої приватизації від 02.12.2020 №98/1376 та стягнення з ТОВ "УКРАЇНСЬКИЙ ІМІДЖ" в дохід держави в особі РВ ФДМУ по Вінницькій та Хмельницькій областях коштів в сумі 300 000,00 грн., отриманих від продажу ТОВ "ПВО" будівлі ремонтної майстерні літ "Г-1" загальною площею 751,2 кв.м, по вул. Івана Франка, 53, у м. Старокостянтинів, як відшкодування виконаного правочину, на підставі статей 203, 215, 228 ЦК України.
		В обґрунтування поданої позовної заяви прокурор пояснює, що за результатами перевірки проведеної прокуратурою було встановлено, що 21.10.2020 відбувся електронний аукціон з продажу об`єкта малої приватизації - будівлі ремонтної майстерні літ "Г-1" загальною площею 751,2 кв.м, по вул. Івана Франка, 53, у м. Старокостянтинів, переможцем у якому визнано ТОВ "УКРАЇНСЬКИЙ ІМІДЖ", з яким 02.12.2020 РВ ФДМУ по Вінницькій та Хмельницькій областях укладено договір купівлі-продажу вказаного об`єкта малої приватизації на суму 186667,20 грн.
		Прокурор зауважує, що об`єкт приватизації належить Державі Україна в особі Державного агентства водних ресурсів України.
		В подальшому, зазначає прокурор, 24.05.2021 ТОВ "УКРАЇНСЬКИЙ ІМІДЖ" уклав договір купівлі-продажу за яким продав нерухоме майно, будівля ремонтної майстерні, літ. "Г-1", що знаходиться за адресою: Хмельницька обл., м. Старокостянтинів, вул. Івана Франка; 53, загальною площею 751,2 кв.м. - Товариству з обмеженою відповідальністю "ПВО", за ціною 300000,00 грн. без ПДВ, які продавець одержав від покупця повністю, ще до підписання цього договору.
		Прокурор повідомляє, що Рішенням адміністративної колегії Південно-західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 25.08.2023 №72/59-р/к у справі №72/63-21 визнано дії ТОВ "УКРАЇНСЬКИЙ ІМІДЖ" та ТОВ "УКРЕНЕРГОБУДРЕСУРСИ", які полягали в узгодженні своєї конкурентної поведінки під час підготовки та участі в електронному аукціоні UА-РS-2020-09-23-000075-3 щодо купівлі вищезазначеного об`єкту, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, що передбачене пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів аукціону. За вищезазначене порушення на ТОВ "УКРАЇНСЬКИЙ ІМІДЖ" та ТОВ "УКРЕНЕРГОБУДРЕСУРСИ" накладено штраф.
		Звертає увагу суду, що дане рішення оскаржено не було, а штраф порушниками був сплачений.
		Таким чином, підсумовує прокурор, приватизація спірного об`єкту відбулася за відсутності конкуренції та при формальному створенні учасниками цього аукціону її видимості, при наявності умислу ТОВ "УКРАЇНСЬКИЙ ІМІДЖ", тому договір укладений за результатом електронного аукціону UА-РS-2020-09-23-000075-3, підлягає, визнанню недійсним.
		Окрім того, прокурор пояснює, що ТОВ "ПВО" є добросовісним набувачем, а держава в особі РВ ФДМУ по Вінницькій та Хмельницькій областях має право на належне їй відшкодування виконаного правочину. 
		Підставою для звернення з даною позовною заявою прокурор зазначає - "не здійснення захисту" Державним агентством водних ресурсів України, в особі якого державі належало спірне нерухоме майно до приватизації та Регіональним відділенням ФДМУ по Вінницькій та Хмельницькій областях, як органом приватизації та стороною договору, майнових прав та інтересів держави, тобто їх пасивна поведінка. Просить задовольнити позовні вимоги.
		15.10.2024 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, де останні заперечив проти задоволення позовних вимог за наступних підстав.
		Вказує, що обраний прокурором спосіб захисту нібито порушеного права не є належним, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 228 ЦК України встановлено, що правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. 
		З огляду на викладене, вважає відповідач, визнання недійсним нікчемного правочину законом не передбачається, оскільки нікчемним правочин є в силу закону. Вказує, якщо сторона правочину вважає його нікчемним, то така сторона за загальним правилом може звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а за застосуванням наслідків виконання недійсного правочину (наприклад, з вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину), обґрунтовуючи свої вимоги нікчемністю правочину. 
		Відповідач звертає увагу суду, що відповідно до Постанови Верховного суду України від 12.12.2023 року у справі 906/564/19, при кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України потрібно враховувати вину, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо (аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 10.03.2020 у справі 910/24075/16, від 02.07.2020 у справі №910/4932/19).
		З огляду на викладене, відповідач вказує, що з моменту, коли позивач дізнався про правочин, щодо намірів чи фактів порушити публічний порядок сторонами правочину - не вносилися відомості в Єдиний реєстр досудових розслідувань.
		Окремо відповідач відмічає, що оплата штрафу ТОВ "УКРАЇНСЬКИЙ ІМІДЖ" на підставі Рішення адміністративної колегії Відділення від 25.08.2023 року №72/59 - р/к, не являється фактом визнання ним вчинення порушення, а є вимушеним кроком, оскільки в подальшому в порядку стягнення коштів могли бути заблоковані банківські рахунки відповідача.
		Також відповідач вважає, що прокурором пропущено строк позовної давності у три місяці на звернення до суду з даним позовом, встановленим ч. 3 ст. 30 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна". Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
		28.10.2024 прокуратурою подано до суду відповідь на відзив на позовну заяву, де прокурором зазначено, що твердження відповідача щодо пропуску строків звернення до суду не відповідають обставинам справи, оскільки позов подано в межах загального трирічного строку, встановленого статтею 267 ЦК України для звернення до суду для захисту порушеного інтересу держави. 
		06.11.2024 Південно-західним міжобласним територіальним Відділенням антимонопольного комітету України подано до суду пояснення по справі, де третя особа зазначила, що вважає позицію прокуратури щодо визнання недійсним укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях та ТОВ "УКРАЇНСЬКИЙ ІМІДЖ" договір купівлі-продажу об`єкта малої приватизації від 02.12.2020 №98/1376 обґрунтованою. Просить здійснювати розгляд справи без участі представника відділення.
		08.11.2024 відповідачем подано до суду заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, де повторно звернув увагу суду на пропущення прокуратурою строку позовної давності на звернення з даним позовом до суду, оскільки позовна давність для позивача - РВ ФДМУ повинна обчислюватися з моменту вчинення спірного правочину, тобто з 02.12.2020.
		Прокурор в судовому засіданні 17.02.2025 підтримав викладене у позовній заяві та відповіді на відзив. 
		Представник позивача 1 в судовому засіданні 17.02.2025 зазначає, що прокуратурою пропущено строк позовної давності на звернення з даним позовом до суду.
		Представник відповідача в судовому засіданні 17.02.2025 заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав наведених у відзиві на позовну заяву та запереченнях на відповідь на відзив на позовну заяву.
		Представники позивача 2 та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача у справі, в судове засідання 17.02.2025 не з`явилися. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, шляхом надіслання ухвали суду від 10.02.2025 до Електронного кабінету в підсистемі ЄСІТС останніх.
		Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
		Судом враховується, що сторонам, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.
		З огляду на обставини справи, належне повідомлення сторін про наявність судового спору та надання можливості забезпечити в повному обсязі право на захист, обов`язок дотримання принципу розумних строків вирішення спору, суд, керуючись з ч. 9 ст. 165 ГПК України, ч. 2 ст. 178 ГПК України, вирішує спір за наявними матеріалами справи.
		 
		Розглядом матеріалів справи встановлено таке.
		В офіційному виданні Фонду державного майна України "Відомості приватизації" №45 (1325) від 23.09.2020 опубліковано Інформаційне повідомлення про проведення в електронній торговій системі продажу на аукціоні без умов об`єкта малої приватизації - окреме майно - будівля ремонтної майстерні літ. "Г-1" загальною площею 751,2 кв. м, що знаходиться за адресою: Хмельницька обл., м. Старокостянтинів, вул. Івана Франка, 53 та обліковується на балансі Регіонального офісу водних ресурсів у Хмельницькій області.
		19.10.2020 ТОВ "УКРАЇНСЬКИЙ ІМІДЖ" подано заяву №19-10 на участь в електронному аукціоні UА-РS-2020-09-23-000075-3, розмір закритої цінової пропозиції склав 103000,00 грн.
		Також, 19.10.2020 заяву №335 на участь в електронному аукціоні UА-РS-2020-09-23-000075-3 подано ТОВ "УКРЕНЕРГОБУДРЕСУРСИ", розмір закритої цінової пропозиції склав 301000,00 грн.
		Згідно з довідкою ТОВ "УКРАЇНСЬКИЙ ІМІДЖ" №19-10/2 від 19.10.2020 щодо ідентифікації осіб - власників істотної участі (10% і більше) у Статутному капіталі, фізичній особі ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) належить 100% Статутного капіталу товариства.
		Відповідно до довідки ТОВ "УКРЕНЕРГОБУДРЕСУРСИ" №335/2 від 19.10.2020 щодо ідентифікації осіб-власників істотної участі (10% і більше) у Статутному капіталі, 100% статутного капіталу належить ТОВ "ГЛАЙ", в свою чергу власниками ТОВ "ГЛАЙ" є: фізична особа ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) - частка у статутному капіталі 70% та фізична особа ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) - частка у статутному капіталі 30%.
		21.10.2020 відбувся електронний аукціон з продажу об`єкта малої приватизації - будівлі ремонтної майстерні літ. "Г-1" загальною площею 751, 2 кв. м по вул. Івана Франка, 53 у м. Старокостянтинів, про що 04.11.2020 складено протокол електронного аукціону № UA-PS-2020-09-23-000075-3, який затверджено наказом РВ ФДМУ по Вінницькій та Хмельницькій областях від 11.11.2020 № 1196.
		Згідно з протоколом, до участі в аукціоні допущено 8 учасників, які подали свої закриті цінові пропозиції (стартові пропозиції ТОВ "УКРАЇНСЬКИЙ ІМІДЖ" - 103 тис. грн. та ТОВ "УКРЕНЕРГОБУДРЕСУРСИ" - 301 тис. грн.) та наступні цінові пропозиції, у тому числі цінові пропозиції у 3 раунді: ТОВ "УКРАЇНСЬКИЙ ІМІДЖ" - 155 556,00 грн., ТОВ "УКРЕНЕРГОБУДРЕСУРСИ" - 301 000,00 грн.
		За результатами аукціону його переможцем було визначено ТОВ "УКРАЇНСЬКИЙ ІМІДЖ".
		Поряд з цим, згідно з протоколом, ТОВ "УКРЕНЕРГОБУДРЕСУРСИ" відмовилось від підписання протоколу про результати електронного аукціону об`єкта малої приватизації, про що складено Акт від 04.11.2020.
		02.12.2020 між РВ ФДМУ по Вінницькій та Хмельницькій областях (далі - продавець) та ТОВ "УКРАЇНСЬКИЙ ІМІДЖ" (далі - покупець) укладено договір купівлі-продажу об`єкта малої приватизації - будівлі ремонтної майстерні літ. "Г-1" загальною площею 751, 2 кв.м, що знаходиться вул. Івана Франка, 53 у м. Старокостянтинів, згідно п. 1.1 якого продавець зобов`язується передати: у власність покупцю, який став переможцем електронного аукціону без умов №UA-PS-2020-09-23-000075-3, об`єкт малої приватизації, окреме майно - будівля ремонтної майстерні, літ. "Г-1" загальною площею 751, 2 кв. м, що знаходиться за адресою: Хмельницька обл., м. Старокостянтинів, вул. Івана Франка; 53 та обліковується на балансі Регіонального офісу водних ресурсів у Хмельницькій області, код за ЄДРПОУ 05446893, а покупець зобов`язується прийняти об`єкт приватизації, сплатити ціну його продажу і виконати визначені в договорі умови. 
		Об`єкт приватизації належить Державі Україна в особі Державного агентства водних ресурсів України, код ЄДРПОУ 37472104, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 24.04.2019 № 164781801, виданим Павлюк І.І., державним реєстратором Хмельницького бюро технічної інвентаризації, дата реєстрації 19.04.2019 номер: запису про право власності 31329111, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1818414168108. 
		Відповідно до пункту 2.1. договору, згідно з протоколом про результати електронного аукціону без умов №UA-PS-2020-09-23-000075-3 від 04.11.2020, затвердженого наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях від 11.11.2020 №1196, ціна продажу об`єкта приватизації становить 186667 (сто вісімдесят шість тисяч шістсот шістдесят сім) гривень 20 коп., у тому числі ПДВ 31 111 (тридцять одна тисяча сто одинадцять) гривень 20 коп.
		Договір купівлі-продажу підписаний сторонами, нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Скутельник І.А., серія та номер договору: 8120. Право приватної власності зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1818414168108, номер запису про право власності: 40158410.
		Відповідно до платіжного доручення №179 від 23.12.2020 ТОВ "УКРАЇНСЬКИЙ ІМІДЖ" сплатило 186607,20 грн. за об`єкт приватизації згідно договору купівлі-продажу №98/1376.
		З матеріалів справи вбачається, що 11.03.2021 Хмельницькою обласною прокуратурою направлено на адресу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях запит №15/2-257вих-21 про здійснення розслідування за фактами по`язаності та змови учасників аукціону щодо приватизації будівлі ремонтної майстерні, літ. "Г-1" загальною площею 751,2 кв. м, що знаходиться за адресою: Хмельницька обл., м. Старокостянтинів, вул. Івана Франка, 53, про результати якого повідомити прокуратуру.
		24.05.2021 між ТОВ "УКРАЇНСЬКИЙ ІМІДЖ" (продавець) та ТОВ "ПВО" (покупець) укладено договір купівлі-продажу, за яким продавець передав покупцю, а покупець прийняв у власність нерухоме майно, а саме: будівля ремонтної майстерні, літ. "Г-1", що знаходиться за адресою: Хмельницька обл., м. Старокостянтинів, вул. Івана Франка; 53, загальною площею 751,2 кв. м (п.1.1 договору).
		Відповідно до пункту 2.1 договору продаж зазначеного нерухомого майна вчинено за ціною 300000,00 грн. без ПДВ, які продавець одержав від покупця повністю, ще до підписання цього договору.
		Згідно з пунктом 2.3 договору проведення державної реєстрації правочину підтверджує факт повного розрахунку між сторонами.
		Пунктом 3.1 договору визначено, що передача нерухомого майна продавцем покупцю має здійснюватися в день нотаріального посвідчення цього договору і складатися із сукупності таких дій, що повинні бути вчинені у день укладання цього договору: складання відповідного акту прийому - передачі, який складається у письмовій формі у двох примірниках та підписується повноважними представниками сторін в день нотаріального посвідчення цього договору, передача продавцем покупцю усієї документації (у тому числі технічної) та ключів від відчужуваного предмету договору.
		Вказаний договір купівлі-продажу підписаний сторонами, нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тарасовою Ю.П., зареєстрований за №746.
		Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 258686816 від 27.05,2021 та №382638549 від 12.06.2024, об`єкт нерухомості - будівля ремонтної майстерні, літ. "Г-1" загальною площею 751, 2 кв. м, що знаходиться за адресою: Хмельницька обл., м. Старокостянтинів, вул. Івана Франка, 53; реєстраційний номер 1818414168108 зареєстровано 24.05.2021 за ТОВ "ПВО", форма власності - приватна, підстава для державної реєстрації - договір купівлі-продажу серія та номер 746 від 24.05.2021, зареєстрований приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тарасовою Ю.П.
		Дані обставини також були встановлені постановою Північно - західного апеляційного господарського суду від 27.01.2022 у справі №924/621/21, що набрала законної сили.
		Згідно розпорядження адміністративної колегії Південно-західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 17.09.2021 №72/68-рп/к про початок розгляду справи №72/63-21, в результаті дослідження електронного аукціону №UA-PS-2020-09-23-000075-3 з продажу об`єкта малої приватизації - будівлі ремонтної майстерні літ. "Г-1" загальною площею 751, 2 кв. м по вул. Івана Франка, 53 у м. Старокостянтинів, колегія встановила узгодженість поведінки з боку ТОВ "УКРАЇНСЬКИЙ ІМІДЖ" та ТОВ "УКРЕНЕРГОБУДРЕСУРСИ" при підготовці тендерних пропозицій та відсутність змагальності в аукціоні, наслідком якої є спотворення конкуренції, що обмежує замовника у виборі цінових пропозицій учасників, які мали б бути запропоновані у умовах добросовісної конкуренції, а також постановила розпочати розгляд справи за ознаками вчинення порушення законодавств про захист економічної конкуренції у вигляді вчинення анти конкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів аукціону UA-PS-2020-09-23-000075-3.
		Згідно листа Південно-західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №72-02/4388 від 18.10.2021, відділення повідомило Хмельницьку обласну прокуратуру та надало копію розпорядження адміністративної колегії Південно-західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 17.09.2021 №72/68-рп/к про початок розгляду справи №72/63-21 за ознаками вчинення ТОВ "УКРАЇНСЬКИЙ ІМІДЖ" та ТОВ "УКРЕНЕРГОБУДРЕСУРСИ" порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
		Рішенням адміністративної колегії Південно-західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 25.08.2023 №72/59-р/к у справі №72/63-21 визнано, що Товариство з обмеженого відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ ІМІДЖ" (вул. Старонаводницька, 4-Б, оф. 14, Печерський район, м. Київ, 01015, ідентифікаційний код юридичної особи 34048244) та Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРЕНЕРГОБУДРЕСУРСИ" (вул. Московська, 43/11, Печерський район, м. Київ, 01015, ідентифікаційний код юридичної особи 36203764) вчинили порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів аукціону щодо продажу: Будівля ремонтної майстерні літ. "Г-1", загальною площею 751,2 кв. м. - одноповерхова цегляна будівля, перекрита з/бетонними плитами, електрифікована, що відбувся у вересні - жовтні 2020 року (замовник - регіональне відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях) (ідентифікатор електронного аукціону ЦА-Р8-2020-09-23-000075-3).
		За вчинення порушення, що зазначене у пункті 1 резолютивної частини цього рішення відповідно до частини п`ятої статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" накладено штраф на: 2.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ ІМІДЖ" у розмірі 6200,00 грн. (шість тисяч двісті) гривень.
		2.2. Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРЕНЕРГОБУДРЕСУРСИ" у розмірі 5060,00 грн. (п`ять тисяч шістдесят) гривень.
		В пункті 66 розпорядження зазначено, що за доказами, зібраними в процесі розгляду справи, доводиться, а дослідженням усієї сукупності фактів, що об`єктивно могли вплинути на поведінку ТОВ "УКРАЇНСЬКИЙ ІМІДЖ" та ТОВ "УКРЕНЕРГОБУДРЕСУРСИ", не спростовуються висновки Відділення про те, що дії ТОВ "УКРАЇНСЬКИЙ ІМІДЖ" та ТОВ "УКРЕНЕРГОБУДРЕСУРСИ", які полягали у: використанні одного майданчика для подання пропозицій; синхронності дій у часі; використанні однієї ІР-адреси під час участі в Аукціоні та при подачі податкової звітності; наявності одних засновників, які зареєстровані за однією адресою; одна адреса реєстрації Учасників; спільному використанні одного номера телефону - є узгодженою поведінкою, що стосується спотворення результатів аукціону №UА-РS-2020-09-23-000075-3 щодо продажу: Будівля ремонтної майстерні літ. "Г-І", загальною площею 751,2 кв. м - одноповерхова цегляна будівля, перекрита з/бетонними плитами, електрифікована, що проводився у вересні-жовтні 2020 року регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях та обмежує замовника у виборі цінових пропозицій учасників, які мали б бути запропоновані в умовах добросовісної конкуренції.
		Згідно з пунктом 67 розпорядження погоджена поведінка суб`єктів господарювання (учасників торгів) усуває змагальність (конкуренцію) між ними і, як наслідок, призводить до спотворення конкурентного середовища при виборі замовником кращої пропозиції, яка можлива лише при справжніх умовах змагальності.
		Згідно листа Південно-західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 72-02/1557 від 31.08.2023, прокуратуру повідомлено про прийняття рішення ПЗМТВ АМКУ №72/59-р/к від 25.08.2023.
		Відповідно до платіжної інструкції №326 від 31.10.2023 ТОВ "Український імідж" сплатило штрафні санкції в сумі 6200,00 грн. за порушення законодавства про захист економічної конкуренції згідно витягу з рішення від 25.08.2023 №72/59-р/к у справі №72/63-21.
		Відповідно до платіжної інструкції №299 від 01.11.2023 ТОВ "УКРЕНЕРГОБУДРЕСУРСИ" сплатило штрафні санкції в сумі 5060,00 грн. за порушення законодавства про захист економічної конкуренції згідно витягу з рішення від 25.08.2023 №72/59-р/к у справі №72/63-21.
		Листом №15/2-906вих-23 від 06.12.2023 Хмельницька обласна прокуратура звернулася до ПЗМТВ АМКУ з проханням надати належним чином завірену копію рішення №72/59-р/к від 25.08.2023, а також інформувати щодо сплати накладеного штрафу.
		12.12.2023 листом №72-02/2077 ПЗМТВ АМКУ повідомило прокуратуру (та надало відповідні документи), що рішення адміністративної колегії Відділення від 25.08.2023 №72/59-р/к ТОВ "УКРАЇНСЬКИЙ ІМІДЖ" та ТОВ "УКРЕНЕРГОБУДРЕСУРСИ" в судовому порядку не скасовували. ТОВ "Український імідж" сплатило штрафні санкції у розмірі 6200,00 грн. (пл.інстр. від 31.10.2023 №326). ТОВ "Укренергобудресурси" сплатило штрафні санкції у розмірі 5060,00 грн. (пл.інстр. від 01.11.2023 №299). 
		08.01.2024 Хмельницька обласна прокуратура звернулась до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях з листом №15/2-16вих-24 про надання інформації чи вживалися та будуть вживатися регіональним відділенням заходи реагування з метою захисту інтересів держави у зв`язку з спотворенням результатів аукціону під час приватизації спірного майна.
		Листом №10-12/250 від 22.01.2024 Регіональне відділення повідомило, що є самостійною юридичною особою та в силу прав наданих йому законом може самостійно звертатися за захистом своїх прав до суду. 
		06.02.2024 Хмельницька обласна прокуратура повторно звернулась до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях з листом №15/2-148вих-24.
		У відповіді-листі від 20.02.2024 Регіональне відділення відмовило в наданні запитуваної інформації.
		05.04.2024 Хмельницька обласна прокуратура звернулася до Фонду державного майна України, як до органу якому підпорядковане Регіональне відділення, з листом №15/2-267вих24 щодо надання належним чином засвідчених копії матеріалів приватизації спірної будівлі, документів, що подавались ТОВ "УКРАЇНСЬКИЙ ІМІДЖ" та ТОВ "УКРЕНЕРГОБУДРЕСУРСИ" для участі в електронному аукціоні.
		08.04.2024 Хмельницька обласна прокуратура звернулась з листом №15/2-269вих-24 до Державного агентства водних ресурсів України.
		Листом №10-21-10817 від 22.04.2024 Фонд державного майна України повідомив обласну прокуратуру про те, що приватизація спірного майна проводилася Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях.
		02.05.2024 від Державного агентства водних ресурсів України до Хмельницької обласної прокуратури надійшла відповідь від 22.04.2024 №2205/7/9/11-24, зі змісту якої вбачається, що про прийняте рішення адміністративною колегією Південно - західного міжобласного територіального Антимонопольного комітету України Агентству стало відомо 17.04.2024 з листа Хмельницької обласної прокуратури.
		14.06.2024 перший заступник керівника Хмельницької обласної прокуратури звернувся до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях та Державного агентства водних ресурсів України з повідомленням про встановлення підстав та намір здійснювати представництво інтересів держави в суді.
		Окрім того, в матеріалах справи містяться: згода ТОВ "УКРАЇНСЬКИЙ ІМІДЖ" № 19-10/1 від 19.10.2020 щодо взяття на себе зобов`язань; згода ТОВ "УКРЕНЕРГОБУДРЕСУРСИ" №335/1 від 19.10.2020 щодо взяття на себе зобов`язань; платіжне доручення №99 від 08.12.2020 про зарахування гарантійного внеску ТОВ "УКРАЇНСЬКИЙ ІМІДЖ" в розмірі 50 грн.; акт приймання-передавання державного майна від 25.12.2020 укладений між РВ ФДМ України по Вінницькій та Хмельницькій областях та ТОВ "УКРАЇНСЬКИЙ ІМІДЖ"; інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо №261205241 від 11.06.2021 щодо земельної ділянки кадастровий номер 6810800000:01:004:0019 площею 0,5722 га; лист ДП "Прозорро продажі" №181-07/2021 від 08.04.2024; лист РВФДМУ по Вінницькій та Хмельницькій областях від 18.04.2024 №01-4-00690; платіжні доручення №99 від 08.12.2020, №285 від 08.12.2020.
		27.09.2024 прокурор звернувся до суду з даною позовною заявою до ТОВ "УКРАЇНСЬКИЙ ІМІДЖ" про визнання недійсним укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях та ТОВ "УКРАЇНСЬКИЙ ІМІДЖ" договору купівлі-продажу об`єкта малої приватизації від 02.12.2020 №98/1376, як такого, що був вчинений з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції та стягнення з ТОВ "УКРАЇНСЬКИЙ ІМІДЖ" в дохід держави в особі РВ ФДМУ по Вінницькій та Хмельницькій областях коштів в сумі 300000 грн., отриманих від продажу ТОВ "ПВО" будівлі ремонтної майстерні літ "Г-1" загальною площею 751,2 кв.м, по вул. Івана Франка, 53, у м. Старокостянтинів, як відшкодування виконаного правочину, на підставі ч. 1 ст. 203, ч.ч. 1, 3 ст. 215, ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України.
		 
		Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд приймає до уваги наступне.
		Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		За змістом ч. 3 ст. 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
		Статтею 53 ГПК України визначено участь у судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
		Так, відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
		Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 цього Кодексу.
		Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні, діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
		Положення п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".
		Так, відповідно до частини першої, абзацу першого частини третьої та абзацу першого частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
		Про необхідність обґрунтування прокурором підстав представництва у суді зазначено й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц.
		Аналіз положень частин третьої-п`ятої статті 53 ГПК України у взаємозв`язку зі змістом частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.
		Отже, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень. При цьому, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
		Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
		Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом таких підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.
		Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
		Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
		Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
		Предметом позову у даній справі є вимоги заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі РВ ФДМУ по Вінницькій та Хмельницькій областях, та Державного агентства водних ресурсів України за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Південно-західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ ІМІДЖ" про визнання недійсним укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях та ТОВ "УКРАЇНСЬКИЙ ІМІДЖ" договору купівлі-продажу об`єкта малої приватизації від 02.12.2020 №98/1376 та стягнення з ТОВ "УКРАЇНСЬКИЙ ІМІДЖ" в дохід держави в особі РВ ФДМУ по Вінницькій та Хмельницькій областях коштів в сумі 300 000 грн., отриманих від продажу ТОВ "ПВО" будівлі ремонтної майстерні літ "Г-1" загальною площею 751,2 кв.м, по вул. Івана Франка, 53, у м. Старокостянтинів, як відшкодування виконаного правочину.
		За статтею 1 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" управління об`єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб`єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави, як власника таких об`єктів, пов`язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.
		Органом, уповноваженим державою на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах, визначено Державне агентство водних ресурсів України, в особі якого державі належало спірне нерухоме майно до приватизації.
		Так, Державне агентство водних ресурсів України в силу положень статей 2, 318, 324, 328 ЦК України від імені держави здійснює повноваження власника.
		Відповідно до пункту 1 Положення про Державне агентство водних ресурсів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №393, Державне агентство водних ресурсів України (Держводагентство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, управління, використання та відтворення поверхневих водних ресурсів.
		Підпунктом 33 пункту 4 Положення Держводагентство відповідно до покладених на нього завдань здійснює управління об`єктами державної власності, які належать до сфери управління Держводагентства.
		Окрім того, за частиною 1 статті 1 Закону України "Про Фонд державного майна України" Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об`єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.
		Частиною 1 статті 6 Закону України "Про Фонд державного майна України" визначено, що Фонд державного майна України здійснює свої повноваження безпосередньо і через регіональні відділення в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі та представництва у районах та містах, створених Фондом державного майна України, у разі необхідності. Фонд державного майна України, регіональні відділення та представництва становлять єдину систему державних органів приватизації.
		Статтею 4 зазначеного Закону передбачено, що до основних завдань Фонду державного майна України належать: реалізація державної політики у сфері приватизації (п.1); здійснення контролю у сфері організації та проведення приватизації державного майна, відчуження державного майна у випадках, встановлених законодавством, передачі державного майна в оренду та користування; повернення у державну власність державного майна, що було приватизоване, відчужене або вибуло з державної власності з порушенням законодавства (п.5).
		За статтею 5 Закону України "Про Фонд державного майна України" Фонд державного майна України у сфері приватизації державного майна: здійснює продаж державного майна в процесі його приватизації; приймає рішення про приватизацію; утворює аукціонні комісії; укладає договори з операторами організованих ринків капіталу, іншими уповноваженими особами щодо проведення аукціонів з продажу майна; здійснює контроль щодо своєчасного та повного надходження коштів від продажу об`єктів приватизації.
		Згідно з пунктом 1 Положення про Регіональне відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях, затвердженого наказом Фондом державного майна України № 389 від 18.04.2019, (далі Положення) Регіональне відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях є територіальним органом Фонду державного майна України, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, оцінки, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об`єктів державної власності, що належать до сфери його управління.
		За пунктом 5 Положення регіональне відділення відповідно до покладених на нього завдань та в межах повноважень, делегованих Фондом у сфері приватизації державного майна, приймає рішення про приватизацію державного майна на підставі переліків об`єктів, що підлягають приватизації, затверджених Фондом; здійснює повноваження власника державного майна, щодо якого прийнято рішення про приватизацію, у тому числі корпоративних прав, у процесі приватизації та контролює діяльність підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління; здійснює продаж державного майна у процесі його приватизації; розглядає заяви про приватизацію майна, що перебуває у державній власності, і приймає відповідні рішення.
		Частиною 1 статті 28 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" передбачено, що міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
		В даному випадку, судом враховано, що прокурор дотримався порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", та звернувся до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях та Державного агентства водних ресурсів України з вимогою повідомити чи вживалися та чи будуть вживатися останніми заходи реагування з метою захисту інтересів держави у зв`язку з спотворенням результатів аукціону під час приватизації спірного майна.
		Зокрема, листами №15/2-16вих-24 від 08.01.2024, №15/2-148вих-24 від 06.02.2024, №15/2-267вих24 від 05.04.2024, №15/2-269вих-24 від 08.04.2024 Хмельницька обласна прокуратура звернулася до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях, Фонду державного майна України, Державного агентства водних ресурсів України, про надання інформації чи вживалися та чи будуть вживатися вказаними органами заходи реагування з метою захисту інтересів держави у зв`язку з спотворенням результатів аукціону під час приватизації спірного майна, а також про надання належним чином засвідчених копії матеріалів приватизації спірної будівлі.
		З листів Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях №10-12/250 від 22.01.2024 та від 20.02.2024, Фонду державного майна України №10-21-10817 від 22.04.2024, Державного агентства водних ресурсів України №2205/7/9/11-24 від 22.04.2024 вбачається, що зазначені уповноважені органи не зверталися за захистом інтересів держави. 
		14.06.2024 перший заступник керівника Хмельницької обласної прокуратури звернувся до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях та Державного агентства водних ресурсів України з повідомленням про встановлення підстав та намір здійснювати представництво інтересів держави в суді.
		Отже, попереднє звернення до відповідного компетентного органу мало місце до подачі даного позову, як того вимагає Закон.
		Звернувшись до відповідних компетентних органів в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надав їм можливість відреагувати на встановлене порушення інтересів держави, зокрема шляхом подачі відповідного позову, або повідомити про наміри стягнення коштів в подальшому судовому порядку.
		З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що прокурором дотримано встановленого ст.23 Закону України "Про прокуратуру" порядку щодо звернення до органу, уповноваженого на захист майнових інтересів держави/територіальної громади, якими у даній справі є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях та Державне агентство водних ресурсів України, з повідомленням про виявлені порушення та надання розумного строку для реагування на стверджуване порушення.
		Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
		В статті 174 Господарського кодексу України визначено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
		При цьому, стаття 12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
		Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
		Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		У відповідності до статті 173 Господарського кодексу України, зі змістом якої кореспондуються і приписи статті 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.
		Відповідно до статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
		Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.
		За частинами 1 та 3 статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною 1 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
		Частиною 1 статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити, зокрема, інтересам держави і суспільства.
		Згідно зі статтею 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
		Суд наголошує, що необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним, як такого, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, є наявність наміру хоча б у однієї зі сторін щодо настання відповідних наслідків.
		До договорів, що підпадають під ознаки відповідної норми, слід відносити ті, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави і суспільства.
		Для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення такого договору, якою із сторін і в якій мірі виконано зобов`язання, а також наявність наміру у кожної із сторін.
		Наявність такого наміру у сторін (сторони) означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладуваного договору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.
		Частиною 3 статті 5 Господарського кодексу України регламентовано, що суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.
		В контексті спірних правовідносин суд враховує правовий висновок щодо застосування частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України в сукупності з частиною 1 статті 203 вказаного Кодексу, викладений у постанові Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 922/1391/18, в якій Суд вказав, що ознаками недійсного господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, є спрямованість цього правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору. Метою такого правочину є його кінцевий результат, якого бажають досягти сторони. Мета завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.
		Отже, для правильного вирішення спору необхідно встановити, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою зі сторін і якою мірою виконано зобов`язання, а також з`ясувати наявність наміру (умислу), яка означає, що сторони (сторона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, є наявність наміру хоча б в однієї зі сторін щодо настання відповідних наслідків.
		Питання про те, чи мало місце протиправне діяння та чи вчинене воно відповідною особою, як і спрямованість умислу особи, може доводитися іншими наявними в матеріалах справи доказами в їх сукупності з урахуванням вимог, визначених процесуальним законом. При цьому вирок суду, постановлений у кримінальній справі, не є єдиним та обов`язковим доказом вини.
		Аналогічні правові висновки щодо застосування вказаних норм матеріального права викладено і в постановах Верховного Суду від 13.02.2018 у справі № 910/1421/16, від 15.02.2018 у справі № 911/1023/17, від 17.04.2018 у справі № 910/1424/16, від 31.05.2018 у справі № 911/639/17, від 09.07.2019 у справі № 911/1113/18, від 10.06.2021 у справі № 910/114/19, від 15.12.2021 у справі № 910/6271/17 від 13.01.2022 у справі № 908/3736/15.
		До загальних засад цивільного законодавства належать справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України).
		Верховний Суд у постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 у справі №390/34/17 вказав, що добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
		При цьому частина 5 статті 13 Цивільного кодексу України, якою регламентовано цілі реалізації цивільних прав, не допускає їх використання з метою неправомірного обмеження конкуренції, а також недобросовісну конкуренцію.
		Закон України "Про захист економічної конкуренції" визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин.
		Статтями 1 та 4 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що конкуренція - це змагання між суб`єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб`єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб`єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб`єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку. Суб`єкти господарювання, органи влади, органи місцевого самоврядування, а також органи адміністративно-господарського управління та контролю зобов`язані сприяти розвитку конкуренції та не вчиняти будь-яких неправомірних дій, які можуть мати негативний вплив на конкуренцію.
		Одним із найпоширеніших видів порушень, що спотворює конкуренцію, є антиконкурентні узгоджені дії, внаслідок яких усувається конкуренція та змагальність між учасниками, що призводить до спотворення конкурентного середовища в цілому.
		Так, згідно з пунктом 4 частини 2 статті 6 вказаного Закону антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів.
		Відповідні дії становлять порушення законодавства про захист економічної конкуренції (пункт 1 статті 50 Закон України "Про захист економічної конкуренції").
		Правові, економічні та організаційні основи приватизації державного і комунального майна та майна, що належить Автономній Республіці Крим, регулюються Законом України "Про приватизацію державного та комунального майна".
		Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна" основною метою приватизації є прискорення економічного зростання, залучення іноземних і внутрішніх інвестицій, зменшення частки державної або комунальної власності у структурі економіки України шляхом продажу об`єктів приватизації ефективному приватному власнику.
		Пунктами 3 та 4 частини 1 статті 1 цього Закону визначено, що аукціон без умов - спосіб продажу об`єкта приватизації, за яким власником об`єкта приватизації стає покупець, що в ході торгів запропонував за нього найвищу ціну без додаткових умов продажу об`єкта приватизації, а аукціон в електронній формі (електронний аукціон) - вид аукціону в режимі реального часу в Інтернеті.
		Частиною 2 статті 2 зазначеного Закону встановлено, що приватизація здійснюється на основі таких принципів: зокрема, законності; відкритості та прозорості; рівності та змагальності; захисту економічної конкуренції; забезпечення конкурентних умов приватизації.
		Отже, здійснюючи приватизацію спірного майна шляхом продажу на аукціоні без умов, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях мало на меті не просто продати державне майно, а здійснити його продаж на засадах конкурентності учасників відповідного електронного аукціону та отримати за нього найвищу ціну.
		З матеріалів справи встановлено, що обставини вчинення ТОВ "УКРАЇНСЬКИЙ ІМІДЖ" порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів електронного аукціону UA-PS-2020-09-23-000075-3 щодо продажу будівлі ремонтної майстерні літ. "Г-1", загальною площею 751,2 кв.м., по вул. Івана Франка, 53 у м. Сторокостянтинові, що проводився Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях, підтверджується рішенням Адміністративної колегії Південно-західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 25.08.2023 №72/59-р/к у справі №72/63-21, яке набрало законної сили.
		Таким чином, орган Антимонопольного комітету України своїм рішенням підтвердив порушення вимог законодавства, яке полягало у спотворенні його учасниками, у тому числі ТОВ "УКРАЇНСЬКИЙ ІМІДЖ", результатів аукціону. Протиправність таких дій полягала в їх спрямуванні на здобуття перемоги в аукціоні будь-якою ціною, у тому числі шляхом домовленостей з іншим учасником.
		Суд наголошує, що невід`ємною умовою ефективного функціонування економічної системи в Україні є розвиток якісного конкурентного середовища - результату й сукупності умов взаємодії усіх суб`єктів ринку за відповідного рівня економічного змагання й можливості впливу окремих економічних агентів на загальноринкову ситуацію.
		Вільне змагання суб`єктів господарювання забезпечує встановлення цін на рівні, що приводить до оптимального розподілу суспільних ресурсів, сприяє підвищенню рівня організації господарської діяльності та здійсненню науково-технічного прогресу.
		Ефективна економіка своєю чергою забезпечує високу та динамічну продуктивність капіталу, як інвестиційну складову та результативність праці, як соціальну складову, що є запорукою зростання загального добробуту.
		Проте, порушення ТОВ "УКРАЇНСЬКИЙ ІМІДЖ" законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів електронного аукціону UA-PS-2020-09-23-000075-3, не сумісне з основними засадами цивільного законодавства, оскільки є проявом недобросовісної поведінки учасника цивільних відносин, призводить до порушення ним меж здійснення його цивільних прав, порушує принцип добросовісної конкуренції серед учасників, який установлено Законами України "Про приватизацію державного та комунального майна" та "Про захист економічної конкуренції", нівелює мету проведення приватизації шляхом проведення електронного аукціону та загалом негативно впливає на економічні процеси у державі та суспільстві.
		Дії ТОВ "УКРАЇНСЬКИЙ ІМІДЖ" та ТОВ "УКРЕНЕРГОБУДРЕСУРСИ", які полягали у: використанні одного майданчика для подання пропозицій; синхронності дій у часі; використанні однієї ІР-адреси під час участі в Аукціоні та при подачі податкової звітності; наявності одних засновників, які зареєстровані за однією адресою; одна адреса реєстрації Учасників; спільному використанні одного номера телефону - є узгодженою поведінкою, що стосується спотворення результатів аукціону №UА-РS-2020-09-23-000075-3 та обмежує замовника у виборі цінових пропозицій учасників, які мали б бути запропоновані в умовах добросовісної конкуренції.
		Внаслідок вчинення ТОВ "УКРАЇНСЬКИЙ ІМІДЖ" та ТОВ "УКРЕНЕРГОБУДРЕСУРСИ" антиконкурентних узгоджених дій змагання між зазначеними суб`єктами господарювання під час підготовки та участі в аукціоні не відбувалося, тобто суб`єкти господарювання не намагалися здобути завдяки власним досягненням переваги над іншими учасниками аукціону. Внаслідок цього було обрано найкращу запропоновану цінову пропозицію, яка склалася не завдяки економічній конкуренції, а в результаті узгодженої неконкурентної поведінки.
		А тому, дії ТОВ "УКРАЇНСЬКИЙ ІМІДЖ" спрямовані на порушення встановленого юридичного господарського порядку з метою одержання права на укладення договору від 02.12.2020 №98/1376 не на конкурентних засадах, що не узгоджується із законною господарською діяльністю у сфері приватизації, а отже, суперечить інтересам держави та суспільства, оскільки порушує правові та економічні засади функціонування вказаної сфери суспільних відносин, не сприяє, а навпаки, обмежує розвиток конкуренції у державі.
		За наведених підстав, суд погоджується з доводами прокуратури про те, що в діях ТОВ "УКРАЇНСЬКИЙ ІМІДЖ" вбачається наявність умислу на вчинення правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, метою яких є усунення конкуренції під час проведення електронного аукціону та недобросовісне отримання права на укладення договору про закупівлю товарів №98/1376 від 02.12.2020.
		Таким чином, завідомо суперечлива мета дій ТОВ "УКРАЇНСЬКИЙ ІМІДЖ" полягала в тому, щоб уникнути встановлених Законами України "Про приватизацію державного та комунального майна" та "Про захист економічної конкуренції" обмежень, протиправно усунути конкуренцію під час проведення приватизації шляхом електронного аукціону, нівелювати ефективність його результатів, у незаконний спосіб одержати право на укладення спірного договору не на конкурентних засадах.
		Як встановлено судом, електронний аукціон відбувся за участю в ньому 8 учасників, два з яких, вчинили порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених між собою дій, що стосуються спотворення результатів цього аукціону.
		З огляду на викладене, приватизація спірного об`єкту відбулася за відсутності конкуренції та при формальному створенні учасниками цього аукціону її видимості.
		Поведінка ТОВ "УКРАЇНСЬКИЙ ІМІДЖ" та ТОВ "УКРЕНЕРГОБУДРЕСУРСИ" під час участі в аукціоні явно несумісна з добросовісністю та принципами здійснення приватизації.
		Враховуючи наведене, договір укладений за результатом електронного аукціону UA-РS-2020-09-23-000075-3, результати якого спотворено антиконкурентними узгодженими діями двох його учасників, підлягає, визнанню недійсним як такий, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства з умислу ТОВ "УКРАЇНСЬКИЙ ІМІДЖ", на підставі статей 203, 215, 228 ЦК України.
		Згідно з абзацом 1 частини 1 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.
		У постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного від 03.12.2021 у справі №906/1061/20 зазначено, що до правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Окрім цього, законом можуть бути встановлені особливі умови застосування наслідків, визначених в статті 216 ЦК України, або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Правові наслідки недійсності правочину, визнаного таким судом, є обов`язковими та не можуть бути проігноровані його сторонами.
		Цивільний кодекс України встановлює особливі правові наслідки такої недійсності правочинів.
		Відповідно до частини 3 статті 228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
		Як вбачається з матеріалів справи, органом приватизації та однією стороною спірного Договору є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях, яке на момент проведення електронного аукціону та укладення договору не могло дізнатись, що ТОВ "УКРАЇНСЬКИЙ ІМІДЖ" та ТОВ "УКРЕНЕРГОБУДРЕСУРСИ" під час підготовки документації на електронний аукціон діяли не самостійно, а узгоджували свої дії.
		У той же час, ТОВ "УКРАЇНСЬКИЙ ІМІДЖ", маючи намір щодо отримання незаконного права на укладення договору, порушуючи інтереси держави та суспільства, а також інших учасників електронного аукціону, усвідомлюючи протиправність таких дій, їх суперечність інтересам держави і суспільства, прагнучи та свідомо допускаючи настання протиправних наслідків, взяло участь у проведенні конкурентної процедури приватизації, нівелювавши змагальність у ній, внаслідок чого отримало спірний об`єкт приватизації за ціною 186667,20 гривень, який в подальшому продало ТОВ "ПВО" за ціною 300 000,00 гривень.
		Вищезазначене свідчить про наявність у ТОВ "УКРАЇНСЬКИЙ ІМІДЖ" умислу на укладення спірного договору, який суперечить інтересам держави й суспільства, з метою отримання прибутку.
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 у справі №925/1351/19 зазначено, що предметом регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави у право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (наприклад, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21 лютого 1986 року, "Щокін проти України" від 14 жовтня 2010 року, "Сєрков проти України" від 7 липня 2011 року, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23 листопада 2000 року, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22 січня 2009 року, "Трегубенко проти України" від 2 листопада 2004 року, "East/Weast Аlliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати, аналізуючи сумісність втручання в право особи на мирне володіння майном з гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи можна вважати втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) є пропорційним визначеним цілям.
		Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону, нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним щодо застосування та наслідків дії його норм.
		Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного, публічного інтересу, за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.
		Критерій пропорційності передбачає, що втручання в право власності буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними із втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що ставиться для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотримано, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар".
		При цьому ЄСПЛ у питаннях оцінки пропорційності, як і в питаннях наявності суспільного, публічного інтересу, визнає за державою досить широку "сферу розсуду", за винятком випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах.
		Тож для розкриття критерію пропорційності вагоме значення має визначення судами добросовісності/недобросовісності набувача майна.
		Добросовісність є однією із загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини першої статті З ЦК України). На необхідність оцінювати наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна неодноразово звертала увагу Велика Палата Верховного Суду (пункт 51 постанови від 26 червня 2019 року у справі №669/927/16-ц (провадження № 14-192цс19), пункт 46.1 постанови від 1 квітня 2020 року у справі №610/1030/18 (провадження №14-436цс19)).
		Якщо спірне майно є об`єктом нерухомості, то для визначення добросовісності його набувача, крім приписів статті 388 ЦК України, слід застосовувати спеціальну норму пункту 1 частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", відповідно до якої державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Отже, добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
		Тому за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень. Такі висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (провадження №12-127гс19, пункти 37, 38), від 1 квітня 2020 року у справі №610/1030/18 (провадження № 14-436цс19, пункти 46.1, 46.2), від 15 червня 2021 року у справі №922/2416/17 (провадження №12-44гс20, пункти 7.15, 7.16).
		У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що добросовісний набувач не може відповідати у зв`язку із порушеннями інших осіб, допущеними в рамках процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайства при вчиненні правочинів з нерухомим майном. Конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає такий статус всупереч приписам статті 388 ЦК України, а, відтак, втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар.
		Враховуючи, що ТОВ "ПВО" придбало спірне нерухоме майно у ТОВ "УКРАЇНСЬКИЙ ІМІДЖ", поклавшись на відомості про речові права останнього на нерухоме майно, що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також на те, що судом не встановлено обставин, які би могли свідчить про його недобросовісність, суд вважає, що ТОВ "ПВО" не може відповідати за антиконкурентні узгоджені дії ТОВ "УКРАЇНСЬКИЙ ІМІДЖ", наслідком яких стало спотворення результатів електронного аукціону UА-РS-2020-09-23-000075-3, і є добросовісним набувачем.
		З огляду на викладене, враховуючи правові наслідки, передбачені частиною 3 статті 228 ЦК України, наявність умислу лише у однієї сторони - ТОВ "УКРАЇНСЬКИЙ ІМІДЖ", виконання правочину обома сторонами, ТОВ "УКРАЇНСЬКИЙ ІМІДЖ" повинно було би повернути спірний об`єкт нерухомості Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях, а одержані останнім кошти повинні би бути стягнуті в дохід держави.
		Проте, спірне майно було відчужено добросовісному набувачу - ТОВ "ПВО", витребування у якого було би втручанням держави у право на мирне володіння майном.
		Враховуючи викладене, держава в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях має право на належне їй відшкодування виконаного правочину шляхом стягнення в дохід держави коштів в сумі 300000,00 грн., які ТОВ "УКРАЇНСЬКИЙ ІМІДЖ" отримало від продажу спірного майна ТОВ "ПВО".
		Відповідно до ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		В силу положень ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		З огляду на наведене вище обґрунтування наявності підстав для визнання недійсним оспорюваного договору відповідно до ч.1 ст. 203, ч. 1 ст. 215, ч. 3 ст. 228 ЦК України, грошові кошти у розмірі 300000,00 грн., отримані відповідачем на виконання недійсного за рішенням суду договору купівлі-продажу об`єкта малої приватизації від 02.12.2020 №98/1376, що підтверджується наявним в матеріалах справи договором купівлі-продажу від 24.05.2021, зареєстрованим в реєстрі під №746, підлягають поверненню відповідачем державі в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях.
		Отже, позовна вимога прокурора в інтересах держави в особі позивачів про визнання недійсним договору від 02.12.2020 №98/1376 та стягнення 300 000,00 грн. підлягає задоволенню.
		Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем у відзиві на позовну заяву заявлено про застосування позовної давності у справі.
		З урахуванням правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 638/16768/19, суд зазначає, що ключовим питанням у даній справі, є те, з якого моменту починається перебіг позовної давності за вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, яка пред`явлена заінтересованою особою (не стороною нікчемного правочину).
		А отже, положення статті 253 Цивільного кодексу України поширюються на всі випадки встановлення початку перебігу строків; в окремих положеннях ЦК міститься правило про визначення перебігу строку від дня чи з часу, а не від наступного дня.
		Такий прийом законодавчої техніки законодавець застосував, керуючись принципом економії нормативного матеріалу, проте він жодним чином не змінює загального правила передбаченого в статті 253 Цивільного кодексу України (висновок викладений у постанові Верховного Суду від 16.06.2021 у справі № 554/4741/19);
		З урахуванням принципу розумності та справедливості, очевидним є те, що закріплення особливого початку перебігу з початком виконання нікчемного правочину має поширюватися тільки на сторін нікчемного правочину. Оскільки саме сторони (сторона) здійснюють виконання і, зрозуміло, що їм про його здійснення має бути відомо. Тобто, презюмується, що сторони (сторона) нікчемного правочину обізнані про початок його виконання.
		Натомість заінтересована особа (не сторона нікчемного правочину), яка пред`являє вимогу про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, вочевидь може й не знати про існування нікчемного правочину, а також про те, що почалося виконання нікчемного правочину; для визначення початку перебігу позовної давності за вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.
		Крім того, суд враховує, що згідно з пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, яким було доповнено Цивільний кодекс України відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 № 540-ІХ, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені у тому числі статтями 257 та 258 ЦКУ, продовжуються на строк дії такого карантину.
		Постановою КМУ "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2" від 11.03.2020 № 211 карантин було встановлено з 12.03.2020 року до 22.05.2020 року на всій території України.
		Дію карантину, встановленого цією постановою, продовжено на всій території України згідно з Постановами КМУ № 392 від 20.05.2020, № 500 від 17.06.2020, №641 від 22.07.2020, № 760 від 26.08.2020, № 956 від 13.10.2020, № 1236 від 09.12.2020, № 104 від 17.02.2021, № 405 від 21.04.2021, № 611 від 16.06.2021, № 855 від 11.08.2021, № 981 від 22.09.2021, № 1336 від 15.12.2021, № 229 від 23.02.2022, № 630 від 27.05.2022, № 928 від 19.08.2022, № 1423 від 23.12.2022, № 383 від 25.04.2023 
		Отже, карантин в Україні встановлено з 12.03.2020 року і до 30.06.2023 строк його дії продовжено, а тому перебіг строків позовної давності з 12.03.2020 року був зупинений.
		Крім того, Законом України №2102-ІХ "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" відповідно до п. 31 ч. 1 ст. 85 Конституції України та ст. 5 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" затверджено Указ Президента України від 24.02.2023, яким в Україні з 24.02.2022 введено воєнний стан.
		Строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався згідно з Указами Президента України №133/2022 від 14.03.2022, №259/2022 від 18.04.2011, №341/2022 від 17.05.2022, №573/2022 від 12.08.2022, №757/2022 від 07.11.2022, №58/2023 від 06.02.2023, №254/2023 від 01.05.2023, №451/2023 від 26.07.2023, №734/2023 від 06.11.2023, №49/2024 від 05.02.2024, №271/2024 від 06.05.2024, №469/2024 від 23.07.2024, №740/2024 від 28.10.2024, №26/2025 від 14.01.2025.
		Згідно зі статтею 1 вказаного Закону воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальної цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
		Законом України від 15.03.2022 2120-ІХ унормовано, що відповідно до пункту 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені ст. ст. 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 Цивільного кодексу України, продовжуються на строк його дії.
		Таким чином, системний аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що у період дії в Україні воєнного стану строки позовної давності, як загальної, так і спеціальної, визначені Цивільним кодексом України, не сплинули, а продовжені на строк дії воєнного стану.
		Отже, станом на момент звернення прокурора до суду з відповідним позовом (27.09.2024) строк позовної давності не сплив, а тому відповідна заява відповідача про застосування позовної давності не підлягає задоволенню.
		З огляду на викладене вище, всі інші доводи відповідача судом до уваги не приймаються. 
		Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача у зв`язку із задоволенням позовних вимог. 
		 
		Керуючись ст. ст. 20, 24, 27, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240-242, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
		 
		УХВАЛИВ:
		Позов задовольнити.
		 
		Визнати недійсним договір купівлі - продажу об`єкта малої приватизації від 02.12.2020 №98/1376 укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях та ТОВ "Український імідж".
		 
		Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Український імідж" (вул. Старонаводницька, 4-Б, офіс 14, Печерський район, м. Київ, код ЄДРПОУ 34048244) в дохід держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях (вул. Гоголя, 10, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 42964094) - 300000грн. (триста тисяч гривень)
		Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
		 
		Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Український імідж" (вул. Старонаводницька, 4-Б, офіс 14, Печерський район, м. Київ, код ЄДРПОУ 34048244) на користь Хмельницької обласної прокуратури (29000, м. Хмельницький, пров. Військоматський, 3, код 02911102) - 7528грн. (сім тисяч п`ятсот двадцять вісім гривень) витрат по сплаті судового збору.
		Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		Рішення господарського суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення. Порядок подання апеляційної скарги визначений ст. 257 ГПК України.
		 
		Повний текст рішення складено 26.02.2025.
		 
		СуддяМ.Є. Муха 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Віддруковано 1 примірник до матеріалів справи.
		Хмельницькій обласній прокуратурі, позивачам 1, 2, третій особі та відповідачу направлено до Електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІТС.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...