Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/6213/23 : Господарські справи (до 01.01.2019); Корпоративних відносин; пов’язані з діяльністю органів управління товариства.
Надіслано судом: 28.02.2025. Зареєстровано: 28.02.2025. Забезпечено надання загального доступу: 03.03.2025.
Дата набрання законної сили: 18.02.2025
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		18 лютого 2025 року 
		м. Київ
		 
		cправа №  910/6213/23 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Губенко Н.М. - головуючий, Кондратова І.Д., Кролевець О.А.,
		 
		за участю секретаря судового засідання - Долгополової Ю.А.,
		 
		представників учасників справи:
		позивача - Король Д.В.,
		відповідача - Раєцький А.О.,
		третьої особи - Дацко Ю.В.,
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу  ОСОБА_1 
		 
		на рішення Господарського суду міста Києва
		у складі судді Полякової К.В.
		від 11.06.2024 та
		на постанову Північного апеляційного господарського суду
		у складі колегії суддів: Ходаківська І.П., Владимиренко С.В., Демидова А.М.
		від 13.11.2024
		 
		за позовом  ОСОБА_1 
		до Федерації велосипедного спорту України 
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_2 
		про визнання рішення недійсним.
		 
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		1. Короткий зміст позовних вимог
		 
		ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Федерації велосипедного спорту України про визнання недійсним рішення президії Федерації велосипедного спорту України від 14.10.2022 (за опитуванням), яке оформлено протоколом від 14.10.2022 № 16 (за опитуванням).
		 
		Позовні вимоги обґрунтовано тим, що починаючи з 21.11.2019 ОСОБА_2 не був Першим віце-президентом Федерації велосипедного спорту України та не міг виконувати обов`язки Президента, у тому числі скликати Конференцію та проводити засідання Президії; в протоколі № 16 не зазначений персональний перелік осіб, які брали участь у засіданні Президії; проведення засідання за опитуванням не передбачено статутом Федерації велосипедного спорту України.
		 
		2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
		 
		Громадську організацію - Федерація велосипедного спорту України (надалі - Федерація) було створено та зареєстровано 13.05.1998. 
		 
		Згідно з пунктом 1.1 Статуту Громадської організації "Федерації велосипедного спорту України", затвердженим черговим засіданням конференції Федерації від 20.11.2015 (надалі - Статут), остання є всеукраїнською громадською організацією спортивної спрямованості, яка об`єднує спортсменів, тренерів, суддів, інших фахівців в досягненні мети і завдань, передбачених цим Статутом.
		 
		Відповідно до пункту 1.2 Статуту Федерація діє на засадах добровільності, спільності інтересів, рівноправності її членів (учасників), самоврядування, законності та гласності, обов`язковості виконання рішень, прийнятих згідно зі Статутом.
		 
		У пункті 1.3 Статуту визначено, що Федерація є всеукраїнською громадською організацією зі статусом юридичної особи, діяльність якої поширюється на територію всієї України. Федерація створена та здійснює свою діяльність відповідно до    Конституції України,    Законів України "Про громадські об`єднання"    та "Про фізичну культуру і спорт", інших законів та нормативно-правових актів України, а також цього Статуту.
		 
		Відповідно до пункту 4.1 Статуту членство у Федерації є добровільним і не покладає на її членів ніяких обмежень щодо підприємницької, громадської та будь-якої іншої діяльності, що не заборонена законодавством.
		 
		Згідно з пунктом 4.3 Статуту Федерація будується на засадах індивідуального членства.
		 
		Пунктом 4.7 Статуту передбачено, що члени Федерації мають право: брати участь у роботі Федерації; обирати і бути обраним до керівних органів Федерації; одержувати повну і достовірну інформацію щодо діяльності Федерації, матеріальну, методичну, консультативну допомогу Федерації; брати участь у спортивних, навчальних, методичних та інших заходах, що проводяться Федерацією, на засадах і в порядку, визначених регламентуючими документами Федерації.
		 
		Згідно з пунктом 4.8 Статуту члени Федерації зобов`язані, зокрема, дотримуватись у своїй діяльності вимог Статуту та регламентуючих документів Федерації,  виконувати рішення, прийняті керівними органами Федерації.
		 
		Пунктом 5.1 Статуту визначено, що органами управління Федерації є: Конференція; Президія; Президент; Перший віце-президент; Дирекція; Ревізійна комісія.
		 
		Згідно з пунктом 5.2 Статуту вищим керівним статутним органом Федерації є Конференція Федерації. Керівним органом Федерації в період між Конференціями є  президія Федерації, очолювана Президентом Федерації.
		 
		Пунктом 5.2.3 Статуту передбачено, що повноваження, порядок обрання та норма представництва делегатів визначається та затверджується Президією Федерації.
		 
		Відповідно до пункту 5.3.2 Статуту до складу Президії Федерації входять Президент, Перший віце-президент, Генеральний директор, Генеральний секретар, голова комісії атлетів, голова антидопінгової комісії, голова колегії суддів, державний тренер з велосипедного спорту (за посадою), а також особи, призначені особисто Президентом Федерації у кількості, що не може перевищувати 3 особи.
		 
		Згідно з пунктами 5.3.3, 5.3.4, 5.3.5, 5.3.6 Статуту засідання Президії Федерації проводяться в міру необхідності, але рідше 1 разу на 6 місяців. Засідання вважається правомочним, якщо на ньому присутні більше половини членів Президії. Рішення Президії Федерації приймаються простою більшістю голосів присутніх на засіданні членів Президії. За умови рівності голосів голос Президента Федерації є вирішальним. Президія Федерації скликає Конференції, встановлює норми представництва делегатів та порядок їх делегування.
		 
		Відповідно до пунктів 5.4.1, 5.4.5, 5.4.6 Статуту Президент Федерації очолює Федерацію в період між Конференціями і здійснює поточне керівництво всіма напрямками її діяльності протягом строку, встановленого Статутом, та відповідно до своїх повноважень. Президент може виконувати свої обов`язки на штатній основі, на громадських засадах та/або за сумісництвом. Президент Федерації має невід`ємну сукупність прав та обов`язків, у тому числі, але не виключно, забезпечує виконання рішень Конференцій, Президії Федерації, організовує підготовку засідань Президії Федерації та Конференцій, скликає засідання Президії.
		 
		Згідно з пунктами 5.5.4, 5.5.5 Статуту на час відсутності Президента Федерації та в межах наданих повноважень, Перший віце-президент за дорученням Президента виконує його повноваження. Перший віце-президент може виконувати свої обов`язки на штатній основі, на громадських засадах та/або за сумісництвом.
		 
		Положеннями Статуту не передбачено особливий порядок проведення засідання та оформлення протоколу, зокрема, зазначення персонального переліку осіб, не міститься заборони на проведення засідання Президії Федерації за опитуванням.
		 
		Рішенням засідання позачергової Конференції Федерації від 20.07.2018, оформленим протоколом № 7, на посаду Президента Федерації обрано ОСОБА_1 терміном на 4 роки, на посаду Першого віце-президента Федерації - ОСОБА_2 
		 
		10 липня 2019 року Першим віце-президентом Федерації скликано засідання Президії Федерації на 12.07.2019, у зв`язку з отриманою скаргою від члена Федерації на дії Президента Федерації - ОСОБА_1
		 
		12 липня 2019 року на засіданні Президії Федерації прийнято рішення, оформлене протоколом, про визнання дій ОСОБА_1 такими, що порушують Статут, та є несумісними з членством у Федерації і посадою Президента Федерації, а також вирішено скликати позачергову Конференцію членів Федерації, яку призначити на 20.08.2019. 
		 
		20 серпня 2019 року на засіданні позачергової Конференції Федерації прийнято рішення про визнання роботи ОСОБА_1 як Президента Федерації незадовільною та про припинення його повноважень на посаді Президента з 20.08.2019 відповідно до частини 3 статті 99 Цивільного кодексу України; обрано Президентом Федерації ОСОБА_2. з 21.08.2019 на громадських засадах. Вказане рішення оформлено протоколом від 20.08.2019 № 3.
		 
		14 жовтня 2022 року проведено засідання Президії Федерації, оформленого протоколом від 14.10.2022 № 16, на якому були присутні: Перший віце-президент, Генеральний директор, Генеральний секретар, відповідальний за дисципліну трек, голова колегії суддів, відповідальний за дисципліну МТБ, відповідальний за аматорський спорт.
		 
		З вказаного протоколу від 14.10.2022 № 16 вбачається, що на засіданні заслухано інформацію від Першого віце-президента ОСОБА_2. щодо необхідності затвердження нового Положення про порядок обрання делегатів для участі у Конференції Федерації 15.11.2022. ОСОБА_2 запропоновано проект нового Положення про порядок обрання делегатів для участі у Конференції громадської організації Федерація велосипедного спорту України 15.11.2022 та повідомлено, що відповідно до пункту 5.3.6 Статуту Президія Федерації встановлює норми представництва делегатів та порядок їх делегування.
		 
		За результатами проведеного засідання прийнято рішення про затвердження Положення про порядок обрання делегатів для участі у конференції громадської організації Федерація велосипедного спорту України 15.11.2022 з подальшою публікацією його на веб-сайті Федерації.
		 
		Відповідний протокол підписаний Першим віце-президентом Федерації ОСОБА_2 .
		 
		Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 22.09.2020 у справі № 757/230/20, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 02.11.2021, позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано неправомірним та скасовано рішення позачергової Конференції Федерації велосипедного спорту України від 20.08.2019, оформлене протоколом № 3.
		 
		Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25.01.2023 у справі № 757/230/20 рішення Печерського районного суду міста Києва від 22.09.2020 та постанову Київського апеляційного суду від 02.11.2021 скасовано. Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Федерації велосипедного спорту України про визнання неправомірними та скасування рішень позачергової Конференції Федерації велосипедного спорту України закрито. Роз`яснено ОСОБА_1 , що розгляд справи віднесено до юрисдикції господарського суду. Протягом десяти днів з дня отримання постанови позивач може звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15.02.2023 у справі № 757/230/20 справу за позовом ОСОБА_1 до Федерації велосипедного спорту України про визнання неправомірними та скасування рішень позачергової Конференції Федерації велосипедного спорту України передано для продовження розгляду до Господарського суду міста Києва.
		 
		Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.07.2023 у справі № 757/230/20, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2023, та постановою Верховного Суду від 04.04.2024, відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до Федерації велосипедного спорту України про визнання неправомірними та скасування рішень позачергової Конференції Федерації від 20.08.2019, оформлених протоколом від 20.08.2019 № 3.
		 
		3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
		 
		Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.06.2024 у справі № 910/6213/23, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.11.2024, у задоволенні позову відмовлено. 
		 
		Рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції мотивовані тим, що у період оскарження рішень позачергової конференції Федерації від 20.08.2019, оформлених протоколом від 20.08.2019 № 3, ОСОБА_2 згідно з рішенням позачергової конференції Федерації від 20.07.2018 виступав в якості Першого віце-президента Федерації на громадських засадах. За відсутності в умовах Статуту Федерації положень про певний порядок проведення засідання президії Федерації та оформлення протоколу, посилання позивача на недійсність прийнятого на засіданні президії Федерації рішення, яке оформлено протоколом від 14.10.2022 № 16, через не зазначення персонального переліку осіб та проведення засідання президії Федерації за опитуванням, є обґрунтованими.
		 
		4. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи касаційної скарги. Доводи інших учасників справи
		 
		У касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.11.2024 у даній справі, та прийняти нове рішення про задоволення позову.
		 
		Підставою касаційного оскарження скаржником зазначено пункти 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме:
		 
		- суди неправильно застосували статті 89, 97 Цивільного кодексу України, пункт 13 частини 2 статті 9, частину 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" та дійшли невірного висновку, що ОСОБА_1 на момент прийняття спірного наказу не був керівником Федерації велосипедного спорту України та відсутність підстав для задоволення позовних вимог; суди неправильно застосували статтю 112 Господарського кодексу України, статтю 92 Цивільного кодексу України, статті 1, 11 Закону України "Про громадські об`єднання" у взаємозв`язку з пунктами 5.2.3, 5.3.1, 5.3.3, 5.3.4, 5.3.5, 5.3.6 статуту Федерації велосипедного спорту України та дійшли до неправильного висновку про відсутність порушень при проведенні засідання президії Федерації велосипедного спорту України; 
		 
		- відсутністю висновку Верховного Суду щодо питання застосування статей 89, 97 Цивільного кодексу України, пункту 13 частини 2 статті 9, частини 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", а також щодо застосування статті 112 Господарського кодексу України, статті 92 Цивільного кодексу України, статей 1, 11 Закону України "Про громадські об`єднання" у взаємозв`язку з пунктами 5.2.3, 5.3.1, 5.3.3, 5.3.4, 5.3.5, 5.3.6 статуту Федерації велосипедного спорту України;
		 
		- судами не було досліджено рішення конференції Федерації велосипедного спорту України, оформлене протоколом № 16 від 15.11.2022, пунктом 1 порядку денного якого прийнято рішення "Звільнити з посади Президента ФВСУ ОСОБА_1 з 15 листопада 2022 р."; на виконання вимог ухвали суду для проведення судової експертизи відповідачем не було надано оригіналу додатку № 1 до протоколу № 6 від 14.10.2022, що свідчить про те, що де-факто засідання членів президії не проводилось. На думку скаржника, висновок судів про те, що факт прийняття відповідного рішення президією Федерації велосипедного спорту України підтверджується змістом оспорюваного протоколу № 16 від 14.10.2022 є необґрунтованим та зробленим із посиланням на неналежний доказ.
		 
		Відповідач та третя особа подали відзиви на касаційну скаргу позивача, в яких просили залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
		 
		5. Позиція Верховного Суду
		 
		Імперативними приписами частини другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		 
		Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		 
		Здійснюючи перевірку правильності застосування судами першої та апеляційної норм законодавства при постановленні оскаржуваних судових рішень у даній справі в межах вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження та доводів касаційної скарги по суті спору, Суд зазначає таке.
		 
		Як зазначалось вище, підставою звернення ОСОБА_1 з позовом у даній справі, стало, на думку позивача, те, що починаючи з 21.11.2019 ОСОБА_2 не був Першим віце-президентом Федерації велосипедного спорту України та не міг виконувати обов`язки Президента, у тому числі скликати Конференцію та проводити засідання Президії; в протоколі № 16 не зазначений персональний перелік осіб, які брали участь у засіданні Президії; проведення засідання за опитуванням не передбачено статутом Федерації велосипедного спорту України.
		 
		Тобто, спірні у цій справі правовідносини виникли між фізичною особою - ОСОБА_1 , як членом Федерації велосипедного спорту України, та громадською організацією Федерації велосипедного спорту України щодо оскарження рішення органу управління зазначеної громадської організації - Президії Федерації, оформленого протоколом від 14.10.2022 № 16.
		 
		Правові та організаційні засади реалізації права на свободу об`єднання, гарантованого Конституцією України та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, порядок утворення, реєстрації, діяльності та припинення громадських об`єднань регламентовані Законом України «Про громадські об`єднання».
		 
		Відповідно до частин 1-3, 5 статті 1 Закону України «Про громадські об`єднання» громадське об`єднання - це добровільне об`єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів.
		 
		Громадське об`єднання за організаційно-правовою формою утворюється як громадська організація або громадська спілка.
		 
		Громадська організація - це громадське об`єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи.
		 
		Громадське об`єднання може здійснювати діяльність зі статусом юридичної особи або без такого статусу. Громадське об`єднання зі статусом юридичної особи є непідприємницьким товариством, основною метою якого не є одержання прибутку.
		 
		Згідно зі статтею 2 Закону України "Про громадські об`єднання" чинність цього Закону поширюється на суспільні відносини у сфері утворення, реєстрації, діяльності та припинення громадських об`єднань в Україні.
		 
		У статті 3 Закону України "Про громадські об`єднання" передбачені принципи утворення і діяльності громадського об`єднання.
		 
		Громадські об`єднання утворюються і діють на принципах: добровільності; самоврядності; вільного вибору території діяльності; рівності перед законом; відсутності майнового інтересу їх членів (учасників); прозорості, відкритості та публічності. Добровільність передбачає право особи на вільну участь або неучасть у громадському об`єднанні, у тому числі в його утворенні, вступі в таке об`єднання або припиненні членства (участі) в ньому. Самоврядність передбачає право членів (учасників) громадського об`єднання самостійно здійснювати управління діяльністю громадського об`єднання відповідно до його мети (цілей), визначати напрями діяльності, а також невтручання органів державної влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування в діяльність громадського об`єднання, крім випадків, визначених законом (частини 1-3 статті 3 Закону України "Про громадські об`єднання").
		 
		Відповідно до частин 1, 2 статті 11 Закону України «Про громадські об`єднання» статут громадського об`єднання має містити відомості про: 1) найменування громадського об`єднання та за наявності - скорочене найменування; 2) мету (цілі) та напрями його діяльності; 3) порядок набуття і припинення членства (участі) у громадському об`єднанні, права та обов`язки його членів (учасників); 4) повноваження керівника, вищого органу управління, інших органів управління (далі - керівні органи) громадського об`єднання, порядок їх формування та зміни складу, термін повноважень, а також порядок визначення особи, уповноваженої представляти громадське об`єднання, та її заміни (для громадських об`єднань, що не мають статусу юридичної особи); 5) періодичність засідань і процедуру прийняття рішень керівними органами громадського об`єднання, у тому числі шляхом використання засобів зв`язку; 6) порядок звітування керівних органів громадського об`єднання перед його членами (учасниками); 7) порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності керівних органів громадського об`єднання та розгляду скарг; 8) джерела надходження і порядок використання коштів та іншого майна громадського об`єднання; 9) порядок створення, діяльності та припинення діяльності відокремлених підрозділів громадського об`єднання (у разі їх створення громадським об`єднанням, яке має намір здійснювати діяльність зі статусом юридичної особи); 10) порядок внесення змін до статуту; 11) порядок прийняття рішення щодо саморозпуску або реорганізації громадського об`єднання, а також щодо використання його коштів та іншого майна, що залишилися після саморозпуску, - для громадського об`єднання, яке має намір здійснювати діяльність зі статусом юридичної особи.
		 
		У статуті громадського об`єднання можуть бути передбачені додаткові положення щодо утворення, діяльності і саморозпуску чи реорганізації громадського об`єднання, що не суперечать закону.
		 
		Статут громадського об`єднання - це установчий документ, що використовується для створення та провадження діяльності, містить правила, що регулюють права та обов`язки членів, визначає порядок управління та здійснення діяльності громадського об`єднання.
		 
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що Федерація є всеукраїнською громадською організацією спортивної спрямованості, яка об`єднує спортсменів, тренерів, суддів, інших фахівців в досягненні мети і завдань, передбачених цим Статутом.
		 
		Відповідно до пункту 1.2 Статуту Федерація діє на засадах добровільності, спільності інтересів, рівноправності її членів (учасників), самоврядування, законності та гласності, обов`язковості виконання рішень, прийнятих згідно зі Статутом.
		 
		Згідно з пунктом 4.8 Статуту члени Федерації зобов`язані, зокрема, дотримуватись у своїй діяльності вимог Статуту та регламентуючих документів Федерації,  виконувати рішення, прийняті керівними органами Федерації.
		 
		Пунктом 5.1 Статуту визначено, що органами управління Федерації є: Конференція; Президія; Президент; Перший віце-президент; Дирекція; Ревізійна комісія.
		 
		Згідно з пунктом 5.2 Статуту вищим керівним статутним органом Федерації є Конференція Федерації. Керівним органом Федерації в період між Конференціями є  президія Федерації, очолювана Президентом Федерації.
		 
		Відповідно до пунктів 5.4.1, 5.4.5, 5.4.6 Статуту Президент Федерації очолює Федерацію в період між Конференціями і здійснює поточне керівництво всіма напрямками її діяльності протягом строку, встановленого Статутом, та відповідно до своїх повноважень. Президент може виконувати свої обов`язки на штатній основі, на громадських засадах та/або за сумісництвом. Президент Федерації має невід`ємну сукупність прав та обов`язків, у тому числі, але не виключно, забезпечує виконання рішень Конференцій, Президії Федерації, організовує підготовку засідань Президії Федерації та Конференцій, скликає засідання Президії.
		 
		Згідно з пунктами 5.5.4, 5.5.5 Статуту на час відсутності Президента Федерації та в межах наданих повноважень, Перший віце-президент за дорученням Президента виконує його повноваження. Перший віце-президент може виконувати свої обов`язки на штатній основі, на громадських засадах та/або за сумісництвом.
		 
		Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Рішенням засідання позачергової Конференції Федерації від 20.07.2018, оформленим протоколом № 7, на посаду Президента Федерації обрано ОСОБА_1 терміном на 4 роки, на посаду Першого віце-президента Федерації - ОСОБА_2 
		 
		10 липня 2019 року Першим віце-президентом Федерації скликано засідання Президії Федерації на 12.07.2019, у зв`язку з отриманою скаргою від члена Федерації на дії Президента Федерації - ОСОБА_1
		 
		12 липня 2019 року на засіданні Президії Федерації прийнято рішення, оформлене протоколом, про визнання дій ОСОБА_1 такими, що порушують Статут, та є несумісними з членством у Федерації і посадою Президента Федерації, а також вирішено скликати позачергову Конференцію членів Федерації, яку призначити на 20.08.2019.
		 
		20 серпня 2019 року на засіданні позачергової Конференції Федерації прийнято рішення про визнання роботи ОСОБА_1 як Президента Федерації незадовільною та про припинення його повноважень на посаді Президента з 20.08.2019 відповідно до частини 3 статті 99 Цивільного кодексу України; обрано Президентом Федерації ОСОБА_2 з 21.08.2019 на громадських засадах. Вказане рішення оформлено протоколом від 20.08.2019 № 3.
		 
		Зазначене рішення позачергової Конференції Федерації від 20.08.2019, оформлене протоколом від 20.08.2019 № 3, було оскаржено ОСОБА_1 до суду.
		 
		Так, рішенням Печерського районного суду м. Києва від 22.09.2020 у справі № 757/230/20, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 02.11.2021, позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано неправомірним та скасовано рішення позачергової Конференції Федерації велосипедного спорту України від 20.08.2019, оформлене протоколом № 3.
		 
		Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25.01.2023 у справі № 757/230/20 рішення Печерського районного суду міста Києва від 22.09.2020 та постанову Київського апеляційного суду від 02.11.2021 скасовано. Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Федерації велосипедного спорту України про визнання неправомірними та скасування рішень позачергової Конференції Федерації велосипедного спорту України закрито. Роз`яснено ОСОБА_1 , що розгляд справи віднесено до юрисдикції господарського суду. Протягом десяти днів з дня отримання постанови позивач може звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15.02.2023 у справі № 757/230/20 справу № 757/230/20 за позовом ОСОБА_1 до Федерації велосипедного спорту України про визнання неправомірними та скасування рішень позачергової Конференції Федерації велосипедного спорту України передано для продовження розгляду до Господарського суду міста Києва.
		 
		Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.07.2023 у справі № 757/230/20, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2023, та постановою Верховного Суду від 04.04.2024, відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до Федерації велосипедного спорту України про визнання неправомірними та скасування рішень позачергової Конференції Федерації від 20.08.2019, оформлених протоколом від 20.08.2019 № 3.
		 
		Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 14.10.2022 було проведено засідання Президії Федерації, оформленого протоколом від 14.10.2022 № 16, на якому були присутні: Перший віце-президент, Генеральний директор, Генеральний секретар, відповідальний за дисципліну трек, голова колегії суддів, відповідальний за дисципліну МТБ, відповідальний за аматорський спорт.
		 
		З вказаного протоколу від 14.10.2022 № 16 вбачається, що на засіданні заслухано інформацію від Першого віце-президента ОСОБА_2 щодо необхідності затвердження нового Положення про порядок обрання делегатів для участі у Конференції Федерації 15.11.2022. ОСОБА_2 запропоновано проект нового Положення про порядок обрання делегатів для участі у Конференції громадської організації Федерація велосипедного спорту України 15.11.2022 та повідомлено, що відповідно до пункту 5.3.6 Статуту Президія Федерації встановлює норми представництва делегатів та порядок їх делегування.
		 
		За результатами проведеного засідання прийнято рішення про затвердження Положення про порядок обрання делегатів для участі у конференції громадської організації Федерація велосипедного спорту України 15.11.2022 з подальшою публікацією його на веб-сайті Федерації.
		 
		Відповідний протокол підписаний Першим віце-президентом Федерації ОСОБА_2 .
		 
		Враховуючи викладене, та беручи до уваги положення пунктів 5.5.4, 5.5.5 Статуту, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у період оскарження ОСОБА_1 рішення позачергової Конференції Федерації від 20.08.2019, оформлене протоколом від 20.08.2019 № 3, ОСОБА_2 на підставі рішення позачергової конференції Федерації від 20.07.2018 виступав в якості Першого віце-президента Федерації на громадських засадах.
		 
		Як наслідок, судами попередніх інстанцій обґрунтовано відхилено доводи позивача про те, що ОСОБА_2 не був Першим віце-президентом Федерації та не міг виконувати обов`язки Президента, у тому числі скликати Конференцію та проводити засідання Президії.
		 
		Суд відхиляє доводи скаржника про те, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували статті 89, 97 Цивільного кодексу України, пункт 13 частини 2 статті 9, частину 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" та дійшли невірного висновку, що ОСОБА_1 на момент прийняття спірного рішення не був керівником Федерації, враховуючи рішення Печерського районного суду м. Києва від 22.09.2020 у справі № 757/230/20, залишеного без змін постановою Київського апеляційного суду від 02.11.2021, та відомості з Єдиного державного реєстру щодо ОСОБА_1 як керівника Федерації у період з 27.06.2022 по 23.12.2022, з огляду на таке.
		 
		Відповідно до частин 1, 4, 5 статті 89 Цивільного кодексу України юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення. До єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом. Зміни до установчих документів юридичної особи, які стосуються відомостей, включених до єдиного державного реєстру, набирають чинності для третіх осіб з дня їх державної реєстрації. Юридичні особи та їх учасники не мають права посилатися на відсутність державної реєстрації таких змін у відносинах із третіми особами, які діяли з урахуванням цих змін.
		 
		Статтею 97 Цивільного кодексу України визначено, що управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.
		 
		Відповідно до пункту 13 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб: відомості про керівника юридичної особи та про інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта, інформація для здійснення зв`язку з керівником юридичної особи (телефон та/або адреса електронної пошти)), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи.
		 
		Згідно з частиною 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
		 
		Відповідно до частини 2 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.
		 
		Частиною 3 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" визначено, що якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.
		 
		Відповідно до частини 4 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи - підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.
		 
		Так, як зазначалось вище та встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням Печерського районного суду м. Києва від 22.09.2020 у справі № 757/230/20, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 02.11.2021, позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано неправомірним та скасовано рішення позачергової Конференції Федерації велосипедного спорту України від 20.08.2019, оформлене протоколом № 3.
		 
		Однак, у подальшому постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25.01.2023 у справі № 757/230/20 рішення Печерського районного суду міста Києва від 22.09.2020 та постанову Київського апеляційного суду від 02.11.2021 скасовано. Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Федерації велосипедного спорту України про визнання неправомірними та скасування рішень позачергової Конференції Федерації велосипедного спорту України закрито.
		 
		Згідно зі сталою правовою позицією Верховного Суду, у разі якщо судовий акт скасовано, то він не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення (див. постанови Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 643/17966/14-ц, від 10.05.2018 у справі № 643/18839/13-ц, від 23.01.2019 у справі № 643/12557/16-ц, від 13.03.2019 у справі № 643/19761/13-ц, від 18.08.2021 у справі № 910/10984/18, від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17, від 14.12.2022 у справі № 461/12525/15, Верховного Суду України від 16.09.2015 у справі № 6-1193цс15).
		 
		Враховуючи викладене, рішення Печерського районного суду м. Києва від 22.09.2020 та постанова Київського апеляційного суду від 02.11.2021 у справі № 757/230/20, не породжують жодних правових наслідків з моменту їх ухвалення.
		 
		Як наслідок, відомості у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесені на підставі вказаних судових рішень щодо ОСОБА_1 як керівника Федерації у період з 27.06.2022 по 23.12.2022 є недостовірними.
		 
		Суд зазначає, що у даному випадку, у розумінні приписів частини 5 статті 89 Цивільного кодексу України та частин 1-4 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" у їх сукупності, ОСОБА_1 не може посилатись на обставини внесених відомостей до Єдиного державного реєстру, оскільки такі відомості є недостовірними, про що знав ОСОБА_1 як сторона (позивач) справи № 757/230/20, в якій Верховним Судом прийнято постанову від 25.01.2023.
		 
		Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність у ОСОБА_2 - Першого віце-президента Федерації повноважень на скликання та проведення 14.10.2022 засідання Президії Федерації.
		 
		Частиною 1 статті 92 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.
		 
		Підприємство об`єднання громадян діє на основі статуту (частина 5 статті 112 Господарського кодексу України).
		 
		Як зазначалось вище та встановлено судами попередніх інстанцій, згідно з пунктом 5.3.1 Статуту керівним органом Федерації в період між Конференціями є президія Федерації, очолювана Президентом Федерації.
		 
		Пунктом 5.2.3 Статуту передбачено, що повноваження, порядок обрання та норма представництва делегатів визначається та затверджується Президією Федерації.
		 
		Відповідно до пункту 5.3.2 Статуту до складу Президії Федерації входять Президент, Перший віце-президент, Генеральний директор, Генеральний секретар, голова комісії атлетів, голова антидопінгової комісії, голова колегії суддів, державний тренер з велосипедного спорту (за посадою), а також особи, призначені особисто Президентом Федерації у кількості, що не може перевищувати 3 особи.
		 
		Згідно з пунктами 5.3.3, 5.3.4, 5.3.5, 5.3.6 Статуту засідання Президії Федерації проводяться в міру необхідності, але не рідше 1 разу на 6 місяців. Засідання вважається правомочним, якщо на ньому присутні більше половини членів Президії. Рішення Президії Федерації приймаються простою більшістю голосів присутніх на засіданні членів Президії. За умови рівності голосів голос Президента Федерації є вирішальним. Президія Федерації скликає Конференції, встановлює норми представництва делегатів та порядок їх делегування.
		 
		Проаналізувавши зміст Статуту суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що положеннями Статуту не передбачено особливий порядок проведення засідання Президії Федерації та оформлення протоколу, зокрема, зазначення персонального переліку осіб, не міститься заборони на проведення засідання Президії Федерації (за опитуванням).
		 
		Судами попередніх інстанцій також встановлено, що відповідно до протоколу від 14.10.2022 № 16 засідання Президії Федерації (за опитуванням), на засіданні були присутні особи за посадами, визначеними в пункті 5.3.2 Статуту, а саме: Перший віце-президент, Генеральний директор, Генеральний секретар, відповідальний за дисципліну трек, голова колегії суддів, відповідальний за дисципліну МТБ, відповідальний за аматорський спорт.
		 
		Також згідно з вказаним протоколом від 14.10.2022 № 16, на засіданні  Президії Федерації було заслухано інформацію від Першого віце-президента ОСОБА_2. щодо необхідності затвердження нового Положення про порядок обрання делегатів для участі у Конференції Федерації 15.11.2022, запропоновано ОСОБА_2 проекту такого Положення, та за результатами проведеного засідання прийнято відповідне рішення.
		 
		Враховуючи викладене, зокрема, відсутності в умовах Статуту положень про певний порядок проведення засідання Президії Федерації та оформлення протоколу, судами першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано відхилено як безпідставні доводи позивача про недійсність прийнятого на засіданні Президії Федерації рішення, яке оформлено протоколом від 14.10.2022 № 16, через не зазначення персонального переліку осіб та проведення засідання Президії Федерації за опитуванням.
		 
		При цьому Суд зазначає, що за визначенням, що дає Академічний тлумачний словник української мови, слово "опитування" означає дія за значенням "опитувати", а слово "опитувати" має, зокрема, таке значення: "Звертатися до однієї або кількох осіб із запитаннями для збирання певних відомостей, з`ясування чого-небудь." (джерело: Словник української мови: в 11 томах. - 1974. - Т. 5. - С. 7119. URL: https://sum.in.ua/s/opytuvaty).
		 
		Із наведеного слідує, що зазначення у протоколі від 14.10.2022 № 16 - "за опитуванням" може свідчити про те, що внаслідок звернення Першого віце-президента Федерації до присутніх на засіданні, з означених у протоколі питань, з`ясовувалось вирішення відповідних питань (прийняття/неприйняття певних рішень). 
		 
		Суд зазначає, що скаржник в касаційній скарзі посилаючись на те, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували статтю 112 Господарського кодексу України, статтю 92 Цивільного кодексу України, статті 1, 11 Закону України "Про громадські об`єднання" у взаємозв`язку з пунктами 5.2.3, 5.3.1, 5.3.3, 5.3.4, 5.3.5, 5.3.6 Статуту та дійшли до неправильного висновку про відсутність порушень при проведенні засідання Президії Федерації, лише окреслює свою позицію щодо правовідносин, що склалися між учасниками спору, в яких, на його думку, відсутній висновок суду касаційної інстанції. Касаційна скарга за своїм змістом фактично зводиться до незгоди з наданою судами першої і апеляційної інстанцій оцінкою встановлених фактичних обставин справи, до необхідності надання судом касаційної інстанції переоцінки наявних в матеріалах справи доказів, що не є можливим з огляду на визначені в статті 300 Господарського процесуального кодексу України межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Відтак посилання скаржника на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування зазначених норм права у подібних правовідносинах є суто декларативними, необґрунтованими та відхиляються.
		 
		Відтак, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилася під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень з цієї підстави.
		 
		Щодо інших заявлених скаржником підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, Суд зазначає таке.
		 
		Згаданим пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
		 
		У свою чергу, у пункті 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України (на нього посилається скаржник у касаційній скарзі) вказано, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
		 
		Таким чином, в силу наведеного припису процесуального права скасування оскаржуваних рішень судом касаційної інстанції з подальшим направленням судової справи для нового розгляду можливе виключно у тому випадку, коли суд дійде висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.
		 
		За таких обставин, оскільки Судом визначена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України визнана необґрунтованою, тому і підстави для скасування оскаржуваних судових рішень та направлення цієї справи на новий розгляд з підстави встановленої пунктом 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України у Суду також відсутні.
		 
		Щодо іншої заявленої скаржником підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме, щодо встановлення судами обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України) Суд зазначає таке.
		 
		У розумінні статті 77 Господарського процесуального кодексу України допустимими доказами є: 1) певні засоби доказування, які відповідно до законодавства повинні підтверджувати обставини, тобто ці обставини не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування; 2) докази, одержані без порушення закону, які в такому випадку приймаються судом.
		 
		Таким чином, допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування, бо не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Висновок про недопустимість доказу можна зробити виключно із застосуванням норми матеріального права, яка містить пряму заборону використання відповідного засобу доказування на підтвердження певної фактичної обставини справи.
		 
		Суд наголошує, що допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з передбачених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи забороні використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи. (такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22.12.2022 у справі № 903/34/22).
		 
		Недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону. Тягар доведення недопустимості доказу покладено на особу, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ. (такий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 20.09.2022 у справі № 910/3493/21, від 16.03.2021 у справі № 905/1232/19, від 02.03.2021 у справі № 922/2319/20, від 16.02.2021 у справі №  913/502/19, від 13.08.2020 у справі № 916/1168/17).
		 
		Натомість скаржник у поданій касаційній скарзі не обґрунтував того, в чому саме проявилося порушення судами положень статті 77 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, щодо закону, з порушенням якого отримано оцінені судом докази, та/або підтвердження обставин іншими засобами доказування, а не певними засобами доказування, які відповідно до законодавства повинні підтверджувати фактичні обставини справи
		 
		Зі змісту судових рішень вбачається, що у справі, яка розглядається, суди першої та апеляційної інстанцій надали оцінку наданим сторонами доказам, якими вони обґрунтовують свої вимоги та/або заперечення і які мають значення для розгляду даного господарського спору, до переоцінки яких в силу приписів статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції вдаватись не може, оскільки встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій, що передбачено статтями 73-80, 86 Господарського процесуального кодексу України.
		 
		Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №  373/2054/16-ц).
		 
		Суд зазначає, що наведені у касаційній скарзі доводи фактично зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, та спрямовані на доведення необхідності переоцінки доказів і встановленні інших обставин, у тому контексті, який, на думку скаржника, свідчить про наявність підстав для скасування судових рішень та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог.
		 
		Суд акцентує, що, переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини 3 статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", а не "факту", отже, відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.
		 
		Незгода скаржника з рішеннями судів попередніх інстанцій або з правовою оцінкою та правовими висновками, які містяться в рішеннях, не свідчить про їх незаконність.
		 
		За таких обставин, перевіривши застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи та в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Суд дійшов висновку про необґрунтованість скарги та про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.
		 
		6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Пунктом 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.
		 
		Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 Господарського процесуального кодексу України).
		 
		З огляду на наведене, Суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги ОСОБА_1 без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції - без змін.
		 
		7. Судові витрати
		 
		З огляду на те, що Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з оплатою судового збору за подання касаційної скарги, покладаються на скаржника.
		 
		Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд 
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		 
		2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.11.2024 у справі № 910/6213/23 залишити без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                       Н.М. Губенко
		 
		 
		Судді                                                                                                   І.Д. Кондратова
		      
		                                                                                        
		                                                                                                           О.А. Кролевець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...